Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці

де: Х(0) = Хо - початкові умови, інформаційна база;

X - вектор координат, які характеризують стан ресурсів регіону;

Y - вектор показників розвитку (угруповання);

U - стратегії суб'єктів регіону;

Си - сценарні умови (екзогенні чинники моделі);

С - константи моделі.

Ця модель враховує можливості регулювання окремих показників регіональними органами влади, а також напрямки роботи з окремими категоріями незайнятого населення. В роботі наведений перелік необхідної інформації для оцінки стану і прогнозування розвитку ринку праці, а також розрахунки ситуацій управління, які враховують альтернативи прийняття рішень суб'єктами відповідно з їхніми цілями вибору.

У п'ятому розділі “Концептуальні підходи та основні напрямки становлення соціально орієнтованого ринку праці і трансформації зайнятості в умовах пожвавлення економічного розвитку України” викладено методологію і методику прогнозування зайнятості, розроблено варіантний прогноз зайнятості в галузях економіки на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу, обґрунтовано концептуальні підходи щодо реалізації таких складових становлення соціально орієнтованого ринку праці, як розвиток трудового потенціалу і підвищення якості робочої сили, формування середнього класу, вдосконалення соціально-трудових відносин і соціальної політики.

Обґрунтовані у роботі концептуальні засади щодо прогнозування зайнятості полягають у поєднанні: державного і ринкового регулювання; економічної політики з соціальними пріоритетами; структурної політики з інвестиційно-інноваційною моделлю розвитку економіки; зовнішньоекономічної політики з політикою переорієнтації економіки на зростаючі потреби внутрішнього ринку; політики стимулювання зайнятості за рахунок створення нових і модернізації старих робочих місць в галузях економіки з активізацією зайнятості в малому бізнесі, підприємництві, фермерських господарствах тощо. Виявлені в процесі дослідження закономірності трансформації зайнятості під впливом сукупності факторів як складових соціально-економічної ситуації створюють основу для застосування екстраполяційних методів у прогнозуванні. Однак на етапі переходу до сталого зростання, яке неможливе без досконалого механізму державно-ринкового регулювання, визначення стратегічних цілей і засобів їх досягнення, ці методи розглядаються в роботі як інструмент отримання прогнозних показників, що базуються на різних гіпотезах розвитку. Методика прогнозування передбачає оцінку існуючих прогнозів розвитку галузей економіки; розробку гіпотез мінімального, оптимального і максимального варіантів прогнозу розвитку окремих галузей; безпосередню розробку прогнозу зайнятості. В роботі обґрунтовані підходи щодо визначення темпів розвитку окремих галузей економіки на період до 2005, 2010 і 2015 рр. за трьома варіантами і розроблені відповідні прогнози зайнятості.

В роботі доведено, що фактором і результатом соціалізації ринку праці, формування продуктивної та ефективної зайнятості є підвищення якості трудового потенціалу, яке забезпечує: відповідність робочої сили тенденціям науково-технічного прогресу і становлення інформаційного суспільства; зростання продуктивності праці і доходів працівників, у першу чергу когнітаріату; всебічний розвиток особистості і посилення внутрішніх мотиваційних механізмів у процесі праці. Об'єктивною детермінантою неперервного розвитку трудового потенціалу дисертант вважає процеси інтелектуалізації праці та інформатизації економіки, альтернативи яким в умовах глобалізації немає. Ці процеси характеризуються зростанням частки працівників, основним змістом праці яких є творча діяльність, та використанням інформаційних ресурсів (знань, інформації) у всіх видах діяльності. Автор виходить з того, що розробка стратегічних напрямків розвитку трудового потенціалу повинна враховувати оцінку його на сучасному етапі. Для цього в роботі виділено фактори впливу на структуру і якість робочої сили в перехідному періоді і фактори визначального довгострокового впливу. Серед першої групи факторів визначальними є соціально-економічні та організаційно-технологічні, які, з одного боку, зумовили процеси деградації робочої сили, а з другого - стимулювали попит на висококваліфіковану працю та ринкові професії, що призвело до структурної невідповідності її пропозиції і попиту на ринку праці. Розглянуто причини деградації робочої сили.

Факторами довгострокового впливу на розвиток трудового потенціалу автором визначені: стабільна і ефективна ринкова економіка, розширення сфери застосування інтелектуальної, висококваліфікованої праці, зміни в характері і змісті праці, сучасна система професійної освіти. Обґрунтовано, що напрями розвитку трудового потенціалу на окремих етапах повинні спиратися на систему індикаторів робочої сили, які визначають рівень її розвитку та умови формування, що поступово повинні наближатися до Європейських стандартів. Дисертант вважає, що на етапі економічного пожвавлення і переходу до стабільного зростання в Україні подолання негативних тенденцій у розвитку трудового потенціалу повинно здійснюватися на основі покращення індикаторів, які обумовлюють його розвиток (зайнятість, доходи, фінансування галузей соціально-культурного комплексу та ін.).

