Підприємництво: роль у системі зайнятості і доходів

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 366.56.:331.5.:336.226.11

Підприємництво: роль у системі зайнятості і доходів

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Редька Людмила Миколаївна

Донецьк 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Захист дисертації відбудеться 20 червня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою:

83055, м. Донецьк, вул. Університетська,24.

Автореферат розісланий 18 травня 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

АНОТАЦІЯ

Редька Л.М. Підприємництво: роль у системі зайнятості і доходів.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія.

Донецький національний університет, м. Донецьк, 2002.

У дисертації запропоновано новий методологічний підхід до вирішення актуальної наукової і практичної задачі взаємозв'язку підприємництва із зайнятістю і доходами населення України. З політекономічних позицій визначено сферу підприємництва як такого сектора економіки, який забезпечує зайнятість і самозайнятість населення, його доходи (підприємницький доход і заробітну плату найманим працівникам, доходи посередників), розширює попит на кваліфіковану робочу силу, чим сприяє розвитку сфери освіти і науки, правоохоронних органів, органів контролю тощо. Здійснено новий підхід до визначення функцій підприємництва - не з точки зору здібностей підприємця, а з позиції кокретних напрямків підприємницької діяльності; мотивація цієї діяльності обгрунтовується саме функціями, що явлює собою певну новизну. Підкреслено, що цільове спрямування підприємницької дяльності не може бути обмежено тільки метою забезпечення прибутку, а у перехідий період особливе значення набуває й мета адаптації до ринкових умов господарювання, тобто обгрунтовується двуєдина мета підприємницької дияльності. Запропоновано власну структуризацію зайнятості (сім груп) і доходів (чотири групи) з метою, по-перше, вичленення підприємницьких доходів у статистичному обліку і звітах, по-друге, прискорення переходу на міжнародну систему національних рахунків. Оскільки первинною ланкою підприємництва в умовах ринкового господарства виступає підприємство (фірма, корпорація, АТ ), в дисертації розглянуто майже усі їх типи з визначенням спільних і відмінних характеристик. По-новому досліджено проблему соціального партнерства і шляхи його створення в Україні - виходячи із ділового партнерства як контрагентів по бізнесу, так із відносин “найманий працівник - підприємець-роботодавець”, що має суттєве значення для зняття соціальної напруги у суспільстві.

Ключові слова: підприємництво, зайнятість населення, доходи населення, перехідна економіка, функції підприємницької діяльності, мотивація, структуризація, соціальне партнерство.

АННОТАЦИЯ

Редька Л.Н. Предпринимательство: роль в системе занятости и доходов.-Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория.

Донецкий национальный университет, г. Донецк, 2002.

В диссертации предложен новый методологический подход решения актуальной научной и практической задачи взаимосвязи предпринимательства с занятостью и доходами населения Украины. С политэкономических позиций определена сфера предпринимательства как такого сектора экономики, который обеспечивает занятость и самозанятость населения, его доходы (предпринимательский доход и заработную плату наемным работникам, доходы посредникам и др.), расширяет спрос на квалифицированную рабочую силу, чем способствует развитию сферы образования и науки, правоохранительных органов, органов контроля и т.п. Исследование связи предпринимательства с занятостью дало возможность установить, что такое преимущество, как свобода выбора сферы деятельности, обеспечивает: отток незанятой части населения в эту сферу, что вносит существенные коррективы в процесс формирования рынка труда в Украине, изменения в структуре незанятого населения, формирование среднего класса и предпринимательской активности. Анализ предпринимательской деятельности и доходов населения проведен по двум направлениям: предпринимательский доход и доходы населения, втянутого в орбиту предпринимательства. Осуществлен новый подход к определению функций предпринимательства - в отличие от существующего мнения исходя не из личных качеств предпринимателя, а с позиций конкретных направлений предпринимательской деятельности: реализация цели (предпринимательский доход и сокращение риска), насыщение рынка (потребительские товары и средства производства), обеспечение занятости (самозанятость и наемные работники), самореализация (реализация способности к предпринимательству и удовлетворенность деятельностью), новации (поиск новых технических, технологических, организационных решений, поиск новых методов конкуренции), обеспечение доходами непосредственных участников предпринимательской деятельности и заработной платой наемных работников. Мотивация этой деятельности обосновывается функциями предпринимательства. Подчеркнуто, что целевая направленность предпринимательской деятельности не может быть ограничена только целью обеспечения прибыли, а в переходный период особое значение приобретает и цель адаптации к рыночным условиям хозяйствования, т.е. обосновывается двуединая цель предпринимательской деятельности. Проблема структуризации занятости рассмотрена в аспекте, что бывшая категория "трудящиеся" модифицирована в категорию "работодатель - предприниматель", и под этим углом зрения предложена схема группировки занятости населения. Структуризация доходов проведена на основании изменения их парадигмы: от "трудовые" и "нетрудовые" к таким, как "доходы лиц немного труда", "доходы предпринимателей", "нетрадиционные виды доходов" и "незаконные виды доходов". В соответствии с этим предложена собственная структуризация занятости (по семи группам) и доходов (по четырем группам) населения с целью, во-первых, вычленения предпринимательских доходов в статистическом учете и отчетности, во-вторых, ускорения перехода на международную систему национальных счетов. Поскольку первичным звеном предпринимательства в условиях рыночного хозяйства выступает предприятие (фирма, корпорация, АО), в диссертации рассмотрены почти все их типы с определением общих и специфических характеристик. Определена методология и методика анализа проблемы целевой направленности деятельности предприятия (фирмы), построенные на трех теоретических постулатах: цель, анализ ситуации на предприятии, система маркетинга, что дало возможность обоснования целесообразности структуризации целей деятельности, которая включает прибыль (доход),конкурентоспособность продукции (услуг) и сокращение времени продвижения ее к покупателю. По-новому исследована проблема социального партнерства и пути его создания в Украине - исходя из делового партнерства как контрагентов по бизнесу, так из отношений "наемный работник - предприниматель-работодатель", что имеет существенное значение для снятия социальной напряженности в обществе. Исследование идеи социального партнерства привело к выводу, что ее реализация лежит на пути экономической стабилизации и социогуманитарных перспектив формирования в Украине социального рыночного хозяйства.

