Фінансова стратегія сільськогосподарського підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність даної теми полягає у перспективному фінансовому плануванні, яке визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення і є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. Питання формування фінансової стратегії актуальні як для великих, так і для малих організацій, як для державних підприємств, громадських організацій, так і для комерційних структур.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства є актуальною у зв'язку з необхідністю прийняття рішень в ринкових умовах. Тут основна увага приділяється оцінці поточного стану суб'єкта господарської діяльності. Пріоритетними у даному напрямку досліджень є обгрунтований прогноз напрямків розвитку підприємства, вироблення конкретних рекомендацій для недопущення можливих помилок і прорахунків і констатування фактичного стану справ.

Тема охоплює питання теорії і практики формування фінансів, їх планування та забезпечення, вирішує задачі, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах господарювання.

Метою курсової роботи є вивчення аспектів формування фінансової стратегії підприємства з урахуванням аналізу його фінансово-економічного стану. Основними задачами є:

вивчення теоретичних основ розробки фінансової стратегії у сучасній організації,

проведення фінансово-економічного аналізу діяльності досліджуваного підприємства;

можливість розробити фінансову стратегію, що дозволяє збільшити ефективність фінансової складової діяльності підприємства.

Виходячи з мети та задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ, присвячений саме теоретичному обґрунтуванню сутності фінансової стратегії. Другий розділ, охоплює практичне дослідження розвитку стратегії на підприємстві. Третій розділ, напрямлений на визначення проблем, їх вирішення та перспективи розвитку діяльності підприємства.

У роботі використані документи форми 50 с.-г., фінансовий звіт та баланс підприємства, також матеріали, що відображають теоретичні та практичні аспекти формування фінансової стратегії. Як основні, в роботі використані наукові розробки наступних авторів: І. Бланк, С. Булгакова, Н. Білоусова, А. Поддєрьогін, А. Линенко, Н.М. Левченко, Д.В. Хелемендик, О. Шушлякова та ін.

Об'єктом дослідження є ТОВ «ПЛЕМПТАХОРАДГОСП «ПОСУЛЬСЬКИЙ», смт Недригайлів Сумської області.



1. Теоретичні основи формування фінансової стратегії сільськогосподарського підприємства

1.1 Сутність і завдання фінансової стратегії підприємства

До визначення сутності категорії "стратегія" існує багато підходів. Наприклад, західний дослідник А. Лендлер вважає, що стратегія - це визначення довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей.

Американські економісти Р. Кларк, В. Вільсон, Р. Кейнс дають визначення фінансової стратегії у широкому плані та пов'язують її із фінансовою політикою і плануванням. Фінансова стратегія визначає картину розвитку підприємства у майбутньому. Стратегія - це мрія або передбачення. Вона показує, яким підприємство може стати у майбутньому і як цього можна досягти. Фінансова стратегія - це основа вибору, альтернативи, що зумовлює природу і напрями організації фінансових відносин. Підприємство проводить фінансову політику, яка відрізняється від стратегії тим, що грунтується на деталях, конкретизованих даних [20, с. 165-166].

Існує кілька визначень змісту поняття "фінансова стратегія", проте, на нашу думку, найточнішим є трактування, запропоноване І. Бланком, який вважає, що фінансова стратегія - це один із найважливіших видів функціональних стратегій підприємства, що забезпечує всі основні напрями розвитку його фінансової діяльності та фінансових відносин шляхом формування довготермінових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного корегування напрямів формування й використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища" [2, с. 26].

Однак існує і звужене розуміння призначення фінансової стратегії, яке зводиться лише "до використання власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів для досягнення стратегічної конкурентної переваги”.

Призначення фінансової стратегії значно ширше, оскільки вона виступає ефективним інструментом перспективного управління усією фінансовою діяльністю організації, підпорядкованого реалізації цілейзагального її розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури фінансового ринку і пов'язаної з цим невизначеності.

В економічній літературі виділяють такі види фінансових стратегій [5, с. 169]:

1. Генеральна - фінансова стратегія, що визначає основні напрями фінансової діяльності підприємства для досягнення стратегічної мети його розвитку на ринку.

