Управління собівартістю нових видів продукції в процесі їх виробничого освоєння (на прикладі машинобудування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Технологічний університет поділля

УДК 338.512:62(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління собівартістю нових видів продукції в процесі їх виробничого освоєння (на прикладі машинобудування)

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація та управління підприємствами

Гулько Лариса Геннадіївна

Хмельницький 2002

Загальна характеристика роботи

управління собівартість виробниче освоєння

Актуальність теми. Інноваційний характер виробництва є одним з найвагоміших факторів, що визначають успішність діяльності підприємства в ринковому середовищі, його фінансову стабільність та конкурентоздатність. Особливої нагальності цей чинник набуває в умовах ринкової трансформації національної економіки України, оскільки характер діяльності окремих підприємств, галузей та промисловості в цілому в цей час визначає їх конкурентні якості не лише на вітчизняному ринку, але й на міжнародному.

Процес інноваційної діяльності відзначається як різноманітністю напрямків його реалізації (впровадження нових видів машин і устаткування, механізація та автоматизація виробництва, технологічні нововведення, освоєння нових видів продукції) так і значним обсягом робіт, що необхідні для здійснення будь-якого з наведених видів інновацій. Така різнобічність та глибина інноваційних процесів розкриває широкі можливості для здійснення наукових досліджень у даній сфері. Продуктні інновації, тобто освоєння виробництва нових видів продукції, на сьогодні є домінуючим напрямком інноваційної діяльності підприємств України. Проте наукові дослідження, присвячені питанням підготовки та освоєння нових виробів на промислових підприємствах, впродовж останніх десяти років практично не проводилися. Існуючі розробки в даній сфері були здійснені переважно у 1970-80х роках. На протязі цього часу зростання ролі науково-технічного прогресу зумовило активне проведення досліджень практичних аспектів підготовки та освоєння нових видів продукції на підприємствах. Значний внесок у вивчення даних питань був зроблений такими вченими, як Ю.Д. Аміров, А.Р. Андерсон, Ю.П. Анісімов, А.В. Антонець, С.Г. Галуза, А.А. Горбоконь, В.Н. Гриньова, І.І. Грузнов, Н.В. Задорожна, М.І. Іпатов, Л.Н. Лісовцева, Г.І. Меламед, Н.К. Моісєєва, О.О. Орлов, А.В. Проскуряков, Л.А. Путіліна, Н.І. Ратніков, С.А. Соколіцин, В.І. Терьохін, О.В. Туровець, Л.І. Уварова та ін. Патріархом досліджень процесів підготовки та освоєння виробництва нової продукції можна вважати С.М. Ямпольського, який займався вивченням вказаних питань ще в роки другої світової війни.

Таким чином, на сьогодні існують грунтовні розробки з питань підготовки виробництва нових видів продукції, їх освоєння, складу та специфічних особливостей витрат, що мають місце в даних період, визначення впливу процесів освоєння на економічні показники діяльності підприємства тощо. Але водночас усі ці дослідження об'єднуються економічними умовами, в яких вони були здійснені, а саме командно-адміністративною моделлю економіки. Ця обставина зумовлює невідповідність між окремими твердженнями, що містяться в існуючих наукових розробках з питань підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції, та сучасними ринковими тенденціями. Крім того, дослідження того часу, звичайно, не враховують загальноприйнятих сьогодні ринкових економічних принципів. Дисертаційні роботи та інші наукові дослідження, які були б присвячені розв'язанню цих питань, відсутні. Більш того, деякі положення, розроблені в наукових працях попередників, які на сьогодні не знаходять підтвердження, автоматично переносяться в нові роботи. Наведені обставини відкривають поле для проведення як теоретичних, так і практичних досліджень процесів підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції, і тому тема дисертаційного дослідження є актуальною і необхідною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький) в межах теми “Дослідження проблем управління макро- і мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин” (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол №3 від 17 червня 1996 року).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування окремих теоретичних аспектів процесу освоєння нових видів продукції та практичних методів управління, що передбачає вирішення наступних задач:

-- вивчення порядку формування собівартості продукції в ринкових умовах;

-- дослідження сучасних тенденцій інноваційної активності підприємств України;

-- вивчення процесу підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції та розкриття специфічних особливостей собівартості нових виробів;

-- аналіз можливостей застосування елементів маржинальної теорії для цілей управління собівартістю нових видів продукції;

-- дослідження сучасних особливостей динаміки собівартості та її складових в періоді освоєння, а також визначення на цій основі нових критеріїв завершення економічного освоєння нової продукції;

-- розробка методики планування собівартості нових видів продукції під час їх виробничого освоєння з урахуванням специфічних рис, властивих витратам у цей період;

-- обгрунтування та розробка методу визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток підприємства на основі сучасних економічних принципів та якнайповнішого врахування всіх видів витрат, зумовлених освоєнням нової продукції;

-- визначення можливостей застосування показника граничного маржинального прибутку для реалізації стратегії мінімізації збитків відносно виробів, що знаходяться на стадії освоєння.