Проведенное в диссертационной работе исследование подтвердило теоретическую целесообразность и практическую значимость анализа взаимосвязи предпринимательства, занятости населения и его доходов, обеспечивающим этим сектором экономики.

Ключевые слова: предпринимательство, занятость населения, доходы населения, переходная экономика, функции предпринимательской деятельности, мотивация, структуризация, социальное партнерство.

ANNOTATION

Redka L.N. Business undertaking: role in sistem of employment and incomes. -Typescript.

Dissertation on competition of scientific academic degree of a candidate of economic science by the specialty 08.01.01 - Economic theory.

Donetsk national university, Donetsk, 2002.

The dissertation deals with a new methodological approach in decision of actual scientific and practical main (problem) of interconnectivity of business undertaking with the employment and incomes of population of Ukraine. Sphere of business undertaking as a sector of economic, which provides for employment and local employment of population, their incomes (business undertaking incomes and salary of wage earners, incomes to mediators) is specified from the political economy position, extends demand on qualified man power, and so promotes to develop the sphere of education and science, law-enforcement agencies, agencies of control and so on. A new approach is carried out for the determination of business undertaking functions- not from the point of view of businessman ability, but from the position of concrete business activity directions; motivation of this activity is proved by functions which represents a novelty. Distinguished, that the purposefulness of business activity can not be restricted just by the purpose of providing with the profit and in transition period the aim of adaptation to the market conditions of management, is of special significance, in other words, one in two (consisting of two indissolubly united parts) aim is validated. The own structurization of employment (seven group) and incomes (four groups) is proposed with the purpose, at first, removal of business undertaking incomes in statistical account and reports, at second, speed-up of transition to international system of national accounts. So as the enterprise (firm, corporation, joint-stock company) is the first source of business undertaking, almost all the types of it with the determination of general and distinctive descriptions is considered in the dissertation. There is a new approach to - the problem of social partnership and ways of its foundation in Ukraine which comes from the business partnership as counteragents on business and from the relations “wage earner - employer ”, which is of great importance for the removal of social effort in society.

Key words: business undertakings, employment, incomes of population, transition economic, functions of business activity, motivation, structurization, social partnership.

політекономічний зайнятість дохід

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Підприємництво є відносно новим явищем українського суспільства, яке почало швидко відроджуватися і розвиватися у перехідний період до ринкових умов господарювання. Розробці його проблем присвячено вже чимало наукових публікацій. Досліджуються сутність і властиві підприємництву характеристики, його форми, типи, становлення в Україні тощо.

Проте, в українській науковій літературі проблемам взаємозв'язку підприємництва із зайнятістю населення та його доходами приділяється поки що не така увага, на яку вони заслуговують. Очевидно, що, по-перше, сфера підприємницької діяльності відволікає на себе чималу кількість працездатного населення, що послаблює проблему незайнятості в країні та її регіонах, по-друге, забезпечує цю частину населення доходами, що пом'якшує соціальну напругу в суспільстві. Ідея сполучення в одному дослідженні підприємництва, зайнятості і доходів з'явилася у ході вивчення робіт вітчизняних і закордонних економістів та соціологів, практики ринкових реформ, а також вивчення структури зайнятості і доходів населення України.

Слід відзначити суттєвий внесок у теорію підприємництва, зайнятості і доходів А.Сміта, Д.Рикардо, К.Маркса, Дж.Міля, Дж.Робінсон, Ф.А.Хайєка, Й.Шумпетера, Д.Макклелонда, А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, Дж.М.Кейнса, П.Самуельсона, Дж.К.Гелбрейта.

Серед сучасних українських дослідників слід відзначити таких вчених, як В.Геєць, В.Мандибура, С.Мочерний, І.Петрова, А.Покритан, М.Соколик, І.Сорока, Г.Тарасенко, С.Тютюнникова, А.Чухно. З російських економістів - М.Колганов, С.Кузьмін, А.Орлов, Ю.Тарануха та інші.

Разом з тим, у дисертації, що пропонується, виявилено певну прогалину в дослідженні взаємозв'язку підприємництва, зайнятості і доходів, недостатню розробку різних його аспектів для умов трансформаційної економіки України. Це і обумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках комплексної теми наукового дослідження кафедри фінансів і банківської справи Донецького державного технічного університету за № Н-21-99 “Підвищення ефективності роботи підприємств в умовах ринку”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних принципів взаємозв'язку підприємницької діяльності, забезпечення цією сферою зайнятості і доходів населення України, пошук і обгрунтування на цій основі певних рекомендацій щодо посилення її впливу на прискорення ринкових реформ.

Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено такі задачі:

дослідження підприємництва з політекономічних позицій, визначення його як об'єкта науково-економічного аналізу;

визначення місця і ролі зайнятості населення в системі підприємницької діяльності, впливу її на обсяг і структуру зайнятості;

вивчення сукупних доходів населення України, їх структури з метою визначення ролі підприємництва в їх створенні і можливостей зростання;

розгляд проблеми мотивації підприємницької діяльності, потенційних можливостей її підвищення з одночасним розширенням сфери вільних робочих місць і поля зростання доходів;

обгрунтування цільового спрямування підприємств (фірм) усіх форм власності та усіх їх типів, виявлення джерел доходів зайнятих у них працівників - підприємців і найманих робітників;

здійснення структуризації зайнятості і доходів населення в аспекті підприємництва, розробка пропозицій щодо удосконалення методики статистичного обліку їх у системі національних рахунків;

вивчення проблеми становлення відносин соціального партнерства у сфері підприємництва щодо зайнятості і доходів населення.

