Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з економіки підприємств

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів



Зміст

Вступ

1. Аналітичний огляд теорії питання

1.1 Економічна сутність матеріальних ресурсів

1.2 Методика обліку та розрахунку матеріальних ресурсів

2. Аналіз використання матеріальних ресурсів

2.1 Характеристика підприємства

2.2 Аналіз динамічних змін та структурних зрушень

2.3 Факторний аналіз

2.4 Регресійно-кореляційний аналіз

Висновки

Література



Вступ

Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозицій та конкурентної боротьби, примушують українські підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних.

Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком.

Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів.

Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

У загальному русі матеріалів за стадіями виробничого процесу матеріальні ресурси слід класифікувати як запаси предметів праці, що вже придбані, але ще не брали участі у виробництві продукції.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Зрозуміло, що запаси матеріальних ресурсів треба постійно поповнювати. Нині підприємство самостійно визначає доцільність створення різних виробничих запасів і, оцінюючи структуру попиту і пропозиції щодо окремих груп матеріалів у поточному періоді, придбавати матеріальні ресурси. Джерелами надходження матеріальних ресурсів можуть бути товарно-сировинні біржі, інші підприємства, а також власне виробництво та використання відходів.

Мета аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягають в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

Формування завдань є базовим структурним елементом методики аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати комплекс таких завдань:

1. Вивчення строків, умов поставок та порядку розрахунку обсягів матеріальних ресурсів за укладеними договорами, оцінка обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси;

2. Визначення характеру складських запасів, оцінка руху та структури споживання матеріальних цінностей за певний період і в динаміці;

3. Систематизація факторів, які зумовили відхилення фактичних показників використання матеріальних ресурсів від прогнозованих у звітному та в попередніх періодах;

4. Моделювання взаємозв'язків між обсягами випуску продукції та матеріаломісткістю, матеріаловіддачею, іншими факторними показниками;

5. Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через кількісне вимірювання впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаломісткості та матеріаловіддачі;

6. Аналіз динаміки оптових цін на матеріальні ресурси та транспортно-заготівельних витрат, а також норм витрачання матеріальних цінностей;

7. Підрахунок резервів економії матеріальних ресурсів;

8. Оцінка можливих варіантів мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів;

9. Розроблення політики управління виробничими запасами і формування нового портфеля замовлень на матеріальні ресурси.

Важливу роль у забезпеченні дійовості аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів мають зміст та якість інформаційної бази аналітичних досліджень.

Для розв'язання поставлених завдань використовується планова, облікова та нормативно-довідкова інформація. Джерелами інформації для аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів є такі дані:

- Планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства матеріальними цінностями: плановані обсяги запасів та обсяги надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів;

- Облікові дані, які використовуються:

а) для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку;

б) для аналізу використання матеріальних ресурсів, тобто дані зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, віднесені на собівартість товарної продукції.

- Нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність, а саме: Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні, господарсько-правові документи, технічна й технологічна документація, інформація, отримана в ході маркетингових досліджень, тощо.

Тобто інформаційні джерела:

1. Закон України «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні»;

2. Бухгалтерський стандарт №9 «Запаси»;

3. Документи звітності: Форма 1 «Баланс», Форма 2 «Звіт про фінансові результати».



1. Аналітичний огляд теорії питання

1.1 Економічна сутність матеріальних ресурсів

Матеріальні ресурси - це економічні ресурси в матеріально-речовій формі.

Матеріальні ресурси - основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та є матеріальною базою підприємства чи галузі.

До матеріальних ресурсів відносять: техніку, будівлі, споруди разом з матеріалами, необхідними для їх виробничого функціонування (паливо, запасні частини та ін.), матеріали для підтримання в робочому стані засобів праці, що використовуються лише для зберігання предметів або для забезпечення матеріалами умов праці (робочі будівлі, засоби зв'язку і транспорту та інше).

У сільському господарстві матеріальними ресурсами є: земля, насіння, тварини, рослини.

