Конкурентна стратегія зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України в умовах перехідної економіки інверсійного типу

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування

та регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Конкурентна стратегія зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України в умовах перехідної економіки інверсійного типу

Ковалевська Алла Володимирівна

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному технічному університеті радіоелектроніки Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Коюда Павло Миколайович, Харківський

національний технічний університет

радіоелектроніки, завідуючий кафедрою

економіки та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Хохлов Микола Пантелеймонович,

Харківський державний економічний університет,

завідувач кафедри економіки приватизації та права

кандидат економічних наук

Петренко Юрій Олегович,

заступник начальника Головного управління

економіки та комунального майна, Управління

інвестицій і зовнішньоекономічних зв'язків

(Харківська міськрада)

Провідна установа - Національний технічний університет “ХПІ”,

Міністерство освіти і науки України, кафедра

організації виробництва та управління персоналом

Захист відбудеться 5 липня 2002 р. о 1500 на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою:

61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-14

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4

Автореферат розісланий 04.06. 2002 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Пуртов В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена прагненням кожної країни бути визнаною свiтовим спiвтовариством, стати надiйним та повноправним партнером в мiжнародних економiчних та полiтичних вiдносинах, посісти належне місце в загальному свiтовому процесi iнтернацiоналiзацiї. В свою чергу, включення до мiжнародного економiчного життя висуває високi та значнi вимоги до органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi (ЗЕД) на всіх господарчих рівнях.

Ефективнiсть та позитивна динамiка нацiональних показникiв ЗЕД значною мiрою залежить як вiд зовнiшньоекономiчної полiтики держави в цілому, так і від налагодження даного виду господарчої діяльності на кожному окремому підприємстві в реальному секторі економіки. Однією умовою забезпечення зазначеного процесу має стати організація управління ЗЕД на підприємстві з використанням нових, перспективних, дієвих методів та інструментів, які зумовлять високу ефективність роботи на зовнішніх ринках і позитивно відіб'ються на макроекономічних показниках країни. Одним з таких інструментів слід визнати формування та реалізацію конкурентної стратегії ЗЕД кожного підприємства, що виходить на зовнішні ринки в пошуках перспективної сфери діяльності.

Формування конкурентної стратегії ЗЕД промислових підприємств України, що з причин історичного розвитку країни в своїй більшості належать до військово-промислового комплексу (ВПК), - завдання, від вирішення якого залежить майбутнє всієї економіки. Така конкурентна стратегія діяльності на зовнішніх ринках має враховувати численні особливості як зовнішнього оточення підприємства, так і його внутрішніх умов, базуватися на наявних конкурентних перевагах та потенційних можливостях, забезпечувати їх захист та стабільний розвиток підприємства, а, отже, і всієї країни.

В економічній літературі, присвяченій вивченню функціонування підприємств ВПК промислово розвинених країн існує багато підходів до вирішення даного питання. Значний внесок в розробку проблеми ЗЕД підприємств зробили М.Портер, П.Ліндерт, В.Хойєр, Дж.Стонер, Д.Едвін. Дослідження проблеми забезпечення ефективної діяльності підприємств ВПК на світових ринках проведені російськими та українськими вченими, серед яких слід відзначити В.Бегму, М.Бункіну, І.Герчикову, М.Книш, Ю.Костіна, Б.Крижановського, В.Кузнєцова, В.Мунтіяна, С.Толкачова, Р.Фарамзяна, Р.Фатхутдінова, А.Юданова та інших. Останнім часом з'являються дисертаційні дослідження, присвячені проблемам зовнішньоекономічної діяльності як на макрорівні, так і на регіональному рівні, і на рівні окремого підприємства (В.Власюк, В.Близнюк, В.Сіденко, Т.Слюніна, О.Лясковець ін.).

Наявні результати теоретичної розробки проблеми, які, на жаль, не стали поки що чинником, здатним помітно вплинути на економічну практику, відсутність кардинальних реформ та перехідний характер національної економіки, зумовлюють необхідність не лише визначити вектор можливого подальшого ефективного функціонування і розвитку військово-промислових підприємств країни, але й необхідність обґрунтувати вибір конкретних шляхів та способів його реалізації, запропонувати конкретні засоби практичного застосування на даних підприємствах. Дослідження даної проблеми пов'язане з глибинними зрушеннями, що відбуваються в господарчому і соціальному будівництві України, зі зміною командно-адміністративних методів управління і регулювання економіки ринковими методами, які і визначають сьогодні розвиток держави.

Наявний стан теоретико-методологічного вивчення та практичного розв'язування проблеми, її актуальність, визначили тему, мету, завдання даного дослідження та його логічно-структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконувалася у відповідності до планів науково-дослідних робіт кафедри статистики і аудиту Харківської Академії економіки і права у 1999 - 2000 рр.: "Розробка концепції та організаційного механізму регулювання економічної безпеки промисловості" (№ держреєстрації 0199U003487).

Метою дисертаційної роботи є теоретичне визначення конкурентної стратегії ЗЕД та розробка науково-методичних рекомендацій її формування на підприємствах військово-промислового комплексу України.

