Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Самостійна робота

з курсу «Економічний аналіз»

Оцінка діяльності ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня»

Київ 2014



1. Характеристика діяльності ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод»

фінансовий рентабельність ліквідність

ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня» - одне з ведучих верстатобудівних підприємств країн СНД. Історія заводу почалася в 1932 році, коли паралельно з будівництвом виробничих будинків і монтажем устаткування йшла робота з випуску перших дослідних верстатів. І вже 23 липня 1933 року були випущені перші дослідні радіально-свердлильні верстати, наприкінці 1933 року були виготовлені перші дослідні круглошлифовальні верстати.

В роки Великої Вітчизняної війни діяльність заводу була перебудована на випуск оборонної продукції. Із серпня 1941 року завод випускав автоматичну стрілецьку зброю і корпуси артилерійських снарядів.

В післявоєнні роки завод поступово відновив виробництво верстатної продукції розширюючи її номенклатуру. Верстати з маркою «МВЗ» відвантажувалися підприємствам автотракторної, підшипникової, суднобудівної промисловості, автомобільним заводам, заводам хімічного і транспортного машинобудування, металургійним підприємствам.

Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський верстатобудівний завод» знаходиться в колективній власності, підкоряється Міністерству промислової політики України.

ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод» спеціалізується на виробництві круглошлифовальных верстатів із широким спектром призначення: універсальних і спеціалізованих; ручних, напівавтоматів, автоматів і автоматичних ліній; середніх, важких і унікальних (вагою понад 100 тонн); працюючих як у ручному так і в автоматичному режимі з використанням ЧПУ.

Завод випускає устаткування практично для всіх галузей промисловості:

верстати для фінішної обробки деталей типу вал будь-яких розмірів і діаметрів;

верстати для шліфування распредвалів і коленвалов автотракторної промисловості;

верстати для обробки валів суднових двигунів і залізничного составу;

верстати для обробки валків прокатних станів металургійної промисловості;

верстати для обробки валків паперової промисловості тощо.

ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод» робить ремонт і модернізацію верстатів як власного виготовлення, так і будь-якого іншого існуючого верстатного устаткування вітчизняного й імпортного виробництва.

Крім того заводом випускаються товари народного споживання, з яких найбільшу питому вагу займає замкова продукція.

Підприємство має одиничний і дрібносерійний характер виробництва з, практично, замкнутим циклом одержуючи по кооперації тільки інструмент. Основним виробничим підрозділом заводу є цех. Виробнича й організаційна структура підприємства є типовою структурою для машинобудівного підприємства.

В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва на підприємстві мається необхідна група універсального і спеціалізованого устаткування.

Вік устаткування складає 18-50 років. У зв'язку з відсутністю коштів відновлення устаткування останнім часом не здійснювалося. Завод є учасником Загальнодержавної комплексної програми розробки й освоєння найважливіших видів верстатобудівної продукції.



2. Аналіз ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня»

Фінансові результати поділяються насамперед за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають: на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності (виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками та замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами та інше). Звичайна діяльність поділяється на:

фінансові результати від операційної діяльності;

фінансові результати від іншої звичайної діяльності;

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій.

Фінансові результати від операційної діяльності складаються з таких складених:

валового прибутку (збитку);

інших операційних доходів;

адміністративних витрат;

витрат на збут;

інші операційні витрати.

Дані для аналізу фінансових результатів від операційної діяльності представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Фінансові результати від операційної діяльності

Стаття	2012 рік	2013 рік	Відхилення
1	2	3	4
Доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	11340,9	13018,4	1677,5
Податок на додаткову вартість	1557,7	647,2	-910,5
Акцизний збір	-	-	-
Інші відрахування з доходу	1778,9	308,7	-1470,3
Чистий доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	8004,3	12062,5	4058,2
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	5777,8	7065,6	1287,8
Валова:
прибуток	2226,5	4996,9	2770,4
збиток	-	-	-
Інші операційні доходи	2612,5	10880,8	8268,3
Адміністративні витрати	2583,9	3283,4	699,5
Витрати на збут	223,4	718,9	495,5
Інші операційні витрати	3685,9	11867,3	8181,4
Фінансові результати від операційної діяльності
Прибуток	-	8,1	-1662,3
Збиток	1654,2	-

З таблиці 1 видно, що валовий прибуток збільшився на 2770,4 тис. грн. або 124,4%, при цьому чистий доход від реалізації збільшився на 4058,2 тис. грн. або 50,7%, а собівартість реалізованої продукції на 1287,8 тис. грн. чи 22,3%. У теж час збільшилися витрати на збут та інші операційні витрати.