2. Оперативна - стратегія поточного маневрування фінансовими ресурсами. Вона є деталізованим планом генеральної стратегії, тобто стратегія контролю за витрачанням коштів і мобілізацією внутрішніх резервів, що особливо актуально в сучасних умовах економічної нестабільності.

3. Стратегія окремої мети - спрямована на забезпечення ефективності здійснення операцій щодо реалізації певного проекту.

Зауважимо, що у процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Стратегія - це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування - єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.[4, с. 11 - 12]

Стратегічне планування повязане з рішеннями, наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування повязане з довгостроковими періодами, а тактичне - з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

Фінансова стратегія погоджується із загальною стратегією економічного розвитку підприємства. Це чинник забезпечення нормального функціонування підприємства у майбутньому. Під час розробки фінансової стратегії визначають мету, тимчасові межі, характер дій.

Фінансова стратегія підприємства - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами, що будується на основі фінансового аналізу, а також оптимізації основних і оборотних коштів, розподілу прибутку, безготівкових розрахунків, податкової і цінової політики, політики в області цінних паперів, прийнято розрізняти генеральну й оперативну фінансові стратегії, головну стратегічну мету, частки стратегічні цілі.[2, с. 58]

Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Відмітимо, що фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами [3, с. 111].

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства.

Її умовно ділять на два типи:

Генеральна фінансова стратегія визначає діяльність підприємства, його взаємини з бюджетами всіх рівнів, утворення і використання доходу підприємства, розмір потреб і джерел фінансування на певний строк.

Оперативна фінансова стратегія охоплює усі валові доходи і надходження засобів (розрахунки з покупцями за продану продукцію, надходження по кредитних операціях) і усі валові витрати (платежів постачальникам, заробітна плата, погашення зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів і банками).

Основна мета загальної стратегії - забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства. Головна стратегічна мета - забезпечення підприємства необхідними і достатніми грошовими ресурсами. Фінансова стратегія підприємства передбачає різні способи і дії для досягнення головної стратегічної мети, а саме: формування фінансових ресурсів і централізоване керівництво ними; виявлення вирішальних напрямків діяльності і зосередження на них фінансових резервів; ранжирування і поетапне досягнення цілей; облік фінансово-економічної обстановки і можливостей конкурентів і т.п.

Оскільки фінансову стратегію розробляють на тривалий термін (переважно, до 3 років), то її найважливішим завданням є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства. Джерела фінансових ресурсів можуть бути внутрішніми (власний потенціал підприємства) та зовнішніми. Вибираючи ту чи іншу форму залучення фінансових ресурсів, потрібно враховувати вартість коштів та особливості діяльності суб'єкта господарювання: рівень налагодженості логістичних зв'язків, організацію постачання та збуту, тривалість виробничого циклу, структуру кредиторської та дебіторської заборгованості, середній обсяг виручки від реалізації та собівартості продукції, розмір власного капіталу тощо. В окремих випадках підприємствам доцільніше здійснювати виробничо-господарську діяльність за рахунок залучення позикового капіталу, ніж нарощувати власний, використовуючи ефект фінансового важеля. Забезпечення достатніми обсягами фінансових ресурсів є однією з найважливіших умов досягнення цілей та завдань, передбачених фінансовою стратегією підприємства. Конкретні шляхи досягнення відповідних цілей визначає фінансова політика, яка охоплює політику управління структурою капіталу, цінову політику, податкову політику, політику управління доходами, політику управління витратами, політику управління формуванням і використанням прибутку, дивідендну політику, інвестиційну політику тощо.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Зауважимо, що у процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:

визначення періоду реалізації стратегії;

аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

формування стратегічної мети фінансової діяльності;

розроблення фінансової політики підприємства;

розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

оцінка розробленої фінансової стратегії [5, с. 125]

Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства відносять:

Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.

Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою його визначення є довгота періоду, який прийнятий для формування загальної стратегії розвитку підприємства - так як фінансова стратегія носить по відношенню до неї підлеглий характер, вона не може виходити за межу цього періоду.

Важливим елементом визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачення розвитку економіки в цілому та кон'юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов'язана майбутня фінансова діяльність підприємства, - в умовах нинішнього нестабільного розвитку економіки країни цей період не може бути більше трьох років.

Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку.

Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді.

Формування стратегічних цілей фінансової діяльності.

Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту підприємства і максимізація його ринкової вартості.

Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації.

В процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація за часом.Зовнішня синхронізація передбачає узгодження за часом реалізації розроблених показників фінансової стратегії з показниками загальної стратегії розвитку підприємства, а внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності між собою.

Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення..

Розробка системи організаційно-економічних міроприємств по забезпеченню реалізації фінансової стратегії.

Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Вона є заключним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і проводиться за слідуючи ми основними параметрами:

узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку.

узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища.

внутрішня збалансованість фінансової стратегії.

реалізованість фінансової стратегії.

прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією фінансової стратегії.

результативність розробленої фінансової стратегії.

Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по найбільш важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства.

Головні задачі планування фінансових засобів складаються в:

забезпеченні підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його виробничо-господарської діяльності;

зниженні витрат виробництва і звертання і збільшення на цій основі нагромадження власних оборотних коштів;

економічно доцільному використанні грошових ресурсів для фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціального розвитку колективу підприємства, виявлення і мобілізації резервів підприємства з метою підвищення рентабельності;

встановленні оптимальних для підприємства фінансових відносин з держбюджетом, банківськими установами, податковою службою, іншими установами і фондами.

Розробка фінансової стратегії повинна базуватися на таких принципах:

балансування матеріальних і фінансових потоків;

найефективніший розподіл фінансових ресурсів для результативного фінансування корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства;

прогнозування альтернативних можливостей розвитку підприємства і його складових з точки зору фінансових харак теристик його діяльності в різних умовах середовища;

фінансовий аналіз та контроль.

В теорії фінансів виділяють такі найголовніші напрямки напрями розвитку стратегії. Розглянемо їх більш детальніше:

І. Фінансова стратегія розробляється переважно у формі бюджеті (фінансового плану). Фінансовий план або бюджет - це фінансовий документ в якому визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття. Отже бюджет - найважливіша складова фінансової стратегії, найважливіший напрямок її розробки. Фінансовий план або бюджет - це фінансовий документ в якому визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття.

Бюджет підприємства включає:

План доходів і видатків. Йдеться про очікувані доходи (прибутки) та їх розподіл;

План грошових надходжень і виплат (план руху готівки);

Плановий баланс (групування коштів за їх складом і розміщенням та джерелами надходження).

Розрізняють наступні типи бюджетів підприємства:

Матеріальний бюджет - визначає кількість сировини і матеріалів по видах для реалізації стратегії;

Бюджет закупок - конкретизує витрати на закупівлю сировини і матеріалів для реалізації стратегії;

Бюджет праці - розраховує потребу у трудових ресурсах для реалізації стратегії.

ІІ. Ще одним напрямом, завданням фінансової стратегії є розробка ефективної структури капіталу підприємства.

Ефективна структура капіталу означає розробку оптимальних співвідношень між основним і оборотним, власним і залученим капіталом, формування оптимальної структури майна підприємства.

ІІІ. Проведення дивідендної політики - теж важлива складова, важливий напрямок і завдання фінансової стратегії підприємства. Дивідендна політика означає вибір оптимального співвідношення між розмірами частки доходу, що направляється на дивіденди (споживання) і часткою доходів, що направляється на інвестування (на нагромадження капіталу).

Кожен суб'єкт господарювання має свої особливості, тому визначити єдиний підхід до вибору фінансовоїполітики та фінансової стратегії неможливо. Кожне підприємство повинно самостійно визначати, які чинники і яким чином впливатимуть на його діяльність, та формувати таку фінансову стратегію, яка б мінімізувала ризики і сприяла збільшенню його прибутковості, підвищенню конкурентоспроможності та фінансової стійкості на ринку.

Якість фінансової стратегії як міра задоволення вимогам загальній економічній стратегії залежить від ряду факторів, що визначають склад, зацікавленість виконавців, а також методичне і ресурснезабезпечення процесу її формування: професійна орієнтація, здатність до аналітичного мислення, оперативне реагування на несподівані зміни, досвід формування і реалізації попередньої стратегії, достатнє матеріальне, інформаційне, фінансове і методичне забезпечення.

