Ефективність іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Іноземні інвестиції в агропромисловий комплекс (АПК) України в умовах обмеженості внутрішніх ресурсів є найбільш привабливим джерелом матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Однак їх обсяг та рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна привабливість українського агропромислового комплексу для іноземних інвесторів та ін. За підрахунками фахівців Інституту аграрної економіки УААН, потенційне щорічне залучення в АПК іноземних інвестицій може досягти 3 млрд. доларів США, зокрема в 2000-2005 рр. - 400-500 млн. дол. США і в 2006-2010 рр. - 700-800 млн. дол. США. Поки що, станом на початок 2000 р., в АПК України нараховувалось всього 750 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, з них 660 млн. - в економіку харчової промисловості і лише 64 млн. дол. США - в економіку безпосередньо сільського господарства. Приріст обсягу таких інвестицій в АПК за 1999 рік склав всього 82 млн. дол. США. Зрозуміло, що кожна країна-інвестор в першу чергу дбає про свої інтереси і, за великим рахунком, кожна іноземна допомога - це, в певному розумінні, засіб послаблення партнера, який її одержує. Проте аналіз світового досвіду показує, що й країни, які одержують іноземну допомогу, можуть мати вагомі ефективні результати від неї за наявності відповідного механізму використання. Саме тому дослідження можливостей подальшого залучення іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс України та їх ефективного використання, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, які вимагають негайного вирішення. З цією метою опрацьовано роботи вчених-економістів, які займаються досліджуваною проблемою: Т. Арбузової, В. Андрійчука, П. Березівського, В. Беренса, Г. Бірмана, С. Шмідта, І. Бланка, Д. Богині, Р. Брейлі, Є. Брігхема, В. Войцеховського, Н. Внукової, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького та ін. Ними досліджено значний фактичний матеріал, на основі чого зроблено відповідні висновки та обґрунтовано низку рекомендацій щодо розвитку іноземного інвестування АПК та підвищення його ефективності. Проте практично жодна з праць цих вчених не може претендувати на закінченість і остаточність у вирішенні цілого комплексу важливих питань, пов'язаних з досліджуваним явищем. Таким чином, вкрай низькі темпи зростання обсягів іноземного інвестування та недостатній рівень його віддачі в АПК в умовах зростаючого дефіциту ресурсів і зменшення джерел його покриття надалі залишають дослідження проблеми ефективності іноземних інвестицій гостро актуальним, що й обумовило вибір теми даної дисертації.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо збільшення обсягів і підвищення ефективності іноземних інвестицій в АПК. Для її реалізації в ході дослідження були поставлені і вирішувались такі задачі:

уточнити сутність поняття інвестицій та вдосконалити методику визначення ефективності іноземних інвестицій в АПК;

розробити єдину схему класифікації інвестицій за різними ознаками;

проаналізувати місце, динаміку обсягів і структуру іноземних інвестицій в АПК та їх результати, визначити найбільш ефективну форму їх здійснення;

розробити методику оцінки рівня інвестиційної привабливості аграрного підприємства;

виявити і проаналізувати чинники інвестиційної привабливості підприємств і галузей АПК, оцінити її рівень та обґрунтувати шляхи його підвищення;

дослідити основні чинники ефективності іноземного інвестування в АПК;

вивчити зарубіжний досвід іноземного інвестування в аграрну сферу економіки та розробити рекомендації щодо його застосування в Україні;

розробити рекомендації щодо реалізації регіональної інвестиційної стратегії шляхом розвитку транскордонного співробітництва та створення спеціальних економічних зон (СЕЗ);

розробити методику оптимізації розподілу і використання іноземних інвестиційних ресурсів та економіко-математичну модель розрахунку оптимальних параметрів іноземних інвестицій для реструктуризованого господарства;

провести соціологічне дослідження на предмет виявлення ставлення до іноземних інвестицій різних категорій населення і фахівців.