У цілому підприємство в 2013 році дістало прибуток у розмірі 8,1 тис. грн., а значить перебороло чорту збитковості.

Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності представлений у таблиці 2.

Таблиця 2. Фінансовий результат від іншої звичайної діяльності

Стаття	2012 рік	2013 рік	Відхилення
Доход від участі в капіталі	-	-	-
Інші фінансові доходи	-	0,1	-
Інші доходи	1995,9	200,5	-1795,4
Фінансові витрати	1,7	401,3	399,6
Утрати від участі в капіталі	-	-	-
Інші витрати	18,8	159,9	141,1
Разом	2016,4	761,8	-1254,6



Фінансовий результат від іншої операційної діяльності представлений у табл. 2 показав що даний доход скоротився на 1254,6 тис. грн., причому, основне скорочення відбулося по статті «інші доходи» на 1795,4 тис. грн.

У загальнім фінансові результати до оподатковування складають: збиток у розмірі 378,5 тис. грн. у 2013 році, а в 2012 році - доход 321,2 тис. грн.

Фінансове становище підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Тому фінансове становище є підсумком вмілого і грамотного управління усіма факторами, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Для аналізу фінансового становища підприємства будуть використовуватися такі показники:

показники майнового становища підприємства;

показники ділової активності:

показники рентабельності;

показники фінансової стійкості;

показники ліквідності.

Фінансовий стан підприємства, щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства:

розмір та структура активів балансу, тобто чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності;

фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов'язання) - пасив.

Основними показниками майнового стану являються:

частка оборотних коштів в обігових коштах;

частка основних засобів в активах;

коефіцієнт зносу основних засобів;

коефіцієнт оновлення основних засобів;

частка довгострокових фінансових інвестицій в активах;

частка оборотних активів;

коефіцієнт мобільності активів.

Аналіз майнового становища підприємства представлений у таблиці 3.

Таблиця 3. Аналіз майнового становища підприємства

Показник	2012 рік	2013 рік	Відхилення	Нормативне значення
Коефіцієнт зносу ОФ	0,63	0,61	0,02	зниження
Коефіцієнт відновлення основних фондів	0,1	0,1	0,0	Збільшення
Коефіцієнт вибуття основних фондів	0,3	0,7	0,4	< ніж коеф. відновлення ОФ

Як видно з табл. 3 на підприємстві відбулося зниження коефіцієнта зносу основних фондів на 0,02, що свідчить про збільшення частки нового обладнання, цей факт повинний уплинути на результати діяльності підприємства. Коефіцієнта відновлення ОФ не змінився і складає 0,1. Коефіцієнт вибуття ОФ збільшився на 0,4 і перевищує коефіцієнт відновлення. Це означає що відновлення основних фондів на підприємстві відбувається повільніше ніж вибуття.

Наступним етапом оцінки фінансового становища буде аналіз показників ділової активності, що дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої засоби. Розрахунок показників ділової активності представлений у табл. 4.

Таблиця 4. Показники ділової активності підприємства

Показник	2012 рік	2013 рік	Відхилення	Нормативне значення
Коефіцієнт оборотності основних фондів (фондовіддача)	0,14	0,093	-0,047	збільшення
Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, про.	0,23	0,15	-0,11
Коефіцієнт оборотності активів	0,23	0,15	-0,08	збільшення
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	134,7	89,4	-45,3	збільшення
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	300,8	199,6	-101,2	збільшення
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	0,27	0,93	0,66	збільшення
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	1,67	1,37	-0,3	збільшення
Термін погашення дебіторської заборгованості, днів	1,24	1,83	0,59	збільшення
Термін погашення кредиторської заборгованості, днів	2,71	4,08	1,37	збільшення
Тривалість одного обороту, днів	1571	2409	838	Зменшення

Як видно з табл. 4 у 2013 році відбулося зменшення фондовіддачі, це означає зменшення ефективності основних виробничих фондів.

