Актуальність теми. Сучасний період розвитку економіки України та інших постсоціалістичних країн пов'язаний з соціально-економічними та політичними процесами, які не мали місця за будь-якого іншого періоду існування суспільства. Реставрація системи ринкових відносин має принципово інший зміст та форму свого прояву порівняно з процесами, які відбувались за природних умов первинного становлення ринку. Тому наукові дослідження транзиційних процесів оцінюються як найбільш актуальні. Серед них центральне місце займають проблеми побудови і функціонування соціально-економічних систем та вибору національної моделі розвитку.

Обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку країн, що знаходяться в стадії транзиції, висвітлені в працях таких зарубіжних науковців: Абалкіна Л., Автономова В., Ананьїна О., Аукціонека С., Брагінського С., Бункіної М., Булатова А., Глаз'єва С., Грінберга Р., Ельянова А., Зіденберга А., Колчіна С., Кудрова Б., Корнаї Я., Нурєєва Р., Петракова Н., Сакса Дж., Хоффмана Л., Хубієва К. та ін.

Український аспект проблем трансформації та дослідження щодо визначення національної моделі господарського механізму, відображають праці Бажала Ю., Бендерського Ю., Білої С., Богині Д., Буздугана Ю., Волинського Г., Гальчинського А., Гриценка А., Гейця В., Долішного М., Задої А., Задорожного Г., Єщенко П., Козоріза М., Крючкової І., Лукінова І., Мініна Л., Мочерного С., Нестеренка О., Павловського М., Палкіна Ю., Панасюка Б., Петруні Ю., Покритана А., Соколенка С., Ставровського Є., Тарасевіча В., Черняка В., Чухна А. та ін.

Огляд наукових праць свідчить про наявність достатньої інформативної бази для проведення ґрунтовного теоретичного аналізу, проте теоретико-методологічні проблеми визначення транзитивної моделі господарського механізму та її довгострокового варіанту по цей час лишаються дискусійними. Відсутність остаточної визначеності у концептуальному обґрунтуванні конструкції соціально-економічного розвитку України зумовлюють актуальність даного напрямку досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертації входить до плану науково-дослідних робіт Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка і відноситься до теми "Теорія господарсько-політичного механізму соціально-орієнтованої ринкової економіки як модель розбудови державності України" (номер державної реєстрації 0100V000416 від 16.02.2000 р.)

З питань створення ефективного інструменту сприяння розвитку продуктивних сил в межах господарського механізму та адаптації до світогосподарських ринкових процесів тема дисертації відповідає плану науково-дослідних робіт Полтавського університету споживчої кооперації України і пов'язана з темою "Розробка системи якості ПУСКУ у відповідності з вимогами міжнародних стандартів ІSO серії 9000" (договір-підряд №1 від 20.02.1998 р.).

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету визначення теоретико-методологічної основи господарського механізму перехідного періоду та його подальшого розвитку з урахуванням національної специфіки України. Завдання дослідження полягають в наступному:

– проаналізувати і узагальнити теоретичні підходи до визначення господарського механізму, створені в межах економічної теорії до теперішнього часу;

– систематизувати теоретико-методологічні підходи до визначення сутності господарського механізму, його структури, функцій, цілей та завдань;

– з'ясувати роль і місце економічного регулювання в системі сучасного господарського механізму та визначити основні напрямки, за якими має бути активізована функція держави за умов перехідної економіки;

господарський механізм транзиція

– дослідити сутність трансформаційних процесів і сучасні підходи до їх теоретичного обґрунтування;

– дослідити характер і відмінності транзиційних процесів в Україні;

– сформулювати основні теоретико-методологічні положення короткострокової (транзиційної) моделі господарського механізму в Україні;

– визначити головні принципи стратегії розвитку соціально-економічної системи України в межах довгострокової моделі господарського механізму.

Предметом дослідження є господарський механізм транзитивних соціально-економічних систем; об'єктом дослідження - загальні процеси трансформації в країнах з перехідною економікою та український аспект системних перетворень.