За джерелами надходження матеріальні ресурси поділяються на: власні та залучені.

За ступенем у відтворювальному процесі розрізняють такі групи матеріальних ресурсів:

1. основного виробництва;

2. обслуговування основного виробництва (використовуються на транспортних, ремонтних та інших допоміжних роботах);

3. управління виробництвом (поштові, типографські, телефонні і телеграфні витрати).

За призначенням матеріали групуються таким чином.

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, метал для виробництва станків);

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, бланки обліку, електричні лампочки);

3. Паливо. Може використовуватись:

- для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів;

- для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії;

- для господарських потреб.

4. Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки;

5. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються, капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва;

6. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин, тощо, і такі, що не належать до основних засобів;

7. Тварини на вирощуванні та відгодівлі. До цієї групи належать: молодняк тварин, дорослі тварини, що перебувають на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірі, кролі, сім'ї бджіл, дорослі тварини;

8. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва так і куплені.

9. Малоцінні та швидко зрошувальні предмети, що використовуються протягом не більше одного року, якщо він перевищує один рік.

Нормування витрат матеріальних ресурсів.

Потреба в матеріальних ресурсах - як однієї з найбільших складових оборотних фондів підприємства - визначається двома чинниками: запланованим обсягом виробництва продукції і питомими нормами витрат сировини, матеріалів, палива, енергії тощо.

Норма витрат матеріальних ресурсів - це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії для виробництва одиниці продукції або виконання одиниці роботи визначеної якості.

Для правильного нормування витрат матеріалів важливе значення має класифікація норм.

Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами, інколи - науково-дослідними установами, технічно й економічно обґрунтованими.

Норма витрат будь-якого виду матеріальних ресурсів - неоднорідна за своєю структурою і складається із окремих елементів витрат.

Структуру норми витрат (Нв) можна представити:

Де:

Вч - чисті витрати матеріалу (чиста вага) на одиницю продукції, роботи, натур. од.;

Ввідх - технологічно неминучі відходи і втрати, натур. од.;

Ві - інші витрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо, натур. од.

При нормуванні витрат матеріальних ресурсів використовуються такі методи:

- розрахунково-аналітичний - найбільш прогресивний і ґрунтується на основі передової технічної та економічної документації, тобто креслень, технологічних карт, рецептур тощо. Цей метод передбачає по елементний розрахунок витрат, тобто чистої ваги, відходів і втрат. Встановленню норм за цим методом передує ретельний техніко-економічний аналіз фактичних конструктивних, технологічних умов споживання матеріальних ресурсів;

- дослідно-експериментальний (може бути дослідно-лабораторним або дослідно-виробничим) - полягає у визначенні норм на основі даних замірів корисних витрат матеріалів, відходів і втрат шляхом проведення досліду в лабораторних або виробничих умовах. Ці умови повинні бути найбільш сприятливими і максимально наближеними до тих, які є у виробництві у даному розрахунковому періоді. Використовується до нормування витрат допоміжних матеріалів та інструментів;

- звітно-статистичний - використовуються дані про середньостатистичні матеріальні витрати в минулих звітних періодах. Недоліком методу є можливість «перенесення» у розрахунковий період усіх недоліків минулої роботи. Тому середньостатистичні норми витрат можуть використовуватись за умови їх обов'язкового коригування;

- комбінований - передбачає одночасне використання перелічених методів.

В нормування витрат матеріальних ресурсів лежать принципи прогресивності і динамічності.

Перший з них передбачає розроблення норм на основі передового досвіду, впровадження прогресивної техніки і технології, організації виробництва та інше.

Другий - дає можливість оперативно переглядати норми за зміни умов виробництва, якості матеріальних ресурсів.

Способи найефективнішого використання ресурсів.

Найбільшу частку матеріальних ресурсів підприємства становлять основні матеріали, або як ще їх називають - виробничі запаси.