Наступні показники характеризують швидкість обороту і період обороту як всього оборотного капіталу так і його окремих частин. Оборотність повинна збільшуватися, а період оборотності, відповідно, зменшуватися. Як показують розрахунки оборотність оборотного капіталу зменшилася на 0,11 обороту, а період оборотності відповідно збільшився на 838 днів. Тобто підприємство неефективно використовувало оборотний капітал.

Оборотність кредиторської і дебіторської заборгованості зменшилася на 45,3 і 101,2 обороти відповідно. Збільшився і термін погашення кредиторської і дебіторської заборгованості на 1,37 і 0,59 дня відповідно.

У фінансовому аналізі застосовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні і показують, скільки одиниць прибутку підприємство одержує на одиницю реалізованої продукції.

Таким чином, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди присутній прибуток. Сукупність показників рентабельності усебічно відображає ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

Основні показники рентабельності ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод» приведені в табл. 5.



Таблиця 5

Показники рентабельності діяльності підприємства 2012-2013 р., %

Показник	2012 рік	2013 рік	Відхилення	Нормативне значення
Коефіцієнт рентабельності активів	0,0	0,43	0,43	> 0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,0	0,50	0,50	> 0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності продукції	8,9	31,7	22,8	> 0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності виробництва	0,0	1,6	1,6	> 0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності продажів	0,00	0,67	0,67	> 0, збільшення

Як видно з табл. 5 показники рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності виробництва і продажів у 2013 році одержали позитивне значення, це пояснюється одержанням у 2012 році збитків у результаті діяльності підприємства. Так само необхідно відзначити збільшення рентабельності продукції на 22,8 % у порівнянні з 2012 роком - 8,9 %.

Однієї з найважливіших характеристик фінансового становища підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння власним майном і його користуванням.

Аналіз відносних та абсолютних показників фінансової стійкості підприємства представлений у таблицях 6 та 7 відповідно.

Таблиця 6. Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Показник	2012 рік	2013 рік	Відхилення	Нормативні значення
1	2	3	4	5
К овз, Коефіціент забаспеченності оборотних активів власними засобоми	0,61	0,57	-0,04	0,1
Коз, коефіцієнт забаспеченності запасів власними джерелами формування	0,68	0,67	- 0,01	0,6…0,8
Кмк, коефіцієнт маневренності капіталу	0,26	0,26	0,0	0,1
Крвм, коефіцієнт реальної вартості майна	0,97	0,95	- 0,02	0,5
Кап, коефіцієнт автономії підприємства	0,86	0,84	-,002	0,4…0,5
Кспвк, коефіцієнт співвідношення позичкових та власнихї коштів	0,16	0,19	0,03	<1
Кфс, коефіцієнт фінансової стійкості	0,88	0,85	- 0,03	0,6

Коефіцієнт забезпеченості активів власними коштами характеризує можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Як видно з табл. 6 даний показник знаходиться в нормі. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами запасів, показує, наскільки запаси мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Як бачимо з табл. 6 даний показник знаходиться в межах норми, але має тенденцію до зменшення і склав 0,68 і 0,67 у 2012 і 2013 роках відповідно, при нормативі 0,6-0,8.

Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу показує частку оборотних коштів у власному капіталі. На аналізованому підприємстві, даний коефіцієнт відповідає нормативному показнику і складає 0,26 як 2012 так і в 2013 році при нормі рівної 0,1. Це говорить про те, що забезпечення поточної діяльності відбувається за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт автономії характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, залежність підприємства від позикових джерел. Дане підприємство демонструє свою незалежність від кредиторів тому що показник автономії складає 0,84 у 2013 році і 0,86 - у 2012, при нормі 0,4-0,5. Тобто частина власного капіталу в пасивах підприємства в 2013 році склала 84%.

Коефіцієнт автономії характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, залежність підприємства від позикових джерел. Дане підприємство демонструє свою незалежність від кредиторів тому що показник автономії складає 0,84 у 2013 році і 0,86 - у 2012, при нормі 0,4-0,5. Тобто частина власного капіталу в пасивах підприємства в 2013 році склала 84%.



