Трансформація функцій управління в АПК за ринкових умов

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 388.24:631.14:339.564 (477)

Трансформація функцій управління в АПК за ринкових умов

08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Гречаний Володимир Миколайович

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Захист відбудеться „20“ грудня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий „19 “ жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

аграрний демографічний управління

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин охопив усі галузі народного господарства, наклав свій відбиток і на аграрний сектор економіки. Невдачі в здійсненні ринкових реформ негативно позначилися на результатах господарювання абсолютної більшості товаровиробників. У 2000 році обсяг виробництва валової продукції сільського господарства порівняно з 1990 роком знизився на 46,7%, збитковими були 35% підприємств та організацій аграрного сектора економіки України. Незадовільні показники стану агропромислового виробництва стали результатом непродуманої політики щодо неодноразової реорганізації сільського господарства, строків і темпів організаційних змін у сільському господарстві і сферах його обслуговування, подрібнення, перерозподілу державної і колективної власності часто в інтересах обмеженого числа людей, скорочення кредитних субсидій і дотацій на споживчі ціни, самоусунення державних органів від контролю за складними соціально-економічними процесами, що відбуваються на селі.

Побудова ефективного ринкового механізму господарювання в АПК вимагає зміни акцентів і пріоритетів в управлінській діяльності, удосконалення поділу праці у сфері управління на всіх рівнях ієрархічної системи й надання їй функціональної спрямованості, що врешті повинно сприяти підвищенню професійного рівня управління економікою, зростанню ефективності й конкурентоспроможності підприємств.

Проблеми поділу праці у сфері управління й вивчення факторів, що визначають побудову раціональних організаційних структур і формування ефективних систем управління стали предметом дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних учених: В.Г.Афанас'єва, Г.І.Будилкіна, В.П.Галушко, В.Г.Галанця, О.Д.Гудзинського, Б.Гурнея, Г.Емерсона, Й.С.Завадського, А.О.Заїнчковського, Л.Д.Залевського, Б.Мільнера, І.Ф.Піскуненка, П.Т.Саблука, Г.Черча, О.Шелдона, В.В.Юрчишина та інших. У той же час багато сторін структурно-функціональної організації сучасного менеджменту залишаються нерозкритими й маловиявленими. Виходячи з об'єктивних умов трансформації відносин власності в сільському господарстві, ці питання мають особливу актуальність. Функціональний підхід до удосконалення управлінських процесів є закономірним з огляду на те, що задоволення суспільно обумовлених потреб здійснюється шляхом виконання відповідних функцій в процесі підприємницької діяльності.

Усе це обумовило вибір теми дисертаційної роботи та її структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до програми науково-дослідних робіт Національного аграрного університету і є складовою частиною комплексної теми “Розробка питань менеджменту та маркетингу на різних рівнях АПК в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0193U022571) і теми “Розробка організаційно-економічних і технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК України” (номер державної реєстрації 0101U003739).

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності системи менеджменту в АПК на різних ієрархічних рівнях управління через удосконалення структури управління, систематизацію управлінських функцій. У зв'язку з цим було розглянуто ряд факторів, які здійснюють безпосередній вплив на сільськогосподарське виробництво, досліджено процеси, котрі відбуваються в економічному житті сільськогосподарських підприємств різних форм власності. У сфері особливої уваги опинилися питання, що безпосередньо пов'язані з управлінською діяльністю, зокрема такі, як сучасна концепція управління та її самоуправлінські системи, зміни у функціях управління і в організаційному механізмі господарювання.

Відповідно до теми наукового дослідження були поставлені такі основні задачі:

дослідити еволюцію наукових поглядів на зміст управління за ринкових умов і напрями трансформації його основних функцій, адекватних концепції розвитку агропромислового комплексу України;

проаналізувати структурні зміни, що відбувалися в аграрній економіці під впливом процесів реформування, функціонування багатоукладної економіки й діяльності нових організаційно-правових формувань АПК;

встановити основні фактори, що визначають об'єм і структуру управлінських операцій у підприємствах і в районних організаціях, закономірності еволюції функцій управління за ринкових умов;

виявити вплив демографічних характеристик керівників, їх освіти і стажу роботи на ефективність виконання управлінських функцій;

дослідити головні чинники, що вливають на об'єктивні зміни системи менеджменту районного агропромислового комплексу із визначенням функцій державних структур, господарських органів і підприємств.