Стратегічний розвиток трудового потенціалу країни, як доведено у роботі, повинен спиратися на науково обґрунтовану Концепцію, підходи до розробки якої викладені автором.

У роботі обґрунтовано, що модель соціально орієнтованого ринку праці характеризується наявністю потужного середнього класу, який формується завдяки високим доходам від трудової, підприємницької діяльності, технологічної ренти від

інноваційної, творчої праці, володіння власністю, що забезпечує його представникам високі стандарти життєвого рівня. З'ясовано, що за період реформ в Україні відбулися значні соціальні зрушення, які виявилися в різкому розшаруванні населення за доходами, вимиванні середнього класу і практичній його відсутності як фактора впливу на соціально-економічні процеси.

Віддаючи пріоритет розв'язанню проблеми бідності, Стратегія якої розроблена і затверджена Урядом України, дисертант доводить необхідність створення умов для формування потужного середнього класу, наявність якого позитивно позначиться на рівні життя бідних і соціально вразливих верств населення. Середній клас визначається автором як велика соціальна група, представники якої мають приблизно однакову психологічну самоідентифікацію, зумовлену рівнем особистих доходів, який забезпечує високі життєві стандарти. В роботі доведено, що прийняті у світовій практиці такі ознаки середнього класу, як високі доходи і висока якість життя, високий рівень освіти і культури, професіоналізм, соціальний статус, довгострокові стратегії зростання добробуту, розвинута трудова етика, переважаюча нематеріальна мотивація, не можуть бути застосовані до тієї незначної частини населення України (10-15% за різними оцінками), яке складає середній клас.

Оцінка масштабів середнього класу, динаміки і напрямів його формування ускладнюється недостатньою теоретичною розробкою проблеми, відсутністю методичних підходів стосовно віднесення певних прошарків населення до середнього класу, достовірної статистики з цих питань, обґрунтованої системи оціночних показників. Так, не розроблено в методичному плані одне з основних питань: визначення рівнів доходів, які забезпечують стандарти якості життя середнього класу. Недосконалість української статистики, зокрема стосовно доходів населення, не дозволяє використовувати існуючі методики стратифікації суспільства і відбиває протиріччя сучасної економіки.

Становлення і розвиток середнього класу в Україні необхідно розглядати в широкому контексті соціально-економічних перетворень як наслідок створення ринкової моделі соціальної політики. З цією метою необхідно розробити Концепцію Української соціальної держави та Програму становлення середнього класу, яка передбачала б стратегію, можливості та етапи реалізації на тривалу перспективу (20-30 років). Це пов'язано з тим, що в період 2002-2010 рр. поетапно буде реалізовуватися стратегія подолання бідності в Україні, створюватимуться умови для активізації процесів формування середнього класу на основі політики зайнятості і політики доходів населення.

Відповідно до обґрунтованої в дисертації сутності соціально орієнтованого ринку праці важливим його елементом і показником розвитку є стан соціально-трудових відносин, оскільки вони визначають умови поєднання і використання факторів виробництва та методи розподілу новоствореної вартості між суб'єктами цих відносин. В роботі доведено, що розробка ефективної системи співробітництва праці і капіталу в особі найманих працівників і роботодавців повинна виходити з положення, що соціально-трудові відносини є підсистемою економічних відносин між людьми в процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благ. Як підсистема економічних відносин вони формуються в результаті взаємодії з такими їх підсистемами, як техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини, що створює основу для зближення інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин. Зокрема, техніко-економічні відносини як форма розвитку системи продуктивних сил ґрунтується на принципі адекватності робочої сили засобам виробництва, що зумовлює необхідність безперервного підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників відповідно до техніко-технологічних нововведень. Організаційно-економічні відносини реалізуються в сфері сучасного менеджменту і маркетингу, метою яких є забезпечення високої ефективності виробництва, мотивація персоналу в досягненні кінцевих результатів організації.

Соціально-економічні відносини виражають відносини економічної власності на фактори виробництва і реалізуються як соціально-трудові відносини між власниками капіталу і власниками робочої сили. Збалансованість інтересів учасників ринку праці в ринковій економіці може бути забезпечена на основі досягнення граничної продуктивності факторів виробництва - праці і капіталу, яка визначає рівень прибутку власників засобів виробництва і рівень заробітної плати найманих працівників відповідно до затрат праці.