Таблиця 7. Абсолютні показники фінансової стійкості

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів показує скількох позикових коштів залучило підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. Даний показник знаходиться в нормі 0,16 і 0,19 відповідно в 2012 і 2013 роках при нормативному показнику <1. Це означає що підприємство не піддане впливу зовнішніх джерел коштів.

Основне завдання ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрати фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися по зобов'язаннях власним майном у визначений період часу.

Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Ніж швидше той чи інший вид активу може знайти грошову форму, тим вище його ліквідність. У табл. 8 представлений аналіз ліквідності балансу.



Таблиця 8. Аналіз ліквідності балансу

Основні показники ліквідності підприємства представлені в табл. 9.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує в якій частці короткострокові зобов'язання підприємства можуть бути поповнені за рахунок високоліквідних активів. Як показує табл. 9 даний коефіцієнт має значення нижче нормативного, значить підприємство не може терміново ліквідувати короткострокову заборгованість. Позитивним моментом є збільшення даного коефіцієнта в 2013 році на 0,0615.

Таблиця 9. Показники ліквідності підприємства



Коефіцієнт поточної ліквідності вважається більш точним показником, тому що при його розрахунку в увагу не береться найменш ліквідна частина активів. Коефіцієнт показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів приходиться на одиницю термінових боргів.

Виходячи з цього можна сказати, коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві не відповідає нормативу 0,7-0,8, але має тенденцію в підвищенню, так у 2013 році показник дорівнював 0,31, у відмінності від 0,29 у 2012 році. З цього можна укласти, що підприємству не досить найбільш ліквідних активів для погашення боргів.

Останній показник табл. 9. відбиває здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів у плині одного року. Рекомендується тримати цей показник на рівні 1. ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод» не досяг належного рівня такого співвідношення.

3. Заходи, спрямовані на поліпшення роботи підприємства

Головною задачею, що стоїть перед колективом заводу, полягає в підвищенні ділової активності, подальшої стабілізації роботи підприємства, поліпшенні фінансового становища, збереженні і збільшенні кадрового і виробничого потенціалу, нарощуванні виробництва верстатної продукції, послуг по капремонту устаткування. За планом ріст обсягу виробництва збільшити в 1,8 рази, трудомісткість - у 2,2 рази. Передбачено виробництво 87 верстатів на суму 21 млн. грн.:

з них 76 верстатів для підприємства на суму 10 млн. грн.;

замовлення на сторону 11 верстатів на суму 10,3 млн. грн., у тому числі важких - 5, капремонт верстата - 3415 і 5шт. спеціальних станків.

Зростання виробництва планується здійснити за рахунок власних коштів підприємства.

Так само планується зробити роботи з поліпшенню умов праці і техніки безпеки - подальше введення в експлуатацію системи опалення виробничих і допоміжних цехів, ремонт медпункту, поточний ремонт устаткування.

Для поліпшення фінансового становища підприємства планується зменшити дебіторську і кредиторську заборгованість, ліквідувати заборгованість бюджету, пенсійному фонду і зарплаті.

Збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, особливо експортної, є єдиним стабільним джерелом одержання прямих грошових надходжень, так необхідних для забезпечення фінансової стабільності підприємства.

Основними споживачами продукції є організації усіх форм власності України. Основна маса продукції реалізується в центральній і східній частинах України й у меншому ступені в її західній частині.

Істотне розширення ринків збуту при обмеженні митних бар'єрів планується здійснити за рахунок реалізації продукції в Росії, особливо, у її найближчих областях.

По ряду параметрів наша продукція перевершує аналогічну продукцію інших виробників, однак наші товари народного споживання стали уступати подібним імпортним товарам. Тому експортні постачання товарів народного споживання скоротилися.

З метою збереження попиту на нашу продукцію, підвищення її конкурентоздатності, збільшення ринків збуту, планується:

підвищення якості і дизайну продукції, що випускається;

відновлення номенклатури продукції, що випускається, що користається стійким попитом із прийнятним рівнем цін;

забезпечення технічного переозброєння діючого виробництва з розробкою й освоєнням нових високоефективних технологій;

удосконалювання механізму управління підприємством і освоєння нових форм роботи зі споживачем.