Об'єктом дослідження є виробничі структури господарств та системи управління в галузях АПК.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають між суб'єктами державного управління та органів місцевого самоврядування, з одного боку та між господарськими структурами, з іншого боку, в умовах перехідної економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи були базові положення економічної науки щодо поділу праці у сфері управління, сучасна парадигма менеджменту, наукові концепції стабільного розвитку економіки АПК.

Для досягнення мети і вирішення поставлених задач при проведенні дисертаційного дослідження були використані методи системно-структурного і порівняльного аналізів, що дали змогу характеризувати залежність управлінської діяльності від впровадження елементів ринкового механізму господарювання; монографічний метод, за допомогою якою опрацьовано ряд літературних джерел та статистичних документів; методи моделювання та прогнозування - при побудові оптимальних структур управління в галузях АПК на різних ієрархічних рівнях та прогнозуванні динаміки функцій управління.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні матеріали; статистична звітність; вітчизняні та зарубіжні публікації, присвячені менеджменту; матеріали анкетування та власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше розроблені підходи до визначення функцій керівників на різних рівнях ієрархічної системи за умов домінування ринкових відносин, суть яких полягає у поглибленні поділу праці і професіоналізації управління;

набула подальшого розвитку концепція про становлення і розвиток управлінської інфраструктури за умов ринкової економіки: створення проектних організацій, аудиторських груп (бюро), рекламних агентств та груп по вивченню ринкової кон'юнктури тощо;

обґрунтовано доцільність підвищення інтелектуального професійного рівня управління, посилення державного моніторингу за підготовкою керівних кадрів;

внесено пропозиції щодо подальшої трансформації функцій управління в організаційно-правових формуваннях АПК різних форм власності і господарювання, районних державних і господарських органах з позицій раціонального використання наявних ресурсів і забезпечення комплексного розвитку районних АПК як підсистеми народного господарства;

уточнено структуру функцій, що повинні виконуватися товаровиробниками, сервісними організаціями, органами господарського управління і дорадчими органами за умов дії ринкового механізму господарювання, шляхом введення структурних підрозділів по управлінню маркетинговими, інноваційно-інвестиційними процесами;

доведено, що технологія управління повинна розвиватись у напрямку покращення організаційно-правового регламентування функцій управління та професійної діяльності керівних кадрів;

розроблені пропозиції щодо раціоналізації функцій планування (прогнозування) і організації діяльності апарату управління у сфері підприємництва шляхом впровадження індикативного планування виробництва і ціноутворення, створення умов для поширення бізнес-планування, розробки прогнозів виробництва і реалізації продукції;

обґрунтовано необхідність більш чіткого поділу функцій координації і контролю, здійснюваними апаратом управління підприємств, їх колегіальними (колективними) органами, а також державними і господарськими структурами управління;

запропоновано конкретні заходи щодо ширшого використання методології стратегічного менеджменту і маркетингу на різних рівнях ієрархічної системи управління, створення умов для розвитку маркетингових процесів господарюючими суб'єктами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації наукові підходи реструктуризації районних агропромислових комплексів, моделі та пропозиції можуть бути використані при формуванні й обґрунтуванні нових систем менеджменту, що в більшій мірі відповідають умовам ринкової економіки.

