Вдосконалення системи управління витратами будівництва як фактор зниження його собівартості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття науково ступеня кандидата економічних наук

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ БУДІВНИЦТВА ЯК ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ ЙОГО СОБІВАРТОСТІ

Спеціальність 08.07.03 - Економіка будівництва

РУДЬ КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА

КИЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Крикун Костянтин Васильович, Київський національний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри економіки будівництва.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Тимчук Микола Федорович, Інститут муніципального менеджменту та бізнесу (м. Київ), ректор;

кандидат економічних наук, доцент Грідчина Марина Володимирівна, Міжрегіональна академія управління персоналом (м. Київ), професор кафедри фінансів обліку та аудиту.

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і управління інвестиціями, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 18 квітня 2002 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 056. 10 у Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31.

Автореферат розіслано 14 березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26. 056. 10 кандидат економічних наук, доцент Погорельцев В.М.

АНОТАЦІЯ

Рудь К.М. Вдосконалення системи управління витратами будівництва як фактор зниження його собівартості. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.03 - економіка будівництва. - Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2002.

Основна мета роботи полягає в розробці методології управління витратами на основі системного підходу. Для досягнення вказаної мети в роботі поставлено задачу розробки цілісної методології управління витратами на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту. Автор розробив методику виявлення та встановлення системного взаємозв`язку між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури та методику групування витрат за економічними елементами, створено якісну (нормативну) модель групування витрат, методику оптимізації елементів витрат на основі динамічного програмування. Розроблено методичні рекомендації практичного використання методології управління витратами залежно від організаційної структури управління будівництвом, а також методи управління витратами на етапі формування кошторисних та фактичних показників собівартості будівельної продукції.

Ключові слова: собівартість будівництва, управління витратами, елементи витрат, елементи організаційної структури, системний підхід, нормативна модель, оптимізація витрат.

АННОТАЦИЯ

управління витратами економічний організаційний

Рудь Е.Н. Усовершенствование системы управления затратами строительства как фактор снижения его себестоимости. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.03 - экономика строительства. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2002.

Диссертация посвящена усовершенствованию системы управления затратами как основного фактора снижения себестоимости строительной продукции. Проведенный анализ существующих подходов к решению даной проблемы показал, что сегодня не существует единой системы управления затратами, которую можна использовать как универсальную на всех этапах реализации инвестиционного проекта. Причина этого - в отсутствии единой теоретической основы упорядочения элементов затрат.

Исследования показали, что существующие подходы группирования элементов затрат в калькуляционные статьи носят неопределенный характер. Все они базируются на механическом группировании элементов затрат, а потому не несут достаточно упорядоченной информации (о самих элементах затрат), необходимой для эффективного управления затратами. Несмотря на большое количество существующих подходов группирования элементов затрат по классификационным признакам, все они достаточно неадекватно характеризуют элементы затрат. Не обеспечивая качественного упорядочения затрат, они не дают необходимой информации о месте возникновения затрат, функциональном назначении и роли в процессе производства каждого элемента затрат, а поэтому также не способны обеспечить эффективную реализацию функций управления затратами.

Основаная цель работы состоит в разработке методологии управления затратами на основе системного подхода. Для достижения указанной цели автором предложена методика выявления и установления взаимосвязи между экономическими элементами затрат и элементами организационной структуры. Данная методика определяет, что элементы организационной структуры при реализации своих функций стают носителями элементов затрат.

Исходя из указанной взаимосвязи, проведен анализ существующих подходов к упорядочению элементов организационной структуры и выявлено, что наиболее подходящим для формирования на его основе системы управления затратами есть нормативный (качественный) подход.

На основе нормативного подхода к упорядочению элементов организационной структуры, предусматривающего выделение управляющей и управляемой подсистем, а также основного, вспомагательного и обслуживающих производств, разработана методика группирования затрат по экономическим элементам. Данная методика является универсальной и может использоваться для управления затратами на всех иерархических уровнях любой социально-экономической системы. Тоесть, независимо от того, рассматриваем мы затраты на уровне холдинговой компании, на уровне домостроительного комбината, на уровне строительного комбината или на уровне отдельного участка, бригады или отдельного исполнителя работ. Это есть главное качественное отличие данной модели от существующих подходов группирования затрат.

Создана также методика оптимизации элементов затрат на основе динамического программирования, позволяющая формализировать процес управления затратами на всех этапах реализации инвестиционного проекта.

В работе даются методические рекомендации практического использования методологии управления затратами в зависимости от используемой при изготовлении строительной продукции формы контракта. Разработана новая форма локальной ресурсной сметы, устанавливающая качественную взаимосвязь между элементами затрат и дающая возможность определить, как изменение какого-либо элемента влияет на сметную себестоимость объекта (как целого) и наоборот, как целое влияет на элемент. Предложенная форма локальной ресурсной сметы полностью готова к разработке автоматизированного программного комплекса управления затратами в строительстве.

Рассмотрено практическое использование методики группирования экономических элементов затрат при управлении фактическими показателями затрат с определением их зависимости от элементов организационной структуры, по иерархическим уровням и функциональной предназначености.

