Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

РОЄНКО Олег Анатолійович

УДК 339.187.6:338.43

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

трансформація форм власності і господарювання та розвиток орендних відносин У сільськогосподарських підприємствах

Спеціальність 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманській державній аграрній академії, Міністерство аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Бурик Анатолій Федорович, Уманська державна аграрна академія, завідувач кафедри організації та агробізнесу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Зіновчук Віталій Володимирович, Інститут аграрної економіки УААН, головний науковий співробітник відділу підприємництва;

кандидат економічних наук, доцент Бурляй Олександр Леонідович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, доцент кафедри економіки підприємства.

Провідна установа: Інститут економіки Національної академії наук України, відділ аграрних проблем, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “15” травня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 211.

Автореферат розісланий “ 12 ” квітня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформи в аграрному секторі економіки України відбуваються на основі трансформації відносин власності та послідовного розвитку оренди землі і майна на селі. В останні роки створена значна законодавча і нормативна база аграрної реформи, є багато напрацювань щодо її науково-методичного забезпечення, набутий перший досвід успішного функціонування нових організаційно-правових структур у сільськогоспо-дарському виробництві.

Разом з тим, практичне здійснення аграрних перетворень виявило і ряд нових проблем, які вимагають свого вирішення. Так, значна кількість селян-власників земельних і майнових часток (паїв) залишилась незадоволеною власним вибором форми господарювання, своїх лідерів чи партнерів на ринку оренди землі і майна. Вони вважають свій вибір поспішним, невиваженим і формальним. А це є джерелом нестабільності і причиною подальших трансформацій.

Незважаючи на повсюдне поширення орендних відносин на селі, ринок оренди майна і землі ще тільки формується. На ньому не створене достатнє конкурентне середовище, а тому має місце диктат з боку орендарів-підприємців при укладанні і реалізації орендних договорів, нерідко порушуються права власності орендодавців.

У зв'язку з цим потрібне подальше наукове осмислення першого досвіду реформування сільськогосподарських підприємств і становлення орендних відносин, а також оцінка місця, ролі і перспективи різних суб'єктів господарювання в багатоукладній аграрній економіці.

При посиленні конкуренції на ринку оренди землі і майна актуальнішими стануть методичні рекомендації щодо встановлення взаємовигідних умов оренди для орендодавців і орендарів.

Стан вивчення проблеми. Трансформація форм власності і господарювання та розвиток орендних відносин в аграрному секторі економіки України є надзвичайно широкою і комплексною сферою агроекономічних досліджень, якій приділяється багато уваги в працях вчених економістів-аграрників. Теоретичні, методичні та прикладні аспекти проблеми реформування відносин власності, становлення та розвитку форм господарювання та орендних відносин в Україні широко висвітлені в роботах В.Г. Андрійчука, А.Ф. Бурика, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем'яненка, В.В. Зіновчука, В.І. Криворучка, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.В. Молдаван, О.М. Онищенка, Б.Й. Пасхавера, В.А. Пуліма, П.Т. Саблука, М.М. Федорова, О.М. Шпичака, В.В.Юрчишина та інших вчених. Проте, складність процесів формування багатоукладної аграрної економіки, посилення конкуренції на ринку оренди землі, зміни у настроях і поведінці селян, як суб'єктів земельних і майнових відносин, свідчать про необхідність подальших досліджень цих проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у відповідності з науковою програмою кафедри організації та агробізнесу Уманської державної аграрної академії “Проблеми становлення та розвитку приватно-орендних відносин у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області” (номер державної реєстрації 0100U004720, 1997-2001 рр.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні основних соціально-економічних факторів, які визначають напрями і темпи трансформаційних процесів при здійсненні аграрної реформи, а також у розробці пропозицій щодо оптимізації орендних земельних і майнових відносин на селі.

Досягнення поставленої мети визначило необхідність вирішення таких завдань:

– теоретично обґрунтувати суть, організаційно-економічні та правові основи трансформації форм власності і господарювання на селі, узагальнити інформацію щодо переваг і недоліків різних агропідприємницьких формувань;

– у конкретних соціально-економічних умовах Черкаської області дослідити і оцінити діяльність різних агроформувань, які функціонують на приватній та орендній основі;

– виявити комплекс соціально-економічних умов на селі, які є визначальними при виборі селянами певної форми господарювання;

– оцінити місце і роль селянських (фермерських) господарств в аграрному секторі економіки;

– дослідити орендні земельні і майнові відносини в різних агроформуваннях;

– розробити пропозиції щодо встановлення взаємовигідних розмірів орендної плати за землю та майно як для орендодавців, так і для орендарів;

– спрогнозувати шляхи подальшої трансформації орендних відносин і форм господарювання на селі.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом наукової роботи є процеси трансформації форм власності і господарювання на селі, їх економічні, організаційні і соціальні аспекти та сукупність орендних відносин у різних аграрних формуваннях.

