Розвиток малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань розвитку малого підприємництва та сфери побутового обслуговування, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, матеріали громадських об'єднань підприємців. Використано інформацію, зібрану автором під час особистого вивчення практики розвитку і підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України. Проаналізовано монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження становлять сформульовані та обґрунтовані положення, висновки і рекомендації, сукупність яких слугує теоретичними засадами вирішення важливої наукової і практичної проблеми - чинників розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження економічних відносин у сфері побутового обслуговування населення” висвітлено місце та функціональну роль побутових послуг в економічній системі, виявлено сутність малого підприємництва та об'єктивна необхідність його розвитку у сфері побутового обслуговування на ринкових засадах, проаналізовано світовий досвід державної підтримки малого підприємництва у цій сфері.

Вихідним принципом дослідження економічної природи сфери побутового обслуговування населення є теоретичне обґрунтування продуктивного характеру праці у сфері послуг як третинного сектора національної економіки, роль якого постійно зростає у створенні ВВП і відбиває рівень “індустріального” розвитку суспільства. Доводиться теоретична необґрунтованість концепції непродуктивного характеру праці у сфері послуг, яка в межах політичної економії соціалізму (адміністративно-командної економіки) була однією із теоретичних засад.

На відміну від речового товару послуги характеризуються мінливістю, тобто їх якість залежить від того, хто надає послугу і при яких обставинах. На мінливість впливають такі чинники: тимчасова нестійкість попиту, соціально-психологічний стан людини, що надає послугу, норми економічної культури та традицій, постійність та гарантованість надання якісних послуг тощо.

Економічні відносини та поведінка суб'єктів в сфері послуг, процес виробництва і обміну послуг-товарів, цінність блага-послуги та інші важливі з теоретичної точки зору явища на відміну від “класичних” товарів складаються тут по-іншому і, внаслідок цього, формують специфіку ринкових відносин в цій сфері. Ця специфіка пов'язана не лише з “неречовинністю” послуги, як вважають окремі автори, а, насамперед, з інтерперсональністю взаємодії економічних суб'єктів у процесі виробництва і споживання названого блага. Ця взаємодія кооперативна, ефект її залежить від якості людського капіталу, що використовується під час надання і споживання послуг.

В економічній літературі правильно відзначається динамічність структури суспільного виробництва, особливо сфери послуг, необхідність визначення переліку критеріїв, за якими можна провести відмінність між сферою послуг та виробничою сферою, до яких відносять участь галузей і видів діяльності в створенні матеріальних благ; прямий (споживаючий) вплив на природу; уречевлення результатів праці. Такий критеріальний підхід не є вдалим. Так, перший критерій взагалі не дозволяє виділити сферу послуг, оскільки в створенні матеріальних благ опосередковано беруть участь і галузі нематеріального виробництва - наука, освіта, охорона здоров'я тощо. Що стосується другого критерію, то вплив на природу можуть мати всі галузі народного господарства. З третім критерієм можна погодитись, оскільки форма виробленого продукту справді дозволяє провести чітке розмежування двох сфер: матеріального виробництва і сфери послуг. У першому випадку продуктом виступає річ, тоді як продуктом сфери послуг є послуга, що не набуває, як правило, речової форми.

З точки зору своєї трудової субстанції, сфера послуг включає і ті види праці, що не мають речової форми, і ті які уречевлюються. До останніх відносяться, наприклад, послуги громадського харчування та житлово-комунального господарства, ремонт побутової техніки, автотранспорту та інші. Праця зайнятих в усіх цих видах діяльності створює конкретні матеріальні блага або надає нової форми. Тому шукати теоретичну суть сфери послуг, використовуючи поняття виробнича чи невиробнича сфера, є необґрунтованим. Важливим моментом цього аналізу є визначення самого поняття послуги, з'ясування її суті і на цій основі розробка критеріїв віднесення тих чи інших видів діяльності до сфери послуг, встановлення її структури. В цьому аспекті слід відійти від традиційних уявлень про суть послуги, які були притаманні теоретичним поглядам періоду адміністративно-командної економіки.