Ключевые слова: себестоимость строительства, управление затратами, элементы затрат, элементы организационной структуры, системный подход, нормативная модель, оптимизация затрат.

ANNOTATION

K.M. Rud. Improvement of construction-related expense management as a factor of its production cost reduction. Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Economic Sciences in the specialty No. 08.07.03 - Construction Economy. - Kyiv National University of Construction and Architecture, Kyiv, 2002.

The main objective of this paper consists in the development of expense management methodology on the system approach basis. To achieve the said objective, the paper sets the task to develop a comprehensive expense management methodology at all stages of an investment project implementation. The author has developed methods for identification and establishment of system-based relationship between economic expense and organizational structure elements and methods of expense grouping on the basis of economic elements, developed a qualitative (normative) expense grouping model, expense elements optimization methods on the basis of dynamic programming. The author has developed methodical recommendations for practical use of the expense management methodology subject to the organizational structure of construction management, as well as expense management methods at the stage of forming estimated and actual indicators of construction products cost price.

Key words: construction cost price, expense management, expense elements, organizational structure elements, system-based approach, normative model, expense optimization.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність теми визначається необхідністю формування розвинутої економіки в Україні, спроможної задовольнити соціальні потреби її громадян і виробляти конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію, зокрема будівельної галузі.

У процесі складної економічної трансформації Україна повинна уникнути тих глибинних недоліків, що трапляються у сучасній світовій економіці, найсуттєвішим з яких є затратний її характер.

У такій економіці на рівні фірм неминуче (безліччю способів) здійснюється підміна результатів збільшенням витрат. Зникають дешеві вироби з високими споживчими властивостями (як це є в нашій країні і, зокрема, на прикладі будівництва житла), а складна, хаотична за суттю чинна економічна система співвідношення затрат і результатів створює благодатне поле для корупції і розкрадання. Переконливим підтвердженням цього є виявлені в процесі розслідувань органами США факти діяльності і причин банкрутства “найкращої у світі” (ще два роки тому з річним обсягом продажу в 100 млрд. дол. США) компанії “ENRON” та її постійного аудитора - фірми Arthur Andersen. Варто зазначити, що наведений приклад не випадковість, а скоріше тенденція в сучасній економіці. За даними BankruptcyData.com, New Generation Research, Inc., Бостон, США активи тільки п'яти найбільших компаній-банкрутів США 2001 року складали 121,8 млрд. дол.

Назріла невідворотня потреба сприймати сьогодні сучасний людський органічний, цілісний, системний світ як світ економічний, в якому економічні відношення виникають не тільки між людьми з приводу речей, але й між людьми та природою. При цьому тільки ощадливе (а не витратне) ставлення до якої поки ще може зберегти і людину, і природу.

Отже в сучасних умовах кожному підприємству (фірмі) і кожному працівникові витрати потрібно бачити як витрати - тобто як таке (і тільки як таке), що на одиницю результату потрібно всіма силами зменшувати, а результати тільки як результати, які потрібно (відносно витрат) всіляко нарощувати. Це надасть реальну (практичну) можливість з'єднати прямими і зворотніми зв'язками працівників з результатами праці, дасть можливість працювати на себе і контролювати її результати.

В існуючих економічних підходах до зниження собівартості будівництва відсутня цілісна теоретична основа. Вони мають фрагментарний характер і не можуть розв`язати повною мірою означену проблему, що визначає потребу створення на основі системного підходу цілісної методології управління витратами на всіх етапах реалізації будь-якого інвестиційного проекту.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов`язана з державними програмами відродження виробництва, виконана у відповідності з “Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року №1706, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-XIV, затвердженими наказом Держбуду України від 05.11.99 №270 та введеними в дію з 1 січня 2000 року ДБН, а також науковими напрямами та програмами кафедри економіки будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в розробці методології управління витратами на основі системного підходу до розв`язання проблеми зниження собівартості будівельно-монтажних робіт.

Реалізація мети роботи зумовила потребу постановки і розвязання таких завдань:

дослідити існуючі підходи до розв`язання проблеми зниження собівартості будівництва та здійснити аналіз їх практичного застосування;

провести аналіз підходів до групування елементів витрат в калькуляційні статті та за класифікаційними ознаками з погляду ефективності їх використання в управлінні витратами;

виявити та встановити системний взаємозв`язок між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури;

сформувати методику групування витрат за економічними елементами;

створити якісну (нормативну) модель групування витрат;

створити методику оптимізації елементів витрат на основі динамічного програмування.

Об`єкт дослідження - проблема зниження собівартості будівельно-монтажних робіт.

