Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 368.021

УПРАВЛІННЯ ПРИЙНЯТИМИ НА СТРАХУВАННЯ РИЗИКАМИ

Спеціальність 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ротова Тетяна Анатоліївна

Київ 2002

АНОТАЦІЯ

Ротова Т.А. Управління прийнятими на страхування ризиками. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2002.

У дисертації досліджено теоретичні, методологічні та організаційні питання, пов'язані із управлінням ризиками, прийнятими на страхування вітчизняними страховими компаніями.

У роботі обґрунтовано теоретичну сутність страхових ризиків, значення процесу управління ними для страхових компаній та для їхніх клієнтів. Досліджено процеси андеррайтингу, контролю та фінансування страхових ризиків. Розроблено модель процесу страхування у вигляді “ланцюжка процесу страхування”, вихідні положення програм мінімізації ризиків, практичні рекомендації з удосконалення методів управління ризиками на кожному його етапі.

Ключові слова: страховий ризик, управління прийнятими на страхування ризиками, андеррайтинг, ідентифікація ризиків, страхова експертиза, контроль ризиків, страхові тарифи, превентивні заходи, врегулювання збитків, страхове відшкодування.

АННОТАЦИЯ

Ротова Т.А. Управление принятыми на страхование рисками. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 -предпринимательство, менеджмент и маркетинг - Киевский национальный торгово-экономический университет, Киев, 2002.

В диссертации исследованы теоретические, методологические и организационные вопросы, связанные с управлением рисками, принятыми на страхование отечественными страховыми компаниями.

В работе проведено теоретическое обоснование сущности страховых рисков, значение процесса управления ими для страховых компаний и для их клиентов. Уточнено определение понятий “риск”, “страховой риск”, “управление рисками”. Обосновано значение четкого выделения страховых рисков от не страховых. Предложен новый классификационный признак страховых рисков, который непосредственно связан с управлением принятыми на страхование рисками, обоснована его целесообразность.

На основании анализа литературных источников обоснована теоретическая сущность управления страховыми рисками. Сформулировано понятие “управление принятыми на страхование рисками”, которое раскрывает сущность и особенности такого управления.

Исследована андеррайтерская политика страховых компаний с целью определения реального осуществления идентификации рисков, их анализа и оценки, что позволило определить направления совершенствования методов на этапе андеррайтинга.

В диссертации обращено внимание на концептуальное значение тарификации с учетом того, что страховой тариф является базовым финансовым элементом договора страхования и индикатором рыночных цен на страховые услуги. Проанализирована тарифная политика и проведено ее сравнение в исследуемых страховых компаниях. Определено, что она построена на таких принципах: эквивалентность страховых отношений сторон; незначительный размер страховых тарифов, который доступен определенному кругу страхователей; относительное постоянство размеров тарифной ставки на протяжении длительного времени.

Доказана необходимость детальной предстраховой экспертизы, проанализированы проблемы страховых компаний, связанные с финансовыми и квалификационными вопросами. Проведена оценка роли и места перестраховочной защиты как составляющей механизма управления страховыми рисками, доказана значимость и необходимость перестрахования как метода деления рисков и важность в данное время для отечественных страховых компаний перестраховывать риски у зарубежных перестраховщиков.

Раскрыто значение и роль договора страхования, обязанностей его сторон в процессе управления страховыми рисками. Обращено внимание на “каталог исключений” из страхового покрытия, значение предупреждения риска и уменьшение его последствий для страховщиков и страхователей.

На основании применения процессного анализа: уточнен категориальный аппарат и построена структурированная система ключевых понятий предметной области “управление страховыми рисками”, а также схема взаимодействия факторов рисков, которые существуют в разных средах. Разработана модель процесса страхования в виде “цепочки процесса страхования” (с определением функций страховщика на каждом этапе этого процесса), на основании которой разработаны исходные положения программы минимизации рисков. Предложены практические рекомендации для совершенствования методов управления рисками (поэтапно), повышения уровня подготовки специалистов для страхового бизнеса.

Разработана компьютерная программа “Распределение страховых случаев и убытков”, которая позволяет наглядно представить распределение страховых случаев, происшедших за определенный промежуток времени, и анализировать их в зависимости от размера нанесенных ими убытков. Программа применима для аналитических целей при осуществлении управления страховыми рисками. Доказана необходимость расширения функций отдела урегулирования претензий, введение должности риск-менеджера с определенными функциями.

