Економічний механізм відтворення ефективної зайнятості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

УДК 331.552

Економічний механізм відтворення ефективної зайнятості

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Мортіков Віталій Володимирович

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету

Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор Кривенко Костянтин Тарасович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Чухно Анатолій Андрійович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

доктор економічних наук, професор Карлін Микола Іванович, Волинський державний університет імені Л. Українки, завідувач кафедри державних фінансів

доктор економічних наук, доцент Петрова Ірина Леонідівна, Київський інститут економіки та права “Крок”,завідувач кафедри менеджменту і маркетингу

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ економіки праці та зайнятості населення, м. Київ

Захист відбудеться “21” листопада 2002 р. о 13 год. на засіданні спецiалізованої вченої ради Д 26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.

Автореферат розісланий “ 17” жовтня 2002 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Є.Г.Панченко

зайнятість пропозиція попит праця

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки надає надзвичайної актуальності вивченню економічного механізму функціонування народного господарства взагалі та економічного механізму формування ефективної зайнятості, зокрема. Від глибокого осмислення сутності та ролі економічних регуляторів зайнятості залежить успіх протидії безробіттю, явищу, яке загрожує соціально-економічній та політичній стабільності українського суспільства.

Дослідженню ролі окремих чинників регулювання зайнятості значну увагу приділяли такі економісти світового рівня, як Г. Бекер, Дж. М. Кейнс, Р. Лукас, К. Маркс, А. Маршалл, А. Філіпс, М. Фрідмен.

В розвинутих країнах нині досягнутий високий рівень моделювання впливу ставок оплати, податків, бюджетних видатків, процентних ставок, цін на готову продукцію на формування ефективних попиту і пропозиції на ринку праці. Відповідні моделі є основою для проведення теоретично-емпіричних досліджень економічного механізму відтворення ефективної зайнятості в Україні.

В роботах таких вітчизняних і російських економістів, як С. Бандур, Д. Богиня, В. Врублевський, П. Долішній, Т. Заяц, Р. Капелюшніков, В. Костаков, Л. Костін, Ю. Краснов, І. Крижко, Е. Лібанова, Н. Павловська, В. Новіков, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, В. Савченко, В. Секретарюк, М. Шаленко, досліджуються загальні питання відтворення зайнятості; функціонування ринку праці, особливості його формування в перехідній економіці України. В публікаціях М. Карліна, А. Колота, В. Лагутiна, О. Уманського, А. Чухна всебічно обґрунтована роль оплати праці як регулятора її пропозиції в умовах адміністративно-командної економіки та ринкової трансформації господарства. В роботах С. Дзюби, А. Хомри аналізуються організаційні аспекти регулювання зайнятості. А дослідження О. Гаврилишина, В. Геєця, І. Лукінова, М. Павловського, О. Пивоварського, А. Савченко присвячені макроекономічній політиці держави, спрямованій, зокрема, на протидію безробіттю при переході до ринкової економіки.

Відомо, що значну роль у відтворенні зайнятості в сучасному світі відіграють зовнішньоекономічні чинники. Багато українських та зарубіжних економістів, серед них: М.Ву-Сик, Г.Климко, М.Максимова, А.Поручник, досліджують в своїх роботах проблему відтворення зайнятості в країні під впливом міжнародного руху капіталу, міжнародної торгівлі.

Водночас проблеми відтворення зайнятості в багатьох сучасних працях розглядаються відокремлено від існування макроекономічного середовища, від існування інших ринків, а саме: капіталу, освіти, готової продукції. Відсутні роботи, присвячені комплексному аналізу економічних чинників відтворення зайнятості на макро- та мікрорівнях, а також цілісна теорія економічного регулювання зайнятості в умовах переходу до ринкової економіки. Потрібні поглиблені наукові дослідження формування ефективних попиту та пропозиції на ринку праці за допомогою грошово-кредитної, бюджетно-фінансової, зовнішньоекономічної політики, політики доходів та системи соціального страхування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету і є складовою наукової держбюджетної теми “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні” (реєстраційний номер 0101V002949). Дисертант є також виконавцем держбюджетної теми “Економічне регулювання ринку праці в перехідний період” (номер державної реєстрації 01000У006296). Особиста участь автора в дослідженні цих тем полягала у розробці розділу “Теоретичні і методологічні аспекти впливу сучасної економічної політики української держави на відтворення зайнятості”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних поглядів на проблему механізму економічного регулювання зайнятості та здійсненні комплексного аналізу економічних чинників, що впливають на відтворення ефективної зайнятості. Виходячи із зазначеної мети і враховуючи логіку дослідження, в роботі поставлено такі завдання:

- виявити та обґрунтувати сутність економічних чинників відтворення ефективних пропозиції та попиту на працю на мікро- і макрорівнях;

- визначити відношення концепції бюджетних обмежень домогосподарства, підприємства та держави до проблеми економічного регулювання зайнятості;

- обґрунтувати роль інституційних факторів, перш за все, державної бюджетно-фінансової, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної політики у відтворенні зайнятості;

- визначити роль конкуренції та недосконалостей ринків праці, капіталу, освіти, готової продукції в економічному регулюванні зайнятості;

- обґрунтувати підходи до визначення розміру інвестицій, необхідних для забезпечення повної зайнятості в Україні.

Об'єкт дослідження - процес відтворення зайнятості на макро- і мікрорівнях в неокласичній моделі, в адміністративно-командній, змішаній та в перехідній до ринкових відносин економіці.

Предмет дослідження - механізм відтворення ефективної зайнятості взагалі, та в умовах перехідної економіки України, зокрема.

Методи дисертаційного дослідження. В дисертації застосовується діалектичний метод наукового пізнання. На базі історичного підходу до аналізу розвитку економічного регулювання зайнятості, використання структурно-логічних схем автор дає комплексний аналіз оплати праці, зовнішніх ефектів і шоків, рентних відносин як чинників економічного механізму формування попиту і пропозиції на ринку праці. Це дало можливість розробити теоретичні підходи до проблеми формування ефективної економічної політики зайнятості в Україні.