Основні наукові результати, одержані в дисертаційній роботі, були розглянуті й отримали позитивну оцінку щодо впровадження у виробництво спеціалістами Головного управління сільського господарства і продовольства Сумської обласної державної адміністрації (акт від 14 травня 2002 року), Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області (акт від 5 квітня 2002 року), сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Надія” Білопільського району Сумської області (акт від 22 квітня 2002 року), а також у навчальному процесі Української академії банківської справи (акт від 24 травня 2002 року).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних і практичних положень, пошуку джерел та формуванні інформаційної бази, науковій обробці й оцінці вихідної інформації на основі застосування сучасних статистико-економічних методів, опрацюванні й обґрунтуванні ефективних шляхів завершення структурної перебудови АПК, підвищення організаційного рівня роботи підприємницьких структур і апарату управління на основі чіткого функціонального поділу праці, використанні прогресивної технології менеджменту, спрямованих на стабільний розвиток аграрної економіки та забезпечення її конкурентноздатності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях: на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу економічного факультету та факультету аграрного менеджменту НАУ (м.Київ, 1994-2001 рр.); на міжнародній науково-практичній конференції „Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: Стан, проблеми, перспективи”(м.Київ, жовтень 2001р.); міжнародній конференції „Актуальные проблемы экологии и ресурсосбережения” (г.Брянськ, апрель 2002 г.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей (з них 7 - у фахових виданнях, 1 - у збірнику наукових праць) загальним обсягом 1,5 друкованих аркушів, що належать особисто автору.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (160 найменувань). Робота викладена на 188 сторінках комп'ютерного тексту, містить 16 таблиць,14 рисунків, 5 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані мета й задачі, об'єкт і предмет дослідження, розкрита наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі “Теоретичні аспекти структурно-функціональної організації менеджменту за ринкової економіки” розкриті сучасна концепція розвитку АПК і необхідність трансформації функцій управління, взаємозв'язок лінійних і функціональних начал в управлінні підприємствами, дослідження проблеми поділу праці у сфері управління і класифікація управлінських функцій вітчизняними й зарубіжними вченими.

Глибокі соціально-економічні перетворення на селі характерні тим, що завершено роздержавлення та приватизацію земель сільськогосподарського призначення, сформовано землі запасу та резервного фонду, здійснено грошову оцінку та передано землі у власність недержавних сільськогосподарських підприємств. Селяни отримали майнові та земельні сертифікати, у стадії завершення видача державних актів на право приватної власності на землю. Сутність і темпи аграрної реформи визначаються характером і змістом перебудови земельних відносин, трансформацією колективних сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури ринкового типу: приватні підприємства, виробничі кооперативи, господарські товариства, корпоративні структури.

Зміни, які відбулися в останні роки в сільськогосподарській галузі, можна простежити на прикладі Сумської області. В області вперше за останнє десятиріччя досягнуто позитивних зрушень в 2000 році: вартість валової продукції, у порівнянні з попереднім роком, зросла на 23 відсотки і становила 967,5 млн.грн., що складає близько 4 відсотків валової продукції, виробленої в Україні. Якщо в 1998 році прибуткових господарств було 9 відсотків, то в 2000 - 75%. Загальна сума прибутку сільськогосподарських підприємств становила 142 млн.грн. Не знизилися темпи розвитку і в 2001 році (табл.1).

Таблиця 1 Виробничо-фінансові показники діяльності сільськогосподарських підприємств Сумської області

Аналіз діяльності підприємств свідчить про те, що зі зміною на краще багатьох виробничо-фінансових показників помітно знизилась рентабельність виробництва, що є наслідком неефективної цінової політики: за умов падіння заготівельних цін на тваринницьку продукцію та реалізаційних цін на зерно у той час залишались високими ціни на матеріально-технічні ресурси. Сільськогосподарськими підприємствами області в 2001 році в порівняні з попереднім недоодержано 114,2 млн. грн. прибутку.

Сумщина - аграрний край. В області створені й функціонують 564 сільськогосподарських формувань ринкового типу, заснованих на приватній власності на землю та майно, у тому числі: 116 приватних підприємств (21%), 362 товариства з обмеженою відповідальністю (64%), 33 закритих акціонерних товариств (6%), 25 відкритих акціонерних товариств (4%), 21 виробничий кооператив (3%), 7 інших формувань (дочірні) (2%). За ними закріплено 1162,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 929 тис.га ріллі. Фермерських господарств в області налічується 797. Площа сільськогосподарських угідь в їхньому користуванні становить більше 50 тис. гектарів. З метою створення конкурентного середовища на ринку сільськогосподарської продукції та забезпечення товаровиробників матеріально-технічними ресурсами організовані й успішно функціонують Сумська агропромислова біржа, діють близько двох тисяч заготівельних пунктів, майже 500 сервісних пунктів різних напрямків діяльності.