Об'єкт, предмет та методи дослідження. Об'єктом дослідження є процес підготовки та освоєння нових видів продукції на підприємстві. Предметом дослідження є собівартість нових видів продукції на протязі їх виробничого освоєння. Методичну основу дослідження становлять методи наукової абстракції, порівняльного та графічного аналізу, системного підходу, статистичного аналізу тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати роботи, які містять наукову новизну та виносяться на захист, полягають у тому, що

-- обгрунтовано необхідність переходу від такого критерію завершення процесу освоєння нових виробів, як досягнення їх проектної собівартості, до витратного критерію, тобто стабілізації структури змінних витрат;

-- запропоновано додатковий збутовий критерій завершення процесу економічного освоєння нової продукції, а також доповнення переліку стадій підготовки виробництва комерційною підготовкою;

-- розроблено систему гнучкого планування собівартості нових видів продукції на основі вдосконалення запропонованої в літературі методики планування витрат у вигляді “коридору” їх зміни;

-- уточнено порядок маржинального розподілу постійних витрат за наявності в асортименті продукції підприємства нових виробів;

-- вперше розроблено методику визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток підприємства на основі сучасних економічних принципів та групування постійних витрат в залежності від ступеня їх зв'язку з освоєнням нових видів продукції;

-- обгрунтовано необхідність відмови від використання показника проектної собівартості в якості постійної бази для визначення підвищених витрат процесу освоєння;

-- запропоновано застосування граничного маржинального прибутку для цілей реалізації стратегії мінімізації збитків по новій продукції.

Теоретичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі вивчення більш як 170 вітчизняних та зарубіжних джерел з теми дослідження автором з критичної точки зору було проаналізовано теоретичні та методологічні аспекти процесів підготовки та освоєння нових виробів на машинобудівних підприємствах. В роботі розглянуто методологічні підходи до управління собівартістю виробів, що знаходяться на стадії освоєння, і запропоновано нові шляхи вирішення питань, які постають в цей період, на основі ринкових економічних принципів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в розробці конкретних методів управління собівартістю продукції, що знаходиться на стадії освоєння, а також обгрунтуванні окремих теоретичних аспектів процесу освоєння нових виробів в умовах ринкової економіки. Результати досліджень можуть бути використані для аналізу та планування собівартості нових видів продукції на машинобудівних підприємствах, а також для аналізу загального впливу процесу освоєння на показники економічної діяльності. Реалізація вказаних рекомендацій та висновків на практиці дозволить суттєво підвищити наукову обгрунтованість управлінських рішень, що приймаються в цей період. Результати дисертаційного дослідження використовуються в практичній діяльності на ВАТ “Темп” та ДВО “Новатор” (м. Хмельницький), що підтверджується актами впровадження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використовуються автором в навчальному процесі при викладанні економіки підприємства студентам Технологічного університету Поділля.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова - 2001” (Дніпропетровськ, 5-7 листопада 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2002” (Дніпропетровськ, 5-7 березня 2002р.); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент та маркетинг: досягнення та перспективи” (Київ, 13 березня 2002р., НТУУ “КПІ”); Х Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: регіональні аспекти” (Чернігів, 12-13 квітня 2002р., ЧДІЕУ); ІІІ Міжнародній науковій конференції “Соціально-гуманітарні науки на початку ІІІ тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи” (Хмельницький, 25-27 квітня 2002р., ТУП); Х Міжвузівській студентській науковій конференції “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 16-17 травня 2002р, ГУ “ЗІДМУ”).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,55 друкованого аркуша, з них 9 - в наукових фахових виданнях (3,3 д. а.), 6 - в інших виданнях (1,25 д. а.). З публікацій в наукових фахових виданнях особисто автору належить 4,3 д. а.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації включає 222 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел з 174 найменувань. У тексті дисертації розміщено 15 таблиць, в тому числі 5 на окремих сторінках, та 23 рисунки. Дисертація також має 7 додатків на 8 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки, мета, об'єкт, предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Перший розділ - “Загальнотеоретичні питання витрат виробництва та інноваційної діяльності підприємств” - присвячено дослідженню економічної суті виробничих витрат та собівартості; порядку калькулювання собівартості в Україні та за кордоном, існуючих методів розподілу постійних витрат. Розглянуто сутність інновацій, особливості інноваційних процесів в перехідній економіці, приділено увагу сучасному стану інноваційної активності промислових підприємств України та Хмельницької області.

Витрати виробництва належать до числа широко досліджуваних в економічній науці. Їх вивчення проводилося ще такими класиками економічної думки, як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Ф. фон Візер, Ф. Хайєк та ін. На сьогодні безпосереднє вивчення витрат виробництва здійснюється такою поширеною в зарубіжних країнах галуззю економічної науки, як теорія витрат. Крім того питання виробничих витрат та собівартості досліджуються багатьма іншими економічними дисциплінами.

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку, та зокрема з введенням в дію з 1 січня 2000 року Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 “Витрати” калькулювання собівартості в Україні зазнало істотних змін. Першочерговим їх призначенням було наближення вітчизняної практики калькулювання до міжнародних стандартів шляхом застосування системи директкостингу, точніше одного з його варіантів - обліку витрат в залежності від завантаження виробничих потужностей. Іншим кроком до світової практики стало надання підприємствам можливості самостійно визначати перелік і склад статей калькулювання собівартості. Прийняття Національних стандартів бухгалтерського обліку зменшило перелік розбіжностей між калькулюванням собівартості в нашій та зарубіжних країнах, хоча й не усунуло їх повністю.

