Корпоративне управління виробництвом в умовах постприватизаційних відносин

Обґрунтовується доцільність застосування в акціонерному товаристві так званої кафетерійної системи пільг і компенсацій, що діє на засадах самообслуговування. У процесі впровадження таких систем кожний працівник визначає для себе доцільність отримання певних пільг чи їхнього грошового еквівалента. Це має важливий психологічний вплив на трудову діяльність кожного працівника. Отримані дані служать основою розрахунків персональних наборів соціальних послуг. Залежно від обраних пільг перераховується заробітна плата.

Важливою складовою політики мотивацій персоналу є колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин в акціонерному товаристві. Повільне формування персоніфікованого власника в процесі роздержавлення і приватизації загострило соціально-трудові відносини в суспільстві, породило низку проблем у колективах акціонерних товариств. І це тоді, коли складність соціально-економічної ситуації у суспільстві зумовлює потребу об'єднання зусиль і співпраці всіх співвласників акціонерних товариств. У дисертації обґрунтовується необхідність розвитку співпраці у формі соціального партнерства, яке виникло в ході боротьби і багатократних узгоджень інтересів найманих працівників, роботодавців і держави.

Відсутність законодавчих регламентацій соціального партнерства в Україні породила численні дискусії, які мали на меті уточнити його головні положення та адаптувати досвід зарубіжних країн до національних умов. Під соціальним партнерством у дисертації розуміється система економічних, організаційних і правових відносин, що складаються між державою, підприємствами, власниками-роботодавцями, профспілками, іншими організаціями найманих працівників, а також сукупність застосовуваних при цьому форм і методів впливу на соціально-економічну ситуацію в державі з урахуванням економічних інтересів суб'єктів господарювання. У найпростішому трактуванні соціальне партнерство - це взаємовідносини в системі власник - наймані працівники - уряд.

Трансформація колишніх державних підприємств в акціонерні товариства зумовила специфіку економічних відносин в акціонерному товаристві, яка полягає в тому, що одна і та ж особа є виразником інтересів як власника (співвласника), так і найманого працівника. Поява в структурі трудового колективу акціонерного товариства суб'єктів власності з властивими для них економічними інтересами, мотиваційними установками на працю формує потребу нових цивілізованих, діалогових, партнерських відносин між ними, яких без соціально-економічного партнерства неможливо досягти.

Важливо піднести рівень колективних договорів як форми демократичного самоврядування, що сприяє визначенню взаємовідносин власника або уповноваженого ним органу з трудовим колективом у сфері праці, економічних та соціальних відносин на підприємстві.

Незважаючи на те, що робота зі складання колективних договорів у сучасних умовах набула нового змісту порівняно з періодом формального регулювання соціально-трудових відносин, лише 27% респондентів, згідно опитування, проведеного ІРД НАН України за участю дисертанта, трактують колективний договір як гарантію захисту своїх прав та інтересів. Майже три чверті респондентів (72%) досить стримано ставляться до беззаперечного значення та авторитету колективного договору як інструменту соціально-правового захисту інтересів найманих працівників і узгодження цих інтересів з інтересами роботодавців. На це впливає незадовільний фінансовий стан більшості акціонерних товариств, наслідком якого є те, що виконання зафіксованих у колективному договорі зобов'язань керівництва акціонерного товариства щодо найманих працівників відтерміновується або стає практично неможливим для здійснення. Окрім того, як показує вивчення роботи акціонерного товариства, трудова поведінка працівників більшості акціонерних товариств ще не відповідає вимогам ринкової економіки. Її характеризують зрівняльні тенденції, бажання одержувати невисокий, однак гарантований прибуток ціною мінімальної праці. Такі риси соціальної психології дедалі чіткіше негативно виявляються в трудовій етиці. Тому гостро стає потреба формування корпоративної культури.

У дисертації обґрунтовано, що в системі соціальних і економічних відносин соціальне партнерство на підставі колективних договорів слід розглядати і як етичне поняття, і як певний організаційний принцип. З організаційного боку зацікавлені у високих результатах діяльності підприємства всі учасники договірного процесу беруть на себе певні взаємні зобов'язання. В етичному плані така взаємна зобов'язаність передбачає, що реалізація інтересів різних суб'єктів підприємницької діяльності в межах акціонерного товариства ефективніша, якщо сторони (управлінці, наймані працівники, працівники-власники акцій) є партнерами, а не групами, зорієнтованими на досягнення своїх інтересів.

