Методологічні проблеми трансформації управління комплексним соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний період

В перехідний до ринку період місце контролю в регіональному управлінні визначається можливістю регулювання суспільних відносин, які складаються між галузями господарського комплексу регіону; масштабами розвитку економіки і станом виробничої інфраструктури, економічними і демографічними процесами в регіоні, економічною і фінансово-предметною сферами, ресурсним і економічним потенціалом регіону, економічними і соціальними процесами.

Важливим елементом досліджуваної тематики є питання про форми та різновиди контролю в регіоні. Ревізія, що була переважаючою формою контролю в умовах командно-адміністративної системи, по мірі демократизації суспільно-господарських відносин поступається місцем іншим формам здійснення контролю.

Випробування проводиться у формі сертифікації, атестації та акредитації контрольованих суб'єктів, ліцензування та експертизи їх діяльності. Перевірки проводяться в формі інвентаризації, контролінгу, ревізій, аудиту, іншого періодичного нагляду за діяльністю господарських систем.

Відстеження може відбуватись в формі моніторингу та іншого безперервного нагляду, який передбачає постійне здійснення контролю господарських суб'єктів.

Що стосується затвердження норм контролю на рівні регіональних органів влади і місцевого самоврядування, то ними можуть бути: програми економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень; фінансове забезпечення цільових програм розвитку органів місцевого самоврядування; місцеві бюджети та зміни до них; місцеві податки і збори та розміри їх ставок в межах, встановлених законом; рішення щодо випуску місцевих позик; рішення щодо передачі коштів із відповідного місцевого бюджету; розміри частини прибутку для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; місцеві програми приватизації, порядок та умови приватизації об'єктів комунальної власності тощо.

У п'ятому розділі “Науково-метододичне обґрунтування ефективності управлінської діяльності в регіоні” розглядається питання ефективності управлінської діяльності в регіоні. Так, ступінь використання ресурсного потенціалу регіону в результативній формі може бути представлена виразом:



, (5.1)

де: - ступінь використання ресурсного потенціалу регіону в показниках порівняння фактичного і потенціального соціально-економічних ефектів;

ИДРf - показник фактичного соціально-економічного ефекту;

ИДРp - показник потенціального соціально-економічного ефекту.

При практичних розрахунках для встановлення об'єктивних уявлень про тенденції і результати ефективного використання ресурсного потенціалу доцільно також динамізувати дані оцінки на величину тривалості циклу економічного розвитку. Тоді вираз ступеню використання ресурсного потенціалу регіону матиме такий вигляд:

, (5.2)

де: і =1, 2, 3…; t - тривалість циклу економічного розвитку території.

Для характеристики ефективності виробничого процесу в регіоні пропонується для використання слідуюча група показників:

Галузева структура ВВП, яка визначається долею (Ді) тієї чи іншої галузі або сектору в економіці регіону:

, (5.3)

де: Оі - обсяг продукції, яка приходиться на і-ту галузь;

О - загальний обсяг виробництва даного регіону.

Вартісна структура ВВП показує долю матеріальних витрат, використаних в процесі його виробництва, і чистої, заново створеної продукції:

, (5.4)

де: МВ - матеріальні витрати на виробництво ВВП;

ЧП - чиста продукція регіону.

Чиста продукція регіону - заново створена вартість виражається такою формулою:

, (5.5)

де: max ЧП - максимальний чистий прибуток регіону;

ВВП - обсяг внутрішнього валового продукту;

СВ - сукупні витрати.

Показник виробництва кінцевої продукції регіону (ПКк) відображає власну долю регіону в формуванні його фондів споживання і накопичення, а також роль регіону в формування міжрегіональних зв'язків:

, (5.6)

де: ПРвл. - власна доля продукції регіону, що направляється на формування його фондів споживання і накопичення;

ПВвив. - частина продукції регіону, яка вивозиться за його межі;

ПВвв. - частина продукції регіону, яка ввозиться із інших регіонів.

В роботі пропонується визначення інтегрального економічного показника ефективності () як:

, (5.7)

де: - сумарний розмір чистого прибутку всіх і=1, 2, 3 …, n підприємств і організацій регіону за звітний (чи плановий) період;

Бпр. - прибуткова частина бюджету регіону (і бюджетів регіонів нижчестоячих рівнів) за цей же період;

- сумарний розмір дольової участі підприємств і організацій різної форми власності в розвиток соціальної інфраструктури за цей же період;

- сумарний розмір державних і зарубіжних інвестицій в розвиток економіки регіону за цей же період.

