Організаційні типи виробництва (на прикладі підприємства ВАТ "Завод "Фіолент")
Теоретичні основи організації виробничого процесу на підприємствах. Організаційні типи виробництва на ВАТ Завод "Фіолент" і їх характеристика. Ефективність використання серійного типу виробництва. Методи удосконалення організації виробництва на заводі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.05.2014 |
| Размер файла | 51,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи організації виробничого процесу на підприємствах
1.1 Поняття та структура виробничого процесу
1.2 Принципи організації виробничого процесу
1.3 Одиничне виробництво
1.4 Серійне виробництво
1.5 Масове виробництво
Розділ 2. Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика
2.1 Характеристика підприємства ВАТ „Завод „Фіолент””
2.2 Ефективність використання серійного типу виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””
Розділ 3. Методи удосконалення організації виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””
3.1 Вплив типу виробництва на методи його організації
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
організаційний тип виробництво
Організація виробництва - це оптимальна організація виробничого процесу, що включає формування виробничої структури, забезпечення безперервності, ритмічності і пропорційності і прямо точності виробництва. Для підприємств нафтової і газової промисловості одним з найголовніших принципів є раціональна організація виробничого процесу.
У цій роботі будуть розглянуті організація виробничого процесу, типи виробництва, їх використання на підприємстві.
У першому розділі розглянуто теоретичні аспекти теми. Докладно розглянута структура виробничого процесу, принципи організації виробництва.
У другому розділі представлена характеристика підприємства і використовуваний підприємством тип виробництва.
В останньому розділі розглянуто методи вдосконалення організації виробництва.
Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ організації виробництва на підприємстві.
Ця тема сьогодні дуже актуальна при організації виробничого процесу на підприємствах. З того як організовано виробництво витікає його ефективність, мінімізація витрат і максимізація прибутку.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Розділ 1. Теоретичні основи організації виробничого процесу на підприємствах
1.1 Поняття та структура виробничого процесу
Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.
Виробнича структура характеризує розподіл праці між підрозділенямі підприємства та їх кооперацію. Вона робить істотний вплив на техніко-економічні показники виробництва, на структуру управління підприємством, організацію оперативного і бухгалтерського обліку. Виробнича структура підприємства динамічна. У міру вдосконалення техніки і технології виробництва, управління, організації виробництва і праці вдосконалюється і виробнича структура.
Удосконалення виробничої структури створює умови для інтенсифікації виробництва, ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції.
На відміну від виробничої структури загальна структура підприємства включає різні загальнозаводські служби і господарства, в тому числі й пов'язані з культурно-побутовим обслуговуванням працівників підприємства [3].
Загальна структура підприємства включає весь комплекс виробничих підрозділів, організацій з управління підприємством і обслуговування працівників, їх число, взаємозв'язку і співвідношення між ними за чисельністю працівників, розміром зайнятих площ, пропускної здатності. При цьому до виробничих підрозділів відносяться цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольні перевірки та випробування основна продукція, що випускається підприємством, використовуються комплектуючі вироби, придбані з боку, матеріали і напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, виробляються різні види енергії для технологічних цілей і т. п.
До підрозділів, які обслуговуюють працівників, відносяться галузі технічного навчання та навчальні заклади, що займаються підвищенням виробничої кваліфікації, освітнього та культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників, службовців.
Цех - найбільш складна система, що входить у виробничу структуру, до якої входять як підсистем виробничі ділянки і ряд функціональних органів. У цеху виникають складні взаємозв'язки: він характеризується досить складною структурою і організацією з розвиненими внутрішніми і зовнішніми взаємозв'язками.
Цех є основною структурною одиницею великого підприємства. Він наділяється певною виробничою і господарською самостійністю, є відокремленою в організаційному, технічному та адміністративному відношенні виробничою одиницею і виконує закріплені за ним виробничі функції. Кожен цех отримує від заводоуправління єдине планове завдання, що регламентує обсяг виконуваних робіт, якісні показники та граничні витрати на запланований обсяг робіт.
Важливими структурними виробничими одиницями на підприємстві є виробничі ділянки. Вони поділяються на основні та допоміжні.
Основні виробничі дільниці створюються по технологічному або предметним принципом. На ділянках, організованих за принципом технологічної спеціалізації, виконують технологічні операції певного виду.
До допоміжних відносяться дільниці головного механіка та головного енергетика по поточному ремонту та обслуговування металообробного та енергетичного обладнання; інструментально-роздавальна комора з заточеної майстерні; транспортна служба і т. п. [13].
1.2 Принципи організації виробничого процесу
Організація виробничого процесу на підприємстві, в будь-якому його цеху, на ділянці базується на раціональному поєднанні в часі і в просторі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Це дозволяє випускати продукцію при мінімальних витратах живої і матеріалізованої праці.
Однак за всього їх різноманіття організація виробничих процесів підпорядкована деяким загальним принципам: диференціації, концентрації, інтеграції, спеціалізації, пропорційності, прямоточності, безперервності, паралельності, ритмічності, автоматичності, профілактиці, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації та ін.
Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, що, у свою чергу, поділяються на операції, переходи, прийоми і рухи.
Принцип концентрації означає виконання декількох операцій на одному робочому місці (багатошпиндельні багаторізцеві автомати з ЧПУ). Операції стають більш об'ємними, складними і виконуються в поєднанні з бригадним принципом організації праці.
Інтегративність припускає системну інтеграцію всіх процесів в організації за рахунок крізного управління функціональними циклами постачання, виробництва і збуту. Інтегративність досягається на основі використання горизонтальних оргструктур і впровадження сучасних інформаційних систем управління класу ERP-CSRP.
Принцип спеціалізації являє собою форму поділу суспільної праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює виділення на підприємстві цехів, дільниць, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженою номенклатури і відрізняються особливим виробничим процесом.
Принцип пропорційності передбачає рівну пропускну здатність всіх виробничих підрозділів, що виконують основні, допоміжні і обслуговуючі процеси. Порушення цього принципу призводить до виникнення «вузьких» місць у виробництві, або, навпаки, до неповному завантаженні окремих робочих місць, ділянок, цехів, до зниження ефективності функціонування всього підприємства.
Принцип прямоточності означає таку організацію виробничого процесу, за якої забезпечуються найкоротші шляхи проходження деталей і складальних одиниць за всіма стадіями і операціями від запуску у виробництво вихідних матеріалів до виходу готової продукції.