Об'єктом дослідження є процеси іноземного інвестування агропромислового комплексу України, реалізація яких розглядається в даному випадку на прикладі як в цілому АПК країни, так і з врахуванням регіональних її особливостей, зокрема АПК Львівської області та її районів.

Предмет дослідження - сукупність проблем, спричинених об'єктивною необхідністю іноземного інвестування АПК України, незначними, як до цього часу, обсягами іноземних інвестицій в АПК України та низькою їх ефективністю.

1. Теоретичні і методичні основи дослідження ефективності іноземних інвестицій в АПК

Досліджено соціально-економічну сутність і зміст інвестицій, їх значення у функціонуванні економіки, зокрема економіки АПК, класифікацію, теоретичні аспекти і правові засади іноземного інвестування та його особливості і проблеми в Україні, викладено методологію і методику дослідження, аналізу та визначення економічної ефективності іноземних інвестицій в АПК.

Інвестиції завжди пов'язані з певними вкладеннями. В якості інвестицій можуть виступати і капітальні вкладення, однак економічна природа останніх та інвестицій є різною, а зміст поняття “інвестиції” є значно ширшим, ніж капітальних вкладень. Інвестиції можуть здійснюватись як у грошовій, так і в інших формах. У будь-якому випадку інвестиції - це засіб для одержання вигод (хоча б у вигляді доходу чи прибутку) для інвестора в першу чергу, бо в іншому випадку просто відсутня мотивація для їх здійснення. Таким чином, інвестиції - це комплексна соціально-економічна категорія, що виражає відносини між людьми в процесі вкладення певних активів у грошовій або матеріальній формах в різні можливі сфери їх застосування з метою одержання через певний час певних вигод власниками цих активів за умови наукового обґрунтування, раціонального планування та ефективного використання цих вкладених активів.

Проведений аналіз усіх існуючих точок зору на предмет класифікації інвестицій дозволяє узагальнити їх з врахуванням зроблених зауважень і сформувати свою класифікацію. Практично, основою такої класифікації є об'єкти інвестування та характер здійснення цих інвестицій.

Така схема класифікації інвестицій є оригінальною, оскільки претендує, порівняно з тими, з якими автору вдалося ознайомитись, на вищий ступінь логічності і, водночас, комплексності та системності. Крім того, ця схема має наукове і практичне значення, оскільки дозволяє здійснювати системний науковий підхід до дослідження окремих видів інвестицій, а також раціонально використовувати методику оцінки їх ефективності на всіх рівнях їх здійснення.

Серед потенційних джерел ресурсів для ринкової трансформації економіки країн з перехідною економікою іноземні інвестиції займають особливе місце. Вони, як свідчить міжнародний досвід, здатні забезпечити масштаби й темпи структурної перебудови через розвиток ринкових відносин, а відтак і органічнішу інтеграцію національних ринків у міжнародні, дають можливість впроваджувати нові технології та зарубіжний досвід менеджменту, сприяють заходам макроекономічної стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду.

Сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, соціокультурних, організаційно-правових і географічних чинників, які приваблюють, або, навпаки, відштовхують інвесторів, можна називати інвестиційним кліматом. Він визначає можливість здійснення, ефективність і міру ризику інвестиційної підприємницької діяльності. Інвестиційний клімат в певній мірі формує і визначає той чи інший рівень інвестиційної привабливості країни, регіону, підприємства.

Під інвестиційною привабливістю регіону розуміється ступінь сприятливості ситуації, що складається в ньому для інвестицій.

Методика проведеного дослідження ґрунтується на системно-діагностичному підході до вивчення іноземних інвестицій, що передбачає застосування алгоритмів розрахунку таких показників, як поріг рентабельності (поріг беззбитковості), період окупності інвестицій, коефіцієнт окупності інвестицій, зовнішній рівень окупності інвестицій (EIRR - external investment recoupment rate), NPV - netto product value. Вона дозволяє на основі мінімальної, але достатньо повної інформації шляхом побудови так званого інформаційного конуса оцінити рівень економічної ефективності в аналізованій системі та її підсистемах, виявити вузькі місця, що вимагають досягнення певного оптимального рівня, визначити черговість та способи їх усунення.