Послуга - це діяльність, яка виконана для задоволення чиїхось потреб, господарчих або інших зручностей, що надаються будь-кому. Для надання послуг необхідно виконати окремі дії, тобто здійснити низку операцій. Послуга є благом, специфіка якого проявляється в фізичній неосяжності, в невіддільності від свого джерела, в неможливості накопичення та зберігання, в індивідуальності та плинності якісних характеристик, у відсутності речовинного змісту (виступає лише як діяльність, а не предмет). В умовах ринкового господарства послуга є товаром з властивостями певної споживчої вартості та вартості і як такий є об'єктом відносин відчудження-привласнення власності.

На теоретичному рівні необхідно проводити чітке розмежування між “товаром - продуктом” та “товаром - послугою”. Продукт - результат людської праці, предмет у матеріальній формі, речовина як результат праці в якійсь галузі виробництва. Тоді як послуга - відповідна діяльність людини, що направлена на задоволення будь-яких потреб, що не завжди набуває речовинно-матеріальної форми.

У структурі ринкової економіки свою нішу займає мале підприємництво у сфері побутового обслуговування населення. Внутрішнім чинником розвитку малого підприємництва є диверсифікація споживчого попиту, формування поряд із масовим виробництвом та мега-ринками значної кількості індивідуалізованих ринків, які обслуговуються суб'єктами малого підприємництва. Окрім того, фази розвитку НТР об'єктивно привели до того, що сучасна високотехнологічна продукція є доступною для малого підприємництва.

При визначенні економічного змісту поняття "мале підприємництво" слід враховувати не стільки кількісні критерії (кількість працюючих, розміри капіталу, прибутку, грошового обігу, обсяги валової продукції, продажу тощо), скільки його якісну характеристику. Насамперед слід називати такі якісні критерії, як: правова незалежність, єдність права власності та безпосереднього управління фірмою; безпосередній характер відносин між хазяїном (господарем) та робітником; повна відповідальність за результати господарювання; невеликий ринок збуту; сімейне відання справою тощо. До базових властивостей діяльності суб'єктів малого підприємництва слід відносити економічну свободу, інноваційність, самостійність прийняття рішень та інші.

У ринково розвинених країнах характерними рисами функціонування і розвитку малого підприємництва у сфері побутових послуг є:

висока правова захищеність;

надання різноманітних видів допомоги з боку держави, зокрема фінансової, технічної, інформаційної, включаючи політику помірної амортизації; знижені податки на інновації; оплата регіональними органами консультаційних послуг для малого підприємництва;

міцні і партнерські відносини малого і великого бізнесу;

венчурне фінансування малого підприємництва;

розповсюдженість контрактних відносин держави і приватних фірм, що забезпечує гарантований ринок збуту, прискорений процес накопичення, стабільність положення і стійкість конкурентної можливості;

швидкий оборот капіталу, невисока капіталоємкість, раціональне використання і гнучкість професіональної структури трудових ресурсів.

У країнах з перехідною економікою на процес становлення та розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування впливають обставини економічної історії, стратегія та тактика реформ, рівень державного регулювання, наявність фінансових та правових інститутів підтримки малого підприємництва.

Об'єктивна необхідність розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування зумовлена локалізацією ринкових відносин у невеликих “нішах” економічного простору, де потреби мобільного реагування на зміну попиту та індивідуальний характер обслуговування є особливою рисою малого підприємництва. Невеликі розміри стартового капіталу, доступність технологічних новацій дозволяє скоротити найм робочої сили і обходитись невеликою кількістю сезонних працівників, що частково зайняті на окремих операціях. Ці особливості роблять мале підприємництво сфери побутового обслуговування більш мобільним та оперативним по відношенню до змін попиту індивідуального споживача.