Раціональне й економічне їх витрачання в процесі виробництва має важливе економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії у виробництві продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній вартості продукції. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої ваги їх окремих видів, дає змогу з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. Для визначення ступеня ефективності використання матеріальних ресурсів є певна система техніко-економічних показників. Ці показники диференційовані залежно від особливостей виробництва на тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.

1.2 Методика обліку та розрахунку матеріальних ресурсів

При організації бухгалтерського обліку потрібно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

- Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 р.;

- Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями;

- Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., зі змінами і доповненням;

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №751/4044 від 2.11.99 р.);

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (затверджено наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р., зареєстровано в Мін. юстиції за №725/4018 від 25.10.99 р.);

- Вказівками про склад і заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №112 від 31.05.96 р.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Сировина й основні матеріали.

Сировина й основні матеріали обліковуються на активному рахунку №201 «Сировина і матеріали».

Допоміжні матеріали обліковуються на рахунку №201.

Тара і тарні матеріали обліковується на субрахунку №204 «Тара і тарні матеріали».

Будівельні матеріали обліковується на субрахунку №205 «Будівельні матеріали».

Запасні частини для проведення ремонтів обліковується на субрахунку №207 «Запасні частини».

Тварини на вирощуванні та відгодівлі облік здійснюється на рахунку №21 «Молодняк тварин на вирощування та відгодівлі».

Матеріали сільськогосподарського призначення обліковується на субрахунку №208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

Малоцінні та швидкозношувальні предмети облік ведеться на рахунку №22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

Показники використання ресурсів підприємства.

У системі показників ефективності використання матеріальних ресурсів основним є матеріаломісткість.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:

Де:

Q, N - обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках, відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача:

У практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів.

Він може бети плановий (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів, може визначатися не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому.

А саме:

Де:

m - кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилучаються.

Відносна економія матеріальних затрат, обчислюється:

Нормативи на передбачу вальні витрати можна визначити через формули.

Поточний запас певного виду матеріальних ресурсів в натуральних одиницях:

Де:

Д - денна потреба у певному виді матеріалів;

Тпост - період поставки даних матеріальних ресурсів в днях.

Мінімальний запас (Мм) дорівнює страховому запасу (Зстрах) визначається як добуток денної потреби в ресурсі на період зриву поставки (Тзрив.пост.):

Максимальний запас визначають як суму мінімальних і поточних запасів:

Середній запас:



Зсер. = Змін + 0,5 * Зпоточн

Норматив власних оборотних засобів у незавершеному виробництві (Назв):

Де:

Ср - собівартість річного випуску продукції (грн.);

Тц - тривалість циклу випуску продукції (днів);

Кнз - коефіцієнт наростання затрат.

Де:

Со - одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції (грн.);

Сn - поточні витрати на виготовлення продукції (грн.).

В умовах ринкової економіки завданням кожного підприємства є забезпечення економії матеріальних ресурсів, скільки саме матеріальні витрати складають більшу частину витрат виробництва, від яких залежить величина прибутку. Саме прибуток є основним джерелом життєзабезпечення підприємства за ринкових умов господарювання.

Розрізняють джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.

Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія.

Ними є:

- зниження ваги виробів;

- скорочення відходів і втрат сировини і матеріалів;

- використання підходів;

- використання вторинної сировини;

- зменшення і ліквідація браку.

Шляхи економії показують, яким чином, за допомогою яких заходів може бути досягнута економія. Залежно від характеру передбачуваних заходів основні шляхи (напрямки) реалізації резервів економії матеріальних ресурсів поділяються на:

1. виробничо-технічні (якісна підготовка сировини до виробничого споживання, вдосконалення конструкції виробів, комплексна переробка сировини, застосування безвихідних та мало відхідних технологій);

2. організаційно-економічні (підвищення рівня науковості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів.



2. Аналіз використання матеріальних ресурсів

2.1 Характеристика підприємства

Дочірнє підприємство по механізаціям являється приватною власністю. Підприємство розташовано в м. Києві, вул.. Оранжерейна, 3, власником Дочірнього підприємства по механізаціям є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд»»

Підприємству 9 років спеціалізується на наданні транспортних послуг та здійснює міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, оренда обладнання.