Предмет дослідження - управління витратами на підприємствах будівельної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є системний підхід, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань собівартості будівельного виробництва, теорії управління та управління витратами. В роботі використані нормативні, методичні та інструктивні матеріали з питань собівартості будівельної продукції, матеріали науково-практичних конференцій і семінарів, а також результати досліджень, що були проведені автором у будівельних організаціях ВАТ “ДБК-3”, ВАТ “Хрещатикбуд” ХК Київміськбуд та ВАТ “Алтек”. Під час дослідження використано загальнонаукові методи пізнання: системний аналіз (при аналізі підходів до розв'язання проблеми зниження собівартості будівництва та підходів до групування витрат, а також при аналізі існуючих підходів до впорядкування елементів організаційних структур з погляду їх використання як основи в управлінні витратами), синтез та метод наукової абстракції (при формуванні методик: виявлення та встановлення взаємозв'язку між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури, групування витрат за економічними елементами, оптимізації елементів витрат на основі динамічного програмування).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у розробленні автором цілісної системної методології управління витратами в будівництві шляхом якісного впорядкування елементів витрат на основі організаційних структур виробничих систем. Розроблена методологія може використовуватися в будь-якій галузі народного господарства на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту.

Наукову новизну засвідчують такі конкретні наукові результати:

визначено та встановлено системний взаємозв`язок між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури, який дозволив автору запропонувати твердження про те, що елементи організаційної структури при реалізації своїх функцій є носіями елементів витрат;

сформована методика групування витрат за економічними елементами, яка передбачає якісне впорядкування елементів витрат на всіх без винятку ієрархічних рівнях соціально-економічної системи (будівельної організації);

створена якісна (нормативна) модель групування витрат за економічними елементами, яка передбачає віднесення економічних елементів витрат (матеріальних затрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, інших операційних витрат) в соціально-економічній системі до керуючої та керованої підсистем, а також основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв;

розроблена методика оптимізації елементів витрат на основі динамічного програмування.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена в дисертаційній роботі методологія управління витратами використана в ВАТ “ДБК-3” ХК “Київміськбуд” та ВАТ “Алтек” при будівництві об`єктів. Наведені в дисертації рекомендації використані Держбудом України при приведенні “Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт”, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів від 9 лютого 1996 р. №186, у відповідність з нормативно-правовими актами прийнятими за період після його введення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи висвітлені у доповідях на:

третьому Всесвітньому форумі українців. Економічна секція (м. Київ, 19-20 серпня 2001 р.);

II Міжнародній конференції “Стратегічний маркетинг та інноваційний менеджмент”. Теорія та практика, проблеми підготовки фахівців. Секція 2. Інноваційний менеджмент. Створення ефективних структур управління бізнесом. Управління персоналом (м. Київ, 26-27 жовтня 2000 р.);

58-ій, 59-ій, 60-ій та 61-ій науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва і архітектури (м. Київ, 1997, 1998, 1999, 2000 рр.).

Публікації. За напрямом теми дисертаційної роботи самостійно опубліковано 6 наукових статей у виданнях, що затверджені переліком ВАК України. Загальний обсяг опублікованих статей становить 1,12 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел із 159 найменувань, 16-ти додатків. Робота містить 17 рисунків і 10 таблиць. Обсяг основного тексту дисертації складає 122 сторінки, рисунки і таблиці займають 10 сторінок, перелік використаних джерел 18 сторінок, додатки 52 сторінки. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 202 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі висвітлені основні напрями дослідження з розв`язання проблеми зниження собівартості будівництва та, як один з головних - вдосконалення системи управління витратами, що визначає актуальність дослідження. Вказані також мета дослідження, наукова новизна отриманих результатів та практичне значення від їх впровадження.

У першому розділі “Зниження собівартості будівництва як основний чинник підвищення конкурентоспроможності будівельних організацій” розглядається потреба розв`язання проблеми зниження собівартості будівельно-монтажних робіт в умовах ринкових відносин. Визначено, що зниження цього показника, порівнюючи з конкурентами (за умови рівності інших показників, що формують споживчі вартості продукції та послуг), надає такій організації абсолютні переваги на ринку.

Виконано аналіз теоретичних підходів до розв'язання проблеми зниження собівартості будівельно-монтажних робіт. Досліджено, що розв'язання цієї проблеми в науковій літературі проводиться в межах емпіричного визначення факторів, які впливають на показники собівартості будівельно-монтажних робіт. Розглядаючи основні фактори до зниження собівартості будівництва в хронологічній послідовності їх формування від моменту виникнення будівельного комплексу колишнього СРСР, визначено, що в довоєнний період вони ототожнювалися з проблемами становлення будівельного виробництва та формуванням постійно діючих будівельних організацій. В повоєнний період (1950-і - 1960-і роки) фактори зниження собівартості були пов'язані з розвитком будівельного виробництва і мали технічний, технологічний та організаційний характер, а зі збільшенням обсягів будівельно-монтажних робіт та, відповідно, ускладненням виробничих відносин в 1970-і - 1980-і роки вони диференціювалися, що призвело до їх значного зростання. Однак емпірична сутність їх збереглася.

Дослідження практичного впровадження підходів до розв'язання проблеми зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, які виникли та розвивалися за період функціонування колишнього СРСР показали, що на момент його розвалу більшість підприємств будівельного комплексу неспроможні були виконати директивні планові завдання зі зниження собівартості будівництва, а деякі навіть не вкладалися в кошторисні нормативи випуску будівельної продукції. Негативний практичний досвід впровадження заходів зі зниження собівартості будівництва свідчив про недостатній розвиток економічних підходів до розв'язання цієї проблеми, зокрема він викривав повну відсутність досліджень і відповідних розробок пов'язаних з управлінням показниками собівартості на всіх етапах проектування, підготовки та перетворення матеріальних ресурсів у готову продукцію.