Методологічно вірно визначаються і витрати на управління:

, (5.8)

де: Ву - витрати на управління;

Оn - витрати на оплату праці (керівників і спеціалістів, обслуговуючого персоналу, премії і доплати);

Ту - витрати на техніку управління, що включають носії інформації, засоби її обробки, а також знання і умови праці;

Оз - витрати на організаційне забезпечення, що включають наукову організацію праці, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів управління, заходи по раціоналізації управлінських систем;

Нв - накладні витрати (службові відрядження, поштово-телефонні і канцелярські витрати, використання службового транспорту тощо).

Вирівнювання розвитку відстаючих регіонів до показників еталонного та середнього регіону України в дослідженні пропонується здійснювати на основі відповідної методики. Для цього вводиться поняття “депресивного регіону” з відповідними ознаками, а також критерії виділення із загальної сукупності депресивних регіонів. Технологія здійснення розрахунків така. На першому етапі проводиться оцінка існуючого етапу і тенденцій зміни на ринках і в сфері зайнятості населення з використанням відповідних показників. Потім ці показники зводяться в інтегральний бальний критерій. На другому етапі виявляються причини зміни відмічених відхилень. На третьому етапі відбираються ті регіони із числа виділених, де не вдається встановити причини, що призвели до небажаного стану. Такі регіони виключаються із числа претендентів на отримання статусу депресивного регіону. На четвертому етапі рекомендується розраховувати по кожному із виділених регіонів такі показники (П), які характеризують ситуацію на ринку праці і в сфері зайнятості населення.

На основі апробації пропонованих методичних підходів було визначено, що найбільша сума балів по даних на 1999 рік була в Закарпатській, Волинській, Чернівецькій областях, яким слід надати статус територій депресивного розвитку.

Організаційно-методичні основи здійснення структурно-факторного аналізу регіону базувалися на наступних принципах і підходах: тісній взаємодії місцевих економічних, фінансових, статистичних та інших органів управління у процесі розробки та реалізації регіональних програм; дотриманні логіко-функціонального підходу щодо послідовності проведення аналітичних робіт в органах управління; використанні цільових (встановлених) і розрахункових нормативів для оцінки стану розвитку територіально-виробничих комплексів різного масштабу; застосуванні комп'ютерних технологій для проведення розрахунково-аналітичних досліджень і оцінок та формування моніторингу соціально-економічного розвитку області, адміністративного району та міста.

Відповідно до цілей аналізу та відтворювальних соціально-економічних процесів, що постійно відбуваються на території регіону, пропонується наступна структурна побудова економічного аналізу:

1) аналіз загальноекономічного стану та рівня соціально-економічного розвитку регіону;

2) аналіз використання трудового потенціалу;

3) аналіз рівня життя населення та розвитку соціальної сфери;

4) аналіз розвитку сфери матеріального виробництва;

5) аналіз структурних перетворень в економіці та розвиток підприємництва;

6) аналіз економічної ситуації;

7) аналіз використання фінансових ресурсів.

Для комплексної оцінки ефективності функціонування окремих галузей економіки регіону в роботі використані методи багатоваріантного аналізу, зокрема кластерного або таксономії.

Основними етапами методики його здійснення є: формування вихідних даних; визначення і виключення ознак, що суттєво не впливають на стан системи; визначення точок-еталонів; розрахунок відстані від кожного об'єкта до точки-еталону; розрахунок величини комплексної (інтегрованої) оцінки.

На основі виконаних розрахунків оцінка діяльності галузі промисловості Вінницької області мала такий вигляд.

Відповідно найбільш близькою до одиниці є оцінка першого об'єкту - електроенергетичної галузі (0,92), найменшою є оцінка другого об'єкту - паливної промисловості (0,16), середній рівень оцінки має п'ятий об'єкт - хімічна та нафтохімічна промисловість (0,51).