Освоєння нових видів продукції можна визначити як продуктну інновацію. Поняття інновації на сьогодні є винятково багатогранним, причому впродовж ХХ ст. це визначення поступово еволюціонувало. Якщо на початку століття інновація була визначена Й.Шумпетером як зміна з метою впровадження та використання нових властивостей споживчих товарів, виробничих та транспортних засобів, ринків і форм організацій в промисловості, то сучасні її трактування враховують як новаторську складову, так і її економічне та соціальне значення. Розширено і класифікацію інновацій: замість (а частково на основі) запропонованих Й.Шумпетером п'яти типів інновацій сьогодні існують десятки їх типів.

В умовах перехідної економіки інноваційний процес набуває специфічних рис, якими є: 1) комплексний характер інновацій; 2) приділення уваги як виробничій сфері, так і області збуту; 3) поступове впровадження інновацій у різних сферах діяльності. Остання особливість зумовлюється переважно нестачею коштів для фінансування інноваційної діяльності, особливо якщо врахувати, що сьогодні основним його джерелом є власні кошти підприємства. Так, за даними статистики, у 1998р. в Україні за рахунок коштів підприємств було профінансовано 75,5% всіх інновацій, а по Хмельницькій області - 51,2%; в 1999р. відповідно 69,4% та 99,9%, у 2000р. - 79,6% та 99,4%. Водночас протягом 1995-1999 років спостерігалося стійке зниження кількості інноваційно активних підприємств, і лише у 2000р. відбулося її незначне зростання. Загалом інноваційна діяльність підприємств України та Хмельницької області сьогодні є досить низькою.

У розділі 2 “Процес оновлення виробництва продукції як об'єкт господарського управління” розглянуто теоретичні аспекти процесу підготовки та освоєння виробництва нових виробів, особливості, властиві у цей період виробничим витратам, а також можливості використання елементів операційного аналізу для управління витратами. Підготовка виробництва нової продукції є принципово відмінною від серійного виготовлення.

Зауважимо, що вказані стадії підготовки виробництва часто тривають одночасно або ж майже одночасно. Продовженням процесу підготовки виробництва є освоєння нових виробів, в ході якого відбувається налагодження та освоєння технологічних процесів і форм організації виробництва, досягнення планового обсягу випуску, техніко-економічних параметрів продукції тощо. Періоди підготовки та освоєння виробництва відрізняються між собою за результатами робіт та цільовим призначенням. Метою проведення підготовчих робіт є створення оптимальних умов для випуску готової продукції, тоді як освоєння має на меті практичне налагоджування її виробництва. Результатом підготовчих робіт є перевірена та відкоригована документація на виріб, а результатом освоєння - готовність до серійного випуску.

Підготовка та освоєння виробництва характеризуються наявністю витрат, що мають певні особливості порівняно з витратами серійного виробництва. До складу витрат на освоєння входять: 1) витрати на виробниче освоєння; 2) підвищені витрати економічного освоєння; 3) втрати підприємства від тимчасових зупинок виробництва та інших факторів; 4) втрати від технічного та фінансового ризику. Загальний їх рівень визначається ступенем новизни та конструктивної складності виробу, якістю підготовки виробництва та організацією виробничого процесу. В літературі визначено певні стійкі особливості поведінки собівартості нової продукції. Графічно вони відображаються кривими зміни витрат в процесі підготовки та освоєння виробництва та кривими освоєння.

Криві освоєння ілюструють зниження собівартості в міру освоєння виробу, тобто збільшення його порядкового номера. Як бачимо, в даному разі, передбачається поступове зменшення величини собівартості з наступною її стабілізацією на певному рівні (найчастіше в літературі під цим рівнем розуміється проектна собівартість). Такі ж криві будуються і для окремих складових собівартості - матеріальних, трудових витрат, постійних та змінних витрат. Отже, існуючими дослідженнями стверджується зниження собівартості нових видів продукції протягом часу освоєння та досягнення по його завершенні рівня проектної собівартості. При цьому саме досягнення проектної собівартості визначається як мета та головний критерій завершення процесу освоєння.

Зважаючи на складність формування та особливості динаміки собівартості нової продукції вона потребує особливої уваги в плані управлінських дій, які повинні здійснюватися сучасними ринковими методами. До них, зокрема, можна віднести операційний аналіз. Він базу-ється на поділі витрат на постійні та змінні, що робить його особливо придатним для використання в умовах директкостингу. При здійсненні розрахунків постійні витрати відокремлюються від змінних за допомогою маржинального прибутку. Його можна назвати ключовим в операційному аналізі, оскільки саме на ньому базується визначення багатьох інших показників. Водночас, незважаючи на широке використання маржинального прибутку в теоретичних дослідженнях, він є маловідомим на практиці, і тому може бути рекомендованим для управління собівартістю окремих видів продукції та витратами в цілому.