Принцип безперервності означає, що робітник працює без простоїв, устаткування функціонує без перерв, предмети праці не пролежують на робочих місцях. Цей принцип забезпечує скорочення циклу виготовлення виробу і тим самим сприяє підвищенню інтенсифікації виробництва.
Принцип паралельності передбачає одночасне виконання часткових виробничих процесів і окремих операцій над аналогічними деталями та частинами виробу на різних робочих місцях, тобто створення широкого фронту робіт з виготовлення певного виробу.
Принцип ритмічності забезпечує випуск однакових або зростаючих обсягів продукції за рівні періоди часу і відповідно повторення через ці періоди виробничого процесу на всіх його стадіях і операціях.
Принцип автоматичності передбачає максимальне виконання операцій виробничого процесу автоматично, тобто без безпосередньої участі в ньому робочого або під його наглядом і контролем.
Принцип профілактики передбачає організацію обслуговування обладнання, спрямовану на запобігання аварій і простоїв технічних систем. Це досягається за допомогою системи планово-попереджувальних ремонтів (ППР).
Принцип гнучкості забезпечує ефективну організацію робіт, дає можливість мобільно перейти на випуск іншої продукції, що входить у виробничу програму підприємства, або на випуск нової продукції при освоєнні її виробництва. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенклатури.
Принцип оптимальності полягає в тому, що виконання всіх процесів з випуску продукції в заданій кількості і в строки здійснюється з найбільшою економічною ефективністю або з найменшими витратами трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальність обумовлена законом економії часу.
Принцип стандартизації передбачає широке використання-при створенні і освоєнні нової техніки і нової технології стандартизації, уніфікації, типізації і нормалізації, що дозволяє уникнути необґрунтованого різноманіття в матеріалах, обладнанні, технологічних процесах і різко скоротити тривалість циклу створення та освоєння нової техніки.
При проектуванні виробничого процесу або виробничої системи слід виходити з раціонального використання викладених вище принципів.
1.3 Одиничне виробництво
Одиничне виробництво, тип виробництва, що характеризується одиничним (штучним) виготовленням продукції всілякої і непостійної номенклатури.
Одиничне виробництво характеризується великою кількістю замовлень на виготовлення різноманітної продукції одиницями і малими не повторюваних партіями. При цьому в одних виробах переважають механічні роботи, в інших монтажні і т. д.
Для одиничного типу виробництва характерне розроблення укрупнених технологічних процесів і нормативів, у яких зазначаються міжцеховий технологічний маршрут та необхідне устаткування. Уточнення і доопрацювання технологічних процесів здійснюється в цехах і на робочих місцях, що потребує високої універсальної кваліфікації робітників. Устаткування, інструмент і пристосування переважно універсальні. Його габарити і кінематичні можливості мають забезпечувати виконання різноманітних робіт даного профілю. Устаткування розташовується за однотипними групами. Робочі місця, що не мають закріплених за ними операцій, завантажуються різноманітними операціями без певної по черговості. Коефіцієнт закріплення операцій не регламентується і може бути більше 40. Підприємства з одиничним типом виробництва спеціалізуються на виготовленні продукції обмеженого споживання за оригінальною конструкцією і замовленими властивостями [4].
На відміну від масового виробництва і серійного виробництва, при одиничному виробництві допускаються нерегламентований рух виробу по робочих місцях і вільний ритм роботи. Робочі місця, як правило, оснащені універсальним устаткуванням. Технологічний процес уточнюється в цехах. Всіляка номенклатура продукції, а також унікальність замовлень вимагають вживання праці більш кваліфікованих робітників - універсалів.
У одиничному виробництві оперативне керівництво здійснюється з замовний системі, при якій планованої одиницею є замовлення на виріб або складальне з'єднання.
Система грунтується на розробці і дотриманні наскрізних циклових графіків технічної підготовки кожного замовлення і виробництва та його поетапного виконання, в ув'язці з циклових графіком за іншими замовленнями.
Оперативне планування в одиничному виробництві включає розрахунок виробничого циклу по кожному замовлення і розрахунок потрібного числа робочих місць за формулою:
; (1. 1)
де Тз- трудомісткість даного виду робіт за замовленням; Fdo- дійсний фонд часу роботи обладнання.
Одиничне виробництво характерне для верстатобудування, суднобудування, виробництва великих гідротурбін, прокатних станів та іншого унікального обладнання. Різновидом одиничного виробництва є індивідуальне виробництво
1.4 Серійне виробництво
Серійне виробництво, тип організації виробництва, що характеризується одночасним виготовленням на підприємстві широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється протягом тривалого часу.
За серійного типу виробництва вироби випускаються серіями, деталі обробляються партіями з певною, заздалегідь установленою періодичністю.
Під серією розуміється кількість конструктивно і технологічно однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно.
Однорідність конструктивно-технологічних рішень у виробах сприяє створенню великої кількості уніфікованих деталей, які розподіляються для постійного або періодично повторюваного виготовлення за певними робочими місцями [5].
У разі повторного виготовлення однотипних виробів економічно доцільним є використання поряд з універсальним і спеціалізованого устаткування, пристосувань та інструментів, що підвищує спеціалізацію робочих місць. В умовах серійного виробництва для підвищення продуктивності праці, скорочення тривалості виробничого циклу широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, верстати з ЧПУ, які швидко переналагоджуються.
Найбільше поширення серійне виробництво має в машинобудуванні і металообробці. Випуск продукції виробляється стосовно виробів серіями, а по відношенню до деталей - партіями. Виготовлення серій виробів одного типо-розміру зазвичай повторюється через регулярні проміжки часу [9].
Серійне виробництво має декілька видів (рис. 1. 1).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1. 1. Види серійного виробництва
При великосерійному виробництві продукція виготовляється безперервно великим об'ємом протягом періоду, що перевищує, як правило, рік. Підприємство спеціалізується на випуску повністю відпрацьованих видів продукції або окремих вузлів і деталей.. До групи підготовчих операцій відносяться конструювання виробу, його окремих деталей, розробка нових технологічних процесів, виготовлення інструменту і пристосувань. Великосерійне виробництво по своєму характеру наближається до масовому виробництву.
При середньосерійному виробництві спеціалізація обмежується вужчою номенклатурою, а виробничі лінії і цехи мають наочну і технологічну спеціалізацію. Підготовка виробництва, як правило, також виділяється з основного виробничого процесу. До середньосерійному виробництву відносяться, наприклад, верстатобудування і двигунобудування, багато видів прокату чорних і кольорових металів.