В дисертації використовувались також: метод наукової абстракції, методи поєднання абстрактного і конкретного, індукції і дедукції, ігрова модель. Інформаційною базою дослідження є законодавчі, статистичні матеріали України, матеріали 2-х вибіркових соціологічних досліджень, здійснених дисертантом. Робота побудована на аналізі й узагальненні документів Міжнародної Організації Праці, офіційних публікацій МВФ, Світового Банку. В дисертації використано також матеріали, отримані автором у ході наукового стажування у Франції (1995) і США (1996, 1998).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми відтворення ефективної зайнятості під впливом системи економічних чинників. По суті вперше зроблена спроба розробки цілісної наукової концепції економічного механізму відтворення ефективної зайнятості. В процесі дослідження автором були одержані наступні наукові результати:

- уточнено зміст категорій “ефективна зайнятість”, “відтворення зайнятості”, “формування зайнятості”;

- здійснено порівняльний аналіз співвідношення ринкових сил і державного впливу в економічному механізмі відтворення зайнятості в неокласичних моделях, в розвинутих країнах із змішаною економікою, в адміністративно-командному господарстві, в перехідній економіці України. Виявлено роль держави в механізмі відтворення ефективної зайнятості в умовах переходу до ринкової економіки;

- запропоновано методику визначення обсягу інвестицій, необхідних для реальної протидії циклічному безробіттю в Україні, яка відрізняється від існуючих методик можливістю спиратися на дані офіційної статистики України;

- встановлено, що бюджетні обмеження домогосподарства, підприємства, держави є ключовим економічним параметром відтворення ефективних попиту та пропозиції на ринку праці в неокласичній моделі, в адміністративно-командній і перехідній до ринкових відносин економіці. На основі дослідження характеру бюджетних обмежень економічних суб'єктів у взаємовідносинах: “держава-домогосподарство”, “підприємство-підприємство”, “держава-підприємство” доведено, що рівень м'якості-жорсткості бюджетних обмежень визначає ефективність зайнятості в суспільстві;

- на основі порівняльного аналізу неокласичних моделей досконалих ринків з практикою регулювання зайнятості в адміністративно-командній, перехідній економіках визначено роль ринкових недосконалостей в механізмі відтворення ефективних пропозиції та попиту на працю. Систематизовано чинники, які заважають конкуренції на сучасному ринку праці. Обґрунтовано значення зовнішніх ефектів (екстерналій) і рентних відносин в механізмі відтворення зайнятості. Запропоновано теоретичні підходи до оцінки екстерналій і ренти в соціально-трудовій сфері, врахування яких дозволяє активно і цілеспрямовано впливати на оптимізацію пропозиції і попиту на ринку праці в перехідній економіці України;

- узагальнено та поглиблено теоретичні засади дослідження комплексу макро- і мікроекономічних чинників регулювання попиту на працю. До числа цих чинників відносяться: ціни на фактори виробництва і готову продукцію; податки, які сплачують роботодавці та фінансова допомога їм з боку держави. Доведено, що на макрорівні фінансування додаткового попиту на працю можливе як за рахунок збільшення податків, так і за рахунок внутрішніх і зовнішніх боргів та додаткової грошової емісії. Встановлено, що ефективність попиту на працю залежить від ефективності інвестиційного процесу в економіці;

- визначено та проаналізовано пріоритетні економічні чинники формування ефективної пропозиції праці взагалі та в перехідній економіці України, зокрема. Це: оплата праці, ціни на споживчі товари, оподаткування доходів фізичних осіб, пенсійне забезпечення, виплати по безробіттю. Встановлено, що неокласичні моделі інвестування в освіту і міграцію мають безпосереднє відношення до поведінки громадян України на ринку праці;

- на основі аналізу теоретичних поглядів Дж.М. Кейнса, М. Фрідмена визначено роль грошово-кредитної сфери у процесі відтворення зайнятості в різних соціально-економічних умовах. Доведено, що неринковий розподіл кредитних ресурсів в адміністративно-командному господарстві обумовлює неефективний сукупний попит на працю, а сучасна перебудова банківсько-кредитної системи України сприяє оптимізації структури сукупної зайнятості в країні. Проаналізовано роль боргів держави, підприємств у механізмі відтворення зайнятості, зокрема, обґрунтовано тезу про заборгованість підприємств як чинник гальмування процесу розподілу суспільної зайнятості на користь ефективно функціонуючих економічних одиниць. Встановлено недоцільність використання широкомасштабної грошової емісії як засобу підвищення сукупного попиту на робочу силу в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження, його висновки є внеском у розвиток економічної теорії перехідної економіки взагалі та економіки України, зокрема. Дисертація відкриває можливості більш глибокого розуміння механізму функціонування цієї економіки, причини його недосконалості. Результати роботи доповнюють теоретичні погляди на ринки праці і капіталу, безробіття, політику підприємств в області створення робочих місць і найму робочої сили, їх особливості в перехідний період. Дослідження є кроком у напрямі побудови ефективної макроекономічної політики, яка б відповідала умовам перехідної економіки України. Комплексний аналіз чинників економічного регулювання зайнятості, типів цього регулювання також мають теоретичну значущість.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали використовуються Міністерством праці та соціальної політики України в практичній роботі (Довідка №ДЦ-13-1794 від 05.06.2002).

Основні положення науково-дослідної роботи дисертанта використовуються для прогнозування показників з праці і заробітної плати в ЗАТ “Бінго-Інтертеймент” (Довідка №36/1 від 12.03.2002). Результати дисертаційного дослідження використовуються також в діяльності державної служби зайнятості Луганської області. Аналіз автором міграції прикордонного населення області отримав позитивну оцінку цієї служби (Довідка №30/1-1853 від 7.11.2001).