Для усовершенствования методологии управления страховыми рисками и с учетом зарубежного опыта в страховании аргументирована целесообразность и необходимость создания в Украине Центра исследования риска, определены основные направления его работы: накопление и обработка страховой статистики по разным видам страхования для развития теории управления рисками, прогнозные расчеты показателей рисков в разных отраслях экономики и сферах общества, фундаментальные научные исследования.

Ключевые слова: страховой риск, управление принятыми на страхование рисками, андеррайтинг, идентификация рисков, страховая экспертиза, контроль рисков, страховой тариф, превентивные мероприятия, урегулирование убытков, страховое возмещение.

ANNOTATION

Rotova T. Management of accepted for insurance risks. - Manuscript.

Dissertation for candidate degree on economics on speciality 08.06.02 - Enterpreneurship, Management and Marketing. - Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv, 2002.

The theoretical, methodological and organizational issues of management of risks accepted for insurance by home insurance companies are investigated.

The theoretical essence of insurance risks and the significance of management of insurance risks for insurance companies and their clients are grounded. The underwriting, control and financing of insured risks are analyzed.

The basic thesis of the program for minimization of risks and the practical recommendations for the improvement of methods of management of insurance risks are offered.

Key words: risk, insured risk, management of accepted for insurance risks, underwriting, identification of risk, insurance expertise, control of risk, insurance tariff, preventive measures, loss settlement, insurance indemnity.

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі фінансів

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Булгакова Світлана Олексіївна Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Осадець Семен Степанович Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів підприємств і страхової справи

кандидат економічних наук, доцент Яковенко Ігор Валентинович, Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія”, радник Голови Правління

Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра менеджменту, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться “19” квітня 2002 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.055.01 при Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19, ауд.227

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, Київ-156, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий “18” березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І.Морозова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічні перетворення в Україні, що викликали ліквідацію державної монополії на здійснення страхування, сприяли формуванню і становленню в Україні страхового ринку, а також новому якісному етапу розвитку комерційного страхування, що оснований на сучасному управлінні в підприємництві.

Невід'ємним атрибутом ринку є розширення зони ризикових ситуацій, що зумовлює необхідність посилення захисту фізичних та юридичних осіб від величезного кола ризиків. Надання страхових послуг перетворилося на особливу галузь підприємництва страховий бізнес, який має специфічні особливості.

Впровадження в практику господарської діяльності страхових організацій механізму ефективного управління страховими ризиками підвищує фінансову надійність як окремого страховика, так і страхового ринку в цілому, а поширення сучасних прийомів управління страховими ризиками в практичній діяльності суб'єктів комерційного страхування сприятиме наближенню вітчизняного страхування до цивілізованого ведення бізнесу.

Окремі теоретичні та практичні аспекти управління ризиками у страхуванні знайшли відображення в роботах представників вітчизняної науки К.Г.Воблого, В.Д.Базилевича, С.С.Осадця, І.В.Яковенко, М.С.Клапківа, І.О.Бланка, С.Ф.Покропівного, К.В.Шелехова, Л.О.Лігоненко.

Серед зарубіжних теоретиків і практиків питанням управління ризиків та менеджменту в страхових компаніях присвятили свої роботи такі вчені, як: А.Пігу, Д.К'юмінс, Д.Діксон, А.Вільямс, В.Гроуз, А.Маршалл, Я.Хеймес, Х.Дохерті, К.Ерроу, К.Пфайффер, Д.Бланд, Е.Сантомеро, Д.Баббел, Е.А.Уткін, І.Т.Балабанов, В.В.Шахов, Л.О.Орланюк-Малицька, К.Є.Турбіна, М.Ф.Галагуза, Р.Т.Юлдашев, Ю.М.Журавльов, Л.О.Юрченко, В.В.Смирнов, В.В.Глущенко. Дослідженням проблем управління ризиками в різних сферах присвячено прикладні розробки математичних методів аналізу ризиків В.В.Вітлінського, С.І.Наконечного, О.І.Ястремського, В.І.Рябікіна, В.Саліна.

