Ринок праці сфери культури України: методологія і практика регулювання

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 331.5: 008 (477)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РИНОК ПРАЦІ СФЕРИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЯ І ПРАКТИКА РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

ГУЛЕВИЧ ОЛЕНА ЮРІЇВНА

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор КРАВЧЕНКО ІРИНА СЕМЕНІВНА, Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Української Академії державного управління при Президентові України, заступник директора.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України БОГИНЯ ДЕМ'ЯН ПЕТРОВИЧ, Інститут економіки НАН України, керівник відділення економіки праці та демографії;

кандидат економічних наук САДОВА УЛЯНА ЯРОСЛАВІВНА, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа:Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку і споживчого ринку, м. Київ.

Захист відбудеться “29” березня 2002 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “26” лютого 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація моделі економіки України призводить до значних змін в культурній сфері, суттєво детермінує процеси збереження й використання її трудового потенціалу, визначає умови й особливості формування специфічного сегменту загальнонаціонального ринку праці, яким є ринок праці сфери культури.

Головними проблемами його становлення є відсутність, по-перше, механізму забезпечення продуктивної зайнятості в бюджетних установах, закладах культури як в об'єктах, що призначені надавати базовий рівень культурних благ для населення, і, по-друге, механізму державного регулювання попиту й пропозиції праці в комерціалізованих організаціях, що діють на засадах ринкової конкуренції. Оскільки основна мета діяльності працівників сфери культури - збереження й відтворення загальнонаціональних та особистих духовних і культурних цінностей, то на етапі трансформаційних перетворень нашого суспільства вирішення окреслених проблем залежить від створення державою сприятливих соціально-економічних умов щодо ефективного функціонування ринку праці у сфері культури.

Масштабні дослідження теоретичних та методичних проблем зайнятості та ринку праці в умовах переходу України до ринкових відносин здійснювали вітчизняні вчені: С.І.Бандур, Д.П.Богиня, С.Й.Вовканич, М.І.Долішній, Т.А.Заяць, С.М.Злупко, М.А.Козоріз, І.С.Кравченко, Ю.М.Краснов, Г.І.Купалова, Е.М.Лібанова, В.П.Мікловда, О.Ф.Новікова, В.В.Онікієнко, І.Л.Петрова, М.І.Пітюлич, С.М.Писаренко та ін. В працях зарубіжних вчених широко висвітлені проблеми зайнятості та ринку праці: С.Л.Брю, Р.Брюне, Е.Дж.Долана, Д.Ліндсея, К.Р.Макконнелла, Дж.Сакса, П.Самуельсона, П.Жардільє; а економічні та політико-правові відносини у сфері культури досліджувалися у працях Л.Вілкончюса, О.Г.Гриценка, Дж.Дайтона-Джоносона, І.М.Дзюби, В.Є.Козака, В.І.Куценко, В.М.Новікова, О.Новотного, Я.В.Підпригорщука, В.В.Рамзеса, Г.Л.Таукача, О.В.Федосової, Я.Фішера, В.Г.Чернеця.

Таким чином, сучасна економіка в своєму арсеналі має розроблені теоретичні положення, наукові підходи та практичні рекомендації і пропозиції по створенню і регулюванню національного ринку праці в умовах трансформації економічної системи і відповідному перетворенню соціально-економічних відносин у сфері культури.

Однак комплексне дослідження проблеми формування ринку праці в сфері культури України не здійснено. Разом з тим, розширення сфери культурної діяльності, її видів, що зумовлюється процесами трансформації та інформатизації суспільства, гостро ставить питання про збереження художньо-естетичних цінностей національної культури в сучасних умовах саме зусиллями її працівників. Це потребує виявлення особливостей функціонуючого у сфері культури ринку праці та розробки і впровадження в практику механізму його державного регулювання для збереження і подальшого піднесення української культури.

Актуальність і наукова значимість цих проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його об'єкт і предмет, мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних напрямів досліджень, передбачених у планах наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв. Дослідження пов'язані також з науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: 3.1.5.63 - “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (№ державної реєстрації 0100V000657) та 3.1.5.64 - “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій економіки України” (№ державної реєстрації 0101V007882).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних положень та створення теоретико-методологічних засад формування та регулювання ринку праці у сфері культури.