Дрібносерійне виробництво - перехідна форма від одиничного виробництва до випуску продукції дрібними серіями. Виготовлення виробів або окремих деталей, як правило, не повторюється. Розмір серій нестійкий, а збут обмежений такими, що є замовленнями або договорами. З цієї причини порівняно швидко припиняється виготовлення одних видів продукції і налагоджується освоєння нових. До дрібносерійного можна віднести виробництво деяких видів прокату і сплавів спеціального призначення, невеликих партій виробів, машин, призначених для експериментування в різних умовах, і т. д.
1.5 Масове виробництво
Масове виробництво, один з типів організації виробництва, що характеризується обмеженою номенклатурою однорідної продукції, що виготовляється у великих кількостях.
Для масового виробництва характерні обмежена номенклатура продукції і масштабність її вироблення (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Використовується спеціальне устаткування, інструмент і технологічне оснащення. Широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, автоматичні лінії.
Масове виробництво є вищою формою спеціалізації виробництва, що дозволяє зосереджувати на підприємстві випуск одного або декількох типо-розмірів однойменних виробів або деталей цих виробів [10].
Масове виробництво характерне для багатьох галузей промисловості: машинобудування (виробництво інструментів, кріпильних матеріалів, підшипників), приладобудування (виробництво годинника), легкої промисловості (виготовлення взуття, галантереї), харчової промисловості (виробництво консервів).
Особливості організації масового виробництва полягають у тому, що можна спеціалізувати робочі місця на виконанні однієї постійно закріпленої операції, застосовувати спеціальне устаткування і технологічне оснащення, мати високий рівень механізації та автоматизації виробництва, застосовувати працю робітників невисокої кваліфікації. Масове виробництво забезпечує найбільш повне використання обладнання, високий рівень продуктивності праці, найнижчу собівартість виготовлення продукції в порівнянні з серійним і тим більше одиничним виробництвом.
Цей тип виробництва економічно доцільний при досить великому обсязі випуску продукції, тому необхідною умовою масового виробництва є наявність стійкого та значного попиту на продукцію.
Щоб усунути недоліки масового та серійного виробництва, необхідно поєднувати методи великосерійного та масового виробництва. Отже, змішаний метод є найбільш перспективним методом організації виробничих процесів. Нижче дається порівняльна характеристика типів виробництва (табл. 1. 1).
Таблиця 1.1
Порівняльна характеристика типів виробництва
|
Ознака характеристики |
Тип виробництва |
|||
|
Одиничне |
Серійне |
Масове |
||
|
1. Номенклатура продукції |
Необмежена |
Обмежена кількістю типів |
Однотипні вироби |
|
|
2. Постійність виготовлення продукції |
Продукція майже не повторюється або повторюється через тривалі проміжки |
Продукція періодично повторюється |
Безперервний випуск продукції |
|
|
3. Рівень спеціалізації робочих місць |
Численні операції; коефіцієнт закріплення більше 40 (kз. o>40) |
Обмежена кількість періодично повторюваних операцій (1<kз. o40) |
Оцінка операції (kз. o =1) |
|
|
4. Рівень спеціалізації устаткування |
Універсальне |
Універсальне і спеціальне |
Переважно спеціальне |
|
|
5. Принцип розміщення робочих місць |
Технологічний |
Технологічний і предметний |
Предметний |
|
|
6. Рівень класифікації робочих |
Високий |
Середній, високий в автоматизованих системах |
Невисокий на простих операціях, високий в автоматизованих системах |
Слід, однак, враховувати, що підприємств із суворо однорідним типом виробництва практично не існує. Так, на підприємствах одиничного виробництва є робочі місця і цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, контрольні прилади і т. п.).
Підприємства серійного виробництва випускають, як було вже сказано серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія - це певна сукупність виробів одного типорозміру, виготовлених за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно відповідають і серійного типу виробництва. У той же час на цих підприємствах можуть, як і в першому випадку, використовуватися і процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстато-і літакобудівні заводи, підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, електровозів і т. п.
На робочих місцях підприємств масового виробництва переважають масові процеси, проте в окремих випадках при низькій трудомісткості операцій використовуються і серійні типи виробництва, наприклад, в заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства з виготовлення годин, теле- і радіоапаратури та ін.
Тип виробництва істотно впливає на організаційно-технічне побудова і ефективність останнього. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, обладнання та оснащення, методів організації виробництва і управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Найбільш технічно та організаційно складним, а також найменш ефективним є одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного - до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту, що викликає збільшення розмірів серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки та ін.
Розділ 2. Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика
2.1 Характеристика підприємства ВАТ „Завод „Фіолент””
ВАТ „Завод „Фіолент”” утворене шляхом реорганізації малого підприємства „Фіолент” у формі господарчого товариства з обмеженою відповідальністю, є його правонаступником і діє на підставі Законів України: „Про господарські товариства”, „Про власність”, „Про підприємства на Україні” та інших нормативних актів України, а також власного Статуту і Установчого договору, які визначають порядок створення, діяльності, огранізаціі, реорганізіціі і ліквідації товариства.
У 1913 р. мелітопольський землевласник Тіссен Я. І. скупив устаткування ливарно-механічного заводу, на перетині вулиць Мюльгаузеновской і Нової, і заснував, на невеликої частини сучасного заводу «Фіолент», свій завод. Завод Тіссена мав профіль ливарно-механічного виробництва: виготовлення турбінних водних насосів з кінним приводом для поливу садів і городів, виноградних пресів, виготовлення раз-особистих запасних частин до машин консервних і тютюнових фабрик.
Після Жовтневої соціалістичної революції колишній тіссенскій завод став розвиватися з урахуванням потреб народного господарства Криму. У 1923 р. завод був переданий в оренду промислової артілі строком на 3 роки і отримав назву «Металіст».
У 1926 р. завод одержує найменування - Державний ливарно-механічний завод «Більшовик».
У наступні роки завод переходив у підпорядкування різних відомств і по-різному називався: «Реммашбуд № 3», завод ім. Семедінова, Сімферопольський завод автогаражного обладнання. Часто змінювався профіль заводу, замінювалося старе обладнання, зростав обсяг продукції, що випускається, зростав колектив. У передвоєнні роки завод випускав обладнання для шкіряно-взуттєвої промисловості, обладнання для автохозяйств і авторемонтних підприємств, тютюнокришильні ножі, засувки Лудло.