У шостому розділі “Концепція перспективного розвитку та організаційно-правове і інформаційне забезпечення управлінської діяльності в регіоні” пропонуються організаційні, правові та інформаційні засади розвитку регіонального управління. Зокрема, формування правової бази рекомендується здійснювати за рахунок прийняття першочергових законів: про основи бюджетного регулювання, про організацію управління регіональним розвитком, про депресивні регіони. Закон про депресивні регіони повинен визначити державний перелік встановлення, відбору і санації територій, які потребують державної підтримки, роль органів влади держави і регіонів, а також муніципальних утворень в організації програм санації, а також міру відповідальності за їх виконання. Сукупна дія норм закону про основи бюджетного регулювання повинна встановити такі засади розподілу регулюючих податків і трансферів між бюджетами різних рівнів, які б дали змогу зняти фінансову напругу в державних і регіональних відносинах і забезпечити на цій основі конституційні соціальні гарантії. Метою закону про організацію управління регіональним розвитком є правове визначення предмету, суб'єктів, принципів, форм і методів регіонального управління та сфери впливу держави на параметри розвитку регіонів.

Систематизація уявлень про організаційне реформування регіонального управління в ринкових умовах дозволяє запропонувати наступну його структуру: загальнодержавний рівень, міжрегіональний, регіональний, районний, базовий.

Загальнодержавний рівень управління слід і надалі залишити головним, але його необхідно “розвантажити” шляхом розмежування функцій (компетенції). Центр має право розробляти великі комплексні програми соціально-економічного розвитку та розміщення продуктивних сил всієї країни, опікуватися ефективним використанням державної власності та виконувати контрольні функції. Органом цього рівня управління має бути Міністерство (комісії) регіонального розвитку (регіональної політики) України.

Міжрегіональний рівень управління проектується як інструмент довготермінового прогнозування, індикативного планування, розміщення продуктивних сил, ефективний орган вирішення державних і міжрегіональних проблем. Органом управління макрорегіону можуть бути такі форми, як Асоціація регіонального розвитку чи Міжобласна координаційна рада, яким уряд делегуватиме повноваження щодо реалізації державних регіональних програм.

Регіональний рівень (адміністративні області) є найважливішим в системі регіонального управління. Тут здійснюється сереньотермінове комплексне прогнозування, індикативне планування і кооперація людської діяльності. Саме на цьому рівні мають реалізовуватися принципи економічної самостійності, оскільки якраз на рівні області задовольняється значна частина першочергових потреб людини. Органом регіонального управління в області може бути Економічний комітет (Рада), очолювані головою держадміністрації чи першим його заступником з економічних питань.

Районний рівень регіонального управління є, з одного боку, найскладнішим, а з іншого боку, найперспективнішим, оскільки має забезпечувати конкретну реалізацію державних, міжрайонних, обласних та власних ухвал на підзвітній території.

Господарська-адміністративна громада регіонального управління - це база, на якій здійснює оперативне управління життєдіяльністю на засадах самоврядування.

Повноцінне забезпечення регіонального управління інформацією має здійснюватися в послідовності надання таких даних: про регіон в цілому; про природні умови життєдіяльності; про суб'єкти життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти соціально-економічної діяльності; про результати життєдіяльності (за галузями); про результати життєдіяльності (за предметами праці). Поліпшення інформаційного забезпечення потреб регіонального управління передбачає розширення номенклатури даних, які відсутні в державній статистиці, і створенні програм одержання та обробки інформації на території, тобто інформаційно-аналітичної системи.

Програма одержання та обробки інформації по структурі складається із стратегії розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення, оперативного обміну інформацією між органами державної і регіональної виконавчої влади та місцевого самоврядування, технології впровадження інформаційних систем в державних та місцевих виконавчих органах, етапності дооснащення системи одержання та обробки інформації.

Концепція здійснення регіональної економічної політики на основі удосконалення управління соціально-економічним розвитком включає: структурну перебудову та докорінну реконструкцію традиційно промислових регіонів України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області); встановлення екологічної рівноваги в регіонах з кризовою ситуацією, насамперед Донбасу, Придніпров'я, Прикарпатського регіону, Північного Криму та в регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; нарощення матеріально-технічної бази рекреаційної інфраструктури в Криму, районах Чорноморського та Азовського узбережжя, в Карпатах, Поділлі та інших регіонах.



Висновки

Дисертаційна робота є системним дослідженням теоретико-методологічних основ регіонального управління в перехідний до ринку період і направлена на адаптацію існуючої управлінської системи до нових умов господарювання.

