Концептуальні основи економічної адаптації особистості

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ГІРНИЧА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.01.01 - Економічна теорія

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

ВИКОНАЛА: РЯБЦЕВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

Дніпропетровськ - 2002

АНОТАЦІЯ

Рябцева Н.В. Концептуальні основи економічної адаптації особистості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Національна гірнича академія України, Дніпропетровськ, 2002.

В дисертаційній роботі розроблено основи концепції економічної адаптації особистості. Розкрито зміст процесу економічної адаптації особистості (головні елементи - адаптаційна діяльність, її умови, ресурси, обмеження, механізми), його багатофункціональну роль у суспільному відтворенні та динамічні індикатори. Обґрунтовано визначення адаптації особистості як економічної категорії, виявлено її форми, механізми та закономірності розвитку. Запропоновано класифікацію економічних ролей особистості за критерієм реалізації відносин власності.

Виявлено специфіку механізму економічної адаптації особистості в умовах трансформації відносин власності в Україні. Обґрунтовано необхідність впровадження державної адаптаційної політики, що поєднує традиційні, стабілізаційні і трансформаційні складові, забезпечує умови розвитку засад ринкового саморегулювання й громадянського регулювання для активізації процесів самоадаптації населення.

Ключові слова: економічна адаптація, особистість, адаптаційні механізми, економічна роль, відносини власності, трансформація, адаптаційна політика.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з вагомих причин гальмування трансформації відносин власності та умов господарювання в Україні є недооцінка процесів, що відбуваються на мікрорівні економіки та визначають реальний добробут населення. Інституціональна динаміка загострює суперечності між наявними економічними стереотипами та новими умовами господарювання, посилює залежність ефективності перетворень від напрямків, механізмів і швидкості адаптації особистості, підприємницької та інвестиційної активності, змін у пропозиції ресурсів, коливання обсягів й структури споживання.

Сталість регресивних тенденцій в економіці України вимагає нового погляду на місце й значення адаптаційних процесів у трансформаційних зрушеннях. За незрілістю необхідних передумов їх саморозгортання, недосконалістю ринкових механізмів та їх державного регулювання, людина виявляється неспроможною до вчасної й адекватної реакції на мінливість економічних процесів. Подолання негативних явищ перехідного періоду потребує прискореної перебудови адаптаційних механізмів у відповідності з новими реаліями для залучення до економічного реформування ще не використаних потенційних можливостей особистості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідної роботи кафедри політичної економії Національної металургійної академії України «Проблеми теорії та практики перехідної економіки України» (номер державної реєстрації 0100U000751), де здобувачем розроблено підрозділ «Особливості економічної адаптації особистості» розділу «Соціальні пріоритети перехідної економіки і механізми їх реалізації». Особистий внесок автора полягає у визначенні змісту та характерних рис процесу економічної адаптації особистості в Україні та пропозицій щодо шляхів його удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету визначення сутності та змісту процесів економічної адаптації особистості, їх специфіки й форм прояву в Україні та розробку шляхів удосконалення адаптаційних механізмів з урахуванням загальносвітових тенденцій економічного розвитку.

Досягнення мети дослідження здійснюється через розв'язання наступних наукових завдань:

- з'ясування теоретико-методологічних основ економічної адаптації особистості;

- визначення змісту економічної адаптації особистості, її місця й ролі у суспільному відтворенні, а також основ формування і функціонування адаптаційних механізмів;

- виявлення специфіки адаптаційних процесів у перехідній економіці України;

- розробка пропозицій і рекомендацій щодо шляхів удосконалення механізмів економічної адаптації особистості, адекватних реаліям національної економіки.

Об'єктом дослідження є процеси економічної адаптації особистості до змін у суспільному відтворенні.

Предмет дослідження - система виробничих відносин з приводу економічної адаптації особистості до трансформації відносин власності.

Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії та сучасної теорії перехідної економіки і економічної політики. В дисертації використано методологічний інструментарій, що ґрунтується на основних принципах матеріалістичної діалектики, а саме: системно-динамічний метод та окремі методологічні принципи теорії коеволюції систем - при визначенні сутності й змісту економічної адаптації особистості, її форм прояву й механізмів реалізації; метод наукового абстрагування, структурний та функціональний підходи - при аналізі специфіки дії складових комплексу адаптаційних механізмів в національній економіці; позитивний та нормативний підходи - при розробці практичних пропозицій і рекомендацій.