Така мета дослідження визначила необхідність вирішення наступних взаємопов'язаних завдань:

визначити сутність ЗЕД підприємств, її ролі та місця у господарчій діяльності підприємства;

виявити вплив головних факторів на ЗЕД підприємства;

розкрити сутність конкурентної стратегії ЗЕД підприємства і виявити особливості її формування в Україні;

проаналізувати сучасні зовнішньоекономічні зв'язки та досвід їх розвитку в Україні і дослідити їх взаємозв'язок з окремими конкурентними стратегіями ЗЕД підприємств;

визначити роль та місце ВПК в економіці країни;

оцінити сучасний стан підприємств ВПК у різних країнах та з'ясувати можливість використання їх досвіду для зростання економічних показників України; конкурентний зовнішньоекономічний стратегія

обґрунтувати концептуальні засади реалізації експортного потенціалу підприємств ВПК в сучасних економічних умовах України;

проаналізувати існуючі конкурентні стратегії і оцінити можливість їх використання в ЗЕД підприємств ВПК;

обгрунтувати положення, згідно з яким конкурентна стратегія в діяльності оборонних підприємств на зовнішніх ринках відіграє провідну роль в процесі відтворення виробничого потенціалу;

визначити особливості формування конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України;

виявити вплив конкурентної стратегії на підвищення ефективності діяльності українських військово-промислових підприємств;

розробити методику формування конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК, яка була б узгоджена з усіма сферами діяльності підприємства;

зформулювати пропозиції щодо розробки конкурентної стратегії діяльності оборонних підприємств на зовнішніх ринках на основі існуючих конкурентних переваг та за допомогою визначення споживчої цінності товарів для інституціональних споживачів.

Предметом дослідження є конкурентна стратегія ЗЕД підприємств ВПК і механізм її комплексного використання в умовах перехідної економіки та ринкових перетворень.

Об'єктом дослідження є діяльність підприємств військово-промислового комплексу України.

Методи дослідження. Інформаційну та теоретико-фактологічну базу дослідження склали роботи українських та іноземних вчених з даної проблеми, нормативні документи та законотворчі акти України. В процесі підготовки дисертації були використані матеріали, що містяться в періодичних виданнях, наукових статтях, у монографіях видатних українських та зарубіжних вчених. Як вихідний фактичний матеріал в дослідженні були використані дані Міністерства статистики, дані статистичних досліджень іноземних організацій, первинні матеріали діяльності окремих підприємств ВПК, а також результати безпосередніх досліджень, проведених за участю автора на підприємствах ВПК м. Полтави - ПП “Елсис”, ВО “Знамя”, ВО “Лтава”.

Методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи економічного аналізу та прикладні методи: спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей діяльності підприємств ВПК України в умовах перехідної економіки), аналіз і синтез (для розкриття змісту конкурентної стратегії ЗЕД), єдність логічного та історичного підходів (для розкриття специфічних рис конкурентної стратегії українських підприємств, в тому числі, підприємств ВПК), методи експертної оцінки (для розробки критеріїв, принципів, методів конкурентної стратегії ЗЕД підприємства), графічний метод (для ілюстрації результатів господарчих процесів і оформлення результатів аналізу), порівняння і угрупування (для оцінки роботи підприємств ВПК України шляхом порівняння планових, звітних показників з показниками попереднього періоду; порівняння з середньогалузевими показниками; порівняння показників якості продукції одного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств-конкурентів), статистичного аналізу (для перевірки і підтвердження гіпотези про недоцільність проведення державної політики конверсії в Україні), логічного моделювання (для аналізу процесів, механізмів, притаманних світовому ринку зброї та військової техніки і вирішення конфлікту інтересів різних суб'єктів зовнішньоекономічних відносин в напрямку розробки методики формування конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України).

Наукова новизна дослідження визначається сукупністю отриманих результатів.

Вперше:

- запропоновано класифікацію факторів, що впливають на здійснення ЗЕД підприємств, яка побудована на основі існуючого розподілу маркетингового середовища підприємства, на мікро- та макроекономічні фактори, з'ясовано їх вплив на експортно-імпортну діяльність підприємств ВПК;

- запропоновано модифіковану методику формування конкурентної стратегії ЗЕД оборонними підприємствами, реалізація якої приводить до зростання ефективності всієї господарчої діяльності підприємства шляхом впровадження різноманітних послуг (післяпродажне обслуговування, виконання замовлень відповідно до конкретних запитів споживачів, монтаж та налагодження обладнання, підготовка фахівців для експлуатації продукції тощо), нових форм господарчої діяльності в їх ЗЕД;

- розроблено науково-прикладні рекомендації щодо формування конкурентної стратегії ЗЕД промислових підприємств України, серед яких: формула розрахунку споживчої цінності товару для інституційного споживача, алгоритм вибору конкурентної стратегії ЗЕД, критерії оцінки розробленої стратегії, узгодження цілей всіх напрямів виробничо-господарської діяльності підприємства, тощо.

Удосконалено, зокрема:

- надано узагальнену класифікацію зовнішньоекономічних операцій за різними критеріями;

- виявлено можливість застосування модифікованої конкурентної стратегії на оборонних підприємствах; з'ясовано особливості формування конкурентної стратегії ЗЕД на підприємствах ВПК України; визначено конкурентні переваги, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств ВПК на зовнішніх ринках.

Дістало подальший розвиток:

- досліджена сучасна структура зовнішньої торгівлі України; обґрунтована необхідність відмови від сировинної спрямованості експорту країни і розвитку експорту високотехнологічної готової продукції, для чого існують реальні можливості саме на підприємствах ВПК України; показаний взаємозв'язок конкурентної стратегії ЗЕД кожного підприємства окремо із загальними показниками зовнішньої торгівлі України;

- з'ясовано причини, що обумовили сучасне економічне становище військово-промислової галузі, розроблено класифікацію чинників його визначаючих, визначено місце та роль експортно-імпортної діяльності підприємств ВПК України в процесі подолання їх кризового стану і налагодження подальшої ефективної роботи.

Практичне значення одержаних результатів. У дисертаційній роботі поглиблені та набули подальшого розвитку теоретичні та науково-методичні положення щодо особливостей формування конкурентної стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств військово-промислового комплексу та потенційних напрямків розвитку їх ЗЕД.