Визначення фінансової стратегії як самостійної економічної категорії має розкривати її соціально-економічну сутність та роль, яку вона виконує в процесі стратегічного управління відповідно до сучасних тенденцій соціально-економічних перетворень, для яких характерні процеси гуманізації та соціалізації. Цим вимогам найбільш повно відповідає уточнене визначення. Фінансова стратегія підприємства - це орієнтована на перспективу система дій персоналу з ефективного залучення, використання й перерозподілу фінансових ресурсів, спрямована на досягнення фінансових цілей, що забезпечують економічний і соціальний розвиток підприємства.

Отже, можна сказати, що фінансова стратегія - відбиває в грошовій формі усю виробничо-господарську діяльність підприємства.Фінансова стратегія, як галузь фінансового планування, повинна узгоджуватись із цілями та напрямами загальної стратегії економічного розвитку підприємства.Фінансова стратегія повинна бути чіткою, логічною, збалансованою та обґрунтованою. Фінансова стратегія є напрямним вектором управління фінансами підприємства, і без її належного формування суб'єкту господарювання дуже важко оминати фінансові проблеми під час здійснення виробничо-господарської діяльності у сучасному глобалізованому, динамічному і конкурентному ринковому середовищі.



1.2 Методи та механізми формування фінансової стратегії діяльності підприємства

Розглянемо деякі механізми та методи формування фінансової стратегії розвитку підприємства, створені і використані в умовах трансформування економіки.

В умовах трансформації економіки підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перспективу свого існування тільки на основі стратегічного планування, одним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.

Оскільки фінансова стратегія підприємства охоплює всі аспекти його фінансової діяльності, можна стверджувати, що елементи механізму фінансового менеджменту повинні нести в собі механізми і інструменти формування фінансової стратегії.

В основу структури системи стратегічного управління фінансами підприємства може бути покладений класифікатор основних елементів механізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства буде включати наступні складові:

механізми внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства;

риночний механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;

механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової діяльності підприємства;

інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і уп-равління фінансовою діяльностю;

методи фінансового управління підприємства,використовуємі в про-цесах розробки і реалізаціії фінансової стратегії;

сукупність фінансових важилів, які забезпечують реалізуємість фінан-сової стратегії. [4, с.55-62].

Формування фінансової стратегії як основи фінансового плану підприємства базується на використанні внутрішніх інструментів. До них відносяться:

традиційні інструменти фінансового управління - фінансовий аналіз, бюджетування, антикризисне управління;

механізми фінансової реструктуризації - ліквідація нерентабельних, неплатоспроможних структур підприємства, контроль за витратами грошових коштів, управління видатками виробництва, інтеграція капіталу з іншими підприємствами;

інструменти ринку фінансових послуг - факторинг, страхування, лізинг.

До зовнішніх механізмів та інструментів можна віднести регулятори взаємовідносин, які представляють собою зміни і доповнення до правил взаємодії,формуючих на макроекономічному рівні. Ці корективи до правил взаємодії становлять інструменти фінансового управління в тому випадку,коли підприємство ініціює їх і є ексклюзивним користувачем зявляючих при цьому пільг і виділених ресурсів.

Серед внутрішньо-корпоративних фінансових інструментів формування стратегії розвитку забезпечують методи фінансового планування і управління підприємства, а також ситуаційні плани.

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. У господарській практиці широко застосовують такі фінансові методи: фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення і фінансове регулювання.

Процес розподілу і перерозподілу виробленого у суспільстві валового внутрішнього продукту, утворення і використання грошових фондів починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу, як фінансове планування.

Метод “гнучкого бюджету” передбачає визначення капітальних затрат по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум,а у вигляді нормативів витрат, використовуючи як базу визначенні показники діяльності підприємства,наприклад обсяг робіт по інновації. Ефективність розробленої фінансової стратегії,забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства, тобто організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна вважати внутрішньо-корпоративним інструментом формування і реалізації стратегії. Визначення структурних компонентів, їх функцій, складає розробку такого виду організаційного механізму.