Методологія і методика дослідження. Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження склали теоретичні положення і розробки класиків економічної науки, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі підприємництва, зайнятості і доходів, а також законодавчі і нормативні документи України для перехідного періоду щодо визначених проблем, фактичний і статистичний матеріали по країні, у тому числі Донецькій області.

Для вирішення задач, що були поставлені в дисертації, використано загальнонаукові методи пізнання: системний підхід (у дослідженні взаємозв'язку підприємництва з зайнятістю і доходами),аналіз і синтез (у дослідженні видів зайнятості і доходів), методи статистичного аналізу (в угрупуванні видів зайнятості і доходів), метод логічного аналізу (у визначенні методологічних принципів дослідження проблем теми), узагальнення даних, порівняльного співставлення (зокрема у співставленні впливу підприємництва на зайнятість і доходи по країнах та регіонах України). У якості первинної інформації використано перспективні дослідження за даними Держкомстату України, за даними Донецького облстатуправління і даними соціологічного опиту де-яких категорій населення регіону.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування сфери підприємництва як сектора перехідної економіки, а також сукупність теоретико-методологічних і практичних положень щодо визначення його ролі в забезпеченні зайнятості населення, сукупних доходів і їх струкутри. Предметом дослідження є підприємницькі структури в аспекті їх ролі у вирішенні проблем безробіття і зростання доходів населення.

Наукова новизна результатів дослідження міститься у аналізі підприємництва в аспекті зайнятості і доходів населення України, у теоретичному і методологічному обгрунтуванні підходів до вирішення задач їх взаємозв'язку, що має відображення у таких конкретних положеннях:

одержало подальший розвиток визначення підприємництва як сектора економіки, який забезпечує взаємопов'язання зайнятісті населення і його доходів, що є сильним мотиваційним фактором. Цє зроблено на основі таких методологічних принципів: будь-яка корисна діяльність повинна приносити доход (підприємницький доход і заробітна плата найманих працівників); підприємництво забезпечує зайнятість і доходи працівникам сфери посередництва; воно пред'являє попит на кваліфіковану робочу силу (зокрема на менеджерів), що сприяє розвитку сфери освіти і науки;

здійснено новий підхід до обгрунтування функцій підприємництва, оскільки ті їх визначення, які є у літературі (зокрема навчальній), ідентифікуються з основними характеристиками особистості підприємця, що не може бути визнано правильним; підприємницька діяльність як така має конкретні функції, які в цьому дослідженні аргументовано і угруповано у такі шість: реалізація основної мети (підприємницький доход), насичення ринку, пошук новацій, забезпечення зайнятості, забезпечення доходів найманим працівникам, самореалізація; запропоновано блок-схему функцій підприємництва і їх мотивованого впливу на перехідні процеси в Україні; мотивацію діяльності підприємця визначено на основі аналізу цих функцій, що забезпечило виявлення мотиву діяльності як прояву його здібностей і праці, а також аналіз особливостей прояву мотивації у перехідний період як деформованої у напрямку посилення мотивації доходу і самозайнятості, з одного боку, і послаблення мотивації, що пов'язана з новаціями і самореалізацією, з іншого боку;

визначення цільової спрямованності підприємницької діяльності на основі аналізу економічних цілей, цілей діяльності і соціальних цілей, і це надало можливостей обгрунтування положення про те, що метою підприємницької діяльності виступає у перехідній економіці не тільки прибуток (доход), а й адаптація до ринкових умов господарювання, тобто обгрунтування двоєдиної мети, що слід вважати новим підходом до аналізу підприємницького доходу; запропоновано схему, яка представляє аргументацію цього положення;

розроблено і запропоновано структуризацію зайнятості і окремо структуризацію доходів населення України, новий підхід до їх угрупування з метою виявлення і обліку саме підприємницької діяльності та її ролі у обчислюванні зайнятості і доходів у цій сфері - як пропозиція статистичним органам країни та регіону;

вперше обгрунтовано положення про те, що ідея соціального партнерства у нашому суспільстві поки що залишається такою, якщо не виходити в теорії і на практиці з відносин реального ділового партнерства в підприємницькому секторі економіки; ідея соціального партнерства набуває сенсу і реалізації лише у тому випадку, якщо, по-перше, буде спиратися на конкретні відносини партнерства по бізнесу, по-друге, будуть братися до рахунку реальні форми співробітництва, по-третє, буде забезпечуватися найманим працівникам гідний рівень життя, що, по-четверте, буде сприяти пом'якшенню і поступовому зникненню підгрунтя класово-соціальних суперечностей, тобто створювати безконфліктне середовище відносин між трудом і капіталом.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність основних положень і висновків дисертації полягає перш за все у тому, що вони можуть бути використані як теоретико-методологічні основи подальших наукових досліджень підприємництва, зайнятості і доходів. Окремі конкретні розробки можуть бути запропоновані органам влади та статистичним органам з метою поліпшення методик обліку і розрахунків даних про зайнятість і доходи - за запропонованими схемами систематизації категорій зайнятості населення по групах; сумарних доходів за чотирма блоками, які співвідносяться з основними категоріями населення України. Практичне значення дисертації може полягати і у використанні її положень, обгрунтувань і висновків у викладанні економічної теорії та інших економічних дисциплін у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах країни.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи, її висновки і рекомендації було апробовано на науково-теоретичній конференції Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький), на науково-теретичних семінарах кафедри економічної теорії та конференції молодих вчених Донецького національного технічного університету.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано у фахових виданнях 5 статей загальним обсягом 2,72 д.а., особисто дисертантові належить з яких 2,22 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів (сімох підрозділів), висновку, списку використаних джерел 100 найменувань. Текстову частину роботи викладено на 164 сторінках, дисертація містить 6 таблиць, 9 рисунків, має 1 додаток.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, предмет, мету і задачі, наукову новизну його результатів, практичне значення теоретичних положень, пропозицій і рекомендацій.

