Аналіз власного капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

капітал власний управління

Указ Президента України «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики» передбачає інтеграцію України у світові економічні відносини та перебудову системи економічної інформації відповідно до міжнародних стандартів. Ринкові перетворення в економіці України потребують принципово нових підходів до розвитку аграрної сфери. Подальше реформування аграрного сектору має ґрунтуватися на глибокому аналізі та врахування всіх чинників, які можуть вплинути на ефективність розвитку аграрної сфери.

Перехід підприємства на ринкові умови господарювання гостро поставив питання стійкості фінансового стану і пошуку шляхів його оздоровлення. Значна роль у їхньому розв'язанні належить фінансовому аналізові, який є одним із методів спостереження та пристосування до постійно змінюваних умов ринку.

Фінансовий аналіз - основний елемент фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємства використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень з оптимізації своїх інтересів.

Мета фінансового аналізу - оцінити стан і діяльність підприємства для виявлення результатів підвищення результативності.

Сьогодні, коли підприємство самостійно обирає собі постачальників і покупців, має право надавати позики іншим підприємствам, вкладати свої кошти в їх статутні капітали, купувати акції та інші цінні папери різних підприємств, посилюється значення фінансового аналізу.

У традиційному розумінні суть фінансового аналізу полягає в оцінці й прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності та обліку.

Фінансовий стан підприємства як економічна категорія відображає стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність підприємства розраховувати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї діяльності.

Капітал є одним із головних атрибутів діяльності підприємства. Від розміру сформованого капіталу великою мірою залежить рівень ефективності виробничої діяльності, платоспроможності, динамічний розвиток, позиція підприємства на ринку.

З переходом до ринкової трансформації економіки, формування власного капіталу за рахунок державних коштів значно скоротилися, і перед підприємствами постала складна задача пошуку нових шляхів залучення капіталу. Нині аграрні підприємства зштовхнулися із проблемою як нестачі джерел формування, так і відсутності доступу до багатьох з них. Саме тому оцінка розміру й структури власного капіталу є важливою умовою подальшого пошуку ефективних способів його формування та використання.

Ефективність діяльності підприємства, значною мірою залежить від стабільності їхніх грошових позицій. Наявність коштів тісно повязана з прибутком і рухом власного капіталу. Якщо підприємство працює стабільно, випускає та реалізує рентабельну продукцію, одержує прибуток, то це - важлива передумова доброго стану потоку грошових засобів.

Отже, в подальшій курсовій роботі буде аналізуватися склад, структура і ефективність використання власного капіталу на прикладі СТОВ «Весна». Також будуть висвітлені питання щодо джерел та каналів використання власного капіталу з відповідними розрахунками та висновками.

1. Теоретичні аспекти та методичні основи складання і аналізу складу, структури і ефективності використання власного капіталу

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємництва й у процесі функціонування забезпечеє інтереси держави, власників і пірсоналу. Будь - яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності. [3]

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. З точки зору фінансового аналізу капітал це загальна вартість засобів виробництва, що спрямована на формування активів підприємства. [6]

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій. Виділяють власний та позиковий капітал. Згідно П(С) БО №5 «Звіт про власний капітал» під власним капіталом розуміють частину активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. [5]

Залучений капітал - це частина вартості майна підприємства, яка сформована за рахунок зобов'язань, які в майбутньому мають бути погашені. В свою чергу власний та залучений капітал мають економічні відміннисті. Шиян Д.В. виділив такі:

- пріоритетність прав;

- механізм нарахування виплат;

- характер грошового потоку;

- дата одержання грошовох сум. [22]

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 №302 на виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосування міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. №1706 [1] та відповідно до статті 10 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [2] затверджено типову форму фінансової звітності №4 «Звіт про власний капітал», в якому наведена інформація щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Інформація про власний капітал міститься також у бухгалтерському балансі. Відповідно до П(С) БО №2 бухгалтерський баланс - важливіше джерело індормації фінансового стану підприємства на звітну дату. Він дозволяє встановити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та обертаємість оборотних активів та наявність власного капіталу й становище, динаміку кредиторської і дебіторської заборгованості. Аналіз балансу дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості в русі засобів підприємства, позитивні чи негативні тенденції й поставити питання для більш конкретного визначення проблем на основі бухгалтерської, статистичної і операційної звітності, інших матеріалів. [4]

На думку Лахтіонової Л.А. баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображае стан коштів підприємства та їхніх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою. За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчий час виконати свої зобов'язання перед третіми особами - акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі. [23]

За ринкових умов господарювання кожне підприємство повинно правильно оцінювати власний виробничий та економічний потенціал, фінансовий стан, а також підприємства - партнерів.