На території підприємства працює заправна станція автомобільного палива і зрідженого газу.

Також на території підприємства знаходяться складські приміщення (митно-ліцензійні і матеріальні склади). Є відкритий митний майданчик, який використовується, як зона митного контролю для прибувши на розвантаження автомобілів. Дочірнє підприємство по механізаціям надає експедиторські послуги по доставці малих партій вантажів з України в Європейські держави і в зворотному направленні.

На підприємстві працюють станція технічного обслуговування і ремонту вантажних автомобілів, станція техобслуговування, а також технічна станція по продажу, ремонту, сервісного і гарантійного обслуговування автомобілів. Надає місце для стоянки автомобілів.

Дочірнє підприємство по механізаціям зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією.

Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби ставить на примірнику статуту платника податків відмітку про взяття його на податковий облік за підписом відповідальної особи і видає йому довідку про взяття на облік платника податків за формою №4-ОПП, яка підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

Предмет діяльності підприємства:

В галузі будівництва:

- будівництво, реконструкція, реставрація, експлуатація та капітальний ремонт об'єктів житлового та нежитлового призначення і службових офісних приміщень, надання їх в оренду;

- проектування та розробка проектно-кошторисної документації, здійснення ремонтно-будівельних робіт;

- проектування, будівництво, реконструкція, реставрація, ремонт, а також наступна експлуатація об'єктів промислового, агропромислового, громадського, культурно-побутового та інших призначень та інше.

У галузі торгівлі та виробництва:

- Промисловість пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів;

- оптово-роздрібна торгівля;

- виробництво полімерної транспортної тари;

- надання торгово-посередницьких та комерційних послуг та інше.

В галузі сільського господарства:

- виробництво, зберігання, переробка та реалізація різноманітної сільськогосподарської продукції;

- виготовлення, заготівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- виробництво, зберігання, поставки мінеральних органічних добрив, засобів захисту рослин, будівельних матеріалів.

В галузі транспорту та зв'язку:

- організація авто підприємств, створення станцій технічного обслуговування автомобілів та транспортних засобів, в тому числі створення та експлуатація АЗС, та експертиза транспортних засобів;

- здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом;

- надання транспортно-експедиційних послуг в межах України, країн СНД та Балтії, а також всіх країн світу всіма видами транспорту.

Основні техніко-економічні показники в динаміці. Виберемо п'ять основних показників:

- основні засоби;

- витрати на оплату праці;

- нематеріальні активи;

- матеріальні затрати;

- збитки підприємства.

Табл. 2.1 - Характеристика показників в динаміці:

В результаті проведених розрахунків можна зробити наступні висновки:

1. Основні засоби зменшились в 2007 році порівнюючи з 2006 роком на 115,20 гривень або на 15%;

2. Витрати на оплату праці в 2007 році зросли в порівняні з 2006 на 260,90 гривень або на 18%;

3. Нематеріальні активи в 2007 році зросли в порівняні з 2006 на 2,60 гривень або на 43%;

4. Матеріальні затрати в 2007 році зменшилися в порівняні з 2006 на 337,70 гривень або на 17%;

5. Збитки підприємства в 2007 році зросли в порівняні з 2006 на 154,30 гривень або в 4 рази.



2.2 Аналіз динамічних змін та структурних зрушень

Для аналізу динамічних змін використовуються наступні показники:

1. Абсолютний приріст - показує на скільки одиниць, пунктів збільшився або зменшився аналізуючий рівень в порівняні з базисним або попереднім;

2. Темп росту - показує в скільки разів або відсотків збільшився або зменшився аналізуючий рівень в порівняні з базисним або попереднім;

3. Темп приросту - показує на скільки відсотків збільшився або зменшився аналізуючий рівень в порівняні з базисним або попереднім.