Аналіз світового досвіду державної підтримки суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування, дозволив обґрунтувати такі стратегії у становленні та подальшому розвитку цього сектора економіки для України:

державна фінансова підтримка у прямих та непрямих формах, яка повинна мати диференційований характер залежно від стадії і стану розвитку підприємництва;

реформування податкової системи у напрямі її стабілізації, спрощення та зниження загального податкового тиску;

формування механізму державних гарантій по інвестиційних кредитах, що надаються суб'єктам малого підприємництва;

організаційна, інформаційна та консультаційна підтримки малого підприємництва тощо.

У другому розділі “Становлення малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення в трансформаційній економіці” розкрито інституційні засади функціонування малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення, визначено загальне та особливе у становленні малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України, проаналізовано проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва у цій сфері.

Особливістю трансформаційних перетворень в Україні є градуалізм, тобто еволюційність, поступовість цих процесів, складовою яких є утворення ринкових інститутів. Формування та подальший розвиток сфери побутового обслуговування населення спирається на певні інституційні передумови. Основними серед них є: становлення розвиненого конкурентного середовища на базі політики дерегуляції і поліпшення процедур входження в ринок та виходу з ринку; становлення відкритої економіки з державною підтримкою пріоритетних галузей і виробництв; концентрація зусиль держави на завданнях швидкого інституційного розвитку; позитивна зміна суспільної свідомості щодо приватної власності взагалі та малого підприємництва зокрема.

Завдяки інституційним перетворенням в Україні відбуваються певні позитивні зрушення у сфері побутового обслуговування. Зокрема, у сфері побутового обслуговування активно продовжується процес створення ринкової інфраструктури й розвитку ринкових відносин у галузі. За темпами приватизації побутове обслуговування займає друге місце після торгівлі та громадського харчування. У 2000 р. 17,5 відсотків від усієї кількості роздержавлених підприємств належали до побутової сфери. Якщо розглянути питому вагу підприємств побутового обслуговування за формами власності, то підприємства державної форми власності складали 23%, з недержавною - відповідно 77%, у тому числі: з колективною - 70,5%, з приватною - 6,5%. У 2001 р. 77,6 відсотка загального обсягу побутових послуг надано недержавними підприємствами. Позитивним є те, що зменшується кількість збиткових підприємств: якщо у 1996 р. питома вага прибуткових підприємств становила 49 відсотків, у 1997 - 45; у 1998 - 48; у 1999 - 51, то в 2001 р. прибуткових підприємств уже було 67 відсотків.

Виходячи із оцінки стану економічних та соціальних перетворень в Україні, реального стану побутового обслуговування населення, основними шляхами розвитку цієї галузі щодо інституційних змін повинні бути:

продовження формування у сфері побутового обслуговування ефективної багатоукладної економіки на основі різних форм власності, перетворення збиткових підприємств комунальної та колективної форм власності у відкриті акціонерні товариства та приватні підприємства;

державна підтримка розвитку підприємницької діяльності в межах правового (офіційного) поля економіки;

забезпечення пріоритетного розвитку у сфері побутового обслуговування населення малих приватних підприємств та офіційної діяльності фізичних осіб;

створення розгалуженої та збалансованої інфраструктури побутового обслуговування населення;

впровадження державних програм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування, створення регіональних цільових фондів для фінансової допомоги на поворотній основі підприємцям для вступу їх до самостійної діяльності, оновлення технологічного обладнання, підвищення кваліфікації тощо;

залучення недержавних та іноземних інвестицій до розвитку сфери побутового обслуговування населення у невеликих містах, районних центрах та сільській місцевості;

легалізація тіньового сектора у сфері побутового обслуговування населення тощо.