Методи дослідження. В дослідженні застосований логіко-діалектичний метод пізнання. В роботі також використані методи системного підходу, методи аналізу і синтезу, прийоми наукової індукції та дедукції, абстракції, порівняльної аналітики, групувань, вибірок, індексів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

1) доведено необхідність застосування поняття "модель господарського механізму" для характеристики варіантів організації господарювання з урахуванням національних відмінностей;

2) обґрунтовано використання полісистемного підходу до визначення моделі господарського механізму на відміну від її монотеоретичного обґрунтування;

3) конкретизовано категоріальний апарат: визначена сутність і відмінності понять "господарський механізм", "економічний механізм", "організаційно-економічний механізм", "система господарювання", "господарська система", "макроекономічна модель", а також сфера застосування і розповсюдження термінології за умов сучасних ринкових відносин;

4) обґрунтовано відмінність сучасного уявлення про широке і вузьке значення терміну "господарський механізм" порівняно з тим, яке існувало за умов планово-директивної економіки. Доведено, що за ринкових умов функція регулювання економіки з боку держави утворює вузьке значення господарського механізму, на відміну від умов адміністративної економіки, за яких функція державного регулювання була всеохоплюючою, а організаційно-економічні відносини підпорядковувались їй, як об'єкт регулювання. Сучасна трактова широкого змісту господарського механізму враховує існування свободи підприємницької діяльності на рівні первинних господарюючих суб'єктів, і охоплює автономно діючі блоки мезо - та мікрорівня в межах загальної макросистеми, включаючи, в тому числі, і функцію державного регулювання;

5) визначені специфічні функції господарського механізму транзитивного типу: а) функція деструкції, б) функція санації, в) функція адаптації, г) функція творення, д) функція внутрішнього захисту системи;

6) обґрунтовано доцільність застосування в Україні моделі господарського механізму у вигляді інноваційно спрямованої соціально орієнтованої ринкової економіки змішаного типу;

7) визначено необхідність конкретизації довгострокової і короткострокової моделей соціально-економічного розвитку. Довгострокова модель відображає кінцевий стан системи, яка функціонує в стабільному режимі економічного зростання, і зберігає та зміцнює провідні принципи побудови відзначеної конструкції (ринкові відносини, змішаний тип власності, соціальну орієнтацію, інновації). Короткострокова модель - відображає процеси послідовного створення довгострокової моделі, поступово формуючи інноваційно спрямовану соціально орієнтовану ринкову економіку змішаного типу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити короткострокову і довгострокову моделі господарського механізму транзитивних соціально-економічних систем, практична реалізація яких дає змогу забезпечити сталий розвиток економіки.

Матеріали дисертації використовуються при викладенні дисциплін "Політична економія", "Макроекономіка", "Мікроекономіка", "Історія економічних вчень", "Економічний механізм функціонування підприємства" в Полтавському університеті споживчої кооперації України (довідка № 45-23/14 від 05.09.2001 р).

Практичне застосування одержаних результатів в навчальному процесі знайшла своє втілення у виданні тексту лекції для студентів вищого навчального закладу. (Концепція господарського механізму в сучасній економічні теорії: Текст лекції. - Полтава: ПКІ, 2000) та навчального посібника для студентів вищих навчальних закладів (Економіка підприємства /За редакцією А.А. Фастовець - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2000, де автору належить тема 1.1 "Ресурсний потенціал торгівельного підприємства та його особливості").

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження було оприлюднено на шести наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (Київ, березень 2000 р.); ІІІ міжнародній конференції молодих вчених-економістів "Экономика третьего тысячелетия" (Донецьк, квітень 2000 р.); міжнародній науково-методичній конференції "Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання) " (Київ, квітень 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (Полтава, травень 2000 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення" (Київ, травень 2000 р.); науковій конференції за результатами досліджень професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів за 1996-1998 рр. (Полтава, квітень 1999 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 4,5 др. арк. У фахових наукових виданнях опубліковано 6 одноосібних статей загальним обсягом 1,9 др. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів (6 підрозділів) та висновків, викладених на 179 сторінках друкованого тексту. Дисертація має 21 додаток, що складається з 8 рисунків і 24 таблиць, розміщених на 21 сторінці. Перелік джерел включає 247 назв.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначена мета наукового дослідження, сформульовані завдання, викладена наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано апробацію роботи.