З розвитком виробництва і кооперації праці в управлінні, з появою нових проблем, що вимагають більш творчого підходу, виявилося, що організаційна структура ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод» неефективна і її отже необхідно реструктуризовати. Це викликано такими недоліками існуючої організаційної структури як:

відсутність гнучкості і динамічності, що утрудняє досягнення поставленої мети;

постійна необхідність в узгодженні прийнятих рішень, що викликається рішенням виробничих задач, обумовлених новими цілями функціонування і потребуючих певних знань. Це приводить до затримки термінів реалізації і росту управлінських витрат;

відсутність тісних взаємозв'язків і взаємодія на горизонтальному рівні між виробничими підрозділами;

недостатньо чітка відповідальність, таких як готують рішення, не беруть участь у його реалізації.

На проектування організації і вибір організаційної структури впливає ряд факторів:

складність і динамізм зовнішнього середовища;

технологія робіт в організації;

поведінка працівника;

стратегічний вибір керівництва.

Ключовими рішеннями, що вплинули на проектування нової організаційної структури стали:

ступінь поділу праці;

тип департаменталізації;

спосіб координації;

масштаб керованості;

кількість рівнів управління;

спосіб розподілу прав і відповідальності;

співвідношення централізації і децентралізації в прийнятті рішень.

Так само одним із пропонованих заходів поліпшення становища підприємства є створення більш ефективної служби маркетингу. Від її діяльності залежить обсяг продажів. Стратегія розвитку даної функції повинна бути всебічною і передбачати нарощування потенціалу кожного елемента системи управління у функціональному розрізі. Тому забезпечення реалізації стратегії маркетингу, крім заходів щодо стимулювання збуту, повинна передбачати:

забезпечення високого кваліфікаційного рівня персоналу даної служби;

побудова раціонального взаємозв'язку і взаємин між відділом маркетингу й інших служб;

підвищення зацікавленості працівників у якісному виконанні своїх обов'язків.

4. Макроекономічний аналіз машинобудівної галузі

За роки трансформації вітчизняної економіки машинобудівний комплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, спричиненої реформуванням відносин власності та втратою економічних зв'язків, які існували за часів Радянського Союзу. Багато вітчизняних машинобудівних підприємств були проміжними ланками технологічних ланцюжків і не створювали кінцевої продукції, яка найбільшою мірою формує загальну величину споживчої вартості. Відмова російських машинобудівних підприємств та виробників кінцевої продукції інших пострадянських країн від комплектуючих та силових агрегатів, які виготовлялись багатьма українськими підприємствами, потребувала перегляду асортименту та обсягів машинобудівної продукції. Проте усунення держави від формування пріоритетів розвитку вітчизняного машинобудування, відсутність стратегічного бачення в нових їх власників і їх орієнтація на максимізацію власної вигоди призвели до того, що ресурсний потенціал більшості підприємств не розвивався, а в кращому випадку просто відтворювався. На багатьох підприємствах мало місце критичне зношення основних фондів, вимивання обігових коштів до межі, коли втрачається можливість оновлення асортименту і підтримання необхідної для цього освітньо-кваліфікаційної структури персоналу.

Певний розвиток отримали лише ті підприємства, продукція яких була конкурентоспроможна на зовнішніх ринках. На жаль, серед них переважна більшість підприємств, що здійснюють первинну обробку металу, тобто створюють продукцію із незначною доданою вартістю. Водночас у структурі виробничих витрат таких підприємств велика питома вага витрат на енергоносії; крім того, їх діяльність є екологічно шкідливою.

Очікування на те, що входження іноземного капіталу сприятиме технологічному оновленню галузі, і, як результат - збільшенню частки наукомісткої продукції в загальному обсязі продукції машинобудування, не виправдалися. У вітчизняне машинобудування на початок 2012 р. надійшло лише близько 3 % іноземних інвестицій з усього їх обсягу (рис. 1), причому значна частина капіталу - із офшорних зон, що свідчить про їх ймовірне українське походження.

Рис. 1. Структура прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності у 2012 році



Загалом, трансформаційні процеси в галузі призвели до поглиблення структурних деформацій - збільшення частки підприємств, що відносяться до 3-го та 4-го технологічних укладів і зменшення підприємств, що випускають наукомістку продукцію. При цьому мали місце значні втрати виробничого і кадрового потенціалу, більше ніж двократне скорочення частки продукції машинобудування в промисловому виробництві, зниження активності в інноваційно-інвестиційній діяльності.