Принципи операційного аналізу, що базуються на маржинальній теорії, застосовуються і у сфері розподілу постійних витрат на собівартість виробу. Їх втіленням є метод розподілу цих витрат пропорційно до маржинального прибутку за допомогою коефіцієнту беззбитковості (відношення сукупних постійних витрат підприємства до його сукупного маржинального прибутку). Відзначимо, що, на нашу думку, цей метод є оптимальним саме для нових виробів, які часто характеризуються високою трудомісткістю, а отже і високою часткою зарплати у їх собівартості. За умови розподілу постійних витрат пропорційно до заробітної плати це створює своєрідну “пастку”: високий рівень трудових витрат зумовлює “перетягування” на собівартість нових виробів додаткових постійних витрат. У поєднанні з об'єктивно високою величиною змінних витрат такий розподіл не сприяє прибутковості нової продукції. Тому наукові розробки, здійснені в дисертаційній роботі, базуються, зокрема, на широкому застосуванні такого елементу операційного аналізу, як маржинальний прибуток, та на маржинальному розподілі постійних витрат.

У третьому розділі “Сучасні аспекти розвитку процесів оновлення виробництва та управління собівартістю нових видів продукції” обгрунтовується необхідність зміни критерію завершення економічного освоєння нових виробів, система гнучкого планування собівартості нової продукції, а також порядок визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток підприємства на основі сучасних економічних принципів.

В дисертації було проведено аналіз динаміки собівартості та окремих її складових по двох нових видах продукції, освоєних на ДВО “Новатор”: лічильнику газу та лічильнику води. Аналіз виявив, що протягом періоду освоєння собівартість обох виробів не досягає своєї проектної величини, а отже, за існуючими критеріями, вони не можуть вважатися освоєними в економічному плані. Відзначимо, що коливання собівартості спричинялися переважно коливаннями постійних витрат, тоді як змінні залишалися більш-менш стабільними. Цей факт, а також те, що постійні витрати у собівартості виробу визначаються не його характеристиками та ступенем освоєння, а обраним методом розподілу, свідчить про доцільність приділення більшої уваги аналізу саме змінних витрат. В результаті дослідження динаміки структури та розміру змінних витрат по нових виробах було встановлено факт поступової стабілізації як їх структури, так і вартісних величин.

На основі результатів аналізу динаміки змінних витрат та вивчення існуючого доробку з цього питання, вперше запропоновано зміну критерію завершення економічного освоєння з досягнення проектної собівартості нового виробу на стабілізацію структури та суми змінних витрат незалежно від їх відповідності проектній величині. Такий висновок підтверджується і дослідженнями наших попередників: факт стабілізації витрат наочно ілюструється як кривими освоєння, так і графіком залежності витрат від характеру підготовки виробництва. Проте в більш ранніх дослідженнях стабілізація витрат трактувалася як другорядна ознака процесу освоєння. В той же час в дисертаційній роботі пропонується надання їй пріоритетного значення. В доповнення до цього пропонується оцінювати освоєння нових виробів за збутовим критерієм, тобто завоюванням ринку з новим товаром та переходом до його прибуткової реалізації. Аргументами на його користь є: 1) якщо розглядати цикл “дослідження - виробництво” дещо ширше, як “дослідження - виробництво - реалізація - користування”, то відсутність факту реалізації нових виробів призведе до незавершеності циклу; 2) за відсутності процесу реалізації не може бути досягнута мета діяльності підприємства - отримання прибутку, а отже втрачає сенс і освоєння нових виробів. На основі наведених аргументів запропоновано також доповнення переліку стадій підготовки виробництва комерційною підготовкою, яка б включала такі види робіт:

1) маркетингові дослідження, розробку та втілення стратегії просування нового продукту на ринку;

2) визначення оптимальної методики ціноутворення для нових виробів;

3) рекламну підтримку нового продукту до моменту його виведення на ринок та ін. На сьогодні, фактично, проведення комерційної підготовки передбачається у складі економічної стадії. Проте вони істотно відрізняються між собою за низкою ознак (метою проведення, спрямованістю робіт, їх виконавцями та сферою проведення робіт відносно підприємства), що дозволяє розглядати їх відокремлено.

В процесі планування собівартості нових виробів необхідно враховувати специфічні риси цих витрат: 1) істотні коливання загальної суми собівартості та її окремих складових; 2) наявність значних резервів зниження витрат; 3) часта збитковість виробів, однією з причин якої є також висока собівартість нової продукції. Проте на сьогодні відсутня не лише методика планування собівартості нових видів продукції, яка б враховувала ці особливості, але й окремі рекомендації щодо такого врахування.

Проаналізувавши існуючі методи планування собівартості, ми дійшли висновку, що одним з найцікавіших серед них є метод, запропонований Є.В. Шимко. Він передбачає здійснення розрахунків не у вигляді фіксованої цифри, а у вигляді “коридору” зміни витрат, тобто проміжку, обмеженого мінімальною та максимальною величинами собівартості з його поширенням на всі статті. Але, на нашу думку, метод потребує уточнення, що було зроблено дисертантом при розробці гнучкої системи планування собівартості нової продукції. Сутність вдосконалення полягає у застосуванні системи директ-костингу, окремому плануванні маржинального прибутку, а також проведенні маржинального розподілу постійних витрат на одиницю виробу за дещо уточненою методикою.