Проведення зазначеної дослідницької роботи дозволило отримати наступні науково-практичні результати:

1. Встановлено, що в теоретичному плані під регіональною економікою слід розуміти цілісну систему закономірностей, зв'язків і пропорцій здійснення відтворювальних процесів суб'єктами господарської діяльності різних форм власності на адміністративно окресленій території. Ефективність регіональної економіки залежить від завершеності і цілісності усіх фаз економічного відтворення, а звідси зміст управління суспільним розвитком в регіоні полягає у визначенні економічних інтересів різних суб'єктів господарювання, виявленні взаємозв'язків між ними і знаходженні методів впливу на характер соціально-економічного розвитку. Відтворювальні цикли в регіональній економіці являють собою основу соціально-економічного розвитку регіону і, відповідно, предмет регіонального управління.

2. Науково обґрунтовано, що регіональне управління як економічна категорія за своїм змістом включає галузеве управління, державне управління, місцеве самоврядування, програмно-цільове управління, міжрегіональне управління, міжгалузеве управління, не дорівнюючи їх сумі, тобто регіональне управління є інтегрованою функцією усіх видів управління на адміністративно окресленій території обласного рангу.

3. Трансформаційні ознаки регіонального управління в перехідний до ринку період слід вбачати в розвитку його економічного, методичного, організаційного, інформаційного і правового забезпечення. Конструктивний підхід до вирішення проблеми економічної самостійності регіону полягає у створенні такого механізму управління регіональною економікою, при якому у регіоні залишається достатньо ресурсів для здійснення розширеного економічного відтворення, а також оперативного вирішення поточних проблем населення. При цьому головним фактором виступають економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності, вибір раціонального способу їх реалізації в конкретних регіональних умовах тощо.

4. Аналіз проблеми фінансово-бюджетного забезпечення ієрархічних рівнів управління в регіоні дозволяє запропонувати наступну стратегію:

закріплення у законодавчому порядку за кожним рівнем управління в регіоні (область, район, район в місті, сільська (селищна рада)) переліку конкретних функцій по здійсненню управлінської діяльності із обов'язковим визначенням стійких джерел їх фінансово-бюджетного забезпечення;

усунення штучної диференційності місцевих бюджетів шляхом покриття їх за допомогою бюджетного регулювання на основі розробки прогнозів і програм соціально-економічного розвитку конкретних населених пунктів і територій;

впровадження технології розробки бюджету країни “знизу”, з рівня органу місцевого самоврядування, а планування - на основі нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості.

5. В роботі доведено, що регіональне управління в перехідний період ґрунтується на економічних законах розвитку суспільства, що проявляються у вигляді дії закономірностей і наукових принципів. До основних закономірностей побудови і функціонування регіональної управлінської системи відносяться: єдність системи управління, оптимальне поєднання централізації і децентралізації, співвідношення управляючої системи і системи, якою управляють, поєднання галузевого і регіонального управління. Принципи організації регіонального управління включають поєднання усіх видів управління в рамках регіонального: самостійність і самозабезпеченість розвитку, орієнтація управління на замкнуті виробничі цикли, відповідність регіональної системи управління об'єкту управління.

6. Регіональне управління має свої, реально визначені цілі, заради яких територіальна організація формується, функціонує і розвивається як цілісна система. До найважливіших із них відносяться: досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку території з урахуванням необхідності підвищення рівня і якості життя населення, удосконалення структури народного господарства регіону у напрямку створення ефективних виробництв, збільшення внеску усіх суб'єктів господарської діяльності в розвиток економіки, раціоналізація розміщення продуктивних сил в системі “держава-регіон”, налагодження вигідних зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків по обміну продукцією і послугами, раціональне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів і територій, збереження екологічної рівноваги і охорона навколишнього середовища.

7. Адаптація регіонального управління до умов перехідного періоду вимагає визначення нового змісту основних функцій, кожна з яких являє собою відповідний етап управлінського впливу. До них відносяться: організація, прогнозування, планування, регулювання, управління персоналом, контроль. Крім того, важливо визначити нові специфічні функції регіональних органів влади: управління комунальним майном, розвиток конкуренції, регулювання земельних відносин, моніторинг рівня життя населення, митне регулювання, зайнятість населення тощо. Функції регіонального управління в сукупності і взаємодії створюють багаторівневу функціональну структуру, що забезпечує як управлінський взаємозв'язок регіону - суб'єкта управління і суспільної системи, так і внутрішню збережуваність управлінської системи.