Реформування народного господарства України призвело до зміни функції самих підприємств та об'єднань, які самостійно визначають напрямок господарювання, обсяги виробництва, ринки збуту продукції, форми організації праці та виробництва. За цих умов постає необхідність трансформації функцій апарату управління на всіх рівнях ієрархічної системи АПК. Організаційною основою системи управління повинна стати науково обґрунтована структура. Особливе місце серед підходів до здійснення управління займає функціональний підхід. Пряме відношення функціонального підходу до управлінських процесів обумовлене тим, що на його основі було започатковано фундамент науки про управління, як самостійної наукової дисципліни - розвитку адміністративної функції господарюючих суб'єктів.

Нині в літературі зустрічається понад 50 класифікацій функції управління. У переважній більшості в їх основу покладена файолівська концепція розчленування адміністративної діяльності на окремі функції, які класифікуються з позицій об'єкта й суб'єкта менеджменту. Структура управляючої системи складається з елементів, кожний з яких є підсистемою, що виконує певні функції управління. За характером зв'язку між працівниками управління розрізняють лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, дивізіональні, матричні та інші типи структур управління. Нині у менеджменті в чистому вигляді майже не застосовується ні лінійна, ні функціональна структури. Як правило, вони поєднуються в різних комбінаціях. Хоча, на нашу думку, за певних обставин лінійна чи функціональна структури в деяких господарствах можуть мати свої переваги.

Протягом багатьох років успішно проводилися дослідження з питань організації управлінської праці, загального й функціонального управління. Ще в 90-х роках учені-аграрники (Г.Будилкін, В.Галанець, Л.Залевський) звернули увагу на те, що перехід до ринкової економіки має ґрунтуватися на новому економічному мисленні, оновленні управлінської діяльності в усіх сферах. Сьогодні основним у діяльності керівних господарських органів стає не безпосередній вплив на суб'єкти власності, а створення умов для господарювання, координація дій, пов'язаних з розвитком інноваційних, інвестиційних та маркетингових процесів. З розвитком приватизаційних процесів в АПК саме держава повинна створити такі економічні умови, за яких можуть ефективно функціонувати підприємства усіх форм власності й господарювання.

У другому розділі дисертаційної роботи “Структурно-функціональна організація менеджменту на підприємствах” розкрита структурна організація менеджменту на рівні місцевих державних органів управління, виробничі та організаційні структури новостворених організаційно-правових формувань, склад та технологія виконання робіт за функціями управління в підсистемах.

Управління на місцевому рівні представлено обласними й районними державними адміністраціями. Різні сторони життєдіяльності регіонів регламентуються за допомогою структури управління (рис. 1). Управлінські зв'язки в адміністраціях мають вертикальний характер, лінійно-функціональну систему управлінських відносин. Заступники голови адміністрації підпорядковуються безпосередньо голові державної адміністрації, але отримують розпорядження та вказівки й від керівників вищестоячої адміністрації, координують діяльність відповідних підрозділів державної адміністрації згідно розподілу функціональних обов'язків.

Головне управління сільського господарства і продовольства - найчисельніший підрозділ обласної державної адміністрації (80 чол.), головна функція якого - координація діяльності підприємств, установ, організацій системи АПК, районних управлінь сільського господарства і продовольства. Проте, необхідно зазначити, що структурою Сумської обласної державної адміністрації не передбачено створення відділів, управлінь, які б займалися безпосередньо маркетинговою діяльністю, координацією питань інноваційно-інвестиційної діяльності, взаємозв'язків з громадськістю і соціологічних досліджень. Вважаємо, що створення таких структур в межах бюджетних асигнувань є доцільним. Сумщина - інвестиційно-привабливий край, але в області не відпрацьовано механізм для переорієнтації інвестиційних потоків у пріоритетні галузі, зокрема АПК. Система управління повинна на стадії розподілу інвестицій та інших ресурсів забезпечити збалансованість як між галузями, так і безпосередньо між підсистемами агропромислового комплексу, особливо між сільським господарством і харчовою промисловістю, яка є найбільш привабливою для інвесторів (отримує 73,8% від загальних інвестицій в області).