Визначено, що за період переходу економіки України до ринкових відносин, на жаль, не була усвідомлена, як показали дослідження літератури та діяльності будівельних організацій, актуальність розвитку економічних підходів до розв'язання проблеми зниження собівартості будівельно-монтажних робіт. Це призвело до того, що в останні роки в будівельній галузі почали проявлятися негативні тенденції, пов'язані зі зменшенням питомої ваги прибуткових підприємств та зростанням кредиторської заборгованості будівельних організацій.

У другому розділі “Аналіз існуючих напрямів управління витратами” проводиться дослідження існуючих напрямів управління витратами. Визначено, що на сьогодні не існує єдиної системи управління витратами, яку можна було б використовувати як універсальну на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту в будь-якій галузі економіки.

Основна причина розбіжностей між існуючими підходами щодо управління витратами криється, на думку автора, у відсутності єдиної теоретичної основи до впорядкування елементів витрат. У будівництві, зокрема, це породило проблему незіставності кошторисних показників собівартості будівельно-монтажних робіт (які визначаються на основі регламентованих Держкомбудом України та введених в дію з 2000 року ДБН-ів) та фактичних (які визначаються на основі затверджених Мінфіном України та введених в дію з 2000 року Положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Проведений системний аналіз наявних підходів до групування елементів витрат в калькуляційні статті, які застосовувались або пропонувалося застосовувати для визначення кошторисних, планових та фактичних показників собівартості будівельно-монтажних робіт сформовані на механічному групуванні елементів витрат, а тому не несуть достатньо впорядкованої інформації (про самі елементи витрат), потрібної для ефективного управління витратами. Наприклад, в калькуляційних статтях, регламентованих “Типовим положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1996 року №186, що використовуються сьогодні для визначення кошторисних показників собівартості будівельно-монтажних робіт, змішуються різні за своїм функціональним призначенням елементи витрат, а також існує дублювання одного і того ж елемента витрат у різних статтях.

Не зважаючи на велику кількість існуючих підходів до групування елементів витрат за класифікаційними ознаками, всі вони досить неадекватно характеризують елементи витрат. Не забезпечуючи якісного впорядкування витрат, вони не дають належної інформації про місце виникнення, функціональне призначення та роль кожного елемента витрат у процесі виробництва, а тому також не можуть забезпечити ефективну реалізацію функцій управління витратами.

Проведений аналіз наявних підходів до впорядкування витрат за калькуляційними статтями та класифікаційними ознаками дозволяє зробити висновок про те, що застосування методики групування витрат пропонованої в проекті “Типового положенням з планування, обліку та калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт”, який планувалося ввести в дію з 1 січня 2002 року, не дозволяє створити на її основі ефективної системи управління показниками собівартості будівельно-монтажних робіт.

Третій розділ “Методологія управління витратами на основі системного підходу” присвячений формуванню методології управління витратами на основі системного підходу.

Методика виявлення та встановлення взаємозв`язку між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури передбачає, що при реалізації своїх функцій будь-який елемент організаційної структури будь-якого ієрархічного рівня (незалежно від того, чи це окремий виконавець, чи група виконавців, що розглядаються як окремий елемент) є носієм регламентованих Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 року №131, від 30 листопада 2000 року №304 - таких економічних елементів витрат, як матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизацію, інших операційних витрат.

У будівництві, наприклад, здійснення елементарної операції - фарбування поверхні пов`язане з роботою маляра. Цей виконавець є структурним елементом певної організації. Повне виконання функціональних обов`язків маляра не лише залежить, як це традиційно вважається, від витрат, пов`язаних з оплатою праці та відрахуваннями на соціальні заходи. При фарбуванні поверхні такий виконавець є також носієм елемента “Матеріальні затрати” - колір масляний. Засобом праці для виконання даної роботи може бути валик з пневмоподачею малярного складу - це, відповідно, визначає маляра як носія ще одного економічного елемента витрат - “Амортизація”. Крім того, виконавець може бути також носієм витрат, пов`язаних, наприклад, з перевезенням працівників будівельної організації до місця роботи і у зворотньому напрямку, що відносяться до елементу “Інші операційні витрати”.

Для виконання більш складної операції, скажімо, монтажу стінових панелей, діє вже група виконавців. На практиці, як правило, це ланка монтажників, яку можна розглядати як окремий елемент у структурі будівельної організації. Функціональне призначення цього елементу, відповідно, монтаж панелей та інших конструктивних елементів.

Аналогічно до попереднього прикладу, даний структурний підрозділ розглядається традиційно як такий, що є носієм витрат, пов`язаних з оплатою праці та соціальними відрахуваннями. Однак при здійсненні своїх функціональних обов`язків ланка монтажників є також носієм таких елементів витрат, як “Матеріальні затрати” - панелі та матеріали для замонолічування стиків, “Амортизація” - монтажні машини, “Інші операційні витрати”, наприклад, виконання робіт вахтовим методом.

