Реформування економічного контролю в Україні

Для посилення функцій контрольно-ревізійного департаменту потрібно надати право йому здійснювати державний фінансовий контроль в органах державної влади та місцевого самоврядування, громадських організаціях незалежно від форми власності, відомчої належності, підпорядкованості та місця використання коштів, матеріальних цінностей, фінансових інвестицій, достовірності бухгалтерського обліку і звітності. При цьому для цих органів необхідно вирішити в законодавчому порядку, що контрольно-ревізійний департамент міністерства державного фінансового контролю і його органи на місцях можуть проводити зустрічні перевірки господарських і фінансових операцій з метою з'ясування повноти і достовірності відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності.

В оцінці ефективності контрольно-ревізійної служби, окрім існуючих показників (фактична окупність, перевірено підприємств, установ і організацій всього, у т.ч. на одного спеціаліста; питома вага перевірених підприємств, установ і організацій, де виявлені фінансові порушення, до загальної кількості тощо) необхідно передбачити ще один - рівень попередження порушень фінансової дисципліни і розрахувати на підставі такої формули:

(1),

де, R_f - рівень попередження порушень фінансової дисципліни;

Уп - вартість усунутих порушень фінансової дисципліни;

Зп - загальна вартість порушень фінансової дисципліни.

Про незадовільний стан внутрішнього контролю в окремих міністерствах, відомствах зазначалося в трьох постановах Кабінету Міністрів України (“Про стан дотримання органами державної виконавчої влади вимог щодо забезпечення збереження державного і колективного майна” № 987 від 07.12.95 р; “Про заходи щодо поліпшення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади” № 1053 від 10.07.98 р.; “Про здійснення міністерствами, іншими органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю” № 685 від 22.05.2002 р.).

Проведений аналіз свідчить, що в діючій системі центральних органів виконавчої влади є 16 міністерств, 25 державних комітетів і 13 інших центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, тобто усього 54 одиниці. Внутрішній контроль діє у 14 міністерствах, 19 державних комітетах та у 8 інших центральних органах виконавчої влади, тобто 24 відсотки зазначених органів і на сьогодні залишається поза межами внутрішнього контролю. Станом на 01.07.2002р. штатна чисельність працівників внутрішнього контролю склала 1967 осіб, фактично працює - 1763 особи, тобто понад 10 відсотків посад не укомплектовано.

Результати ефективності використання внутрішнього контролю свідчать про те, що загалом в органах виконавчої влади один ревізор протягом року перевіряє в середньому 8-9 підприємств. Щодо проведення комплексних ревізій, то такі результати можна вважати задовільними. Детально проведений аналіз свідчить про те, що за 2001 рік, наприклад, в органах виконавчої влади чисельність спеціалістів, які займаються контрольно-ревізійною роботою коливається від одного (Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму; Антимонопольний комітет; Академія педагогічних наук) до 285 чоловік (Міністерство оборони). Аналіз результатів внутрішнього контролю в окремих органах виконавчої влади свідчить про те, що: із тридцяти двох міністерств у більш як половині (17, тобто 53 відсотки) один ревізор перевіряє протягом року до 7 підприємств (майже сімдесят відсотків, ніж мало б бути за розрахунками). На окремих із них у різні періоди показник цей ще нижчий, що свідчить про неефективне використання ревізорського потенціалу. Загалом в Україні щороку служби внутрішнього контролю перевіряють 20 відсотків підприємств, один раз у два роки -- 26 відсотків та один раз у три роки -- 15 відсотків, тобто лише 60 відсотків підприємств перевіряється один раз у три роки.

На сьогодні більшість головних розпорядників бюджетних коштів не має власних контрольно-ревізійних служб. У 2001 р. за штатним розкладом, наприклад, у Міністерстві освіти і науки на чотирьох ревізорів припадало 1382 підприємства, в Міністерстві охорони здоров'я на трьох - 180.

Дослідження звітності (ф. № 11-ревізія) перевірених службами внутрішнього контролю підприємств свідчать про те, що питома вага цих підприємств у загальній кількості (1998-2001 рр.) має значні коливання як у межах міністерств, комітетів, відомств, так і в межах звітних періодів. На підприємствах сфери матеріального виробництва - Міністерства аграрної політики, Міністерства промислової політики у 2001 р. при штатній кількості ревізорів і в разі додержання чинного нормативу для планування ревізій на рік вони б здійснювались в кожному з підпорядкованих цим органам підприємств в середньому відповідно через 18 і 11 років, а в Міністерстві освіти і науки - через 35 років. Результати роботи органів внутрішнього контролю представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Результати ревізій і перевірок, проведених органами внутрішнього контролю у 1998-2001 роки

Показники	Період, роки
	1998	1999	2000	2001
Виявлено на підприємствах (установах, організаціях), тис. грн.:
незаконних і не за цільовим призначенням витрат, тис. грн.	105979,6	131660,6	487878,0	341657,4
у тому числі на одне підприємство, тис. грн.	34,9	37,2	158,1	64,4
нестач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей, тис. грн.	8469,2	27069,5	63687,7	46885,7
у тому числі на одне підприємство, тис. грн.	6,8	17,5	42,5	29,3
порушень фінансової дисципліни, тис. грн.	14781,4	40124,1	73014,3	172553,3
питома вага порушень фінансової дисципліни, %	80,5	88,2	75,6	56,2

Проведені дослідження результатів ревізій і перевірок по міністерствах центральних органах виконавчої влади свідчать, що із 28 перевірених міністерств в усіх є незаконні й не за цільовим призначенням витрати коштів і матеріальних цінностей, які на підпорядкованих їм підприємствах рік у рік збільшуються й досягли у 2001 р. 487878,0 тис. грн.; порівняно з витратами у 1998 р. зросли в 4,6 раза. Зросли ці витрати й в розрахунку на одне підприємство -- з 34,9 тис. грн. до 158,1 тис. грн., тобто в 4,5 раза. Порівняно з даними за 1998 р. у 2001 р. виявлені нестачі й розкрадання зросли у 7,5, а фінансові порушення -- у 4,9 раза.