Базою проведення гнучкого планування собівартості нової продукції має бути сума витрат, визначена на основі діючих норм та нормативів на початок планового періоду (середня планова сума витрат). Обчислення мінімально можливого розміру змінних витрат по кожній з їх статей проводиться шляхом: 1) визначення резервів зниження кожного виду витрат; 2) визначення заходів, спрямованих на скорочення витрат; 3) підрахунку натуральних та вартісних величин прогнозної економії ресурсів. Верхня допустима межа коливання змінних витрат розраховується на основі аналізу причин перевищення фактичних витрат над плановими у попередніх періодах. Якщо ці причини ще не усунуті, доцільно врахувати в плані максимальну амплітуду коливання витрат. Результатом стане гнучкий план по кожній зі статей змінних витрат та їх загальній величині у вигляді середньої планової суми витрат та допустимих меж їх коливання. Наступним кроком є планування маржинального прибутку. При цьому ринкова ціна виробу як необхідний елемент розрахунку визначається на основі маркетингових досліджень. Відзначимо, що в умовах невисоких темпів інфляції та протягом короткострокового періоду (на який розрахована дана методика), коливання ринкових цін є незначними. Тому в гнучкому плані ціну можна встановити у фіксованому вигляді. Проте визначений на її основі маржинальний прибуток буде представлений у вигляді середньої планової величини та допустимих відхилень, визначених коливаннями змінних витрат.

В процесі маржинального розподілу постійних витрат під час освоєння нових виробів необхідно враховувати наявність у складі непрямих витрат частини витрат на підготовку та освоєння. З огляду на сказане пропонується уточнити порядок здійснення маржинального розподілу постійних витрат, а саме проводити визначення коефіцієнту беззбитковості дещо іншим чином:

, (1)

де - витрати на підготовку та освоєння виробництва, заплановані до віднесення на собівартість нових виробів у звітному періоді. Різниця між маржинальним прибутком та витратами на освоєння становитиме потенційну величину постійних витрат, що можуть бути розподілені на собівартість виробу без виникнення загрози збитковості. При цьому допустимі коливання маржинального прибутку визначають і допустимі зміни постійних витрат та прибутку на одиницю продукції.

Процес підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції об'єктивно пов'язується з перебудовою роботи підприємства і справляє певний вплив на показники його діяльності. Серед них, зокрема, і виробничі витрати та прибуток підприємства. В дисертаційній роботі вперше запропоновано методику визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток, яка грунтується на директкостингу, виділенні показника маржинального прибутку, маржинальному розподілі постійних витрат та групуванні постійних витрат залежно від їх зв'язку з освоєнням нової продукції. В даному випадку увага акцентується на постійних витратах, оскільки, на відміну від змінних, їх величини, зумовлені процесом освоєння, на практиці обліковуються недостатньо ретельно. В результаті неможливо визначити дійсну величину постійних витрат, що з'явилися внаслідок освоєння нових виробів, а отже і визначити їх реальний вплив на економічні показники. Проте незначне вдосконалення порядку їх обліку та застосування маржинального методу розподілу непрямих витрат дасть змогу не лише без особливих затрат визначити їх загальний розмір, але й виділити ті суми, що були раніше розподілені та включені до собівартості інших виробів, відокремлюючи їх від витрат, не пов'язаних з освоєнням. Групування постійних витрат залежно від їх зумовленості процесом освоєння включає: 1) витрати на підготовку та освоєння виробництва (Восв); 2) постійні витрати, зумовлені освоєнням нової продукції (FCнп); 3) постійні витрати, поява яких не пов'язана з освоєнням (FCзаг).

Визначення витрат, понесених внаслідок освоєння нової продукції, та їх впливу на загальну суму витрат підприємства, проводиться за формулою:

, (2)

Прибуток по нових виробах (з урахуванням всіх видів витрат, зумовлених освоєнням нової продукції), а отже і його вплив на прибуток підприємства, визначається таким чином:

, (3)

де VCн - змінні витрати на обсяг випуску нової продукції; МПн - маржинальний прибуток по нових виробах; FCзаг. н - постійні витрати, не пов'язані з процесами освоєння, які були розподілені на собівартість нових виробів у звітному періоді. Розроблена методика пов'язується і з гнучкою системою планування собівартості нових виробів: з метою здійснення поглибленого аналізу можна проводити визначення відхилень фактичних величин витрат (формули 4, 5) та прибутку (формули 6, 7) відповідно від їх середнього планового або ж мінімального (максимального) планового розміру. Алгоритми розрахунків при цьому не змінюються:

(4)

(5)

(6)

(7)