У першому розділі “Обумовленість зайнятості населення і його доходів підприємницькою діяльністю” на підставі огляду і аналізу поглядів на підприємництво визначено його як об'єкт політекономічного дослідження. Методологічними обгрунтуваннями такого погляду слід вважати: певну еволюцію і спадкоємність поглядів на взаємозв'язок підприємництва з зайнятістю і доходами, неоднозначність трактовок та підходів у їх дослідженні, відносну єдність різних шкіл і напрямків щодо джерел доходу і його поєднання із зайнятістю, відсутність по суті відкидання чи критики положення К.Маркса про прибуток як приросту на капітал завдяки корисній властивості робочої сили.

Взаємозв'язок відроджуваного в Україні підприємництва із зайнятістю і доходами населення проаналізовано на підставі тези про мету і функції підприємницької діяльності. Використовуючи погляди та висновки іноземних і українських авторів відносно такого поєднання, можна виділити декілька позицій: інституціоналізм і еволюційну теорію відносно умов, що склалися у постсоціалістичних країнах завдяки трансформаційним процесам їх економічних систем; інноваційна діяльність підприємця за Й.Шумпетером; роль техноструктури і управлінських рішень за Дж.Гелбрейтом; народна економіка за С.Мочерним; концепція економічного зв'язку особисто свободних суб'єктів через реформування відносин власності у різних сферах економічного життя і соціальні перетворення за А.Покританом; концепція пайової економіки Дж.Міда, що використовував І.Сорока в обгрунтуванні схем розподілу прибутку підприємства між трудом і капіталом.

Висновки такого аналізу містяться у тому, що, по-перше, перехідна економіка є періодом якісних перетворень попередньої системи, це еволюційний стан суспільства, котрий знаходиться у процесі динамічних змін; по-друге, сам перехідний період може означати зміни всередені самої системи, або мати зміни системного, метасистемного чи мегасистемного значення; по-третє, перетворення відбуваються і у сфері підприємництва.

Це надає підстав для авторського визначення підприємництва. Підприємництво - це система функціонування суб'єктів ринку на основі демократичних форм економічної діяльності у будь-якій сфері відкритої економіки з метою забезпечення зайнятості і доходу для суб'єкта і для суспільства та яка пов'язана з певним ризиком. Перевагами підприємництва з точки зору інтересів суспільства у ринкових умовах слід вважати: особисту зацікавленість підприємця у досягненні позитивних результатів, що не суперечить цілям суспільства; швидке реагування на зміни обсягу і структури потреб суспільства через співвідношення попиту і пропозиції; економію витрат завдяки спеціалізації, що натомість призводить до економії ресурсів суспільства.

Отже, загальними основами взаємозв'язку підприємництва, зайнятості і доходів можна вважати такі: по-перше, підприємництво є джерелом суто підприємницького доходу, доходу найманих працівників і доходу суспільства (через податок); по-друге, сферу підприємництва засновано на трудовій діяльності - самого підприємця, найманих працівників, посередників, промислової і соціальної інфраструктури, тому сприяє вирішенню проблем зайнятості; по-третє, підприємництво залучає кваліфіковану робочу силу - від менеджерів до робочих, а це потребує певної системи освіти, підготовки і перепідготовки кадрів, що сприяє розвитку цієї сфери; по-четверте, у сферу підприємництва втягується частина правоохоронних сил, а також працівників державних органів контролю.

Зайнятість населення у сфері підприємництва є сенс розглядати на підставі як теоретичних концепцій К.Маркса, Дж.М.Кейнса, Е.Денісона, Г.Беккера, Л.Хансена, Т.Шульца, М.Блауга, С.Боулса та інших економістів, так і практики формування такого процесу в Україні. Такий аналіз довів, що крім наявності права вільного вибору сфери діяльності фізичними і юридичними особами, для реального здійснення цього права необхідні дії за визначеною схемою (як за теорією, так і за практикою): особисті якості підприємця, його фінансові можливості, наявність матеріальних і людських ресурсів. Водночас аналіз позитивних і негативних рис підприємництва в умовах перехідної економіки України показує, що підприємництво виступає дієвим чинником зростання зайнятості населення, суттєво сприяє зміні її структури, впливає на зміну менталітету працівників щодо підприємництва, поповнює споживчий ринок товарами і частково засобами виробництва, є джерелом доходів частки населення.

Незважаючи на труднощі розрахунків відносно відособлення зайнятих у сфері підприємництва, аналіз даних і непрямі розрахунки, а також дані деяких наукових публікацій надають змогу вимірити насьогодні приблизно цю частину зайнятих. Якщо виходити із звуженого поняття сфери підприємництва (без крупного бізнесу і державного сектору), то на початок 2000 року в Україні в цій сефрі було зайнято більш як 2,5 млн.чоловік, що забезпечує приблизно 7% ВВП країни. В Донецькій області у сфері підприємництва зайнято майже 8% працездатного населення.

Висновки з дослідження, яке проведено у цій частині дисертації, полягають, по-перше, у тому, що значна кількість і тенденція до зростання незайнятості населення є перспективною базою розвитку підприємництва як великих, так і середніх та малих його форм. Другий висновок стосується змін у структурі зайнятості, котрі викликано як зростанням рівня загальної і спеціальної освіти, так і змінами структури самої економіки на шляху до ринку і під впливом тенденцій переходу до інформаційного суспільства. Третій висновок вказує на вплив психологічного фактору, що тисне на безробітних, який по-різному відображається на формуванні підприємництва в Україні: з одного боку, сприяє його розвитку тим, що частина безробітних за сприятливих умов стає підприємцями чи наймається до них на роботу, з іншого боку, чимала частина безробітних зберігає менталітет праці на державних підприємствах і зрештою втрачають надію на працевлаштування. Тому розширення сфери підприємництва може позитивно вплинути і у цьому напрямку. Четвертий висновок містить впевненість у необхідності проведення активної соціальної політики з боку держави щодо зайнятості самодіяльного населення, у тому числі і у сфері підприємництва - принаймні політика сприяння формуванню середнього класу.