До того ж, на кращих фірмах країн світу маркетологам належить вирішальний голос у прийнятті управлінських рішень. В Україні та й в Сумській області більшість сільськогосподарських підприємств не мають маркетингових служб, серед керівників вітчизняних підприємств дуже низький рівень комерційної обізнаності. Тому, відповідні маркетингові підрозділи мають бути і в районних державних адміністраціях. З метою науково-консультаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва, створення інформаційного середовища, найсприятливішого для ефективної діяльності виробників сільськогосподарської продукції в структурі райдержадміністрацій доцільно передбачити створення маркетингових служб, відділів по координації інноваційно-інвестиційною діяльністю в районах, з питань взаємозв'язків з громадськістю і соціологічних досліджень. Вирішити дане питання можна без залучення додаткових асигнувань за рахунок реорганізації (ліквідації) відділів внутрішньої політики, з питань оборонної і мобілізаційної роботи.

Додаткові функції можна покласти і на управління сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації, у завдання якого входить сприяння успішній підприємницькій діяльності господарюючих суб'єктів АПК і забезпечення виконання основних функцій менеджменту (рис.2). Функція планування (прогнозування) здійснюється управлінням через кількісне обґрунтування прогнозів та формування індикативних планів, програм розвитку галузей, складання вартісних і продуктових балансів. Проводиться аналіз і прогноз виробничого та фінансового стану підприємств сільського господарства, готуються пропозиції щодо виконання бюджету, здійснюється державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини в процесі їх виробництва, збереження, переробки та реалізації; забезпечується моніторинг земель, лісових масивів, здійснюється контроль за дотриманням вимог законодавства у процесі експлуатації природоохоронних об'єктів і т.д.

Організаційно-правова структура нових суб'єктів господарювання є важливою передумовою успіху в умовах ринкової економіки. Більшість новостворених сільськогосподарських підприємств Сумщини - це товариства з обмеженою відповідальністю, які є зручною формою організації насамперед для груп людей, які довіряють один одному та готові нести однакову відповідальність за діяльність свого підприємства. Прикладом такої форми організації є агрофірма „Мрія” Конотопського району Сумської області де зі зміною форми господарювання проводиться удосконалення структури підприємства (рис.3). Господарство має цехову організаційну структуру, а кожний цех (центр прибутку) є самостійною госпрозрахунковою одиницею, має свого бухгалтера, який веде облік по всіх розрахунках і щодекадно виводить фінансові результати господарювання. Оплата праці проводиться по кінцевому результату. Центри прибутку очолюють галузеві спеціалісти, які самостійно планують господарську діяльність. З адміністративним центром погоджуються річні виробничі плани, а також покладається на нього виконання постачально-збутових функцій. Всього працює у товаристві 300 чол., з них 8 % складає управлінський персонал. Показником належної організації праці в цьому господарстві є його прибутковість (близько 800 тис. грн. прибутку за 2001 рік).

Перевагою такої форми господарювання є те, що діяльність усіх засновників товариства спрямована на отримання максимального прибутку, але проблеми виникають при прийнятті рішень, велика кількість яких вимагає одностайності учасників. Це стало однією з причин створення в області виробничих кооперативів, де до управління залучаються ширші маси (асоційовані члени з правом дорадчого голосу), кожний член кооперативу має один голос незалежно від розміру внесків у створення майна підприємства. Останнє зменшує зацікавленість членів кооперативу в додаткових внесках у розвиток підприємства.

Значну питому вагу в організаційній структурі АПК Сумської області займають приватні підприємства. У приватному підприємстві засновник сам приймає рішення та несе персональну відповідальність за виробничі й фінансові результати, а тому більш охоче співпрацюють з ним комерційні банки, вітчизняні й зарубіжні інвестори, які надають кредити й готові вкласти власний капітал з більшою зацікавленістю, ніж в інші форми господарювання. Однак аналіз виробничих та фінансових показників їх діяльності свідчить про те, що рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва приватних підприємств становить 8,1%, а це вдвічі нижче, ніж у товариствах з обмеженою відповідальністю. Частково це пояснюється тим, що селяни звикли до колективної праці й колективного управління, а керівники приватних підприємств не всі готові самостійно приймати рішення та нести повну відповідальність за фінансово-господарську діяльність.