Аналіз наукових праць, безпосередньо присвячених досліджуваній темі та його узагальнення підтвердили відсутність цілісного підходу до питань, пов'язаних із управлінням ризиками в контексті основної діяльності страховиків - страхової, що й зумовило актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася згідно з планами науково-дослідних робіт Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) і є частиною госпрозрахункової науково-дослідної роботи “Концептуальні засади створення системи протидії кризовим явищам в сфері обігу” (номер державної реєстрації НДР0100U003021, довідка №2329/25 від 24.12.2001 р.).

Результати наукових досліджень використані при написанні навчального посібника “Страхування”, затвердженого Міністерством освіти і науки України (лист № 2/1852 від 24.11.2000 р.), а також при викладанні автором дисертації дисципліни “Страхування” в КНТЕУ.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і розробка практичних аспектів удосконалення управління прийнятими на страхування ризиками для підвищення ефективності цього процесу. Реалізація поставленої мети досягається через послідовне вирішення завдань теоретичного і практичного характеру:

визначити сутність ключових понять: “ризик”, “страховий ризик”;

вивчити та узагальнити теоретичні підходи до управління ризиками, прийнятими на страхування;

здійснити аналіз інструментарію управління страховими ризиками;

виявити та класифікувати фактори ризиків, що впливають на настання страхових випадків;

вивчити й узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід щодо управління ризиками для його використання в Україні;

оцінити роль і місце перестрахувального захисту як складової механізму управління страховими ризиками;

проаналізувати сучасну тарифну політику страхових компаній як важливого інструменту управління страховими ризиками;

обґрунтувати практичні рекомендації щодо удосконалення управління ризиками у страхових компаніях.

Об'єктом дослідження є вітчизняні страховики різних організаційно-правових форм, які здійснюють страхування за ризиковими видами (іншими, ніж страхування життя).

Предметом дослідження є управління страховими ризиками, що спрямоване на реалізацію загальної стратегії страховиків.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано економіко-статистичні, математичні та експертний методи дослідження, а також спостереження та анкетування. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ у їх взаєморозвитку, загальна теорія процесів, методи теоретико-емпіричного дослідження, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Інформаційну базу складають офіційні статистичні матеріали Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України, Ліги страхових організацій України, поточна звітність страхових компаній.

Наукова новизна одержаних результатів. Унаслідок дослідження одержано низку нових наукових результатів, які містять удосконалені положення страхової теорії та практики, зокрема:

вперше обґрунтовано необхідність цілісного підходу до процесу управління ризиками, прийнятими на страхування професійними страховиками від суб'єктів господарювання, як об'єктивної передумови поглиблення наукових засад цього процесу;

запропоновано функціональну модель процесу страхування (“ланцюжок процесу страхування”), яка дозволяє чітко визначити дії страховика на кожному етапі управління ризиками та визначити вихідні положення програм мінімізації ризиків для удосконалення методики управління ризиками, прийнятими на страхування;

запропоновано низку заходів для кожного з етапів управління страховими ризиками (селекція, додатковий андеррайтинг, удосконалення тарифної політики, залучення експертних груп, формування превентивних фондів), що сприятиме удосконаленню інструментарію управління страховими ризиками;

розроблено комп'ютерну програму для удосконалення аналізу розподілу збитків за різними видами страхування та коригування страхових тарифів;

обґрунтовано необхідність створення в Україні Центру дослідження ризику та деталізовано основні напрями його роботи (ретроспективний аналіз та прогнозні розрахунки щодо ризиків у різних видах страхування; формування інформаційно-аналітичного банку даних за результатами передстрахових експертиз і розробка новітніх методик їх проведення; фундаментальні наукові дослідження ризиків);

визначено важливість чіткого виокремлення страхових ризиків від нестрахових та уточнено поняття “страховий ризик”, сформульовано поняття “управління прийнятими на страхування ризиками”, що розкриває сутність та особливості цього процесу;

запропоновано нову класифікаційну ознаку - “умова прийняття ризиків на страхування”, яка дає змогу комплексно підійти до визначення можливості страхування та вибору оптимального страхового покриття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій з окремих аспектів удосконалення процесу управління страховими ризиками в роботі страхових компаній, а саме:

обґрунтовано основні методи поетапного управління страховими ризиками;

запропоновано функціональну модель процесу страхування - “ланцюжок процесу страхування”, застосування якого дозволяє отримувати необхідну інформацію для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

дістали подальший розвиток напрями підготовки кадрів для сфери страхового бізнесу;

розроблено та впроваджено комп'ютерну програму, яка удосконалює аналіз розподілу збитків (Довідка Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3286/8-1-12 від 27.12.2001р. та ВАТ “Страхова компанія “Скайд-Вест” № 13372 від 28.12.2001 р.).