Об'єктом дослідження обрано сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання Черкаської області.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, а також законодавчі та інші нормативні акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-аграрників з питань реформування відносин власності та розвитку орендного механізму.

У процесі дослідження становлення та розвитку орендних відносин у сільськогосподарських підприємствах використовувались методи: економіко-статистичний, монографічний, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, соціологічних досліджень, системного аналізу та інші.

Інформаційну базу дослідження складають офіційні статистичні дані державного, обласного та районного рівнів, річні звіти сільськогосподарських підприємств, матеріали анкетного опитування та власних монографічних спостережень, дані передового досвіду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному аналізі здійснення аграрної реформи в Черкаській області та обґрунтуванні напрямів удосконалення організаційно-правових структур і орендних відносин на селі. Сутність наукової новизни основних результатів:

- доповнено теоретичні основи проблеми трансформації форм власності і господарювання та розвитку орендних відносин в аграрній сфері положенням про ситуативний характер поведінки селян при реформуванні сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури, зумовлений впливом конкретних організаційно-економічних та соціально-психологічних чинників. Зміна обставин може спонтанно спонукати селян до перегляду раніше прийнятих ними рішень;

– вперше обгрунтовано комплекс соціально-економічних факторів сільськогосподарських підприємств (товариства з обмеженою відповідальністю, приватні сільськогосподарські підприємства, виробничі кооперативи, селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства), які можуть бути визначальними при виборі певної форми господарювання на селі з урахуванням наявності лідерів, фінансового стану та матеріально-технічної бази господарства, психологічної налаштованості селян щодо певної форми ведення господарства і можливості їх працевлаштування, рівня розвитку соціальної сфери села тощо;

– знайшли подальший розвиток основні положення організації орендних відносин на селі щодо термінів укладання договорів короткострокової і довгострокової оренди землі з урахуванням адаптації селян до ринкових умов: на першому етапі переважно на короткі строки (до 5 років), а в перспективі перейти до довгострокової оренди;

– удосконалено методичні підходи до визначення розміру орендної плати за землю в умовах посилення конкуренції за користування нею. Сутність наукової новизни цього положення полягає у прогнозуванні спроможності орендаря виплачувати орендну плату в економічно доцільних розмірах. Запропоновано встановлювати розмір орендної плати за землю в певній частині розрахункового прибутку орендаря залежно від вирощуваної культури, рівня її урожайності, нормативних витрат та очікуваної ціни реалізації відповідної продукції;

– удосконалено методичні підходи до визначення орендної плати за майнові паї в складі цілісного майнового комплексу і за майно, яке має конкретного власника. Рекомендовано встановлювати розмір орендної плати за майнові паї на рівні банківського відсотка за депозитні вклади з диференціацією цього показника залежно від складу майна в цілісному майновому комплексі та термінів його використання на основі рекомендованої шкали. За наявності конкуренції на ринку оренди майна, яке має конкретного власника, запропоновано визначати розмір орендної плати як певну частину прибутку, яку очікує одержати орендар при використанні цього майна, з врахуванням його складу та продуктивності на основі рекомендованої шкали.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлений комплекс соціально-економічних умов на селі, які визначають психологічну готовність селян сприймати ту чи іншу форму господарювання, може бути використаний у подальшій трансформації господарств, у яких виникне така необхідність.

Розроблені методичні підходи до визначення розміру орендної плати за землю залежно від очікуваного прибутку орендаря сприятимуть вирішенню проблеми оптимізації розмірів орендної плати, її взаємовигідності як для орендодавців, так і для орендарів.

Реалізація пропозицій щодо орендної плати за користування цілісним майновим комплексом дає можливість встановлювати її розміри залежно від складу майна та терміну його використання. При наявності конкретного власника і посиленні конкуренції на ринку оренди майна рекомендовано застосовувати методику визначення орендної плати залежно від прибутку, який очікує одержати орендар при використанні цього майна.