2. Оцінка інвестиційної привабливості АПК і динаміки та ефективності іноземних інвестицій

Здійснено економічну оцінку інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості АПК, досліджено динаміку, ефективність та соціальні аспекти іноземних інвестицій в цю сферу економіки.

В Україні сьогодні не дотримується жодна з двох основних умов інтенсивного надходження іноземних інвестицій - отримання прибутку і захищеність вкладень. Законодавча база ще досить далека від досконалості. Однак, вона є і дає можливість іноземним інвесторам розвивати свою діяльність.

У відомому рейтингу журналу “Institutional Investor” за 1999 рік Україна серед 136 країн займає 112-те місце. Таким чином, на думку інвесторів, зараз існує 111 країн, де інвестування здається вигіднішою та безпечнішою справою.

Львівська область, поряд з Луганською, Одеською і Полтавською, входить до другої (з чотирьох) групи регіонів України з досить високою інвестиційною привабливістю - “Регіони із задовільною соціально-економічною ситуацією”. Визначена оцінка ефективності інвестицій у цій групі на 15-20% вища, ніж у середньому в країні, а однією з найбільш привабливих сфер тут повинен бути саме агропромисловий комплекс.

Чинниками інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів є: відносно вищий, порівняно з іншими регіонами, рівень приватизації сільськогосподарських підприємств та підприємств системи агробізнесу; наявність кваліфікованої, відносно незайнятої, а тому дешевої робочої сили з досвідом роботи в сільському господарстві і сфері агробізнесу за кордоном; вигідне географічне положення регіону; наближеність до кордонів з Польщею; наявність спеціальних економічних зон “Яворів” і “Трускавець”; сприятлива структура розселення і розміщення сільських населених пунктів щодо міст; потужний переробний сектор; відносно вищий рівень господарської освіченості сільськогосподарських працівників; розвиток агробізнесових кооперативів; досвід організації і функціонування великих організаційних структур у системі агробізнесу; розвинута мережа комерційних банків, їх філіалів, контор та кредитних спілок у сільській місцевості; наявність консалтингових служб, наукової і дослідної бази (Львівський державний аграрний університет, Львівська академія ветеринарної медицини і науково-дослідні інститути, машиновипробувальні станції).

Виробництво основних видів продукції сільськогосподарськими підприємствами Львівської області за останні десять років скоротилось дуже відчутно. При цьому суттєво зросла частка господарств населення у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції. Закордонного ж інвестора цікавить в першу чергу велике підприємство, інвестиції в яке можуть дати певний ефект у вигляді суттєвої маси прибутку. Негативно вплинуло на інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств регіону для іноземних інвесторів і зниження рівня ефективності виробництва продукції і функціонування цих підприємств взагалі.

Аналіз інвестиційної привабливості проведено на прикладі фінансово-виробничої діяльності СФГ “Стремільче” Радехівського району. Для цього, згідно з розробленою автором методикою, використано баланс підприємства, який очищено і трансформовано в аналітичний баланс-нетто.

Автором також адаптовано до умов України голландську методику проведення оцінки фінансового стану агробізнесових підприємств на предмет виявлення їх інвестиційної привабливості і проведено таку оцінку щодо молокопереробних заводів регіону. За результатами проведеної оцінки найбільш інвестиційно привабливими для іноземних інвесторів є ВАТ “Маслосоюз” (м. Стрий), ВАТ “Молокозавод “Самбірський”, ВАТ “Буський молокозавод”.

Львівська область займає 9-те місце серед областей України за обсягами іноземних інвестицій в цілому і 4-е місце за темпами приросту обсягів іноземних інвестицій. У загальному обсязі інвестицій безпосередньо в сільське господарство вона займає 8-ме місце, але темпи приросту іноземних інвестицій в цю галузь тут є одними з найнижчих в Україні. Станом на кінець 1999 р. іноземні інвестиції в сільське господарство в сумі 2,7 млн.дол.США становили 2,4 % від загальної суми іноземних інвестицій в усі галузі економіки області.