Метод проценту від продаж. Може бути використаний для отримання оцінок кожного елементу прогнозуючого бюджету і звіту про прибутки і збитки, які визначаються виходячи із запланованих обсягів продажу. В якості відправних відсоткових відношень вибираються відношення,які мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним, або відображають бажаний стан з точки зору системи менеджменту. Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад балансу і звіт про прибуток та збиток.

Метод беззбитковості - метод аналізу точки розриву. Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу, які задовольняють умовам беззбитковості, отримувати інформацію для рішення про цільові розміри прибутку, забезпечувати гнучкість довгострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноманітних видів витрат, цін, обсягів продажу.

Серед механізмів внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства виявляє інтерес до методу управління видатками, який базується на діяльності структурних підрозділів підприємства. В основі цього методу лежать три принципи: напівфабрикатний метод обліку витрат, системо-складаюча діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв,які виділені в самостійні центри відповідальності.

Розглянемо деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства, створені і використані в умовах трансформування економіки.

Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації.

В сучасних умовах трансформування економіки України однією з найбільш ефективнішою стратегією реалізації розвитку для великих підприємств являється стратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягаєв тому, що діяльність різноманітних підрозділів підприємства організовується в різних галузях. При цьому підсилюються конкурентні позиції підприємства в галузях, де має місце успіх, розширення сфери функціонування підприємства. Входження підприємства в нову галузь пов'язана з необхідністю витрат,до складу яких входять: інвестиції в виробничі підприємства,додаткові інвестиції, пов'язані з подоланням вхідних бар'єрів (патентування технологій), вартість опору інших фірм,які вже находяться в галузі.

В даному випадку фактор «видатки освоювання ринку» може приймати значення детермінанта, таким чином, для реалізації стратегії диверсифікації потрібен механізм, який дозволяє надати детермінанту таку динаміку, при якій він попаде в межі порогу.

Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по ринковій ситуації, що сталася, для підтримки нових ідей та розробки нових товарів.

Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру:

1. За базис формування потоку внутрішніх інвестицій підприємство вибирає один або два контракти по основній продукції.

2. Нововведення рангується по ступені ліквідації на їх основі продукції що виготовляється.

3. В плани включають іноваційний процес, повязаний з нововведеннями, які мають найбільший ранг (N1).

4. Організується система управлінського обліку для N1, по методу дифференційного обліку.

5. Використання дифференційного обліку знижує видатки по новведенню N1,і дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русіпродукції,пов'язаної з цим нововведенням.

6. Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововведенню надається у вигляді бізнес-плану.

7. Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створитиумови для запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.

8. Отриманий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведенню N1 використовується при формуванні іноваційного фонду для запускуінноваційного процесу по нововведенню N2.

9. При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.

10. По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикається механізм інтенсивного капітало-створення,а також здійснюється перехід до обліку повних видатків по центрам відповідальності.

Віртуальна фінансово промислова група.Діяльність підприємств,працюючих по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих високотехнологічну продукцію,характеризується рядом особливостей.

Виробляюча продукція відноситься до класу складних технічних систем. Це обовязково призводе до необхідності залучення у виробничий процес підприємств-суміжників для виробництва окремих деталей і вузлів;

відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств України,призводе до практично некерованому росту загального виробничого і фінансового ризику діяльності базового підприємства;

конкуренція на світовому ринку охоплює і фінансову стратегію підприємства.

Так на тендерах по заключенні договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фінансової стратегії,тобто вони пропонують лізингову форму поставки продукції.В той же час вітчизняні підприємства не зможуть дозволитисобі такої форми фінансування робіт.

Таким чином зявляються загальні напрямки подолання проблем, що виникають:

прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до підприємств-суміжників;

притримати надхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові засоби в їх виробничому циклі;

зконцентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових засобів, за допомогою яких можливо буда задовільнити необхідність базового підприємства в поповненні оборотних засобів зарахунок кредитних ресурсів.

Подолати поставші проблеми дозволяє використання спеціального механізму, який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансових ресурсів по визначеному контракту. Такий механізм будується, як «віртуальна фінансово-промислова група», яка формується при спів дії з Національним банком України.Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму вистуває базове підприємство.