Отримані наукові результати використовуються в Східноукраїнському національному університеті при викладанні курсів “Політична економія”, “Управління трудовими ресурсами”, “Управління персоналом” для студентів економічних спеціальностей, зокрема, для студентів спеціальності “Управління трудовими ресурсами” (Довідка №108/106-549 від 27.03.2002); для магістрантів системи “Державне управління” (Довідка №108/99-2350/64 від 6.11.2001). Результати дослідження використовуються також в навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні дисципліни “Міжнародна економіка” (Довідка від 8.03.2002).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження опубліковані. Окремі результати роботи доповідались на науковій конференції “Демократизация хозяйственной жизни и активизация человеческого фактора” (Київ, 18-20 квітня 1988 р.); на науковій конференції “Интенсификация - стратегическое направление социалистического расширенного воспроизводства” (Донецьк, 21-23 вересня 1989 р.); на науковій конференції “Теория и практика перестройки хозяйственного механизма” ( Київ, 18-20 квітня 1990 р.); на науково-практичній конференції “Формирование механизма свободной экономической зоны в условиях рыночных отношений” (Чернівці 24-26 березня 1991 р.); на науково-методичній конференції “Проблемы изучения экономической теории,макро- и микроэкономики”(Харків, 28-29 вересня 1994 р.); на науковій конференції “Соціальні проблеми та соціальні трансформації в сучасній Україні” (Київ, 10 червня 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” ( Ужгород, 17-20 вересня 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції розвитку ринку праці в Україні та проблеми працевлаштування” (Луганськ, 5-6 квітня 2001р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (Київ, 15-16 травня 2001 р.). Деякі теоретичні положення дисертації були апробовані під час наукових стажувань в США: в Піттсбургському (1996) та в Південно-Іллінойському ( 1998) університетах

Структура, основні положення дисертації обговорювались також на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету та кафедри управління трудовими ресурсами і економічної теорії Східноукраїнського національного університету.

Публікації. Основні положення роботи опубліковані дисертантом самостійно та в співавторстві в 42 працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто дисертанту, становить 35,1 друкованих аркушів. У тому числі: 1 монографія; 27 статей у наукових фахових виданнях; 14 публікацій в інших виданнях, в тому числі матеріали і тези виступів на конференціях.

Cтруктура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 409 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 12 додатків, які розміщені на 12 сторінках. Список використаних джерел налічує 273 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; сформульовано мету, об'єкт і предмет дослідження; визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 “Загальнотеоретичні аспекти дослідження економічного механізму відтворення ефективної зайнятості” обґрунтовуються поняття “відтворення зайнятості” і “формування зайнятості”. Відтворення зайнятості - це, насамперед, динамічний процес безперервного відновлення з одного боку, попиту на працю, а з іншого, пропозиції праці. На відміну від відтворення зайнятості, формування зайнятості можна розглядати і як динамічний процес постійної зміни зайнятості і як певний стан у визначений період часу. В роботі основну увагу зосереджено на економічному механізмі відтворення зайнятості, тобто на аналізі чинників, які впливають на відновлення і зміну відносин зайнятості. Саме такий підхід є корисним, враховуючи перехідний стан сучасної економіки України.

Аналізуються поняття ефективної і повної зайнятості, які існують в сучасній літературі. Доводиться, що у відомому сенсі можна говорити про ефективну зайнятість в макроекономічному контексті. Ефективною зайнятістю на рівні народного господарства, тобто ефективною зайнятістю в широкому розумінні цієї категорії, є, на думку дисертанта: а) повна зайнятість з урахуванням природного безробіття; б) ефективна зайнятість на індивідуальному та внутріорганізаційному рівнях. Таке визначення ефективної зайнятості дає найбільш цілісну та системну характеристику цьому поняттю, оскільки про дійсно економічно і соціально ефективну зайнятість населення можна говорити лише при повному використанні робочої сили (з урахуванням природного безробіття), так і професійних якостей кожного працівника.

Доводиться, що економічний механізм формування відносин ефективної зайнятості має об'єктивний характер, оскільки обумовлюється дією економічних законів, відтворенням виробничих відносин і суспільних потреб.

На підставі проведеного аналізу з'ясовано, що в економічному механізмі формування ефективної зайнятості виділяються безпосередньо ринкове регулювання зайнятості та інструменти державного регулювання.

Безпосередньо ринкове регулювання зайнятості - це регулюючий механізм класичного типу, описаний статично-рівноважними моделями адептами неокласичної теорії А. Маршаллом, А. Пігу, Ф. Еджуортом. Вільноринковий механізм формування відносин зайнятості є основою цього регулювання: вільний ринок історично і логічно є вихідною точкою управління зайнятістю економічними методами. Співвідношення вільноринкового і державного регулювання зайнятості залежить від багатьох факторів, зокрема, від соціальної обстановки в країні. Державне регулювання зайнятості об'єктивно необхідне. Водночас втручання держави в дію ринкового механізму може бути неефективним, зокрема, супроводжуватися появою тіньової зайнятості.

Нині в Україні здійснюється перехід до переважно ринкового механізму відтворення зайнятості. Разом з тим апеляція до регулювання зайнятості виключно силами ринку опонентами втручання держави в ринковий механізм може виявитися в перехідний період деструктивною. В роботі звертається увага на те, що держава покликана пом'якшити “жорсткість” ринку праці перехідного типу.

В розділі знайшла подальший розвиток теза класичної і неокласичної теорії про гнучкість механізму ринку праці. На основі аналізу динаміки реального ВВП і офіційного безробіття в Україні обґрунтовується висновок про те, що в процесі переходу країни до ринкової економіки реакція зайнятості на зміну умов функціонування підприємств стає все більш адекватною.