Внутрішньогосподарський аналіз є підставою для прийняття рішення керівника підприємства, а також функціональними і лінійними підрозділами. Зовнішній аналіз здійснюють банки, контролюючі органи, інвестори, постачальники матеріалів і фінансових ресурсів. Зокрема банки, як комерційні організації при проведенні кредитних, розрахункових, касових, депозитних та інших операцій зазнають різних ризиків: неповернення кредитів, не сплата процентів за надані позики, ризики розрахункових валютних та процентних ставок. [7]

Методика комплексної оцінки фінансово-економічної стійкості сільськогосподарських підприємств, на думку О. Островської, повинна передбачити розгляд підприємства як системи, що функціонує в нестабільному економічному середовищі. Отже, можна дійти висновку, що на сьогодні відсутня єдина методологія оцінки фінансового стану підприємства на основі форм річної звітності, складеними за національними стандартами бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим актуальним буде вирішення спірних питань у галузі методології фінансового аналізу та оцінки фінансового стану. [8]

З переходом до ринкової трансформації економіки формування капіталу за рахунок державних коштів значно скоротилось. Нині аграрні підприємства зштовхнулися із проблемою як нестачі джерел формування капіталу, так і відсутності доступу до багатьох з них. Оцінка розміру й структури капіталу є важливою умовою подальшого пошуку ефективних способів його формування та використання. О.О. Лелюк вважає що, джерелом формування власного капіталу можуть бути вклади засновників, пайові внески, амортизаційні відрахування, нерозподілених прибуток (за умови прибуткової діяльності підприємства), кошти, одержані від додатковоїемісії акцій, конверсія боргу у статутний капітал, індексація необоротних активів. До джерел формування власного капіталу відносять також і безоплатно надані кошти, проте в практиці такі випадкипрактично не трапляються. [9]

Н.В. Петруня та І.Ю. Гришова вважають що, необхідно обов'язково проводити аналіз використання капіталу. Основною метою такого аналізу є оцінка суми та рівня залишку грошових активів з позиції забезпечення платоспроможності підприємства й визначення ефективності його використання. [10]

Питанням дослідження обліку та контролю використання грошових активів займався аспірант К.П. Приступа, який дійшов висновку що, існують окремі відмінності обліку, оцінки й відображення в звітності цих активів, що зумовлені галузевими особливостями. Серед таких особливостей можна назвати чинники, які залежать, зокрема, від спеціалізації підприємства, організаційної структури та територіального розташування, структури управління і забезпечення кваліфікованим персоналом. [11]

С.А. Властюк вважає, що основні завдання фінансової діяльності підприємства полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів їх повернення, а також відносин між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають. [12]

О.Є. Довбня та К.А. Ковзель аби надати процесу оптимізації фінансування виразнішої структури й упорядкованості, пропонують умовно виділити в ньому два рівня, що містять три елементи. Перший рівень включає визначення необхідного обсягу капіталу підприємства, а також його оптимізації структури, тобто найкращого співвідношення власних та позикових коштів. На другому рівні здійснюється оптимізація в середині кожної з груп капітала - власного і позикового. [13]

Л.О. Мармуль та Н.С. Танклевська вважають, що у підприємстві можуть бути різні альтернативи залучення капіталу. Звичайно, не можна надати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування. В одних випадках фінансові ресурси слід формувати через збільшення власного капіталу, в інших на основі залучення додаткових позичок. Для одних підприємств вигіднішою є можливість використовувати внутрішніх джерел фінансування, для інших зовнішні. [14]

