Підприємство і ринковий процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємство і ринковий процес

Ринок - досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, “атмосферою” в рамках і з допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва.

Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні запитання економічні: Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти? Для кого призначена вироблена продукція? Який життєвий цикл виробленого товару? На більшість цих питань ринкові відносини відповідають таким чином:

- виробляється те, на що є попит;

- виробляється стільки, яка величина попиту;

- виробляється продукція для того, у кого є гроші;

- виробляється на основі технології, яка зумовлює зменшення витрат.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Суб'єктами ринкових економічних відносин є ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, що не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава.

Носії ринкових відносин - це ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Об'єктами ринкових відносин є те, щодо чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (в т. ч. реклама). ринковий господарство економічний виробник

В цілому ринок як економічну категорію визначають:

- як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів);

- як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;

- як форму об'єктивного і само регульованого функціонування товарного виробництва.

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва і вибору. Споживачі вільні купувати те, що їм подобається; підприємства - виробляти і продавати те, що вони вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів.

Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії, як попит, пропозиція, рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

Ринкові відносини - це відносини і зв'язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.

Суб'єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів.

Споживачами виступають ті суб'єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб'єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку.

Виробниками продукції виступають підприємства - капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів - покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий ресурс постачають землевласники, працю - її носії - робітники, інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал постачають власники засобів виробництва - капіталісти, а підприємницькі здібності - підприємці.

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб'єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб'єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна.

Домогосподарства виконують дві основні функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.

Підприємства є другим основним компонентом приватного сектору. Підприємства - це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Традиційно під підприємством розуміють завод, фабрику та подібні об'єкти з відповідною системою виробничих відносин.

В умовах ринкової економіки підприємство - це товаровиробник, основна виробнича ланка економіки. Слід звернути увагу на те, що саме на підприємстві відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення, життєвий рівень, результати використання виробничих фондів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, тобто ефективність господарювання.

Сутність підприємства найповніше виявляється в принципах його діяльності. Як самостійна одиниця, підприємство користується правами юридичної особи, тобто має право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію та із якого оплачуються рахунки інших підприємств за постачання сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата працівникам підприємства, здійснюються інші платежі.

Принцип самоокупності затрат вимагає точного обліку й зіставлення витрат і результатів, повного відшкодування собівартості продукції. Самоокупність властива тільки рентабельним підприємствам.

Суть принципу самофінансування не тільки у самоокупності витрат, а й у закріпленні частини одержаного прибутку за підприємством у його повне розпорядження. Тобто розвиток підприємства повністю забезпечується за рахунок власних коштів, кредитів банку на комерційній договірній основі і за рахунок валютної виручки.

Принцип матеріальної заінтересованості у кінцевих результатах праці передбачає подолання все ще існуючої зрівнялівки в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи, підприємливості, досягнення найкращих результатів.

Підприємство несе повну економічну, майнову відповідальність за результати своєї діяльності. Кожне підприємство для розв'язання завдань, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів та наданням послуг, має бути укомплектоване певною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи.

Зайняті суспільною працею на підприємстві робітники, інженери та службовці утворюють трудові колективи цих підприємств. В економічному розумінні трудовий коллектив - це сукупний працівник підприємства і водночас суб'єкт економічних відносин, який здійснює спільну діяльність у державних, колективних, кооперативних, приватних підприємствах, установах і організаціях, спрямовану на задоволення суспільних потреб.

Усі ці принципи безпосередньо мають забезпечити організаційну основу інтенсивного характеру індивідуального відтворення на підприємстві.

Підприємства виконують ряд функцій. Основні з них такі:

- економічна: задоволення потреб споживача в продукції (роботах, послугах); впровадження досягнень науково-технічного прогресу; забезпечення конкурентоспроможності підприємства; ріст продуктивності праці; розвиток виробничої інфраструктури; самофінансування; отримання прибутку;

- соціальна: формування трудового колективу; вдосконалення кваліфікаційного складу працівників; покращення житлово-побутових умов працівників; розвиток соціальної інфраструктури;

- екологічна: вдосконалення технологічних процесів; створення і розвиток екологічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.[3]

Крім того, що підприємство функціонує в системі національної економіки, воно може вступати у відносини з іншими партнерами в системі світового господарства, що й зумовлює здійснення ним зовнішньо-економічної функції. Вона визначається місцем і роллю даного підприємства в міжнародному поділі праці. Зовнішньоекономічна функція реалізується розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва. Найбільш відомими формами такої спеціалізації і кооперації є міжнародна торгівля, організація спільних підприємств, участь у спільних міжнародних проектах, науково-дослідне співробітництво.