Інформаційно-довідкову базу дослідження становлять Конституція України, закони і законодавчі акти, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, наукові публікації та доповіді, статистичні збірники, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблено основи концепції економічної адаптації особистості, в межах якої отримані нові наукові результати, що виносяться на захист:

- обґрунтовано визначення адаптації особистості як економічної категорії, що виражає виробничі відносини з приводу зміни і взаємопристосування сутнісних сил людини та ключових елементів соціально-економічної системи з метою задоволення зростаючих потреб; виявлено закономірності розвитку цих відносин, а саме - підвищення загального рівня адаптаційних витрат, інституціоналізації адаптаційних відносин, синергизації дії адаптаційних механізмів;

- розкрито зміст процесу економічної адаптації особистості, головними елементами якого є адаптаційна діяльність, її умови, ресурси, обмеження, механізми, а також виявлено його багатофункціональну роль у суспільному відтворенні (удосконалення самоорганізації економічної системи, підвищення якості людського капіталу, зростання інноваційного рівня й ефективності виробництва);

- визначено основи механізму економічної адаптації особистості як синергетичної єдності державного, ринкового, громадянського адаптаційного механізмів і механізму самоадаптації особистості, що стимулюють отримання й використання доходу особистістю у її різних економічних ролях за допомогою традиційної, ринкової або комплексної адаптаційних процедур; виявлено динамічні індикатори, що відбивають наявний результат дії означеного механізму та виконують роль критеріїв його подальшого розгортання;

- запропоновано за критерієм реалізації відносин власності класифікацію економічних ролей особистості. В цьому аспекті визначено специфіку адаптаційних механізмів та їх форм, що впливають на зміну сутнісних сил людини, результати її діяльності, рівень задоволення потреб, а також на динаміку ключових елементів соціально-економічної системи;

- виявлено характерні риси механізму адаптації особистості в перехідній економіці України та обґрунтовано необхідність впровадження державної адаптаційної політики, яка має поєднувати традиційні, стабілізаційні й трансформаційні складові, забезпечувати умови ефективного розвитку ринкового саморегулювання й громадянського економічного регулювання для активізації процесів самоадаптації населення.

Практичне значення одержаних результатів і висновків дисертаційного дослідження визначається можливістю їх використання у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування при розробці заходів адаптаційної політики, спрямованих на розвиток національної економіки і підвищення добробуту громадян. Ряд пропозицій автора, поданих до Управління економіки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, вищих навчальних закладів України, були використані:

- при розробці програми соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області «Дніпропетровщина - 2010», затвердженої рішенням обласної ради від 24.11.1999 р. №179-9/ХХІІІ, де були враховані запропоновані автором рекомендації щодо визначення напрямків державної політики, сприятливих для розвитку підприємницької й громадянської активності та процесів самоадаптації населення (довідка № 23/02- 13 від 14.01.2002 р.);

- при викладанні економічних дисциплін у Національній металургійній академії України (довідка № 04/09/07 від 08.01.2002 р.), у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Української академії державного управління при Президентові України (довідка № 10 від 10.01.2002 р.). Зокрема, вони знайшли відображення у лекційному матеріалі та робочих програмах курсів «Основи економічної теорії», «Мікроекономіка», «Основи бізнесу», «Проблеми теорії і практики перехідної економіки», «Економічна політика».

Апробація результатів дисертації здійснювалась на науково-методичній конференції «Економіка, управління та інформатика», присвяченій 60-ти річчю інженерно-економічного факультету ДметАУ (м. Дніпропетровськ, 1995 р.), 2-й Українській науково-практичній конференції «Студент і викладач» (м. Симферополь, 1996 р.), V-ій міжнародній конференції «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), науково-практичній конференції «Проблеми перехідної економіки України», присвяченій 100-річчю Державної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ, 1998 р.).

На міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації», присвяченій 100-річчю з дня заснування Національної гірничої академії України (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіоналізація економіки й здійснення адміністративної реформи в Україні» (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.), на міжвузівському науково-методичному семінарі «Проблеми трансформації економіки та формування соціально-економічної моделі України» (м. Дніпропетровськ, 1997 р.), на засіданнях і наукових семінарах кафедри політичної економії Національної металургійної академії України.