Основні результати наукової роботи впроваджені у господарствах Черкаської області при реформуванні сільськогосподарських підприємств в інші аграрні формування, вирішенні в них питань термінів оренди та оптимізації розмірів орендної плати за землю та майно під час укладання договорів. Вони використовуються також у навчальному процесі Уманської державної аграрної академії і при наданні консультаційних послуг власникам земельних та майнових паїв.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки, наведені в дисертаційній роботі та публікаціях, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної робо-ти оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у третьому тисячолітті” (Рівненський економіко-гуманітарний інститут, 2000р.); “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу” (Харківський державний технічний університет сільського господарства, 2000р.); на науково-практичних конференціях “Економічні проблеми сучасного села в умовах переходу до ринкових відносин” (Уманська сільськогосподарська академія, 1999р.); “Наукова конференція професорсько-викладацького складу та аспірантів” (Уманська сільськогосподарська академія, 1999р.); “Наукова конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників, аспірантів Уманської сільськогосподарської академії, присвяченої 100-річчю від дня народження С.С. Рубіна” (Уманська сільськогосподарська академія, 2000р.); “Шляхи підвищення ефективності використання економічного потенціалу АПК України” (Уманська державна аграрна академія, 2001р.). Неодноразово протягом 1999-2001 рр. результати досліджень доповіда-лись на нарадах керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств Черкаської області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 11 наукових працях загальним обсягом 3,5 друкованих аркуша, в т. ч. 9 одноосібних, з них 7 у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертацію викладено на 187 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 173 позицій, містить 46 таблиць, 6 рисунків і 20 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретично-методичні основи розвитку форм господарювання та орендних відносин у сільському господарстві” - розглянуто сутність процесу трансформації відносин власності і форм господарювання в аграрному секторі економіки, організаційно-економічні, соціальні та правові основи різних форм господарювання в умовах багатоукладної економіки, визначається роль, місце і стан розвитку орендних відносин у сільському господарстві, обґрунтовується необхідність нових методичних підходів до визначення розмірів орендної плати за землю та майно.

В основі суспільних відносин лежать відносини власності. Україна стала на шлях відновлення інституту приватної власності. І цей процес в усіх сферах економіки країни, включаючи і аграрний сектор, виявився досить складним, а часто і суперечливим.

У сільському господарстві України трансформація відносин власності відбулась в основному шляхом паювання землі та майна в колишніх недержавних сільськогосподарських підприємствах та приватизації майна - у державних. Процеси реформування майнових і земельних відносин мали неоднакову динаміку і результати. Більш послідовно і організовано, під контролем з боку державних органів здійснювалась земельна реформа. Що ж стосується майнових відносин, то через необов'язковість у застосуванні єдиних методичних підходів до паювання колективного майна вони тривалий час залишались належно неврегульованими. Невирішеність цієї проблеми стала причиною виходу Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки” від 29.01.2001р.

Трансформація відносин власності стала необхідною передумовою реформування колективних сільськогосподарських підприємств в агроформування ринкового типу: господарські товариства, приватні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, селянські (фермерські) господарства тощо. В усіх формах господарювання ринкового типу чітко розмежовують власність і користування майном та землею, членство, трудові відносини і управління. Це надає суб'єкту господарювання гнучкості. У господарських структурах, створених на засадах приватної власності на землю і майно, розподіл прибутку здійснюється, як правило, за вкладеним капіталом. За таким же принципом у більшості випадків визначається і міра участі у прийнятті рішень.

В процесі дослідження встановлено, що кожна із форм аграрного підприємництва має свої переваги і недоліки. Так, головним недоліком товариств з обмеженою відповідальністю є те, що ряд рішень із найбільш важливих питань функціонування цих підприємств має прийматися одноголосно. Особливо складно виконати цю вимогу у товариствах з великим числом засновників. Сільськогосподарські виробничі кооперативи мають багато недоліків, властивих реорганізованим колективним сільськогосподарським підприємствам, і через це дискусійним залишається питання щодо доцільності і перспективності такої форми господарювання. Разом з тим, негативною стороною як товариств з обмеженою відповідальністю, так і виробничих кооперативів є порівняно їх низька інвестиційна та кредитна привабливість. До недоліків приватних сільськогосподарських підприємств відносять вищу ймовірність втрати найманим працівником свого робочого місця, а також зниження зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарювання, зокрема, в збільшенні прибутку, оскільки останній стає власністю засновника даного господарства. аграрна реформа фермерський орендний