Табл. 2.2 - Характеристика матеріальних ресурсів в динаміці:

В результаті проведених розрахунків можна зробити наступні висновок: матеріальні ресурси зменшились на 17,50 гривень або на 14%, якщо порівнювати 2007 рік з 2006 роком.

Аналіз структурних зрушень здійснюється з використанням методу вертикального аналізу.

Тобто розраховується питома вага кожної складової.

Табл. 2.3 - Аналіз структури виробничих запасів:



В результаті проведених розрахунків можна зробити наступні висновок: дані таблиці свідчать, що найбільша питома вага у палива, тобто в 2006 становить 52%, а в 2007 становить 45%.

Усі інші становлять меншу частку загальних виробничих запасів.

Наприклад, сировина і матеріали в 2006 році - 14%, а в 2007 році - 13%. Запасні частини в 2006 році - 34%, а в 2007 році - 42%, ми спостерігаємо, що питома вага запасних частин зросла в 2007 році порівняно з 2006 роком.

2.3 Факторний аналіз

Раціональність використання матеріальних ресурсів найважливіша народногосподарська проблема. Основними показниками, які характеризують використання матеріальних ресурсів на виробництві, є загальна матеріалоємність всієї продукції та питома вага матеріалоємності одиниці продукції. Перша визначається співвідношенням матеріальних витрат (без амортизації) до вартості виробленої продукції (показує, скільки матеріальних витрат приходиться на одиницю продукції), а друга - співвідношення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції до оптової ціни виробів.

Оберненою величиною до матеріаломісткості є матеріаловіддача - відношення вартості виробленої продукції до суми матеріальних витрат. Характеризує віддачу матеріалів на 1 гривню виробленої продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва валової чи товарної продукції до темпів росту матеріальних витрат характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі й одночасно розкриває фактори його росту.

Коефіцієнт матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки ощадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати. Якщо коефіцієнт більше 1, то перевитрата матеріальних ресурсів є на одиницю продукції і навпаки.

На рівень матеріаломісткості впливає дві групи факторів:

1. Ті, що змінюють величину вартості матеріалів;

2. Ті, що змінюють обсяг продукції.

Табл. 2.4 - Аналіз використання матеріальних ресурсів:

По звітних документах за 2006-2007 рік проведемо аналіз використання матеріальних ресурсів транспортним підприємством. Вихідні дані зведемо в таблицю 2.5.

Табл. 2.5 - Вихідні дані:

Мультиплікативну модель матеріаломісткості можна подати таким чином:



На підставі одержаної моделі робимо розрахунки в таблиці 2.6.

Табл. 2.6 - Розрахунок впливу чинників на величину матеріаломісткості на ПК:

1. Розрахуємо фактичне і базисне значення матеріальних витрат по паливу. Базисне значення розраховується з використанням діючих норм і нормативів:

2. Розрахуємо абсолютне відхилення матеріальних затрат на паливо:



3. Оцінимо вплив зміни загального пробігу на матеріальні затрати на паливо:

4. Оцінимо вплив зміни норми витрат палива на загальну вартість палива:

5. Оцінити вплив зміни ціни палива на матеріальні затрати:

6. Сумарний вплив факторів на зміну матеріальних затрат повинні дорівнювати абсолютному відхиленню матеріальних затрат на паливо:

В результаті проведених розрахунків можна зробити наступні висновок: у підприємства зменшився обсяг продукції на 14%, порівнюючи 2007 рік з 2006 року.

І в свою чергу зменшились матеріальні витрати на 17%. Це в свою чергу призвело, до незначного збільшення матеріаловіддачі на 4%, а матеріалоємність не змінилась.

На виробництво однієї одиниці продукції приходиться 0,2 грн. матеріальних витрат. Також бачимо, що коефіцієнт матеріальних витрат менше за одиницю, що свідчить проте, що є не витрати на одиницю продукції. Затрати на паливо зросли, у зв'язку з інфляцією в країні, яка призвела до підвищення цін на паливо. Норма витрат на 100 кілометрів становить 41 літр, на нашому підприємстві перевитрати норми палива в 2006 і 2007 році.