В розділі також розвивається теорія зовнішніх негативних і позитивних впливів або екстерналій. Доводиться, що відтворення відносин зайнятості не вільне від появи негативних зовнішніх впливів. Перенесення зовнішніх витрат своєї діяльності підприємствами, країнами виражається в перекладанні на платників податків, інші країни витрат, обумовлених зростанням безробіття і повинне враховуватися під час розробки державної внутрішньої і зовнішньої економічної політики. Позитивні зовнішні впливи на зайнятість, пов'язані з обміном ідеями між представниками творчих професій, інвестиціями, створенням якісних робочих місць підприємствами, ефективною діяльністю закладів освіти й охорони здоров'я, також не повинні залишатися поза увагою керівників на підприємствах і в державних структурах.

У розділі 2 “Механізм відтворення ефективного попиту на працю” досліджуються дві основні моделі відтворення зайнятості на мікрорівні: модель з обмеженими виробничими ресурсами і модель з обмеженим попитом. Досягнення ефективного попиту на працю на мікрорівні відбувається в моделі ринку робочої сили з обмеженим попитом. Обмежений попит на продукцію підприємства, необхідність протистояти конкурентам і підтримувати високу ефективність виробництва змушують підприємця обмежувати прийом на роботу лише тією робочою силою, яку він може ефективно використовувати. В моделі з ресурсними обмеженнями ефективним обмежником зростання виробництва, а відповідно, і зайнятості, є пропозиція робочої сили. Дана модель характеризує традиційне соціалістичне підприємство.

Проаналізовано залежність попиту на працю від інвестиційного процесу. Механізми прийняття інвестиційних рішень в адміністративно-командному і ринковому господарствах відрізняються між собою, що визначає відмінності в процесах формування попиту на працю в них. На основі аналізу динаміки інвестицій і офіційного безробіття в Україні обґрунтовано висновок про відсутність стійкого зв'язку між ними.

Виявлено, що робочі місця знаходяться в певній технологічній структурі підприємств, народного господарства. Тривала відсутність достатньо сильного економічного регулювання даної структури в СРСР призвела до глибоких диспропорцій у ній. Це виявилося, зокрема, у відтворенні неефективних робочих місць і дефіциті суспільно необхідних.

Попит на продукцію підприємця багато в чому визначає його попит на працю. Разом з тим існує певна автономність між комерційними результатами діяльності підприємства і його попитом на ринку робочої сили. Дана автономність, зокрема, виявляється в практиці “запасання” робочої сили в періоди несприятливої економічної кон'юнктури. Обґрунтовуються інституційні причини практики “запасання” робочої сили підприємствами в адміністративно-командній, змішаній та в перехідній до ринкових відносин економіці.

Макроекономічне регулювання зайнятості відбувається під впливом відтворення валового продукту: його динаміки, циклічних коливань. Для макроекономічної політики протидії безробіттю треба враховувати показник валового національного продукту, створеного при повній зайнятості. Автор вважає, що значення мультиплікатора витрат має безпосереднє відношення до обсягів попиту на працю. Під час проведення макроекономічних заходів, спрямованих на протидію безробіттю в Україні, слід особливу увагу приділяти витратам з високим мультиплікуючим ефектом.

На основі даних за 1999 рік в розділі запропоновано послідовність розрахунку обсягу інвестицій, необхідного Україні для реальної протидії циклічному безробіттю:

а) обчислення різниці між офіційним і природним безробіттям (8,4% або 2298,3 тис. чол.);

б) визначення добутку середньої вартості створення одного робочого місця на кількість робочих місць, яку необхідно створити (68,949 млрд. дол.);

в) обчислення мультиплікатора інвестиційних витрат з використанням даних з валових заощаджень, чистого експорту, міжнародному руху капіталів (5,88);

г) визначення величини витрат на створення необхідної для протидії циклічному безробіттю кількості робочих місць шляхом обчислення відношення: 68,949 млрд. дол. : 5,88 = 11,726 млрд. дол.,

У розділі 3 “Відтворення пропозиції праці під впливом економічних регуляторів” обґрунтовано, що пропозиція праці залежно від своєї ефективності визначає ефективність зайнятості в суспільстві в цілому. Економічний механізм відтворення ефективної пропозиції праці складається із таких елементів, як економічні потреби людей, податки, трансфертні виплати і пільги, ціни на споживчі товари, трудові і нетрудові доходи.

Доведено, що прибуткове оподаткування, акцизи, податок на додану вартість є регуляторами відтворення пропозиції праці. Такі характеристики і елементи механізму прибуткового оподаткування, як рівень прогресивності ставок; податкові пільги, неоподатковуваний мінімум покликані сприяти формуванню оптимальної пропозиції робочої сили, соціально і економічно ефективного розподілу сукупної праці.

Ціни на споживчі товари і послуги у співвідношенні з доходами людей значно впливають на відтворення пропозиції праці. Зростання даних цін за інших рівних умов сприяє активізації трудової діяльності в суспільстві. В умовах досконалої конкуренції на ринку споживчих товарів пропозиція праці знаходиться під регулюючим впливом вільних ринкових цін, що складаються на цьому ринку. Однак у реальній дійсності держава бере більш-менш активну участь у регулюванні ціноутворення на ринках споживчих товарів і послуг, тим самим побічно втручаючись і в механізм вільноринкового регулювання пропозиції праці. Ця участь виявляється в адміністративному обмеженні росту цін на окремі товари, державному субсидуванні виробників, що утримують низькі ціни. Крім того субсидії, допомогу можуть одержувати при придбанні визначених товарів і окремі групи населення, насамперед малозабезпечені.