Становлення малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України проходило (і зараз проходить) шляхом самоініціативи і самоорганізації суб'єктів підприємництва, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств, про що свідчить динаміка кількості суб'єктів малого підприємництва в 1991 - 2001 рр. Питома вага кількості малих підприємств у сфері побутового обслуговування до загальної їх кількості незначно коливається в межах 5%, тоді як питома вага чисельності працюючих на малих підприємств у сфері побутового обслуговування до загальної кількості працюючих на малих підприємствах коливається значно більше (в середньому на 20-25 %) і у 2001 р. складала 7 %. Чисельність працюючих на малих підприємствах у сфері побутового обслуговування збільшилась із 39,2 тис. осіб у 1991 р. до 120 тис. осіб у 2001 р., тобто у 3 рази.

Разом з тим, децентралізація системи господарювання у побутовому обслуговуванні населення не була своєчасно підкріплена досконалою нормативно-правовою базою державного регулювання підприємницької діяльності, країна не мала розвинутої ринкової інфраструктури, була відсутня ефективна система захисту споживачів в ринкових умовах. Лібералізація економічних відносин супроводжувалась жорсткою податковою політикою, значним подорожчанням банківських кредитів, гіперінфляцією, що викликало знецінення обігових коштів підприємств та коштів населення.

Ці чинники на тлі загальної економічної кризи зумовили, особливо на перших етапах реформування, скорочення кількості підприємств побуту та обсягів надання послуг, зниження ефективності їх роботи, погіршення якості та культури побутового обслуговування населення. Обсяги побутових послуг за цей час зменшилися більше ніж у 12 разів, мережа побутових послуг скоротилась у 2,5 рази, а у сільській місцевості в 4 рази. Частка побутових послуг у загальному обсязі платних послуг знизилась із 22,8 у 1990 р. до 6,8 % у 2000 р.

Процес становлення та розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування в умовах ринкової трансформації відбувається неоднозначно, має певні особливості та проблеми. У більшості випадків ці проблеми та особливості практично повністю співпадають із загальними проблемами процесу становлення малого підприємництва в Україні. Разом з тим, мале підприємництво у цій сфері стикається з рядом особливих проблем розвитку. Ними є:

нестабільність та недосконалість законодавства щодо господарської діяльності суб'єктів підприємництва;

професійна роз'єднаність підприємців сфери побутового обслуговування та відсутність їх організаційного обєднання з метою представлення своїх спільних інтересів при формуванні економічної та правової політики;

відсутність у невеликих і середніх містах та у сільській місцевості достатньої мережі підприємств для надання побутових послуг першої;

труднощі з оплатою побутових послуг, особливо у сільській місцевості, через низький рівень прибутків місцевих жителів;

значний тіньовий обсяг побутових послуг, який оцінюється у 50% від загального обсягу побутового обслуговування;

низький технічний рівень оснащення більшості підприємств, повільне впровадження прогресивних технологій та переоснащення, відсутність дешевшого, але якісного вітчизняного обладнання, приладів та інструментів для виконання побутових послуг;

нерозвиненість ринку фінансово-кредитних послуг для малого і середнього підприємництва, недостатність фінансово-кредитної підтримки сфери побутових послуг у державних програмах розвитку малого підприємництва;

недостатня фахова кваліфікація значної частини власників та працівників побутових підприємств.

Негативно впливає на розвиток сфери побутового обслуговування також відсутність належної офіційної статистичної звітності і неповна інформація щодо обсягів надання побутових послуг. Статистична звітність про обсяги надання побутових послуг необхідна під час розробки показників щорічних Державних програм соціального і економічного розвитку України, балансу грошових доходів і витрат населення. Тим часом, у зв'язку із запровадженням у статистичну практику Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) нова форма статистичної звітності, затверджена наказом Держкомстату від 30.06.2000 р. № 206, яка почала діяти з 2001 року, фактично ігнорує побутове обслуговування як окрему галузь. У ній окремі види побутових послуг взагалі відсутні, а обсяги надання побутових послуг у загальному обсязі платних послуг виділити неможливо.