Для підвищення ефективності внутрішнього контролю доцільно виділити чотири напрями його реформування:

створення відповідних контрольно-ревізійних служб та укомплектування їх фахівцями відповідно до потреб (із розрахунку, щоб кожне підприємство можна було перевіряти один раз у три роки);

підвищення ефективності використання робочого часу ревізорів, застосування в їхній роботі більш ефективних методичних прийомів контролю (тестування статей звітності, добір об'єктів для перевірки, застосування ймовірнісно-статистичних методів проведення вибірки тощо);

забезпечення систематичного проведення комплексних ревізій та підвищення рівня їх методичного й організаційного забезпечення;

удосконалення статистичної звітності про роботу внутрішнього контролю та структури його органів.

У чинному на сьогодні Порядку про внутрішній фінансовий контроль і розроблених відповідно до нього відомчих положеннях у міністерствах немає навіть згадки про періодичність проведення ревізій. Для отримання повних, вірогідних, документально підтверджених даних про те, куди і як спрямовуються кошти з бюджету, необхідно витратну частину бюджету перевіряти щороку й повністю.

Останнім часом у ревізійній роботі більш значущими стають такі її особливості, як небезпечність для життя, складність, напруженість, довготривалість. Вони проявляються за будь-яких ревізій і перевірок, але особливо під час роботи за дорученнями правоохоронних органів. Такі ревізії не можна проводити без попереднього вилучення документів і озброєної охорони. При нормативному терміні один місяць вони нерідко тривають до шести і більше місяців. Тому доцільно у Порядку про внутрішній фінансовий контроль передбачити порядок вилучення у підприємства документів незалежно від того, за чиїм дорученням провадиться ревізія чи перевірка. Крім того, слід зняти передбачену в стандарті державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна “Організація і виконання контрольних заходів”, чинну на сьогодні жорстоку регламентацію граничного терміну ревізії -- 30 днів яких фактично рідко коли вистачає для завершення роботи.

Орієнтуючись на справді обґрунтоване й справедливе рішення, прийняте в законодавчому порядку щодо рівня оплати працівників Рахункової палати, було б виправданим оплачувати практично так само й працю внутрішніх ревізорів та ревізорів ГоловКРУ, а також максимально наблизити до їхнього рівня оплату праці інших працівників фінансового контролю.

Інструкція “Про порядок складання звіту про контрольно-ревізійну роботу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади” № 156 від 27.08.98 р. (по ф. № 11 - ревізія) потребує удосконалення. Для цього необхідно:

в умовах комп'ютеризації кожному міністерству присвоїти код, за яким би щокварталу (щороку) враховувався обсяг виконаної роботи; у звіті передбачити відображення окремо кількості ревізій і перевірок; у загальній кількості окремо проведених ревізій і перевірок відображати не тільки кількість підприємств, які перебувають на самостійному балансі, а й підприємств з часткою державного і комунального майна; чисельність ревізорів (з урахуванням освіти) за штатом і фактично потрібно було б відображати окремо в центральному апараті контрольно-ревізійної служби міністерства й на підпорядкованих йому підприємствах.

Крім зазначених напрямів реформування системи внутрішнього контролю, доцільно виділити й такі:

передбачити, щоб у кожному міністерстві до внутрішньої структури контрольно-ревізійної служби обов'язково входили відділи: ревізій та перевірок; економічного аналізу; профілактики економічних правопорушень;

надати додаткові повноваження контрольно-ревізійній службі щодо перевірки підприємств різних форм власності в межах завдань за програмами ревізій (перевірок) підвідомчих підприємств;

підвищити відповідальність керівників галузевих управлінь за стан справ на підпорядкованих їм підприємствах щодо економічних правопорушень і злочинів, виявлених ГоловКРУ, Державною податковою адміністрацією, прокуратурою і оцінювати їхню роботу не тільки за обсягами виробництва, якістю продукції, а й за збитками, спричиненими економічними правопорушеннями.

Крім того, було б доцільним передати функції зовнішнього контролю щодо проведення ревізій у системі внутрішнього контролю контрольно-ревізійному департаменту, що дало б змогу зменшити тиск і втручання зацікавлених осіб в її роботу.

У розділі 4 “Організація внутрішньогосподарського контролю, особливості його моделювання та перспективи розвитку” визначено, що в умовах ринкової економіки реалізація внутрішньогосподарського контролю є об'єктивною необхідністю і однією з основних умов, завдяки яким стає можливим прийняття правильних управлінських рішень. Упровадження системи внутрішньогос-подарського контролю передбачає: визначення мети, яка при цьому має досягатися, підготовку і прийняття управлінських рішень; поточний і попередній контроль за виконанням рішень; облік отриманих результатів; контроль відхилень; удосконалення поточного і попереднього контролю. Вирішення усіх цих завдань забезпечує оптимальну систему прийняття та реалізації управлінських рішень. У системі внутрішньогосподарського контролю формується внутрішня інформація про діяльність підприємства для конкретних потреб управління (удосконалення виробництва, зменшення витрат тощо) і повинна становити комерційну таємницю, оскільки відображає стратегію і тактику в конкурентній боротьбі.