В дисертації запропоновано також дещо інше трактування поняття підвищених витрат процесу освоєння. У попередніх розробках вони визначаються відносно проектної собівартості нових виробів. Але в ринкових умовах проектна собівартість не може використовуватися в якості базису для порівняння та планування витрат впродовж довгострокового періоду, яким є строк освоєння. Тому по завершенні першого планового періоду в межах освоєння проектна собівартість повинна поступитися місцем базисної величини новій нормативній сумі витрат, визначеній на початок наступного періоду. Крім того, визначення підвищених витрат процесу освоєння доцільно здійснювати не по повній собівартості нової продукції, а лише по її змінних витратах, оскільки вони безпосередньо залежать від характеристик виробу та ступеня його виробничого освоєння. З огляду на наведені аргументи пропонується нове трактування підвищених витрат процесу освоєння - як підвищених змінних витрат порівняно з їх нормативною плановою величиною на початок певного планового періоду. В даному випадку чітко простежується зв'язок такого порядку визначення підвищених витрат з гнучкою системою планування собівартості: фактично, вони будуть ідентичними максимально допустимим відхиленням по змінних витратах. Тому з цієї точки зору можна виділити два підвиди підвищених змінних витрат: власне підвищені витрати (в межах допустимого діапазону) та критичні підвищені витрати (понад допустимий рівень). В наведеній вище методиці сума підвищених змінних витрат відображається величиною (формула 5).

В дисертаційній роботі зроблено пропозицію щодо використання одного з показників операційного аналізу для реалізації стратегії мінімізації збитків по нових видах продукції. Втілення такої стратегії є доцільним з огляду на переважну збитковість нової продукції. Показником, який запропоновано застосовувати в даному випадку, є граничний маржинальний прибуток (ГМП):

, (8)

де МПі, і-1 - маржинальний прибуток по і-тому та попередньому виробу; nі, і-1 - число виготовлених виробів. Фактично, цей показник являє собою приріст маржинального прибутку на одиницю виробу, або ж різницю між граничним доходом та граничними витратами. Виходячи з останнього визначення, а також з правила рівності граничних доходів та граничних витрат, було зроблено висновок, що нульове значення ГМП по нових виробах відповідатиме мінімальному розміру збитку по них. Отже, цей показник може застосовуватися для реалізації стратегії мінімізації збитків.

Висновки

у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - управління собівартістю нових видів продукції, що виявляється в розробці теоретичних засад та практичних методів такого управління на основі ринкових економічних принципів.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Дослідження процесу виробничого освоєння нових видів продукції активно велися радянськими вченими в 1970-80 роках, і їх сутність відповідала тодішнім економічним умовам Оскільки дослідження собівартості нових видів продукції в останнє десятиліття в Україні практично не здійснювалися, назріла очевидна потреба їх проведення як у напрямку створення нових методик, так і у напрямку вдосконалення існуючих розробок на основі ринкових принципів.

2. На основі аналізу практичних даних про собівартість окремих нових видів продукції та вивчення існуючого доробку в даному напрямку, нами зроблено пропозицію відмовитися від використання такого критерію завершення економічного освоєння, як досягнення проектної собівартості. Натомість пропонується застосовування витратного критерію, тобто стабілізації вартісної величини та відносної структури змінних витрат. Також запропоновано додатковий критерій завершення процесу освоєння - збутовий, тобто завоювання ринку збуту та перехід до прибуткової реалізації нового товару, та доповнення переліку стадій підготовки виробництва комерційною підготовкою.

3. В дисертації запропоновано гнучку систему планування собівартості нових виробів, яка являє собою вдосконалення раніше розробленого методу планування собівартості у вигляді “коридору” витрат на основі директ-костингу, введенні маржинального прибутку в якості планового показника та передбаченні проведення розподілу постійних витрат за маржинальною методикою. Через наявність у складі собівартості нової продукції витрат на підготовку та освоєння виникає також потреба коригування порядку маржинального розподілу постійних витрат. Оскільки ці витрати відносяться лише на собівартість нових виробів виходячи з їх загальної суми та планового обсягу випуску, вони не повинні враховуватися при розрахунку коефіцієнту беззбитковості.

4. В дисертації вперше запропоновано методику визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток, яка базується на принципах директ-костингу, маржинальної теорії та поділу постійних витрат на групи відповідно до їх залежності від процесів освоєння. Перевищення фактичних змінних витрат над їх середнім плановим рівнем в межах діапазону допустимих коливань пропонується трактувати як підвищені витрати процесу освоєння, оскільки проектна собівартість, яка застосовується в існуючій літературі для їх визначення, в ринкових умовах не може розглядатися як еталон протягом всього періоду освоєння.

5. Оскільки нові вироби часто не дозволяють реалізувати стратегію максимізації прибутку, для них доцільно застосовувати стратегію мінімізації збитків, користуючись при цьому показником граничного маржинального прибутку.

6. Результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, мають як теоретичне, так і практичне значення. До переважно теоретично значущих результатів належить перш за все визначення нових критеріїв завершення процесу освоєння, а також пропозиція щодо визначення підвищених витрат періоду освоєння на основі середньої планової суми змінних витрат, передбаченої в гнучкому плані. Решту результатів можна визначити як такі, що мають теоретичну та практичну цінність.

Список опублікованих праць

1. Бабич М.С., Гулько Л.Г. Калькулювання собівартості продукції: сучасну українські реалії та світовий досвід// Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2000. - №5. - С. 253-261 (0,85 д. а.). Особистий внесок здобувача: проведено аналіз калькулювання собівартості в Україні до та після прийняття Національних стандартів обліку.