У першому розділі "Теоретико-методологічні проблеми дослідження сутності і змісту господарського механізму соціально-економічних систем" узагальнені концептуальні підходи з проблеми утворення і функціонування господарського механізму соціально-економічних систем. Теоретичний аналіз подано в контексті з вирішенням соціально-економічних завдань, які мають місце в Україні і зумовлені процесами трансформації господарської системи.

До теперішнього часу в теоретичному обґрунтуванні господарського механізму традиційно домінує неокласика. Внаслідок універсалізації вона використовується як фундаментальний підхід до визначення конкретних моделей соціально-економічних систем. Але універсалізація несе в собі істотні ознаки формалізму. До того ж заснована на порівняльній статиці, неокласика наштовхується на значні труднощі, коли мова йде про трансформаційний варіант економіки, оскільки важливим є не тільки кінцевий стан господарської системи, а й етапи його формування, тобто визначення динамічної моделі господарського механізму транзиційного типу. Цей факт є одним з основних теоретичних пояснень причини непридатності застосування в Україні монетаристської моделі господарського механізму.

Теоретичні дослідження, проведені в дисертаційній роботі, приводять до висновку, що за умов транзиції значно більшу користь для соціально-економічного розвитку України має кейнсіанська концепція господарського механізму, заснована на принципах регулювання ринкових процесів за допомогою державної фінансової політики. Кейнсіанська теорія об'єктивно виникла на потребу регулювання економіки в період кризи. Вона спрямована на стимулювання попиту, макроекономічну стабілізацію, збільшення національного доходу і передбачає засоби запобігання зростанню безробіття. З огляду на необхідність визначення теоретичної моделі господарського механізму України, на увагу заслуговує як короткостроковий аспект кейнсіанської концепції розвитку соціально-економічної системи, так і довгостроковий аспект неокейсіанської теорії (модель "великого поштовху").

В дисертаційній роботі також підкреслюється важливість для теорії і практики сучасного економічного розвитку поєднання класичної концепції з теорією Дж. Кейнса - "неокласичний синтез". Доцільність використання в моделі господарського механізму транзитивного типу концепції "змішаної економіки" є об'єктивно зумовленою і перевіреною практикою.

Оцінка існуючих соціально-економічних систем з різним ступенем розвитку господарських процесів свідчить, що жодна з них не може обійтись без інституціонального апарату. Рівень його концептуального обґрунтування і практичного втілення має безпосередній зв'язок з параметрами ефективності господарського механізму. Насамперед це стосується теорії "трансакційних витрат", які виступають критерієм ефективності господарського механізму, а також концепцій технологічного детермінізму, індустріоналізму, постіндустріоналізму, суперіндустріоналізму та інших, які враховують інноваційний критерій розвитку господарського механізму.

В дисертаційній роботі доводиться, що при виборі для України як короткострокової моделі господарського механізму, так і довгострокової доцільним є перехід від переважного використання монотеоретичного підходу до полісистемності теоретичного обґрунтування соціально-економічного розвитку.

Підсумком узагальнення теоретико-методологічних підходів до визначення сутності і змісту господарського механізму є визнання того, що господарський механізм може бути представлений як сукупність форм і методів господарювання, включаючи базисні і надбудовчі елементи, які проявляються через певні категорії, що впливають одна на одну. Отже, визначення господарського механізму, яке було введено в економічну теорію в 80-х рр., є коректним і може використовуватися для характеристики господарського механізму, який діє в ринкових умовах і, зокрема, в умовах транзиції. Але, при збереженні принципового підходу, який існував за періоду директивної економіки, визначення господарського механізму в конкретизованій формі, наприклад, у вигляді характеристики окремих елементів, таких як план, норма і норматив, економічні оцінки ресурсів, фінанси і кредит, госпрозрахунок, ціна, прибуток, заробітна плата та інші - мають бути переглянуті, враховуючи нову якість, якої набули всі перелічені та інші елементи господарського механізму за ринкових умов.