Серед вчених і практиків переважає думка щодо недоцільності застосування в сільськогосподарському виробництві такої форми господарювання, як акціонерне товариство. Головним аргументом проти такої організаційно-правової структури на селі є втрата селянами можливості натуралізувати свої земельні і майнові частки (паї) при виході з товариства. Немає єдиної думки і щодо ролі фермерства в аграрній економіці України. Але можна погодитись з усіма тими, хто вважає, що фермерські господарства в найближчій перспективі не стануть домінуючою формою господарювання. Вони співіснуватимуть з іншими сільськогосподарськими формуваннями, займаючи відповідну нішу в багатоукладній аграрній економіці.

Досвід функціонування новостворених аграрних підприємств переконує, що перспективи існування тої чи іншої форми господарювання в значній мірі визначаються комплексом соціально-економічних умов, які склалися на селі. Без врахування цієї важливої обставини, а також індивідуальних можливостей засновників підприємства, переваги, властиві певній формі господарювання, не зможуть належним чином проявитися, а її недоліки зроблять цю організаційно-правову структуру нежиттєздатною.

В умовах обмеженого ринку землі головну роль у формуванні великого конкурентоспроможного виробництва покликана відіграти оренда землі, яка дозволяє вирішити проблему невідповідності між землеволодінням і землекористуванням. Не змінюючи власника, оренда сприяє руху землі до ефективного господаря, який може раціонально її використовувати при всіх формах господарювання.

Широке застосування орендних відносин посилило інтерес до вибору кращих методичних підходів щодо визначення розміру орендної плати за землю. Вважається, що основними методами визначення розміру орендної плати є: нормативний метод (залежно від очікуваної рентабельності виробництва на орендованій ділянці); метод ринкових орендних ставок (метод попиту і пропозиції на орендовану земельну ділянку); метод розрахунку орендної плати від грошової оцінки землі; метод дольової участі в чистому доході; метод, який базується на досягнутому рівні урожайності культур тощо.

Встановлено, що найбільшого поширення в даний час набув метод визначення розмірів орендної плати за землю залежно від її грошової оцінки. Особливо сприяв цьому Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3.12.1999р. За таких обставин конкретне встановлення мінімальних розмірів орендної плати за землю від її грошової оцінки впроваджувалось, по суті, директивно і стало державною гарантією землевласникам, які здавали землю в оренду. В умовах відсутності конкуренції на ринку оренди землі такий захист прав орендодавців себе повністю виправдав. Разом з тим, метод розрахунку орендної плати від грошової оцінки землі, на нашу думку, є об'єктивно необхідним, але не суто ринковим.

Розвиток конкуренції на ринку оренди землі все більше спонукатиме землекористувачів одержувати перевагу на цьому ринку саме за рахунок створення кращих умов для орендодавців. Залежно від кон'юнктури ринку, орендарі будуть поступатися більшою чи меншою частиною своїх доходів на користь орендодавців. За цих умов все більшого поширення буде набувати нормативний метод визначення розміру орендної плати за землю.

Проблемним до останнього часу залишалося і питання застосування диференційованих підходів до встановлення розмірів орендної плати за користування майном. При цьому актуальним залишається розмежування розміру орендної плати за майнові паї у складі цілісного майнового комплексу і за майно, що виділене в натурі і має конкретного власника.

У другому розділі - “Трансформація соціально-економічних відносин в аграрному секторі економіки Черкаської області” - аналізуються процеси трансформації земельних і майнових відносин власності в аграрному секторі економіки області, дається оцінка діяльності різних агроформувань в умовах переходу до ринкової економіки, визначається місце і роль фермерських господарств, висвітлюються проблеми розвитку оренди землі та майна в різних агроформуваннях, зокрема, встановлення розмірів орендної плати.

Трансформація відносин власності в аграрному секторі Черкаської області, як і в цілому в Україні, здійснювалась, насамперед, шляхом проведення земельної реформи та паювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств. Як показали наші дослідження, в процесі паювання землі в області, станом на 1.01.2001 р., склалась така структура земельного фонду за формами землекористування: земля, передана в колективну власність - 89,4% від загальної площі земель, які стали об'єктом реформи; землі пайового фонду- 71,2; землі резервного фонду - 10,8; землі запасу - 10,6 %.