Виходячи з цих методологічних посилань сутність соціально-трудових відносин визначена дисертантом як співпраця найманих працівників і роботодавців, спрямована на раціональне використання виробничих ресурсів (факторів), збільшення обсягів і підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг, справедливий розподіл новоствореної вартості, забезпечення сприятливих умов праці та розвитку особистості працівників, демократизацію управління.

Дослідження показало, що розвиток нових, ринкових форм залучення, розподілу, вивільнення і перерозподілу робочої сили за недостатньої керованості з боку держави соціальними процесами у сфері праці призвів до зниження якості трудового життя працівників, що виявляється в низькій заробітній платі та невиплатах її, погіршенні умов праці, відчуженості працівників від власності і управління на багатьох підприємствах, незацікавленості підприємців у розвитку персоналу. Недосконалість соціально-трудових відносин в Україні проявляється в недостатній структурованості та нечіткості визначених функцій їх суб'єктів, нерозвиненості організаційно-статусних форм, нерівноправності найманих працівників і роботодавців як партнерів.

В дисертації доведено, що соціально-трудові відносини повинні зайняти належне місце в інституціональній структурі управління. З цією метою необхідно чітко визначити статус партнерів і зафіксувати його в нових законах про соціальне партнерство, передбачити створення інститутів, які здійснювали б моніторинг соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

У роботі викладені розроблені дисертантом методологічні та методичні підходи до формування ефективної соціальної політики, адекватної соціально орієнтованій ринковій економіці. З'ясовано, що в соціологічній, економічній, філософській та політологічній науковій літературі відсутнє чітке загальноприйняте визначення поняття соціальна політика як наукової категорії. Виходячи з стратегічних цілей становлення соціально орієнтованого ринку праці, в роботі обґрунтовується сутність соціальної політики, яка полягає у цілеспрямованих діях держави по забезпеченню прав і створенню можливостей кожному члену суспільства на гідний рівень життя та гармонійний розвиток.

В роботі доведено, що методи і форми соціальної політики повинні бути диференційовані за конкретними об'єктами впливу, які можна розділити на три групи. До першої групи віднесені найменш забезпечені верстви населення - інваліди, пенсіонери з мінімальною соціальною пенсією, багатодітні сім'ї, матері-одиначки. По відношенню до них соціальна політика виконує захисну функцію, підтримуючи їхні доходи через систему соціального забезпечення. Другу групу впливу становить економічно активне населення. Функція соціальної політики стосовно цієї групи активна і пов'язана із створенням умов для трудової діяльності, регулюванням зайнятості і доходів, удосконаленням механізмів мотивації продуктивної праці. Третім, найбільшим об'єктом соціальної політики виступає все населення країни, вплив на яке здійснюється за допомогою конструктивної функції і спрямований на розвиток трудового потенціалу, підтримку здоров'я, підвищення культурного рівня, надання послуг соціального характеру через розвиток соціальної інфраструктури. В роботі викладені розроблені автором методологічні підходи до формування та групування методів і форм соціальної політики.

Основними напрямками вдосконалення соціальної політики в роботі визначені більш глибока диференціація підходів до окремих її об'єктів, надання пріоритетності активним методам соціальної захищеності економічно активного населення, наукове обґрунтування розмірів адресної допомоги соціально вразливим верствам населення, поступове підвищення соціальних стандартів. З цією метою необхідно організувати повномасштабний моніторинг соціальної політики з створенням відповідних інституцій на національному та регіональному рівнях, розробити ринкову модель соціальної політики. В цій моделі акцент необхідно зробити на формуванні психології ринкової поведінки економічно активного населення, зниженні патерналістських орієнтацій, посилення економічних методів регулювання зайнятості і самозайнятості, забезпеченні умов для підвищення конкурентноздатності робочої сили на ринку праці, в першу чергу молоді, для чого необхідно розробити Концепцію рівних можливостей.

Цим цілям відповідають розроблені в дисертації основні принципові положення формування соціальної політики на сучасному етапі соціально-економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

На захист виносяться результати комплексних досліджень з проблем розвитку соціально орієнтованого ринку праці та трансформації зайнятості населення за напрямами, що випливають з мети та поставлених завдань для її досягнення. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо створення механізмів соціалізації ринку праці і регулювання процесів трансформації зайнятості населення.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновки концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:

1.Запропоноване поняття “соціально орієнтований ринок праці” є результатом логічного розвитку економічних досліджень ринку праці і зайнятості відповідно до моделі соціально орієнтованої ринкової економіки, побудова якої зафіксована в Конституції України і є стратегічним завданням українського суспільства. Подальша розробка цього поняття дає можливість глибше вивчати такі кардинальні проблеми, як економічне зростання за рахунок людського фактора; подолання відчуженості працівника від засобів виробництва; наділення його власністю; посилення мотивації праці; зростання доходів і якості життя; вдосконалення якості трудового потенціалу країни відповідно до вимог науково-технічного і соціального прогресу.