У структурі іноземних інвестицій основну питому вагу займають інвестиції в харчову промисловість, що, в принципі, властиво для АПК всієї України. Основними іноземними інвесторами економіки Львівської області є Польща (17,0%), Швейцарія (12,6%), Нідерланди (12,5%), Великобританія (8,5%), Кіпр (8,2%) та США (7,1%).

Переважна частина іноземних інвестицій надходить в економіку області в грошовій формі (54%), решта - у формі рухомого і нерухомого майна (38%) і нематеріальних активів (8%). Найбільш поширеною формою іноземного інвестування в регіоні є спільні підприємства - СП. У роботі аналізуються результати економічної діяльності низки СП, зокрема українсько-англійського СП “Україна - Лайвсток”, українсько-угорського “Колош-Агро-Гал”, українсько-польського “Етрус”, акціонерного товариства закритого типу “Нідерландсько-Українські Агропроекти”, “Галка ЛТД”, українсько-англійського СП - плодоконсервного заводу “Галичина” та інших. В цілому у Львівській області є зараз близько 50 СП, які займаються виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції.

Підприємства АПК, які функціонують з залученням іноземного капіталу, мають вищий рівень як поточної, так і швидкої ліквідності, продуктивності майна та рентабельності, хоча в цілому досягнутий рівень ефективності іноземних інвестицій є явно недостатнім.

Згідно з проведеними автором соціологічними дослідженнями серед представників вітчизняних агробізнесових структур ставлення до іноземних інвестицій значною мірою залежить від наявності досвіду спілкування з іноземними компаніями різних соціальних груп. Симптоматичним є те, що позитивне ставлення переважає серед тих, хто акцептує перехід до ринкових економічних взаємовідносин, добре почуває себе в нових економічних умовах. Більша частина опитаних, висловлюючи, однак, певні побоювання, в цілому позитивно ставиться до залучення іноземних інвестицій у національну економіку.

3. Вдосконалення організації використання і підвищення ефективності іноземних інвестицій

Обґрунтовано і викладено основні раціональні шляхи і напрями формування регіональної інвестиційної стратегії з врахуванням специфіки АПК, створення зон спеціального соціально-економічного режиму, представлено авторську методику оптимізації розподілу та використання іноземних інвестиційних ресурсів.

Основними напрямками розширення сфери і масштабів діяльності іноземних інвесторів в регіоні є оптимізація розподілу та використання їх потенційних ресурсів, розвиток відповідних регіональних програм, реалізація інвестиційних проектів у пріоритетних сферах регіональної економіки.

Для забезпечення регіональної інвестиційної діяльності важливе значення має створення локальної ринкової інфраструктури, як це видно з прикладу Івано-Франківської області. Протягом 1998-1999 рр. тут Регіональною агенцією економічного розвитку і Західноукраїнською агенцією впровадження іноземних інвестицій були засновані нові ринкові структури, які відіграють значну роль в інформативних і консультативних аспектах для інвестиційних процесів у регіоні. Одними з найважливіших сприятливих для іноземних інвестицій в регіоні чинників є програми міжнародної технічної допомоги і створення економічного середовища для інвестиційної діяльності.

У Польщі застосовується практика надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових пільг, метою яких є подолання регіональних диспропорцій і структурного безробіття, впровадження новітніх технологій, переорієнтація підприємств на експорт тощо. В основу регулювання іноземних інвестицій, що надходять у Польщу, покладено національний принцип з врахуванням регіональних особливостей, що виключає будь-яку дискримінацію щодо іноземних вкладників.