Публікації. Основні положення та наукові результати дослідження викладені у 14 публікаціях загальним обсягом 3,25 обл.-вид. арк., у тому числі 4 статтях у фахових наукових виданнях. Обсяг частки дисертанта в опублікованих працях становить 2,9 обл.-вид. арк.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретичні та методологічні основи дослідження економічної адаптації особистості» розкриті онтологічні та гносеологічні засади дослідження економічної адаптації особистості, визначена її сутність як процесу, економічної категорії та загальноекономічної закономірності, розглянуті й класифіковані адаптаційні форми й механізми, проаналізовано специфіку умов їх прояву в перехідній економіці.

У першому підрозділі «Еволюція економічних поглядів на економічну адаптацію особистості та методів її дослідження» аналізується історичний розвиток теоретичних засад адаптації особистості у зв'язку з діалектичною зміною соціально-економічних систем.

Розгляд етапів еволюції поглядів на економічну адаптацію особистості, які характеризуються домінуючим відображенням примусової (традиційної), економічної (ринкової) та комплексної (синергетичної) адаптації, у межах різних шкіл та напрямків вітчизняної та зарубіжної економічної думки, особливостей розгортання адаптаційних процесів в Україні, надав можливість визначити основні завдання дослідження, що знайшли відображення у структурі роботи. Проведений аналіз доводить недоцільність безпосереднього використання в перехідній економіці накопиченого західною науковою думкою теоретичного багажу, що розроблявся для умов розвинутого ринкового середовища з багатовіковими коріннями.

В перехідний період, коли разом із перебудовою відносин власності й форм господарювання трансформується сутність, форми й механізми адаптаційного процесу, суттєво зростають адаптаційні витрати населення. Тривале збереження регресивних тенденцій свідчить про неефективність регулювання означеного процесу, відсутність для цього адекватного теоретичного підґрунтя. Доцільним стає переосмислення обраних шляхів реформування та переорієнтація державної політики у напрямку посилення уваги до проблем економічної адаптації особистості.

На основі аналізу гносеологічних і онтологічних підвалин адаптаційних процесів обґрунтовано вибір у якості базового - системно-динамічного методу. Він є конкретизацією методу матеріалістичної діалектики відповідно до аналізу динамічних, нестаціонарних систем, що взаємодіють, передбачає дослідження сутності, складу й структури системи, а також етапів та закономірностей її розвитку й функціонування в певних межах ендогенно-екзогенного походження. Застосування означеного методу є важливою передумовою адекватного відображення адаптаційних процесів у їх динаміці, визначення змісту і форм прояву адаптаційних відносин, з'ясування структури та функцій комплексу адаптаційних механізмів.

У другому підрозділі «Сутність економічної адаптації особистості та її місце в системі економічних категорій « викладено головні результати вивчення сутності економічної адаптації особистості та форм її прояву.

Широке різноманіття поглядів на зміст адаптації особистості у різних галузях науки зумовлюється багатоаспектною взаємодією людини й компонентів зовнішнього оточення (природного середовища, суспільного виробництва, суспільної свідомості), що, з одного боку, активізує процес пристосування людини, а з іншого, - обмежує його розгортання. Розуміння сутності економічної адаптації особистості як процесу підтримки динамічної відповідності особистості й соціально-економічної системи з метою покращення результатів її діяльності та задоволення особистих, колективних і суспільних потреб, дозволяє визнати об'єктивну необхідність цього процесу у суспільному відтворенні.

Розглянута з позицій системно-динамічного методу економічна адаптація особистості визначається відповідною (адаптаційною) діяльністю та в якості загальноекономічної закономірності проявляється як внутрішній зв`язок, сутнісна залежність безперервної зміни особистості та суспільного виробництва. Як економічна категорія вона виражає відносини між людьми з приводу зміни сутнісних сил особистості й параметрів соціально-економічної системи у напрямку посилення їх взаємної адекватності з метою задоволення зростаючих потреб.

Аналіз форм прояву відносин економічної адаптації особистості надав можливість, по-перше, з'ясувати їх залежність від розвитку суспільного виробництва, еволюції відносин власності, законів вартості, відповідності попиту й пропозиції, а також від рівня адекватності адаптаційних потреб, інтересів і стимулів наявним умовам їх (потреб) задоволення; по-друге, виявити залежність економічної адаптації особистості від умов реалізації рольових інтересів, котрі пов`язані з привласненням об`єктів власності. Сукупність економічних ролей, що особисто інтегрує людина, не тільки визначає її економічний стан й соціальний статус, а й характеризує особливості її адаптації до змін соціально-економічної системи.