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Платоспроможнім є таке підприємство, у якому активи перевищують зобов'язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями - називають ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов'язання за умови реалізації поточних активів. [15]

О.С. Філімоненко стверджує, що платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобо'язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. [17]

К.І. Посилаєва вважає, що успішну діяльність і постійну платоспроможність підприємству неможливо гарантувати лише за рахунок прибуткових проектів і збільшення обсягів продажу продукції. «Крива ліквідності», тобто нестаток засобів для сплати за фінансовими зобов'язаннями, завжди загрожує підприємству. Необхідно оцінити фінансову потребе підприємства і прогнозувати грошові потоки. [16]

Таким чином, у процесі аналізу фінансового стану підприємства важливо здійснити не лише оперативний контроль за показниками ліквідності, платоспроможності і кредитоспроможності, фінансової стійкості, а й оцінювати фінансові результати та зміни названих показників, які можуть відбуватися під впливом, як внутрішніх так і зовнішніх чинників. Такий прогноз дасть можливість передбачити негативні наслідки зміни фінансового стану. [24]

На думку М.Л. Котляра показниками доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. [18]

На сьогоднішній день на думку М.Д.Білика криза неплатежів стала основним лихом в економіці. Її прояви різноманітні. Покупці, укладаючи угоди закупівлі, не прогнозують свої фінансові можливості; постачальники, попередньо отримавши оплату за продукцію і надання послуг, не виконують свої зобов'язання; банки затримують розрахунки за наявних коштів клієнтів, зтягують строки здійснення платіжних операцій, не забезпечують дисципліну розрахунків. [19]

Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється здебільшого на основі аналіза фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності, а зокрема: Баланс підприємства (форма №1), Звіт про фінансові результати (форма №2) Звіт про рух грошових коштів (форма №3), Звіт про власний капітал (форма №4), Примітки до річної звітності (форма №5), іноді залучаються також дані статистичної звітності, бірж, оперативна бухгалтерська інформація, тощо.

Отже, можна дійти висновку, що на сьогодні відсутня єдина методологія оцінки фінансового стану підприємства на основі форм річної звітності, складеними за націанальними стандартами бухгалтерського обліку.У зв'язку з цим актуальним буде вирішення спірних питань у галузі методології фінансового аналізу та оцінки фінансового стану. [25]

Забезпечення підтримки аграрного бізнесу, вирішення загальноекономічних проблем, розвиток ринкових відносин сприятиме фінансовій стабілізації всієї країни і підвищенню фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. [20]

Отже, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, що формуються в динаміці розвитку між показниками стану розміщення, використання фінансових рерурсів підприємства, в нашому розумінні утворює уніфікована система показників фінансової стійкості підприємства. Збалансовану за змістом інтерпритацію динамічної моделі системи показників фінансової стійкості підприємства слід використовувати для подальшої типологізації фінансових ситуацій, в кожній з яких відповідає певний тип фінансового рішення. Такий підхід здатний розширити систему показників фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств уможливлює прогнозування її параметрів і спрямовує на прийняття конкретних рішень, щодо ефективного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарського підприємства.

2. Організаційно-економічна характеристика СТОВ «Весна» Білокуракинського району Луганської області

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Весна» Білокуракинського району Луганської області розташоване в центрі

смт. Білокуракине на землях селищної ради, по вулиці Чапаєва 2а.

СТОВ «Весна» почало свою діяльність з 29 грудня 2003 року.

Територія господарства розташована в зоні помірно-континентального клімату з достатньою кількістю атмосферних опадів, тепла і світла. Серед ґрунтів господарства найбільш поширені степові чорноземи та чорноземи звичайні. В цілому грунтово-кліматичні умови сприяють вирощуванні всіх культивованих для даної зони культур.

Середньорічна кількість опадів становить 500-600 мм. Найбільш жарким місяцем є липень, а найбільш холодним є січень.

Всі основні пункти реалізації продукції сільського господарства знаходяться у районному центрі смт. Білокуракине, дає йому гарні можливості для подальшого розвитку. Основними видами діяльності господарства є вирощування зернових і технічних культур.