Для досягнення цієї мети в дисертації були поставлені та вирішені такі задачі:

обгрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження ринку праці сфери культури, визначити зміст поняття “ринок праці сфери культури”;

оцінити вплив трансформаційних процесів на формування ринку праці сфери культури;

виявити та класифікувати фактори, які впливають на функціонування ринку праці сфери культури;

визначити основні тенденції розвитку ринку праці сфери культури в умовах соціально-економічної трансформації на основі кількісного аналізу його параметрів;

здійснити аналіз якості робочої сили сфери культури як основи її конкурентоспроможності на ринку праці;

розробити механізм регулювання зайнятості у сфері культури та окреслити головні напрями його вдосконалення.

Об'єктом дослідження є ринок праці, який функціонує у сфері культури України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні проблеми функціонування ринку праці сфери культури України в умовах соціально-економічної трансформації.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації послужили класичні положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем зайнятості та ринку праці, економічних та політико-правових проблем у сфері культури. В роботі знайшли застосування сучасні загальнонаукові методи: граничний аналіз - для пояснення механізму створення позитивних зовнішніх ефектів від діяльності у сфері культури; класифікація - для виокремлення факторів, які впливають на функціонування ринку праці сфери культури; метод аналогії для визначення структури ринку праці сфери культури; статистичний аналіз - для характеристики сучасного стану ринку праці сфери культури; соціологічне опитування - для дослідження якісних характеристик робочої сили у сфері культури, а також методи економічного моделювання, абстрагування, аналізу, синтезу, узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш суттєвих результатів, які отримано в дисертації і відзначаються науковою новизною, відносяться:

розкрито економічну функцію культури через наукову категорію “зовнішні ефекти”, суть якої полягає в тому, що культурна діяльність створює економічні, соціальні та індивідуальні зовнішні ефекти, чия взаємодія забезпечує соціальне єднання суспільства, на основі якого відбувається економічне зростання країни;

введено в науковий обіг поняття “ринок праці сфери культури”, який розглядається як складова частина національного ринку праці, специфіка якого визначається особливостями культурної діяльності, що вимагає від працівника сфери культури застосування певних творчих здібностей і таланту;

виявлено і обгрунтовано сутність двоїстого впливу ринкових відносин на функціонування ринку праці сфери культури, який, з одного боку, активізує ринок праці в її комерціалізованій частині, а з іншого - зменшує пропозицію праці через відсутність матеріальних стимулів у бюджетних культурних організаціях, де сьогодні гостро стоїть проблема збереження трудового потенціалу;

запропоновано класифікацію факторів впливу на функціонування ринку праці, яка, на відміну від існуючих, враховує макро-, мікроекономічний та індивідуальний рівні і дозволяє розширити межі аналізу ринку праці в сфері культури для виявлення сучасних соціально-економічних тенденцій його розвитку;

здійснено оцінку функціонування ринку праці сфери культури на національному та регіональному рівнях в динаміці, яка дала можливість виявити такі позитивні тенденції, як зростання частки працівників цієї сфери в загальній чисельності зайнятих по галузях економіки України, зменшення в культурній сфері абсолютного обсягу вимушеної неповної зайнятості, а також визначити масштаби перебігу існуючих негативних процесів, у тому числі скорочення зайнятості та поширення нерегламентованої діяльності у цій сфері;

визначено на основі аналізу якості робочої сили сфери культури ті її складові, які впливають на конкурентоспроможність працівника (адаптованість, мобільність, мотивованість, творчі здібності тощо);

розроблено концептуальну модель механізму змішаного регулювання ринку праці у сфері культури, яка базується на збалансованому співвідношенні та поєднанні макро- та мікроекономічного регулювання, а також визначено основні напрями удосконалення цього механізму через законодавчо-правову, фінансову та організаційну складові.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обгрунтовані у дисертації наукові положення і практичні рекомендації є основою для вирішення теоретичних і практичних проблем регулювання ринку праці в сфері культури і підвищення ефективності використання її трудового потенціалу.