2.Обґрунтовано, що категорія соціально орієнтований ринок праці являє собою складний об'єкт соціально-економічного дослідження і передбачає системний підхід до його вивчення, який полягає в поєднанні функціонального та гуманістичного підходів як до суб'єктів ринку праці, так і до результатів їхньої взаємодії. Характер і результати взаємодії суб'єктів ринку праці визначаються їхньою соціально-відповідальною поведінкою, що виявляється в ефективізації та гуманізації праці, зростанні доходів і добробуту людей і досягається завдяки державно-ринковому регулюванню ринку праці.

3.Встановлено, що соціально орієнтований ринок праці є результатом цілеспрямованих дій держави щодо розвитку ринку праці в напрямку його соціалізації, яка відбувається на основі соціалізації суспільного відтворення у єдності продуктивних сил і виробничих відносин. Кількісний і якісний аналіз соціалізації регіональних ринків праці на основі запропонованої системи показників, які характеризують рівень економічного розвитку та різноманітні аспекти зайнятості, рівня та якості життя населення, а також інтегрального показника соціального напруження, який враховує рівень і тривалість безробіття, приховане безробіття, частку населення, доходи якого нижче прожиткового мінімуму і середньої заробітної плати, зайнятість у шкідливих і небезпечних умовах та ін., дозволяє точніше оцінити зміни, що відбуваються в його розвитку, ефективніше управляти цим процесом.

4.Теорію соціально орієнтованого ринку праці можна покласти в основу концептуальної моделі розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки, оскільки соціалізація ринку праці спрямована на: розвиток трудового потенціалу відповідно до інноваційної моделі розвитку економіки і становлення інформаційного суспільства; досягнення повної, продуктивної зайнятості на засадах функціонування багатоукладної економіки, диверсифікації форм і видів зайнятості, розвитку системи ефективних робочих місць; створення умов для формування потужного середнього класу і подолання бідності; вдосконалення соціально-трудових відносин; розробку і впровадження ефективної соціальної політики, диференційованої за об'єктами її впливу.

5.Доведено, що становлення соціально орієнтованого ринку праці є довготривалим і складним процесом соціалізації суспільного розвитку. Тому завданням економічної науки є розробка науково обґрунтованої концепції соціально орієнтованого ринку праці, яка включала б теоретичні положення та узагальнені погляди на цілі і засоби їх досягнення в процесі його становлення. Проблемами, які ускладнюють становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні і які вимагають першочергового вирішення на етапі економічного зростання, є: загострення безробіття, негативна динаміка попиту на робочу силу; погіршення структури зайнятості; низький рівень життя населення; невідповідність заробітної плати вартості трудових послуг; відсутність умов для формування середнього класу.

6.Методологія і методика оцінки розвитку ринку праці в напрямку його соціалізації повинні орієнтуватися на закономірні причинно-наслідкові зв'язки між трансформаціями зайнятості населення та різноманітними факторами, які їх зумовлюють, і мають вектор на досягнення повної, продуктивної та ефективної зайнятості. Ступінь відповідності рівня і структури зайнятості ефективному функціонуванню економіки і досягненню високих соціальних результатів характеризує етапність у становленні соціально орієнтованого ринку праці.

7.Детальний аналіз суті, форм і видів зайнятості, їх динаміки на перехідному етапі дозволив зробити висновок про необхідність теоретичного уточнення самих понять “зайнятість” і “продуктивна зайнятість”. Діяльнісний підхід до розуміння сутності зайнятості виходить з досягнення суспільно корисного ефекту, а категорію “продуктивна зайнятість” визначає праця як процес створення матеріальних і духовних благ та надання послуг. Такий підхід створює можливості як для теоретичного аналізу трансформацій зайнятості, так і практичного застосування для регулювання зайнятості, підвищення продуктивності праці і доходів населення.