8. В дисертаційній роботі обґрунтована необхідність та методика розрахунку ефективності використання сукупного ресурсного потенціалу регіону на основі таких показників: валовий внутрішній продукт регіону та його галузева і вартісна структура; чиста продукція регіону, тобто заново створена в регіоні вартість; кінцева продукція регіону, який відображає власну долю регіону в формуванні його фондів споживання і накопичення; інтегральний показник ефективності виробництва в регіоні. Для оцінки ефективності системи управління в регіоні запропоновані показники продуктивності управлінської праці і показники економічності апарату управління.

9. Запропонована методика визначення депресивного регіону. Сутність її в тому, що на першому етапі проводиться оцінка існуючого стану і тенденцій зміни на ринках праці і в сфері зайнятості населення з використанням наявних в регіональній статистиці чи розроблених на її основі показників. Потім ці показники зводяться в інтегральний бальний критерій. На другому етапі виявляються причини відмічених відхилень, при цьому проводяться розрахунки тільки по тих адміністративно-господарських одиницях, які були визначені як ті, що претендують на отримання статусу депресивного регіону. На третьому етапі відбираються ті регіони із числа виділених, де не вдається визначити причини, що призвели до небажаного стану. Це означає, що даний стан є наслідком, в основному, незадовільної діяльності місцевих органів влади. Такі регіони виключаються із числа претендентів на отримання статусу депресивного. На наступному етапі сумуються бали даного регіону за окремими статистичними показниками. Регіони, які набирають найбільшу суму балів, виділяються в якості регіонів депресивного розвитку.

10. Розроблено методичні рекомендації по проведенню аналізу соціально-економічного розвитку сформовані за такою структурою: аналіз використання трудового потенціалу; аналіз рівня життя населення та розвитку соціальної сфери; аналіз розвитку матеріального виробництва; аналіз структурних зрушень в економіці та розвиток підприємництва; аналіз економічної ситуації; аналіз використання фінансових ресурсів.

Здійснення на практиці за запропонованою методикою аналізу соціально-економічного розвитку регіону дозволяє об'єктивно оцінити розвиток регіональної економічної системи з урахуванням наявних диспропорцій і проблемних ситуацій, визначити стратегічні, перспективні і практичні цілі розвитку регіональної економіки; здійснювати прогноз впливу зовнішніх факторів і оцінку власних економічних можливостей з урахуванням наявних обмежень (можливостей), обґрунтувати зміст і строки реалізації управлінських рішень регіональних органів влади в розв'язанні конкретних соціальних ситуацій.

11. Доведена необхідність застосування в практиці регіонального управління методів багатоваріантних рішень, заснованих на прийомах математичного моделювання. Сутність цієї задачі полягає в тому, що управлінська діяльність здійснюється під впливом багатьох економічних, технічних, організаційних та соціальних факторів, які мають різний характер впливу на економіку регіону. Тому виникає необхідність комплексної оцінки функціонування як окремих елементів, тобто галузей, так і всієї економічної системи регіону в цілому. Виконані в роботі розрахунки показують достовірність і практичну доцільність застосування цих методів на практиці для обґрунтування “важких” управлінських рішень з боку регіональних органів влади і управління.

12. Правове регулювання регіонального управління в дослідженні пропонується здійснювати за рахунок формування і першочергового прийняття законів: про депресивні регіони, про основи бюджетного регулювання, про управління регіональним розвитком. Наводяться концепції пропонованих законів та їх найважливіші положення.

13. Здійснення організаційного реформування системи регіонального управління передбачає запровадження п'ятирівневої системи його організації в державі: загальнодержавний, міжрегіональний, регіональний, районний, базовий (місцевий).

Загальнодержавний рівень регіонального управління слід спроектувати на розроблення програм соціально-економічного, науково-технічного та екологічного розвитку і розміщення продуктивних сил як усієї країни, так і її регіонів.

Міжрегіональний рівень управління проектується як інструмент довготермінового прогнозування, індикативного планування, розміщення продуктивних сил та засіб вирішення міжрегіональних проблем. Тут найповніше відбувається узгодження природно-ресурсної, виробничої. розселенської, інфраструктурної та адміністративної підсистем, задається стратегія та загальний темп їх розвитку.

Регіональний рівень (адміністративні області) є найважливішим в системі регіонального управління. Тут здійснюється середньотермінове комплексне прогнозування, індикативне планування і кооперація людської діяльності в усіх сферах суспільного виробництва. Саме на цьому рівні мають реалізовуватись принципи економічної самостійності, оскільки на рівні області задовольняється більша частина першочергових проблем людини.