Економічне регулювання інвестицій в освіту є одним із напрямків економічного регулювання пропозиції праці. Чинники, які впливають на співвідношення між витратами на освіту фахівця і його заробітками, створюють економічний механізм регулювання інвестицій в людський капітал спеціаліста. Окупність інвестицій в освіту визначає економічну доцільність цих інвестицій. У 1997 році дисертантом було проведене анонімне анкетування студентів економічного факультету Східноукраїнського університету, у якому взяли участь 108 осіб. Було поставлено запитання: “Для чого ви навчаєтесь в університеті?” і запропоновано на вибір 5 варіантів відповідей: “Для використання набутих знань у майбутній трудовій діяльності”, “Для одержання диплома як умови підвищення рейтингу на ринку праці”, “Навчання є престижною, цікавою справою, можливістю зустріти майбутнього супутника життя”, “Для одержання диплома на всяк випадок”, “Інше”. При цьому напроти кожного з даних 5 пунктів студенти мали поставити цифри 1, 2, 3, 4, 5, залежно від того місця, яке посідає в їхній шкалі цінностей той чи інший пункт. 96% опитаних при відповіді на запитання поставили “Для використання набутих знань у майбутній трудовій діяльності” на 1-ше або 2-ге місце в шкалі своїх оцінок. На 1-ше або 2-ге місце поставили “Для одержання диплома як умови підвищення рейтингу на ринку праці” 81% із числа анкетованих. Ці цифри свідчать про те, що більшість тих, хто навчаються економічних спеціальностей, є професійно орієнтованими і сподіваються одержати економічну віддачу від освіти.

Економічне регулювання мобільності кадрів виступає частиною економічного регулювання відтворення пропозиції праці. Неокласична теорія стверджує, що якщо економічні вигоди переміни праці перевищують економічні витрати, пов'язані з цією переміною, людина прагне до зміни місця роботи, професії. На початку 2000 року дослідницькою групою із Східноукраїнського університету за участю автора було проведене дослідження міграційної поведінки частини населення Луганської області. У результаті анкетування 414 чоловік з'ясувалося, що люди мігрують, чи бажають мігрувати в основному з чисто економічних мотивів. У 58,3% опитаних місячний дохід на людину виявився меншим за 100 грн., і лише в 4,6% він перевищував 300 грн. Відповідаючи на запитання про причину бажання виїхати на роботу в іншу місцевість, 73% опитаних назвали можливість одержувати більш високу зарплату, можливість одержувати її вчасно. Однак не для всіх міграція уявляється привабливою інвестицією. Незважаючи на нелегке економічне становище, частина опитаних не виїжджала і не має бажання виїжджати на роботу будь-куди. Причини такого відношення до міграції: інертність, необхідність нести значні психологічні, матеріальні витрати, пов'язані з переміщенням.

У розділі 4 “Грошово-кредитні і бюджетно-фінансові інструменти відтворення ефективної зайнятості” розглядається грошово-кредитна політика, як чинник протидії безробіттю. Дж.М. Кейнс вважав, що короткочасний вплив фінансування капіталовкладень у робочі місця за рахунок емісійного джерела є позитивним. Але дослідження показало, що використовувати навіть на короткочасних проміжках часу емісійний спосіб розширення сукупного попиту на працю в Україні недоцільно. Так, у країні дійсно простоює значна кількість виробничих потужностей, високим є і фактичне безробіття. Проте фізичний і моральний знос основних фондів в країні є значним, що не дозволяє налагодити виробництво конкурентоздатної продукції в масовому масштабі і в досить стислий термін. Відповіддю на появу значного емісійного попиту може бути істотне збільшення імпорту товарів, зростання цін на продукцію і послуги українських монополій.

Активність грошей, як регулятора зайнятості залежить від міри жорсткості бюджетних обмежень. М'які бюджетні обмеження в умовах адміністративно-командної економіки дозволяють підприємствам не звертати уваги на вартість капіталу. Відсутність жорсткості при розрахунках за споживані матеріальні ресурси і робочу силу і жорсткість при одержанні підприємством коштів у сьогоднішньому господарстві України роблять гроші більш активними в порівнянні з адміністративно-командною системою, але менш активними в порівнянні з грошима в країнах з розвиненою ринковою економікою. Доведено, що борги домогосподарств, підприємств, держави дозволяють подолати їх бюджетні обмеження і відіграють значну роль у відтворенні зайнятості.

Встановлено, що неузаконені борги підприємств з податків, постачальникам, працівникам приховують дійсну картину з безробіттям в країні та є фактором створення неефективного попиту на працю. Режими боргового фінансування українськими підприємствами різних елементів витрат на підтримку функціонування робочих місць розрізняються за галузями, регіонами і залежать від багатьох соціополітичних і економічних факторів. Обґрунтовано висновок про те, що в Україні сформувалися сектори економіки з різним доступом до неофіційного боргового фінансування, а отже і різними можливостями відтворення неефективної зайнятості за рахунок цього джерела.

Доведено, що в перехідній економіці України використання традиційних інструментів грошово-кредитної політики як засіб впливу на відтворення зайнятості зустрічає ряд перешкод:

- спостерігається відносна відособленість змін у кредитно-грошовій сфері країни від процесів, що відбуваються на мікрорівні національного господарства. Така відособленість характерна навіть для країн з розвинутим ринковим господарством у зв'язку з багатоланковістю передавального механізму, що несе імпульси від кредитно-фінансового сектора до реального. В умовах же відсутності ефективного ринку капіталу в перехідній економіці України важко розраховувати на те, що роботодавці та працівники швидко і передбачувано відреагують на процеси, що відбуваються в сфері грошового обігу, грошово-кредитної політики;

- існують інституціональні перешкоди на шляху впливу грошово-кредитної політики на відтворення зайнятості. Об'єктивна спряженість грошової маси, інвестицій, доходів, зайнятості недооцінюється в діяльності українського уряду. Якщо Міністерство економіки країни в цілому робить певні кроки по узгодженню політики кредитування, цін, інвестицій, заробітної плати, то Міністерство фінансів, Податкову службу цікавить поки що лише наповнення бюджету, Національний банк зосереджений на обмеженні інфляційних процесів, а Міністерство праці і соціальної політики - на регулюванні доходів. Переважно фіскальна спрямованість фінансової політики і спроби протидіяти інфляції з боку Національного банку аж ніяк не стимулюють збереження і створення робочих місць у приватному секторі української економіки. В той же час саме при переході до ринкової економіки важлива погодженість у діяльності державних інститутів, завданням яких є підкріплення ще вкрай слабкого і недосконалого механізму ринкової координації доходів, заощаджень, інвестицій і зайнятості;

- вплив української держави на поведінку суб'єктів ринку праці засобами грошово-кредитної політики ускладнений і внаслідок того, що приблизно 50% обсягу економічної діяльності, доходів знаходиться поза обліком з боку кредитно-банківської системи. Значним є рівень бартеризації економіки;

- через недовіру населення до кредитних інститутів люди вважають за краще позичати гроші один одному безпосередньо, в результаті чого банківська система має обмежені можливості впливу на інвестиційну діяльність.

