Економічні злочини в господарській діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні злочини в господарській діяльності підприємства

1. Основи національної безпеки

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки найважливішим фактором стабільності в суспільстві є здатність економічної системи забезпечити всім громадянам України гідну якість життя, можливість реалізації ними своїх здібностей і творчого потенціалу. Україна XXІ століття має виключити бідність як соціальне явище з життя суспільства. Невипадково Закон України “Про основи національної безпеки України” серед пріоритетів національних інтересів визначає створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення. У зв'язку з цим особливе занепокоєння викликає зростання злочинів економічної спрямованості, що підривають не тільки економіку, але й основи конституційного ладу України. http://www.kdu.edu.ua/statti/2009-4-2(57)/154.PDF

Організована злочинність інтегрується до високоприбуткових галузей економіки та є одним із чинників, що становлять реальну загрозу національній безпеці України. Офіційна статистика не дає об'єктивного уявлення про масштаби організованої економічної злочинності та загальний рівень корумпованості сфери господарських відносин. За даними МВС України, протягом 2005-2012 рр. у середньому за рік викривали близько 40 тис. економічних злочинів, питома вага злочинів, учинених у складі організованих злочинних груп і злочинних організацій, значно зменшилася (із 551 - до 379). Більшість виявлених організованих злочинних груп (71,0 %) діяли до року, що не переконує в особливо небезпеченому характері їх діяльності (міжнародні зв'язки викрито лише у 8,0 % випадків, корупційні - у 7,1 %). Більш прихованими є випадки фінансового шахрайства, а також розкрадання бюджетних коштів, учинені за участю державних службовців (їх частка у структурі економічної злочинності зменшилася з 40,7 % у 2005 р. до 9,8 % у 2009 р.). http://www.naiau.kiev.ua/chasopis/materials/23

Уперше спробу сформулювати поняття організованої економічної злочинності здійснили американські вчені. 1971 р. відомий публіцист У. Ліппман зазначав, що, на відміну від звичайної злочинності, яка має переважно грабіжницький характер, організована економічна злочинність пов'язана з наданням певних послуг або товарів.

У 1980-х роках у західній науці дедалі частіше з'являлися дослідження, які можна схарактеризувати як економічні концепції природи організованої злочинності. Для того, щоб привернути увагу до ринку й підприємницької природи організованої злочинності, деякі науковці почали використовувати термін “нелегальне підприємництво” замість терміна “організована злочинність” (Д. Сміт, А. Коуен, Д. Албанезе та ін.) Шостко О. Ю. Протидія організованій злочинності в європейських країнах : [монографія] / Шостко О. Ю. - Х., 2009. - 400 с.

Економічна злочинність - це якісно нова характеристика організованої та економічної злочинності, оскільки вона вбудована в соціальну систему й істотно впливає на інші елементи цієї системи, насамперед - на економіку й політику. Головна мета організованої економічної злочинності - отримання прибутків і надприбутків шляхом здійснення забороненої законодавством діяльності. Організована економічна злочинність - це конгломерат організованих злочинних утворень (угруповань), різних за своєю структурою, кількісним складом, спеціалізацією та масштабами впливу. http://www.naiau.kiev.ua/chasopis/materials/23

У сфері господарської діяльності можна вчинити розкрадання, службовий злочин, тощо. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (далі - ГК) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК). http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15

Отже, система що охороняється державою суспільних відносин, що складаються у сфері економічної діяльності в суспільстві, орієнтованому на розвиток ринкової економіки України, і становлять об'єкт кримінально-правового захисту розглядуваної групи злочинів. Інакше кажучи, таким об'єктом є встановлений порядок здійснення підприємницької та іншої економічної діяльності з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Держава передбачає в регулятивних законах гарантії свободи такої діяльності,порядок цієї діяльності і за допомогою кримінально-правових норм прагне забезпечити їх виконання. Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності або фінансової діяльності держави. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК) є суспільні відносини, що забезпечують встановлений в Україні порядок зайняття господарською та банківською діяльністю. Учасниками цих відносин виступають, з одного боку, держава, в особі органів ліцензування, а з іншого - суб'єкти господарювання.