Іншим доведенням того, що будь-який елемент організаційної структури буде носієм не

лише елементів витрат, пов`язаних з оплатою праці та соціальними відрахуваннями, може слугувати апарат управління будівельної організації.

Функціональне призначення апарату управління зводиться до ухвалення управлінських рішень, що забезпечують виробничий процес та фінансово-господарську діяльність організації в цілому. В даному разі витрати, пов`язані з матеріально-технічним забезпеченням апарату управління будівельної організації та її структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, є елементом “Матеріальні затрати”. До елемента “Амортизація” можуть відноситись будівлі, в яких безпосередньо розташовано апарат управління, різноманітна оргтехніка (яка не відноситься до елементу “Матеріальні затрати”) тощо. Апарат управління може бути також носієм витрат, пов`язаних з оплатою робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, що є елементом “Інші операційні витрати”.

Готова будівельна продукція створюється за рахунок діяльності всієї організації, яка є, в свою чергу, також окремим організаційним елементом, але вже системи вищого рівня - будівельної галузі. Для проведення своєї функціональної діяльності такий організаційний елемент, як і розглядувані вище, також буде носієм таких елементів витрат, як “Матеріальні затрати”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати”.

Викладене вище дозволило сформулювати твердження про те, що елементи організаційної структури при реалізації своїх функцій є носіями елементів витрат.

Визначений взаємозв`язок між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури дав можливість підійти до розгляду питання управління витратами на основі організаційних структур як до істинних носіїв економічних елементів витрат, рівень упорядкованості яких безпосередньо пов`язаний з рівнем упорядкованості організаційних структур.

Виходячи з визначеного взаємозв`язку проведено порівняльний аналіз існуючих підходів до впорядкування елементів організаційної структури і виявлено, що нормативний підхід найбільш придатний для формування на його основі системи управління витратами. У ньому нормативна модель організаційної структури передбачає розділення соціально-економічної системи будь-якого ієрархічного рівня на керуючу та керовану підсистеми, а також виділення в останній основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв.

Методика групування витрат за економічними елементами здійснюється шляхом реалізації таких етапів:

I. Формування витрат на рівні керованої (виробничої) підсистеми.

II. Формування витрат на рівні керуючої підсистеми.

Розглянемо ці етапи більш детально.

Керована підсистема, яку ми розглядаємо як окрему систему, складається із таких підсистем: основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв. Згідно з нормативним підходом до складу основного виробництва входять підрозділи, які за функціональним призначенням виконують такі види робіт: 1) загальнобудівельні; 2) санітарно-технічні; 3) електромонтажні; 4) влаштування інженерних мереж; 5) влаштування слабкострумових мереж; 6) опоряджувальні роботи; 7) благоустрій території.

Ці підрозділи є носіями таких елементів витрат, як “Матеріальні затрати”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати”.

До складу допоміжного виробництва входять підрозділи, які за своїм функціональним призначенням підвищують готовність конструктивних елементів і безпосередньо не працюють на будівельному майданчику. Залежно від структури будівельної організації ними можуть бути завод ЗБВ, розчинно-бетонний вузол, цехи з виготовлення столярних виробів тощо.

Всі підрозділи допоміжного виробництва є також носіями таких елементів витрат, як “Матеріальні затрати”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати”.

До складу обслуговуючого виробництва відносять підрозділи організації, які за своїм функціональним призначенням здійснюють обслуговування будівельного виробництва. Сюди входять підрозділи, що пов`язані з експлуатацією кранів, будівельних машин та механізмів тощо.

Всі підрозділи обслуговуючого виробництва аналогічно до основного та допоміжного є також носіями таких елементів витрат, як “Матеріальні затрати”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати”.

Керуюча підсистема (апарат управління) при розгляді її як окремого елементу організаційної структури є також носієм таких економічних елементів витрат, як “Матеріальні затрати”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи”, “Амортизація”, “Інші операційні витрати”.

Таким чином всі зазначені елементи витрат наявні в усіх елементах організаційної структури, що дає можливість сформувати нормативну модель групування витрат за економічними елементами. Реалізація такого підходу представлена на рис. 1.

Розроблена нормативна модель групування витрат є універсальною і може бути використана для управління витратами в будь-якій соціально-економічній системі будь-якого ієрархічного рівня. Тобто, незалежно від того, розглядаємо ми витрати на рівні холдингової компанії, на рівні домобудівного комбінату, на рівні будівельного управління чи на рівні окремої дільниці, ланки або окремого виконавця робіт. Це є головною якісною відмінністю цієї моделі від існуючих підходів до групування витрат.

Застосування нормативної моделі групування витрат за економічними елементами (див. рис. 1) дає можливість ефективно управляти елементами витрат на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту з використанням економіко-математичних методів і обчислювальної техніки.

Нами пропонується оптимізувати показники витрат на основі методу динамічного програмування.

Розглянемо формалізацію процесу управління витратами на прикладі розробки проектно-кошторисної документації.

Нехай в результаті маркетингових досліджень буде визначена прийнятна величина собівартості споруди . Прийнятна величина витрат повинна бути такою, яка б могла забезпечити належний прибуток організації та конкурентоспроможність на ринку.