В 2006 році витрати на паливо становили 45 літрів, а в 2007 році - 47 літрів. Ми бачимо, що витрати норми палива на 100 кілометрів зростають в 2007 році. Це може призводити низький кваліфікаційний рівень водія, недоліки в організації обслуговування паливної апаратури, недоліки в бухгалтерському обліку,крадіжки.

Також це може бути наслідком різкого збільшення цін, так як ціни в 2007 році зросли приблизно на 50%.

2.4 Регресійно-кореляційний аналіз

Регресійно-кореляційний аналіз вирішує 3 задачі:

1. Коефіцієнт кореляції оцінює силу зв'язку між змінними;

2. Рівняння регресії його форму;

3. Залучення ймовірності визначає реальність існування зв'язку.

Суть кореляційного методу полягає у пошуку рівняння, який характеризує зв'язок між результативною ознакою і визначається параметрам або декількома:

По звітним даним автотранспортного підприємства за рік розрахуємо показник матеріалоємності та визначимо характер і тісноту зв'язку із значенням середньо за списком чисельністю. Кількість значень по кожному з показників повинна дорівнювати 10.



Табл. 2.7 - Вихідні дані:

Проведемо регресійний аналіз і визначимо характер зв'язку між показниками матеріалоємністю.

Для з'ясування характеру зв'язку необхідно побудувати емпіричну лінію регресії. Проведемо групування показників і визначимо середнє значення х та у по інтервалах.

Розрахуємо кількість інтервалів:

Визначимо крок інтервалу:

Побудуємо емпіричну лінію регресії і з'ясуємо характер зв'язку між показниками матеріалоємністю.

По характеру емпіричної лінії можна зробити висновок, що спостерігається ліній зв'язок між показниками.

Для підтвердження правильності визначення характеру зв'язку побудуємо теоретичну лінію регресії.

Для визначення середнього значення х та у зведемо інформацію в таблицю.



Табл. 2.8 - До розрахунку середнього значення факторів:

Математична модель лінійного зв'язку може бути подана:

Визначимо коефіцієнти, для чого складаємо систему рівнянь:

Для побудови теоретичної лінії регресії визначимо теоретичне значення:

Необхідну інформацію зводимо у таблицю.



Табл. 2.9 - До розрахунку середніх значень факторів:

Наявність гострого кута між теоретичною і емпіричною лініями регресії підтверджують правильність визначення характеру зв'язку.

Результати регресійного аналізу дозволяють здійснити кореляційний аналізі визначити тісноту зв'язку між результативним показником (МЄ(у)) та фактором аргументом (чисельністю працівників(х)).

Для здійснення кореляційного аналізу розраховується коефіцієнт кореляції:

Значення коефіцієнта кореляції свідчить про наявність зворотного середнього зв'язку (від'ємна кореляція) між показниками матеріалоємкісю і чисельністю працівників.

По звітним даним автотранспортного підприємства за рік розрахуємо показник матеріалоємності.

Далі визначимо характер і тісноту зв'язку із значенням дебіторської заборгованості. Кількість значень по кожному з показників повинна дорівнювати 10.



Табл. 2.10 - Вихідні дані:

Проведемо регресійний аналіз і визначимо характер зв'язку між показниками дебіторською заборгованістю.

Для з'ясування характеру зв'язку необхідно побудувати емпіричну лінію регресії.

Проведемо групування показників і визначимо середнє значення х та у по інтервалах.

Розрахуємо кількість інтервалів:

Визначимо крок інтервалу:

Побудуємо емпіричну лінію регресії і з'ясуємо характер зв'язку між показниками дебіторської заборгованості.

По характеру емпіричної лінії можна зробити висновок, що спостерігається ліній зв'язок між показниками.