Однією з актуальних є проблема посилення внутрішньогосподарського контролю за раціональним і ефективним використанням ресурсів, попередження непродуктивних витрат, збереження матеріальних цінностей, попередження нестач і розкрадань.

У наукових дослідженнях з питань внутрішньогосподарського контролю тривалий час багато зусиль витрачалося на розробку методики здійснення наступного контролю, який констатував тільки факти, що відбулися, без їх глибокого аналізу. Одним із ефективних напрямів є попередній і поточний внутрішньогосподарський контроль, який націлений на попередження відхилень від заданих критеріїв усіма службами підприємства. Попередній внутрішньогос-подарський контроль забезпечує своєчасне повідомлення про необхідність коригувальних дій, є сигналом тих явищ, що можуть викликати негативні наслідки (втрати, непродуктивні витрати, розкрадання тощо).

Діюча система обліку в Україні недостатньо спрямовувалася на проведення попереднього внутрішньогосподарського контролю витрат на виробництво за їх рівнем, своєчасністю отримання інформації про здійснення господарських фактів та наявністю інформації у прийнятті управлінських рішень.

У практичній роботі завдання попереднього внутрішньогосподарського контролю повинні полягати в описуванні, роз'яснюванні, передбаченні фактів. В Україні у практичній роботі застосовуються описувані моделі, а в країнах з розвинутою економікою - роз'яснювальні, прогностичні та прийняття рішень (рис. 2). Отже наукового обґрунтування і розв'язання потребують: використання інформації про витрати виробництва, створення механізму нейтралізації впливу інфляційних процесів та застосування облікових цін; подолання несистемності оперативного контролю витрат виробництва; підвищення достовірності собівартості випущеної і реалізованої продукції; виявлення факторів зниження собівартості та підвищення ефективності діяльності; поглиблення методики контролю від вищих до низових рівнів управління.

На сьогодні здійсненню попереднього внутрішньогосподарського контролю перешкоджає інфляція. Для усунення її впливу слід розробити спеціальні механізми відстежування та нейтралізації, наприклад, використання в нормативних системах натуральних показників та введення регулярних коригувань вартісних величин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Класифікація моделей попереднього внутрішньогосподарського контролю

Одним із радикальних прийомів для повного розкриття діючої системи внутрішньогосподарського контролю на підприємствах і її удосконалення є моделювання, що забезпечує процес осмислення й аналізу як операцій і процесів, що здійснилися, так і процесів, що намічаються до здійснення в майбутньому. Для цього варто забезпечити не тільки максимальну подібність характеристик моделі і об'єкта внутрішньогосподарського контролю, але й його функцій. Для повного розкриття об'єктів внутрішньогосподарського контролю, його основних властивостей і функцій доцільно використовувати функціональні або організаційні моделі.

Упровадження системи внутрішньогосподарського контролю забезпечує оптимальну систему прийняття та реалізації управлінських рішень. У зв'язку з цим на підставі аналітичної деталізації та групування витрат головними слід виділити наступні об'єкти контролю: місця виникнення витрат; центри витрат; суб'єкти контролю - центри відповідальності. Місце виникнення витрат і центри витрат являють собою два самостійних об'єкти контролю виробничих витрат і визначаються місцем у структурі підприємства, економічною характеристикою і соціальним змістом. Центри відповідальності є центрами з контролю витрат на виробництво за госпрозрахунковими підрозділами та відповідальними особами (суб'єктами) і потребують класифікації щодо процесу виробництва (основні та функціональні). Щодо місць витрат i центрів відповідальності слід розрізняти витрати, які регулюються та контролюються повністю і частково. Ступінь регульованості витрат залежить від специфіки кожного конкретного підприємства: тривалості періоду, за який визначається їх величина; повноважень управлінського персоналу, що ухвалює рішення.

У розділі 5 “Удосконалення методологічних аспектів проведення ревізії як форми економічного контролю” визначено, що за допомогою ревізії здійснюється наступний контроль на підприємствах за збереженням майна, законністю, доцільністю і вірогідністю операцій і процесів. В умовах переходу до ринкових відносин роль і значення ревізії не принижується, а зростає завдяки відображенню за її наслідками достовірної інформації про дійсний стан справ, якість управління, ефективність обраних методів і рішень у проблемних питаннях роботи підприємства.

Комплексна ревізія є найбільш ефективною формою наступного економічного контролю, в організації і проведенні якої мають місце значні недоліки: відсутня координація ревізорів між собою; не здійснюється координація з фахівцями, що проводять тематичні перевірки; мають місце дублювання і паралелізм при здійсненні контрольно-ревізійних процедур; недостатньо залучаються фахівці економічного профілю; не проводиться інвентаризація майна, капіталу та зобов'язань підприємства. Для усунення вищезазначених недоліків, необхідно здійснювати координацію дій на об'єктах ревізії ревізорів і фахівців, а результати їх тематичних перевірок аналізувати і підкріплювати документально.

На підставі вивчення наукових джерел та практичного досвіду ревізії доцільно класифікувати за такими ознаками: відомча належність і призначення; організаційні ознаки і час здійснення; повнота охоплення перевіркою господарської діяльності підприємства; обсяги операцій і процесів, що перевіряються; зміст і призначення. Запропонована класифікація спрямована на подальший розвиток теорії і удосконалення практики проведення ревізій.