Спеціалізується СТОВ «Весна» на галузі рослинництва, в якій значне місце посідає вирощування зернових культур. Продукція рослинництва у господарстві займає 100%.

Основними показниками, які характеризують розмір господарства, є земельна площа та її структура, кількість зайнятих працівників на виробництві, вартість основних та оборотних засобів, які знаходяться у розпорядженні господарства, а також обсяги виробництва валової і товарної продукції.

Для того, щоб визначити рівень розвитку СТОВ «Весна» необхідно мати інформацію про розташування і умови виробництва, а також про розміри даного господарства (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1. Динаміка показників розміру СТОВ «Весна» Білокуракинського району Луганської області за 2005-2007 рр.

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Відхилення 2007 р. від
				2005 р.	2006 р.
1. Валова продукція у порівняних цінах 2005 р, тис. грн.	432,5	585,8	499,7	115,5	85,3
2. Товарна продукція, тис. грн.	288,0	528,0	1161,0	В 4 рази	В 2 рази
3. Площа с/г угідь	482,0	614,6	771,0	160,0	126,0
- у т.ч. рілля	482,0	577,5	712,0	147,7	123,3
- сінокоси	-	37,1	59,0	-	159,0
- пасовища	-	-	-	-	-
4. Середньорічна чисельність працівників, чол.	6	11	12	В 2 рази	109,1
5. Середньорічна вартість активів, тис грн	97,5	66,5	348,8	В 3 рази	В 5 разів

Показники таблиці свідчать, що рівень забезпеченості господарства площами сільськогосподарських угідь за період 3 років суттєво змінився, так як у 2007 р. порівняно з 2005 роком площа зросла на 286 га або на 60%, а у порівнянні з 2006 р. площа сільськогоспьдорських угідь зросла на 157 га або на 26%. При цьому чисельність працівників у 2005 році порівняно з 2007 р. менша в 2 рази, а у 2006 році також менша на 9,1%. При цьому рівень товарної продукції у 2007 році порівняно з 2005 роком зросла в 4 рази, а порівняно з 2006 роком зросла в 2 рази. Середньорічна вартість активів також у 2007 р. значно збільшилась і в порівнянні з 2005 р. вона зросла в 3 рази, а порівняно з 2006 р. збільшилась в 5 разів. Вартість валової продукції у 2007 році порівняно з 2005 зросла на 15,5%, а порівняно з 2006 роком зменшилась на 14,7%.

Показники виробництва валової і товарної продукції для даного розміру підприємства є достатньо високими, а особливо за останній рік.

Отож, можна зробити висновок, що СТОВ «Весна», як для даного розміру підприємства, здійснює свою господарську діяльність на належному рівні.

Для того, щоб визначити напрямок діяльності підприємства необхідно розглянути структуру товарної продукції (табл. 2.2.)

Товарна продукція - це частина валової продукції, яка реалізована за межі господарства. На підставі рівня товарності можна визначити чому найбільше уваги приділяє господарство для того, щоб функціонувати і отримувати прибуток від виробленого виду продукції.

Таблиця 2.2. Склад і структура товарної продукції СТОВ «Весна» Білокуракинського району Луганської області за 2005-2007 рр.

Вид продукції	2 005 р.	2 006 р.	2 007 р.
	тис. грн	в% до підсумку	тис. грн	в% до підсумку	тис. грн	в% до підсумку
Зернові і зернобобові всього	168,8	58,6	210,4	39,9	190,8	16,4
У т.ч.пшениця	70,4	24,4	121,8	23,1	100,9	8,7
ячмінь	69,6	24,2	45,5	8,6	24,6	2,1
інші зернові	7,1	2,5	0,4	0,1	-	-
гречка	11,4	4,0	7,0	1,3	37,5	3,2
Кукурудза на зерно	8,1	2,8	23,0	4,4	27,8	2,4
горох	0,7	0,2	-	-	-	-
овес	1,5	0,5	12,7	2,4	-	-
соняшник	101,2	35,0	308,1	58,4	946,4	81,5
Інша продукція рослинництва	1,1	0,4	0,7	0,1	2,1	0,2
Реалізація товарів і послуг	17,9	6,0	8,7	1,6	21,7	1,9
Продукція тваринництва всього	-	-	-	-	-	-
Усього по господарству	288,0	100,0	528,0	100,0	1161,0	100,0