Досить поширеною формою ведення господарства є також селянське (фермерське) господарство, інтереси якого представляє його голова. Площа сільськогосподарських угідь у користуванні фермерів Сумщини в середньому становить 62 га на одне господарство, що є на рівні середнього показника в Україні. Аналіз їх діяльності переконує, що в майбутньому не відбудеться істотних змін в кількості фермерських господарств області.

Кожна з наведених організаційно-правових форм господарювання має право на існування. Особливості менеджменту новостворених агропідприємств зумовлені самою їх суттю як активних суб'єктів ринкової економіки. Кожне підприємство-товаровиробник самостійно визначає не тільки свою поточну господарську політику, а й стратегію розвитку. Зокрема, йдеться про стратегічний маркетинг. Звідси високі критерії щодо доброякісності інформації, що є „сировиною” управлінської діяльності та щодо компетентності персоналу, достатньої для прийняття управлінського рішення, адекватного змінам зовнішнього середовища. Встановлено, що саме невисокий рівень спеціалізації управлінських функцій, який є специфічною характеристикою менеджменту в малих та середніх підприємствах, гальмує їх становлення та розвиток. Матеріали нашого дослідження дають підставу стверджувати, що перспективною формою підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки є створення інтегрованих формувань типу агрофірми (рис. 3), які не вимагають значних витрат часу і коштів на реструктуризацію і дозволяють реалізувати фактор масштабності виробництва.

У третьому розділі “Раціоналізація структур і функцій менеджменту в підприємствах і організаціях АПК” аналізуються зміни організаційного механізму господарювання та необхідність удосконалення основних функцій менеджменту, обґрунтовано принципово нову концептуальну схему менеджменту районного агропромислового комплексу із визначенням функцій державних структур, господарських органів і підприємств, доведено зростання ролі функцій управління інвестиційними, інноваційними та маркетинговими процесами, необхідність подальшого розвитку дорадчих функцій управління.

Важливий елемент механізму господарювання - це створення організаційного механізму на різних ієрархічних рівнях системи управління АПК, що охоплює організацію структури управляючої системи й організацію процесу функціонування системи, якою управляють, потребує значних змін із зменшенням господарського впливу державних органів управління на сільськогосподарські підприємства; набувають поширення інформаційна, консультаційна функції, координації та узгодження.

Основними етапами реалізації проекту нової структури управління має бути впровадження програмно-цільової структури, уточнення чисельності працівників за функціями управління, перерозподіл функціональних обов'язків, прав і відповідальності між персоналом управління, закріплення їх у положеннях та інструкціях, розробка й навчання кадрів для роботи в нових умовах. Зміни в організаційному механізмі господарювання ставлять більш суворі вимоги до керівників сільськогосподарських підприємств. У районі було проведено дослідження в 33 господарствах щодо взаємозв'язку ефективності виробництва та освіти, спеціальності, віку, стажу керівників. Виявлено, що вища ефективність господарювання там, де керівники мають вищу освіту за економічною, агрономічною, зоотехнічною спеціальностями, віком від 41 до 45 років та стажем роботи від 3 до 10 років. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що для успішного управління підприємством ринкового типу керівник повинен мати менеджерські знання, без яких не може бути компетентності, а отже, і раціонального вирішення завдань, які постійно ставить перед керівництвом практика управління; уміння, котрі надають досвід та наполеглива аналітична робота над причинами як своїх досягнень, так і невдач. При формуванні персоналу менеджменту підприємства важливо вдало поєднувати високу освіченість, збагаченість найновішими знаннями молодих фахівців з досвідом та практичними навичками старших працівників.

Виходячи із скрутного фінансового стану більшості сільськогосподарських підприємств та враховуючи переваги централізації, пропонується інтегрувати управлінські функції. Наприклад, технологічне й адміністративне керівництво може виконуватися однією особою, агрономічну й інженерну служби може очолювати головний агроном, планово-економічний відділ і центральну бухгалтерію - головний спеціаліст з планування й обліку. На невеликих підприємствах виконання маркетингових обов'язків може бути доручене спеціалісту з економічною освітою.