Сутність господарського механізму можна розглядати з різних точок зору. А саме: як сукупність форм і методів господарювання; як управляючу систему; як сферу практичного використання економічних законів; як функціональний бік виробничих відносин; як спосіб реалізації власності, механізм вирішення об'єктивно існуючих в економіці суперечностей, механізм сполучення економічних інтересів, механізм активізації властивих суспільному ладу рушійних сил та інші.

Багатогранність підходів зумовлює необхідність конкретизації і систематизації термінології. Існують поняття "господарський механізм", "система господарювання", "організаційно-економічний механізм", "господарська система".

Найбільш важливим, з огляду на функціонування господарського механізму в умовах ринку, є підхід, який враховує характерні ознаки способу виробництва і динаміку продуктивних сил в суспільстві. Відповідно до визначеного критерію виділяються дві підсистеми відносин: соціально-економічні і організаційно-економічні. Відносини господарювання - форми організації виробництва, господарські зв'язки, управління - і визначають власно сутність господарського механізму. В цьому значенні поняття "господарський механізм" відповідає за змістом терміну "організаційно - економічний механізм". Якщо враховувати взаємозв'язок організаційно - економічної підсистеми (безпосередньо відносин господарювання) з соціально - економічною (відносини власності), то господарський механізм можна розглянути як систему господарювання.

Використовувати термін "господарський механізм" в понятті "система господарювання" дозволяє і визначення господарського механізму як сукупності форм і методів господарювання з урахуванням як базисних так і надбудовчих елементів, а також в тому випадку, коли узагальнюються організаційно - правовий, економічний і соціальний аспекти.

Крім цього існує формалізований підхід до визначення категорій. А саме: господарський механізм - це, інакше кажучи, діюча господарська модель, або ж система господарювання. В решті на одній і тій самій базі господарського механізму можуть існувати різні варіанти організації економіки (наприклад, США і Швеція, Польща і Угорщина). В цьому випадку, якщо йдеться про розвиток макроекономічних форм, має застосовуватись і термін "господарська система".

Разом з тим, необхідно підкреслити, що розбіжність між термінами "система господарювання" і "господарська система" все ж таки існує. Перший термін ("система господарювання") відображає процес формування економіки через застосування певних форм і методів господарської діяльності. Він відповідає на питання, як організована і як діє економіка. Другий термін ("господарська система") відображає сутність економіки і відповідає на питання, якою вона стала або ж стане в разі застосування певної системи господарювання.

З точки зору сучасних поглядів змінюється зміст широкого і вузького уявлення про господарський механізм. За соціалізму широкий зміст категорії визначався функцією загального державного регулювання, якій підпорядковувались всі суб'єкти на нижчих (мезо - та мікроекономічних) рівнях; вузький - був представлений як організаційно-економічні відносини, які підпорядковувались функції державного регулювання і виступали об'єктом такого регулювання.

За ринкових відносин, з урахуванням свободи підприємницької діяльності первинних господарюючих суб'єктів, широке уявлення про господарський механізм охоплює автономно діючі блоки мезо - та мікрорівня в межах загальної макроекономічної системи, включаючи, в тому числі, і функцію державного регулювання. Окремо взята функція державного регулювання, яка розуміється як застосування форм державного впливу на економіку - утворює з сучасної точки зору вузьке значення господарського механізму.

Внутрішній склад господарського механізму можна охарактеризувати через структуру складових елементів відповідно до їх функціональних ознак. Найбільш узагальнено - за функціями управління та організації.

1. Управління. Якщо господарський механізм розглядається як макроекономічна модель, функція управління акумулює функції регулювання, стимулювання і планування. На мікроекономічному рівні функція управління сприймається вужче. Це власне виробничий менеджмент, а також планування і стимулювання. Функція ж регулювання, яка здійснюється державою та вищими установами, є для підприємства зовнішньою.

2. Організація. Функція організації господарської системи пов'язана, перш за все, з визначенням форм, в яких відбуваються процеси господарювання. Якщо розглядати форми організації по відношенню до суб'єктів господарювання, то на мікроекономічному рівні вони будуть мати виявлення як різноманітні форми підприємств. Ринковий тип господарського механізму передбачає класифікацію базових господарюючих суб'єктів, насамперед за ознакою власності. А саме: приватне, колективне, комунальне та державне комунальне підприємство. Держава, за умов ринкової організації господарського механізму, визначає "порядок" або "правила гри", яким підпорядковується діяльність інших суб'єктів.