Районний рівень регіонального управління, з одного боку, є найскладнішим, а з іншого, - найперспективнішим, оскільки має забезпечувати конкретну реалізацію державних, міжрегіональних, обласних та власних ухвал на підзвітній території.

Базовий рівень регіонального управління - це господарсько-адміністративна громада, яка здійснює оперативне управління життєдіяльністю. Головними сферами управлінського впливу тут є агропромислова діяльність, місцеве виробництво, сфера послуг, а також ефективне використання місцевих природних ресурсів.

14. Інформаційне забезпечення потреб регіонального управління в дослідженні пропонується здійснити за рахунок запровадження регіональних інформаційно-аналітичних систем (центрів), які зможуть акумулювати, систематизувати і здійснювати надання інформаційних даних в такій послідовності: про регіони в цілому; про умови та природні ресурси життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти життєдіяльності в регіоні; про суб'єкти життєдіяльності (за галузями); про результати життєдіяльності (за предметами праці).

В дослідженні обґрунтовані пропозиції щодо реалізації концепції державної регіональної політики, що сприятиме гармонізації відносин між центром та регіонами та динамізації в цілому соціально-економічних процесів в країні.

Викладені теоретичні підходи і пропозиції являють собою концентрований вираз наукової організації управління соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний до ринку період.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення і управління. - Вінниця: ВАТ “Вінницяоблдрукарня”, 2000. - 263 с. (Рецензія: Економіка України.- 2002. - № 2. - С. 90-91).

2. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку регіонального управління в перехідний період // "Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України". Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка. - 1999. - Вип. 3. - С. 103-110.

3. Мазур А.Г. Функції регіонального управління в перехідний період // Вісник державної агроекологічної академії. - Житомир: ДААУ. - 1999. - Вип. 1--2. - С. 154-161.

4. Мазур А.Г. Відтворювальні цикли в економіці АПК (на прикладі Вінницької області). // Економіка АПК. - 1999. - №9. - С. 14-19.

5. Мазур А.Г. Цілі регіонального управління в перехідний період // Регіональна економіка. - 2000. - №1. - С. 168-176.

6. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку функції контролю в регіоні// Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ. - 2000. - Вип. 7. - С. 194-205.

7. Мазур А.Г., Вайс Ю. (Німеччина). Підготовка менеджерів у галузі переробки сільськогосподарської продукції. // Економіка АПК.- 1998. - №4. - С. 14-19.

8. Мазур А.Г. Показники ефективності управлінської праці в регіональному управлінні // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. - Донецьк: Дон-ДУЕТ: Серія "Економічні науки". - 2000. - №7. - С. 65-71.

9. Мазур А.Г. Функція регулювання в регіональному управлінні // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ - 2000. - Вип. 8. - С. 139-151.

10. Мазур А.Г. Методологічні аспекти становлення та розвитку регіональної економіки // Економіка України. - 2000. - №4. - С. 44-49.

11. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку регіональної політики в перехідний період // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.-К.: РВПС України НАН України. - В. 2 ч. - 2000. - 4.1. -С. 25-36.

12. Мазур А.Г. Нормативно-правові основи забезпечення регіонального розвитку // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №2. - С. 86-90.

13. Мазур А.Г. Фінансово-бюджетне забезпечення управлінських процесів в регіоні // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка. -2000.- Вип. 4. - С. 22-29.

14. Мазур А.Г. Програмні аспекти управління регіональним розвитком // Продуктивні сили і регіональна економіка. Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2001.-С. 206-212

15. Мазур А.Г. Аналіз соціально-економічного розвитку регіону: методологічні аспекти // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ. - 2001. - Вип. 9. - С. 194-206.

16. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку функції планування в регіональному управлінні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: ТАНГ. - 2001. - Вип. 12 -С.9-15.

17. Мазур А.Г. Проблеми соціально-економічного розвитку депресивних регіонів // Збірник наукових праць Уманської державної аграрної академії. - Умань: УДАА. - 2001. - Вип. 53. - С. 257-262.

18. Мазур А.Г. Організаційне реформування системи регіонального управління в перехідний період // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №4. -С. 105-109.

19. Мазур А.Г. Методологічні аспекти розвитку менеджменту кадрової справи в підприємствах АПК регіону // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - Вип.. 49. - С.5-12.

