Економічні ресурси організації

Мною було досліджено використання інформаційних ресурсів на ВАТ “Харківський верстатобудівний завод”. Основну частку в затратах на інформаційні ресурси на підприємстві становлять витрати на зв'язок та витрати на комп'ютерну техніку. Питома вага витрат на комп'ютерну техніку протягом 2001 - 2003 років на підприємстві складає близько 40 %. У 2003 р., порівняно з 2002 р., інформаційна озброєність працівників управління зросла на 34,29 грн/чол. (на 6,6 %), середня кількість працівників управління, які користуються одним комп'ютером, зменшилась на 0,44 чол/шт., або на 12,0 %, оснащення відділів комп'ютерами зросла на 0,15 шт/відділ (на 15,6 %), частка морально застарілої обчислювальної техніки зменшилася на 5,5 % в абсолютному виразі (на 13,5 % у відносному вираженні), питома вага комп'ютерів, що входять до складу локальної обчислювальної мережі, зросла в абсолютному вираженні на 7,6 % або на 17,4 % у відносному вираженні.

Сьогодення характеризується впровадженням та використанням інтегрованих інформаційних систем на підприємстві. Перед керівництвом підприємства, яке вирішило впровадити на виробництві інформаційні технології, постає багато питань: яке необхідно використовувати програмне забезпечення та технічні засоби, скільки воно буде коштувати, чим автоматизована інформаційна система буде кращою за паперову та багато інших. В основному мотиви застосування автоматизованих інформаційних систем пов'язані з очікуваним результатом у вигляді поліпшення адміністративної продуктивності, одержання більш якісної, точної, своєчасної і корисної інформації на всіх рівнях управління, одержання конкурентної переваги і т.п.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Рекомендації щодо використання економічних ресурсів на ВАТ "Харківський верстатобудівний завод"

Головною задачею, що стоїть перед колективом заводу, полягає в підвищенні ділової активності, подальшої стабілізації роботи підприємства, поліпшенні фінансового становища, збереженні і збільшенні кадрового і виробничого потенціалу, нарощуванні виробництва верстатної продукції, послуг по капремонту устаткування. За планом ріст обсягу виробництва збільшити в 1,8 рази, трудомісткість - у 2,2 рази. Передбачено виробництво 87 верстатів на суму 21 млн. грн.:

з них 76 верстатів для "Харп" на суму 10 млн. грн.;

замовлення на сторону 11 верстатів на суму 10,3 млн. грн., у тому числі важких - 5 (коленвал, розпредвал для тепловозів), капремонт вальцешліфувального верстата - 3415 і 5шт. спецстанків.

Зростання виробництва планується здійснити за рахунок власних коштів підприємства.

Так само планується поліпшити умови праці і техніки безпеки - подальше введення в експлуатацію системи опалення виробничих і допоміжних цехів, ремонт медпункту, ремонт бытовок, поточний ремонт устаткування.

Для поліпшення фінансового становища підприємства планується зменшити дебіторську і кредиторську заборгованість, ліквідувати заборгованість бюджету, пенсійному фонду та виплатити борг заробітної плати.

Збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, особливо експортної, є єдиним стабільним джерелом одержання прямих грошових надходжень, так необхідних для забезпечення фінансової стабільності підприємства.

Основними споживачами продукції є організації усіх форм власності України. Основна маса продукції реалізується в центральній і східній частинах України й у меншому ступені в її західній частині.

Істотне розширення ринків збуту при обмеженні митних бар'єрів планується здійснити за рахунок реалізації продукції в Росії, особливо, у її найближчих областях.

По ряду параметрів наша продукція перевершує аналогічну продукцію інших виробників, однак наші товари народного споживання стали поступатися подібним імпортним товарам. Тому експортні постачання товарів народного споживання скоротилися.

З метою збереження попиту на нашу продукцію, підвищення її конкурентоздатності, збільшення ринків збуту, планується:

підвищення якості і дизайну продукції, що випускається;

відновлення номенклатури продукції, що випускається, що користається стійким попитом із прийнятним рівнем цін;

забезпечення технічного переозброєння діючого виробництва з розробкою й освоєнням нових високоефективних технологій;

удосконалювання механізму управління підприємством і освоєння нових форм роботи зі споживачем.

З розвитком виробництва і кооперації праці в управлінні, з появою нових проблем, що вимагають більш творчого підходу, виявилося, що організаційна структура ВАТ "Харверст" неефективна, а отже її необхідно переглянути. Це викликано такими недоліками існуючої організаційної структури як:

а) відсутність гнучкості і динамічності, що утрудняє досягнення цілей;

б) постійна необхідність в узгодженні прийнятих рішень, що викликається рішенням виробничих задач, обумовлених новими цілями функціонування і потребуючих певних знань. Це приводить до затримки термінів реалізації і росту управлінських витрат;

в) відсутність тісних взаємозв'язків і взаємодія на горизонтальному рівні між виробничими підрозділами;

г) недостатньо чітка відповідальність, таких як готують рішення, не беруть участь у його реалізації.