Окремі результати роботи використано Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці проектів Закону України “Про засади стимулювання розвитку регіонів та депресивних регіонів” і Загальнодержавної програми розвитку малих міст України” (довідка № 03-3/2384-021-2 від 25.05.2001); у розробці прогнозу створення нових робочих місць в галузях економіки при доопрацюванні проекту Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки (довідка № 03-3/5051-021-2 від 04.10.2001), а також Міністерством культури і мистецтв України при розробці нормативних документів та методичних матеріалів для системи галузі (довідка № 15/1-331 від 30.05.2001).

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методичні підходи використовуються автором в навчальному процесі в окремих розділах курсів “мікроекономіка” та “економічна теорія”, а також можуть бути використані для викладання спецкурсів з економіки соціально-культурної сфери для підготовки фахівців з управління цією сферою, спеціалістів з проблем зайнятості та використання трудових ресурсів.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій представлені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо вирішення наукового завдання - розробки теоретико-методологічних основ дослідження ринку праці сфери культури та напрямів його регулювання в умовах трансформації моделі економіки України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювались на восьми конференціях, у тому числі на міжнародних науково-практичних конференціях: “Менеджмент качества современного образования” (Київ, МАУП, 1999 р.); “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, Українська Академія державного управління при Президентові України, 2000 р.); “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки (Київ, РВПС України НАН України, 2000 р.); VI Міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії” (Ялта-Форос, 2001 р.); а також на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти” (Тернопіль, 2000 р.); “Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики” (Сімферополь, 2000 р.); Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Маркетингові дослідження в Україні” (Ялта, 2001 р.); науково-звітній конференції Київського національного університету культури і мистецтв (2000 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 6,2 друк. арк., 9 з яких загальним обсягом 6,0 друк. арк. належать особисто автору, з них 5 публікацій - у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 198 стор. тексту, включає 25 таблиць і 20 рисунків на 40 стор., 6 додатків на 11 стор. Список використаних джерел нараховує 185 найменувань на 16 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти функціонування ринку праці сфери культури” обгрунтовуються місце і роль сфери культури в соціально-економічному розвитку країни та актуальність досліджень формування в ній ринку праці, розкривається його сутність, визначаються основні фактори, які впливають на його функціонування.

В дисертаційній роботі культура розглядається як специфічна сфера трудової діяльності (культурна діяльність), в межах якої функціонує відповідний сегмент національного ринку праці. Тому культура розуміється перш за все як результат цієї діяльності, як єдність матеріального, інтелектуального та духовного розвитку суспільства. Серед різноманітності функцій культури (естетичної, етичної, правової, світоглядної) акцент робиться на економічній, тобто на взаємозв'язку культурної діяльності зі станом економіки та тенденціями економічного зростання країни. Саме ця функція привертала особливу увагу вітчизняних авторів. Зокрема, Д.П. Богиня вважає, що підвищення культурного рівня працівників є одним із вирішальних факторів підвищення ефективності суспільної праці. В.І. Куценко стверджує, що культурний потенціал, будучи невід'ємною складовою людського капіталу, є цінним продуктивним ресурсом країни і виступає домінантою успіху в здійснюваних соціально-економічних перетвореннях.

В роботі доведено, що процес соціально-економічної стабілізації України залежить не тільки від ефективності роботи базових галузей економіки, але й від успішного функціонування сфери культури як такої, що забезпечує суспільству різноманітні зовнішні ефекти. Запропоновано класифікувати їх за економічними, соціальними та індивідуальними ознаками. Так, економічні зовнішні ефекти являють собою цілісну систему, яка доводить, що витрати держави на культуру та інвестиції приватного капіталу в цю сферу призводять до зростання ВВП: через підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили та зростання продуктивності праці, з одного боку, і через зростання частини ВВП, яка створюється безпосередньо в сфері культури, - з іншого (рис. 1). До соціальних ефектів слід віднести: зростання культурного рівня як обмежувача процесу маргіналізації населення і чинника подолання плебейськості та провінціальності українського менталітету, джерела збагачення загальнолюдських і особистісних культурних надбань.

Аналіз зовнішніх ефектів, породжених діяльністю у сфері культури, дає підставу стверджувати, що підсумковим є ефект соціального єднання суспільства, який впливає на економічне зростання країни.