Ступінь пристосування людини до умов реалізації відносин власності виражається у відповідності її сутнісних сил (діяльних, розумових, творчих) наявним вимогам суспільного виробництва; динаміці показників діяльності в тій або іншій ролі (наприклад, у динаміці її доходів і витрат, рівня задоволення її потреб); опосередковано, - у динаміці показників розвитку соціально-економічної системи.

В умовах хронічної збитковості підприємств, різкого розшарування населення та скорочення особистих доходів його більшості, прояв закономірностей відносин економічної адаптації особистості, до яких ми відносимо підвищення рівня сукупних адаптаційних витрат, інституціоналізацію адаптаційних відносин, синергизацію дії адаптаційних механізмів, набуває ознак нерівномірності й суперечливості. Економічні суб`єкти з адаптивними перевагами щодо капіталу, влади, інформації, досвіду першими використовують пільгові кредити, державні субсидії, податкові пільги й обмеження конкуренції, тобто отримують додатковий виграш від своєчасного пристосування, та стають зацікавленими в гальмуванні процесу пристосування інших суб`єктів. Це зумовлює необхідність свідомого коригування напрямків розгортання означених процесів у відповідності з новими умовами господарювання.

У третьому підрозділі «Механізми та індикатори економічної адаптації особистості» наведені результати дослідження впливу регулюючих механізмів на економічну адаптацію особистості та індикаторів, що відображають їх дію.

Вивчення основ регулювання адаптаційних процесів дозволило визначити комплекс адаптаційних механізмів як систему, що опосередковує взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин із приводу пристосування особистості і є невід'ємною складовою господарського механізму. Для з'ясування особливостей цього комплексу він розглядається як єдність зовнішніх (об'єктивна й суб'єктивна складові) і особистих адаптаційних механізмів, які взаємодіють, а також функціональних компонентів, що забезпечують адаптацію особистості до отримання доходу та його використання.

Якщо об'єктивна складова комплексу адаптаційних механізмів поєднує адаптаційні відносини та дію закономірностей адаптації особистості і визначається способом виробництва, типом економічного зростання, ступенем розвитку відносин власності й економічної демократії, то суб'єктивна складова містить сукупність елементів свідомого регулювання цього процесу, включаючи відповідні організаційні форми, методи й стимули, та реалізується через погодження різноманітних інтересів суб'єктів адаптаційного процесу.

Особисті адаптаційні механізми являють собою сукупність форм і методів самоадаптації людини, коли адаптером і адаптантом є вона сама. Людина, що включена в адаптаційні відносини екзогенно-ендогенно (як суб'єкт) і ендогенно (особисто), змінює себе у певному інтервалі від повного підпорядкування зовнішньому адаптаційному впливу до його ігнорування (уникнення пристосування).

За специфікою узгодження адаптаційних інтересів регулювання адаптаційного процесу поділяється, як це наведено в табл.1, на державне, ринкове, громадянське та самоадаптаційне і обумовлює, зокрема, отримання й використання доходу особистості у її різних економічних ролях. В умовах розвинутої соціально орієнтованої ринкової економіки вплив адаптаційних механізмів набуває властивостей оптимальності та синергетичності.

Вивчення дії основних складових комплексу адаптаційних механізмів надало можливість, по-перше, визначити функції цього комплексу - сприяння реалізації відносин власності, вплив на коригування пропорцій суспільного виробництва, розв`язування суперечностей між продуктивними силами та виробничими відносинами у «площині» економічної адаптації особистості, по-друге, обґрунтувати наявність такої закономірності розвитку адаптаційних відносин як синергизація дії адаптаційних механізмів.

Для визначення специфіки та індикаторів адаптаційного процесу розглянуто форми пристосування людини до певних економічних ролей. За критерієм реалізації відносин власності виділено такі економічні ролі як «одержувач доходів», «використовувач доходів», «творець-виконавець» (рис. 1). Роль «творець-виконавець» визначає творчо-виконавчу специфіку пристосування особистості, її економічної самореалізації як в окремих ролях, так і в їх певному поєднанні. Результати адаптаційного процесу характеризуються динамікою відповідних економічних показників та сутнісних сил людини (включаючи її суб'єктивні оцінки, очікування, схильності) диференційовано за економічними ролями та в їх певній сукупності.