Формування і функціонування механізму складається з наступного. Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємства відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальноювідзнакою - це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які поступають на рахунок тільки підприємству - власника рахунку. Даний рахунок виключає нецільове використання грошових засобів, так як коштина ньому не підлягаються до списання. Таким чином, і базове підприємство і його контрагенти становляться клієнтами одного банку. Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко прискорюється швидкість проходження грошових засобів від базового підприємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються вмежах одного банку,то він може акумулювати їх для кредитування базового підприємства,тощо.

Даний механізм реалізує ідею самоорганізації фінансових потоків. В якості базового елементу,який запускає цей процес є базове підприємство -здійснювач контракту,також важливу роль відіграє Національний банк України і Кабінет Міністрів,які легалізують своїми рішеннями подібні схеми взаємовідносин підприємств і банківських структур.



2. Інформаційне забезпечення фінансової стратегії розвитку

В умовах сучасного гіпердинамічного середовища господарювання одним із основних завдань успішного розвитку компаній і підприємств різних типів і бізнес-профілів є підтримка процесу постійного якісного вдосконалення структурного й функціонального змісту господарюючої системи, що дозволяє досягати такого її економічного стану, при якому вдається гарантовано забезпечити виконання зобов'язань перед працівниками, зовнішніми контрагентами й державою з урахуванням реалізації в повному обсязі інтересів власника підприємства. Саме цим зумовлено активне розгортання широкого фронту сучасних наукових досліджень у напрямку формування та розвинення теоретико-методичних та прикладних засад інформаційного забезпечення розвитку сучасних компаній.

Останнім часом науковою спільнотою активно вивчаються та досліджуються окремі аспекти значення інформації та інтелектуальних ресурсів при забезпеченні конкурентоспроможності компаній, місця та ролі інформаційних технологій в системі менеджменту на підприємстві, способів управління інформаційними ресурсами та запровадження стратегічних рішень на основі та з використанням інформаційних технологій для забезпечення успішного розвитку підприємств. [стаття 2]

Для вдалого виконання цього завдання перед кожною компанією постає проблема пошуку способів якісного управління інформаційними ресурсами та створення єдиного інформаційного простору для забезпечення її стійкого розвитку.

Інформаційне забезпечення розвитку компанії на засадах стратегічного управління в загальному виді відбувається з використанням зовнішніх і внутрішніх показників про стан та динаміку конкурентних переваг компанії, які утворюють стратегічну інформацію.

Сучасний бізнес вирішує три завдання: по-перше, необхідно встановлювати більш тісні відносини з постачальниками й замовниками; по-друге, підвищувати рівень власної операційної ефективності; по-третє, підвищувати конкурентоспроможність продукції, яка випускається. Виконання першого завдання забезпечується системами підтримки відносин (зокрема SCM і CRM), які одержують все більше поширення. Для виконання другого завдання - підвищення рівню операційної ефективності зростаючої популярності набувають системи ERP. А от завдання підвищення конкурентоспроможності продукції компанії поки не має достатнього комплексного інформаційного забезпечення і тому є об'єктивні причини.

Найбільш простими та поширеними є системи електронного документообігу (СЕД), що дозволяють вирішувати всі типові завдання для роботи з документами - реєстрація і введення документів, пошук документів, обмін документами, створення звітів, ведення архіву, встановлення прав доступу до окремих документів та системи в цілому. Але інформаційні потреби сучасних підприємств і компаній не вичерпуються тільки обміном даними. Фінансові установи аналізують внутрішню звітність банку, бюджет, активи, пасиви й клієнтську базу, контролюють роботу філій. Торговельні організації досліджують продаж у розрізі номенклатури товарів і торговельних марок, аналізують тенденції динаміки продажу товарів за певний період часу. Виробничі підприємства контролюють відвантаження товарів по сотнях показників номенклатури, проводять звірення податкової звітності. В умовах клієнтоорієнтованої економіки важливого значення набуває аналітика відносин із клієнтами й конкурентами, аналітика в сфері персоналу.

Саме можливість аналізу даних в інтерактивному режимі відрізняє OLAP-системи від систем підготовки регламентованих звітів. У формулюванні родоначальника OLAP Е. Кодда визначальною особливістю інтерактивної обробки є можливість “поєднувати, переглядати й аналізувати дані з погляду множинності вимірів, тобто найбільш зрозумілим для корпоративних аналітиків способом” [7, с. 153].