У дисертації автором вперше введено в науковий обіг поняття “ринок праці сфери культури” як складової частини національного ринку праці, механізму узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників в межах культурної діяльності, тобто діяльності по створенню, збереженню і розповсюдженню культурних благ.

Товаром на ринку праці сфери культури виступає робоча сила, яка залежно від фізичних та розумових здібностей її носія може бути різною за вартістю та ціною.

На ринку продавцями своєї праці виступають спеціалісти культури і мистецтв (працівники культури та професійні творчі працівники), а покупцями є держава (в межах підпорядкованих їй установ та організацій культури) та приватний сектор - власники об'єктів культурного призначення.

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 2. Класифікація факторів, які визначають функціонування ринку праці сфери культури

У другому розділі “Сучасний стан та особливості функціонування ринку праці сфери культури України” автором визначена структура ринку праці сфери культури, на основі якої проведена оцінка динаміки його показників на національному та регіональному рівнях, а також визначені та проаналізовані складові якості робочої сили у сфері культури.

Таблиця 1 Джерело: Державний комітет статистики України. Зведені звіти з праці за 1995-2000 рр.

Динаміка чисельності працівників сфери культури по регіонах України (осіб)

Однією з негативних тенденцій на ринку праці сфери культури є зростаюче протягом останніх років перевищення чисельності працівників галузі культури над чисельністю працюючих у галузі мистецтв. Це свідчить про вихолощення творчого потенціалу цієї галузі, загострює проблему її кадрового забезпечення.

Вимагає уваги хвилеподібна динаміка попиту на робочу силу. Так, якщо з 1995 по 1998 рр. попит на робочу силу в сфері культури скоротився майже у 2 рази , то з 1999 по 2001 рр. в зв'язку з покращенням макроекономічної ситуації він зріс у 1,6 разів. Але при цьому відбувається зменшення кількості вакансій для жінок і молоді у віці до 28 років. Одночасно аналіз працевлаштування у сфері культури показує, що переважну кількість працевлаштованих протягом 1995-2000 рр. становлять саме жінки. Отже, функціонування і подальший розвиток ринку праці у сфері культури може допомогти розв'язанню проблеми жіночого безробіття.

Оскільки функціонування ринку праці пов'язано з діяльністю інших ринків, покращення якості робочої сили має важливе значення для розв'язання проблеми конкурентоспроможності національної економіки в цілому. Особливістю сучасного стану української економіки є те, що ринкові перетворення у часі співпали із становленням нової культурної моделі інформаційного суспільства. У цьому зв'язку набувають актуальності дослідження якісних характеристик робочої сили, їх змін під впливом вказаних вище процесів, визначення напрямів реформування системи освіти і професійної підготовки. Останні мають адекватно реагувати на зміну вимог до якості робочої сили. Все це повною мірою стосується і сфери культури, в якій якість робочої сили - це сукупність особистих властивостей людини, які проявляються у процесі праці і зумовлюються її кваліфікацією (яка включає освіту і досвід роботи) та індивідуальними характеристиками, серед яких в умовах ринку головною, визначаючою конкурентоспроможність працівника, є адаптованість та її елементи - мобільність, мотивованість, інноваційність, профорієнтованість, профпридатність.

З метою виявлення ступеня адаптованості робочої сили на ринку праці сфери культури автором у 1999-2000 рр. було проведене соціологічне дослідження серед випускників Київського національного університету культури і мистецтв та його Миколаївської філії. Результат опитування виявив доцільність і своєчасність впровадження нових спеціальностей і спеціалізацій та високий рівень підготовки фахівців, який враховує вимоги ринкової системи господарювання до працівників відповідних професій.

Спостерігається висока адаптованість представників нових спеціальностей, зокрема менеджерів шоу- та модельного бізнесу, міжнародного туризму, спеціалістів з pablic relations, спеціалістів з документознавства та інформаційної діяльності. Що ж стосується представників “традиційних” спеціальностей (економісти, юристи), то вони менш адаптовані, оскільки для цієї категорії працівників існує більша кількість вакантних робочих місць не тільки у сфері культури, а й в інших галузях економіки. Невисока професійна мобільність, яка є елементом адаптованості, властива творчим працівникам (музикантам, хореографам, режисерам), оскільки по своїй природі такій людині дуже важко змінити вид діяльності. Більше половини опитаних випускників вважають себе конкурентоспроможними на ринку праці сфери культури. Знижує конкурентоспроможність молоді на ринку праці сфери культури відсутність або недостатність трудового досвіду за фахом.