2. Гавриш Л.Г. Деякі проблеми аналізу факторів впливу на витрати виробництва: мікроекономічний аспект// Вісник Технологічного університету Поділля. - 2000. - №6. - Ч. 2. - С. 45-50 (0,38 д. а.).

3. Гавриш Л.Г. До питання про методи прогнозування собівартості продукції// Вісник Технологічного університету Поділля. - 2000. - №3. - Ч. 1. - С. 64-67 (0,52 д. а.).

4. Гулько Л.Г. Аналіз впливу процесу освоєння нової продукції на виробничі витрати та прибуток підприємства// Стратегія економічного розвитку України. Наук. зб. - К.: КНЕУ, 2002. - № 4 (11). - С. 175-182 (0,59 д. а.).

5. Гулько Л.Г. Витрати на освоєння нової продукції: сучасні аспекти формування та аналізу// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 117. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 3-9 (0,35 д. а.).

6. Гулько Л.Г. Інноваційна діяльність підприємств: історична зумовленість та проблеми сучасних економічних досліджень// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 134. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 146-157 (0,58 д. а.).

7. Гулько Л.Г. Критерії завершення процесу економічного освоєння виробництва нових видів продукції// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія “Економіка”. - 2002. - №10. -С. 155-157 (0,23 д. а).

8. Гулько Л.Г. Про деякі особливості операційного аналізу в умовах збиткової діяльності підприємства// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 81. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 19-25 (0,32 д. а.)

9. Гулько Л.Г. Система гнучкого планування собівартості продукції на стадії освоєння// Вісник Технологічного університету Поділля.- 2002. - №2.- Ч. 1.- С. 196-200 (0,61 д. а.)

10. Гулько Л.Г. Аналіз впливу освоєння нових виробів на економічні показники діяльності підприємства// Матеріали Х студентської наук.-практ. конференції “Наука і вища освіта”. - Ч. 1. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2002. - С. 132-134 (0,16 д. а.).

11. Гулько Л.Г. Інноваційна діяльність підприємств України: сучасні особливості та передумови їх виникнення// Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Науковий журнал ТАНГ. Вип. 4. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - С. 55-60 (0,28 д. а.).

12. Гулько Л.Г. Критерії економічного освоєння виробництва нових виробів в ринкових умовах// Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конференції “Наука і освіта - 2002”. - Т. 9. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С. 26-27 (0,08 д. а.).

13. Гулько Л.Г. Критерії економічного освоєння виробництва нових виробів// Матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конференції. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2002. - С. 68-69 (0,03 д. а.).

14. Гулько Л.Г. Оновлення виробництва: довгострокові цілі та засоби їх досягнення// Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конференції “Україна наукова'2001”. - Т. 10. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 56-57 (0,05 д. а.).

15. Гулько Л.Г. Планування собівартості продукції на стадії освоєння// Матеріали Х Міжн. наук.-практ. конференції. - К.: ІВЦ “Політехніка”, Чернігів, ЧДІЕУ, 2002. - С. 81-82 (0,04 д. а.).

Анотація

Гулько Л.Г. Управління собівартістю нових видів продукції в процесі їх виробничого освоєння (на прикладі машинобудування) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Технологічний університет Поділля, Хмельницький, 2002.

У дисертації розглядається економічна сутність процесу освоєння нових видів продукції на підприємствах машинобудування, особливості зміни собівартості нових виробів протягом цього періоду, а також визначаються сучасні методи управління даним показником. Під час проведення аналізу динаміки собівартості нової продукції в період виробничого освоєння виявлено окремі невідповідності тенденцій такої динаміки раніше встановленим моделям. На основі одержаних результатів запропоновано застосування нових критеріїв завершення економічного освоєння нових виробів. Крім того, в дисертаційній роботі розроблено систему гнучкого планування собівартості нової продукції, уточнено порядок маржинального розподілу непрямих витрат в період освоєння нових видів виробів, запропоновано методику визначення впливу процесу освоєння на виробничі витрати та прибуток підприємства. Обгрунтовано потребу відмови від застосування показника проектної собівартості в якості постійної бази визначення підвищених витрат процесу освоєння. Пропонується також використання показника граничного маржинального прибутку для реалізації стратегії мінімізації збитків по виробах, що освоюються у виробництві.

Ключові слова: собівартість, нова продукція, підготовка та освоєння виробництва, постійні витрати, змінні витрати, маржинальний прибуток, граничний маржинальний прибуток, планування собівартості.

Annotation

Gul'ko L.G. Management of new kinds of production's prime costs during the innovation process (on the example of machine building). - Manuscript.

The thesis for Candidate of Economic Sciences degree by speciality 08.06.01 - Economy, Organization and Management of Enterprises. - Technological university of Podillya, Khmel'nytskiy, 2002.