З цієї таблиці можна зробити висновок, що підприємство спеціалізується в основному на виробництві продукції рослинництва, більшою мірою пшениці та соняшнику. А також вирощують ячмінь та інші культури. Отже основним напрямом господарства є зернове виробництво, оскільки питома вага саме цих культур (пшениця і соняшник) є значно більшою в структурі порівняно з іншими культурами і займає відповідно 24,4% та 35,0% у 2005 році, 23,1% та 58,4% у 2006 році, 8,7% та 81,5% у 2007 році. Але як бачимо з наведених даних найбільшу все ж таки питому вагу в структурі займає соняшник. Питома вага у структурі зернових та зернобобових культури з кожним рожом зменшується у 2005 р вони займають - 58,6%, у 2006 р. - 39,9% та у 2007 р. - 16,4%.Також незначну питому вагу у структурі займають інші культури.

Для організації ефективної роботи важливе значення має правильність керівництва та своєчасність прийняття управлінський рішень. Керівником СТОВ «Весна», є директор Хоменко Микола Миколайович. Він є відповідальним за організацію роботи на підприємстві.

Прийняття своєчасних управлінських рішень можливе лише за умови добре налагодженої роботи бухгалтерії. Насамперед, необхідно сказати, що обов'язки по організації ведення бухгалтерського обліку покладені на керівника СТОВ «Весна» Хоменка Миколу Миколайовича, а відповідальним за ведення бухгалтерського обліку є головний бухгалтер підприємства Мантула Н.В.

3. Аналіз джерел власного капіталу

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.

В підприємстві виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний, пайовий, неоплачений, вилучений капітали. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії.

Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

Статутний капітал підприємства - джерело формування засобів підприємства, які потрібні йому для виконання статутних зобов'язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі прибутку. Статутний капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, а також окремі приватні особи.

Формування статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України. Відповідно до законодавства України статутний капітал, у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

Пайовий фонд - сукупність пайових внесків членів виробничого кооперативу для спільного ведення підприємницької діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.

Розмір власного капіталу підприємства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань. Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію підприємства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.

Відповідно до діючого законодавства, внеском у статутний капітал підприємства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі чи майнові права або інші права, що мають грошову оцінку.

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його вартості введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал підприємства, однак не впливають на фінансовий результат діяльності підприємства в звітному періоді. Наприклад, підприємство може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті його майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності підприємства в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом:

1. Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;

2. Безоплатно отриманого майна і коштів від юридичних і фізичних осіб;

3. Додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;

4. Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;

5. Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Додатковий капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового капіталу і як його використовувати, вирішують власники підприємства, що розробляють відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом про облікову політику.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й установчих документів підприємства на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

Утворення резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому - відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

Розмір резервного фонду для підприємств з іноземними інвестиціями має бути не більш 25% від статутного капіталу.

Інформація про величину резервного капіталу в балансі підприємства має надзвичайне значення для зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, що розглядають резервний капітал, як запас фінансової міцності підприємства. Недостатня величина обов'язкового резервного капіталу свідчить або про недостатність прибутку, або про використання резервного капіталу на покриття збитків.

Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток, у бухгалтерському обліку прийнято називати «нерозподіленим прибутком». Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого прибутку, що не був розподілений у вигляді дивидендів. Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд (при його наявності). У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

Ці заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників підприємства та на інши цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями організації.

Значна частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

Головним джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.

Реалізація політики організації, спрямованої на акумулювання свого чистого прибутку для фінансування цільових заходів, проводиться шляхом утворення фондів спеціального призначення. Кількість фондів, їхня назва і використання організація визначає самостійно.

Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

Засоби фондів нагромадження направляються на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема на:

1. фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

2. проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

3. витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

4. проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

5. витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

6. внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

7. списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

8. на фінансування природоохоронних заходів і ін.