Аналіз розподілу працівників за рівнем освіти у сфері культури показує, що відсоток тих з них, які закінчили у 1997-1999 роках вищі заклади освіти 1-2 рівнів акредитації, є вищим, ніж тих, хто має дипломи вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації (відповідно 71,6 та 56,0 %). В цілому кількість дипломованих фахівців у сфері культури протягом останніх років зростає. Ми розцінюємо це як свідчення певної зацікавленості частини населення в отриманні вищої освіти з творчих спеціальностей, що може бути пов'язано з появою нових видів трудової діяльності в комерціалізованій частині сфери культури. Та головна соціально-економічна проблема на її ринку праці полягає в існуванні протиріччя між підготовкою спеціалістів та можливістю їхнього працевлаштування, оскільки ще й нині навчальні заклади продовжують навчати спеціальностям, на які вже немає попиту, через що в більшості випадків випускники ще при навчанні стають потенційними безробітними.

Молодь не може знайти роботу не стільки через скорочення попиту на робочу силу, скільки в силу невідповідності між отриманою підготовкою та реальною потребою економіки. Нові вимоги до якості робочої сили у сфері культури зумовлюють трансформацію вищої освіти у напрямі створення загальнорозвиваючої моделі підготовки спеціалістів, яка грунтується на всебічному гармонійному розвиткові особистості, здатної швидко реагувати на зовнішні зміни, і повинна призвести до підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці.

У третьому розділі “Основні напрями вдосконалення механізму регулювання ринку праці у сфері культури” обгрунтовано необхідність державного регулювання ринку праці сфери культури через вирішення проблем зайнятості, визначено основні напрями забезпечення соціально-економічних умов ефективного функціонування ринку праці у сфері культури.

Вихідною умовою для розв'язання проблеми регулювання ринку праці у сфері культури є усвідомлення того, що в умовах ринку ця сфера поділилася на дві частини: комерціалізовану та бюджетну. До останньої відносяться культурні об'єкти загальнонаціонального значення. І якщо фахівці, які підготовлені для діяльності у першій, відзначаються високим рівнем конкурентоспроможності на ринку праці за своєю спеціальністю, то для багатьох музикантів, режисерів, хореографів, бібліотекарів надзвичайно актуальною є проблема самореалізації в умовах ринку. Тому ефективне функціонування ринку праці сфери культури залежить, з одного боку, від створення нової культурної інфраструктури, пов'язаної з розвитком підприємництва, комерціалізацією, а з іншого - з підтримкою державної “негнучкої” частини сфери культури, яка, зокрема, реалізується через систему держзамовлення (тобто гарантованого працевлаштування випускників відповідних спеціальностей), через надання соціальних пільг та гарантій працівникам даної сфери тощо.

На думку дисертанта, регулювання ринку праці у сфері культури повинно здійснюватись відповідно до концепції змішаного регулювання ринку праці, яка передбачає збалансоване співвідношення та єдність макроекономічного регулювання з регулюванням на мікрорівні. Механізм реалізації даної концепції включає законодавчо-правову базу, фінансову та організаційну складові.

В Україні на сьогодні можна констатувати наявність певної нормативно-правової бази для функціонування сфери культури, але вона характеризується нецілісністю і суперечливістю. Конкретно це проявляється в тому, що закони, які розробляються і приймаються, здебільшого регулюють лише окремі галузі культурної сфери, головним чином її бюджетну частину, а не цілісні комплекси правово-господарчих відносин, наприклад, особливий податковий режим чи протекційний захист вітчизняного ринку культурної продукції, особливі умови приватизації закладів культури. Тому кардинально вплинути на фінансову і правову ситуацію у сфері культури (забезпечити прихід коштів у сферу культури з різних джерел, у тому числі від власної комерційної діяльності, але із збереженням податкових пільг) й активізувати функціонування ринку праці сфери культури може, на нашу думку, “Закон про непідприємницькі організації”, тобто про організації, що ставлять за мету не отримання прибутку, а розвиток важливої для суспільства культурної діяльності.