На початку перехідного періоду в 1992-1993 роках реальна ставка відсотка в Україні була негативною (-13,2% на місяць у 1993 році), існувало пряме раціонування кредитів. Неринковий розподіл кредитних ресурсів сприяв закріпленню неефективного розподілу інвестицій, а отже і робочих місць. Перебудова банківської системи України супроводжувалася збільшенням реальної процентної ставки і видачею кредитів відповідно до принципів зворотності і платності, що до певної міри оптимізувало структуру сукупної зайнятості в країні.

Бюджетно-фінансові важелі управління зайнятістю є частиною загального механізму відтворення попиту та пропозиції на ринку праці. Всі видаткові статті бюджету мають відношення до сукупного попиту на робочу силу. Існує проблема ефективного використання коштів платників податків на цілі підтримки суспільно необхідної зайнятості. Виходячи із участі держави у відтворенні зайнятості, запроваджено класифікацію зайнятості в економіці на: винятково бюджетну; зайнятість на приватних підприємствах, яка підтримується за рахунок бюджетних коштів; небюджетну чи ринкову. Розміри бюджетної зайнятості залежать від соціально-політичного устрою держави, її пріоритетів.

В умовах ринкової економіки, а також в перехідний до неї період податки відіграють певну роль в регулюванні зайнятості. Податки на заробітну плату, податок на прибуток, податок на додану вартість змінюють витрати виробництва, рентабельність, кінцеві ціни продукції, що відбивається на бажанні підприємців відтворювати робочі місця. Щоб збільшити попит на ринку праці, необхідно знизити податки на інвесторів та споживачів. Але зниження податків позбавляє владу коштів для здійснення політики підтримки попиту на працю. Той чи інший перерозподіл створеного валового продукту через бюджет розв'язує це протиріччя.

Аналіз впливу бюджетно-фінансових заходів на зайнятість показав, що він може бути як загальним, так і селективним, цільовим. Об'єктом бюджетно-фінансової політики є: макропопит на працю; попит на працю на окремих локальних ринках, окремих соціальних груп населення; попит на працю певних підприємств. Під час підтримки попиту на працю певних груп населення необхідно виходити з теорії екстерналій. До числа позитивних екстерналій, що з'являються при субсидуванні зайнятості некваліфікованих, низькооплачуваних працівників з часто тривалими перервами між роботами, відносяться: а) поява в людей почуттів самоповаги, справедливості, позитивного відношення до оточуючих, відхід від протиправних дій, пияцтва, наркоманії; б) можливість одержати освіту, корисні трудові навички на робочому місці; в) можливість здійснення даними працівниками позитивного впливу на своїх дітей.

У розділі 5 “Відтворення зайнятості в різних структурах ринків” визначено, що конкуренція на ринку праці є одним із інструментів економічного механізму відтворення зайнятості. Суперництво працівників і роботодавців обумовлює підвищення ефективності використання людських ресурсів. В ринковому господарстві змагання роботодавців на ринку праці стимулює удосконалювання організації праці, інтенсифікацію трудової діяльності людей і утворення, збільшення відносного надлишку робочої сили.

Ринок праці чистої конкуренції, монополія та монопсонія, монополістична/монопсоністична конкуренція є моделями ринку праці в кожній із яких існує те чи інше співвідношення конкурентних сил і сил неконкурентного походження. В кожній з цих моделей ринку праці існує свій особливий економічний механізм відтворення зайнятості. Найбільш економічно ефективною є зайнятість в умовах ринку вільної конкуренції.

Виділено такі об'єктивні фактори, які обмежують оптимізуючий вплив конкуренції на зайнятість: диференціація ринків праці під впливом розвитку суспільного поділу праці, посилення відмінностей в рівнях вимог до фахівців різних професій, посилення відмінностей в рівнях трудових потенціалів людей, характері відтворення даних потенціалів. Також систематизовано суб'єктивні чинники, що заважають конкуренції в трудовій сфері: дискримінаційна політика роботодавців, недобросовісна практика професійного ліцензування, номенклатурний принцип підбору і розстановки кадрів, державна монополія попиту на працю в адміністративно-командній економіці.

На основі праць А. Маршалла, В. Парето, Д. Рікардо досліджено вплив рентних відносин на формування оптимальної зайнятості. Рента на боці пропозиції праці, тобто рента, яку одержує найманий працівник, є для нього сильним стимулом до ефективної діяльності. Одержання ренти роботодавцем говорить про ефективність використання капітальних коштів, в тому числі й інвестованих в робочі місця. Перебуваючи в пошуку ренти, роботодавець намагається вилучити максимальну користь із індивідуальних властивостей працівників, покращити структуру робочих місць.

В розділі, залежно від походження, виділяються ринкова і позаринкова типи ренти. Підприємець може одержати рентний доход, який має ринкове походження за рахунок більш ефективного використання робочої сили. Позаринкову ренту одержують, зокрема, ті люди, які володіють монополією на прийняття важливих для економічних суб'єктів рішень. Рента ринкового типу відіграє позитивну для економічного розвитку роль, а рента позаринкового типу в ряді випадків - деструктивну. Тому держава повинна втручатися в процес формування рентних доходів.