У перші післявоєнні роки завод знаходився у веденні «Крименерго» і був ремонтною базою при відновленні енергогосподарства Криму. На заводі ремонтувалися силові трансформатори невеликої потужності, електродвигуни, виготовлялися різні електроприбори і запчастини для електростанцій. У 1947 р., у зв'язку з передачею заводу у відомчих власність «Главтормаш», завод приступив до виготовлення машин для видобування і переробки торфу. У 1949 р. завод випускав стрілочні переводи для залізничних шляхів, запчастини для паровозів.
У 1953 р. завод випускав вироби для потреб електростанцій.
У 1959 р. почалася генеральна реконструкція на випуск цілком нової продукції - мікромашин високої точності. З'явилося багато нових видів робіт, яких раніше на заводі не існувало: штампування деталей з високою точністю, вакуумна термообробботка, лиття алюмінієвих сплавів під тиском, механічна обробка деталей з високою точністю.
У 1964р. було освоєно серійне виробництво 60 видів мікромашин та розпочато виготовлення елементів корабельної автоматики для атомного підводного флоту.
У 1966 році Заводу було присвоєно ім'я Фіолент, за назвою відомого мальовничого мису на південно-західному узбережжі Криму.
У 1967 р. було організовано нове виробництво товарів народного споживання, з виготовленням магнітофонів «Дельфін» різних моделей, потім магнітол «Ореанда», які були відзначені Дипломом міжнародної виставки «Зв'язок-76», які випус-кались з Державним Знаком якості.
У 1970 р. розпочато виготовлення: систем управління електроенергетикою «Іжора», «Альма», «Катунь»; систем заспокоєння качки «Риф»; загально-корабельну систем «Сиваш», «Невель»; систем управління головним рухом кораблів «Полюс», «Тайфун «, « Туман «, « Оріон «; навігаційних систем» Бірюза «, « Шлюз «, « Скандій «; систем управління бурової установки» Шельф «, « Карасор «та ін
Зростання обсягів виробництва, розробка та освоєння нової номенклатури виробів вимагав нових виробничих потужностей, наростити які в існуючих корпусах було неможливо. Тому за постановою Уряду було відведено земельний ділянку на околиці міста і розпочато будівництво виробничих корпусів на 2-й промисловому майданчику.
На початку 90-х років, в умовах різкого скорочення обсягів виробництва спеціальної техніки, було прийняте рішення про нарощування виробництва конкурентоспроможних товарів народного споживання. Використовуючи накопичений виробничий потенціал (виробничі потужності, трудові ресурси, досвід фахівців) була розпочата переорієнтація заводу на серійний випуск ручного електрифікованого інструменту.
Серійний випуск електроінструменту передбачений Національної Цільовий Комплексної Програмою Україна «Ручний механізований інструмент», яка дозволяє забезпечити потреби споживчого ринку України.
У 1996 р. завод приступив до виготовлення керуючих систем безпеки атомними реакторами для Південно-Української АЕС, отримавши на це ліцензію від Держатомнагляду.
У 1994 р. завод був перетворений в акціонерне товариство відкритого типу «Завод» Фіострічок «.
У 1997р. у складі ВАТ створено 2 дочірні підприємства: «ФіолентМЕХПЛАСТ», «ФіолентІНТЕК».
ВАТ „Завод „Фіолент”” розміщується на 2-х промислових майданчиках:
1- а площею 3, 07 га розміщена в центрі міста між вулицями Київської, Ленінград-ської та Фрунзе.
2-а промисловий майданчик площею 8, 45 га. Розміщується на околиці м. Сімферополя в північно-східній зоні по вул. Глінки.
Підприємство має статус системного інтегратора-партнера всесвітно відомої фірми «Schneider Electric».
Завдяки освоєнню нових видів продукції ВАТ „Завод „Фіолент”” зберегло свій виробничо-технічний та кадровий потенціал і в даний час нарощує розробку і серійний випуск приладів і систем управління, прецизійних мікромашин, електроінструменту, успішно зарекомендували себе на світових ринках.
ВАТ „Завод „Фіолент”” є загальновизнаним підприємством з міжнародною репутацією, яка займає міцні позиції в виготовленні елементів і систем автоматики.
Матеріально-технічна база ВАТ „Завод „Фіолент”” дозволяє виготовляти якісний електроінструмент, проводити контроль та випробування в ліцензованій випробувальної лабораторії.
Завод випускає мікромашини, відносяться до елементів автоматики, зокрема - до датчиків кута. Датчики поділяються на трансформатори, що обертаються, сельсіни і фазообертачі. Застосовуються датчики в металорізальних верстатах, роботах, технологічному обладнанні, навігаційних приладах, космічній техніці, ракетний і артилерійському озброєнні. Призначення датчиків-визначення або завдання потрібних кутів повороту валів у режимі автоматичної роботи системи. Конструктивно датчики виконані як електричні машини або як їх складові частини - статор і ротор, вбудованого в об'єкт управління. Основна відмінність датчиків від звичайних електричних машин - висока культура і точність виготовлення деталей.
Точність виготовлення забезпечує отримання заданої точності вихідних характеристик. Вихідний характеристикою датчиків є напруга, величина якого пропорційна кутку або синусу (косинусу) кута повороту вала. Вихідні сигнали використовуються для управління - повороту вала в потрібне кутове положення або приведення його в обертання в потрібному напрямку з потрібною швидкістю.
Датчики заводу «Фіолент» у порівнянні з аналогічними виробами інших підприємств СНД перевершують їх по точності і надійності. Так, наприклад, датчики ІПУ-Д в залежності від класу точності мають похибку не більше 6 або 9 кутових секунд. Такі точності сумірні тільки з точностями фотоелектричних датчиків або датчиків типу «індуктосін», які мають, однак, такі недоліки як неможливість застосування в умовах підвищених ударів і вібрацій або великі габарити і низька надійність.
2.2 Ефективність використання серійного типу виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””
На підприємстві переважає серійне виробництво, воно було освоєно у 1964 році. Почався випуск 60 видів мікромашин і почато виготовлення елементів корабельної автоматики для атомного підводного флоту.
Щороку завод розробляє і випускає в серійне виробництво 4-5 нових виробів відповідно умовам ринку.
Сьогодні серійно виробляються корабельна автоматика, мікромашини та електроінструменти.