Визначаючи критерії оптимізації структури іноземних інвестицій в українську економіку в ході формування інвестиційної стратегії, в тому числі й регіональної, слід встановити "бажані" і "небажані" для України напрями їх надходження. До пріоритетних ("бажаних") треба віднести інвестиції, які б мак-симально сприяли налагодженню техніко-технологічного обміну, впровадженню ноу-хау й управлінського досвіду, розвитку виробничого співробітництва й кооперування, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому й зарубіжних ринках. "Бажаними" є інвестиції у науково-дослідну діяльність, у розвиток фінансової-банківської, страхової, транспортної, прикордонної та інших інфраструктур. До "небажаних" можна віднести інвестиції, які спричиняють негативні екстерналії, призводять до створення небезпеки виникнення монополістичного ринку, або здійснюються у безперспективні галузі чи малоефективні підприємства.

Формування регіональної інвестиційної стратегії з точки зору підвищення рівня глобалізації економіки має ще й інший аспект, пов'язаний з розвитком транскордонного співробітництва та зі створенням і функціонуванням так званих єврорегіонів. У дисертації узагальнюється досвід створення і функціонування єврорегіонів “Карпати”, “Буг”, “Нижній Дунай” щодо ефективності в них іноземних інвестицій. Особливість міжнародної співпраці в єврорегіонах полягає у тому, що, крім економіки, велика увага приділяється нетрадиційним сферам: охороні навколишнього середовища, здоров'я, боротьбі зі злочинністю, що наближає Україну до світових стандартів.

Регіональна транскордонна економічна політика України та сусідніх держав, націлена на створення умов для розвитку інтелектуального потенціалу, інтелектуальної продукції шляхом об'єднання зусиль у цих напрямках, є однією з форм реалізації історичного шансу вписатися у процеси глобалізації у якості повноправних учасників. З економічних позицій такий шлях уявляється більш доступним і реальним, аніж пошук і очікування кредитів від міжнародних фінансових інститутів, більш вигідним з точки зору перспективи отримання прибутків, технологій, забезпече- ння динаміки багатьох галузей.

За умови обмеження інвестиційних ресурсів одним з основних завдань держави є визначення пріоритетних сфер інвестування. В Україні, як і в багатьох інших державах, пріоритетність інвестування визначається територіями, на яких формуються спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ), та об'єктами, розміщеними на цих територіях.

У дисертаційній роботі представлено результати аналізу ефективності іноземного інвестування економіки, зокрема аграрної, у СЕЗ “Яворів”. За радянських часів головною незручністю для цієї території було її надто близьке розташування до кордону з Польщею. Тепер це ж є потенційною перевагою для західних компаній, які з метою зменшення витрат (на заробітну платню) прагнуть перенести своє виробництво з Центральної до Східної Європи, але залишатися щонайближче до Західної Європи. Результати аналізу засвідчують відносно вищу інвестиційну привабливість територій СЕЗ та наявність в них дещо сприятливішого клімату для розміщення іноземних інвестицій в АПК.

Цікавим для України може бути досвід створення спеціальних економічних зон у Китаї. Спочатку їх було 13, а нині - більш як 20. У цих зонах встановлено пільгові податки на прибуток, а також пільгові митні тарифи на імпорт устаткування та експорт готової продукції, розроблено чітке законодавство, що регулює діяльність іноземних інвесторів (їх права та обов'язки) і захищає інвесторів від свавілля чиновників. Іноземні інвестори не відчувають глибокої симпатії до комуністичного уряду Китаю, проте вони впевнені, що він повністю контролює ситуацію, а тому з ним можна мати справу.

Таким чином, створення зон особливого режиму - вільного підприємництва, при якому діє особливий митний, податковий і адміністративний режим господарювання, - є ефективним способом залучення іноземних інвестицій. Одним з небагатьох “безплатних” благ, що надаються зонами вільного підприємництва національній економіці, є засвоєння навичок сучасного підприємництва та управлінського досвіду - елементів конкуренто- спроможності. Формується нове мислення, навички, психологія підприємця.

Стимулюючи підприємницьку діяльність, створення зон не вирішує всіх економічних проблем і приносить плоди при вмілому державному регулюванні в рамках довгострокових програм, які враховують всі аспекти економіки: відносини власності, структуру господарства, ринкові відносини, інфраструктуру, соціальну сферу.