Такі висновки доповнюються аналізом доходів як населення України, так і Донецької області - сукупних і тих, що здобуваються у сфері підприємництва. Аналіз проведено на підставі розмежування понять суто підприємницького доходу і доходів населення, яке втягнуто у цю сферу. Як відомо, в українській науковій літературі немає єдності щодо понять “доход” і “прибуток” підприємця. Навряд чи можна погодитися з тими авторами, які вважають відсутність поняття підприємницького доходу в “Капіталі”: воно присутне при розгляді процесу кругообороту капіталу, доказі протирічь загальної формули капіталу, суто підприємницького доходу як частини середнього прибутку тощо.

Відомі погляди прихильників факторної теорії, яка у процесі своєї еволюції до трьох факторів Ж.Б.Сея приєднала і підприємницькі здібності як джерело прибутку. А.Маршалл надає більш чітке визначення підприємницького доходу як чистого доходу, що залишається після вилучення з валового доходу витрат виробництва. Й.Шумпетер знаходить джерело доходу підприємця-новатора саме у динамічних змінах в економіці під впливом його діяльності: пошук вільної ніші, комбінація факторів виробництва, виробництво продукції, що користується попитом; грошовий доход, за Шумпетером, є формою визнання здібностей підприємця. Дж.Гелбрейт вводить поняття “самоексплуатації” роботодавця або працюючого у своій фірмі підприємця, підкреслюючи при цьому особливий статус дрібного підприємця, який ще й вимушений боротися за виживання, у результаті чого його доход може бути навіть меншим або рівним за мінімальну заробітну плату найманого працівника.. К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю розглядають доход підприємця як винагороду за його активну діяльність, але при цьому визначають і прибуток корпорацій.

У обмеженої кількості українських авторів з цього приводу є певна розбіжність, яка міститься головним чином у ототожненні прибутку і доходу, але більшість з них вважає, що підприємницький доход є сплатою за ризикові нововведення і винагородою за здібності. (С.Тютюнникова). Інші автори включають підприємницькі здібності до економічного ресурсу (К.Богатиренко, Н.Богданов, Т.Мазикіна). Приєднуючись до подібних поглядів, слід, між тим, відзначити, що в сучасних умовах України і ще на якусь перспективу підприємницький доход являє і являтиме собою не стільки результат підприємницьких здібностей, скільки кон'юнктурних можливостей або випадкового везіння через слабкий контроль за приватизацією, ринкову нестабільність, не контрольований імпорт, значні коливання попиту з боку більшості населення країни і значну диференціацію доходів різних його прошарків.

Підхід до цього питання може бути означений такими аргументами. Перший: оскільки слід розмежовувати поняття “прибуток” і “доход”, то до підприємництва як такого поняття “прибуток” не можна використовувати без пояснень, оскільки не можна ототожнювати будь-якого підприємця з капіталістом. Поняття прибутку може бути органічно властиве тільки великому бізнесові, де задіяно значну кількість найманої праці. Другий пов'язаний з тим, що поки в Україні немає нормального конкурентного середовища підприємницької діяльності - відкрита і тіньова сфери економіки, диктат цін з боку крупних структур, деформована форма ринкової рівноваги, слабка правова підтримка, загальна несталість економіки, кримінальна діяльність тощо. Все це змушує частину підприємців приховувати свої доходи або відходити у тінь. Третій аргумент пов'язаний з ризиком новацій, оскільки далеко не всі підприємці мають можливості інноваційної діяльності в умовах трансформаційних процесів, що обумовлює частину з них існувати протягом обмеженого терміну або лише номінально. Четвертий пов'язаний з недосконалістю податкової системи, яка сьогодні виступає головним бар'єром поширення підприємницької діяльності і напряму скорочує можливості самого підприємницького доходу.

Підприємницький доход, таким чином, можна визначити як частину валового доходу від власної діяльності в умовах ризику, що залишається після усіх обов'язкових відрахувань (витрат діяльності, податків, проценту, ренти тощо) і використовується як для розширення цієї діяльності, так і для власного споживання. У такому значені, відображено визначення підприємництва як діяльності на власний ризик, поняття “чистого доходу” як частини прибутку, можливості розвитку власного бізнесу, взаємозв'язок з економічним середовищем (тобто у рамках відносин сумісності).

Труднощі виникають у разі намагань відокремлення підприємницького доходу, оскільки статистичні довідники не надають таких відомостей ні по країні, ні по її регіонах. Такі дані можна знайти лише в окремих наукових публікаціях. Враховуючи неспівпадіння цих даних, можна навести лише приблизну цифру - десь 0,5 - 0,7% усієї суми грошових доходів за 1998 рік, така ж сама цифра складає частку підприємницького доходу у ВВП країни. Щодо Донецької області, то соціологічні опитування підприємців її семи районів показують, що лише трохи більше 7% їх одержують доход у 1500 дол. США, менше половини підприємців, які опитувалися, мають місячний доход у розмірі, що не перевищує 1000 доларів. Отже, доречним є висновок про те, що підприємництво як сектор економіки ще не склався, оскільки не забеспечує впевненими доходами і життєвими благами самих підприємців та їх сім'ї, хоча і бере участь у створенні ВВП.