ВАТ „Завод „Фіолент”” понад 40 років займається автоматизацією корабельних (суднових) технічних засобів, проектує і виробляє системи та елементи автоматизованого управління для водовиміщувальних кораблів і суден, кораблів на повітряній подушці, яхт, доків, морських бурових платформ.
Проектування і виробництво коштів корабельної автоматики має сертифікат Bureau Veritas на відповідність вимогам менеджменту якості ISO 9001: 2000. За цей час було укомплектовано понад 200 кораблів і суден.
ВАТ „Завод „Фіолент”” здійснює розробку та виготовлення комплексних систем дистанційного та автоматизованого керування технічними засобами кораблів і суден, що включають управління головною енергетичною установкою, електроенергетичної установкою і загально-корабельну системами; локальних систем управління газотурбінними двигунами, дизельними двигунами, баластних - затоплювальними системами доків, плавучими електростанціями, системи подачі палива в газотурбінні двигуни; датчиків, сигналізаторів, виконавчих механізмів.
Виробництво автоматизованих систем управління в даний час залишається пріоритетним для заводу. ВАТ „Завод „Фіолент”” є базовою організацією суднобудівної галузі Міністерства промислової політики України з систем управління технічними засобами кораблів і суден.
Також, ВАТ „Завод „Фіолент” є проектувальником і виробником прецизійних електричних мікромашин малої потужності багатогалузевого застосування:
обертових трансформаторів, призначених для роботи в електромеханічних лічильно-обчислювальних пристроях, що стежать системах, а також в якості первинного датчика в цифрових перетворювачах;
безконтактних сельсинов, призначених для застосування в пристроях синхронної передачі і для вимірювання кута неузгодженості в системах, що стежать;
датчиків кута призначених для роботи в режимі трансформаторної дистанційної передачі і в якості первинного датчика в перетворювачі кут-код;
безконтактних індукційних фазообертачів, які застосовуються для вимірювання і регулювання фазових сигналів в радіотехнічної, електротехнічної апаратури та інших пристроях, а також у режимі первинного датчика в перетворювачах кут-код;
електродвигунів спеціального призначення.
Протягом багатьох років ВАТ „Завод „Фіолент” виробляє продукцію оборонної промисловості, яка повинна бездоганно працювати в будь-яких, часом, екстремальних умовах.
ВАТ „Завод „Фіолент” - єдиний і найбільший завод в Україні, який близько 20 років займається розробкою і випуском професійного та напівпрофесійного електроінструменту відомого як на території Україні, де ”Фіолент” займає 12% ринку електроінструменту Україні і 96% випуску вітчизняного електроінструменту, так і в країнах Близького і Далекого зарубіжжя.
Підприємство виробляє більше 45 різних моделей електроінструменту, який використовується в будівельно-монтажних, ремонтно-відновлювальних роботах, металообробці і деревообробці.
З 1 листопада ВАТ „Завод „Фіолент” запустив в серійне виробництво лінію електроінструментов» ФІОЛЕНТ майстер «.
У 2010 році заводом був освоєний серійний випуск нового виробу - дрилі МСУ10-13-РЕ. МСУ10-13-РЕ - зручна, надійна дриль для використання в побуті і на виробництві, конкурентною перевагою якої є відлитий з легкого алюмінієвого сплаву корпус редуктора. Також, ВАТ „Завод „Фіолент” освоїв серійний випуск універсальної опори поліпшеної конструкції для лобзиків торгової марки „Фіолент”.
Серійно випускаються і поставляються у торговельну мережу:
колонки звукові автомобільні з ліхтарями стоп-сигналу;
дозові коробки;
декоративні капелюшки для кріплення покрівельних матеріалів;
поворотні головки для електродвигунів.
Якість - це один з головних принципів у роботі „Фіолента”. Кожна деталь перед тим, як потрапити в серійне виробництво, проходить паспортизацію.
Кожний серійний виріб за розробленим головним контролером заводу графіком проходить перевірку згідно з власної технології заводу.
Розділ 3. Методи удосконалення організації виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””
3.1 Вплив типу виробництва на методи його організації
Існує декілька методів удосконалення виробництва на підприємстві:
зростання масштабу діяльності;
збільшення різноманітності;
об'єднання господарюючих суб'єктів;
зміна технології управління;
вплив технології виробничих процесів;
зовнішня економічна обстановка.
Розглянемо ці методи докладніше.
Зростання масштабу діяльності. В умовах стабільних виробничих процесів і збуті при тривалому збільшенні розміру підприємства з'являється необхідність до зростання масштабу діяльності. І можна пристосуватися до невеликих змін в структурі, але якщо основна структура залишається без змін, то від цього погіршується функціонування підприємства.
Збільшення різноманітності. Розширення номенклатури продукції або послуг, вихід на різноманітні ринки додаткове освоєння нових виробничих процесів вносять цілком нові моменти в організацію, аж до структурних змін підприємства.
Об'єднання господарюючих суб'єктів. Злиття кількох підприємств обов'язково вносить деякі зміни в організаційну структуру. Проблеми збігу функцій, зайвого персоналу, плутанина в розподілі прав і відповідальності вимагають негайного рішення, отже, слід очікувати великих структурних змін.
Зміна технології управління. Наукові досягнення в галузі управління починають надавати все більший вплив на організаційні структури і процеси (прогресивні методи обробки інформації). З'являються нові посади, змінюються процеси прийняття рішень. Деякі галузі - виробництво масової продукції, деякі фінансові установи - насправді змінилися корінним чином завдяки успіхам в області технології управління.
Вплив технології виробничих процесів. Швидкий розвиток галузевих досліджень, зростання наукових установ, повсюдне поширення управління проектами, зростаюча популярність матричних організацій - все це свідчить про поширення впливу точних наук на промислові організації.
Зовнішня економічна обстановка. Більшість промислових підприємств знаходиться в постійно змінюється економічному оточенні. Деякі зміни відбуваються різко, через що нормальне функціонування підприємства раптово стає незадовільним. Інші зміни, які відбуваються повільніше і мають більш фундаментальний характер, змушують підприємства перемикатися на інші сфери діяльності, а значить, з'являється нова організаційна структура.
Кожне із зазначених обставин призводить до змін структури і може вказувати на необхідність перегляду головної стратегії підприємства.
Взаємозв'язок стратегії та структури лежить в основі всіх рекомендацій з коригування і зміни організації управління підприємством. Аналітичний процес з вивчення стратегії підприємства є невід'ємним елементом коригувань у структурі.