Після визначення прийнятної величини собівартості об`єкту задаються межі в яких може змінюватися кожен елемент витрат.

Далі всі структурні підрозділи нормативної моделі (див. рис. 1) представимо як: , де керуюча підсистема, відповідно, основне, допоміжне та обслуговуюче виробництва керованої підсистеми.

Витрати кожного підрозділу керуючої та керованої підсистеми, в свою чергу, не повинні перевищувати відповідні витрати , де - гранична величина витрат го підрозділу . Витрати кожного виробництва за елементами витрат задані в табл. 1, де прийнятний елемент витрат.

Таким чином оптимізація процесу управління витратами на етапі формування кошторису зводиться до визначення оптимального значення кожного елементу витрат, щоб сукупні витрати не перевищували прийнятні, тобто , де оптимальна кошторисна собівартість споруди (об'єкта).

Ідея методу динамічного програмування дозволяє на його основі сформулювати в загальному вигляді задачу для визначення оптимальних показників витрат.

Таблиця 1. Планові показники витрат на першому етапі розробки кошторису

Елементи витрат	Мате-ріальні затрати, грн.	Витрати на оплату праці, грн.	Відра-хування на соціальні заходи, грн.	Амортизація, грн.	Інші операційні витрати, грн.	Кошто-рисна собівар- тість, грн.
Норма витрат ресурсів одного підрозділу
Загальна величина витрат ресурсів, грн.

Далі процес оптимального управління витратами на етапі формування кошторису методом динамічного програмування розпадається на дві частини: попередню, на якій визначається умовне оптимальне управління, що залежить від стану системи , і кінцеву частину для кожного кроку, де визначається кінцеве безумовне оптимальне управління.

Отже, для кожного елементу проектувальниками задані границі можливих змін кожного елементу , при цьому елементи можуть змінюватися одночасно всі чи частково, а може змінюватися лише один елемент. Для кожного випадку підраховують величину витрат. Тобто при тому кроці знаходимо умовно оптимальне управління при будь-якому стані системи і позначаємо його точкою на осі абсцис. Далі записуються найменші витрати, які отримано на всіх кроках, починаючи з того, якщо на тому кроці буде застосоване будь-яке, необов`язково оптимальне управління а на всіх наступних, від і до останнього того, оптимальне управління. Дана перевага позначається на даному тому кроці плюс умовне оптимальне розподілення витрат, починаючи з кроку, який був визначений для нового стану системи . Те управління, на якому цей стан системи досягається і є умовним оптимальним розподіленням витрат (оптимальним управлінням) на тому кроці.

Щодо умовного вибору на останньому кроці, то оскільки за останнім кроком не має ніякого іншого, на ньому просто потрібно брати найменшу величину витрат. При цьому вибирають той крок, який приводить систему в задану область кінцевих (граничних ) станів.

Управління , при якому досягається найкраще розподілення витрат, і є цільовим оптимальним управлінням на останньому кроці. Після його знайдення будується ланцюг цільових оптимальних управлінь до останнього від кінця, тобто першого кроку. На цьому етапі закінчується попередня оптимізація показників собівартості.

Далі переходять до кінцевого оптимального управління . Спочатку передбачається, починаючи з першого кроку, що вихідний стан системи нам відомий. Знаючи вихідний стан системи і управління , знаходимо стан системи після першого кроку . Після цього робимо пошук оптимального управління на другому кроці після чого визначаємо і т. д. Іншими словами, йдучи за ланцюгом, визначаються один за одним всі крокові оптимальні управління і знаходимо оптимальне розподілення витрат у ланцюгу: оптимальне управління та кінцевий стан системи . Нагадаємо, що управління на останньому кроці вибиралося так, щоб стан системи відповідав наступній умові .

Якщо вихідний стан системи відомий не повністю, то потрібно знайти такий початковий оптимальний стан системи при якому оптимальне умовне розподілення витрат на всіх кроках буде найкращим. Стан системи при якому досягається початковий оптимальний стан системи вибирається як вихідний. На цьому процес оптимізації закінчується.

Застосування викладеного вище методу динамічного програмування для розв`язання задачі оптимізації економічних елементів витрат при формуванні кошторисних показників буде аналогічним і для оптимізації витрат на всіх інших етапах реалізації інвестиційного проекту.

В результаті управління витратами на етапі формування кошторису методом динамічного програмування визначаються оптимальні кошторисні елементи витрат та оптимальна кошторисна собівартість об`єкту , що представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Оптимізовані показники витрат на етапі формування кошторису

Елементи витрат	Мате-ріальні затрати, грн.	Витрати на оплату праці, грн.	Відра-хування на соціальні заходи, грн.	Амортизація, грн.	Інші операційнівитрати, грн.	Кошто-рисна собівар- тість, грн.
Норма витрат ресурсів одного підрозділу
Загальна Величина витрат ресурсів, грн.

На етапі спорудження об`єкту процес управління витратами буде зводитися до того, щоб фактичні показники елементів витрат не перевищували кошторисні, тобто ( де фактична собівартість об`єкту, - фактичні елементи витрат).