Основні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі під час вивчення курсів “Зовнішньоекономічна діяльність підприємств”, “Міжнародні економічні відносини”, “Економіка підприємства”, і насамперед підприємствами ВПК України при розробці ними конкурентної стратегії ЗЕД та вибору конкурентних переваг діяльності на зовнішніх ринках. Деякі пропозиції можуть бути використані Міноборони в процесі розробки стратегії розвитку та підтримки діяльності оборонних підприємств.

Практичне значення результатів дослідження та їхнє використання у господарській практиці підтверджено відповідними довідками (акт № 358/3 від 21.05.02 р., довідка № 1304 від 22.05.02 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід щодо розв'язання завдання формування і реалізації конкурентної стратегії зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України в умовах перехідної економіки інверсійного типу.

Особистий внесок автора відображений у публікації у співавторстві (№12 за списком робіт, який подано в авторефераті), в якій показано вплив макроекономічних факторів на зовнішньоекономічну діяльність оборонних підприємств.

Апробація результатів роботи. Основні положення і висновки проведеного дослідження були заслухані та ухвалені на міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях: міжнародний молодіжний форум “Радіоелектроніка і молодь у XXI ст.” (Харків, 20-23 квітня 1999р.); міжнародна науково-практична конференція “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (Харків, 20 травня 1999р.); міжнародна наукова конференція “Проблеми теорії і практики становлення соціально орієнтованої ринкової економіки” (до 70 річчя ХДАДТУ) (Харків, 17-19 листопада 1999р.); III міська науково-практична конференція “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини” (Харків, 25 січня 2000р.); міжнародна науково-практична конференція “Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні” (Харків, 24 травня 2000р.); міжнародний молодіжний форум “Радіоелектроніка і молодь у XXI ст.” (Харків, 24-26 квітня 2001); міжнародна науково-практична конференція “Наука и социальные проблемы общества: человек, техника, технология, окружающая среда” (Харків, 14-16 травня 2001); III-тя міжнародна науково-практична конференція “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум - 2001” (Харків, НТУ “ХПІ”, 14-16 листопада 2001).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 наукових працях. Загальний обсяг опублікованих робіт 2,6 друк.арк. Особисто авторові належать 2,1 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків, 193 сторінки машинописного тексту, у тому числі 16 таблиць, 17 рисунків, 207 найменувань використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено предмет і об'єкт дослідження, його методи, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Методологічні основи аналізу конкурентної стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства” - досліджено економічну сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства як особливої галузі теоретичних та практичних знань, пов'язаних з організацією та технікою проведення міжнародних комерційних операцій, в процесі міжнародного обміну матеріальними цінностями та послугами, яка виникає лише за умов включення інонаціонального контрагенту до багатоетапного циклу процесу виробництва. Проведений аналіз показав наявність різноманітних класифікацій, що характеризують форму здійснення ЗЕД, а саме, зовнішньоекономічних операцій. В свою чергу, автор пропонує узагальнену класифікацію зовнішньоекономічних операцій. Організація ЗЕД на підприємстві, безпосередні зв'язки із споживачами, покупцями або контрагентами вимагають ретельного вивчення та усвідомлення засобів, інструментів та методів здійснення даного виду діяльності. Дослідження показало, що основним методами здійснення експортно-імпортних операцій у міжнародній торговій практиці є прямий та непрямий, кожний з яких має свої певні розбіжності, переваги та недоліки.

Виходячи зі складності здійснення ЗЕД, яка охоплює велику кількість різноманітних галузей діяльності людини, виявлено основну причину включення господарчих суб'єктів до світогосподарських зв'язків - це господарча необхідність та економічний розрахунок. Наступним кроком став аналіз факторів, що містять у собі різноманітні причини та стимулюють ЗЕД. Спираючись на те, що кожне окреме підприємство здійснює свою ЗЕД у визначеному маркетинговому середовищі, автор пропонує розділити фактори, що впливають на здійснення даного виду діяльності, за параметром віднесення до окремого підприємства - на фактори макро- та мікроекономічного порядку. При цьому, під факторами макроекономічного порядку пропонується розуміти ті, які не залежать від будь-яких дій окремого підприємства, такі що формуються на міждержавному та державному рівнях; їх доцільно враховувати при плануванні та втіленні в життя своєї ЗЕД, але справити на них вплив немає ніякої можливості. Під факторами мікроекономічного порядку розуміються внутрішні фактори підприємств, які залежать від стратегії, тактики та мети існування окремого підприємства. Для кожного окремого підприємства та для розробки стратегії його діяльності однаково важливі фактори як мікросередовища, так і макросередовища. На стадії організації та формування фактори мікросередовища ще не мають суттєвого впливу. Водночас, особливої ваги набувають фактори макросередовища - політичні, демографічні, технологічні, економічні, культурні та ін.

Проведене дослідження причин та факторів, що впливають, заохочують та стримують ЗЕД, показало наявність численних складних проблем в організації, управлінні та регулюванні діяльності на міжнародних ринках. Виходячи з цього, автор пропонує розробити конкурентну стратегію ЗЕД підприємства, яку слід розуміти як сукупність підходів до діяльності підприємства в окремих стратегічних областях бізнесу. Необхідність формування чіткої конкурентної стратегії діяльності на зовнішніх ринках зумовлене швидким та значним змінами зовнішнього оточення, притаманними українській економіці та світовим економічним процесам. Така стратегія має враховувати сильні сторони підприємства, забезпечити спочатку виживання, а потім і надійний захист конкурентних переваг. Кожне підприємство окремо і самостійно визначає для себе напрями формування конкурентної стратегії ЗЕД, що обумовлено розбіжностями у правилах пошуку та оцінки товарів і ринків, сферою виробництва, спеціалізацією виробництва, особливостями сегменту ринку, наявністю визначених ресурсів підприємства. Слід зауважити, що вивчення та аналіз досвіду промислово розвинутих країн щодо впровадження раціональних стратегій діяльності на зовнішніх ринках та проекція його на свій бізнес, дозволяє створити власну ідеологію подальшого розвитку.