Обґрунтовано також положення про те, що у створенні корпоративної культури слід вбачати перспективний етичний ресурс подальшого розвитку акціонерних товариств, а розвиток соціального партнерства в поєднанні з елементами корпоративної культури буде визначально впливати на мотиваційну поведінку всіх категорій працівників акціонерних товариств. Важливо домогтися, щоб соціальне партнерство було спрямоване не тільки на усунення конфліктів між роботодавцями та найманими працівниками, а й забезпечувало створення передумов формування корпоративної культури, корпоративного інтересу.

Вдосконалення відносин соціального партнерства в постприватизаційному періоді повинне забезпечити збалансованість інтересів усіх акціонерів-співвласників, сприяти створенню внутрішнього мотиваційного середовища, здатного формувати стратегічні цілі діяльності акціонерного товариства, що відповідали б соціально-економічним інтересам суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено розробку теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо реалізації в промисловому комплексі України методів корпоративного управління, постановку низки організаційних та економічних задач формування корпоративного управління в промисловому комплексі України, запропоновано підходи до їх вирішення і отримано такі висновки:

1. Становлення наукового напрямку з дослідження корпоративного управління в промисловому комплексі України перебуває у стані започаткування. Його основним завданням є виявлення закономірностей, розробка теоретичного і методичного забезпечення реалізації процесу здійснення корпоратизації державних і недержавних підприємств, впровадження організаційно-методологічних засад і методів корпоративного управління.

2. Розробка положень з теоретичного і методичного забезпечення реалізації процесу корпоративного управління ґрунтується на науковому визначенні сутності понять “корпорація”, “корпоративне управління”, класифікації корпорацій за ознаками власності, розподілу відповідальності. Корпорацією в дисертації названо виробничу інституційну одиницю, що створена для виробництва товарів чи послуг і організована на засадах об'єднання власності у формі товариства. Корпоративне управління - це сукупність дій, що пов'язані із утворенням корпорації; оптимізацією її структури; використанням важелів державної підтримки; організацією, плануванням, збутом, контролем, стимулюванням виробничо-економічної діяльності акціонерного товариства; узгодженням інтересів власників корпорації. За розподілом відповідальності усю сукупність корпорацій розділено на товариства та акціонерні товариства. Як особливо важливий вид корпорацій, що вимагає відповідних методів управління, в дисертації виділено акціонерні товариства, тобто підприємства, що мають більше, ніж одного власника, діють на правах юридичної особи незалежно від своїх власників, але під їхнім контролем, можуть включати декілька підприємств меншого розміру за обсягом капіталу і меншим обсягом продукції, що випускається корпорацією загалом.

3. Особливості корпоративного управління вимагають забезпечення діалектичної єдності організаційних засад управління, головними з яких є: диверсифікація виробничих процесів та інтеграція управлінських процесів; поділ праці і кооперація праці, розподіл відповідальності за результати діяльності корпорації між власниками корпорації й інтеграція загального економічного ефекту від діяльності корпорації та ін.

4. Етапами становлення в Україні системи корпоративного управління в промисловому комплексі є: формування власників, об'єднання власників, утворення акціонерних товариств, утворення холдингових компаній, утворення фінансово-промислових груп, регіональних промислових кластерів.

5. Метою державної підтримки діяльності корпорацій є формування в Україні потужних вітчизняних корпорацій як основи організації промислового виробництва, що забезпечувала б насичення вітчизняного, а також світового товарного ринку. Державі необхідно здійснити не тільки правову, але і організаційну та фінансову підтримку становленню вітчизняних корпорацій. З цією метою слід запроваджувати такі умови господарювання, які б спонукали малі підприємства підпорядковувати свою діяльність в інтересах створення великих корпорацій з виробництва технічно складних видів продукції.

6. Корпораціям, які б вступали у великі холдингові структури і підпорядковували б свої інтереси інтересам території, доцільно надавати стимули, зокрема у виді зменшення розміру податкових платежів до Державного бюджету на величину інвестицій в основний капітал, а також витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи за декілька років.