Також, процес вдосконалення виробництва поділяється ще на кілька методів:
групові методи технології виробництва;
раціональне планування робочого місця та наукова організація праці;
уніфікація, спеціалізація і кооперування.
Групові методи технології виробництва. Більшість електричної-чеських апаратів згідно з потребами народного господарства виготовляються невеликими партіями, тобто в серійному виробництві. Це в ряді випадків ускладнює застосування високопродуктивних процесів і відповідне обладнання, а також здійснення механізації та автоматизації.
Застосування групових методів технології у серійному виробництві дає можливість подолати ці труднощі.
Групова технологія застосовується в будь-яких технологічних про-процесах, на будь-якому обладнанні при виробництві заготовок і деталей, що піддаються гуртуванню, а також під час складання.
Застосування групових методів у виробництві серійного типа дозволяє:
усунути невиправдане розмаїття діючих технологічних процесів;
замінити відсталі процеси передовими, застосовуваними у великосерійному і масовому виробництвах;
значно скоротити терміни та вартість підготовки, виробництва нових і модернізованих апаратів і різко зменшити втрати часу і витрати засобів при зміні одних виробів іншими;
організувати поточне виробництво при значній номенклатурі виробів, застосовуючи багатономенклатурним лінії, в тому числі автоматичні.
Узагальнюючи, можна сказати, що впровадження групових методів технології виробництва піднімає рівень технологічної підготовки виробництва, створює сприятливі умови для механізації, автоматизації та організації поточного виробництва, забезпечуючи підвищення продуктивності праці і значний економічний ефект.
Раціональне планування робочого місця та наукова організація праці. Основні положення, що характеризують раціональне планування робочого місця, гарну організацію праці, високу культуру виробництва, наступні:
правильне, зручне для роботи розташування машини, верстата, пристрої, підйомно-транспортних засобів, верстатів, столів, стелажів та іншого обладнання та інвентарю (повинні бути враховані вимоги промислової естетики) ;
найвигідніше розташування технологічної оснастки, інструментів, заготовок, деталей, складальних одиниць, допоміжних матеріалів, відходів тощо;
хороші освітлення і вентиляція;
планомірне постачання робочого місця всім необхідним і належне його обслуговування;
чистота і порядок;
правильний режим праці і дисципліна;
хороші культурно-побутові умови та належне обслуговування в цьому відношенні.
Уніфікація, спеціалізації та кооперування. Найважливішими передумовами успішної організації поточного виробництва, механізації і автоматизації є уніфікація заготовок, деталей і складальних одиниць апаратів і на цій основі - спеціалізація цехів і заводів і розвиток кооперування.
При організації вузькоспеціалізованих виробництв не тільки за типами апаратів, але і по окремих деталей, складальним одиницям (литим, зварним, кріпильним, пластмасових і ін) створюються сприятливі умови для організації поточного, механізованого та автоматизованого виробництва, що забезпечує високі техніко-економічні показники роботи підприємства та низьку собівартість продукції.
Удосконалення організації виробництва для отримання найбільшого приросту його ефективності може розпадатися ще на ряд інших складових.
Можна виділити два основних підходи:
спрощення виробів, зменшення кількості його складових частин;
більш тісна інтеграція проектування виробів з проектуванням, розробкою технології.
Конструкційна складність - функція кількості компонентів, з яких складається даний виріб, а значить, і кількості елементів, з яких належить побудувати технологічну лінію для виробництва такого виробу. Складність - завжди ворог стабільності і гармонії на виробництві.
А стабільність технологічного процесу - найважливіша умова для досягнення високої ефективності виробництва. Далі, складність знижує продуктивність ще й тому, що створює додаткові проблеми в галузі контролю якості. А це вимагає додаткових витрат ресурсів і часу. Отже, знизивши конструкційну складність продукту за рахунок удосконалення процесу проектування виробу, можна одночасно підвищити продуктивність і якість на підприємстві. Якщо ж цим серйозно не займатися, проектування виробу може породити куди більше складнощів на виробництві, ніж насправді потрібно для випуску нової продукції.
Але зниження числа компонентів у конструкції виробу саме по собі недостатньо розкриває потенціал для підвищення ефективності виробництва, який можна зробити при вдосконаленні проектування виробу. Справа в тому, що проектування вироби найтіснішим чином пов'язане з проектуванням або розробкою технології його виробництва. І на базі більш тісної інтеграції цих процесів можна також отримати чималу користь.
Можна одержати порівняльні переваги в конкурентній боротьбі, оснастивши своє підприємство першокласним обладнанням, але зберігати ці переваги протягом багатьох років можна, тільки постійно створюючи нові вироби і застосовуючи нові технології виробництва. Розробка нової продукції лежить в основі як боротьби за ринок, так і лояльного ставлення до вашого підприємства споживачів і торговельних посередників. Нові технології сприяють зміцненню порівняльних переваг шляхом зниження витрат виробництва і цін на продукцію, підвищення її якості та надійності, за рахунок більшої гнучкості виробництва. Ефективне поєднання обох процесів - розробки нових виробів та створення нових технологій - збільшує віддачу від кожного з них. Недарма, видно, показник оновлення асортименту продукції, що випускається займає друге місце (після частки ринку) у системі цілей вищого керівництва провідних японських фірм на майбутній п'ятирічний період. Більше того, коли менеджерів цих фірм запитали, за допомогою яких засобів припускають вони домогтися своєї головної довгострокової мети (все тієї ж частки ринку), відповідь: «Розробка нових виробів» - щонайменше, удвічі перевищував число будь-якого з інших.
Це також зайвий раз підкреслює, що здатність підприємства виробляти нову продукцію - ключовий фактор успіху.
Одним з факторів успіху є боротьба з втратами. Зовсім не дивно, що втрати у вигляді вибракуваних або негідних матеріалів, бракованих виробів самим безпосереднім чином пов'язані з якістю продукції. Крім того, зниження браку означає не тільки підвищення якості, а й зменшення споживання сировини, матеріалів, а також витрат праці. Але що особливо цікаво, зменшення втрат сировини і матеріалів на підприємстві часто призводить до підвищення продуктивності куди у великих розмірах, ніж це можна було б пояснити просто економією матеріально-енергетичних витрат.