8.Дослідженням встановлено, що еволюція процесів зайнятості в Україні обумовлюється дією багатьох факторів, пов'язаних з трансформаціями економічної системи, інституціональними перетвореннями, структурною перебудовою, які здійснюються в умовах подолання системної кризи і виведення економіки на траєкторію сталого розвитку. Систему складних трансформацій зайнятості на перехідному етапі визначають такі фактори, як ринкова модель економіки, глобалізація, технологічний прогрес, зміни відносин власності, перехід від індустріальних до інформаційних технологій, внаслідок чого формуються нові галузеві, секторальні пропорції в зайнятості, а також розширюється сфера прикладання висококваліфікованої, інтелектуальної праці. Інтенсивність і характер їхнього впливу на ринок праці і зайнятість повинні бути посилені і скориговані за рахунок інституціональних та інфраструктурних факторів, впровадження ринкових механізмів у всі сфери економічної діяльності та соціально-трудових відносин.

9.Встановлено, що все більш суттєвим фактором, який впливає на ринок праці і зайнятість в Україні, стає глобалізація як об'єктивний і динамічний процес. Неоднозначність і багатоаспектність цього впливу призводить як до позитивних, так і негативних наслідків у сфері зайнятості. Глобальними тенденціями розвитку економічного, соціального, науково-технічного розвитку визначається об'єктивна закономірність становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні, а рівень інтеграції України у світове господарство, характер, структура та інтенсивність її міжнародних зв'язків по лінії переміщення капіталів, робочої сили, технологій, товарів, інформації, послуг, науково-технічне, виробниче, культурне співробітництво зумовлюватимуть обсяги і структуру зайнятості в галузях економіки. Вивчення міжнародних виробничих і трудоресурсних зв'язків України свідчить про недостатню їх спрямованість на формування прогресивної структури економіки і зайнятості, використання трудового потенціалу, відрив зовнішньо-економічної політики від стратегічних проблем розвитку національної економіки, що виявляється в погіршенні структури робочих місць, відпливі висококваліфікованої робочої сили, некерованості цих процесів.

10.На основі виконаних досліджень встановлено, що в Україні відбувається стабільне зменшення зайнятості населення в сфері економічної діяльності, а структурні трансформації зайнятості по агрегованих галузях економіки відбуваються інертно і не демонструють прогресивного спрямування. Нагромадження протиріч і поглиблення кризових явищ у сфері зайнятості та використанні робочої сили зумовлюють необхідність коригування стратегії соціально-економічних перетворень, спрямованих на забезпечення повної, продуктивної та ефективної зайнятості. Концептуальний підхід до розв'язання цих проблем полягає у поєднанні державного і ринкового регулювання; економічної політики з соціальними пріоритетами; структурної політики з інвестиційно-інноваційною моделлю розвитку економіки; зовнішньоекономічної політики з політикою переорієнтації економіки на зростаючі потреби внутрішнього ринку; політики стимулювання зайнятості за рахунок створення нових і модернізації діючих робочих місць в галузях економіки з активізацією зайнятості в малому бізнесі, підприємництві, фермерських господарствах тощо.

11.Доведено, що значні регіональні відмінності у рівнях зайнятості і безробіття, доходах населення, які ускладнюються диференціаціями у різних сегментах ринку праці, зумовлюють необхідність вдосконалення механізму державно-ринкового регулювання ринку праці на регіональному рівні. Соціально орієнтований механізм регулювання ринку праці має своєю метою забезпечення ефективної зайнятості економічно активного населення, запобігання масовому безробіттю, проведення сучасних заходів по адаптації пропозиції робочої сили до попиту на неї. В зв'язку з цим актуального значення набувають розробка органами управління регіональним ринком праці програм формування соціально орієнтованого ринку праці, запровадження моніторингу соціально-економічних процесів та оцінка рівня соціальної напруженості та соціалізації ринку праці. Вдосконалення механізму регулювання регіональних ринків праці можливе на основі застосування ситуаційних методів управління, орієнтованих на підтримання оптимальної ситуації в регіоні завдяки своєчасному внесенню коректив у розвиток соціально-економічних процесів і прийняттю відповідних рішень. Викладені в дисертації методологія факторної соціально-економічної оцінки ринку праці, методологічні принципи та методика розробки і реалізації ситуаційної моделі управління регіональним ринком праці можуть бути використані у практичній діяльності регіональних органів влади при розв'язанні проблем зайнятості і безробіття у взаємозв'язку з перспективами соціально-економічного розвитку.