7. В Україні необхідною є розробка спеціальної національної програми, що мала б індикативний статус і сприяла б утворенню великих промислових холдингів та інших корпоративних структур. Така індикативна програма повинна б розроблятися для кожної адміністративної області.

8. При формуванні організаційної структури управління корпорацією необхідно виходити із основних системотворчих засад забезпечення ефективності корпоративного управління, якими є індикативне прогнозування і планування, формування раціональної організаційної структури управління корпорацією, організація виробничої діяльності на засадах маркетингу, оптимізація систем інвестиційного менеджменту, оптимізація фінансового менеджменту в корпорації. Враховуючи процеси формування постприватизаційних відносин, доцільно здійснювати поступовий перехід від традиційної (авторитарної) системи управління підприємством до корпоративного управління. Зокрема, пропонується на період до 3-х років зберегти в системі управління підприємством, поряд з правлінням корпорації, інститут заступників генерального директора, що виконують головну виконавську роботу.

9. Важливе місце в реалізації місії корпоративного управління належить організації соціального партнерства. Слід домогтися, щоб соціальне партнерство було спрямоване не тільки на усунення конфліктів між роботодавцями та найманими працівниками, а й забезпечувало створення передумов формування корпоративної культури, корпоративного інтересу.

10. Головними засадами сучасної державної інвестиційної політики щодо промислових корпорацій України повинно стати забезпечення їх доступу до кредитно-фінансових ресурсів; створення умов, при яких здійснювався б перелив фондів суб'єктів економіки, що мають надлишок заощаджень, до суб'єктів, у яких на цей момент є потреба у капіталі.

11. Важливим стимулом до праці у корпораціях повинна стати участь працівників у прибутках та виплата дивідендів, застосування так званих нетрадиційних методів матеріального стимулювання.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії і брошури

1. Палига Є.М. Соціально-економічний механізм формування ефективної і стабільної економіки. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000. - 340 с.

2. Палига Є.М., Семів Л.К., Кошеля В.І. Реалізація трудового потенціалу працівників в умовах приватизації // Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості. -Ужгород: Карпати, 1997. - С. 99-107. Особистий внесок: аналіз реалізації трудового потенціалу працівників в акціонерних товариствах.

3. Палига Є.М., Семів Л.К. Підвищення мотивації праці в умовах приватизації // Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / Під заг. ред. Долішного М.І., Злупка С.М. -Ужгород: Карпати, 1997. - С. 108-116. Особистий внесок: обґрунтування заходів і важелів мотивації праці в акціонерних товариствах.

4. Палига Є.М., Мельник Д.С. Становлення партнерських відносин у ринкових умовах господарювання. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000. - 46 с. Особистий внесок: класифікація і закономірності формування партнерських відносин в акціонерних товариствах.

5. Кондратюк С.В., Палига Є.М. Основи системи оподаткування: Навчальний посібник. - Львів: Аверс, 1999. - 156 с. Особистий внесок: пропозиції щодо розвитку системи податкових пільг для залучення додаткових інвестицій.

Статті

1. Палига Є. Регіональні проблеми виробництва товарів народного споживання // Збірник наук. праць “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів”. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - С. 191-194.

2. Палига Є. Теорія і практика проведення реструктуризації промислових підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. (Щорічник наукових праць). Випуск II. - Львів: ІРД НАН України, 1997. - С. 320-325.

3. Палига Є.М. Соціально-економічні аспекти великої приватизації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. (Щорічник наукових праць). Випуск III. - Львів: ІРД НАН України, 1998. - С. 48-53.

4. Палига Є., Семів Л. Становлення сучасного менеджменту в постприватизаційному просторі України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. (Щорічник наукових праць). Випуск III. - Львів: ІРД НАН України, 1998. - С. 69-74. Особистий внесок: пропозиції щодо вдосконалення інвестиційного менеджменту в акціонерних товариствах.

5. Палига Є. Реструктуризація Львівського мотозаводу // Економіка України. - 1997. - № 1. - С. 85-96.