Для підтвердження правильності визначення характеру зв'язку побудуємо теоретичну лінію регресії. Для визначення середнього значення х та у зведемо інформацію в таблицю:



Табл. 2.11 - До розрахунку середнього значення факторів:

Визначимо коефіцієнти, для чого складаємо систему рівнянь:

Табл. 2.12 - До розрахунку середнього значення факторів:

Наявність гострого кута між теоретичною і емпіричною лініями регресії підтверджують правильність визначення характеру зв'язку. Результати регресійного аналізу дозволяють здійснити кореляційний аналіз і визначити тісноту зв'язку між результативним показником (МЄ(у)) та фактором аргументом (дебіторська заборгованість(х)). Для побудови теоретичної лінії регресії визначимо теоретичне значення:

Значення коефіцієнта кореляції свідчить про наявність зворотнього тісного зв'язку (від'ємна кореляція) між показниками матеріалоємкісю і дебіторською заборгованістю.



Висновки

В результаті проведеного аналізу по використанню матеріальних ресурсів на підприємстві ДП «Механізіції» встановлено:

1. Провівши аналіз динаміки і структурних зрушень - матеріальні ресурси зменшились на 17,50 гривень або на 14%, якщо порівнювати 2007 рік з 2006 роком. найбільша питома вага у палива, тобто в 2006 становить 52%, а в 2007 становить 45%. Усі інші становлять меншу частку загальних виробничих запасів. Наприклад, сировина і матеріали в 2006 році - 14%, а в 2007 році - 13%. Запасні частини в 2006 році - 34%, а в 2007 році - 42%, ми спостерігаємо, що вага частин зросла в 2007 році порівняно з 2006 роком;

2. Провівши факторний аналіз було встановлено, що у підприємства зменшився обсяг продукції на 14%, порівнюючи 2007 рік з 2006 року. І в свою чергу зменшились матеріальні витрати на 17%. Це в свою чергу призвело, до незначного збільшення матеріаловіддачі на 4%, а матеріалоємність не змінилась. На виробництво однієї одиниці продукції приходиться 0,2 грн. матеріальних витрат. Також бачимо, що коефіцієнт матеріальних витрат менше за одиницю, що свідчить проте, що є не витрати на одиницю продукції. Затрати на паливо зросли, у зв'язку з інфляцією в країні, яка призвела до підвищення цін на паливо. Норма витрат на 100 кілометрів становить 41 літр, на нашому підприємстві перевитрати норми палива в 2006 і 2007 році. В 2006 році витрати на паливо становили 45 літрів, а в 2007 році - 47 літрів. Ми бачимо, що витрати норми палива на 100 кілометрів зростають в 2007 році. Це може призводити низький кваліфікаційний рівень водія, недоліки в організації обслуговування паливної апаратури, недоліки в бухгалтерському обліку,крадіжки. Також це може бути наслідком різкого збільшення цін, так як ціни в 2007 році зросли приблизно на 50%.

3. Регресійно-кореляційний аналіз дозволив визначити можливість включення чи не включення показників, у багатофакторну модель. Значення коефіцієнта кореляції дорівнює «-0,52», що свідчить про наявність зворотного середнього зв'язку (від'ємна кореляція) між показниками матеріалоємкісю та чисельністю працівників. І показує, що середня за списком чисельність працівників входить до багатофакторної моделі.

Значення коефіцієнта кореляції дорівнює «-0,63», що свідчить про наявність зворотного тісного зв'язку (від'ємна кореляція) між показниками матеріалоємкісю і дебіторською заборгованістю. І показує, що дебіторська заборгованість входить до багатофакторної моделі.



Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навч. посіб. - Вид. 2-ге, доповн. і переробл. - К.: Атіка, 2006, 528 с.

2. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2007, 180 с.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналіз. Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2004, 190 с.

4. Економічний аналіз господарської діяльності / Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2004, 204 с.

5. Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика): Навч. посіб. - Тернопіль: Астон, 2002, 21 с.

6. Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. посіб. / Херсон: Олді - плюс, 2002 - 352 с.

7. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004, 580 с. економічний нормування факторний

8. Череп А.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2005, 160 с.

Размещено на Allbest.ru

...