Таблиця 1. Складові регулювання економічної адаптації особистості

Дослідження змісту й особливостей прояву й розгортання процесу економічної адаптації особистості переконує, що визначальним для дієвості комплексу адаптаційних механізмів на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва є знаходження національної моделі сполучення всіх його складових у відповідності з реаліями економіки України.

У другому розділі - «Регулювання економічної адаптації особистості в умовах трансформації відносин власності в Україні» досліджено специфіку регулювання економічної адаптації особистості та визначені напрями його можливого удосконалення.

У першому підрозділі цього розділу «Вплив ринкового механізму на економічну адаптацію особистості» аналізується дія ринкових відносин, що народжуються, на адаптацію особистості до трансформації відносин власності в перехідній економіці України.

Під впливом ринкового механізму адаптація особистості до відносин власності відбувається через засвоєння форм (рис. 2), що характеризуються такими ознаками, як стан суб`єктів і об`єктів власності, ступінь реалізації прав власності, динаміка доходу від об'єкта власності.

Для аналізу специфіки впливу ринку на адаптацію особистості виділено загальні чи змістовні адаптаційні форми (форми пристосування людини в якості суб`єкта до змісту відносин власності) та локальні чи кон`юнктурні адаптаційні форми (форми пристосування людини до конкретних умов реалізації цих відносин), що набувають специфіки диференційовано за об`єктами власності. Це розмежування ґрунтується на структурі механізму реалізації відносин власності, який, зокрема, включає відносини привласнення, що складаються між суб`єктами з приводу об'єкта власності і процес переходу цих відносин у конкретні економічні форми - відсоток, дивіденд, заробітну плату тощо.

Ринок забезпечує засвоєння людиною, перш за все, локальних адаптаційних форм (індивідуально або в складі колективу, суспільства) із певним економічним результатом. Специфіка цих форм визначається суб'єктом власності; особливостями об'єктів власності; структурою й інфраструктурою ринку; досконалістю ринкового саморегулювання, що зумовлює узгодження економічних інтересів із приводу об'єктів власності, впливає на реалізацію прав на них, а також на динаміку доходу або задоволення потреб, та пов'язана з динамікою сутнісних сил людини, включаючи зміну її суб`єктивних оцінок, очікувань, схильностей тощо.

Людина, вступаючи у відносини «купівлі - продажу» або часткового відчуження об'єкту власності у таких формах як оренда, лізинг, кредит тощо, узгоджує особисті інтереси з інтересами інших економічних суб'єктів щодо застосування об'єктів власності через укладення відповідних угод, тобто адаптується до змісту відносин власності, засвоює загальні адаптаційні форми.

З одного боку, ринкове саморегулювання зумовлює формування та удосконалення форм пристосування людини до відносин власності, з іншого - самоадаптація особистості створює необхідне підґрунтя для ринкового саморегулювання, сприяє реалізації й розвитку відносин власності на основі формування й відтворення сутнісних сил людини, включаючи її суб'єктивний простір (сукупність суб`єктивних оцінок, прогнозів, очікувань, яка є невід'ємною складовою ринкового середовища, самовідтворюється та виявляється в змозі виконувати роль важеля щодо коригування ринкової кон'юнктури).

В умовах недостатньої інституціоналізації ринкового середовища, домінування в країні корпоративних інтересів, незавершеності ефективних перетворень відносин власності, нерозвинутих засад громадянського суспільства спостерігається виникнення форм фіктивного, економічно нераціонального пристосування населення. Проведений аналіз розгортання адаптаційних процесів на фондовому ринку, де масова приватизація ініціювала появу значної кількості індивідуальних учасників, та на ринку праці, свідчить про необхідність державного втручання з метою подолання існуючих недоліків ринкового впливу на засвоєння адаптаційних форм. Мова йде про забезпечення прав ринкових суб'єктів, зміцнення конкурентних засад цих ринків, сприяння розповсюдженню достовірної інформації, створення умов для адаптації власників через забезпечення консультаційних й освітніх послуг, удосконалення функціонування соціальної інфраструктури, відпрацювання процедур соціального партнерства, стимулювання підприємницької активності та самозайнятості населення у легальному секторі економіки.