Власниками земельних часток (паїв) стали понад 334 тис. селян Черкаської області. При середньому в області розмірі земельного паю 2,67 га по адміністративних районах він коливався в широких межах від 1,69 га в Черкаському до 3,19 га в Катеринопільському районі. Значно відрізнялася в розрізі районів і грошова оцінка земельної частки (паю). Вона коливалась від 18 тис. грн. в господарствах Черкаського району до 40,2 тис. грн. - у Драбівському районі при середньообласному показникові 30,5 тис. грн. Нерівномірний розподіл землі на паї по районах області (як і в окремих господарствах) та їх різна грошова оцінка створили передумови для істотної диференціації доходів власників земельних часток (паїв) від передачі їх в оренду.

У процесі реалізації Указу Президента України від 3.12.1999р. у Черкаській області на базі 544 колишніх колективних сільськогосподарських підприємств утворилось 593 агроформування ринкового типу. При цьому домінуючою формою господарювання стали товариства з обмеженою відповідальністю (69,8%), на долю сільськогосподарських виробничих кооперативів припадало 14,8, приватних сільськогосподарських підприємств- 9,3, інших агроформувань - 6,1%.

Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств області мала і зональні особливості. Так, найбільша кількість товариств з обмеженою відповідальністю припадала на центральну частину Черкаської області. На заході області їх створено значно менше. Так, у Монастирищенському районі найбільш розповсюдженою формою господарювання стали сільськогосподарські виробничі кооперативи, а в Тальнівському - приватні сільськогосподарські підприємства.

Як показали проведені нами соціологічні дослідження, на вибір селянами форми господарювання впливало багато чинників. Основними серед них були психологічна налаштованість селян у кожному окремому господарстві, селі, районі; економічний стан господарства на час його реформування; професійно-ділові та моральні якості керівників підприємств та виявлених на селі лідерів.

Матеріали проведеного вибіркового анкетного опитування селян у новостворених агроформуваннях шести районів області дають підстави для висновку, що значна частина респондентів, вибираючи форму господарювання (ПСП, СТОВ, СВК), не зовсім ясно розуміли її суть. На запитання “Чи розуміли ви суть форми господарювання, вибір якої підтримали на загальних зборах?”, лише 29,7% із 276 респондентів відповіли, що “розуміли повністю”, ще половина респондентів відповіла “розуміли частково”, а 20,3% селян зовсім не розуміли суті обраної форми господарювання.

За недостатньої обізнаності у суті нових організаційно-правових структур, основні мотиви, якими керувалися селяни при виборі конкретної форми господарювання, характеризують такі їх відповіді: “не було іншого вибору” - 43,5 % респондентів, “голосували, як більшість присутніх на зборах” - 23,2, “умовило керівництво” - 10,9, “не знаю” - 5,8 і тільки 13% селян зробили свідомий вибір, добре розуміючи переваги обраної форми господарювання.

У ході реформування у 92 новостворених господарствах області були замінені їх керівники. Однією з вагомих причин зміни керівництва в господарстві стали порушення прав власності селян, які відобразились, насамперед, у невиплаті визначеної в договорах орендної плати за землю.

Проведені дослідження свідчать, що показники заміни керівників господарств і середня частка орендодавців, які одержували орендну плату в 1998-1999 рр., знаходяться в зворотній залежності. Про достовірну залежність між цими показниками свідчить і коефіцієнт кореляції, який дорівнює 0,6.

У найближчі роки перспективу в Черкаській області мають приватні сільськогосподарські підприємства, створені на базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств. До таких агроформувань можна віднести ПСП “Плешкані” Золотоніського району, в якому орендні відносини набули цивілізованої форми і стали наслідком покращання його фінансово-економічного стану (табл. 1).

Таблиця 2 Орієнтовна шкала визначення оптимального розміру орендної плати за землю залежно від культур та урожайності (% від грошової оцінки землі)

На основі цієї шкали спочатку визначається розмір орендної плати за окремим об'єктом оренди, а потім розраховується її середньозважений розмір по всьому орендованому майновому комплексу.