Результати теоретичного характеру застосовані при викладанні дисципліни “Страхування” для студентів всіх економічних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача полягає у одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до удосконалення управління прийнятими на страхування ризиками. У науковій праці 12, написаній у співавторстві, здобувачем особисто розроблено теми 1,3,6,7,8,9,11,13,15. ризик страховий тариф

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження оприлюднені й отримали позитивну оцінку на:

1. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка сталого розвитку: погляд в ХХІ століття”, Донецьк, 7-8 жовтня 1999р.

2. Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття”, Київ, 1-2 березня 2000 р.

3. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту”, Київ, 25-26 вересня 2000 р.

4. Всеукраїнській конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні”, Донецьк, 28-29 жовтня 2000 р.

5. Міжнародній науково-практичній конференції “Национальная экономика и вооруженные силы: проблемы и перспективы”, Санкт-Петербург, 29-30 листопада 2000 р.

6. Третій Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи у ринковій економіці: проблеми, досягнення і перспективи розвитку”, Хмельницький, 25-27 квітня 2001 р.

7. Міжнародній науково-практичній конференції “Менеджмент середнього та малого бізнесу: проблеми, навчання, перспективи”, Севастополь, 10-15 вересня 2001 р.

Публікації. Найбільш суттєві теоретичні, аналітичні та методологічні результати за темою дисертації було висвітлено автором у 11 самостійних опублікованих роботах загальним обсягом 2,8 друк. арк., з них 7 - у фахових наукових виданнях та 4 у матеріалах конференцій; 1 навчальному посібнику “Страхування” (у співавторстві).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 186 найменувань та додатків. Повний обсяг дисертації 212 сторінок, у тому числі основного тексту 168 сторінок. У дисертації вміщено 17 таблиць, 15 рисунків, 16 формул, 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено перелік публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади управління ризиками у страхуванні” на основі опрацювання, критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних вчених за темою дисертації досліджено теоретичний аспект управління прийнятими на страхування ризиками, обґрунтовано необхідність удосконалення цього процесу для будь-якого господарюючого суб'єкта і страхової компанії, зокрема.

На підставі опрацювання спеціальної літератури за темою дисертації виявлено значні розбіжності щодо визначення сутності понять: “ризик”, “страховий ризик”, “управління ризиками”. Погляди сучасних науковців на поняття “ризик” сформовані під впливом нормативних документів і думок теоретиків і практиків країн із розвиненою ринковою економікою. При визначенні сутності поняття ризику необхідно спиратися на його багатозначність як історичної, психологічної та економічної категорії. На основі цього в дисертації охарактеризовано ці аспекти і запропоновано розуміння ризику як невизначеної, вірогідної події, наслідками якої на макро- та мікрорівні можливі фінансові втрати (доходи) різного ступеня.

Автором запропоновано тлумачення страхового ризику як об'єкта управління, якому властиві визначені критерії страхованості: об'єктивний характер, вірогідність і повторюваність настання, кількісна вимірюваність, легітимність, що в сукупності зумовлює виникнення страхового інтересу.

Під управлінням ризиками пропонується розуміти сукупність послідовних дій суб'єкта господарювання (у рамках його загальної стратегії), спрямованих на уникнення ризиків або зменшення частоти та величини їх негативних наслідків (збитків).

У роботі зазначено, що у контексті позицій страхової компанії управління прийнятими на страхування ризиками це сукупність послідовних дій (андеррайтингу, контролю, фінансування), спрямованих на мінімізацію ризиків або зменшення величини збитків унаслідок страхових випадків.