Господарський механізм транзитивного типу має особливі функції, властиві лише цій формі соціально-економічних і організаційно-економічних відносин. А саме: а) функція деструкції, яка полягає в ліквідації рудиментарних ознак соціалістичної системи господарювання; б) функція санації, за допомогою якої здійснюється попередження повної руйнації окремих блоків, елементів та існуючої конструкції господарського механізму в цілому; в) функція адаптації, яка дозволяє здійснити пристосування окремих частин попередньої моделі господарського механізму до вимог ринку; г) функція творення, яка полягає в утворенні принципово нових форм і методів господарювання, що не мали аналогів в рамках господарського механізму планово-розподільчої системи; д) функція внутрішнього захисту системи, насамперед соціальної та економічної безпеки (фінансової, технічної та технологічної, енергетичної, продовольчої). Крім цього, в перехідній моделі господарського механізму окремо слід визначити таку функцію, як боротьба з тіньовою економікою. Тіньова економіка є побічним ефектом трансформаційних змін. Її обмеження, а ідеально і ліквідація, залежить від дієздатності державного регулювання.

У другому розділі "Проблеми вибору моделі господарського механізму в умовах трансформаційних перетворень в Україні" досліджені процеси реформування, які є невід'ємною належністю періоду трансформації господарської системи; обґрунтовані підходи до вибору довгострокової моделі соціально-економічного розвитку України та транзитивного варіанту господарського механізму країни.

Планово-директивна форма господарського механізму не змогла забезпечити необхідної міри задоволення потреб членів суспільства, можливості отримання прибутку господарюючими суб'єктами та відповідності законам збереження праці і часу. Тому реформування господарської системи було об'єктивно зумовленим. Між тим, незважаючи на прогресивний характер ринкових реформ, проведених в Україні, країна опинилась в стані системної кризи.

Розвиток української економіки характеризується дуже низьким рівнем життя населення. Середньомісячна заробітна плата у доларовому еквівалентні становить в Україні лише 35 дол. Це один з найнижчих показників серед країн, які здійснюють реформування господарського механізму і знаходяться в перехідному періоді.

Невідповідність господарського механізму критерію забезпечення потреб населення має пагубні наслідки, які виходять далеко за межі соціальної сфери. В межах існуючого господарського механізму довго існувала така система розподілу доходів на рівні домогосподарств, що не активізувала, а навпаки, пригнічувала попит. Обмеження обсягів збуту продукції на внутрішньому товарному ринку країни призвело до того, що навіть достатньо стійкі господарюючі суб'єкти за теперішніх умов ринку не мають необхідних коштів з джерела прибутку на розвиток виробництва. За даними 1999 року частка збиткових підприємств в Україні досягає 56%, з них в промисловості - 52%, в сільському господарстві - 84%.

Неефективність транзиційних реформ в Україні підтверджується і тим, що розвиток господарської системи протягом перехідного періоду не відповідав законам збереження праці і часу. Ступінь використання праці (живої і уречевленої) та цінність економічного часу (матеріалізованої праці, відображеній у вартості) визначають міру, за якою господарський механізм відповідає загальному критерію ефективності. Такий підхід зумовлює аналіз господарського механізму в аспекті оптимізації використання виробничих ресурсів.

При наявності достатньої кількості кваліфікованих кадрів, Україна є одним з світових лідерів у зниженні продуктивності праці. Неефективним та структурно деформованим є також і застосування капіталу. Приріст оборотних коштів зростає головним чином за рахунок взаємної заборгованості та, останнім часом, за рахунок кредитів. Практика активного використання позичкових коштів (у тому числі і довгострокових кредитів) на поточні потреби зумовила зменшення інвестицій в основний капітал. Дослідження свідчить, що рівень інвестування економіки став нижчим за споживання основного капіталу.

Враховуючи, що в межах існуючої моделі соціально-економічного розвитку України економічне зростання може мати мінливий характер, пошуки альтернативних варіантів розвитку є об'єктивно зумовленими. На основі узагальнення та оцінки результатів реформування в Україні в дисертаційній роботі визначені базові параметри довгострокової моделі господарського механізму.