Головним рентоодержувачем в адміністративно-командній економіці колишнього СРСР була держава. Зрівнялівка дозволяла перерозподіляти ренту, яка була одержана за рахунок експлуатації продуктивних працівників на користь неефективних. Рентні відносини в перехідний період серйозно деформують структуру прибутків у суспільстві, підриваючи устої ще слабкого ринкового механізму в цілому і ринку праці, зокрема. Одержуючи значні незароблені в результаті ефективної діяльності рентні прибутки, люди втрачають схильність до продуктивного підприємництва і праці.

Моделі досконалої конкуренції, монополії, олігополії, монополістичної конкуренції на ринку готової продукції передбачають різні механізми встановлення цін, прийняття виробничих рішень, здійснення капіталовкладень в робочі місця. Конкурентні умови господарювання сприяють оптимізації чисельності, якості працівників як у виробників готового продукту, так і у його покупців. За рахунок додаткового прибутку монополії відволікають трудові ресурси непропорційно до суспільної корисності їхньої діяльності, в результаті чого відбувається неоптимальне використання сукупної робочої сили.

Проведений аналіз показав, що співвідношення конкурентних і монопольних сил на ринку капіталу багато в чому визначає механізм формування зайнятості на мікрорівні. Максимальна ефективність функціонування ринку капіталу досконалого типу сприяє безперешкодному “переливу” робочих місць між сферами економічної діяльності. В сучасній Україні обмежена кількість ефективних банків заважає розвитку конкурентного середовища на ринку капіталу. Значна іммобільність фізичного капіталу в країні негативно позначається на ефективності сукупної зайнятості.

Сучасний ринок освіти є також недосконалим. В колишньому СРСР освіта, в тому числі і вища, була безплатною, що при обмеженості місць у вузах обумовлювало значні конкурси при вступі в інститути та університети. В той же час існували неписані обмеження при прийомі до окремих вищих навчальних закладів, на окремі спеціальності, що одночасно були обмеженнями конкуренції за певні вакансії (у партійно-господарській номенклатурі, наприклад). Фактором, що обмежувала (і до певної міри нині обмежує) змагальність абітурієнтів при вступі до вузів, особливо столичних, була вимога прописки для влаштування на роботу. Таке положення аж ніяк не сприяло бажанню іногородньої молоді навчатися за рядом спеціальностей у великих містах, оскільки тільки в цих містах можна було згодом одержати роботу.

Встановлено, що в умовах сучасної змішаної економіки ринок освіти ближче всього знаходиться до моделі монополістичної конкуренції, оскільки існує багато видів різноякісної освіти з різними ухилами, методиками. Відсутність уніфікованості в освіті багато в чому обумовлена постійними змінами в потребах ринку праці.

У розділі 6 “Роль розподілу за працею у формуванні ефективної зайнятості” на основі аналізу робіт Дж.М. Кейнса, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Сміта, сучасних вчених обґрунтовується необхідність такої організації зарплати, яка б найбільшою мірою відповідала характеру і рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, стимулювала ефективну зайнятість. Автор показує, що під час переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки жорсткість бюджетного обмеження домогосподарств зростає, що підвищує роль зарплати як регулятора пропозиції праці.

Функцією зарплати є забезпечення оптимального розподілу і перерозподілу працівників між професіями, посадами, кваліфікаціями, регіонами, галузями. Розподіл за трудовими витратами та за результатами праці сприяє ефективному розміщенню трудових ресурсів. Щоб служити фактором розподілу і перерозподілу праці, диференціація оплати в кількісному відношенні повинна бути значною.

Відповідно до поглядів А. Сміта та неокласиків компенсуючі відмінності в оплаті праці - це розходження в ставках оплати, які зрівнюють привабливість різних професій. В розділі обґрунтовується висновок, що існуючі в Україні міжпрофесійні, міжкваліфікаційні розходження в оплаті праці не сприяють оптимізації пропозиції праці, що пов'язано, зокрема, з втратою тарифною системою її регулюючої функції. Досить актуальною для України є гедоністична модель заробітної плати Ш. Розена, в якій зіставляються різні ступені неприйняття працівниками “незручностей” робочих місць, з одного боку, і матеріальна зацікавленість підприємств шляхом технологічних удосконалень скоротити ці “незручності”, з іншого.

Оплата праці регулює попит на робочу силу, оскільки зарплата є частиною витрат підприємця, а також елементом сукупного попиту на готову продукцію. Встановлення мінімального рівня оплати праці є як регулятором величини попиту на працю, так і регулятором рівня використання робочої сили.

Існує взаємозв'язок змін у рівнях зайнятості та оплати праці при адаптації підприємства до кон'юнктури ринку. Рішення роботодавця про те, в якій мірі доцільно скорочувати попит на працю при погіршенні кон'юнктури залежить від свободи підприємства у варіюванні оплати праці. Варто визнати, що в Україні висока гнучкість оплати праці і ринку праці в цілому досягається як за рахунок відкритої інфляції (1992-1995 р.), так і за рахунок прихованої інфляції, що набула в останні 5 років форми невиплати людям зароблених грошей. Можливість не платити за працею зберігає робочі місця, підтримує попит на працю на стабільному рівні навіть при значному погіршенні виробничо-комерційних і фінансових показників діяльності українських підприємств. Таким чином, невиплата зарплати є одним з проявів її гнучкості, своєрідним амортизатором коливань попиту.

Заробітна плата покликана врівноважувати попит та пропозицію на ринку праці. Існуючий в Україні рівень оплати праці мало сприяє встановленню ринкової рівноваги. При визначенні рівноважної оплати на вітчизняному ринку праці необхідно враховувати тіньову складову трудових доходів. В теоріях ефективної зарплати Дж. Акерлофа, Дж. Стигліца, С. Шапіро а також на практиці в розвинутих країнах вважається за доцільне підтримувати ставки оплати, які перевищують рівноважний рівень.