Коректність методологічного підходу до визначення сутності управління ризиками у страхуванні вимагає чіткого поділу ризиків на страхові та нестрахові, врахування ризикових обставин, що їх супроводжують. Доведено, що від управління ризиками у сфері страхового бізнесу залежать ринкові позиції більшості суб'єктів підприємницької діяльності.

На думку автора дисертації, відомі ознаки класифікації ризиків джерела безпеки, походження, сфери діяльності людини, ймовірність й обсяг втрат не повною мірою відбивають її зв'язок з управлінням страховими ризиками. Це зумовлює необхідність уведення нової класифікаційної ознаки - “умова прийняття ризиків на страхування”, що забезпечує комплексний підхід до визначення можливості страхування, перевірки відповідності ризиків збалансованості страхового портфелю. З цієї точки зору, виділено ризики, які:

безумовно беруться на страхування;

приймаються на певних умовах, як правило, із застереженнями;

не входять до стандартного переліку, а приймаються на страхування за підвищеними тарифами.

Зазначено, що прийняття на страхування ризиків пов'язано із певними труднощами, оскільки об'єкти страхування відрізняються різним ступенем небезпеки.

Головним критерієм можливості прийняття страхового ризику є його вимірюваність, тобто якісна та кількісна оцінка ризиків, що ґрунтується на розрахунково-аналітичних методах.

Результативність управління прийнятими на страхування ризиками залежить від наявності відповідного інструментарію, який детально проаналізовано: процедура експертизи, тарифікація, перестрахування, методи контролю, методика різних систем розрахунку страхового відшкодування.

У другому розділі “Дослідження процесу управління ризиками, прийнятими на страхування” детально розглядаються організація, етапи та специфічні для кожного з них методи управління ризиками, прийнятими на страхування.

Відповідно до сутності управління ризиками у різних видах страхування проаналізовано: процеси діагностики, аналіз та оцінку ризиків; тарифну політику страхової компанії; форми, методи перестрахування, напрями співпраці із вітчизняними та зарубіжними перестрахувальними компаніями; контроль за ризиками та врегулювання збитків у разі їх реалізації.

Аналіз кожного з етапів управління ризиками зроблено у такій логічній послідовності: спочатку розглянуто невеликі за обсягом, але найбільш розповсюджені ризики, що зустрічаються в особистому страхуванні; потім середні та великі, що присутні в майновому та страхуванні відповідальності. Управління вищезазначеними ризиками та всі аспекти, пов'язані з кожним етапом управління, розглядаються стосовно провідних вітчизняних страхових компаній: “Оранта”, “Гарант-АВТО”, “Скайд-Вест”, які мають розгалужену мережу філій. Наведено причини вибору саме цих страховиків та фактори, які впливають на організацію управління ризиками: загальна стратегія страхової компанії, її організаційна структура, тактика формування страхового портфеля.

Виявлення певних ризиків та прийняття їх на страхування є надто складним етапом, тому можна вважати андеррайтерську політику страхової компанії економічною ідеологією страховика. Констатовано, що ідентифікація ризиків, з якої починається андеррайтинг, у різних видах страхування має свої відмінності та є найбільш складною в майновому страхуванні великих промислових комплексів, страхове покриття яких передбачає повний опис ризику. Оцінка ризиків у даних випадках потребує висококваліфікованих експертів, підготовка яких в нашій країні не здійснюється. Беручи до уваги те, що процедура передстрахової експертизи є процесом досить трудомістким і складним, визначено головні її завдання та можливі пропозиції, спрямовані на зведення до мінімуму ризиків, до яких схильний об'єкт страхування.

Автором підкреслено, що при вирішенні питання щодо залучення послуг експертів для страхових компаній існують проблеми: фінансові (витрати на експертизу є достатньо великими) та ті, що пов'язані із рівнем кваліфікації експерта. Останній повинен володіти всією інформацією щодо ризику, мати достатнє креативне мислення, необхідний рівень знань у відповідній галузі страхування та можливість оцінити значну кількість ідентифікованих ризиків, а також бути вільними від надання особистих переваг. До послуг експертів, і це є базовим елементом управління ризиком, слід звертатися завжди, оскільки без їхньої допомоги важко оцінити страховий ризик. Проаналізовано складну експертизу, яка проведена з метою оцінки ризику для страхування майна одного з найбільших готелів Києва “Україна” (нині “Primer Palacе”).