Від того, як організована система, залежить її здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища, а отже, розвиватися.

На проектування організації і вибір організаційної структури впливає ряд факторів:

складність і динамізм зовнішнього середовища;

технологія робіт в організації;

поведінка працівника;

стратегічний вибір керівництва.

Ключовими рішеннями, що вплинули на проектування нової організаційної структури стали:

ступінь поділу праці;

тип департаменталізації;

спосіб координації;

масштаб керованості;

кількість рівнів управління;

спосіб розподілу прав і відповідальності;

співвідношення централізації і децентралізації в прийнятті рішень.

Наступним заходом щодо удосконалювання механізму управління підприємством буде пропозиція з розрахунку чисельності фахівців і службовців по функціях управління ВАТ"Харверст". При розрахунках використовуються розгорнуті таблиці нормативів чисельності фахівців і службовців по функціях управління, розраховані на основі факторів, наданих підприємством і таблиці коригувальних коефіцієнтів, що враховують додаткові фактори й умови. Це дасть можливість порівняти кількість наявних фахівців і службовців і дійсно необхідних. Застосувавши дану методику побачимо, чи раціонально використовують кадри і розрахуємо чи економію перерахунок фонду оплати праці і розмір відрахувань з нього за рахунок упровадження даного заходу.

Так само одним із пропонованих заходів поліпшення становища підприємства є створення більш ефективної служби маркетингу. Від її діяльності залежить обсяг продажів. Стратегія розвитку даної функції повинна бути всебічною і передбачати нарощування потенціалу кожного елемента системи управління у функціональному розрізі. Тому забезпечення реалізації стратегії маркетингу, крім заходів щодо стимулювання збуту, повинна передбачати:

а) забезпечення високого кваліфікаційного рівня персоналу даної служби;

б) побудова раціонального взаємозв'язку і взаємин між відділом маркетингу й інших служб;

в) підвищення зацікавленості працівників у якісному виконанні своїх зобов`язань.

3.2 Загальні рекомедації

Питання застосування автоматизованої інформаційної системи є актуальним з наступних причин: досить великий асортимент продукції; наявність проектно-конструкторської інженерної бази (починаючи від розробки проектно-конструкторської документації на вироби і закінчуючи запуском продукції в серійне виробництво); повний цикл виробництва продукції (від придбання матеріалів до їх перетворення в готову продукцію); наявність великої кількості управлінської, бухгалтерської, економічної інформації; ринки збуту продукції не обмежуються територією України і включають близьке та далеке зарубіжжя; наявність застарілої комп'ютерної техніки тощо.

Необхідне забезпечення доступу до всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”; створення єдиної локальної обчислювальної мережі.

Для створення інформаційної системи необхідно здійснити наступні заходи:

Етап І. Впровадження необхідної матеріально-технічної бази підприємства, тобто необхідно побудувати єдину локальну обчислювальну систему.

Етап ІІ. Придбання та інтеграція комплексного програмного забезпечення „1-С: Підприємство”.

Етап ІІІ. Забезпечення якісного доступу до всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”.

Запропоноване впровадження автоматизованої системи управління інформаційними ресурсами дозволить модернізувати наявний парк комп'ютерної техніки, зменшить затрати робочого часу на ведення управлінського обліку, надасть вихід підприємству до всесвітньої комп'ютерної мережі Internet та покращить використання підприємством сучасних засобів зв'язку. Усе це буде сприяти підвищенню ефективності управління підприємством та підсиленню його конкурентоспроможності на ринку збуту продукції.

Поняття "структура капіталу" в найбільш загальному виді характеризується всіма закордонними та вітчизняними економістами як співвідношення всіх форм власних та позичених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів. Існує дві основні схеми: змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і як наслідок - прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо.

Однак керівництво підприємства може знати приблизне її значення, розраховане на підставі факторів впливу та власного практичного досвіду, яке максимально наближає планову структуру до оптимального значення.

Мета управління структурою капіталу - мінімізувати витрати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів.

Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті. Процес оптимізації структури капіталу треба проводити в такій послідовності:

1). Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використання - коефіцієнт фінансової незалежності? заборгованості, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов'язаннями? оборотність і рентабельність активів і власного капіталу).

2). Оцінка основних факторів, які визначають структуру капіталу (галузеві особливості? кон'юнктура товарного і фінансового ринків? рівень прибутковості поточної діяльності підприємства? рівень податків, які сплачує підприємство? ступінь концентрації акціонерного капіталу).

3). Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу.

Ураховуючи ці етапи, підприємство визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру капіталу.

Управління капіталом (пасивами балансу) здійснюється за допомогою оцінки його вартості.

Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі.

Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вартість капіталу (cost capital) - це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процента ставка (річні проценти).