У розділі 7 “Відтворення ефективної зайнятості в умовах невизначеності” з'ясовано, що недосконалість інформації, якою володіють учасники ринку праці, не сприяє встановленню на цьому ринку ефективної зайнятості. Інформаційні сигнали на ринку праці відіграють певну роль в раціональних рішеннях суб'єктів цього ринку. Під час переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової система сигналів в трудовій сфері змінюється. Це стосується, зокрема, таких “сигнальників” для роботодавця, як рівень освіти, досвід роботи здобувача робочого місця.

Існують різноманітні ризики, яким підлягають суб'єкти ринку праці, працівники, зокрема. Це ризики втрати роботи; одержання освіти, яку потім не доведеться використовувати в трудовій діяльності; втрати навичок при втраті людиною робочого місця та інше. Особливості в індивідуальному сприйнятті людьми соціальних ризиків визначають відмінності в їх економічній поведінці. Виявлено, що реакцією людини на соціально-трудовий ризик може бути самозахист. Ризики втрати робочого місця, доходу і кваліфікації та одержання некорисної в трудовій діяльності освіти змушують працівника шукати такі підприємства, вибирати такі спеціальності, які б найбільшою мірою захищали його від даних ризиків. Певний регулюючий вплив на поведінку працівника на ринку праці справляє матеріальна компенсація за схильність до ризику, наприклад ризику одержати виробничу травму. Доведено, що державний нестраховий захист від ризиків в адміністративно-командній системі істотно перекручує мотиви людини до участі в оплачуваній праці.

Встановлено, що страхування з безробіття виступає формою економічного регулювання зайнятості. Обґрунтовано доцільність впровадження в Україні добровільного страхування з безробіття поряд з обов'язковим страхуванням. Допомога з безробіття разом з іншими видами доходів виконує функцію регулювання відтворення пропозиції праці. Вплив страхування з безробіття на пропозицію праці є об'єктом багатьох досліджень. В більшості з них відзначається антистимулюючий ефект виплат з безробіття на участь робочої сили в оплачуваній праці. За деякими підрахунками, збільшення допомоги на 10% обумовлює ріст тривалості безробіття на 5%. В роботі обґрунтовано, що розмір допомоги, яка виплачується в Україні, не може не підштовхувати незайнятих до активного пошуку роботи.

Пропозиція праці зазнає впливу не тільки виплат з безробіття, але і внесків у відповідний цільовий фонд, або бюджет. Частину витрат на страхування з безробіття несе сам працівник: а) в явній формі, у вигляді цільових внесків; б) в неявній формі, як покупець товарів і послуг, у ціну яких роботодавець може включити цілком або частково свою частку податку в фонд страхування з безробіття.

Між допомогою з безробіття і попереднім заробітком її одержувача може існувати зв'язок (Україна, Росія, США, Канада), або цього зв'язку може і не бути (Бельгія, Великобританія, Франція). В тому випадку, якщо допомога з безробіття встановлюється в прямо пропорційній залежності від попереднього заробітку, фахівець буде прагнути до більш ефективної, високооплачуваної роботи. Фіксований розмір допомоги деякою мірою, можливо, дуже малою, обмежує це прагнення.

Норма заміни втрачених у результаті позбавлення роботи заробітків виплатами з безробіття відіграє важливу роль в регулюванні ефективної пропозиції праці. Існує прямо пропорційний зв'язок між нормою заміни допомогою втраченого заробітку і тривалістю перебування людини в стані безробітного. Низька норма активізує пошук безробітним роботи і, навпаки, висока норма заміщення не стимулює цього. Рівень відшкодування втраченого заробітку не повинен перевищувати певного максимуму в 50-60%. Якщо ця межа буде вище, може зрости кількість тривало безробітних, і витрати держави по поверненню довгочасно незайнятих до активної трудової діяльності будуть істотно більшими позитивного ефекту від високого рівня відшкодування втраченого заробітку.

Встановлено, що, будучи частиною витрат роботодавця, внески на соціальне страхування безробітних виконують, крім інших функцій, роль фактора, що має відношення до відтворення ефективного попиту на працю. Виплати допомоги з безробіття фінансуються, як правило, за рахунок цільового податку на заробітну плату, що сплачується роботодавцями і працівниками, або тільки роботодавцями. Страхування з безробіття регулює відтворення ефективного попиту на працю не тільки внаслідок того, що відповідні внески становлять частину витрат підприємця. Автор доводить, що допомога з безробіття сприяє підвищенню ставок оплати, тому що вона дозволяє працівникам спиратися на неї при переговорах про винагороду за свою працю. Якщо величина ставки внеску для фінансування виплат з безробіття залежить від загального стану економіки країни, “досвіду” підприємства в області звільнень, система соціального страхування сприяє оптимізації суспільної зайнятості.

Виявлено, що механізм перерозподілу доходів, пов'язаний із функціонуванням системи пенсійного забезпечення, є водночас і механізмом відтворення ефективної зайнятості. Від умов виходу працівника на пенсію залежить тривалість його трудової кар'єри, трудова активність фахівця в межах працездатного віку, тобто величина пропозиції праці. Пенсійні кошти можуть впливати на інвестиційну ситуацію в країні та попит на робочу силу.

Невизначеність у макроекономічній сфері модифікує поведінку ринкових суб'єктів, стан зайнятості в країні. В роботі проведено аналіз макроекономічної політики держави з позиції теорії ігор, в яких беруть участь і суб'єкти ринку праці, що дозволило по-новому дослідити економічний механізм відтворення зайнятості. Обґрунтовано, що макроекономічні шоки справляють певний вплив на ринок праці країни. Криза галузевої структури господарства України відбулася як результат структурного шоку і спричинила появу значного структурного безробіття. Шоковий перехід до світових цін за імпортні енергоносії, що надходять в Україну, зробив нерентабельними різні підприємства, ліквідував багато робочих місць.