Оскільки на етапі трансформаційних перетворень суспільства сподіватись на розвиток культури завдяки прямим бюджетним видаткам не можна, бюджетне фінансування культури доцільно здійснювати, по-перше, у формі податкових пільг, і по-друге - через конкурсні гранти. Податкові пільги збільшують грошові надходження в культуру від приватного сектора, а конкурсні гранти забезпечують “прозорість” системи фінансування, отже сприяють максимальній економічній ефективності культурної діяльності. При цьому державою повинні бути створені правові умови для роздержавлення і приватизації організацій культури, оскільки приватний сектор також забезпечує економічну ефективність (немає умов для “утриманства” зайвих працівників, організацій тощо).

Удосконалити організаційний механізм регулювання ринку праці сфери культури пропонується через створення у структурі служб зайнятості галузевих відділів, набір яких відповідатиме кон'юнктурі ринку праці і, особливо, регіональній кон'юнктурі. Тобто галузеве регулювання повинно інтегруватись у регіональне, оскільки перше не приділяє належної уваги соціально-економічним аспектам розвитку регіону, що може призвести до нераціонального використання робочої сили через невиправдане нарощування трудового потенціалу однієї галузі. Розв'язати проблему працевлаштування молоді, яка закінчила навчання і ще не набула трудового досвіду, пропонується через створення у структурі вищих навчальних закладів сфери культури кадрових агенств, діяльність яких повинна зводитись до співробітництва з центрами зайнятості та організаціями сфери культури.

Такий підхід допоможе на складному етапі формування ринку праці сфери культури забезпечити трудозбереження та створити умови для ефективної, продуктивної зайнятості у культурі.

ринок праця безробіття культура

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми функціонування ринку праці сфери культури. Розроблені теоретико-методологічні основи, концептуальні положення щодо розв'язання окресленої проблеми можуть бути враховані при розробці основних шляхів по вдосконаленню політики зайнятості в Україні в умовах соціально-економічної трансформації. Головні результати роботи можна звести до наступного:

Обгрунтовано вплив культурної діяльності на соціально-економічний розвиток країни через створення позитивних зовнішніх ефектів, які мають довготривалий характер. Зокрема, діяльність у сфері культури є найбільш економним шляхом забезпечення соціального єднання суспільства, його консолідації навколо національної ідеї, що є основою економічного зростання країни. Врахування цього дозволить активізувати процеси реформування економіки та наблизити соціальну стабілізацію суспільства.

2. З'ясовано сутність поняття “ринок праці сфери культури”, який визначається як складова частина національного ринку праці і являє собою механізм узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників в межах культурної діяльності по збереженню, створенню і розповсюдженню культурних благ.

Його специфіка визначається: особливостями культурної діяльності, яка потребує застосування творчих здібностей і таланту; особливими суб'єктами економічних відносин у сфері культури; похідним характером від ринку культурних благ; закономірностями економічної поведінки індивіда - в міру збільшення його доходів активізується споживання культурних благ.

3. Встановлено двоїстий характер впливу ринкових відносин на функціонування ринку праці сфери культури, який полягає в тому, що в умовах ринку відбувся розділ сфери культури на дві частини: комерціалізовану та державну. Тому ефективне функціонування ринку праці сфери культури залежить, з одного боку, від створення нової культурної інфраструктури, пов'язаної з розвитком підприємництва, комерціалізацією, а з іншого - з підтримкою державної, “негнучкої”, частини сфери культури.

4. Здійснено аналіз факторів, які визначають функціонування ринку праці сфери культури, який дає підстави стверджувати, що в Україні у 1990-1999 рр. були відсутні необхідні соціально-економічні умови для розвитку ринку праці.

6. В результаті дослідження якісних характеристик робочої сили сфери культури виявлено високу адаптованість в ринкових умовах спеціалістів з управління соціально-культурною сферою, що є основою їхньої конкурентоспроможності на ринку праці, та нижчу адаптованість професійних творчих працівників та працівників державних закладів культури.