В роботі проаналізовано існуючі типи конкурентних стратегій діяльності на зовнішніх ринках, до яких віднесено: віолентну (силову) стратегію, патієнтну (нішову) стратегію, комутантну (поєднуючу) стратегію, експлерентну (піонерську) стратегію конкурентної боротьби. Вибір і формування певної конкурентної стратегії ЗЕД в кожній країні і на кожному підприємстві буде мати свої особливості, що визначаються його цілями, засобами, наявними ресурсами тощо. Але маємо зауважити, що майже всі вітчизняні підприємства в процесі розробки такої стратегії зіткнуться з особливостями, що будуть притаманні всім учасникам ринкових відносин, а особливо промисловим підприємствам України, які завдяки специфічним історичним умовам розвитку майже всі належать до підприємств військово-промислового комплексу (ВПК). Насамперед, це пов'язано зі ставленням до ЗЕД як до майже єдиного джерела надходження коштів (до 70% всіх фінансових ресурсів підприємства). Серед таких особливостей визначені такі: недостатня розвинутість ринкового середовища і неадекватне ставлення реформаторів до цієї вкрай важливої обставини; функціонування антиринкового за своєю природою виробничо-технологічний простору з глибокою диспропорційністю; наявний стан економічної культури в нашій країні і в країні, що є партнером по зовнішньоекономічним відносинам, як вирішальний фактор формування внутріфірмового механізму прийняття рішень, основа діяльності підприємства, що утворює його зовнішнє оточення, забезпечує єдність діяльності співробітників, контроль та стимулювання їх поведінки; особливості розвитку галузі та стану конкуренції в ній, що суттєво впливає на формування цілей підприємства, а в подальшому на визначення його стратегічних шляхів.

Слід зауважити, що результати застосування конкурентних стратегій ЗЕД в своїй сукупності складають загальний показник зовнішньої торгівлі України, що характеризує зовнішньоекономічні зв'язки на макроекономічному рівні і ефективність включення України до світогосподарських процесів. При цьому, розробка і реалізація кожної окремої конкурентної стратегії має враховувати певні об'єктивні процеси, впливати на місце, яке посідає в них Україна. Включення до даних процесів відбувається безпосередньо на мікроекономічному рівні шляхом втілення в життя конкретних конкурентних стратегій ЗЕД, які, в свою чергу, ґрунтуються на уявленнях про існуючі державні переваги в конкурентній боротьбі на міжнародному ринку будь-якої країни: виробництво декількох видів товарів та послуг; спеціалізація, що допомагає знайти вакантні ніші; товари та послуги, які не підпадають під дію торгових квот та інших обмежень за умов малих експортних обсягів (для держави малої за розмірами), показник економічного потенціалу, стадія техніко-економічного розвитку, забезпеченість природними ресурсами тощо.

Правильний вибір та реалізація конкурентних стратегій діяльності на зовнішніх ринках вітчизняних підприємств, сукупність їх загальних обсягів імпорту і експорту обумовлюють залежність будь-якої країни від міжнародної торгівлі. За сучасного рівня взаємозалежності жодна з держав не може протиставити свої інтереси світовому економічному співтовариству тому, що ризикує опинитися в ізоляції або підірвати існуючу систему з негативними результатами не тільки для конкурентів, а й для власної економіки, що забезпечує відкритість економіки України та інших держав. І хоча дана риса економічної системи має певні недоліки (ризик притиснення національних виробників іноземними конкурентами, зростання залежності окремих галузей від світової кон'юнктури, від торгової та фінансової політики промислово розвинутих країн, переоцінка стану структур і галузей економіки країни та ін.), але навіть часткова ізоляція від зовнішніх ринків ускладнює функціонування економіки, забезпечення макроекономічної рівноваги, подальший розвиток як технічного, так і управлінського рівня вітчизняного виробництва, можливість підприємства “вижити” в скрутних економічних умовах. Ізольована економіка стає “жертвою” патерналізму і відлучення від тих технологічних змін, які відбуваються саме під впливом конкуренції в глобальному масштабі.

Україна має значний експортний потенціал та продовжує активно включатися до світової торгівлі, міжнародного розподілу праці, про що свідчать статистичні дані.

Водночас, доцільно зауважити, що сальдо зовнішньої торгівлі збільшується і має позитивний результат лише з тими країнами світу, які не входили до складу СРСР. У стосунках з колишніми радянськими республіками в торговому балансі зростає дефіцит; тому що частка експортної складової в 2 рази перевищує рівні європейських країн з приблизно такою самою чисельністю населення (отже, домінує сировинна структура експорту, хоча її неефективність була виявлена ще в середині 80-х рр. XX ст., коли частка енергоносіїв у загальному обсязі експорту СРСР перевищила 50%, а в експорті на вільно конвертовану валюту була значно більшою). Причиною цьому є низька конкурентоспроможність значної частини підприємств-експортерів; нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки; недосконалість механізмів державного регулювання; нерозвиненість ринкової інфраструктури підтримки експорту.