На підприємствах з виробництвом світового класу боротьба з втратами базується на управлінській філософії, суть якої - створювати все більше і більше цінностей для споживачів своєї продукції. Правило просте: будь-яка діяльність, яка не створює додаткових цінностей для споживачів, розглядається на підприємстві як втрати, будь то втрати сировини та матеріалів (у результаті браку, відходів або перевиробництва чого-небудь), непотрібні робочі операції, втрати часу (робочим або продуктом на стадії технологічної обробки) або простої обладнання. Ця філософія і ті дії, які за нею слідують, власне, і визначають собою характер залежності між зниженням втрат і підвищенням ефективності виробництва.
Найвизначнішою частиною будь-якого підприємства зазвичай є виробниче обладнання. Однак аналіз підприємств з виробництвом світового класу однозначно вказує, що зовсім не якість «залозок», верстатів і агрегатів, як би багато шуму навколо них не піднімали, забезпечує їм високу продуктивність та інші порівняльні переваги перед конкурентами.
Саме вся архітектура виробництва, яка включає в себе обладнання та споруди, матеріальні та інформаційні потоки, правила і процедури по їх координації та управлінську філософію, яка лежить в їх основі, - ось що, перш за все, визначає продуктивність праці на підприємстві та рівень віддачі від його активів, якість продукції, здатність підприємства своєчасно реагувати на запити споживачів. Справді, дві фабрики з майже ідентичним обладнанням можуть функціонувати зовсім по-різному, якщо у них є відмінності в архітектурі виробництва.
Для того щоб домогтися шуканої синхронності в діяльності підрозділів і цехів, інтегрування виробничих операцій, потрібні зміни в розміщенні обладнання та послідовності технологічних операцій, скорочення часу наладки верстатів, більш швидке та оперативне надходження інформації (а також підвищення її точності) про виникаючі виробничі проблеми, поліпшенні в якості обробки деталей.
Зміни в базовій структурі виробництва супроводжуються також різними підходами в системах управління виробництвом:
Це постійна боротьба з усіма видами втрат на виробництві, постійний пошук поліпшень в методах і формах організації виробництва, шляхів прогресу в галузі підвищення продуктивності, гнучкості та оперативності виробництва, якості продукції, у рівні обслуговування споживачів.
Цей прогрес, який базується не на великих технологічних проривів, не на масованих інвестиційних ін'єкціях у виробництво, що виливаються в великомасштабне оновлення виробничого апарату, а на незначних на перший погляд, але постійних, щоденних поліпшення наявного виробничого потенціалу підприємства.
При цьому не повинно бути місця протиставлення - якість або зниження витрат, рівень обслуговування споживачів або гнучкість виробництва. Усі показники ефективності виробництва і управління повинні поліпшуватися одночасно.
Для цього потрібно лише постійно шукати і знаходити джерела зниження втрат. Тоді виявиться, що скорочувати витрати виробництва можна і покращуючи якість виробів, наприклад, за рахунок економії матеріалів та енергії, що йдуть на усунення виявленого браку і дефектів, за рахунок зменшення витрат на гарантійне обслуговування і ремонт, за рахунок скорочення всіх видів запасів і незавершеного виробництва, які теж являють собою джерело зниження продуктивності і прибутковості підприємстві, а значить, і джерело втрат. Наявність на підприємстві або в оптовій фірмі запасів продукції лише маскує погане управління виробництвом: або низька якість виробів, або погану організацію постачання і збуту, недоліки інженерної розробки виробу і т. п.
Що дійсно є дуже важливим, так це те, як це обладнання використовується, як воно інтегровано з матеріалами, людьми та інформацією в одне ціле за допомогою «програмного забезпечення «, тобто систем і процедур, за допомогою яких виробнича діяльність підприємства управляється і контролюється.
Необхідно постійне залучення працівників усіх рівнів, включаючи рядових робітників і службовців, до управління, до процесу виявлення проблем і прийняття рішень. Це пов'язано з реалізацією курсу на постійне вдосконалення виробництва та пошук шляхів зниження втрат в різній їх формі (особливо матеріально-енергетичних ресурсів), підвищення капіталовіддачі, що становлять у сучасному виробництві переважну частину вартості продукції.
Зробити це непросто, і пов'язане з додатковими витратами робочого часу і коштів. Найчастіше виробничі робітники не тільки не можуть (через відсутність необхідних знань), але й не хочуть реально брати участь у виробленні і прийнятті управлінських рішень, тобто брати на себе пов'язаний з цим ризик і відповідальність. Все, що добре і навіть природно для підприємця, робітникові, особливо в зрілому віці, часто здається незрозумілим, непотрібним і нецікавим. Це зовсім не означає, що таких робітників не треба залучати до управління. Обов'язково треба. Тільки керуючі при цьому повинні повністю віддавати собі звіт в тому, що це зажадає додаткових витрат. Необхідні інвестиції в людський капітал, в навчання й перепідготовку робітника, підтягування його мислення до рівня фахівця, виховання в ньому, насамперед, працівника розумової праці.
Ще одним елементом цього мислення є неухильне дотримання правила: все має з самого початку робитися так, як треба. Необхідно з самого початку запуску у виробництво нового виробу або технології прагнути не допускати недоробок. Зазвичай від 20 до 40% витрат, пов'язаних з поганою якістю продукції, викликані тим, що щось було зроблено не так з самого початку.
Необхідно також використання так званого «суцільного контролю якості» на всіх стадіях виробничого процесу. Цей підхід включає також розуміння якості не як якоїсь абстрактної категорії (наприклад, суворе дотримання специфікаціям або технічним умовам на виріб).
Якість - це, перш за все, здатність виробника задовольняти конкретні запити споживача. Розроблені специфікації і стандарти можуть відповідати, а можуть і не відповідати потребам споживача. Крім того, споживачеві взагалі важко висловлюватися мовою специфікацій, інструкцій чи нормативних документів. А вже почуття споживача взагалі неможливо в них описати.
У рамках суцільного контролю якості споживачем вважається не тільки покупець готової продукції, але і будь-який учасник виробництва на наступній стадії технологічного циклу або виробничого процесу.
Існують два види якості:
якість розробки,
якість виконання, тобто виготовлення виробу.