Разом з тим, незважаючи на складнощі трансформаційного періоду, машинобудівний комплекс з часом став поступово відновлювати свою діяльність. Протягом 2001-2008 рр. обсяги виробництва та реалізації продукції збільшилися в 5,7 раз за середньорічного зростання на 12,3% (рис. 2).

Однак висока динаміка зростання вітчизняних машинобудівних підприємств, ймовірніше всього, не була наслідком значних якісних змін у складі їх структурного потенціалу. І якщо за сприятливої економічної кон'юнктури 2001-2007 років, зумовленої загальним економічним зростанням і, відповідно, підвищеним попитом на засоби виробництва, вітчизняна галузь машинобудування розвивалась доволі високими темпами (вищими, ніж у промисловості в цілому), то за підсумками 2009 р. мало місце значне погіршення відносної динаміки розвитку машинобудування (див. рис. 2).

Рис. 2. Індекси промислової продукції України

Порівняно з попереднім роком індекс виробництва машинобудівної продукції склав 54,9%, водночас у промисловості загалом - 78,1%, тобто зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції у машинобудуванні було майже вдвічі більшим, ніж у промисловості. При цьому високі темпи зростання машинобудування практично не вплинули на показники ефективності галузі. Так, за вказаний період, рівень рентабельності в цьому виді економічної діяльності був дуже низьким - 1,5-3,4% (зокрема у 2008 р. - 2,9%).

Найбільша кількість прибуткових підприємств працювала у сфері виробництва електричного, електронного та оптичного устаткування - від 71,4% у 2007 році (найсприятливішому для багатьох видів економічної діяльності) - і до 62,6% у найскладнішому з досліджуваного періоду 2009 році (рис. 3).

Рис. 3. Частка підприємств машинобудування, які одержали прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

Можна припустити, що підприємства, які працюють у цій сфері, випускають найбільш конкурентоспроможну продукцію. Підтвердженням цього є дані про індекси виробництва продукції машинобудування у 2009 р. - на підприємствах з випуску апаратури для радіо, телебачення та зв'язку - 76,2%, електричних машин та устаткування - 75,8%, побутових приладів - 69,6%, контрольно-вимірювальних приладів - 52,8%, машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, для сільського і лісового господарства, для металургії - відповідно 52,1%, 55,1%, 48,7%, залізничного рухомого складу - 47,7%, автомобільного транспорту - 19,1%.

Якщо брати до уваги те, що машинобудування є головною капіталоутворюючою галуззю національного господарства, у продукції якої отримують своє матеріальне втілення практично всі досягнення науково-технічного прогресу, то стає очевидною необхідність переосмислення підходів до управління її розвитком як з боку держави (через виділення та інвестиційну підтримку пріоритетних проектів, реалізація яких забезпечить створення нових видів ресурсозберігаючого та функціонально прогресивнішого обладнання для виробничих потреб і, відповідно, поліпшить технічну складову ресурсного потенціалу вітчизняних виробничих підприємств), так і з боку окремих суб'єктів господарювання (через участь у реалізації проектів, спрямованих на поліпшення структури власного ресурсного потенціалу, зокрема, його інтелектуальної складової).

Наведені дані підводять до висновку, що ресурсний потенціал вітчизняних машинобудівних підприємств використовується недостатньо, що може бути пов'язано із його нераціональною структурою. Зокрема, негативно впливає на загальні результати діяльності підприємств висока зношеність основних фондів, відстала технічна основа, якій формується їх основна частина тощо. За деякими даними, зношеність основних виробничих засобів сягнула критичного рівня (залежно від галузей - від 52 до 75%). І на сьогодні рівень технічного оновлення промисловості залишається низьким: коефіцієнт ліквідації основних фондів промисловості становить 0,93% при пороговому значенні цього коефіцієнта не менше 2,5%.

Висока зношеність основних фондів спричиняє високу ресурсо- та енергомісткість вітчизняної продукції. Так, на 1 дол. ВВП Україна витрачає у 2,6 рази більше середньосвітового рівня енергоресурсів.