В АПК маркетинг повинен стати основою у досягненні цілей підприємницької діяльності - забезпечення високої рентабельності інвестицій і конкурентноздатності підприємств. Вивчення ринків та перспектив їх розміщення, діяльності конкурентів, попиту та пропозиції продукції виробництва - основне завдання маркетингових служб. Непідготовленість більшості вітчизняних агропромислових формувань до діяльності в ринкових умовах вимагає негайного впровадження маркетингової концепції управління. Управління маркетинговими процесами включає в себе заходи по інформаційному забезпеченню, плануванню, організації та контролю маркетингової діяльності. Функція районного управління сільського господарства і продовольства полягає в тому, щоб допомогти підприємству розробити таку структуру маркетингу, яка б могла проводити всю маркетингову політику, включаючи планування продажу продукції та обслуговування, аналіз ринку, формування цін тощо.

В умовах ринкової економіки висока ефективність інвестицій є вирішальним фактором розвитку і стійкої життєздатності підприємств. Планування інвестицій може розглядатися насамперед як фінансове планування - планування фінансових потоків з метою найбільш ефективного використання капіталу й одержання прибутку. Регулюючий вплив держави на інвестиційні процеси повинен знаходити свій прояв у бюджетному фінансуванні на незворотній основі, у бюджетному кредитуванні, наданні державних гарантій щодо умов реалізації інвестиційних проектів, розробці та реалізації загальнодержавних цільових програм, управлінні процесами приватизації та інше. Регулювання інвестиційних процесів досягається цілеспрямованою бюджетно-податковою, грошово-кредитною, ціновою, валютною та інноваційною політикою.

Суть інноваційної стратегії підприємства полягає в тому, що ефективний розвиток підприємства пов'язаний з отриманням переваг над конкурентами. Збільшення прибутку повинно мати місце насамперед не за рахунок маніпуляції цінами, а шляхом постійного оновлення номенклатури виробів та дотримання напрямів діяльності підприємства. При впровадженні нововведення важливо вивчити можливості адаптації нововведення до специфіки даної організації. Це може бути психологічна непідготовленість працівника до перекваліфікації у зв'язку із впровадженням нововведення, можливим зменшенням заробітної плати, загрозою втрати робочого місця. З метою здійснення специфічних функцій управління процесом інновацій в дисертації пропонується стратегія, що становить програму інвестиційної діяльності, яка розробляється з урахуванням життєвого циклу організації і виробничих процесів, ринкової позиції підприємства та науково-технічної політики, що ним проводиться.

ВИСНОВКИ

1. Новітні ринкові моделі економічного розвитку країни можуть гармонійно функціонувати в умовах вільної ринкової кон'юнктури, створення науково обґрунтованої системи раціонального управління (менеджменту). Обов'язковою складовою реформаційних процесів в аграрному секторі України є перебудова управління відповідно до нових умов господарювання.

2. Кожна з організаційно-правових форм господарювання має право на існування. Нині поширеною формою господарювання є приватні сільськогосподарські підприємства, з якими висловлюють згоду співпрацювати комерційні банки, вітчизняні і зарубіжні інвестори, які надають кредити і готові вкласти власний капітал з більшою зацікавленістю, ніж в інші форми господарювання. Перспективною формою підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки є створення інтегрованих формувань типу агрофірми. Про це свідчить досвід товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Мрія” Конотопського району Сумської області.

3. Зміна економічного середовища у зв'язку з переходом до ринкових відносин призводить до трансформації управлінських функцій: звужуються обсяги одних і розширюється потреба у здійсненні інших. З основних функцій менеджменту найбільших змін зазнала функція планування. В останні роки його роль безпідставно послабилася, планування стало другорядним, пристосованим до економіки перехідного періоду. Потрібні нові підходи до організації планово-економічної роботи, основними серед яких є: формування нових рівнів планування як центрів прийняття стратегічних рішень; перехід від технологічного до економічного балансування виробнично-збутової діяльності підприємств та об'єднань; застосування нових методів, методик та комп'ютерних технологій прогнозування і планування.

4. Майже повна втрата державних контрольних функцій у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами агропромислового виробництва призвела до суттєвого зниження його ефективності. Сільськогосподарське виробництво не є саморегулюючим сегментом економіки, тому потребує удосконалення регуляторна функція аграрно-економічних відносин.