Акцентовано увагу на важливості чіткого визначення вимог до страхувальника та повноти інформації, яку містить анкета-заява на страхування, що дає можливість використання різних варіантів рішень щодо укладання договору страхування: прийняти ризик на стандартних умовах; запропонувати страхування на нестандартних умовах; відмовити в прийомі ризику на страхування; відхилити ризик на якийсь термін.

Методи вимірювання ризику вимагають високого рівня інформації, яка існує тоді, коли належним чином ведеться статистика страхових випадків. У зв'язку із невеликим періодом існування страхового ринку України на даний час неможливо використати значний обсяг інформації, тому брак достатнього статистичного матеріалу унеможливлює застосування закону великих чисел, який лежить в основі прогнозування ризиків, а відтак знижена точність їх оцінювання.

Виявлено, що нині розміри страхових тарифів, а тарифікація у страхуванні є важливим інструментом управління ризиками, встановлюються з урахуванням власного досвіду або за аналогією з іншими компаніями.

Проведено порівняльний аналіз тарифних ставок за однаковими видами страхування у різних страхових компаніях. Позитивним досвідом практики управління є власна тарифна політика страхової компанії. Сформульовано її принципи: еквівалентність страхових відносин сторін; доступність більшості страхувальників завдяки невеликим розмірам страхових тарифів; відносна сталість розмірів тарифної ставки протягом тривалого часу.

На підставі вищезазначеного запропоновано визначення оптимальної індивідуалізації страхового тарифу із застосуванням системи франшиз, “бонус-малус”, що надає страховику можливість впливати на розмір страхового внеску та можливість знизити ціну страхування, що має особливе значення в умовах конкурентної боротьби за страхувальника.

Обґрунтовано необхідність перестрахування для вітчизняних страхових компаній, завдяки якому досягається розумна однорідність ризиків та забезпечується збалансованість страхового портфеля.

Доведено, що для вітчизняних страховиків на міжнародних перестрахувальних ринках перестрахування - єдиний шлях виконати зобов'язання з оплати крупних збитків, не доводячи компанію до банкрутства. Захист інтересів клієнтів забезпечується партнерськими зобов'язаннями з боку всесвітньо відомих перестрахувальних груп із США, Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Бельгії, Фінляндії, Польщі, Росії. Зазначено, що оскільки разом із перестрахувальною премією експортується і сам ризик, звернення до іноземних перестраховиків здійснюється з метою знайти на міжнародних ринках страхових послуг страховий захист від таких ризиків, для покриття яких у національних страховиків бракує місткості. Розглянуто вхідний та вихідний перестрахувальні портфелі, зв'язки із перестраховиками, форми перестрахування, що дозволяє порівняти перестрахувальну політику страхових компаній.

Доведено, що страхові компанії, здійснюючи управління страховими ризиками, мають бути зацікавлені як у репресивних, так і у превентивних заходах. Однак у реальній практиці заходи превенції здійснюються повільно та безсистемно. Якщо в результаті контролю на стадії передстрахової експертизи компанії іноді вдаються до розробки певних рекомендацій страхувальнику щодо заходів зменшення вірогідності реалізації ризику, то контроль у процесі супроводження договору страхування фактично не здійснюється. Наголошено, що методи контролю повинні адаптуватися для кожного окремого ризику.

Доведено важливість процедури врегулювання претензій, яка є складною і багатогранною, оскільки вимагає рішення ряду страхових, юридичних та фінансових питань. Наголошено на значенні використання сучасних методик експертиз із застосуванням комп'ютерних програм, а також на проблемі мати повну інформацію щодо наявності договорів страхування в інших компаніях. Відстежено тенденцію

постійного збільшення основних фінансових показників, що свідчить про розширення страхового поля, залучення нових клієнтів і продаж їм більшої кількості страхових продуктів, підвищення професіоналізму страхової компанії, зокрема здійснення управління страховими ризиками.

Розраховано показник “рівень виплат”, розмір якого дає уявлення про ефективність страхових операцій та можливість оцінити, яку частину від одержаних коштів страхова компанія спрямувала на виплати (табл.1).