Таблиця 3 Рекомендована диференціація питомої ваги орендної плати до залишкової вартості майна залежно від його складу та терміну використання, %

Вихідними даними за рекомендованою методикою мають бути: 1) склад орендованого майна; 2) рік вступу в експлуатацію; 3) фактичний та очікуваний період корисного використання об'єкта оренди; 4) залишкова вартість майна на час укладання договору оренди з врахуванням його переоцінки; 5) диференційований орендний відсоток за майно, визначений за рекомендованою нами орієнтовною шкалою. По-іншому можна підходити до визначення розміру орендної плати за майно, яке має конкретного власника. За наявності конкуренції на ринку оренди такого майна запропоновано визначати розмір орендної плати за майно залежно від прибутку, який очікує одержати орендар при використанні цього майна. Нами розроблена шкала визначення розміру орендної плати за майно, яка дозволяє розрахувати його в оптимальних параметрах у межах 10-30% від очікуваного прибутку орендаря залежно від складу орендованого майна та його продуктивності (табл. 4).

Таблиця 4 Орієнтовна шкала визначення розміру орендної плати за майно в оптимальних параметрах залежно від складу майна та його продуктивності

Вихідними даними для розрахунку за цією методикою мають бути: 1) склад орендованого майна; 2) фактичний та очікуваний термін його експлуатації; 3) матеріально-грошові витрати по об'єкту оренди на плановий рік та одиницю продукції (послуг); 4) річна продуктивність техніки та худоби; 5) вартість одиниці продукції (послуг); 6) розрахунковий прибуток по об'єкту оренди за плановий рік та одиницю продукції.

Так, за орендований трактор ДТ-75 з річною продуктивністю 1500 ет. га розмір орендної плати буде становити в межах 7,0-22,0% від залишкової його вартості, а за орендовану корову, яка має середньорічний надій молока 4000 кг,- 12-36% (див. табл. 4).

Запропонована методика дає також можливість визначати граничні розміри орендної плати і розраховувати продуктивність даного об'єкту оренди, при якій прибуток орендаря рівний нулю (точка беззбитковості).

ВИСНОВКИ

1. У сільському господарстві України трансформація відносин власності відбулась, головним чином, шляхом паювання землі та майна в колишніх недержавних сільськогосподарських підприємствах та приватизації майна - у державних. Процеси реформування майнових і земельних відносин мали неоднакову динаміку і результати. Більш послідовно і організовано, під контролем з боку державних органів здійснювалась земельна реформа. Що ж стосується майнових відносин, то через необов'язковість у застосуванні єдиних методичних підходів до паювання колективного майна вони тривалий час залишались належно неврегульованими. Трансформація відносин власності стала необхідною передумовою реформування колективних сільськогосподарських підприємств в агроформування ринкового типу.

2. Найбільш поширеними формами господарювання в Черкаській області, які виникли внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, стали товариства з обмеженою відповідальністю, а також виробничі кооперативи і приватні сільськогосподарські підприємства. Важливу роль у виборі селянами форми господарювання відіграли такі фактори психологічна налаштованість селян у кожному окремому господарстві, селі, районі; економічний стан підприємства на час його реформування; професійно-ділові та моральні якості керівників господарств та виявлених на селі лідерів.

3. При реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств у нові господарські формування значна частина селян через недостатнє розуміння суті форми господарювання віднеслась формально до вибору організаційно-правової структури для свого господарства. Для кожної організаційно-правової форми визначено комплекс соціально-економічних чинників, які пропонується враховувати у подальшій трансформації господарств, в яких виникне така необхідність.

4. За основними виробничими показниками селянські (фермерські) господарства ще не складають реальної конкуренції іншим формам господарювання на селі. В той же час фермери досить успішно конкурують на ринку оренди землі з іншими агроформуваннями. В межах одного населеного пункту у фермерів-орендарів умови оренди землі, як правило, є кращими, ніж в інших сільськогосподарських підприємствах.

5. В умовах обмеженого ринку землі головну роль у формуванні великого конкурентоспроможного виробництва покликана відіграти оренда землі, яка дозволяє вирішити проблему невідповідності між землеволодінням і землекористуванням. Нерівномірний розподіл землі на паї по районах Черкаської області (як і по окремих господарствах) та їх різна грошова оцінка створили передумови для істотної диференціації доходів власників земельних часток (паїв) від передачі їх в оренду.