Під час підготовки методичних рекомендацій до типової програми комплексної ревізії доцільно змінити підхід до її розробки: окреслювати лише основні напрями контрольно-ревізійної роботи на об'єкті, а під час проведення контролю вносити відповідні коригування. За змістом акт не повинен носити описового характеру, а лише відображати більш суттєві фінансово-господарські порушення і зловживання.

Дослідження світової практики здійснення економічного контролю в умовах ринкової економіки свідчить, що за результатами перевірки, наприклад, аудиторський висновок підписують аудитор або аудитор і керівник фірми, яку він представляє, а не керівництво підприємства, що перевіряється. У разі, коли думка аудитора потрібна слідчому, суду, аудиторський висновок використовують як висновок професіонала, а не як документ, що підписаний особами “сторін, які домовилися”. Для розв'язання зазначеної проблеми можливі два варіанти. Перший -- зберегти колишню багаторічну практику, тобто й надалі підписувати акт ревізії двома сторонами. За нинішнього високого рівня криміналізації економіки і фінансових відносин і при тому, що акт ревізії є одним із основних документів у слідчій справі, двостороннє підписання акта зручніше і надійніше. До другого варіанта спонукає підхід до цього питання при оформленні аудиторського висновку у всесвітній практиці, суть якого полягає в тому, що кожен має право на захист і ніхто не повинен свідчити проти самого себе. А підписи осіб, яких ревізують, під актом ревізії з фактами фінансових порушень є не що інше, як свідчення їх проти самих себе.

Чинний порядок підписання акта поки що потрібно зберегти. Але слід пам'ятати, що акт ревізії, який керівник і головний бухгалтер підприємства підписали навіть без зауважень, може оскаржуватися ними в судових органах. І ревізорам доведеться звикати до того, що ця норма дедалі частіше входитиме в практичну діяльність правової держави.

З метою удосконалення методики проведення комплексних ревізій необхідно здійснювати моделювання ревізійного процесу.

Розроблені моделі контролю, зокрема організації проведення комплексної ревізії (рис. 3), її методології, операцій по використанню виробничих запасів і оприбуткуванню готової продукції, зустрічної перевірки операцій з надходження і використання сировини, відвантаження готової продукції, дають можливість чітко і обґрунтовано застосувати запропоновані методичні прийоми на підприємствах. Пріоритетним напрямом при цьому є застосування комп'ютерної техніки. На сьогодні контрольні функції в багатьох органах виконавчої влади залишаються поза полем комп'ютеризації, віддані на відкуп інтуїції та досвіду працівників, які не можуть використовувати технічні засоби в роботі. В той же час розрахунково-математичні прийоми ревізії ще не охоплюють усіх питань контролю господарських операцій і процесів. Основна частина з них (понад 80 відсотків) припадає на логічні прийоми контролю. У цьому зв'язку в дисертації розроблено моделі ревізійного процесу та застосування методичних прийомів ревізії в умовах комп'ютерної обробки інформації. За допомогою персональних комп'ютерів можна виконувати логічні операції, здійснювати програмований контроль змісту господарських операцій із визначенням відхилень. Для попередження і своєчасного виявлення порушень і зловживань в умовах персональних комп'ютерів необхідно передбачити їх захист від небажаного доступу до інформації. Для перевірки правильності обробки інформації необхідно це питання включити до програми ревізії і одночасно виявляти наявність можливих помилок, недоробок при проектуванні, упущень при експлуатації комп'ютерних систем.

Створення інформаційної безпеки і забезпечення захисту інформації в комп'ютерній мережі дозволить реалізувати законодавчі, адміністративні, організаційні та програмно-технічні заходи. Такі методичні прийоми документального контролю як формальна, юридична, економічна, нормативна, математична, зустрічна перевірка, балансові ув'язування здійснюються автоматично. Під час проведення ревізій необхідно вивчати систему контролю, яка застосовується на всіх стадіях обробки інформації (збір, реєстрація, введення в машину, отримання вихідних документів), у зв'язку з чим при ревізії можливо виявити не тільки відхилення в технології машинної обробки інформації, а й вірогідність господарських операцій та дотримання чинного законодавства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Моделювання організації проведення комплексної ревізії

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в реформуванні економічного контролю в Україні. Доведено, що теоретичні і практичні пропозиції мають позитивне значення і сприятимуть підвищенню рівня контрольно-ревізійної роботи. Теоретично поглиблено та запропоновано вирішення поставлених наукових задач, а саме: обґрунтовано економічний контроль як система, яка діє з метою ефективного розвитку ринкових перетворень в суспільстві; удосконалено теоретичні основи контролю; запропоновано здійснювати тестування статей звітності для оцінювання ризику помилок під час проведення ревізій та перевірок; внесено пропозицію щодо визначення Рахункової палати найвищим органом державного фінансового контролю і створення міністерства державного фінансового контролю; запропоновано шляхи реформування державного і податкового контролю, державної і внутрішньої контрольно-ревізійної служб, внутрішньогосподарського контролю; обґрунтовано проведення ревізій і перевірок для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності; удосконалено методологічні аспекти проведення комплексної ревізії.

Головні науково-теоретичні і практичні результати дисертації полягають у наступному:

Показано, що перехід до ринкової економіки супроводжується поступовим впровадженням в усі сфери діяльності елементів регулювання, спрямованих на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що і обумовлює необхідність застосування економічного контролю.