The thesis contains the investigation of the economic substance of product innovations at machine building enterprises, the peculiarities and tendencies of new production's prime costs dynamics at this period, and also the modern methods of managing this indicator. Making the analysis of the dynamics of new production's prime costs, we revealed some discrepancy between it's modern character and the models, which were elaborated earlier. These results became the base of the proposal about application of new criterions of finishing of the new production's economic mastering. Besides that, in the dissertation contains the elaboration of flexible system of new kinds of production's prime costs planning. Basing on conducted investigation, we made more accurate definition of fixed costs marginal distribution during the new production's mastering period and proposed the method of definition of the new production's mastering influence on the production costs and profits. The thesis also contains the argumentation about the necessary of refusal from project prime costs application as the constant base of definition of abnormally high new production's mastering process' prime costs. Also the application of limited marginal profit for the losts minimization strategy realization was proposed in the dissertation.

Key words: prime costs, new kinds of production, mastering of production, fixed costs, variable costs, marginal profit, limited marginal profit, prime costs planning.

Аннотация

Гулько Л.Г. Управление себестоимостью новых видов продукции в процессе их производственного освоения (на примере машиностроения). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и

управление предприятиями. - Технологический университет Подолья, Хмельницкий, 2002.

В диссертации рассмотрена экономическая сущность процесса освоения новых видов продукции на предприятиях машиностроения, особенности изменения себестоимости новых видов изделий в течение этого периода, а также определены современные методы управления данным показателем.

В первом разделе диссертации анализируется порядок калькулирования себестоимости продукции в Украине и за рубежом, определение себестоимости новых изделий. Также рассмотрена сущность инноваций, их особенности в переходной экономике и характер инновационной активности предприятий Украины и Хмельницкой области. Во втором разделе исследуются теоретические аспекты процесса подготовки и освоения новых изделий, особенности, свойственные себестоимости в это время, а также возможности использования элементов операционного анализа для управления издержками в данном периоде.

Подготовка производства продукции характеризуется наличием ряда особенностей по сравнению с серийным производством. Среди всех стадий комплексной подготовки производства в качестве основополагающей можно выделить экономическую стадию, поскольку элементы экономической подготовки прослеживаются и на остальных этапах. Продолжением процесса подготовки производства является освоение новых изделий, включающее техническое, производственное и экономическое освоение. Для него характерны некоторые особенности себестоимости новой продукции. В существующей литературе главной из них определяется стабильное снижение себестоимости, постепенная стабилизация её величины и достижение проектного уровня по завершении периода освоения. Однако проведённые в третьем разделе диссертации исследования подтвердили наличие в современных экономических условиях лишь одной из ранее определённых особенностей себестоимости новой продукции - постепенной стабилизации величины и структуры переменных издержек. Исходя из этих результатов предложено изменение существующего критерия завершения экономического освоения: с достижения проектной себестоимости на стабилизацию величины и структуры переменных издержек независимо от их соответствия плановой сумме, то есть, отказ от трактовки факта стабилизации издержек как второстепенного признака завершения экономического освоения и придание ему первоочередного значения. Также предлагается выделение дополнительной стадии подготовки производства - коммерческой подготовки, отличающейся от экономической за целью осуществления, сущностью работ и составом их исполнителей, сферой проведения работ и др. Но стабилизации издержек невозможно достичь без их тщательного планирования. В третьем разделе диссертации разработана методика гибкого планирования себестоимости новой продукции, учитывающая особенности издержек в этот период: существенные колебания себестоимости, наличие значительных резервов снижения издержек и др. Данная методика предусматривает планирование себестоимости, а также таких её элементов, как переменные и постоянные издержки и маржинальная прибыль с допустимыми отклонениями. Базой планирования должна быть сумма издержек, определённая на основе действующих норм на начало очередного планового периода. Включение в себестоимость новой продукции такой её части, как издержки на освоение производства, производится без планирования отклонений. В то же время их наличие в себестоимости определяет необходимость уточнения порядка маржинального распределения постоянных издержек, а именно исчисления коэффициента безубыточности с учётом издержек на освоение.

Процесс подготовки и освоения новых изделий объективно влияет на издержки и прибыль предприятия. В диссертации разработана методика определения такого влияния, базирующаяся на системе директ-костинга, выделении суммы маржинальной прибыли, маржинальном распределении постоянных издержек, а также их группировании в зависимости от связи с процессом освоения. В работе предлагается также несколько иная трактовка понятия повышенных издержек периода освоения. В предыдущих исследованиях они определяются относительно проектной себестоимости. Однако в рыночных условиях по окончании первого планового периода в рамках процесса освоения проектная себестоимость должна быть заменена новой нормативной суммой издержек, определённой на начало следующего планового периода с учётом изменения производственных и рыночных условий. Определение повышенных издержек процесса освоения целесообразно производить только по переменным издержкам, так как они непосредственно зависят от степени освоения изделия в производстве. Учитывая изложенные выше принципы гибкого планирования себестоимости, можно выделить два типа повышенных издержек освоения: в рамках допустимых отклонений и сверх их. В диссертации предложено также использование показателя предельной маржинальной прибыли для целей реализации стратегии минимизации убытков по новой продукции, поскольку, исходя из его сущности и правила равенства предельных издержек и предельных доходов, нулевое значение предельной маржинальной прибыли будет соответствовать наименьшему убытку по этих изделиях.

Ключевые слова: себестоимость, новая продукция, постоянные издержки, переменные издержки, маржинальная прибыль, предельная маржинальная прибыль, планирование себестоимости.

Размещено на Allbest.ru