Але, водночас, варто відзначити наявність внутрішніх позитивних чинників, серед яких доцільно виділити наявність певних змін у тактиці боротьби українських підприємств за вигідні контракти; наявність значного потенціалу високотехнологічних галузей промисловості (наприклад, у космічній галузі вони приймають участь у ряді міжнародних проектів); поступово здійснюється географічна диверсифікація зовнішньої торгівлі України, її закріплення на нових ринках. Попри тривалу і глибоку економічну кризу, в Україні зберігаються передумови для створення конкурентноспроможної економіки і зміцнення позицій на міжнародних ринках - це, насамперед, багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування, кваліфікована і порівняно дешева робоча сила, потужний потенціал ВПК, високі технології, наука і відносно ефективна система освіти.

В роботі зазначається, що саме наявність на вітчизняних обробних підприємствах унікальних передових технологій, які базуються на досягненнях вітчизняної прикладної та фундаментальної науки та традиції науково-технічної думки, дає можливість розвитку експортної наукоємної продукції. Такі технології є насамперед в галузях ВПК до яких належать авіакосмічна та атомна промисловість, суднобудування, виробництво засобів інформатики та лазерної техніки, розробка програмного забезпечення, виробництво розвідних та захисних пристроїв тощо. Подальше освоєння експортного потенціалу оборонних та інших наукоємних галузей вимагає вирішення складного завдання - адаптації технологій, що використовуються при виробництві їх продукції, до вимог світового ринку щодо ефективності виробництва. Для цього необхідним та доцільним вважається розробка на кожному підприємстві окремо своєї конкурентної стратегії ЗЕД, актуальність якої збільшується з причин ставлення до мікрорівня як до ланки національного господарства, в якій власне і утворюється реальний добробут нації та забезпечується її економічне зростання.

Проведене дослідження показало, що одна з найважливіших проблем, яка стоїть перед вітчизняною промисловістю, - втілення перспективних високих технологій в реальні продукти, що будуть мати попит на внутрішніх та міжнародних ринках. Саме розвиток промислового експорту, передусім, наукоємної продукції, з високим рівнем доданої вартості, повинен допомогти розширити межі внутрішнього попиту, зробити економічне зростання неінфляційним, дати поштовх інвестиціям і виробництву в багатьох секторах національної економіки, і таким чином забезпечити високу конкурентоспроможність країні на світовому ринку, з одного боку, і вирішити проблеми всередині країни, з іншого. Насамперед, це можуть зробити підприємства ВПК, які мають вихідну спрямованість на сприяння технічному розвитку. Але досягти успіху ці підприємства зможуть лише за умов розробки та реалізації ефективної конкурентної стратегії ЗЕД, яка буде враховувати позитивні та негативні сторони діяльності сучасного військово-промислового комплексу України, існуючі недоліки та конкурентні переваги оборонних підприємств.

У другому розділі - “ Конкурентоспроможність військово-промислової галузі” - аналізується сучасний стан ВПК України для виявлення рівня його конкурентоспроможності на світовому ринку і в межах нашої країни з позицій системного підходу, який враховує взаємодію і взаємозалежність оборонних підприємств, ВПК та системи національного господарства і дозволяє робити цілісний аналіз галузі, окремого підприємства і його ЗЕД у цілому. Автор розглядає основні етапи військово-економічного розвитку і більш детально зупиняється на виявленні особливих рис етапу скорочення та конверсії військового виробництва, який саме і спричинив сучасний стан всієї військової галузі України, визначив її кон'юнктуру.

Проведене дослідження показало значний спад військового виробництва після отримання Україною незалежності. У 1995 р. обсяг військового виробництва склав лише 10% відносно рівня 1991 р. На початку 1996 р. український ВПК нараховував лише 400 підприємств (з 3594 підприємств, що існували на момент проголошення Україною Акту про незалежність) та виробляв біля 7% продукції від обсягів 1991 р. На початку 1997 р. тільки 150 підприємств займалися розробкою та виготовленням продукції оборонного призначення, а кількість працівників зменшилася в 7 разів і складала 57 тис. осіб (у 1991р. ВПК нараховував близько 3 млн. осіб). Підприємства, які складали основну міць народного господарства і національної безпеки, залишилися наодинці із несформованим, молодим, недосконалим ринком. В складних, невизначених, нових умовах опинилися підприємства, які ніколи не мали економічної самостійності та будь-яких ринкових зв'язків із постачальниками та споживачами. Нові економічні умови спричинили обвальну конверсію, яка не мала прецедентів в світовій економіці. Заплановані на 1993-1995 рр. щорічні темпи скорочення виробництва військової продукції на рівні 25% значно перевищували аналогічні показники у західних країнах 1-3%.

Конверсія оборонних підприємств зіткнулася з багатьма перепонами, які запропоновано поділити на дві групи: проблеми зменшення державного фінансування та проблеми переходу всієї економіки України на нові рейки господарювання .

Проблеми конверсії ВПК розподілені на такі дві групи з метою відокремити фінансові труднощі від проблем організаційного, управлінського характеру. При цьому, акцентується увага на вирішенні проблеми власності в оборонному секторі країни. Досвід інших країн свідчить, що у виробництві військової продукції та продукції цивільного призначення мають брати участь як приватні, так і державні підприємства. Водночас, швидке акціонування та приватизація підприємств ВПК мають враховувати економічні умови країни, базуватися на економічних розрахунках, які визначать користь від здійснення даних заходів як всієї держави, так і трудового колективу, і місцевих властей. Сьогодні вбачається перспективним надати самостійність невеликим підприємствам та підрозділам великих державних підприємств в виготовленні комплектуючих для військової продукції, в розробці даної продукції, виконанні складних технологічних процесів тощо.

У роботі доведено, що ВПК має одні з найкращих умов подальшого розвитку, які визначаються деякими перевагами та позитивними можливостями. Передусім, в Україні достатнього розвитку дістали радіоелектронна, ракетно-космічна, танкова та інші галузі промисловості, які є найперспективнішим ринком серед інших галузей військової індустрії внаслідок безперервного зростання частки електронної складової у сучасних бойових системах та з причин максимального наближення до типового цивільного виробництва і, як наслідок, зручну диверсифікацію до суміжних цивільних галузей.