Доведено, що предмет економічного контролю необхідно пов'язати зі стадіями розширеного відтворення виробництва. Об'єктом контролю є фізичні і юридичні особи, суб'єктами контролю - державні, відомчі, внутрішньогосподарські органи, що контролюють діяльність підприємств. Метод економічного контролю являє собою систему прийомів і способів комплексного взаємозалежного дослідження операцій і процесів діяльності підприємства з погляду законності, вірогідності, економічної ефективності, господарської доцільності та документальної обґрунтованості. Визначено, що у процесі контролю суб'єктів господарювання функції контролю виконуються працівниками підприємства, а більшість з них, особливо в умовах застосування комп'ютерної техніки, - машинами.

Запропонована класифікація економічного контрою за різноманітними ознаками відображає внутрішній зв'язок і спосіб його організації, взаємодію елементів, процесів, явищ як між собою, так і з зовнішнім середовищем. Відповідно це дає можливість розподілити його за: видами - на зовнішній (державний, незалежний) і внутрішній (відомчий, внутрішньогосподарський), часом здійснення (попередній, поточний, наступний), формами проведення (ревізія, тематична перевірка, рахункова перевірка, рахунково-аналітична, аудиторська перевірка), джерелами інформації (документальний і фактичний). При проведенні будь-якої форми економічного контролю результати його повинні оформлятися: ревізії - актом, тематичної перевірки - довідкою (доповідною запискою), камеральної та рахунково-аналітичної перевірки - актом, аудиторської перевірки - аудиторським висновком.

У процесі дослідження доведено, що під час проведення будь-якої форми економічного контролю для оцінки достовірності звітності необхідно застосовувати принцип “матеріальності” помилок: розраховувати максимально допустиму суму помилки, розподілити її в межах контрольованого об'єкта, визначити фактичну суму помилки і узагальнити її по всім об'єктам, порівняти максимально допустиму суму помилки з фактично встановленою і визначити ступінь матеріальності. Помилки поділити на матеріальні (суттєві) і нематеріальні (несуттєві).

Обґрунтовано, що основним оціночним показником під час проведення контролю є істотність інформації. При цьому завжди є ризик визначити достовірною звітність і з істотними, і з незначними викривленнями. Величина цих ризиків залежить від рівня істотності, для чого потрібно на законодавчому рівні визначити поріг істотності, відповідно до якого перевіряючий не повинен нести відповідальність за невиявлені помилки в установлених межах загального контрольного ризику (визначається як алгебраїчна сума внутрішнього, контрольного ризику і ризику невиявлення).

Реформування державного фінансового контролю, здійснювати наступним чином:

Визначити в запропонованому законі “Про фінансовий контроль в Україні” статус найвищого органу державного фінансового контролю, (місце, структуру, права, обов'язки органу та його працівників) і покласти його на Рахункову палату.

З метою усунення дублювання, а також упровадження цілеспрямованості, розширення і поглиблення контрольних функцій запропоновано на базі ГоловКРУ створити міністерство державного фінансового контролю.

Покласти функції контролю за доходною частиною бюджетів України: на державних підприємствах - на структурний контрольно-ревізійний підрозділ; на інших підприємствах - на приватні аудиторські фірми.

Реформування податкового контролю здійснювати за наступними напрямами:

Контроль за додержанням податкового законодавства здійснювати на підприємствах після перевірки їхньої фінансово-господарської діяльності державною контрольно-ревізійною службою і відображення такої перевірки в акті, а також розширяючи спільне проведення ревізій.

Для координації роботи по реєстрації платників податків, усунення порушень і зловживань, пов'язаних з масовим утворенням і використанням фіктивних фірм, внести зміни в чинне законодавство в частині надання дозволу на запровадження ліцензування діяльності з реєстрації юридичних осіб.

Розширити сферу застосування ідентифікаційного номера платника податку шляхом узаконення присвоєння його і усім народженим дітям. Ідеальним підходом було б, коли ідентифікаційний номер відповідав би номеру свідоцтва про народження, і щоб за цим номером ідентифікувалася особа за всіма її документами.

Для скорочення витрат часу податківців на справлення податків необхідно: встановити єдиний строк здачі всієї податкової звітності до податкового органу; запровадити єдину податкову декларацію з податку на прибуток для юридичних осіб і здачу її в електронній формі; перейти від суцільних до вибіркових камеральних перевірок; сукупний дохід фізичних осіб розраховувати податковими інспекціями на підставі отриманих даних про доходи; перейти на застосування для платників податків єдиних особових рахунків; узаконити тривалість процедур стягнення мінімальної суми податкової заборгованості.

Реформування державної контрольно-ревізійної роботи здійснювати по наступним напрямам:

Внести зміни до Закону “Про державну контрольно-ревізійну службу” в частині надання права проводити ревізії і перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують бюджетні кошти; забезпечити для ревізорів правовий та соціальний захист; надати право застосовувати фінансові санкції до порушників за нецільове використання бюджетних коштів; внести зміни до Кримінального кодексу України про те, що працівники контрольно-ревізійних органів, які проводили ревізію або перевірку за завданням правоохоронних органів, не можуть викликатися до суду або залучатися до судового процесу як свідки.

Встановити в законодавчому порядку як критерій оцінки ефективності роботи наступні показники: рівень попередження порушень фінансової дисципліни та окупність здійснених витрат на утримання служби.