12.Розроблено концептуальні підходи щодо становлення соціально орієнтованого ринку праці і трансформації зайнятості населення на етапі економічного пожвавлення і переходу економіки України до сталого зростання, які ґрунтуються на визнанні таких соціальних пріоритетів, як неперервний розвиток трудового потенціалу, цивілізовані соціально-трудові відносини, подолання бідності і формування потужного середнього класу, ефективна соціальна політика, які повинні бути покладені в основу соціально-економічної політики держави та макроекономічного регулювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1.Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і розвитку ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення) / Відп.ред. член-кор. НАН України Дорогунцов С.І. - К.: Вид-во ТОВ “ПРИНТ ЕКСПРЕС”. - 2001. - 503с.

2. Герасимчук В.І. Ситуаційне регулювання ринку праці: методологічні та методичні аспекти. - К.: РВПС. - Вид-во “ПРИНТ-ЕКСПРЕС”. - 2000. - 106с. (Зараховано як наукове фахове видання. Лист ВАК України №02-77-06/1066 від 11.06.2002р.)

3.Онікієнко В.В., Герасимчук В.І., Кравченко І.С., Панюков В.С., Пазюк О.Г., Шелешкова С.М., Яременко О.О. Маргіналізація населення України / За заг. ред. В.В. Онікієнка - К.: НЦЗРП НАН і Мінпраці України, 1997. - 192с. Особистий внесок: визначення наслідків та шляхів запобігання процесу маргіналізації населення України - С.125-130.

4.Савченко В.А., Павловська Н.О., Герасимчук В.І., Покрищук В.О. Профорієнтація населення і професійне навчання незайнятих громадян. - Кременчук: 1997. - 278с. Особистий внесок: розробка загальних принципів базових оцінок оптимальних обсягів і напрямків професійної роботи з незайнятим населенням (§ 2.3.); розробка методологічних підходів до визначення та оцінки професійної підготовки фахівців та проведення балансових розрахунків додаткової потреби в кадрах (§ 2.4.).

5.Герасимчук В.І., Петрова І.Л., Туранський Ю.П. Проблема вибору оптимального рішення з можливих варіантів розвитку регіонального ринку праці. / Під.ред. Туранського Ю.П. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. - 146с. Особистий внесок: обґрунтування класифікаційної моделі комплексної соціально-економічної оцінки розвитку регіонального ринку праці та пропозицій щодо розробки механізму моніторингу руху робочої сили (п. 1); визначення напрямків та закономірностей впливу інституціональних процесів на зайнятість та конкретних дій по формуванню інвестиційної політики, що сприяла б створенню нових робочих місць (п. 2); розробка загальних методологічних підходів до розв'язання проблеми ситуаційного регулювання ринку праці (п. 3).

Брошури (наукові видання)

6.Герасимчук В.І. Інституціональні перетворення та їх вплив на зайнятість населення: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 1999. - 30с.

7.Герасимчук В.І. Заробітна плата і зайнятість населення України: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 1999. - 31с.

8.Герасимчук В.І. Ринкова інфраструктура та її вплив на ринок праці: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 1999. - 33с.

9.Герасимчук В.І. Міжнародні виробничі і трудоресурсні зв'язки України та їх вплив на ринок праці: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 1999. - 35с.

10.Герасимчук В.І. Соціально орієнтований ринок праці і проблеми його становлення: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 2000. - 32с.

11.Герасимчук В.І. Забезпечення інноваційно-технологічних зрушень в розвитку економіки і зайнятості: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 2001. - 33 с.

12.Герасимчук В.І. Проблема вдосконалення структури і якості робочої сили та шляхи її розв'язання: Наук.вид. Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: Принт Експрес, 2001. - 38 с.

Статті у наукових фахових виданнях

13.Герасимчук В.І. Проблеми макроекономічного регулювання зайнятості населення // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 1998 - Вип.7. - С.15-23.

14.Герасимчук В.І. Щодо концепції формування зайнятості населення і становлення ринку праці // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 1998 - Вип.8. - С.58-65.

15.Герасимчук В.І. Залежність сфери зайнятості від стану і розвитку базових галузей промисловості і сільського господарства // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 1999 - Вип.9. - С.62-78.

16.Герасимчук В.І. Тенденції розвитку промислового виробництва України та його вплив на формування національного і регіонального ринків праці. // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 1999 - Вип.10. - С.58-72.

17.Герасимчук В.І. Реформування власності і проблеми розширення сфери зайнятості населення // Зайнятість та ринок праці. Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2000. - Вип.11. - С.28-38.

18.Герасимчук В.І. Розвиток промисловості та трансформація ринку праці України // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб.наук.пр. Тернопільської академії народного господарства - Тернопіль: Економічна думка. - 1999. - Вип. 3. - С.201-204.