У третьому розділі “Напрями забезпечення ефективного розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України” визначено шляхи удосконалення системи державного регулювання та підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення, розкрито фінансове-кредитне забезпечення діяльності цих суб'єктів, проаналізовано стан та проблеми підготовки сучасних кадрів для цієї сфери.

Комплексний та збалансований підхід до вирішення соціально-економічних проблем суспільства як на місцевому рівні, так і в масштабах країни, повинен певною мірою забезпечити механізм державного регулювання та підтримки суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення. Ця сфера являє собою складне переплетення суспільних відносин, підґрунтям яких є форми власності на засоби виробництва, і це визначає їхній характер та соціально-економічний зміст господарювання. Результати його покликані задовольняти нагальні потреби людей, чим передбачається особливий режим взаємовідносин з державою. Часто-густо соціальна значущість діяльності сфери послуг набагато перевищує її економічний потенціал. У цьому контексті роль та значення системи державного регулювання суб'єктів підприємницької діяльності зазначеної сфери набувають ще більшої актуальності. За роки незалежності України система державного регулювання та підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення була не лише сформована, але вже й зазнала чимало змін разом із змінами, що відбувалися в підприємницькому середовищі. Велике значення щодо державного регулювання та підтримки малого підприємництва у цій сфері мають правові та організаційні передумови господарювання його суб'єктів.

Правові передумови розвитку суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення ґрунтуються на законодавстві, нормативних актах, існуючих в країні. Організаційні передумови, в свою чергу, повинні сприяти досягненню належного рівня координації діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної із забезпеченням розвитку суб'єктів малого підприємництва, спрощенню системи їх реєстрації та ліцензування видів діяльності, звітності, обліку тощо. Організаційні передумови тісно пов'язані з їх нормативно-правовим забезпеченням. Тому доцільно розглядати організаційно-правові передумови розвитку суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення в їх єдності.

Основним напрямом регуляторної політики щодо забезпечення перспектив розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування повинно бути здійснення системної регуляторної реформи у цій сфері, зміст якої становить система заходів, спрямована на адаптацію малого підприємництва до умов ринкового господарювання.

Складовою системи регуляторної реформи, спрямованої на забезпечення ефективності розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування є реформування фінансово-кредитного забезпечення цього сектора економіки. Найбільш оптимальним шляхом фінансування суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення є зменшення тієї частки доходів, яка є об'єктом перерозподілу через бюджетну систему та державні цільові фонди через зменшення ставок як прямих податків - податку на доходи фізичних осіб, так і непрямих - податку на додану вартість. Це дасть змогу для осіб з достатнім рівнем доходів спрямувати свої кошти на фінансування власних підприємств та слугуватиме зростанню сукупного попиту, що забезпечить формування внутрішніх коштів малих підприємств та збільшить розмір заощаджень, які підвищать можливості малих підприємств по зовнішньому кредитуванню.

Важливим джерелом кредитного забезпечення суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування є комерційне кредитування. Цей механізм кредитного забезпечення суб'єктів малого підприємництва дозволяє їм отримати опосередкований, через своїх контрагентів, доступ і до банківського кредитування. Найбільш поширеним джерелом додаткового фінансування малих підприємств венчурне фінансування, яке лише починає розвиватися в Україні. Ефективним механізмом фінансово-кредитного забезпечення суб'єктів малого підприємництва виступає лізинг. Вирішальним напрямом розвитку в Україні лізингових операцій, за умов не досить активної роботи банківських установ на цьому сегменті фінансового ринку, є створення дочірних лізингових компаній виробниками майна, яке може передаватись в оренду. Принципово новою формою кредитування суб'єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення є мікрокредитування. Перспективним напрямом фінансово-кредитного забезпечення малих підприємств повинно стати створення фінансово-кредитної установи з функціями об'єднання та координування існуючих на сьогодні фінансово-кредитних програм підтримки малих підприємств у цій сфері.