Реформування внутрішнього контролю проводити по наступним напрямкам:

Створити відповідні контрольно-ревізійні служби та укомплектувати їх фахівцями необхідної кваліфікації відповідно до потреб (із розрахунку, щоб кожне підприємство перевірялося один раз у три роки);

Підвищити ефективність використання робочого часу ревізорів на підставі застосування в їхній роботі найбільш ефективних методичних прийомів контролю (тестування статей звітності, добір об'єктів для перевірки, застосування ймовірно-статистичних методів вибірки тощо);

Забезпечити систематичне проведення комплексних ревізій та підвищити їх рівень:

методичним забезпеченням - в методичних рекомендаціях до підготовки типової програми комплексної ревізії окреслювати лише основні напрями контрольно-ревізійної роботи на об'єкті, а під час її проведення вносити відповідні коригування; акт (довідка) за результатами ревізій (перевірок) повинен відображати більш суттєві фінансово-господарські порушення і не носити описового характеру;

організаційним забезпеченням - передбачити у “Порядку про внутрішній фінансовий контроль” порядок вилучення Прокуратурою у підприємства документів незалежно від того, за чиїм дорученням проводиться ревізія чи перевірка; зняти чинну на сьогодні жорстку регламентацію граничного терміну ревізії - 30 днів, якого не вистачає для завершення роботи; строки проведення ревізії і склад ревізійної групи визначати диференційовано з урахуванням обсягу запланованих робіт і у разі необхідності - мати можливість вносити відповідні коригування.

З метою об'єктивного відображення результатів внутрішнього контролю удосконалити статистичну звітність; для цього присвоїти кожному міністерству (комітету, відомству) код, за яким щокварталу (щороку) враховувати обсяг виконаної роботи; відображати окремо кількість ревізій і перевірок, проведених на підприємствах, які перебувають на самостійному балансі та з часткою державного і комунального майна; чисельність ревізорів (з урахуванням освіти) за штатом і фактично в центральному апараті і підпорядкованих йому підприємствах.

Передати функції зовнішнього контролю щодо проведення ревізій у системі внутрішнього контролю ревізійному департаменту у складі міністерства державного фінансового контролю та змінити внутрішню організаційну структуру контрольно-ревізійної служби і передбачити її в складі відділи: ревізій та перевірок; економічного аналізу; профілактики економічних правопорушень. Водночас надати додаткові повноваження контрольно-ревізійній службі щодо підприємств різних форм власності в межах завдань за програмами ревізій (перевірок) підвідомчих підприємств. При цьому підвищити відповідальність керівників галузевих управлінь за стан справ на підпорядкованих їм підприємствах щодо економічних правопорушень і злочинів, виявлених державними контролюючими органами (ГоловКРУ, Державною податковою адміністрацією, Генеральною Прокуратурою) і оцінювати їхню роботу не тільки за обсягами виробництва, якістю продукції, а й за збитками, спричиненими економічними правопорушеннями.

Ефективним напрямом удосконалення є попередній і поточний внутрішньогосподарський контроль, який спрямований на попередження відхилень від заданих критеріїв усіма службами підприємства.

В Україні в практичній роботі застосовуються описувані моделі, в країнах з розвиненою економікою - роз'яснювальні, прогностичні та прийняття рішень. Отже наукового обґрунтування і розв'язання потребують: використання інформації про витрати виробництва, створення механізму нейтралізації впливу інфляційних процесів та застосування облікових цін; подолання несистемності оперативного контролю витрат виробництва; підвищення достовірності та зниження собівартості випущеної і реалізованої продукції.

Для повного розкриття об'єктів внутрішньогосподарського контролю в практичній роботі доцільно використовувати функціональні або організаційні моделі, які об'єднують увесь комплекс логічних прийомів вивчення операцій (блок способів виявлення розкрадань, блок інформаційного змісту розкрадань, блок пошукових програм).

На підставі аналітичної деталізації та групування витрат необхідно виділити наступні об'єкти контролю: місця виникнення витрат; центри витрат; суб'єкти контролю - центри відповідальності.

Контроль витрат за місцями їх формування доцільно здійснювати одним із двох способів: шляхом застосування принципу подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках або на підставі використання спеціальних регістрів.

В умовах переходу до ринкових відносин роль і значення ревізії не принижуються, а зростають завдяки відображенню за її наслідками достовірної інформації про дійсний стан справ суб'єктів господарювання.

З метою подальшого розвитку теорії економічного контролю та удосконалення його практичних аспектів, доцільно класифікувати ревізії за наступними ознаками: відомча належність і призначення; організаційні ознаки і час здійснення; повнота охоплення перевіркою; обсяги операцій і процесів, що перевіряються; зміст і призначення.

Удосконалити методику проведення комплексних ревізій доцільно здійснювати на підставі моделювання, що дає змогу виділити основні інформаційні, технологічні та інші зв'язки всередині та поза підприємством, розробити оптимальну організацію контрольно-ревізійної роботи з урахуванням мінімізації витрат, підвищення їх якості та оперативності.

Застосування комп'ютерної техніки під час проведення ревізії дозволяє виконувати логічні операції, здійснювати програмований контроль змісту господарських операцій із визначенням відхилень. Створення інформаційної безпеки і забезпечення захисту інформації в комп'ютерній мережі надасть можливість реалізувати законодавчі, адміністративні, організаційні та програмно-технічні заходи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. - К.: Ельга, Ніка - Центр, 2002. - 360 с. (22,5 друк. арк.).

2. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення операцій з оперативного лізингу(оренди) в бухгалтерському та податковому обліку // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 20. - С. 40-42 (0,4 друк. арк.).

3. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення операцій з фінансового лізингу (оренди) в бухгалтерському та податковому обліку // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 22. - С. 31-33 (0,4 друк. арк.).

4. Калюга Є.В. Бухгалтерський та податковий контроль експортно-імпортних операцій // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 23. - С. 19-23 (0,6 друк. арк.).

5. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення в бухгалтерському та податковому обліку бартерних операцій за участю подібних виробничих запасів // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 24 - С. 36-40 (0,6 друк. арк.).

6. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення в бухгалтерському та податковому обліку бартерних операцій за участю неподібних виробничих запасів // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 25. - С. 45-47 (0,4 друк. арк.).

7. Калюга Є.В. Перевірка правильності трансформування бухгалтерського Балансу суб'єктів малого підприємництва (відповідно до ПБО 25) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 28. - С. 47-51 (0,6 друк. арк.).

8. Калюга Є.В. Перевірка правильності складання фінансового звіту суб'єктів малого підприємництва (відповідно до ПБО 25) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 29. - С. 37-41 (0,6 друк. арк.).

9. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення операцій зі спільної діяльності в бухгалтерському та податковому обліку // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 30. - С. 60-63 (0,5 друк. арк.).

10. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з давальницькою сировиною // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 31. - С. 54-60 (0,9 друк. арк.).

11. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання першого розділу активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 33. - С. 54-59 (0,8 друк. арк.).

12. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання другого і третього розділів активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 34. - С. 50-55 (0,8 друк. арк.).

13. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання розділів пасиву бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 35. - С. 19-26 (1,0 друк. арк.).

14. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання Звіту про фінансові результати (відповідно до ПБО 3) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 36. - С. 41-46; № 37. - С. 23-31 (1,2 друк. арк.).

15. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання Звіту про рух грошових коштів (відповідно до ПБО 4) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 38. - С. 23-28; 37-39 (1,1 друк. арк.).

16. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання Звіту про власний капітал (відповідно до ПБО 5) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 39. - С. 27-37 (1,4 друк. арк.).

17. Калюга Є.В. Порядок виправлення помилок у бухгалтерському обліку та внесення змін до фінансової звітності (відповідно до ПБО 6) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 40. - С. 45-50 (0,7 друк. арк.).

18. Калюга Є.В. Контроль за правильністю формування Приміток до фінансової звітності (відповідно до ПБО) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 41. - С. 43-51 (1,1 друк. арк.).

19. Калюга Є.В. Контроль за правильністю відображення в обліку та звітності операцій з об'єднання підприємств (відповідно до ПБО 19) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 42. - С. 41-49 (1,1 друк. арк.).

20. Калюга Є.В. Контроль за правильністю складання консолідованої фінансової звітності (відповідно до ПБО 20) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 43. - С. 24-28, 37-41 (1,3 друк. арк.).

21. Калюга Є.В. Контроль за правильністю трансформації Плану рахунків у поточному році // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 44. - С. 41-46 (0,7 друк. арк.).

22. Калюга Є.В. Контроль за правильністю трансформації статей бухгалтерського Балансу (для відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 47. - С. 41-49 (1,1 друк. арк.).

23. Калюга Є.В. Контроль трансформації Звіту про фінансові результати (для відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій) // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 48. - С. 33-39 (0,9 друк. арк.).

24. Калюга Є.В. Порядок виправлення помилок щодо податку на додану вартість // Науковий вісник Академії ДПС України. - Ірпінь, 2000. - С. 103-109 (0,6 друк. арк.).

25. Калюга Є.В. Порядок виправлення помилок щодо визначення та відображення податку на прибуток у податковому обліку // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 8. - С. 39-44 (0,6 друк. арк.).

26. Калюга Є.В. Перевірка взаємопов'язаності форм фінансової звітності (відповідно до ПБО) // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 10. - С. 14-27 (1,1 друк. арк.).

27. Калюга Є.В. Проблеми організації внутрішньогосподарського контролю за місцями виникнення витрат і центрами відповідальності // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 17. - С. 31-36 (0,7 друк. арк.).

28. Калюга Є.В. Перевірка господарської діяльності підприємств: проблеми та шляхи вдосконалення // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 26. - С. 17-24 (1,0 друк. арк.).

29. Калюга Є.В. Система внутрішньогосподарського контролю та удосконалення її ефективності на підприємствах // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 33. - С. 26-31 (0,7 друк. арк.).

30. Калюга Є.В. Особливості комплексної ревізії та вдосконалення методики її проведення // Вісник податкової служби України. -2001. - № 37. - С. 49-56 (1,1 друк. арк.).

31. Калюга Є.В. Методичні прийоми проведення ревізії та їх удосконалення // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 40. - С. 45-56 (1,2 друк. арк.).

32. Калюга Є.В. Сучасний стан та шляхи поліпшення господарського контролю із застосуванням комп'ютерної техніки // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 44. - С. 55-62 (1,0 друк. арк.).

33. Калюга Є.В. Визначення достовірності фінансової звітності в процесі проведення ревізії // Наукові праці НДФІ. - К., 2001. - С. 121-130 (0,6 друк. арк.).

34. Калюга Є.В. Виправлення помилок у податковому обліку з метою оподаткування. // Вісник економіки. - 2001. - Вип. 52. - Київ: Київський нац. ун-тет ім.. Т. Шевченка, 2001. - С. 44-48 (0,5 друк. арк.).

35. Калюга Є.В. Впровадження попереднього контролю на підставі системи нормативного обліку витрат // Регіональні перспективи. - 2001. - № 2-3. - С. 195-197 (0,5 друк. арк.).