19.Герасимчук В.І. Трансформаційний спад у промисловості України і зайнятість // Вісник технологічного ун-ту Поділля. Сер.екон.наук. - 2000. - Ч.2. - №6. - С.132-134.

20.Герасимчук В.І. Методологічні аспекти факторної соціально-економічної оцінки розвитку регіональних ринків праці. // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб.наук.пр. Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка. - 2000. - Вип.4. - С.171-178.

21.Герасимчук В.І. Ринок праці в сфері нематеріальних послуг. // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2000. - Вип. 12. - С.79-90.

22.Герасимчук В.І. Трансформація зайнятості в аграрному секторі економіки // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2000. - Вип. 13. - С.146-159.

23.Герасимчук В.І. Суть і фактори соціалізації ринку праці в перехідній економіці: теоретико-методологічні аспекти // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції: В 2т. - К.: НАН України і Мінпраці та соціальної політики України, РВПС України НАН України, Український інститут соціальних досліджень. - 2000. - Т.І. - С.56-63. (Зараховано як наукове фахове видання. Лист ВАК України №02-77-06/1066 від 11.06.2002р.)

24.Герасимчук В.І. Тенденції розвитку економіки та зайнятості населення України // Вісник технологічного ун-ту Поділля. Сер.екон.наук: - 2001. - Ч.3. - №2. - С.110-113.

25.Герасимчук В.І. Теоретико-методологічні проблеми формування середнього класу в Україні на перехідному етапі // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2001 - Вип.14 - С.12-26

26.Герасимчук В.І. Методологічні засади формування системи робочих місць в економіці України // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід.наук.зб. Спец.вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ - 2001. - С.365-372.

27.Герасимчук В.І. Соціально-трудові відносини як фактор соціалізації ринку

праці // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2001 - Вип. 15. - С.56-65.

28.Герасимчук В.І. Методологічні аспекти вдосконалення якості робочої сили. // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб.наук.праць Тернопільської академії народного господарства - Тернопіль: Економічна думка. - 2001 - Вип. 5 - С.155-161.

29.Герасимчук В.І. Методологічні аспекти розвитку промислового сектора ринку праці // Економіка промисловості України: Зб.наук.пр. - К.: РВПС України НАН України - 2001. - С.45-56

30.Герасимчук В.І. Соціально-економічна сутність зайнятості і закономірності її трансформації // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2002. - Вип. 16. - С.21-35.

31.Герасимчук В.І. Варіанти робочих гіпотез розвитку регіональних ринків праці України: методологічний аспект. // Зб.наук.праць Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна Думка. - 2002 - Вип.: 11. - Ч.1. - С.109-114.

32.Герасимчук В.І. Глобалізація економіки та її вплив на ринок праці і зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб. - К.: РВПС України НАН України - 2002. - Вип. 17. - С.135-144.

33.Герасимчук В.І. Щодо проблеми соціалізації ринку праці України: методологічні та методичні аспекти // Вісник технологічного ун-ту Поділля. Сер.екон.наук. - 2002. - Ч.2. - №4. - С.113-117.

34.Герасимчук В.І. Зайнятість і заробітна плата в системі мотиваційного механізму // Регіональні перспективи. - Полтава: 2002. - №3-4(22-23) - С.127-130.

35.Герасимчук В.І. Інновації як фактор економічного розвитку і трансформації зайнятості. // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб.наук.праць Тернопільської академії народного господарства - Тернопіль: Економічна думка. - 2002 - Вип. 6 - С.100-106.

Статті в інших виданнях

36.Герасимчук В.І. Трансформація зайнятості та інвестиційна політика в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - К.: Вид-во Держінвесту України. - 1999. - №1. - С.31-36.

37.Герасимчук В.І. Роль та проблеми становлення малого бізнесу в ринковій системі господарювання // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - К.: Вид-во Держінвесту України. - 1999. - №3. - С.57-65.

38.Герасимчук В.І. Вплив перетворень у базових галузях промисловості на зайнятість населення // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - К.: Вид-во Держінвесту України. - 2000 - №1 - С.68-72.

39.Герасимчук В.І. Формування середнього класу як важливий напрямок соціальної політики на етапі економічного пожвавлення в Україні // Збірник матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми управління”. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С.214-216.