При вчиненні деяких злочинів, що посягають нам суспільні відносини, які складаються у сфері господарської діяльності, шкода заподіюється, крім основного, ще й додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують реалізацію прав споживачів на безпеку товарів (робіт, послуг), а додатковим можуть виступати життя та здоров'я споживача. http://www.kdu.edu.ua/statti/2009-4-2(57)/154.PDF

За результатами Всесвітнього огляду економічної злочинності у 2011 р.,виявлено основні економічні злочини, поширені на міжнародному рівні (рис 1.1.). В опитуванні,яке проводила компанія “PricewaterhouseCoopers”, взяли участь 84 керівники та представники вищого керівництва вітчизняних компаній, що працюють у 13 галузях економіки, з яких на 36% суб'єктів господарювання зафіксували випадки економічної злочинності. Третина із зазначених підприємств взагалі не проводить оцінку ризиків шахрайства. Незаконне привласнення майна (73%), корупція та хабарництво (60%) є найпоширенішими видами економічної злочинності в Україні, причому кількість внутрішніх шахрайських операцій зросла (на 22%), порівняно з 2009 роком.

Рис. 1.1. Найпоширеніші економічні злочини в 2011 р.

Результати дослідження свідчать про те, що економічні злочини (зокрема корпоративні шахрайства) мають місце на всіх видах підприємств в Україні, незалежно від їх розміру та кількості працюючих (рис 1.2.)

Рис 1.2. Види підприємств на яких виявлено шахрайство

Суттєвими є показники збитків, які понесли вітчизняні суб'єкти господарювання внаслідок економічних злочинів та шахрайських дій усіх ланок управлінського персоналу (серед них топ-менеджерів) (рис 1.3.)

Рис. 1.3. Фінансові збитки від економічних злочинів в 2011 р.

2. Визначення та показники шахрайства

Шахрайство - надзвичайно багатогранний злочин, для здійснення якого використовується багато різноманітних способів, а нерідко і навіть інші злочини, крім того шахрайство є одним із злочинів проти власності, що відповідно зумовлює його схожість з іншими злочинами проти власності.

Таблиця 1.1* Визначення “шахрайства” у різних літературних джерелах

Джерело: систематизовано автором на основі [29], [34], [133], [56], [160], [78], [144].

Останнім часом в Україні шахрайство набуло поширення і характеризується зміною форм, видів і способів. З економічними перетвореннями в країні, розвитком ринкових відносин пов'язано проникнення шахрайства до сфери підприємницької діяльності: інвестиційної, довірчої, страхової, банківської.

Предмет шахрайства чуже майно. Предметом відносин власності може бути право на майно (документ, що дозволяє отримати у свою власність майно, наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо) [81].

Об'єктивна сторона шахрайства (ч. 1 ст. 190 КК) полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий (власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої перебуває майно) добровільно передає майно або право на майно винній особі [81].

Суб'єкт здійснення шахрайства загальна, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку [81].

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом [81].

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 190 КК) є вчинення шахрайства:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) що завдало значної шкоди потерпілому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення шахрайства:

1) у великих розмірах;

2) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК);

3) в особливо великих розмірах;

4) організованою групою (ч. 4 ст. 190 КК) [84].

Вивчивши значення шахрайства у різних сферах діяльності, слід перейти до його трактування у бухгалтерському обліку (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Визначення “шахрайства” у бухгалтерському обліку

*Джерело: систематизовано автором на основі [14], [70], [121]

економічний злочин шахрайство

Отже, у бухгалтерському обліку шахрайство передбачає навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності та полягає у маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навмисних змінах записів у обліку, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій.

В економічній літературі поряд із шахрайством виникає багато й інших понять, таких як привласнення, корупція, помилка, фальсифікація, маніпуляція обліковими записами та вуалювання балансу. Ці терміни часто ототожнюють, але вони мають зовсім різне значення та зміст і, насамперед, більшість з них є напрямами здійснення шахрайства.

Для відмежування шахрайства від інших видів посягань на власність важливо встановити наявність обману або зловживання довірою. Під обманом розуміється повiдомлення неправдивих відомостей або приховування, умовчання певних обставин, повідомлення про які було обов'язковим у даних ситуаціях. Шахрайський обман -- це такий вплив на поведінку власника майна або особи, що відає майном чи охороняє його, який здатний ввести цю особу в оману відносно добровільних дій з передачі майна винному. Шахрайський обман передбачає передачу злочинцю майна самим потерпілим або іншою особою. Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. звернув увагу судів на те, що “обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) або зловживання довірою (недобросовісне використання довір'я з боку потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність і обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього”.

Обманні дії повинні передувати заволодінню майном. За своїм змістом і формами обман буває різноманітним і може стосуватися предмета, подій, дій і фактів. Формою шахрайського обману може бути категорична думка чи припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми письмової або усної мови, руху чи жестів.