20. Мазур А.Г. Організаційно-методологічні проблеми формування кадрового потенціалу сфери АПК регіону в перехідний період // Економіка АПК. -2001.-№6. С. 112-116.

21. Мазур А.Г. Розвиток функції управління персоналом в регіональному управлінні // Регіональні перспективи. - 2001. -№1. С. 73-75.

22. Мазур А.Г. Проблематика підготовки кадрів регіонального управління в ринкових умовах господарювання // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка. - 2001 - С. 218-220.

23. Лозовський О.М., Мазур А.Г. Особливості управління розвитком регіону обласного рангу в умовах самостійності //Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. пр. - Луганськ: вид-во Східноукр. нац. ун-ту, - 2001. - С. 110-117.

24. Мазур А.Г. Методологічні проблеми кадрового забезпечення управлінської діяльності в регіоні // Вісник Рівненського державного технічного університету. Серія: Економіка. - Рівне: РДТУ. - 2001. - Вип. 2(9)-С. 62-66.

25. Мазур А.Г. Проблематика та зміст регіонального управління в перехідний до ринку період //Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця: ВДАУ. - 2002. - Вип. 10. -С. 142-155.

26. Мазур А. Г. Оцінка ефективності господарської діяльності галузей економіки регіону // Регіональні перспективи. - 2002. - №2.- С. 65-67.

27. Мазур А.Г. Методологічні проблеми розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування в перехідний період // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. - Вінниця: ВДСІ. - 1997. - Вип.. 1 - С. 74-75.

28. Мазур А.Г. Проблематика та зміст державної програми соціально-економічного розвитку Поділля // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. - Вінниця: ВДСІ.- 1998. - Вип. 2. - С. 16-20.

29. Мазур А.Г., Лозовський О.М. Пропорції розвитку регіональної економіки // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. - Вінниця: ВДСІ. - 1998. - Вип. 3 - с. 45-48.

30. Мазур А.Г. Концепції та теорії розвитку регіональної економіки // Збірник праць Міжнародного симпозіуму "Наука і підприємництво" . Вінниця -Дрогобич: МДТУ ім. Баумана - 2000. - С. 134-139.

31. Мазур А.Г. Інформаційне забезпечення управлінських процесів в регіоні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Приборостроение - 2000". - Сімеїз - Калуга: МДТУ ім. Баумана - 2000. - С. 93-98.

32. Мазур А.Г. Закономірності та наукові принципи регіонального управління в перехідний період // Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції "Україна на порозі XXI століття: Економіка, державність". - Вінниця: Вінницький торгово-економічний інститут - 2000. - С. 26-31.

33. Мазур А.Г. Інвестиційна привабливість регіонального розвитку // Матеріали першої міжвуз. наук.-практ. конф. "Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах". Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. В 2 т. - Дніпропетровськ: ДДФЕІ. - 2000. -Т. 2 - С. 103-105.

34. Мазур А.Г. Розвиток місцевого самоврядування в системі територіального управління // Матеріали наук. практ. сем. “Приладобудування 2001”: Вісник Черкаського інженерно-технологічного інституту. - Вінниця. - Сімеіз.: ЧІТІ - 2001. - Спецвипуск. - С. 290-294.

35. Мазур А.Г. Методологічні аспекти трансформації регіонального управління в перехідний період до ринкових відносин в Україні // Матеріали наук.-практ. конф. професорсько-викладацького колективу та аспірантів ВДСГУ "Наукове забезпечення прискореного реформування галузей АПК регіону: теорія та практика". - Вінниця: ВДТУ - 2000. -С. 20-25.

36. Мазур А.Г. Структура та зміст державної регіональної політики в перехідний до ринку період // Матеріали наук.-практ. конф. "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України". -К.: Ніка-Центр. -2001. - С. 25-27.

37. Мазур А.Г. Проблематика та зміст регіонального управління в ринкових умовах господарювання // Матеріали наук. конф. аспірантів "Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи". -Вінниця: ВДАУ. - 2001.-с. 10-13.



Анотація

Мазур А.Г. “Методологічні проблеми трансформації управління комплексним соціально-економічним розвитком регіонів в перехідний період”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01. - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічним та прикладним проблемам становлення якісно нової парадигми регіонального управління в перехідний до ринку період.