До позитивних можливостей ВПК України слід віднести й те, що у спадок від СРСР вона одержала розгалужену мережу науково-дослідних центрів та дослідно-конструкторських виробництв, опрацювала 17 з 21 одиниці “критичних” технологій. Серед них - увесь блок проблем з електроніки і кібернетики, радіолокаційна станція для виявлення малопомітних цілей, технологія СТЕЛС, композити, лазерна техніка, нові виробничі технології. Всі ці розробки відповідали тогочасному світовому рівню, мали (і мають досьогодні) реальні шанси експортного і конверсійного використання.

Слід визначити такі потенційні можливості оборонних підприємств України: консолідація військового виробництва; диверсифікація та комерціалізація військового виробництва; зростання експорту військової продукції; залишення ринку військових закупок. В роботі зроблено аналіз кожної з наведених можливостей. Автор відзначає перспективність зростання експорту військової продукції, до якого слід ставитися як до однієї з найважливіших передумов, що визначають можливості скорочення економічного тягаря військових витрат й одночасного забезпечують ефективність оборонної промисловості як основи оборонного потенціалу країни, і водночас є стимулом процесу реструктуризації.

Не абсолютизуючи значення експорту військової продукції та технологій, варто враховувати його важливе місце у державній політиці та економіці, оскільки він водночас є:

1) свідченням про прагнення держави грати більш значну роль на світовому ринку з метою забезпечення національних інтересів у різноманітних регіонах світу;

2) засобом збереження виробничих потужностей для виробництва зброї, можливістю зберегти висококваліфіковані кадри, залучити конструкторські сили до роботи над новими зразками продукції;

3) засобом забезпечення додаткового прибутку від продажу озброєння, скорочення витрат виробництва, що приводить до зростання ефективності функціонування національної військової промисловості. Крім того, в результаті збільшення шляхом виконання експортних замовлень загальних обсягів вироблених партій озброєння, зменшуються витрати на виробництво одиничних зразків та зменшується сумарна вартість програм технічного оснащення національних збройних сил.

Таким чином, Україні доцільно сформувати своє ставлення до експорту як до позитивного явища, що може стати надійним джерелом валютних надходжень і важливою статтею зовнішньоторговельного обігу (особливо спираючись на те, що військова продукція є високотехнологічною, наукоємною продукцією). На користь цих доводів свідчать зібрані дані досвіду провідних країн світу та окремих підприємств. При цьому необхідно враховувати світові економічні процеси, а, особливо, сучасний стан світового ринку озброєння та військової техніки.

Стратегія виходу українських оборонних підприємств на міжнародні ринки має враховувати наявні конкурентні переваги, до яких необхідно віднести: значну кількість озброєння колишнього радянського виробництва, що відкриває потенційні можливості за умов певної активності стати фаворитом в галузі модернізації деяких зразків озброєння та військової техніки, а також експорту запчастин до них та інших комплектуючих; розташування на території України великої кількості найпотужніших науково-виробничих об'єднань, які посідали провідні позиції у світі та здатні забезпечити виконання угод за конкретними вимогами покупців. Але визначені переваги не будуть мати питомої ваги доти, доки кожне окреме підприємство не здобуде собі ім'я надійного експортера та партнера зі здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Автор наголошує на необхідності формування ефективної конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України, яка буде враховувати всі переваги і недоліки існуючі в військово-промисловій галузі, забезпечувати надійний захист конкурентних переваг, сприяти розвитку і зростанню діяльності оборонних підприємств та всіх макроекономічних показників країни.

У третьому розділі - “Конкурентна стратегія як фактор підвищення зовнішньоекономічної діяльності підприємств військово-промислового комплексу України” - запропоновано модифіковану методику формування конкурентної стратегії ЗЕД промислових підприємств, яка заснована на виявленні конкурентних переваг, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств на зовнішніх ринках; усвідомленні особливостей сучасного розвитку світового ринку зброї та військової техніки, а також особливостей самого товару, яким є озброєння та військова техніка; з урахуванням організації експорту суто військової продукції тільки через державного посередника.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок щодо можливості використання кожного з типів конкурентних стратегій ЗЕД на оборонних підприємствах. Вірогідно, що в подальшому численні вітчизняні передові виробництва перетворяться в спеціалізовані фірми-патієнти за наявності стійких вихідних позицій: елітної робочої сили, обладнання (інколи унікального), досвіду дрібного виробництва, а інколи й одиничної продукції.

Серед найважливіших конкурентних переваг в дисертаційній роботі виділені такі:

- зовнішній фактор - швидка зміна зовнішнього оточення, яка вимагає від підприємства постійної готовності до трансформації;

- наявність конкретної ідеї, мети діяльності підприємства, яка повинна відбиватися в конкурентній стратегії ЗЕД підприємства, змінюватися сама і змінювати стратегію відповідно до умов, що теж змінюються;

- стратегічна орієнтація підприємства на споживача, що обумовлює виконання робіт та послуг в залежності від його вимог і включення споживача до самого процесу розробки і виробництва;

- відношення до виробництва як до ланки в ланцюзі отримання прибутку, а не як до вирішального фактору всієї господарської діяльності;

- стратегічна орієнтація підприємства на зменшення часу виконання угод та зменшення загальних витрат;

- орієнтація підприємства на постійні інновації, які слід розглядати як засіб застосування нових можливостей для вирішення проблем;

- існування єдиної команди на підприємстві, яку об'єднує визначена кінцева мета і яку веде за собою лідер;

- новим фактором виробництва виступають знання людей, що забезпечують “ключові компетенції”, та інформація.