АНОТАЦІЯ

Герасимчук В.І. Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено методологічним і прикладним проблемам становлення соціально орієнтованого ринку праці і трансформації зайнятості населення в умовах перехідної економіки України. Розроблено новий напрямок, який ґрунтується на концепції соціалізації ринку праці та регулюванні регіонально-галузевих пропорцій зайнятості відповідно до системних і структурних трансформацій економіки. Запропоновано методологію і методику оцінки рівня соціалізації ринку праці, методологію факторної соціально-економічної оцінки стану і перспектив розвитку регіональних ринків праці та їх регулювання на основі методів ситуаційного управління. Обґрунтовано теоретичні основи і прикладні аспекти становлення соціально орієнтованого ринку праці в Україні по таких його складових, як розвиток трудового потенціалу, вдосконалення соціально-трудових відносин, формування середнього класу, запровадження ефективної моделі соціальної політики.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в економічну практику при розробці стратегічних напрямів державної політики зайнятості і ринку праці.

Ключові слова: соціально орієнтований ринок праці, зайнятість, соціалізація, трансформація, регулювання, механізм, модель, прогноз.

АННОТАЦИЯ

Герасимчук В.И. Трансформация занятости и проблемы социализации рынка труда в переходной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.09.01. - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена методологическим и прикладным проблемам становления социально ориентированного рынка труда и трансформации занятости населения в условиях переходной экономики Украины. Развивается новое направление, основанное на концепции социализации рынка труда и регулирования регионально-отраслевых пропорций занятости в соответствии с системными и структурными трансформациями экономики. Введена в научный оборот, определена и раскрыта сущность категории “социально ориентированный рынок труда”, методологической основой которой является системный подход к человеку как к носителю рабочей силы и цели общественного производства; обоснована объективная закономерность развития рынка труда в направлении его социализации; раскрыта сущность и определены направления социализации рынка труда в Украине на этапе перехода экономики к устойчивому развитию. Разработаны теоретико-методологические и методические основы исследования процессов социализации рынка труда, предложена система показателей уровня социализации региональных рынков труда. Определены основные закономерности трансформации занятости населения под влиянием системных и структурных преобразований в экономике на переходном этапе, обоснованы направления её регулирования. Рассмотрено влияние на рынок труда и занятость таких факторов, как институциональные преобразования, инфраструктура рынка труда, глобализация экономики, заработная плата, выявлены неоднозначность и масштабность их влияния на состояние рынка труда и занятость в Украине. С целью повышения управляемости процессами занятости на региональном уровне предложена методология факторной социально-экономической оценки рынка труда и занятости, учитывающая влияние двух групп факторов, соответственно определяющих современное состояние и перспективы развития рынка труда. Обоснованы методологические подходы к регулированию рынка труда и занятости на основе ситуационного управления, методика разработки и реализации ситуационной модели управления региональным рынком труда. Исследованы доминантные тенденции в динамике и структуре занятости населения в экономике и агрегированных её отраслях, сделана оценка интенсивности и качества структурных сдвигов занятости и производства, обоснованы концептуальные подходы к прогнозированию занятости и разработан вариантный её прогноз на период до 2015 года. Обоснованы теоретические и прикладные аспекты становления социально ориентированного рынка труда в Украине по таким его составляющим, как развитие трудового потенциала, повышение качества рабочей силы, совершенствование социально-трудовых отношений, формирование среднего класса, внедрение эффективной модели социальной политики.

Основные результаты исследования нашли практическое внедрение при разработке стратегических направлений государственной политики занятости, регулирования рынка труда, структурной модернизации экономики.

Ключевые слова: социально ориентированный рынок труда, занятость, социализация, трансформация, регулирование, механизм, модель, прогноз.

SUMMARY

V.I. Gerasymchuk, Transformation of Employment and Problem of Labor Market Socialization in Transition Period Economy. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Doctor of Economics, specialization: 08.09.01 - Demography, Labor Economics and Politics. - Research Council for Ukrainian Productive Forces, Ukrainian National Academy of Sciences, Kуiv, 2002.

This dissertation is devoted to the methodological and applied problems of the formation of a socially oriented labor market and the transformation of the population employment under the conditions of a transition period economy in Ukraine. A new concept has been develop, based on the concept of labor market socialization and regulation of regional-and-industry proportions of employment in accordance with system and structural transformations of economy. The author has proposed a methodology and methods of labor market socialization estimation and a methodology of a factorial social-and-economic estimation of the state and prospects of the regional labor markets development and regulation on the basis of situation management methods. The author also has substantiated theoretical and applied aspects of the formation of a socially-oriented labor market in Ukraine including such constituents as the development of labor potential, the improvement of social-and-labor relations, the formation of the middle class, and the introduction of an efficient social policy model.

The main results of the dissertation have been introduced into the economic practice when developing strategic trends of the state policy in the sphere of employment and labor market.

Key words: socially-oriented labor market, employment, specialization, transformation, regulation, mechanism, model, and forecast.

Размещено на Allbest.ru