В роботі здійснено комплексне дослідження передумов та напрямків розвитку регіональної економічної системи, визначено роль, місце та значення управлінських процесів в здійсненні її розширеного економічного відтворення. Розроблено методологічні основи (закономірності, принципи, цілі, функції, методи) формування якісно нової управлінської системи на регіональному рівні. Обґрунтовано методичні підходи до комплексної оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу регіону і управлінської праці. Розроблено конкретні пропозиції по організаційному, інформаційному та правовому забезпеченню розвитку регіонального управління.

Ключові слова: регіон; регіональна економіка; економічне відтворення; продуктивні сили; виробничі цикли; пропорції розвитку; система управління; регіональне управління; функції; регіональна політика.



Аннотация

Мазур А.Г. “Методологические проблемы трансформации управления комплексным социально-экономическим развитием регионов в переходной период” . - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.10.01. - размещение производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производственных сил Украины НАН Украины, Киев, 2002.

Исследованы теоретико-методологические и концептуальные основы региональной экономической системы с определением понятийно-категориального аппарата. Установлена социально-экономическая обусловленность расширенного воспроизводства региональной экономики в контексте функционирования эффективности управленческой деятельности со стороны местных органов власти.

Научно обоснована сущность регионального управления как экономической категории и обособленного специфического вида в контексте децентрализации и демократизации общественных процессов. Выявлены особенности развития управленческих систем в регионах с учетом рыночных трансформаций. Розработана концепция финансово-бюджетного обеспечения иерархических уровней управления в регионе на основе закрепления за каждым из них конкретных функций и стабильных источников финансовых поступлений. Разработан конструктивный подход к решению проблемы экономической самообеспеченности региона за счет осуществления преимущественно замкнутых воспроизводственных циклов.

Предложена новая методология регионального управления. Обоснована функциональная структура управленческой деятельности как инструмента достижения взаимосвязи объекта управления и общественной системы, а также внутренней самосохранности самой управленческой системы. Разработан арсенал приемов и рычагов управленческого влияния на использование преимущественно экономических, административных, социальных и психологических методов.

Научно обосновано новое содержание основных функций регионального управления, к которым относятся: организация, прогнозирование, планирование, регулирование, управление персоналом и контроль.

Предложена методика определения эффективности использования ресурсного потенциала региона на основе таких показателей, как: валовый внутренний продукт (ВВП); чистая продукция региона; конечная продукция региона; интегральный показатель прогрессивности производства в регионе. Впервые предложена методика определения региона депрессивного развития. Разработаны методические рекомендации по осуществлению анализа социально-экономического развития региона по определенной структуре. Доказана практическая целесообразность использования в практике управления методов многовариантных решений, основанных на приемах математического моделирования, для обоснования “трудных” управленческих решений.

Предложена концепция организационного реформирования системы регионального управления, которая предусматривает пятиуровневую организацию его в стране: государственный; межрегиональный; региональный; районный; базовый (местный).

Предложен алгоритм формирования региональных информационно-аналитических центров с целью аккумуляции, систематизации и представления оперативных данных: о регионе в целом; об условиях жизнедеятельности в регионе; о субъектах жизнедеятельности; о результатах жизнедеятельности за отраслями и предметами труда. В работе обоснованы также предложения по разработке и реализации государственной региональной политики как инструмента гармонизации отношений между центром и регионами и динамизации в целом социально-экономических процессов в стране.

Ключевые слова: регион; региональная экономика; производительные силы; экономическое воспроизводство; производственные циклы; пропорции развития; система управления; региональное управление; функции; региональная политика.



Summary

Mazur A.G. “Methodological problems of complex socio-economical region development transformation in the intermediate period”.

Doctor's thesis in specialty 08.10.01. - location of productive forces and regional economy. - Council for studying productive forces of Ukraine of the national academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to theoretical methodological and applied problems of qualitatively new paradigm of management in the conditions of transition to market economy formation.

Complex researches of regional economic system development prerequisites and directions are carried out, the role, place and manage - and extension of economic reproduction are defined in this work. Methodological basis (regularity, scientific principles, objects, functions, methods) formation of qualitatively new managemental system on the regional level is developed. Methodical approach to complex estimation and regional resources potential usage efficiency and managemental labour is based. Concrete proposals on organizational, informational and lawful guaranteeing of regional management development are offered. The conception of governmental management is brought forward.

Key words: region, regional economy, economic regionalization productive cycles, system of management, regional management, funcliens, objects, indexes organizational structures, informational systems, regional policy.

Размещено на Allbest.ru

...