До того ж, доходи населення, яке втягнуто у сферу підприємницької діяльності. Погоджуючись з тими авторами публікацій, які розглядають підприємництво і з точки зору його можливостей послаблення соціальної ситуації в країні - через підвищення доходів працівників та членів їх сімей, які беруть участь у “реалізації нових комбінацій”, запропонованих підприємцями, підкреслено, що тут виникають ті самі труднощі розрахунків і вичленення доходів цієї категорії працівників. Вони можуть бути лише приблизно виявлені чи складними розрахунками за методиками наукових видань, чи результатами опитувань. Так, якщо вилучити з структури доходів сімей такі доходи як “доходи від реалізації продукції особистих підсобних господарств і іншої продукції”, то вони склали у 1999 р. у міських поселеннях більш одного відсотка, а у сільській місцевості 29% загальної суми доходів. Доповнюючи ці дані даними опитування по семи районах Донецької області, одержимо величину доходів домашніх господарств. Якщо врахувати ту обставину, що більш як 22% працездатних людей мають подвійну зайнятість, яка забезпечує їм 17-30 % сукупного доходу сім'ї, а вона, як правило, має місце у сфері підприємництва, то загальна сума доходу таких сімей у середньому досягає суми у 200-500 дол. США на місяць.

Висновками з цієї частини дисертації можна вважати такі: по-перше, власно підприємницький доход у поширеному значенні включає прибуток на капітал від використання найманої праці чималої кількості працівників; у вузькому сенсі - як доход від виробничої, комерційної або фінансової діяльності; по-друге, доходи людей, які діють у сфері підприємництва, у вигляді оплати їх праці (заробітна плата, різні види доплат, комісійні, участь у прибутках фірми тощо); по-третє, можливості збільшення як підприємницького доходу, так і доходів людей, що втягнуті у підприємницьку діяльність найманими працівниками, містяться у розширенні та поглибленні сфери підприємництва в країні, перетворення її у рівноправний сектор економіки; по-четверте, очевидна потреба у подальших наукових розробках цієї проблеми.

У контексті проблем першого розділу дисертації розглядається досить складне питання мотивації підприємницької діяльності. Нетрадиційність підходу до розгляду цієї проблеми міститься у тому, що мотивація розглядається через визначення функцій підприємництва, які не ототожнюються із необхідними здібностями підприємця (рис.1).

Такий підхід забезпечує, по-перше, визначення суто функцій підприємницької діяльності, по-друге, визначення мотивації підприємництва на основі взаємодії усіх функцій, по-третє, більш повне розкриття суті самого підприємництва, що і обумовлює мотивацію, по-четверте, багатоаспектніть впливу мотивації підприємництва на формування і розвиток економіки ринкового типу в Україні.

Другий розділ - Суб'єкт підприємницької діяльності і доходи містить дослідження проблем, що стосуються місця підприємства (фірми) в економіці ринкового типу, цільового спрямування його діяльності, структуризації зайнятості і доходів та проблем соціального партнерства.

Виходячи з теорії фірми, дослідження проведено, по-перше, з позиції формування підприємства нового типу у перехідний період, по-друге, з точки зору забезпечення економічної безпеки його діяльності як реальної структурної ланки господарського механізму. Розширене трактування підприємництва дозволяє відносити до категорії підприємств як державні підприємства, акціонерні товариства, колективні структури, так і приватні фірми, змішані типи підприємств, а також спільні з іноземним капіталом підприємства та різні товариства. Майже усі вони розглянуті у дисертації з зазначенням їх специфіки та ролі в сучасній економіці України і поряд з особливостями процесу роздержавлення і приватизації. Доведено, що державні підприємства, по-перше, набули нового правового і господарського статусу, по-друге, “чисто” державні стали суб'єктами ринкових відносин, по-третє, вони реструктуризовані, по-четверте, поряд з метою виконання плану (держзамовлення) визначили метою своєї діяльності також прибуток (доход), оскільки навіть недосконала податкова система забезпечує підприємству можливості використання частки прибутку на потреби самого підприємства, і до того ж сам прибуток може бути результатом не тільки від реалізації продукції державі, а й іншим споживачам за контрактами або на вільному ринку за ринковими цінами. Примічено, що значна частка держпідприємств набула статусу акціонерних товариств з таких причин: а) спадкоємність такої форми як АТ за традиційною світовою еволюцією, б) генетичність, що міститься в крупних підприємствах планової системи, в) відносна легкість переходу до ринкових відносин через АТ, г) відносна легкість щодо інвестування діяльності, д) необхідність вирішення проблем через рух акцій і інших цінних паперів, є) роздержавлення через приватизаційні сертифікати.

Розгляд інших типів підприємств призвів до висновку про наявність в Україні позитивних зрушень у підприємницькій діяльності. Зокрема такі зрушення відчуваються у колективному секторі економіки, хоча реформування тут має свою низку проблем: облік і розрахунок землі та інших основних фондів колишніх колгоспів і радгоспів, КСП у паюванні, формування фонду оплати праці та принципів розподілу доходу, придбання сільгосптехніки, нових технологій тощо. Наводяться статистичні дані та їх аналіз за формами власності та типами підприємств. Це надало можливостей обгрунтування деяких положень, головні з яких такі: розвиток підприємницької ініціативи відбувається діалектично за формами господарсько-економічних зв'язків товаровиробників; в сучасних системах співіснують обидві форми економічного зв'язку - пряма і непряма; співіснування плану і ринку призводить до позитивних результатів в економіці, якщо є “коридор свободи” як передумова узгодження дій підприємств різних типів; поглиблення суспільного розподілу праці і кооперації праці є природним явищем сучасної економіки; управління такою складною економікою теж повинно поєднувати як ринкові закони, так і державне регулювання.