Зазначені функції реалізуються у взаємозв'язку. Недооцінка будь-яких з них може негативно вплинути на загальний стан підприємницької діяльності, її кінцеві результати.

Найбільший вплив на особливості функціонування підприємств справляє форма власності, оскільки від неї залежать особливості господарювання, система управління, принципи розподілу прибутку, соціальний захист працівників тощо. За формами власності можна виділити такі види підприємств: державні, колективні, приватні, спільні.

За характером економічної діяльності підприємства поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-дослідні тощо.

Залежно від сфер діяльності між підприємствами є відмінності, що дають підстави говорити про існування їх форм за такими критеріями. Наприклад, вугільні, нафтодобувні, залізорудні та інші гірничодобувні підприємства можуть створюватись лише в місцях покладів корисних копалин, наявності ресурсів. Отже, такі підприємства мають певну географічну обмеженість створення. Частина підприємств утворюються ближче до споживачів: хлібозаводи, кондитерські фабрики, побутові підприємства тощо.

Підприємства різних сфер господарювання відрізняються і своєю продукцією. Промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства виробляють, як правило, матеріальну продукцію. Але є підприємства, які надають послуги (наприклад, підприємства зв'язку, побуту).

Відповідно до господарського обсягу і кількості його працівників - незалежно від форм власності - підприємства можуть поділятись на: великі, середні та малі.

В ефективно діючій економіці завжди органічно поєднано в оптимальній кількості малі, середні та великі підприємства. У сукупності вони краще задовольняють різнобічні потреби суспільства, оперативніше реагують на вимоги ринку та на досягнення науково-технічного прогресу.
Також можна класифікувати підприємства за масштабами: масового, серійного та індивідуального виробництва.

З точки зору доходності (прибутковості) виділяються: прибуткові (високорентабельні), малоприбуткові (малорентабельні) та збиткові (нерентабельні) підприємства.

Будь-яке підприємство як організаційно-правову форму підприємництва можна розглядати і як виробничо-технічну діяльність, спрямовану на випуск конкретного товару або послуг, і як колектив людей зі своїми економічними інтересами в отриманні прибутку і особистого доходу.

В Україні формується різноманітна структура економіки. Свідченням цього є поява різних підприємницьких структур, властивих ринковій економіці, їх можна класифікувати за такими ознаками:

- формою власності - приватні, колективні, державні;

- формою організації - одноосібні володіння, партнерство (товариство), корпорація, бюджетні підприємства, змішані корпорації;

- масштабами виробництва -індивідуальні, серійні, масові;

- рівнем спеціалізації - спеціалізовані, універсальні, мішані;

- розміром (кількістю персоналу) - малі, середні, великі;

- сферою діяльності - виробничі, комерційні, фінансові, посередницькі, страхові.

Відповідно до форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, у тому числі казенне підприємство.

Підприємства можуть об'єднуватися в:

- асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної корди-нації господарської діяльності, асоціація немає права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;

- корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банків-ського капіталу для досягнення спільної мети;

- концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

- решта об'єднань за галузевим, територіальним та іншими принципами.[8]

Економічна ситуація в Україні не сприяє покращенню мікроекономічних показників окремих підприємств. Так, у першому півріччі 2002 р. акціонерні товариства з різною часткою приватизованого майна отримали від'ємний фінансовий результат від звичайної діяльності. Сума прибутку становила 1225,1 млн. грн., збитку - 1403,9 млн. грн. Найбільші суми збитків отримали підприємства, які вже близькі до завершення приватизації (приватизоване майно в них становило від 70 до 99,9 %).[5]