інвестиційний економічний аграрний транскордонний

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми підвищення ефективності іноземних інвестицій в агропромисловому комплексі, що виявляється у розробці механізму реалізації рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості АПК, збільшення обсягів іноземних інвестицій та підвищення віддачі від них на основі оптимізації їх розподілу та використання, розробки регіональної інвестиційної стратегії, створення спеціальних економічних зон і розвитку транскордонного економічного співробітництва. Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. У випадку збереження в країні політичної стабільності агропромисловий комплекс України може вважатися сферою, сприятливою для іноземного інвестування, що визначається наявністю певних необхідних для цього передумов: розвинутої ринкової і транспортної інфраструктури, вигідного географічного розташування, сприятливих для сільського господарства кліматичних умов та грунтового покриву, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили, ненасиченості продовольчого і ресурсного ринків.

2. Здійснення інвестиційної діяльності в Україні для іноземних інвесторів має певні особливості: тут практично не існує обмежень на розмір іноземних вкладень, є кращі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків, підприємствам з іноземними інвестиціями тут дозволено застосовувати метод прискореної амортизації із збільшенням чинних норм не більше, ніж у два рази, відсутні законодавчі обмеження на вивіз капіталу, не існує пільг для іноземних інвесторів зі сплати податків, не існує системи субсидій та пільг у кредитуванні, система страхування ризиків в Україні лише започатковується; у наявності є велика кількість вільних інвестиційних ніш.

3. Як показало проведене соціологічне дослідження, ставлення до іноземних інвестицій в Україні формується не стільки внаслідок конкретного досвіду, а в більшій мірі як відображення політичних поглядів на економічні трансформації в країні. Позитивне ставлення переважає серед тих, хто акцептує перехід до ринкових економічних взаємовідносин, добре почуває себе в нових економічних умовах. Більша частина опитаних, висловлюючи, однак, певні побоювання, в цілому позитивно ставиться до залучення іноземних інвестицій у національну економіку.

4. Основними чинниками, що формують відносно вищий рівень інвестиційної привабливості АПК Львівської області для іноземних інвесторів, є: вищий рівень приватизації підприємств системи агробізнесу; кваліфікована дешева робоча сила з досвідом роботи за кордоном; прикордонне розташування; наявність спеціальних економічних зон; потужний переробний сектор; вищий рівень господарської освіченості працівників; розвиток агробізнесових кооперативів; досвід організації і функціонування великих організаційних структур у системі агробізнесу; розвинута ринкова і транспортна інфраструктура безпосередньо у сільській місцевості, наявність консалтингових служб, наукової і дослідної бази.

5. Середня ефективність підприємств, що функціонують із залученням іноземного капіталу в АПК Львівської області, є лише в незначній мірі вищою, ніж у приватних національних господарських суб'єктах цієї сфери. Загальний рівень економічної ефективності іноземних інвестицій в економіку АПК Львівської області можна оцінити як низький.

6. Основними причинами порівняно низької ефективності та незначних обсягів іноземних інвестицій в підприємства аграрної сфери регіону є їх некомплексність, неоптимальна структура, недостатня готовність підприємств до їх сприйняття, низький загальний економічний рівень національних підприємств, відсутність сприятливого середовища та обґрунтованої концепції економічного розвитку України, зокрема концепції інвестиційної стратегії на перспективу. Наявність на території області двох спеціальних зон (“Яворів” і “Трускавець”) не вирішує проблеми в задовільному розмірі, оскільки в цих зонах не виділяється як пріоритетний напрям іноземне інвестування в галузі агропромислового комплексу.

7. Оптимізацію розподілу та використання іноземних інвестиційних ресурсів в реструктуризованих аграрних підприємствах пропонується здійснювати із застосуванням пропонованої методики, яка в якості критерію оптимізації передбачає використання максимуму прибутку від здійснення іноземних інвестицій, але за умови, що відхилення від пропорційного розподілу не буде перевищувати наперед задану величину.