У рамках традиційного підходу до організації виробництва намагаються забезпечити належний рівень якості лише шляхом контролю його на різних стадіях виробничого процесу. Такий підхід може дати споживачеві продукцію якістю не гірше, ніж зазначено в технічному умови або специфікації на виріб. Але з його допомогою не можна домогтися поліпшення якості продукція відповідно до вимог ринку. Крім того, завжди існує ймовірність того, що недоброякісні вузли або деталі все-таки потраплять на стадію збирання і опиняться в кінцевій продукції. Добре прижилася в Японії методика статистичного контролю якості, яка базується на теорії нормального розподілу ймовірностей. Суть її в тому, що бракується будь-яка партія виробів, комплектуючих вузлів або деталей, де відсоток браку, дефектів або відмов перевищує 0, 001%. Саме ця цифра характеризує (відповідно до законів Парето) той рівень браку, нижче якого вести контроль вже не обов'язково.
Для вдосконалення організаційної структури виробництва ВАТ „Завод „Фіолент””, на мій погляд, треба використовувати всі перераховані вище методи. Але, щоб реалізувати ці заходи, треба розробити цільову комплексну програму вдосконалення організації виробництва.
Реалізація заходів щодо поліпшення організації може бути здійснена на основі розробки цільової комплексної програми вдосконалення організації виробництва.
Цільова комплексна програма вдосконалення організації виробництва являє документ, в якому відображена планована сукупність робіт, спрямованих на розробку і здійснення раціональних форм і методів організації виробництва в умовах сучасного НТП. У той же час програма містить комплекс організаційних, економічних та ідеологічних заходів, що забезпечують її реалізацію у встановлені терміни і в межах виділених ресурсів.
...Подобные документы
Галузеві технології і технологічні процеси - основа будь-якого виробництва. Сутність та види технології. Класифікація виробничих процесів. Планування виробничого процесу. Основи розроблення технологічного процесу. Організаційні типи виробництва.
курсовая работа [80,7 K], добавлен 06.02.2008Типи та методи організації виробництва. Організація виробничих процесів у просторі і часі. Порівняльна характеристика ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Аналіз економічної ефективності запровадження установки очищення стічних вод та знешкодження відходів.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2012Ресурси виробництва та ефективність їх використання. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва. Типи ефективності виробництва та фактори її зростання. Економічні і соціальні показники ефективності виробництва.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 19.11.2003Методи організації індивідуального виробництва. Організація робочого місця, поточного виробництва, синхронізованого виробництва. Виробнича і соціальна інфраструктура. Визначення типів і кількості верстатів. Способи синхронізації складальних операцій.
контрольная работа [22,4 K], добавлен 23.10.2010Вивчення поняття та сутності технічного обслуговування виробництва на підприємстві. Нормативно-правове забезпечення та методичні підходи до його організації. Аналіз показників процесу організації та технічного обслуговування виробництва на ПП "Ларіс".
дипломная работа [94,5 K], добавлен 15.09.2010Теоретичні основи планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства "Шахта ім. Артема". Визначення економічної ефективності виробництва на підприємстві і планування щодо її підвищення.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 25.08.2010Теоретичні основи економічної ефективності виробництва. Організаційно-економічна характеристика КСП ім. Карла Маркса, аналіз його стану розвитку виробництва продукції. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції (молока).
курсовая работа [969,8 K], добавлен 12.07.2010Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.
реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010Сутність ефективності виробництва, її показники: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність. Аналіз управління ефективністю виробництва. Модель сучасного хлібопекарського підприємства як основа удосконалення управління ефективністю виробництва.
дипломная работа [214,5 K], добавлен 22.03.2013Теоретичні основи, організаційно-економічні особливості та методичні засади дослідження ефективності виробництва плодово-ягідної продукції. Напрями підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в ринкових умовах. Ефективність реалізації.
диссертация [238,0 K], добавлен 30.11.2008Теоретичні основи аналізу і система оцінки діяльності цеху допоміжного виробництва підприємства. Аналіз та шляхи підвищення ефективності діяльності цеха оснастки допоміжного виробництва підприємства по виробництву меблів ЗАТ "Новий Стиль Україна".
магистерская работа [8,7 M], добавлен 06.07.2010Економічна сутність ефективності виробництва плодів. Економічна ефективність діяльності підприємства ДПДГ "Мелітопольське", аналіз динаміки виробництва плодів. Шляхи удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово-ягідної продукції.
курсовая работа [241,1 K], добавлен 05.05.2014Теоретичні основи економічного аналізу. Аналіз виробництва та реалізації продукції на прикладі ЗАТ "Елісон", виконання плану асортименту. Показники ритмічності та рівномірності виробництва. Головні пропозиції щодо вдосконалення реалізації продукції.
контрольная работа [53,3 K], добавлен 25.11.2013Організаційно-виробнича характеристика ВАТ "Бердичівський пивоварний завод". Історія створення підприємства. Технологія виробництва продукції. Ефективність використання ресурсів. Розрахунок ціни й собівартості продукції. Фінансова діяльність підприємства.
отчет по практике [233,8 K], добавлен 26.03.2013Критерії розмежування форм організації суспільного виробництва. Головні риси натурального і товарного виробництва. Товар як економічна категорія, його основні властивості. Чинники, що впливають на величину вартості товару. Сутність та функції грошей.
презентация [526,0 K], добавлен 24.09.2015Поняття й склад витрат виробництва. Коротка характеристика підприємства. Аналіз структури й динаміки витрат виробництва ВАТ "Севастопольський морський завод", а також основні проблеми підприємства та методи впливу, які воно застосовує до їх вирішення.
курсовая работа [217,9 K], добавлен 22.02.2011Характеристика виробничої програми підприємства. Фактори інвестиційної привабливості. Загальна характеристика підприємства. Характеристика проекту реконструкції з метою організації виробництва автомобільного листа. Опис продукції. Конкурентноздатність.
курсовая работа [60,6 K], добавлен 04.01.2003Поняття і економічна суть показника рентабельності сільського господарства. Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства і аналіз рівня рентабельності виробництва ТОВ "Сухоліське". Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
курсовая работа [230,6 K], добавлен 09.11.2013Структура виробничого циклу. Способи поєднання операцій технологічного процесу. Методи поєднання операцій та їх впив на операційний цикл. Обчислення виробничого циклу. Організація непотокового виробництва. Загальна характеристика потокового виробництва.
дипломная работа [30,5 K], добавлен 21.07.2008Спеціалізація як одна з форм суспільної організації виробництва, в основі якої лежить поділ праці. Характеристика основних видів концентрації виробництва: агрегатна, технологічна, функціональна. Особливості застосування уніфікації і стандартизації.
курсовая работа [82,7 K], добавлен 13.10.2012