У другому підрозділі «Економічна самоадаптація особистості як процес реалізації її творчого потенціалу» досліджено механізми самоадаптації особистості, які є не тільки складовою її соціалізації й розвитку, а й дієвим напрямком прояву її творчого потенціалу щодо зміни себе та (або) зовнішнього оточення. Цей процес здійснюється через розв'язання адаптаційних суперечностей на рівні людини, а також асоціювання людини в економічні й громадянські утворення та організації, що дозволяє знизити ризик самоадаптації та забезпечити захист від недосконалості ринкового середовища.

Аналіз обсягу і структури доходів населення України дозволив виявити в якості загальної тенденції розгортання адаптаційних процесів, пов'язаних з трансформацією відносин власності, диверсифікацію форм отримання доходу та його використання. Формування особистої адаптаційної стратегії шляхом пошуку і вибору найбільш ефективних форм використання об'єктів власності потребує опанування таких основних напрямків пристосування, як інформаційний (моніторинг зовнішнього оточення); страхувальний (формування системи резервів, розподіл ризику, пошук грантів, інтеграція в певні економічні процеси й інститути); продуктивний (пошук і вибір економічних ролей для отримання й використання доходу); громадянський (пов'язаний з впливом на економіку та адаптаційні процеси громадянських інститутів).

Досвід розвинутих країн свідчить про пряму залежність ефективності економічної адаптації власника від ступеня його інтегрованості у різноманітні утворення й організації за особистими інтересами й ініціативою. Доцільність самоадаптації особистості через асоціювання, включення у економічні та громадянські інститути в умовах трансформації відносин власності зумовлюється потребами зниження ризику адаптації та захисту від неекономічного примусу й особистої залежності. Розгортання означеного процесу відбувається через інтеграцію людини у перехідні форми корпорацій й інших господарських структур («уявна колективність») та у колективні підприємства, суспільні об'єднання, масові рухи тощо. Важливою складовою механізму економічної адаптації є соціальне партнерство, що відіграє роль «стабілізатора» узгодженості в суспільстві та дозволяє людині не тільки вільно виражати свої інтереси, а й знаходити цивілізовані форми й способи їх пристосування й гармонізації. Соціальній діалог відкриває можливість активізації адаптаційних процесів. В той же час недостатня увага до демократизації власності й управління, становлення громадянських інститутів, створення засад соціального партнерства гальмує процеси самоадаптації особистості.

Третій підрозділ «Роль держави в регулюванні економічної адаптації особистості» присвячений дослідженню особливостей державного регулювання адаптаційних процесів у перехідній економіці України.

Аналіз державної адаптаційної політики дозволив визнати, що вона не має загальної, гносеологічно та онтологічно обґрунтованої концепції, реалізується стихійно: як непрямо - в контексті вирішення загальних стратегічних та окремих тактичних завдань, так і безпосередньо - в умовах недостатності матеріальних основ цього регулювання.

Політика держави щодо регулювання процесів економічної адаптації особистості (або адаптаційна політика держави) є системою заходів, які забезпечують зміну сутнісних сил особистості з метою досягнення обраних економічних і суспільно-політичних цілей і пріоритетів, перелік яких очолюють такі, як стабілізація й екологобезпечне економічне зростання, повна зайнятість, ефективне соціальне забезпечення, захист прав людини, всебічний розвиток особистості. Ця політика є водночас невід'ємною складовою політики держави, котра впливає на коригування поведінки й свідомості людини, та відносно самостійним елементом, що має свої цілі, завдання й напрямки реалізації.

Розробка державою загальної концепції економічної адаптації особистості й дотримання її передбачає не тільки врахування перспектив розвитку виробництва й потреб населення, а й забезпечення всебічного розвитку особистості з наданням пріоритетності її креативним властивостям. Ця концепція має виконувати роль основи для формування конкретних заходів адаптаційної політики й визначення оцінки цих заходів. За функціональним призначенням, залежно від цілей і регулярності втілення, ці заходи поділяються на традиційні й спеціальні - стабілізаційні й трансформаційні.