7. Таким чином, дослідження показало, що одним з найпріоритетніших напрямів соціально-економічного розвитку держави є регулювання ринку праці, у тому числі і в сфері культури, оскільки діяльність саме у цій сфері покликана на етапі трансформації суспільства зберегти духовну цілісність української нації. Регулювання ринку праці сфери культури запропоновано здійснювати у відповідності з концепцією змішаного регулювання ринку праці, забезпечуючи поєднання механізмів державного макроекономічного регулювання з регулюванням на мікрорівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гулевич О.Ю. Трансформація зайнятості та ринку праці сфери культури України . - К.: НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил України, 2001. - 80 с.

Гулевич О.Ю. Державне регулювання ринку праці галузі культури в системі пріоритетів соціально-економічного розвитку країни // Вісник Східноукраїнського національного університету. - 2000. - № 9 (31). - Ч.2. - С. 49-55.

Гулевич О.Ю. Деякі методологічні проблеми дослідження ринку праці сфери культури України // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. - К.: РВПС України НАН України, 2001. - Вип. 15. - С. 106-113.

Гулевич О.Ю. Основні тенденції функціонування ринку праці сфери культури України // Регіональна економіка. - 2001. - № 4. - С. 166-172.

Гулевич О.Ю. Якість сучасної вищої освіти соціально-культурної сфери в контексті вимог ринку праці // Персонал. - 1999. - № 5(53), приложение № 4. - С. 32-37.

Кравченко І., Гулевич О. Наближення методів державного регулювання ринку праці України до європейської практики // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - Спец. вип. №18-1. - С. 157-160. (Особистий внесок дисертанта полягає у з'ясуванні та обгрунтуванні основних напрямів державного регулювання ринку праці в Україні).

Гулевич О. Деякі аспекти функціонування ринку праці у галузі культури // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч.ІІІ. - С. 44-50.

Гулевич О.Ю. Стан ринку праці галузі культури в умовах реформування економіки України // Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” / Міністерство праці та соціальної політики України. Державний центр зайнятості. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. Український інститут соціальних досліджень. - Том 2. - К.: Принт-Експрес, 2000. - С. 502-509.

Гулевич О. Вища освіта в галузі культури як основний чинник формування пропозицїї на ринку праці соціально-культурної сфери // Збірка матеріалів до Всеукраїнської науково-практичної конференції “Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти”. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - С. 60-66.

Гулевич О.Ю. Необхідність удосконалення механізму державного регулювання ринку праці галузі культури // Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции “Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики”. - Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строительства. - 2000 . - С. 99-102.

Кравченко І.С., Гулевич О.Ю. Маркетинг освітніх послуг у сфері культури // Тези доповідей Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Маркетингові дослідження в Україні”. - Луганськ: Видавництво СНУ. - 2002. - С. 87-88. (Особистий внесок дисертанта - визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності вищого навчального закладу сфери культури в ринкових умовах).

АНОТАЦІЯ

Гулевич О.Ю. Ринок праці сфери культури України: методологія і практика регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.

В дисертації розроблено теоретико-методологічні підходи до вивчення ринку праці сфери культури, з'ясовано основні тенденції його функціонування в умовах трансформації моделі економіки України. Проаналізовано динаміку ринку праці сфери культури та якість робочої сили в ній. Визначено основні напрями вдосконалення механізму регулювання зайнятості у сфері культури.

Ключові слова: культурна діяльність, культурні блага, ринок праці сфери культури, зайнятість у сфері культури.

АННОТАЦИЯ

Гулевич Е.Ю. Рынок труда сферы культуры Украины: методология и практика регулирования.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2002.

В работе рассмотрены теоретико-методологические подходы к исследованию сущности понятия “рынок труда сферы культуры”, обоснована роль культурной деятельности в социально-экономическом развитии государства, выявлены и проанализированы факторы, влияющие на функционирование рынка труда сферы культуры.

Значение культурной сферы для государства объяснено возникновением экономических, социальных, индивидуальных положительных внешних эффектов в результате культурной деятельности, которые в своей совокупности определяют тенденции экономического роста в государстве. Этим обусловлено внимание к вопросам функционирования рынка труда сферы культуры.