8. Оцінку інвестиційної привабливості підприємства для іноземного інвестора доцільно проводити із застосуванням методики, що ґрунтується на реконструкції балансу підприємства шляхом очищення і трансформації останнього та аналізі таких сторін діяльності підприємства, як оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стійкість, ліквідність.

9. В умовах перехідного періоду в Україні потрібна державна стратегічна програма іноземного інвестування з чітким контролем з боку уряду за його дотриманням і за недопустимістю вивозу капіталу за кордон в результаті реалізації інвестиційних проектів. Контроль за визначенням і дотриманням пріоритетності в іноземному інвестуванні - також прерогатива держави. Пріоритет у такій програмі повинен надаватись інноваційним інвестиціям.

10. Залучати іноземний капітал в агропромисловий комплекс слід шляхом отримання прямих іноземних інвестицій, середньо- і довгострокових кредитів іноземних комерційних банків, державних структур, продажу іноземним партнерам частини акцій та інших цінних паперів агросервісних і переробних підприємств, використання коштів технічної допомоги для реструктуризації виробництва та його обслуговування.

11. Спільні підприємства з іноземними інвестиціями поки що не забезпечують вирішення проблеми зайнятості населення в регіоні і не впливають позитивно на торговельний баланс області. З метою уникнення втрати впливу Україні доцільно перейняти досвід Китаю: з моменту заснування СП 51% акцій має належати Україні; через 5-6 років - не менше 75 % акцій; через 10-12 років спільне підприємство має стати повністю українським.

12. Для розширення процесу залучення іноземних інвестицій необхідно: суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати розгорнуті плани іноземного інвестування і механізм публічного контролю за їх виконанням; впровадити персональну відповідальність урядових працівників за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, а також широке інформування про це громадськості; вирішити питання про надання підприємствам з іноземними інвестиціями, які мають статус юридичної особи України, права власності на земельну ділянку, на якій розміщуються об'єкти інвестування; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; зменшити податковий тягар іноземних інвесторів; розвивати практику надання гарантій під іноземні кредити не лише урядом чи НБУ, а й комерційними банками; удосконалити митну політику в напрямку спрощення митних процедур.

13. Інвестиційні проекти із залученням іноземних інвесторів мають відповідати таким критеріям: сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах; супроводжуватися впровадженням сучасних ресурсоощадних та екологічно безпечних видів технологій; бути орієнтованими на найраціональніше використання сировинної бази України і сприяти зниженню імпортозалежності; сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції; продукція підприємства з іноземними інвестиціями має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Література

Черевко Г.В., Калитка Г.Б., Касьяненко С.М., Тесленко Б.М., Шурпенкова Р.К. Ефективність альтернативних форм ведення сільського господарства // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства: Книга наукових статей. - Кн.3. - Львів: ”Віче”, 1997.- С.170-173. - 0,41/0,10 друк. арк. (Автору належить розрахунок альтернативних варіантів інвестування в обробіток ґрунту).

Черевко Г.В. Калитка Г.Б. Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки // Фінанси України. - 1997. - № 9. - С. 107-111. - 0,36/0,16 друк. арк. (Автором проаналізовано матеріали стосовно залучення іноземних інвестицій в економіку України).

Черевко Г.В., Гарасим П.М., Калитка Г.Б. Закордонні інвестиції в економіку Польщі // Регіональна економіка. - 1998. - №1.- С. 111-117. - 0,53/0,15 друк. арк. (Автором опрацьовано основні наслідки іноземного інвестування польської економіки та діяльності спільних підприємств).

Калитка Г.Б. Вдосконалення методики аналізу ефективності інвестицій в агропромисловий комплекс // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 1998.- №4.- С. 269-274. - 0,25 друк. арк..

Черевко Г.В. Калитка Г.Б. Залучення інвестицій у сільське господарство.// Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. пр. - Луцьк.: ВДУ, 1999. - С. 167-168. - 0,12/0,05 друк. арк. (Автором обґрунтовано необхідність і значення іноземного інвестування сільського господарства України).

Размещено на Allbest.ru