Аналіз дозволяє сформулювати головні ознаки, притаманні господарському механізму з високим ступенем економічної ефективності. А саме: всі провідні країни світу спираються на програми сприяння науково-технічному прогресу, всі мають за базу розвитку продуктивних сил змішаний тип власності, в усіх країнах розвиток економіки спрямований в інтересах суспільства, в усіх випадках застосовується відповідна соціальна політика. Така аргументація дозволяє стверджувати, що найбільш оптимальним варіантом довгострокового соціально-економічного розвитку України є інноваційно спрямована соціально орієнтована ринкова економіка змішаного типу.

Короткострокова транзиційна модель соціально-економічного розвитку є особливою формою господарського механізму, яка притаманна лише постсоціалістичним країнам. Провідними напрямками її функціонування є забезпечення автономного, самодостатнього розвитку соціально-економічної системи, створення передумов економічного зростання та реалізація програм щодо його досягнення.

Проблема стабілізації та економічного зростання є спільною для всіх країн з транзиційною економікою, але в кожному окремому випадку механізм реалізації визначеної мети має суттєві відмінності. При обґрунтуванні короткострокової моделі господарського механізму для України головним завданням є визначення провідної ланки (детермінанти) соціально-економічного розвитку.

Практика доводить, що найліпші результати трансформації досягаються в країнах з перехідною економікою за умов проведення інвестиційної політики, зорієнтованої на провідні галузі економіки (Китай, Словенія, Угорщина, Польща). Але в Україні реалізація цього напрямку має суттєві обмеження. Неможливість залучення коштів пов'язана зі збитковістю підприємств, відсутністю грошових накопичень у населення та незацікавленістю іноземних інвесторів через економічну нестабільність в країні.

Між тим при недостатності грошового капіталу Україна має досить значний реальний капітал. В дисертаційній роботі обґрунтовується ресурсний підхід як головний важіль забезпечення економічного зростання в межах української короткострокової моделі господарського механізму. Відповідно до постановки проблеми щодо детермінанти розвитку, розглядається рівень державного регулювання, рівень первинних суб'єктів ринку, соціально-економічний та організаційно-економічний аспекти функціонування системи.

З огляду на проблему визначення вихідної точки економічного зростання, за рахунок централізованого управління необхідно оптимізувати рух ресурсних потоків. Пріоритет має визначитися за ознакою інновацій. Фактори виробництва мають спрямовуватися у провідні галузі економіки, які виробляють конкурентоспроможну продукцію.

Оптимізація галузевого розподілу ресурсів, яка здійснюється у відповідності з генеральною стратегією розвитку системи, одночасно стабілізує макроекономічне становище і зумовлює фінансову стійкість суб'єктів на мікрорівні. Ефективне використання ресурсів потенційно веде до зниження собівартості і збільшення прибутку. При забезпеченні прибутковості в корпоративному секторі, вирішується проблема інвестування за рахунок коштів підприємств. В подальшому ж виникає можливість розвитку відповідно до кейнсіанської концепції, застосування якої дозволяє відновити причинно-наслідкові зв'язки між приростом інвестицій і збільшенням національного доходу.

Запропонований ресурсний підхід також дозволяє істотно покращити життєвий рівень населення, виходячи з внутрішніх резервів сектору домогосподарств. Залучення ресурсів, які знаходяться в даному секторі, надає змогу їх власникам отримати дохід від використання факторів виробництва. Поряд з цим, поява альтернативного джерела доходів означає можливість скорочення видатків з бюджету по безробіттю. З іншого ж боку, економія бюджетних коштів може потенційно розглядатися як спроможність збільшення інвестицій у виробничий сектор країни. Крім того за визначених умов вирішується одна з найголовніших соціально-економічних проблем суспільства - проблема зайнятості населення. Розширення виробничого сектору, зумовлене активною ресурсною політикою, потребує створення нових робочих місць. Отже, ресурсний підхід, реалізований в межах короткострокової моделі господарського механізму дозволяє вирішити проблеми ефективності корпоративного сектору і сформувати середній клас - основу соціально-економічної стабільності суспільства.

Висновки