Проте впровадження в систему управління компанією корпоративних систем BІ пов'язано з чималими труднощами.

Таблиця 1 - Основні бар'єри впровадження корпоративних систем ВІ

Контекст	Бар'єри
Організаційні питання	бар'єри в корпоративній культурі й технології; необхідність у перебудові роботи підрозділів компанії; розподіл та перерозподіл відповідальності в організації за впровадженням системи ВІ; відповідність рівню підготовки персоналу, зайнятому в обслуговуванні системи ВІ.
Користувачі	проблема максимального врахування вимог користувачів системи ВІ в ситуації, коли технології застарівають уже в процесі впровадження
Дані	інтеграція даних; забезпечення якості даних, тобто їхньої повноти, погодженості і достовірності.
Фінанси	рівень витрат і вигід при впровадження системи ВІ.
Технології	вибір технологічного рішення системи ВІ.

фінансовий стратегія підприємство ринок

Як свідчить досвід успішних компаній, подолати визначені бар'єри дозволяє ретельно розроблений проект впровадження системи ВІ, який має включати шість основних етапів:

1) обґрунтування стратегії BІ-проекту й установлення необхідних значень показників повернення на інвестиції (ROІ);

2) проектування BІ-інфраструктури;

3) створення сховищ даних;

4) впровадження стандартного програмного забезпечення для витягу даних і генерації звітів;

5) впровадження спеціалізованих рішень (наприклад, по візуалізації даних або для прогнозування);

6) пілотний проект. Важливо, що реалізація такого проекту не є лінійним процесом, а сам проект повинен постійно мінятися, відбиваючи ситуацію на даному підприємстві й на ринку.

Кожна організація повинна для себе визначити: що саме вона вкладає в поняття BІ й рішення яких завдань на цій основі може принести їй конкурентні переваги.

Беручи до уваги надзвичайну важливості інформації для сучасного бізнесу, на сьогоднішній день нам вбачається недостатнім обмежуватись лише регламентацією якості та часу надходження інформації до менеджерів і фахівців в межах підприємства, як це пропонується робити в межах інформаційного менеджменту.

Вважаємо за доцільне наполягати на необхідності запровадження нового підходу до управління одним з найцінніших стратегічних активів сучасної компанії, в основу якого буде покладено концепцію інформаційної стратегії компанії, за допомогою якої регламентується спосіб використання інформації для створення вартості у динамічному бізнес-середовищі. [11, с. 425]

Оглянувши основні засади найбільш поширених інформаційних технологій, що використовуються сучасними компаніями для забезпечення сталого розвитку, необхідно констатувати, що найпростіші програмні рішення (незважаючи на їх широке використання та доволі активне поширення в практиці господарювання вітчизняних компаній) поступово втрачають свою актуальність у контексті набуття компаніями нових конкурентних переваг.

На порядку денному - потреба у комплексних інформаційних технологіях, здатних забезпечити досягнення стратегічних цілей компанії та покращити її конкурентний статус в динамічному ринковому середовищі.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Підприємства, особливо працюючі в стратегічно важливих для економіки країни галузях,повинні формувати власні фінансові механізми та інструменти,виходячи з особливостей як кожного контракту, так і конкретних умов ринкового середовища - законодавчої бази,кон'юнктури ринку та інших факторів.

Для цього в складі економічних структур підприємства повинні створюватися підрозділи фінансової інженерії,які призвані самим тісним чином взаємодіяти з службами стратегічного планування і управління підприємством.

Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії враховуються: динаміка макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, розширення можливостей діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе: аналіз фінансового стану, оптимізацію основних та оборотних засобів та розподіл прибутку. Завдання фінансової стратегії полягає у: по-перше, за все у визначенні способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей; по-друге, у фінансовому забезпеченні операційної та інвестиційної діяльності; по-третє, займається вивченням економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів.

Отже, розробка фінансової стратегії грає не аби яку роль в розвитку діяльності підприємства.

Різноманіття фінансових механізмів та інструментів, які традиційно використовуються в країнах з ринковою економікою, потребують адаптації до умов трансформуючої економіки України.

Размещено на Allbest.ru

...