Традиційні адаптаційні заходи, що постійно впроваджуються й коригуються державою, визначають умови пристосування людини до отримання доходу, його використання, творчого прояву особистості. Ці заходи впроваджуються як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві, у наявному забезпеченні життєдіяльності людини - інформаційному, медичному, техніко-технологічному, екологічному тощо.

Стабілізаційні адаптаційні заходи держави набувають актуальності в період коливання економічної кон'юнктури та включають вбудовані стабілізатори й дискреційні заходи щодо коригування різноманітних форм економічної активності населення, а також механізми соціальної підтримки тих, хто за об'єктивними причинами не пристосувався до циклічних та (або) інституціональних змін.

Трансформаційні адаптаційні заходи розробляються державою у зв'язку з перебудовою відносин власності, змінами у господарському механізмі, структурною перебудовою економіки, інституціональними зрушеннями тощо. Вони є більш складними, оскільки їх упровадження потребує не тільки розробки додаткових заходів, а й коригування наявних традиційних й стабілізаційних процедур.

Дієвість державної адаптаційної політики залежить від раціональності поєднання різних заходів, відповідності синергетичного ефекту їх взаємодії наявним умовам господарювання. Перед державою, яка за головну мету реформ визначила побудову соціально орієнтованої змішаної економіки, встають проблеми гуманного вирішення імманентних розвитку суспільства суперечностей. Поява нового власника вимагає впровадження комплексного підходу до реформ у контексті діалектики економічного й соціального впливу на людину, формування основ для пожвавлення ділової активності і підприємницької діяльності, а також ліквідації негативних явищ перехідного періоду.

Результатом дослідження актуальних проблем удосконалення комплексу механізмів економічної адаптації особистості, що функціонує в національній економіці України, стало обґрунтування необхідності впровадження цілеспрямованої державної адаптаційної політики, що повинна поєднувати традиційну, стабілізаційну і трансформаційну складові, забезпечувати умови розвитку засад ринкового саморегулювання й громадянського регулювання для активізації процесів самоадаптації населення. У роботі запропоновані рекомендації щодо впровадження заходів означеної політики диференційовано на макро-, мікрорівні економіки та її інституціонального забезпечення з огляду на взаємодію держави, громадянських інститутів, ринкових регуляторів та наявних процесів самоадаптації особистості з метою розбудови в країні соціально орієнтованої змішаної економіки.

ВИСНОВКИ

В дисертації, яка є завершеною науковою роботою, поставлена й вирішена актуальна наукова задача, що полягає у теоретико-методологічній розробці концептуальних основ економічної адаптації особистості та визначенні напрямів приведення адаптаційних процесів в Україні у відповідність з наявними економічними реаліями. Найбільш істотні висновки роботи:

1. На підставі проведеного аналізу з'ясовано, що процес економічної адаптації особистості виконує багатофункціональну роль у суспільному відтворенні, а саме:

1) сприяє підвищенню ефективності соціально-економічної системи;

2) формує засади розвитку особистості та активізації інноваційно-інвестиційних процесів;

3) є чинником самоорганізації економічної системи. Особистість, з одного боку, залучена в цей процес індивідуально та в складі колективу (як суб'єкт і об'єкт адаптації), з іншого - опосередковує взаємодію і єдність складових адаптаційного процесу та їх подальший розвиток.

2. Загальноекономічна закономірність економічної адаптації особистості проявляється як внутрішній зв`язок, сутнісна залежність безперервної зміни особистості та розвитку суспільного виробництва. Економічні ролі особистості, що формуються на основі наявних відносин власності, визначають специфіку відповідних адаптаційних форм і механізмів. Комплекс механізмів адаптації особистості, маючи складну і динамічну структуру, включає, зокрема, державне, ринкове, громадянське і самоадаптаційне регулювання та обумовлює отримання й використання доходу особистості у її різних економічних ролях.

3. В якості індикаторів економічної адаптації особистості можуть використовуватись: по-перше, відповідність сутнісних сил людини наявним вимогам суспільного виробництва; по-друге, динаміка показників її діяльності в тій або іншій ролі, зокрема, її доходів і витрат, рівень задоволення потреб; по-третє, динаміка параметрів соціально-економічної системи; по-четверте, тривалість адаптаційних процесів.