Зловживання довір'ям полягає у тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довір'я може породжуватись службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого. http://buklib.net/books/31587/

Шахрайство є одним із видів злочинів вчинених проти власності. Саме тому виникають певні проблеми у правовій практиці щодо відмежування шахрайства від суміжних злочинів таких як заподіяння майнової шкоди

шляхом обману або зловживання довірою, крадіжки, хабарництва, фіктивного підприємництва, фіктивного банкрутства, шахрайства з

фінансовими ресурсами та інших злочинів, об'єктом посягань яких є чуже майно. Шахрайство є надзвичайно багатогранним видом злочину, для здійснення якого використовується багато різноманітних способів, а нерідко навіть інші злочини. Тому не викликає ніякого здивування той факт, що на

практиці даний вид злочину досить складно відрізнити від суміжних злочинів, але тим не менше суттєва різниця є. Дана різниця дуже важлива для

правоохоронної практики та для правової оцінки шахрайства, так як за різні види злочинів проти власності визначається різна міра покарання. http://eztuir.ztu.edu.ua/1078/1/18.pdf

Отже, виходячи з вищезазначеного, об'єктом шахрайства виступають відносини власності. Предметом шахрайства може бути майно в розумінні речі та право на майно. Важливим є те, що предметом даного злочину можуть бути як рухомі так і нерухомі речі. http://eztuir.ztu.edu.ua/1078/1/18.pdf Майно як предмет шахрайства повинно володіти певними фізичними, економічними, юридичними ознаками.

По-перше, предмет шахрайства повинен бути матеріальним (фізичним), тобто повинен бути речовинним, матеріальним предметом зовнішнього світу,

обкресленим в просторі. При застосуванні даного положення на практиці останнім часом виникають певні труднощі. Не можуть бути предметом шахрайства, як майнового злочину ідеї, погляди, прояви людського розуму, інформація. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І Бажанов, Ю.В.Баулін,

В.І.Борисов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С.133.

Друга ознака предмету шахрайства - економічна.

ЇЇ суть в тому, що предметом може бути тільки річ, що має певну економічну цінність. Предмет шахрайства втілює людську працю. Це означає, що предмет:

а) виготовлений людиною;

б) містить людську працю, якщо йдеться про продукт біологічного природного походження.

І третя ознака предмета шахрайства - юридична. Тобто, таким предметом може виступати лише чуже майно. Головкін С.В. Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання

на початковому етапі розслідування Дис. канд. наук:

Чужим є майно, на яке особа не має ні речових прав, коло яких обмежене законом, ні зобов'язальних прав, які можуть створюватися на розсуд самих осіб.Від інших форм розкрадання шахрайство відрізняється способом заволодіння чужим майном чи правом на майно. Для цього винний застосовує такі способи як обман або зловживання довірою потерпілого

(володаря майна).

Обман - це введення в оману потерпілого чи володаря майна шляхом повідомлення йому неправдивих відомостей або приховування певних

обставин з метою викликати у потерпілого (чи володаря майна) впевненість про вигідність або обов'язковість передачі майна чи права на майно. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар

або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують в об'єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг.

Зловживання довірою - це несумлінне використання довіри потерпілого чи володаря майна для заволодіння

його майном. Важливою обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим (володарем) майна чи права на майно винному.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та

власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин,

соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення

договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі тощо.

У господарському процесі розрізняють два типи шахрайства: викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів (розтрати, крадіжки майна чи нематеріальних активів, сплата підприємством коштів за неотриманні послуги тощо). Відповідно й виділяють різні способи шахрайства . Бардаш С.В. Результати аудиту фінансової звітності: підходи до економіко-правової оцінки Причинами даних незаконних дій 72% опитаних українських підприємств вважають зовнішнє шахрайство головною загрозою для компанії. Такий показник суттєво відрізняється від результатів всесвітнього опитування, в якому 53% респондентів виділяють внутрішні загрози як основне джерело ризиків. Вивчивши поняття “шахрайство” можна дійти висновку, що всі інші поняття є нічим іншим, як методами або способами здійснення шахрайських діянь. На сьогодні залишається ряд невирішених питань у сфері економічних наук, зокрема в результаті застосування бібліометричного методу аналізу встановлено, що відсутні будь-які дослідження шахрайства за спеціальністю 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)”. Дане питання потребує ґрунтовного дослідження з облікової точки зору, адже саме за допомогою підробки первинних документів, вуалювання фінансової звітності і здійснюються шахрайства, пов'язані з привласнення грошових коштів та ухиленням від сплати податків.

Размещено на Allbest.ru