Cтановлення підприємницького сектора сьогодні в Україні вже не можна пов'язати виключно з малим та середнім бізнесом. Досліджуючи цей сектор економіки, доцільно пов'язувати його виникнення і поширення з процессами ринкових трансформацій. Крім того, як головний структуротвірний елемент ринкового середовища, підприємництво вимагає створення і ефективного функціонування нових ринкових механізмів. І, оскільки необхідність фінансового забезпечення підприємницького сектора є основним чинником розвитку економіки, то формування дієвого фінансового механізму регулювання повинно сприяти становленню і розвитку інноваційної моделі економічного зростання нашої держави, реформуванню бюджетної та податкової систем і т. д., тобто ефективним реструктуризаційним змінам в економіці нашої держави.

Висновки

В нашій роботі ми розкрили основні теоретико-методологічні підходи до класифікації економічних системи. В економічній науці їх є два: формаційний та цивілізаційний. В межах даних підходів здійснюється також різна типологізація економічних систем. В нашій роботі ми розкрили суть основних чотирьох типів економічних систем: традиційної, командно-адміністративної, ринкової та змішаної. На основі цих типів ми визначили, що в Україні, на даний час, відбувається трансформація економічної системи від адміністративно-командної до ринкової, а конкретніше ми маємо змішаний тип економічної системи, що характеризується частиною показників від одного та іншого типу. Такий перехід спричиняє неефективний стан в економіці України. Також існують різні моделі переходу до ринку, що є актуальним для нашої країни, проте жодна з світових моделей для України є не доцільною зараз для країни, у зв'язку із складністю трансформаційних процесів.

Розкриваючи суть ринкової системи та її основних складових показників, ми розкрили місце та значення підприємства, як суб'єкта ринку та здійснили його характеристику. Ми визначили основні функції підприємства та принципи його функціонування. На основі класифікації видів підприємств, ми з'ясували, що в Україні, відповідно до форм власності, можуть діяти: приватні підприємство, колективні підприємства, господарські товариства, підприємства, які засновані на власності об'єднання громадян, комунальні підприємства, державні підприємства. Також, на основі аналізу підприємства, як однієї з основних одиниць ринку, визначили основні проблемні моменти існування підприємств в Україні.

Список використаної літератури

1. Дідківська Л. Державне регулювання економіки. [Електронний ресурс] / Дідівська Л. - Режим доступу // http://library.if.ua/book/72/5234.html

2. Крайник О., Третяк Г.Сучасна економічна теорія./Крайник О., Третяк Г.// Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2012. 240с.

3. Самуельсон П. Підприємство в системі ринкових відносин. [Електронний ресурс] - Режим доступу // http://optikomt.narod.ru

4. Федоренко В.Політична економія. [Електронний ресурс] / Федоренко В. - Режим доступу // http://pidruchniki.ws/12281128

5. Шевчук О. Особливості розвитку підприємства в Україні. [Електронний ресурс] - Режим доступу //http://www.nbuv.gov.ua

6. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки. [Електронний ресурс] - Режим доступу //http://uazakon.com

7. Особливості становлення ринкової економіки в України. Моделі і шляхи переходу до ринкової економіки. [Електронний ресурс] - Режим доступу //

http://pidruchniki.ws/13290511/politekonomiya/osoblivosti_stanovlennya_rinkovoyi_ekonomiki_ukrayini_modeli_shlyahi_perehodu_rinkovoyi_ekonomiki

8. Підприємство як підприємницька структура. [Електронний ресурс] - Режим доступу //http://agroua.net/economics/documents/category-67/doc-136/

9. Типи економічних систем: їх характеристика. [Електронний ресурс] - Режим доступу // http://cybportal.univ.kiev.ua/wiki

10. Типи економічних систем та критерії їх класифікації. [Електронний ресурс] - Режим доступу //http://studentam.net.ua/content/view/5347/132/

11. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція. [Електронний ресурс] - Режим доступу // http://pidruchniki.ws/ekonomika

12. Суть, структура та типи економічних систем. [Електронний ресурс] - Режим доступу // http://lawukr.com/struktura-i-etapi-ekonomichnih-sistem

Размещено на Allbest.ru