При спорудженні об`єкту кошторисні елементи витрат можуть змінюватися під впливом багатьох факторів.

Передбачення можливих змін кошторисних елементів витрат дає можливість сформувати матрицю фактичних витрат та представити її у вигляді табл. 3.

Таким чином при управлінні витратами на етапі формування прогнозованих фактичних показників витрат можливі такі випадки:

Не виконується умова , тобто . В даному разі потрібно зробити перерозподіл елементів витрат між виробництвами. Якщо нерівність виконується, то підраховується сума всіх елементів табл. 3. При цьому підрахунок може проводитись як за рядками таблиці , з виконанням умови , так і за стовбчиками з виконанням умови Отримана сума порівнюється з та відкладається на числовій фазовій осі. Оскільки в даному разі розглядається одновимірний фазовий простір, то всі можливі стани системи (див. табл. 3) зображуються точками з певним значенням абсциси в просторах. Оптимальним буде управління з найменшими витратами на останньому кроці.

Розглянемо випадок, коли в табл. 3 змінюється один елемент витрат , а всі інші залишаються без зміни. Спочатку перевіряється чи не перевищує він відповідного елементу (див. табл. 2).

Якщо не перевищує, то сумується за тією ж схемою, що і в попередньому разі із зображенням точкою на фазовій осі.

Якщо , і відповідно , то всі елементи сумують і зображують точкою на осі.

У четвертому розділі “Практичне використання методології управління витратами” розглядається практичне використання методології управління витратами.

Даються методичні рекомендації з використання методології управління витратами за умови випуску будівельної продукції при контрактній формі відносин між учасниками інвестиційного процесу, яка використовується у світовій практиці, а також при наявності факту організаційної роздрібненості будівельного виробництва, що трапляється у вітчизняній практиці.

На основі нормативної моделі групування витрат за економічними елементами розроблено нову форму локального ресурсного кошторису, яка встановлює якісний взаємозв`язок між елементами витрат і дає можливість визначити, як зміна будь-якого елемента впливає на кошторисну собівартість об`єкта (як цілого) і навпаки, як ціле впливає на елемент.

Запропонована форма локального кошторису повністю готова до розробки на її основі автоматизованого програмного комплексу управління витратами із застосуванням наявної нормативної бази (чинної з 2000 року ДБНів), регламентованої Держкомбудом України.

Розглянуто практичне використання методики групування економічних елементів витрат при управлінні фактичними показниками витрат з визначенням їх залежності від елементів організаційної структури за ієрархічними рівнями та функціональним призначенням.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розглядається проблема вдосконалення системи управління витратами будівництва як основного фактору зниження його собівартості.

Основні наукові і практичні результати роботи полягають у такому:

На сучасному етапі в ринкових умовах собівартість будівельної продукції є одним з найголовніших факторів, що визначають конкурентоспроможність будівельних організацій.

Підходи до вирішення проблеми зниження собівартості будівництва, що були в умовах планової економіки колишнього СРСР, до складу якого входила й Україна, в ринковому середовищі виявилися неефективними, а сама проблема - поза увагою учасників будівельного процесу. Такий стан справ (за умови реальної високої собівартості) робить продукцію вітчизняних будівельників неконкурентоспроможною на зовнішньому ринку і формує монопольно високовартісну для внутрішнього споживача.

Отже, питання розв`язання проблеми зниження собівартості будівельної продукції є вкрай актуальним для вітчизняної галузі і не терпить зволікань.

Необхідною умовою розв`язання проблеми зниження собівартості будівництва в ринкових умовах є ефективне управління показниками витрат, що передбачає якісне здійснення функцій обліку, аналізу, контролю та регулювання. Існуючі методики, на яких базуються сучасні підходи до управління витратами, недосконалі, суперечливі і не здатні забезпечити ефективну реалізацію означених функцій управління витратами.

Існуючі підходи до групування елементів витрат в калькуляційні статті мають невизначений характер через відсутність єдиної методичної бази. Безперечно, що сформовані на механічному групуванні елементів витрат калькуляційні статті не несуть достатньо впорядкованої інформації (про самі елементи витрат), потрібної для ефективного управління цими ж витратами.

Не зважаючи на велику кількість наявних підходів до групування елементів витрат за класифікаційними ознаками, всі вони досить неадекватно характеризують елементи витрат. Їх же взаємодоповнюваність є примарною. Не забезпечуючи якісного впорядкування витрат, вони не дають необхідної інформації про місце виникнення, функціональне призначення та роль в процесі виробництва кожного елемента витрат, а тому також не можуть забезпечити ефективну реалізацію функцій управління витратами.

Формування методології управління витратами можливе лише за за умови виявлення та встановлення органічного взаємозв`язку між економічними елементами витрат та елементами організаційної структури. Виявлено і встановлено, що елементи організаційної структури при реалізації своїх функцій є носіями елементів витрат. Такий взаємозв`язок дозволяє підійти до розгляду питання управління витратами на основі організаційних структу, як до істинних носіїв витрат.

Дослідження підходів до розв`язання задачі “проектування організацій” свідчить, що якісне впорядкування елементів організаційних структур можливо здійснити лише на основі нормативного підходу, який передбачає виділення в системі будь-якого ієрархічного рівня керуючої та керованої підсистем, а також основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв і внутрішню системну організацію їх структурних елементів.