Продуктивність праці сягає лише 25-30% рівня країн Євросоюзу. Надзвичайно високою є матеріаломісткість промислового виробництва - 0,61. З цих причин, незважаючи на дешевизну робочої сили, окремі види продукції вітчизняних підприємств на 30-70% перевищують ціни на міжнародних ринках, що робить їх неконкурентоспроможними.

І це за умов, коли значна частина ресурсів, яка використовується у виробництві, є суттєво дешевшою, ніж відповідні ресурси в країнах із розвиненою ринковою економікою. Тож становище може бути пояснено лише тим, що структура ресурсів, які використовуються, не відповідає умовам сьогодення. Поліпшення структури ресурсного потенціалу вітчизняних машинобудівних підприємств необхідне в першу чергу для того, щоб збільшити ресурсовіддачу в галузі та її внесок у формування валового внутрішнього продукту.

Виходячи із того, що до основних економічних напрямів використання ресурсів продукції машинобудування належать: засоби виробництва (знаряддя праці), які спожиті на нагромадження основного й оборотного капіталу; предмети праці й послуги, надані машинобудуванням для інших видів діяльності на їхні проміжні витрати; товари для народного споживання - кінцевого споживання, а також експорт продукції, надзвичайно важливо забезпечити збільшення ролі машинобудування у формуванні активної частини основного капіталу національної економіки та задоволенні попиту населення на технічні засоби для споживання у домогосподарствах.

Дослідження тенденцій розвитку машинобудівних підприємств у контексті сучасних соціально-економічних трансформацій засвідчили наявність диспропорцій у розвитку галузевої структури, її невідповідність пріоритетам розвитку національної економіки. У машинобудівному комплексі спостерігається зниження інноваційної активності, що спричиняє подальшу втрату конкурентоспроможності продукції машинобудування і витіснення вітчизняних виробників із тих ринкових сегментів, які вони займали. Зменшення обсягів діяльності зумовлює низький рівень рентабельності машинобудування та нестачу коштів для фінансування техніко-технологічного оновлення і розвитку - з кожним роком у галузі скорочується кількість працівників, підвищується зношеність основних засобів.

Очевидно, що для виходу із кризової ситуації у вітчизняному машинобудуванні необхідно застосувати ефективні макроекономічні регулятори, які б створювали певні преференції вітчизняним виробникам. За цих умов вітчизняне машинобудування може стати авангардною ланкою промислового комплексу, створюючи умови для технічного переоснащення всіх галузей економіки. Однак макроекономічне регулювання лише частково вирішуватиме проблему - захист вітчизняного виробника не створюватиме міцного фундаменту для структурно-інноваційної перебудови машинобудування. Набагато конструктивнішими, на наш погляд, можуть бути дії, спрямовані на поліпшення структури ресурсного потенціалу машинобудівних підприємств, яка має відповідати вимогам часу. Передусім це стосується його інноваційної складової, яка має бути достатньою для реалізації завдань із підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх продукції. Це важливе стратегічне завдання менеджменту цих підприємств і воно має вирішуватися кожним суб'єктом господарювання.



Список використаної літератури

1. Экономика машиностроительной промышленности / Абрамов Ю.А., Берзинь И.Э. и др. - М.: Высшая школа, 1988. - 300 с.

2. Бондаренко М.И. Евтушенко А.Г. Экономика труда. Второе издание. Учебно-методическое пособие. Х.: ХИБМ, 2001. - 291 с.

3. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.:МАУП, 2000. - 152 с.

5. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник/Под ред. Е.С. Стояновой. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во «Перспектива», 2001. - 656 с.

6. Форми звітності підприємств ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня».

7. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия - М.: Экономика, 1994 г. - 509 с.

8. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки [Електронний ресурс]: Міністерство промислової політики України. -- Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36412&cat_id=36198.

9. Концепція загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року. Проект [Електронний ресурс]: Міністерство промислової політики України. -- Режим доступу: http://industry.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=57967&cat_id=57966.

10. Соціально-економічне становище України за 2009 рік [Електронний ресурс]: Державний комітет статистики України. -- Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/druk/soc_ek/publ_u.html.

11. Оборотні активи за видами промислової діяльності станом на 31 грудня 2008 року [Електронний ресурс]: Державний комітет статистики України. -- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/fin/oaktuvu/oa_prom/oa_pr_4_08_u.htm.

Размещено на Allbest.ru

...