Таблиця 1

Страхові надходження, виплати та рівень страхових виплат в окремих страхових компаніях

Показник	Рік	НАСК “Оранта”	“Гарант-Авто”	“Скайд-Вест”
Страхові надходження, тис. грн	1998	90056,0	28 983,7	5330,0
	1999	96056,1	42 283,2	13016,6
	2000	155456,7	53 439,3	20893,4
Загальні виплати, тис. грн	1998	48373,0	3969,4	149,5
	1999	44794,6	9521,1	1692,0
	2000	80758,7	15045,6	4317,5
Рівень виплат, %	1998	53,7	13,7	2,8
	1999	46,6	22,5	12,9
	2000	51,9	28,2	20,7

Обґрунтовано необхідність залучення страховими компаніями посередників, зокрема страхових брокерів. Розкрито сутність відносин між контрагентами страхового договору за участю страхового брокера.

Ключовим положенням, що випливає з результатів дослідження за цим розділом, є необхідність удосконалення чинної практики управління прийнятими на страхування ризиками, методичних прийомів, страхової статистики, що потребує певних організаційних і нормативних заходів на кожному етапі.

У третьому розділі “Удосконалення процесу управління страховими ризиками” на підставі результатів дослідження, отриманих за двома попередніми розділами, пропонується система заходів щодо розвитку теорії та практики управління страховими ризиками з метою їх удосконалення на кожному з визначених етапів. Доведено доцільність застосування загальної теорії процесів як методологічної основи управління ризиками, що забезпечує виконання логічного закону достатньої підстави.

Уточнено категоріальний апарат процесу управління страховими ризиками та запропоновано класифікацію джерел ризиків залежно від середовища фізичного, економічного, соціального, правового, політичного.

Побудовано “ланцюжок процесу страхування” з виокремленням функцій страхової компанії як консультанта, страховика і ризик-менеджера (рис.1), на підставі якої запропоновано методику розробки програм мінімізації ризиків за видами страхування та страховими програмами, визначено її завдання та зміст рекомендацій щодо заходів для ефективного контролю за ризиками.

І	ІІ	ІІІ	ІV
Визначення ризиків, що погрожують об'єкту страхування та вибір способу захисту від них	Вибір виду страхування	Аналіз ризику (діагностика)	Оцінка ризику
-	конс	р-м	р-м
V	VІ	VІІ
Узгодження умов страхування Визначення доцільності: перестрахувального захисту здійснення превентивних заходів	Підготовка договору страхування та його підписання	Внесення страхової премії згідно умов договору
стр/ р-м	стр / р-м	-
VІІІ
Поточний контроль за ризиком/превентивні заходи
р-м
	ІХ	Х	ХІ
Страховий випадок	Врегулювання збитків експертиза розслідування збір додаткової інформації	Розрахунок страхових відшкодувань та їх виплата	Застосу-вання права регресу
	р-м / стр	стр /р-м	стр / р-м

Рис.1. Схема “ланцюжка” процесу страхування

Розкрито значення прогнозних розрахунків щодо тарифів при впровадженні страхових програм з метою встановлення еквівалентності відносин між страховиком та страхувальником. Для цього пропонується модель оптимального страхування для страхувальника та страхової компанії, побудована на основі моделі О.І.Ястремського з адаптацією її до сучасного стану страхової справи.

Наголошено на необхідності державної підтримки питань підготовки фахівців для страхової сфери в Україні та перепідготовки на Заході тих спеціалістів, які вже мають досвід роботи на вітчизняному страховому ринку. Це сприятиме підвищенню загального рівня кадрового потенціалу у сфері страхування та здійсненню заходів, які дозволять попередити настання страхових випадків або зменшити їх негативні наслідки.

Запропоновано зміни до освітньо-професійної програми підготовки (ОПП) за напрямом “Економіка і підприємництво” впровадження навчальних дисциплін “Експертиза у страхуванні”, “Страховий маркетинг”, “Страхове право”, “Етика страхового бізнесу”, вивчення яких дозволить кваліфіковано здійснювати експертизу різних об'єктів, що можуть бути застраховані.

Обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення інструментарію управління страховими ризиками (селекції ризиків в особистому страхуванні, додаткового андеррайтингу при зміні ступеня ризику або зміні умов додаткового покриття, сполучення зростаючої франшизи з низькими ставками премії залежно від виду страхування).