Концепція ціни капіталу являє собою одну з базових в теорії капіталу. Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які підприємство мусить сплатити власникам за використання їх капіталу. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь-яких рішень інвестиційного характеру.

Вартість капіталу використовується як:

вимірювач дохідності поточної діяльності підприємства?

базовий критерій ефективності фінансових інвестицій?

механізм управління структурою капіталу?

критерій ефективності лізингових операцій (якщо вартість обслуговування лізингу перевищує ціну капіталу підприємства, то застосовувати фінансовий лізинг для підприємства невигідно)?

вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна підприємства - це величина власного капіталу). Зниження ціни капіталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємства, і навпаки. (Цей взаємозв'язок чітко проявляється в діяльності акціонерного товариства. Якщо ціна акцій на фондовому ринку змінюється (піднімається - знижується), то змінюється і вартість капіталу товариства).

У ринковій економіці акціонерна форма власності переважає над іншими і має деякі особливості формування власних фінансових ресурсів, що полягають у їхній структурі. Можна виділити три основних джерела: акціонерний капітал, фонди власних коштів та нерозподілений прибуток. Таким чином, фінансування господарської діяльності акціонерних товариств із зовнішніх джерел (зовнішнє фінансування) здійснюється за рахунок позик та емісії облігацій підприємства.

Іншим видом фінансування є внутрішнє - за рахунок нерозподіленого прибутку та фондів власних коштів. Так, наявність достатнього обсягу власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства та свідчити про наміри акціонерів розподіляти ризики, пов'язані з діяльністю підприємства. Високий рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними суб'єктами господарювання.

3.3 Порівняння використання економічних ресурсів вітчизняними підприємствами із закордонними

Отже, рівень затрат для підтримання економічного потенціалу підприємства при структурі фінансових ресурсів, становить 8,8%. Це означає, що підприємство може приймати рішення будь-якого інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких буде не нижче від 8,8%. Для інвестування коштів у конкретний проект дане підприємство повинне порівняти значення норми рентабельності інвестицій (IRR) із вартістю джерел авансованих фінансових ресурсів, при цьому зв'язок між ними має бути таким:

якщо IRR > 8,8%, інвестиційний проект приймається,

якщо IRR < 8,8%, інвестиційний проект відхиляється,

якщо IRR = 8,8%, інвестиційний проект не буде ні прибутковим, ні збитковим, тобто доходи, отримані від інвестицій, дорівнюватимуть інвестиційним затратам.

У зарубіжній практиці функціонування підприємницьких структур пов'язане передусім із фінансуванням коштів на довгостроковій основі для отримання прибутку. Управління активами, пов'язане з отриманням прибутку, характеризується такою величиною, як фінансовий леверидж. За визначенням Джеймса К. Ван Хорна, “фінансовий леверидж - це використання залучених коштів із фіксованим процентом для зростання прибутку власників звичайних акцій”.

ВИСНОВОК

Дослідивши курсову роботу я можу зробити такі висновки:

- Економічні ресурси відіграють важливу роль на мікроекономічному рівні. Від їхнього раціонального використання залежить прибуток власників факторів виробництва, зниження витрат і цін на кінцеву продукцію, результативність роботи підприємства.

- Проблема вибору використання обмежених ресурсів це не лише проблема структури сучасного виробництва, але й проблема майбутнього економічної системи, проблема визначення темпу її подальшого розвитку.

Розглядаючи економічні ресурси України, я побачив, що наша держава має значні запаси природних та трудових ресурсів, однак вони ще не використовуються з максимальним ефектом і тому існує великий потенціал щодо покращення їх раціонального використання у майбутньому. Щодо інших економічних ресурсів, то Україна робить зусилля, щоб залучити капітал в економіку, розвивати інформаційні технології тощо. Маючи такий потенціал економічних ресурсів, Україна зможе забезпечити економічне зростання вже в найближчому майбутньому у разі їх ефективного використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фінанси підприємства. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999.-384 с., іл.

2. Словник-довідник економіста. - К., 2000.

3. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998 с. 261-281.

4. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999 с. 84-92.

5. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. - М.: Республика, 2001.

6. Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

7. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 98-114.

8. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. - Москва: Юристъ, 2002

9. Гальчинський А. Основи економічної теорії. - Київ: Основи, 2000

10. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. -Київ: Основи, 2001

11. Основи економічної теорії. - під редакцією Климко Г.Н. - Київ: Вища школа, 1998

12. Основи економічної теорії. - під редакцією Ніколенко Ю.В. - Київ: Либідь, 2004

13. Основи економічної теорії. - під редакцією Чухно А.А. - Київ, 2000

14. Основи ринкової економіки. - під редакцією Савлука М.І. - Київ: Либідь, 1999

15. Макконелл К.Л., Брю С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. - Москва: «Республика», 2001

16. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - Тернопіль: АТ «Тарнекс», 2003

Размещено на Allbest.ru