У полеміці з іншими авторами у цій частині роботи означився власний погляд на цільове спрямування діяльності підприємств усіх форм власності у перехідний період в Україні, що набуло вигляду блок-схем. Згідно блок-схеми цільового спрямування діяльності підприємства (фірми) усіх форм власності розробляються бізнес-плани, спрямовується робота маркетингової служби залежно від специфіки підприємницької діяльності - виробнича, комерційна чи фінансова - складається зв'язка “витрати - випуск”.

Інша блок-схема демонструє процес розробки стратегії підвищення ефективності діяльності підприємства (фірми), що включає усі основні напрямки мобілізації його спроможностей.

Висновок щодо цього міститься, по-перше, у необхідності визначення для національної економіки кожної країни постсоціалістичного простору оптимальних масштабів державного підприємництва для забезпечення стабільності ринкової системи та умов його функціонування, по-друге, у доцільності розробки спеціального режиму господарювання для усіх типів підприємств, по-третє, у виборі оптимальної моделі організації галузевих ринків (наприклад, олігополії).

У розділі проведено авторську структуризацію зайнятості населення України в аспекті підприємництва з метою поліпшення обліку і статистичного угрупування у нових умовах господарювання і наближення його до системи національих рахунків (СНР). Зокрема пропонується обліковувати зайнятість працездатного населення за такими семи групами: а) зайняті у сфері діяльності крупного підприємництва (капіталу) - держструктури, АТ, приватні підприємці, наймані робітники цієї сфери вищої, середньої і нижчої ланок; б) зайняті у сфері середнього і малого підприємництва незалежно від виду діяльності - власники-бізнесмени, наймані управлінці, наймані основні і допоміжні робітники фірми; в) зайняті у сфері домогосподарств - сімейні фірми на умовах самозайнятості без використання найманої праці, фірми з використанням найманих робітників, фірми з використанням сезонної найманої робочої сили; г) зайняті у фінансових і нефінансових корпораціях - банкіри-власники, управляючі на умовах найму, наймані службовці корпорацій, обслуговуючий персонал на умовах найму; д) зайняті у сфері загальноурядових структур (держуправління) - служба Президента, члени Уряду, депутати Верховної Ради і місцевих виборних органів влади, обслуговуючий персонал на умовах держслужби; є) зайняті у сфері науки, освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва тощо - учені усіх рангів, викладачі вищої школи, старші і молодші наукові співробітники та обслуговуючий персонал на умовах контракту, викладачі загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл, коледжів, ліцеїв тощо), врачі та середній і молодший медперсонал, робітники усіх галузей культури і мистецтва, робітники професійного спорту; ж) працездатне населення, пенсіонери та інваліди на самозайнятості - зайняті у не організованому бізнесі (“човники”), вчителі, врачі, інші службовці на умовах вторинної зайнятості, пенсіонери, інваліди, студенти на умовах тимчасових контрактів, за договором та самоорганізації у кооперативи, люди на випадкових, періодичних і інших видах зайнятості.

Запропоноване угрупування має лише один недолік - відносна громіздкість. Але його переваги уявляються очевидними з таких причин: по-перше, воно достовірніше, ніж існуюче, може відображати дійсний стан справ у сфері зайнятості; по-друге, забезпечує можливість більш точного обліку незайнятої частки населення (як за загальним обсягом, так і за структурою), що може сприяти більш ефективним заходам щодо зменшення безробіття.

У розділі запропоновано також авторську схему угрупування доходів населення України, що може бути використано з певним коректуванням статистичними органами країни. Уявляється доцільним поділ населення за доходами на чотири основні групи: а) доходи осіб найманої праці (заробітна плата, інші доходи від праці у всіх сферах діяльності, у тому числі і від індивідуальної, виплати і пільги від держави, підприємств та приватних осіб; б) доходи підприємців (прибуток на капітал, підприємницький доход, доход від власності, доход на цінні папери, доход від посередницької діяльності тощо); в) нетрадиційні види доходів (доходи від привілеїв, доход від спадщини, виграші, подарунки); г) незаконні види доходів (доходи від пограбування суспільного і особистого майна, спекуляції, наркобізнесу, тіньової діяльності, хабарів, сутенерства, браконьєрства, інші доходи кримінального походження).

У контексті структуризації доходів у розділі розглянуто категорії індексу людського розвитку (ІЛР) і багатства. На підставі існуючих розробок і методик ІЛР містить однин з головних показників рівень доходів - тому запропонована структуризація може полегшити їх облік щодо цього індексу. Багатство виявляється за його формами: матеріально-речові блага, гроші і цінні папери, інші цінності, соціальні блага (посада, звання, престиж тощо), духовні блага (знання, ідеї, наукові розробки), людські здібності.

Оскільки підприємництво у своїй основі організовано на використанні як власної, так і найманої праці, то проблема соціального партнерства набуває актуальності. У розділі роботи цей аспект проблеми розглядається, по-перше, з позицій теорії людських відносин, по-друге, за основу узято розвиток продуктивних сил, по-третє, проблема розглядається перш за все з точки зору ділового партнерства у сфері підприємництва, по-четверте, на підставі існуючої практики соціального партнерства в інших країнах - Японії, США, Швеції та інших. Оцінка можливостей становлення відносин соціального партнерства в Україні виходить у дисертації з трьох обставин: перша обумовлена особливостями переходу від соціалізму до соціально-економічної системи, що заснована на відносинах капітала і найманої праці (причому, у перехідний період ці відносини існують у чистому вигляді на відміну від розвинутого капіталізму, де вони трансформувалися); друга міститься у збереженні менталітету відносин соціалізму, під яким перебуває щонайменш 35-40 % працівників, що має прояв у відторгненні самих відносин найму і праці на капітал і невдоволенні значним скороченням виплат із суспільних фондів споживання. Третя виходить з необхідності формування таких відносин між трудом і капіталом (робітником і роботодавцем), котрі диктуються не тимчасовими умовами економіки країни або регіону, а тими змінами глобального характеру, що діють як загальносвітові тенденції.