36. Калюга Є.В. Деякі теоретичні питання інвентаризацій, що проводяться під час документальних ревізій // Вісник соціально-економічних досліджень. Зб. наук. праць. Випуск № 10. - Одеса: Одеський держ. ун-тет, 2001. - С. 333-337 (0,6 друк. арк.).

37. Завгородній В.П., Калюга Є.В., Редич О.В. Контроль збереження і використання матеріальних цінностей в умовах автоматизації бухгалтерського обліку // Моделювання та інформаційні системи в економіці. Міжвідом. наук. зб. Вип. 65 - К.: КНЕУ, 2001. - С. 146-151. - 0,3 друк. арк. (особистий внесок: запропоновано процедури здійснення контролю за збереженням і використанням матеріальних цінностей - 0,1 друк. арк.).

38. Калюга Є.В. Місце предмета і об'єктів контролю у системі господарської діяльності підприємств // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації. - 2001. - № 4. - С. 93-96 (0,6 друк. арк.)

39. Калюга Є.В. Оцінка організації господарського контролю на сучасному етапі та шляхи його удосконалення // Наукові праці НДФІ. - К., 2001. -С. 107-114 (0,5 друк. арк.).

40. Калюга Є.В. Удосконалення методологічних аспектів інвентаризації активів і зобов'язань підприємства // Науковий вісник Академії ДПС України. - Ірпінь, 2001. - С. 130-139 (0,5 друк. арк.).

41. Бухгалтерський облік в Україні (за національними положеннями): Навчально-практичний посібник /За загальною редакцією П.В. Мельника. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 392 с. - 16,3 друк. арк. (особистий внесок - 6,2 друк. арк.: гл. 1 “Регулювання бухгалтерського обліку в Україні та впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку”; гл. 2 “Трансформація даних бухгалтерського обліку”; гл. 3 “Порядок складання фінансової звітності у 2000 році” (3.4. Порядок складання звіту про рух грошових коштів, 3.6. Порядок трансформації та складання фінансового звіту суб'єктів малого підприємництва); гл. 4 “Особливості застосування національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку” (4.2. Нематеріальні активи ПБО 8, 4.3. Запаси ПБО 9).

42. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За загальною редакцією М.Я. Азарова. - К.: ДІЯ, 2000. - 320 с. - 13.3 друк. арк. (особистий внесок - 1,7 друк. арк.: розд. 2 “Валютне регулювання зовнішньоекономічних операцій” (2.1.4. Бухгал-терський та податковий облік експортно-імпортних операцій, 2.2.3. Бухгалтерський облік бартерних операцій, 2.3.6. Бухгалтерський і податковий облік операцій з давальницькою сировиною при різних формах оплати, 2.4. Лізингові (орендні) операції, їх облік та оподаткування); розд. 3. “Особливості оподаткування спільної діяльності за участю нерезидентів без створення юридичної особи” (3.2.2. Особливості ведення бухгалтерського та податкового обліку щодо спільної діяльності).

43. Калюга Є.В. Чинна система державного фінансового контролю та шляхи її реформування // Фінансовий контроль. - 2001. - № 3. - С. 51-59 (0,7 друк. арк.).

44. Калюга Є.В. Класифікація контролю та шляхи її вдосконалення // Фінансовий контроль. - 2002. - № 1. - С. 44-52 (1,1 друк. арк.).

45. Калюга Є.В. Сучасний стан відомчого контролю та можливі шляхи його реформування // Фінансовий контроль. - 2002. - № 2. - С. 41-47 (0,9 друк. арк.).

46. Калюга Є.В. Удосконалення системи внутрішньогосподарського контролю на підприємствах // Фінансові аналітичні інструменти реформування економічної системи України. Науковий збірник. Спец. випуск 7. - Л.: Львівський нац. ун-тет, 2001. - С. 97-99 (0,21 друк. арк.).

47. Калюга Є.В. Удосконалення методики проведення інвентаризації // Розвиток науки про бухгалтерський облік: Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної наукової конференції у Житомирському інженерно-технологічному інституті 23-24.11.2000 р. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - С. 174-180 (0,5 друк. арк.).

48. Калюга Є.В. Оцінка ризиків контролю і застосування ймовірно-статистичних методів під час проведення ревізії // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі: Тези доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції (4-5 травня 2001 року) - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - С. 231-234 (0,1 друк. арк.).

49. Калюга Є.В., Ріппа С.П. Реформування системи податкового контролю на підставі використання інформаційних технологій // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку): Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року) - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - С. 101-104. - 0,1 друк. арк. (особистий внесок: запропоновані напрями реформування податкової системи - 0,05 друк. арк.).

50. Калюга Є.В. Оцінка стану використання комп'ютерної техніки в контрольно-ревізійній роботі // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці: Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної (третьої) науково-практичної конференції (16-17 травня 2002 року) - Ірпінь: Академія ДПС України, - 2002. - С. 241-243.(0,1 друк. арк.).

51. Калюга Є.В., Стефанюк І.Б., Юрченко К.Г. Необхідність координації організаційних процедур під час проведення ревізії: Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної наукової конференції у Житомирському інженерно-технологічному інституті 16-17.05.2002 р. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - С. 110-111. - 0,3 друк. арк. (особистий внесок: внесення пропозицій щодо створення у складі ГоловКРУ підрозділа для проведення ревізій за завданням судово-слідчих органів - 0,04 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...