6. Власники земельних часток (паїв) ще не ризикують передавати їх у користування орендарям на тривалий час, що пояснюється природною обережністю селян, їх бажанням добре вивчити надійність орендаря щодо виконання ним договірних зобов'язань і, насамперед, тих, що стосуються розрахунків по орендній платі. Важливим фактором, який впливає на визначення строків дії орендних договорів, є приватні інвестиції.

7. На ринку оренди землі ще не створене достатнє конкурентне середовище. Це є основною причиною того, що переважна більшість орендарів, використовуючи своє монопольне становище, виплачують орендну плату на мінімальному, директивно встановленому рівні. При цьому основною формою розрахунків залишаються натуральні виплати.

8. В умовах формування конкурентного середовища на ринку оренди землі при визначенні розміру орендної плати доцільно поєднувати використання методу встановлення орендної плати за землю від її грошової оцінки з нормативним методом. Перший метод слід застосовувати як мінімальну гарантію, яка захищає права орендодавців. Нормативний метод дозволить землекористувачам, при укладанні договору на оренду землі, наперед прорахувати свої можливості щодо розміру орендної плати, який повинен забезпечуватися результатами господарювання.

9. В умовах конкуренції на ринку оренди землі, з метою оптимізації розмірів орендної плати за землю, нами запропоновано методику визначення розміру орендної плати за землю в оптимальних параметрах (15-30% від розрахункового прибутку орендаря). Вона дозволяє встановлювати взаємоприйнятні як для орендаря, так і для орендодавця розміри орендної плати залежно від вирощуваних культур, їх урожайності, нормативних витрат та очікуваної ціни реалізації відповідної продукції.

10. За наявності конкуренції на ринку оренди майна розмір орендної плати за орендовані основні засоби, як і у випадку із землею, можна визначити залежно від прибутку, який очікує одержати орендар при використанні цього майна. З метою врегулювання розміру орендної плати за майно пропонується методика розробки шкали для визначення розміру орендної плати за майно, яке виділене в натурі в оптимальних параметрах (10-30% розрахункового прибутку) залежно від складу орендованого майна та його продуктивності.

Основою для переговорів, при визначенні розміру орендної плати за майно, яке не виділене в натурі і використовується як цілісний майновий комплекс, має бути орендний відсоток, визначений на рівні банківського за депозитні вклади. Останній повинен бути диференційований за видами майна та термінами його корисного використання (експлуатації).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Роєнко О.А. Розвиток приватно-орендних підприємств у Черкаській області // Економіка АПК. - 1999. - № 5. - С. 25-31.

2. Роєнко О.А. Товариства з обмеженою відповідальністю в аграрному підприємництві // Економіка АПК. - 1999. - № 10. - С. 42-46.

3. Роєнко О.А. Розвиток земельно-орендних відносин у Черкаській області // Економіка АПК. - 2000. - № 12. - С. 22-26.

4. Роєнко О.А. Попередні наслідки організаційних перетворень в аграрному секторі Черкаської області // Економіка АПК. - 2001. - № 2. - С. 34-39.

5. Власюк В.М., Роєнко О.А. Розвиток земельно-орендних відносин у фермерських господарствах Черкаської області // Економіка АПК. - 2001. - №8. - С.27-30, в т.ч. автора С. 28 - 30 (орендні відносини).

6. Роєнко О.А. Соціально-психологічні аспекти реформування аграрних підприємств Черкаської області // Економіка АПК. - 2002. - №2. - С. 40-43.

7. Роєнко О.А. Розвиток товариств з обмеженою відповідальністю у Черкаській області // Зб. наук. праць Харківського ДТУСГ. - Харків. - 2000. - С. 280-283

8. Роєнко О.А. Оренда землі як метод господарювання в ринкових умовах // Зб. наук. праць Рівненського ЕГІ. - Рівне: Тетіс, 2000. - С. 171-174.

9. Роєнко О.А. Фермерство як форма господарювання в західному регіоні Черкаської області // Зб. наук. праць Уманської СГА. - Умань. - 2000. - С. 264-270.

10. Роєнко О.А. Развиток орендних відносин у Черкаській області // Вісник Уманської державної аграрної академії. - 2001. - № 1 - 2. - С. 68- 70.

11. Бурик А.Ф., Роєнко О.А. Рекомендації з нарахування орендної плати за орендовані земельні та майнові паї в реформованих аграрних формуваннях.- Черкаси. - 2001. - 33 с., в т.ч. автора С. 6 - 33 (обгрунтувано методичні підходи до визначення орендної плати за землю та майно).