Маючи на увазі ці обставини, у розділі обгрунтовуються умови, котрі вже має Україна у сфері підприємництва щодо формування відносин соціального партнерства.

Перш за все проведено аналіз взаємовідносин між крупним, середнім і малим підприємництвом, результатом якого є доведені постулати про те, що крупний бізнес виступає опорою економічного потенціалу країни і що він повинен бути підтриманим владними структурами заради забезпечення економічної безпеки країни (транспорт, зв'язок, енергетика, наукоємке машинобудування, виробництво зброї, виробництво лікеро-грільчаної продукції і тютюнових виробів, шоу-бізнес тощо). Такої позиції додержуються чимало вчених і політичних діячів. Із залученням досліджень відомих авторів публікацій економічних праць в роботі доводиться, що взаємовідносини крупного, середнього і малого підприємництва є обєктивним процесом функціонування сучасного господарства ринкового типу, оскільки існує певна сфера діяльності середніх і малих форм господарювання: традиційні види діяльності (споживчі товари і послуги для населення; виробництво продукції за особливостями подетальної і повузлової спеціалізації на замовлення крупних фірм; малі форми діяльності в галузі наукових досліджень, розробок, технологій і “ноу-хау”, винахідництво тощо). Можна вважати оптимальним зразком з цього приводу економіку Японії, де малий і частка середнього бізнесу існують під патронатом крупного і навіть монополістичного бізнесу. Зрозуміло, що Україна не може екстраполювати такий досвід на свою перехідну економіку, однак, розвивати і стимулювати такі принципи було б доцільним. Підставою такого висновку можна вважати вже наявну сферу середнього і малого підприємництва в країні і тенденцію до її розвитку. Ідея кооперування цієї сфери економіки з крупним підприємництвом набуває все більш реальних форм і підтримки, хоча єдиного механізму господарської їх взаємодії ще не створено.

Іншим напрямком партнерства можуть стати спільні з іноземним капіталом підприємства та змішані форми вітчизняних підприємств. Партнерство виявляється тут за такими напрямками: відносини вітчизняних та іноземних спеціалістів з основного виду діяльності, використання спільного капіталу, у процесі впровадження нової техніки чи технології, сумісні дії з організації праці і використання нетрадиційних методів управління, взаєморозуміння у розподілі прибутку тощо; а суперечності, які можуть виникати, можна долати через взаємну довіру і порозуміння. Не може бути випадковим той факт, що на СП ефективність праці, як правило, значно вища, ніж на підприємствах інших форм власності, що підтверджується статистикою. Можна використовувати більш поширено і підприємницькі мережі, які теж аналізуються у цьому розділі роботи.

У контексті теми дисертації розглянуто можливості формування відносин соціального партнерства з позиції зайнятості і доходів. Наголос тут на тому, що у самих відносинах труда і капіталу міститься основа соціального партнерства, оскільки договір про найм передбачає певні права найманого робітника і роботодавця, оскільки без такого узгодження не може відбутися саме підприємництво. Питання виникає лише з приводу того, наскільки реальна реалізація цього юридичного консенсусу у тих чи інших соціально-економічних умовах на термін договору. У розділі пропонується блок- схема регулювання трудових відносин у сфері підприємництва для перехідного періоду в Україні, виходячи з принципів міжнародної організації праці (МОП) і принципів, що диктує специфіка перехідного періоду, розглянуто кожен блок цієї схеми, зроблено висновки з неї, які стосуються розбіжностей вказаних принципів стосовно довільної тарифікації у системі оплати і умов праці, мотивів звільнення, податкової системи, служб зайнятості, ролі держави, документації, заходи стимулювання підприємництва.

Окремо проаналізовано у зв'язці “наймана праця - капітал” доходи від трудової діяльності (заробітна плата) та диференціація доходів. Причому, заперечується ствердження деяких авторів, що заробітна плата у сучасний період не має зв'язку з вартістю робочої сили, а формується лише за законом попиту-пропозиції: вартість робочої сили й досі є первинним чинником, який визначає розмір заробітної плати найманого працівника хоча б тому, що робоча сила є товаром, котрий споконвічно має власну вартість як суму засобів існування, а сучасний маркетинг спроможний вивчити усю гаму потреб працівника (населення) через платоспроможний попит. Розглянуто у цьому ракурсі фактори, що формують існуючі типи тарифних систем оплати праці - білоруський, американський, західноєвропейський, японський і виявлено, що зараз в Україні і в Росії на підприємствах різних форм власності в основу оплати праці закладаються два головних принципи: визнання споживачем результатів витраченої праці і стан ринкової кон'юнктури, хоча принцип розподілу за працею набув суттєвих змін.

У заключній частині цього розділу розглянуто реальні можливості соціальних складових переходу до ринку і місце в них ідеї соціального партнерства. Посилаючись на дослідження В.Геєця, висловлюється впевненість у тому, що крім державних структур, де ця ідея може бути втіленою швидше за все, перспективи набувають недержавні інститути, через які найбільше реалізуються інтереси людей, хоча на сьогодні ще немає значного їх впливу на процес формування соціального партнерства, оскільки ще існує вельми негативне ставлення до приватного підприємництва, запобігання майнової відповідальності, посилання на необхідність державного патерналізму тощо. Тому сприяння існуванню і розвитку таких організацій, як союзи ветеранів, інвалідів, жіночих, дитячих і молодіжних організацій, військових, чорнобильців, прав споживачів, прав людини, незалежних профспілок та інших подібних може суттєво вплинути на поліпшення відносин партнерства у сфері підприємництва (проте, на сьогодні такі організації займають близько 40% по відношенню до загальної чисельності працівників - наявних і потенційних). Є надія і на об'єднання підприємців, які повинні бути зацікавленими соціальним партнерством