Якщо підприємство використовує засоби для капітальних вкладень, то сам фонд нагромадження не зменшується, тому що відбувається перетворення фінансових засобів у майно організації. Якщо ж підприємство використовує засоби фонду на покриття збитків звітного року, на розподіл прибутку між засновниками, а також на списання витрат, включаються не в первісну вартість об'єктів основних засобів, що вводяться в експлуатацію, то величина фонду нагромадження зменшується.

Засоби фонду споживання, на відміну від фонду нагромадження, направляються на соціальний розвиток і матеріальне заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

Фонд споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

Фонд соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації.

Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої потреби чи створення спеціальних фондів. Відмінною рисою на знову створюваних підприємствах є складність у прогнозуванні прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності.

Субсидії, надходження та інші резерви. Цільове фінансування і надходження являють собою засоби некомерційної організації, призначені для фінансування тих чи інших заходів цільового призначення. До них відносяться засоби, що надійшли від інших підприємств, субсидії урядових органів, грошові внески батьків на утримання дітей у дитячих установах (садах, яслах) і ін.

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обыгу. Наприклад, резерви: на оплату відпусток, на ремонт предметів, що здаються в прокат, для виплати щорічної винагороди за вислугу років, для винагород за підсумками роботи за рік, на виробничі витрати по підготовчих роботах у зв'язку із сезонним характером виробництва й ін. (на цылы, передбачені законодавством України, нормативними актами Мінфіну України).

Рішення про створення резервних фондів повинне бути зафіксоване в обліковій політиці підприємства. Якщо ж підприємство не створює резервних фондів, то цей факт можна не обмовляти в обліковій політиці.

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок підприємства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності.

Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

По характеру використання власником виділяють споживчий і накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

Приведений перелік не відбиває всього різноманіття видів та джерел власного капіталу в економічній практиці. У ньому присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі.

4. Аналіз каналів використання власного капіталу

Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності і в процесі цієї діяльності використовує як власний капітал, так і позичкові кошти.

Сума власного капіталу підприємства визначається як різниця між вартістю майна та борговими зобов'язаннями.

За даними балансу підприємства СТОВ «Весна» за 2007 рік сума власного капіталу підприємства, що його аналізуємо, становить на початок року 20,5 тис. грн, а на кінець року - 20,5 тис. грн. Отже, власний капітал підприємства не змінився.

Аналізуючи власний капітал, вивчимо причини його зміни та рух протягом звітного періоду. Такий аналіз здійснюється на основі «Звіту про власний капітал», ф. 4.

Для проведення аналізу необхідно передовсім ознайомитися зі змістом окремих складових власного капіталу і детально вивчити зміст кожної статті форми 4 «Звіт про власний капітал».

Розглянувши зміст статей звіту про власний капітал, необхідно проаналізувати рух власного капіталу підприємства за звітний період, розрахувати та проаналізувати основні показники цього руху (табл. 8.20).

Коефіцієнт надходження капіталу:

Кн = [Кн1]: [ЗКк2],

де Кн1 - надходження капіталу за звітний період;

ЗКк2 - залишок капіталу на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт використання капіталу:

Кв = [Кв1]: [ЗКн2],

де Кв1 - використання капіталу за звітний період;

ЗКн2 - залишок капіталу на початок звітного періоду.

Дані таблиці свідчать, що на підприємстві СТОВ «Весна» за звітний період статутний капітал не змінився, а нерозподілений прибуток на початок року становить 245,0 тис. грн, а на кінець року - 906,3 тис. грн.

Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження й використання капіталу.

Коли значення коефіцієнтів надходження більші, ніж коефіцієнтів використання, то це означає, що на підприємстві відбувається процес нарощування власного капіталу, і навпаки.

Аналіз руху власного капіталу

Показники	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Розподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал
Залишок на початок року по балансу	20,5						245,0
Скоригований залишок на початок року Чистий прибуток (збиток) за звітний період	20,5						245,0 661,3
Надходження
Використання
Залишок на кінець року	20,5						906,3
Коефіцієнт надходження (ряд. 3 / ряд. 5)
Коефіцієнт вибуття (ряд. 4 / ряд. 2)

Наступним етапом аналізу каналів використання капіталу є аналіз ефективності його використання.

Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу. З метою аналізу рентабельності капіталу складається аналітична таблиця, яка дає можливість визначити загальні зміни рентабельності капіталу і розрахувати вплив основних факторів на ці зміни.

За даними підприємства, що аналізується, рівень рентабельності за звітний період зменшився на 44,2 пункту (91,6 - 135,8).

Методом ланцюгових підстановок розраховується вплив основних факторів на зміну рівня рентабельності. Розрахунки проводяться з використанням таких алгоритмів:

1. Вплив зміни частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції:

а) х1 = ряд. 8 гр. 2: [(ряд. 6 гр. 1 + ряд. 7 гр. 1) 100];

б) х1 - ряд. 9 гр. 1 (х - умовний рівень рентабельності).

Тобто: а) 29,74: (11,67 + 3,82) x 100 = 191,9; б) 191,9 - 135,8 = = 56,1 пункту.

аналіз Рентабельності капіталу підприємства

Показник	За минулий звітний період	За звітний період
1. Прибуток, тис. грн	33263	72527
2. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ), тис. грн	158017	243853
3. Середньорічна вартість основних фондів нематеріальних активів, тис. грн	18448	61563
4. Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн	6050	17582
5. Середньорічна вартість капіталу (ряд. 3 + ряд. 4)	24498	79145
6. Коефіцієнт фондомісткості продукції (ряд. 3 / ряд. 2), коп.	11,67	25,24
7. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (ряд. 4 / ряд. 2)	3,82	7,21
8. Прибуток на 1 грн реалізованої продукції (ряд. 1 / ряд. 2), коп.	21,05	29,74
9. Рівень рентабельності капіталу (ряд. 1 / ряд. 5), коп.	135,8	91,6

Таким чином, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 56,1 пункту.

2. Вплив зміни фондомісткості або фондовіддачі основних виробничих фондів:

а) х2 = ряд. 8 гр. 2: (ряд. 6 гр. 2 + ряд. 7 гр. 1)? 100;

б) х2 - х1. Тобто:

а) 29,74: (25,24 + 3,82) 100 = 102,3;

б) 102,3 - 191,9 = - 89,6 пункту.

Таким чином, за рахунок збільшення фондомісткості виробництва (зниження фондовіддачі) рівень рентабельності зменшився на 89,6 пункту.

3. Зміна коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів, тобто зміна тривалості обороту оборотних коштів: ряд. 9 гр. 2 - х2, тобто 91,6 - 102,3 = - 10,7 пункту.

За рахунок збільшення коефіцієнта закріплення оборотних коштів рівень рентабельності зменшився на 10,7 пункту.

Отже, загальне зниження рентабельності за факторами становить 44,1 пункту (56,1 - 89,5 - 10,7), що відповідає загальному зниженню рентабельності порівняно з торішніми даними.

Результати аналізу фінансового стану підприємства обов'язково доводяться до відома заінтересованих служб та підрозділів, а також у необхідних випадках - керівництва підприємства для прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршанню фінансового стану.

Треба зазначити, що результати проведених аналітичних розрахунків не є єдиним і безумовним критерієм для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення фінансового стану. Треба враховувати ще й інші моменти, які впливають на управлінські рішення, зокрема, особисті якості особи, яка приймає такі рішення, її знання, інтелект, досвід роботи, тобто ті неформальні ознаки, котрі, проте, справляють великий вплив на якість управлінських рішень.

Тільки оптимальне поєднання формалізованих (аналітичних) розрахунків і неформалізованих процедур прийняття управлінських рішень забезпечить підприємству перемогу в боротьбі з конкурентами.

5. Аналіз ефективності використання власного капіталу

Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, які міститься у звіті про власний капітал та зробити висновок про ефективність використання власного капіталу. Порядок складання звіту регламентується П(С) БО 5» Звіт про власний капітал».

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі - основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал.

Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.

Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.

Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. В нашому прикладі чистий прибуток підприємства 661,3 тис. грн. Ця інформація відображається в графі перетину позицій «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках.

...