У роботі пропонується для визначення задоволення потреб споживачів використовувати показник запасу конкурентоспроможності, споживчої цінності товару. Необхідно зауважити, що конкурентоздатність товару пропорційна несплаченій (або отриманою покупцем задарма) частині споживчої цінності товару. В якості споживача продукції підприємства ВПК України, скоріше за все, буде виступати інституціональний споживач. Споживча цінність будь-якого товару що купується для нього залежить від того прибутку, який його використання може принести і може бути визначена досить конкретно. Автор пропонує таку формулу визначення споживчої цінності товару для інституціонального споживача:

N=(P2n - P1n) - (P2t - P1t),

де N - запас конкурентоспроможності;

P1t - початкова ціна продукції, що продається інституціональному споживачу;

P2t - ціна модернізованої продукції зі зміненою якісною характеристикою;

P1n - початкова ціна товару, що виробляє інституціональний споживач;

P2n - ціна товару інституціонального споживача за умов використання нової модернізованої продукції.

Даний показник свідчить на скільки одиниць можливе зростання ціни продукції постачальника. Чим вище даний показник, тим більше вигідна угода для споживача (бо більший показник споживчої цінності товару), тим більший запас конкурентоспроможності товару постачальника.

Запропонована модифікована методика формування конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України узагальнює та об'єднує існуючі підходи до аналізу та оцінки ЗЕД підприємств. Вона включає формулювання цілей, змісту, принципів, критеріїв, засобів, методів на кожному українському промисловому підприємстві індивідуально, відповідно до запропонованого алгоритму та наведених критеріїв. Дана методика передбачає проходження шести основних етапів її формування та реалізації, до яких віднесено:

- етап формулювання ідей та цілей конкурентної стратегії ЗЕД;

- етап аналізу ринків збуту, продукції, масштабів діяльності, загальних витрат тощо - етап вибору типу конкурентної стратегії ЗЕД відповідно до поточної господарчої діяльності підприємства, який доцільно реалізовувати згідно з запропонованим алгоритмом та/або шляхом заповнення таблиці різнобічних характеристик;

- етап аналізу продукції підприємства, що збувається на зовнішніх ринках, шляхом визначення її конкурентоспроможності на основі порівняння споживчих властивостей товару з подібними властивостями конкуруючого товару на зовнішньому ринку та визначенням відносного показника, коефіцієнту вагомості, а також оцінки ставлення покупців до продукції;

- етап узгодження конкурентної стратегії виходу на зовнішні ринки із основними факторами зовнішнього та внутрішнього оточення підприємства, що впливають на конкурентну стратегію ЗЕД. У роботі запропоновані критерії оцінки, що дозволяють конкурентній стратегії ЗЕД не бути відокремленим явищем на підприємстві, бути узгодженою з його загальною господарчою діяльністю, з його загальною стратегією економічного розвитку, відповідати вимогам, що висувають як внутрішні чинники, так і зовнішнє середовище. Автор підкреслює необхідність спрямування даної стратегії на відповідність законодавчим та нормативним актам, на інноваційну діяльність, на стратегію трансформації та гнучкості, на мінімізацію рівня ризику від здійснення експортно-імпортної діяльності;

- етап узгодження конкурентної стратегії ЗЕД з основними цілями та діями сформульованої маркетингової стратегії, загальної стратегії економічного розвитку, зі стадією життєвого циклу підприємства;

- етап оцінки ефективності конкурентної стратегії ЗЕД промислового підприємства, який передбачає оцінку ефективності реалізації кожної зовнішньоекономічної операції, загальних обсягів ЗЕД, з урахуванням впливу інфляційних факторів на здійснення ЗЕД та закладенням механізму страхування ризиків.

Таким чином, дана методика, на думку автора, дає можливість підприємству розробити ефективну конкурентну стратегію ЗЕД, яка, в свою чергу, має привести до зростання показників ЗЕД підприємства та всієї його господарчої діяльності.

ВИСНОВКИ

1. З'ясовано теоретичні аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами. Систематизовано та узагальнено класифікацію зовнішньоекономічних операцій; визначено основні причини здійснення ЗЕД та фактори, що стоять на її заваді; проаналізовано основні методи здійснення зовнішньоекономічних операцій. Проаналізовано існуючі фактори, що стоять на заваді експортно-імпортної діяльності підприємств та, навпаки, сприяють їй. Запропоновано авторську класифікацію факторів, що впливають на здійснення ЗЕД підприємства. Особливого значення дані фактори набувають під час формування стратегічних цілей ЗЕД підприємства.

2. Визначено зміст категорії “стратегія”, як траєкторія руху підприємства у перспективному періоді. Визначені основні розбіжності між загальною економічною стратегією підприємства та конкурентною стратегією ЗЕД. Вони складаються у наступному: під загальною економічною стратегією розуміється концепція всього бізнесу, тоді як під конкурентною стратегією ЗЕД розуміється сума підходів до діяльності підприємства в стратегічній області ЗЕД. З'ясовані особливості формування конкурентної стратегії ЗЕД промислового підприємства в Україні .

3. На основі аналізу місця і ролі зовнішньої торгівлі в економіці країни з'ясовано її нераціональна структура, в якій суттєву частку складає експорт сировини, показана її не перспективність і необхідність особливої уваги розвитку експорту високотехнологічної продукції, до якої відноситься продукція підприємств військово-промислового комплексу. Визначено існуючий взаємозв'язок між конкурентними стратегіями ЗЕД підприємств та показниками зовнішньої торгівлі України. Акцентовано увагу на необхідності розробки та реалізації конкурентних стратегій ЗЕД підприємств, що випускають високотехнологічну продукцію, що сприятиме зростанню сальдо зовнішньоторговельного обігу держави.