Методика групування витрат за економічними елементами розроблена на основі системного підходу і передбачає їх якісне впорядкування на всіх без винятку ієрархічних рівнях соціально-економічної системи (будівельної організації), а створена на її основі нормативна модель групування витрат за економічними елементами, визначаючи “місце”, “роль” та “функцію” кожного елемента витрат, дозволяє застосовувати її, а отже і ефективно здійснювати процес управління витратами, на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту.

Розроблена нормативна модель групування витрат за економічними елементами дозволяє підійти до розв`язання проблеми оптимізації показників витрат на основі методу динамічного програмування. Застосування цього методу в управлінні витратами робить цей процес управління потужним інструментом в руках менеджерів фірм, оскільки передбачає оперативне визначення оптимальної величини будь-якого елементу витрат на всіх етапах реалізації інвестиційного проекту.

Дослідження діяльності будівельних організацій доводить, що спорудження об`єктів в сучасних умовах відбувається із залученням багатьох субпідрядників, що є свідченням роздрібненості будівельного виробництва. Наявність факту організаційної роздрібненості будівельного виробництва та, відповідно, розпорошеності витрат, дає об`єктивні підстави стверджувати, що ефективність застосування методології управління витратами буде надзвичайно високою, оскільки вона передбачає зосередження всіх функцій управління витратами в єдиному центрі і їх направленість на досягнення основної мети діяльності - виготовлення дешевої та якісної продукції.

Практичне використання методології управління витратами в керованій (виробничій) підсистемі на етапі формування кошторисних показників собівартості дозволило розробити нову форму локального ресурсного кошторису, яка встановлює якісний взаємозв`язок між елементами витрат.

Управління фактичними показниками витрат на основі розробленої автором методології дозволяє групувати показники витрат з визначенням їх залежності від елементів організаційної структури за ієрархічними рівнями та функціональним призначенням. Таке групування дає можливість значно підвищити ефективність здійснення менеджерами функцій обліку, контролю, аналізу та регулювання показників витрат.

Подальші дослідження проблеми зниження собівартості будівництва доцільно проводити в напрямі формування на основі розробленої автором методології базового нормативного (цілісного) комплексу програмних документів управління витратами, що дасть можливість повністю автоматизувати весь процес.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

управління витрати економічний організаційний

Статті у фахових виданнях, які входять до переліку затверджених ВАК України

1. Рудь К. М. Основи методології формування ефективної структури управління витратами // Будівництво України.- К., 2001.- №3. - С. 16-17.

2. Рудь К. М. Існуючі підходи до групування витрат та їх практичне значення // Вісник Східноукраїнського державного університету.- Луганськ, 2001. - №5.- С. 20-23.

3. Рудь К. М. Вдосконалення організаційних структур - один з головних напрямів підвищення ефективності будівництва // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. Вип. 8. - К.: Київ. націонал. ун-т буд-ва і арх-ри. - 2000. - С. 208- 211.

4. Рудь К. М. Традиційні підходи до оцінки ефективності структур та їх недоліки // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. Вип. 5. - К.: Київ. націонал. ун-т буд-ва і арх-ри. - 1999. - С. 165-169.

5. Рудь К. М. Роль структурного аспекту в підвищенні ефективності будівельної фірми // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. Вип. 4. - К.: Київ. держ. техн. ун-т буд-ва та арх-ри. - 1998. - С. 264- 268.

6. Рудь К. М. Проблеми будівельного комплексу на сучасному етапі // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. Вип. 2. - К.: Київ. держ. техн. ун-т буд-ва та арх-ри. - 1997. - С. 199-201.

Матеріали науково-практичних конференцій

7. Рудь К. М. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товарів вітчизняного виробництва

8. (на прикладі будівельної галузі) // Третій Всесвітній Форум українців. Економічна секція.- Київ 19-20 серпня 2001 рік.

9. Рудь К. М. Шляхи підвищення ефективності управління інноваційними процесами // II Міжнародна конференція “Стратегічний маркетинг та інноваційний менеджмент” теорія та практика, проблеми підготовки фахівців. Секція 2. Інноваційний менеджмент. Створення ефективних структур управління бізнесом. Управління персоналом. - Київ 26-27 жовтня 2000 рік.

10. Рудь К. М. Вдосконалення організаційних структур як один з головних напрямків підвищення ефективності будівництва // Програма 61-ї науково- практичної конференції. - К.: КНУБА, 2000. - С. 52.

11. Рудь К. М. Аналіз існуючих підходів щодо зниження собівартості будівництва // Програма 60-ї науково- практичної конференції. - К.: КНУБА, 1999. - С. 72.

12. Рудь К. М. Формування ефективних інвестиційних проектів у будівництві // Програма 59-ї науково- практичної конференції. - К.: КДТУБА, 1998. - С. 63.

13. Рудь К. М. Формування бізнес-планів у будівництві // Програма 58-ї науково- практичної конференції. - К.: КДТУБА, 1997. - С. 62.

Размещено на Allbest.ru

...