Рынок труда сферы культуры рассматривается как составная часть национального рынка труда. Он представляет собой экономическую форму функционирования рабочей силы в сфере культуры и является регулятором социально-трудовых отношений в рамках культурной деятельности по созданию, сохранению и распространению культурных благ. Его специфика определяется особенностями культурной деятельности, которая требует применения творческих способностей и таланта; особыми субъектами экономических отношений в сфере культуры; производным характером от рынка культурных благ; закономерностями экономического поведения потребителя - по мере увеличения его доходов активизируется потребление продукции сферы культуры.

Анализ факторов, влияющих на рынок труда сферы культуры, позволяет сделать вывод о том, что сегодня в Украине отсутствуют благоприятные социально-экономические условия для его функционирования, о чем свидетельствует медленный темп осуществления рыночных реформ, низкая мотивация труда в государственных учреждениях культуры, сокращение государственных расходов на культуру, сдерживающая кредитная, фискальная, инвестиционная политика и низкое качество продуктов культуры.

Анализ рынка труда показывает, что в соответствии с мировой тенденцией происходит “перетекание” рабочей силы в отрасли непроизводственной сферы, о чем свидетельствует увеличение доли работников сферы культуры в общей численности работающих по всем отраслям народного хозяйства Украины, что, как и сокращение частичной безработицы в сфере культуры, является положительной тенденцией. Исследование также показывает увеличение спроса на рабочую силу в сфере культуры, активизацию процессов трудоустройства. Наряду с положительными тенденциями, наблюдается широкое распространение нерегламентированной занятости в сфере культуры, увеличение разрыва между численностью работников в отрасли искусства и отрасли культуры в пользу последней. В результате исследований качественных характеристик рабочей силы сферы культуры была выявлена высокая степень адаптированности в рыночных условиях специалистов по управлению социально-культурной сферой, что является основой их конкурентоспособности на рынке труда, и значительно меньшая адаптированность профессиональных творческих работников и работников государственных учреждений культуры. В целом исследование показывает, что количество подготовленных специалистов в сфере культуры на протяжении последних лет возрастает, что может быть связано с возникновение новых видов трудовой деятельности в этой сфере. Новые требования к качеству рабочей силы в сфере культуры обуславливают трансформацию высшего образования в направлении создания общеразвивающей модели подготовки специалистов, которые должны обладать способностью быстро реагировать на внешние изменения.

В диссертации доказана необходимость регулирующего вмешательства государства в процессы, протекающие в сфере занятости в культуре, целью которого является обеспечение эффективной и продуктивной занятости. Определяющим положением регулирования рынка труда в отраслях культуры является двойственный характер влияния рыночных отношений на эту сферу, конкретным проявлением которого стало разделение сферы культуры в рыночных условиях на две части: частную и государственную. Поэтому эффективное функционирование рынка труда в культурных отраслях зависит, с одной стороны, от создания новой культурной инфраструктуры, связанной с развитием предпринимательства, коммерциализацией, а с другой - с поддержкой государственной части (культурных объектов общегосударственного значения, не поддающихся коммерциализации). Регулирование рынка труда в сфере культуры должно осуществляться в соответствии с концепцией смешанного регулирования рынка труда, которая предусматривает сбалансированное соотношение и единство государственного макроэкономического регулирования с регулированием на микроэкономическом уровне. С этой целью в работе рассмотрены основные пути усовершенствования механизма регулирования занятости в культуре, который состоит из законодательно-правовой базы, а также финансовой и организационной составляющих.

Ключевые слова: культурная деятельность, культурные блага, рынок труда сферы культуры, занятость в сфере культуры.

ANNOTATION

Gulevich O.Yu. Labour market in the sphere of culture of Ukraine: metodology and regulation practice. Manuscript.

Thesis on competing a candidate's degree of Economic sciences by speciality: 08.09.01 - Demography, Economics of Labour, Social Economics and Politics. - The Institute of Regional Investigations, National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 2002.

The theoretical and methodical approaches towards the examining the labour market within the sphere of culture are elaborated; the principal tendencies of its functioning under the conditions of Ukraine economic model transformation are substantiated. The labour market dynamic and labour force quality in it have been analysed. The principal directions onto the improvement of the regulatory mechanism of employment in the sphere of culture are defined.

Key words: cultural activity, benefits of culture, labour market within the sphere of culture, employment in the sphere of culture.

Размещено на Allbest.ru