6. Шаповалов Ю., Палига Е. Пути преодоления кризисного состояния производства товаров народного потребления // “Региональная стратегия выживания и развития Донбасса”. - Донецк: “Лебедь”, 1996. - С. 84-89. Особистий внесок: пропозиції щодо реструктуризації великих підприємств.

7. Палига Є., Семів Л. Практика відтворення освітньої структури населення і проблеми регіональної демополітики // “Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття”. - Чернівці, 1996. - С. 425-427. Особистий внесок: пропозиції щодо підвищення освітнього потенціалу населення.

8. Палига Є., Семів Л. Зміна мотивації праці працівників приватизованого підприємства // Регіональна економіка. - 1997. - № 2. - С. 55-61. Особистий внесок: пропозиції щодо розширення системи пільг працівникам акціонерного товариства як важелів підвищення продуктивності праці.

9. Палига Є., Семів Л. Соціальні аспекти приватизації // “Управління трудовими ресурсами і перспективи розвитку”. - Хмельницький: Технологічний ун-т Поділля, 1997. - С. 448-450. Особистий внесок: пропозиції щодо приватизації великих підприємств через оренду.

10. Палига Є., Семів Л. Мотиваційний механізм використання трудового потенціалу в умовах приватизації // “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки”. - Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка, 1997. - С. 78-84. Особистий внесок: пропозиції щодо структури додаткових винагород працівників АТ за високу якість продукції.

11. Палига Є. Шляхи реформування податкової системи України (на прикладі підприємств машинобудування регіону) // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. (Збірник наук. праць). В трьох частинах. Ч.I. - Львів: ІРД НАН України, 1998. - С. 296-300.

12. Палига Є.М., Шаповалов Ю.О. Шляхи підвищення інвестиційного потенціалу промисловості України // Регіональна економіка. - 1998. - № 1. - С. 62-68. Особистий внесок: пропозиції щодо використання власних коштів підприємства.

13. Палига Є.М., Самець С.М. Індикативні механізми регулювання виробничих господарських структур в умовах ринкової економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. (Щорічник наукових праць). Випуск IV. - Львів: ІРД НАН України, 1998. - С. 270-278. Особистий внесок: пропозиції щодо створення індикативних програм розвитку промисловості регіону.

14. Палига Є. Деякі аспекти сучасної інвестиційної політики промислових підприємств в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону. (Щорічник наукових праць). Випуск XI. - Львів: ІРД НАН України, 2000. - С. 136-145.

15. Палига Є.М. Фінанси і фінансовий менеджмент в акціонерному товаристві (АТ) // Регіональна економіка. - 2000. - № 3. - С. 33-44.

16. Палига Є.М. Дієвість ринкових перетворень в корпоративних об'єднаннях промислового типу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. (Щорічник наукових праць). Випуск XXIII.- Львів: ІРД НАН України, 2001. - С. 229-236.

17. Палига Є.М. Методологічні засади маркетингових оцінок у системі корпоративного управління // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”. - 2001. - № 6-7. - С. 131-141.

18. Палига Є.М. Сучасні аспекти маркетингової політики // Регіональна економіка. - 2001. - № 4. - С. 25-40.

19. Палига Є.М. Реструктуризація господарського комплексу Львівської області як чинник підвищення його ефективності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Українсько-китайське економічне співробітництво. (Щорічник наукових праць). Випуск XXVII.- Львів: ІРД НАН України, 2001. -С. 103-108.

20. Побурко Я.О., Затварська О.Б., Лиса О.І., Палига Є.М. Аналіз чинників економічного зростання в районах і містах областей західного регіону України // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”. - 2001. - № 6-7. - С. 96-101. Особистий внесок: сформульовані критерії аналізу економічного зростання у промисловому секторі.

21. Палига Є.М. Про корпоративне регулювання діяльності виробничих підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону. (Щорічник наукових праць). Випуск XXXI.- Львів: ІРД НАН України, 2001. - С. 431-442.

22. Палига Є.М. Соціологічні аспекти моніторингу в системі корпоративного управління // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми регулювання регіонального ринку праці (Щорічник наукових праць). Випуск XXXII.- Львів: ІРД НАН України, 2001. - С. 317-326.

Размещено на Allbest.ru