5. Доведено, що в тих підприємствах, установах, організаціях системи АПК, де підібрані належні кадри керівників, економічні показники господарювання значно переважають показники інших підприємств. Тому невідкладним завданням стабільного розвитку аграрного сектору економіки є відновлення втраченої в ході реформи керованості кадровими ресурсами. Кадровий потенціал може ефективно реалізуватися за умов, коли буде добре спроектована і організована вся система менеджменту.

6. Важливою умовою удосконалення системи управління в АПК є створення ефективного організаційного механізму на різних ієрархічних рівнях управлінської системи, що може бути досягнуто шляхом виконання комплексу заходів: перегляду і корегування положень про підрозділи та посадові інструкції; перевіркою функціональної відповідності керівників і фахівців тим посадам, які вони займають; впорядкування інфраструктури, організації з забезпечення відповідного рівня і кількості комунікаційних зв'язків і кадрового забезпечення виконання управлінських процесів.

7. Матеріали проведеного аналізу свідчать, що показники розвитку АПК району позитивно корелюють з об'ємами інвестицій. Тому поряд з пошуком нових джерел інвестицій завдання вбачаємо в тому, щоб покращити управління інвестиційним процесом стосовно до умов господарювання, визначити оптимальні співвідношення між статутним, пайовим, резервним і додатковим капіталом, основними і оборотними засобами та інше.

8. Впровадження сучасних технологій у сільськогосподарському виробництві вимагає більшої уваги до інноваційних процесів, формування інноваційної культури. В організації інноваційних процесів заслуговує на увагу методологія стратегічного менеджменту, підвищення професійного рівня апарату управління. Інноваційний потенціал сільгосппідприємств залежить не тільки від їх техніко-технологічних можливостей, а й від мотивації керівників і спеціалістів до впровадження нововведень. Слід застосовувати нові форми і методи мотивації товаровиробників, заохочувати їх до використання прогресивних сортів, високо продуктивних технологій виробництва тощо.

9. Перехід до ринкової концепції розвитку економіки веде до підвищення ролі маркетингових процесів, істотно змінює зміст функцій підприємницької та комерційної діяльності. За цих умов у великих підприємствах доцільно формувати спеціальні маркетингові служби, а в невеликих підприємствах маркетингова служба може бути у складі збутової. На районному рівні управління маркетинговими процесами повинно включати інформаційне забезпечення, координування маркетингової діяльності через створення відділу маркетингу й соціологічних досліджень або інших структур. Ефективна ринкова діяльність вітчизняних підприємств у трансформаційний період вимагає залучення до маркетингової діяльності всіх функціональних підрозділів, вдосконалення та адаптації менеджменту до специфічних умов галузі, запровадження методології маркетингового аналізу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гречаний В.М. Оцінка організаційно-правових форм в АПК // Економіка АПК. - 2001. - №11. - С.57-58.

2. Гречаний В.М. Організаційно-економічні механізми управління підприємствами в АПК // Механізм регулювання економіки. - 2001.- №3-4.- С.331-334.

3. Гречаний В.М. Реформування земельних відносин та організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 2001. - №12. - С. 32-33.

4. Гречаний В.М. Удосконалення основних функцій менеджменту в умовах реформування АПК // Вісник Сумського Національного аграрного університету. - 2001.- №3-4. - С.109-113.

5. Гречаний В.М. Вчення А.Файоля і сучасні погляди на трансформацію функцій управління // Економіка АПК. - 2002. - №2. - С.17-20.

6. Гречаний В.М. Зростання ролі функцій управління інвестиційними та інноваційними процесами // Економіка АПК. - 2002. - №3. - С.23-25.

7. Гречаный В.Н. Особенности внедрения ресурсосберегающих технологий в агропромышленном комплексе // Экология. Наука, образование, воспитание.- Сборник научных трудов. Выпуск 3.-2002.- С.60-62.

8. Гречаний В.М. Менеджмент агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин та приватної форми власності // Економіка АПК. - 2002. - №6. - С.27-31.

Размещено на Allbest.ru