4. Надано оцінку сучасного стану підприємств ВПК України в умовах ринкового реформування. Зроблено аналіз державної політики конверсії, яка не привела до планованих результатів. Визначено численні проблеми конверсії оборонних підприємств, що обумовили кризове становище в оборонному комплексі держави.

5. Показано позитивні можливості функціонування підприємств ВПК України, їх наявні конкурентні переваги, що забезпечують конкурентоспроможність військово-промислової галузі на світовому ринку зброї та військової техніки. З огляду на результати аналізу конкурентоспроможності військово-промислової галузі, запропонована та проаналізована можливість подальших стратегічних структурних змін оборонних підприємств.

6. Проведене дослідження показало перспективність використання стратегії збільшення експорту продукції підприємств ВПК України. За умов виходу з кризового стану така стратегія має привести до появи на підприємствах ВПК власних коштів на подальший розвиток та реструктуризацію за рахунок стабільних валютних надходжень від здійснення ЗЕД, а на початку проведення даної стратегії - до підтримки оптимального режиму функціонування підприємств, шляхом нівелювання спаду виробництва, впровадження у виробництво основних досягнень НТП.

7. Визначено потенційні конкурентні можливості підприємств ВПК України, до яких необхідно віднести, в першу чергу, модернізацію старих видів зброї та військової техніки, сервісне обслуговування, постачання запасних частин, надання різноманітних послуг у військово-промисловій галузі, розробка та виготовлення продукції на замовлення споживачів з повним гарантійним та післягарантійним обслуговуванням.

9. Доведено необхідність формування та реалізації конкурентної стратегії ЗЕД підприємств ВПК України. Визначені особливості її формування в Україні:

- з'ясовано необхідність “стратегічної революції” на підприємствах ВПК, причому стратегії необхідно шукати в схемах власної діяльності;

- визначено необхідність постійного вивчення зовнішнього оточення, яке є дуже динамічним, для пошуку в ньому “стратегічних резервів”;

- формування стратегії повинно відбуватися відповідно до проведеного аналізу можливості використання кожного типу конкурентної стратегії ЗЕД саме на оборонних підприємствах;

- реалізація даної стратегії повинна відбуватися з урахуванням того, що підприємствам ВПК притаманний непрямий метод здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- конкурентна стратегія ЗЕД підприємства ВПК повинна спиратися на наявний управлінський персонал - суб'єктивний фактор реалізації стратегії.

10. Охарактеризовані основні конкурентні переваги, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств ВПК на зовнішніх ринках, на основі яких запропонована авторська формула розрахунку споживчої цінності товару для інституціонального споживача.

11. Розроблено методику формування та реалізації конкурентної стратегії ЗЕД промислового підприємства України, яку доцільно узгодити зі всіма напрямами діяльності підприємства та з оточуючим середовищем. Реалізація такої стратегії має привести до зростання ефективності експортно-імпортної діяльності підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Ковалевська А.В. Історичний огляд становлення і розвитку зовнішньо-економічної діяльності / Харків. нац. ун-т радіоелектроніки. - Харків, 2001. - 43с. - Деп. в ДНТБ України № 163 - Ук 2001.

2. Ковалевская А.В. Актуальность использования маркетинга на предприятиях работающих на внешних рынках. // Збірник наукових праць. Радіоелектроніка і молодь у XXI ст. Частина 1. - Х., 1999. - С. 363-366.

3. Ковалевська А.В. Необхідність парадигмальних змін менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємтсва. // Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки. 70-річчю ХДАДТУ (ХАДІ) - присвячується. Збірник наукових праць. - Х.: ХДАДТУ, 1999. - С.323-324.

4. Ковалевська А.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств як фактор здійснення соціальних аспектів реформ транзитивної економіки. // Соціальні пріоритети в транзитивній економіці: Збірка наукових праць. - Х.: ХІБМ, 1999. - С. 166-169.

5. Ковалевська А.В. Конкуренція як домінуюча характеристика сучасного міжнародного ринку. // Вісник Харківського університету № 456. Серія: “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”. Частина 1. - Х., 2000. - С.50-53.

6. Ковалевська А.В. Соціальне партнерство оборонних підприємств України на світових ринках. // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірка наукових праць. - Х.: ХІБМ, 2000. - С. 193-197.

7. Ковалевська А.В. Потенційні можливості українських оборонних підприємств на світовому ринку озброєння та військової техніки. // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 94. - Х., ХДПУ. - 2000. - С.141-143.

8. Ковалевська А.В. Макроекономічні фактори впливаючі на здійснення ЗЕД підприємств. // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 128: Х., ХДПУ. - 2000. - С.168-171.

9. Ковалевська А.В. Основи формування конкурентної стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств. // Збірник наукових праць. Радіоелектроніка і молодь у XXI ст. В 2-х ч. Ч.2. - Х., 2001. - С.457-458.

10. Ковалевська А.В. Стратегія поведінки підприємств ВПК України на світовому ринку зброї та військової техніки. // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 128: Х., ХДПУ. - 2001. - С. 86 -91.

11. Ковалевська А.В. Конкурентоспроможність військово-промислової галузі України на світовому ринку зброї та військової техніки. // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 111. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С.92-97.

12. Коюда П.М., Ковалевська А.В. Макроекономічні фактори впливаючі на здійснення ЗЕД оборонних підприємств України. // Вісник Харківського державного економічного університету: Збірка наукових праць. - №3. - 2001. - С.66-68.

Особистий внесок здобувача: показано вплив макроекономічних факторів на зовнішньоекономічну діяльність оборонних підприємств.

...