4. Особливістю процесів економічної адаптації населення в Україні є виникнення і певна сталість форм фіктивного (економічно нераціонального) пристосування, що свідчить про недосконалість ринкової конкуренції та механізмів самоадаптації населення, а також про подальшу потенційну рухомість адаптаційних процесів у напрямку від фіктивного до економічно раціонального пристосування. В перехідний період псевдоринкове середовище не в змозі забезпечити умови ефективної адаптації населення до трансформації відносин власності, що вимагає створення цивілізованих конкурентних засад для пошуку найбільш ефективних форм використання об'єктів власності з урахуванням наявних умов і ресурсів.

5. Однією з причин, що стримують перехід національної економіки на траєкторію інноваційного розвитку, є низька адаптаційна активність більшості економічних суб'єктів до трансформації відносин власності. Основною тенденцією самоадаптації особистості є диверсифікація форм отримання доходу та його використання. Важливими напрямками стратегії її пристосування повинні стати інформаційний, страхувальний, продуктивний (діяльний), громадянський. Це потребує формування ефективного національного комплексу адаптаційних механізмів, і, перш за все, відповідного державного регулювання.

6. Адаптаційна політика держави має враховувати традиційні, стабілізаційні й трансформаційні заходи диференційовано для макро- і мікрорівня економіки та її інституціонального забезпечення.

економічний адаптація особистість фіктивний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рябцева Н. Концептуальні основи економічної адаптації особистості // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип.113. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С.135-138.

2. Рябцева Н. Концептуальні засади регулювання адаптації особистості в перехідній економіці України // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць. Вип.5. - Київ: Академія муніципального управління, 2000. - С.80-83.

3. Рябцева Н. До питання про державне регулювання процесів адаптації особистості в перехідній економіці України // Механізм регулювання економіки, економіка природо-користування, економіка підприємництва та організація виробництва. Збірник наукових праць. Вип.2. - Суми: Вид-во Сумського державного університету, 2000. - С.249-252.

4. Рябцева Н. Соціально-економічна адаптація особистості як чинник економічної трансформації постсоціалістичних країн // Збірник наукових праць. Вип. 25. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000.- С.23-27.

5. Рябцева Н. К вопросу о региональном регулировании социально-экономической адаптации личности // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції. Частина 2. - Дніпродзержинськ, 2000. - С.64-66.

6. Рябцева Н. Особистість як об'єкт соціально-економічної адаптації в перехідній економіці // Будінформ. Спец. вип. Управління проектами та розвиток виробництва, 2000. - С.109-112.

7. Рябцева Н. Стратегии эффективности адаптации личности в переходной экономике Украины // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції у 2-х томах. - Дніпропетровськ, 1999. - Т1. - С.63-66.

8. Рябцева Н. Диалектика трансформации социально-экономической среды и личности // Вісник Дніпропетровського університету (серія «Економіка»). Вип. 3.- 1999. - С.178-185.

9. Рябцева Н. Особенности адаптации личности к трансформации общественных отношений // Проблеми перехідної економіки України. Матеріали науково- практичної конференції. - Дніпропетровськ: Січ, 1998. - С.105-108.

10. Артеменко Л., Рябцева Н. Проблемы адаптации личности в Украине // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. V міжнародна конференція. Том 2. Тези доповідей. В трьох частинах. Ч.ІІ. -Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998. - С.4-5. (Особистий внесок - матеріали щодо економічних аспектів адаптації особистості).

11. Рябцева Н. Социально-экономическая адаптация личности в переходной экономике // Проблемы трансформации экономики и формирование социально-экономической модели Украины. Материалы научно - методического семинара. - Днепропетровск: ДГУ, 1997.- С.188-192.

12. Рябцева Н. Оценка присвоения личностью социально-экономических отношений // Студент и преподаватель. Материалы II Украинской научно - практической конференции. - Симферополь: Южно-Украинский институт экономики и права при СГУ, 1996. - С.80-81.

13. Тарасевич В., Рябцева Н. Современная смешанная экономика: диалектика рыночных и регулирующих механизмов В кн.: Экономическая теория. Конспект лекций в 5 частях / Под. ред. В. Тарасевича.- Днепропетровск: ГМетАУ, 1996. - Ч.2. - С.32-46. (Особистий внесок - матеріали щодо взаємного впливу механізмів ринкового саморегулювання, державного і громадянського економічного регулювання, з одного боку, і діяльності економічних суб'єктів, - з іншого).

Размещено на Allbest.ru