Визначено напрями удосконалення перестрахувальної політики: підвищення ролі та функцій перестрахувального брокера, кваліфікації працівників страхової компанії з питань перестрахування, використання глобальних інформаційно-комп'ютерних мереж, приєднання вітчизняних учасників страхового ринку до міжнародних перестрахувальних асоціацій.

Для удосконалення методів превенції як одного з важливих напрямів управління страховими ризиками запропоновано створення фондів превентивних заходів із чітким визначенням напрямів використання та контролю за цільовим використанням коштів цих фондів.

На підставі вивчення програмних продуктів, які використовують вітчизняні страхові компанії, аналізу їх можливостей, переваг і недоліків розроблено комп'ютерну програму - “Розподіл страхових випадків та збитків”, що передбачає обробку даних щодо кількості страхових випадків, які сталися за певний проміжок часу, дозволяє наочно уявити розподіл страхових випадків та проаналізувати їх у межах інтервалів розмірів збитків.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду управління ризиком та його адаптації до умов України запропоновано заходи організаційного характеру:

створення на комерційних засадах Центру дослідження ризику, розглянуто його функції;

розширення функцій відділу врегулювання збитків у страховика;

запровадження посади головного андеррайтера страхової компанії із визначеними функціями.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці рекомендацій та обґрунтуванні напрямків удосконалення управління ризиками, прийнятими на страхування.

Результати дослідження дають можливість зробити такі висновки.

1. Особливості структурної перебудови української економіки, регуляторної державної політики щодо страхової діяльності, становлення та розвитку страхового ринку, посилення конкуренції між його учасниками - все це зумовлює необхідність застосування нових методів управління страховим бізнесом на мікрорівні.

2. У дисертації проаналізовано, узагальнено й уточнено визначення ризику і, зокрема, страхового ризику. Ризик невизначена, вірогідна подія, наслідками якої на макро- та мікрорівні можуть бути фінансові втрати (доходи) різного ступеня. Страховий ризик це об'єкт управління, якому властиві визначені критерії страхованості: об'єктивний характер, вірогідність і повторюваність настання, кількісна вимірюваність, легітимність, що в сукупності зумовлює виникнення страхового інтересу.

3.Аналіз і узагальнення теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних науковців і практиків дозволили визначити зміст поняття “управління прийнятими на страхування ризиками” як сукупності послідовних дій (андеррайтингу, контролю, фінансування), спрямованих на реалізацію загальної стратегії страховика. Таке визначення враховує специфіку страхової діяльності, особливості та ціль управління страховими ризиками мінімізацію ризиків або зменшення величини збитків внаслідок страхових випадків.

Запропоноване трактування сутності ризику, прийнятого на страхування, та управління ним у сукупності обґрунтовують провідне значення андеррайтингу з точки зору наявності відповідних методик, системи розрахунково-аналітичних показників, статистичних методів, організаційних та нормативних умов. Враховуючи зміни факторів ризиків у часі та потребу у страховому захисті великої кількості різноманітних об'єктів, виважена андеррайтерська політика стає надто значущою для страховика та здатна забезпечити диверсифікацію страхового портфеля.

4.Управління ризиками, прийнятими на страхування вітчизняними страховими компаніями, є специфічним процесом, що пов'язано з особливими механізмами, характерними для страхового бізнесу, і відбувається за умов: відсутності належної інформаційної підтримки, недостатнього використання можливостей передстрахової експертизи та різних форм контролю, заходів превенції.

Результати дослідження практичного аспекту управління страховими ризиками вітчизняними страховиками виявили: фрагментарне застосування відомих методів на окремих етапах управління; ігнорування методів діагностики ризиків у більшості випадків; відсутність достатньої кількості високопрофесійних фахівців, функції яких пов'язані з управлінням страховими ризиками актуаріїв, андеррайтерів, сюрвеєрів, аджастерів. Визначено об'єктивні та суб'єктивні причини такого становища.

5. Враховуючи те, що концептуальний підхід до побудови страхових тарифів в Україні до теперішнього часу не сформульовано, на підставі виявлених принципів тарифної політики страхових компаній запропоновано встановлення індивідуалізованого страхового тарифу із застосуванням стратегії типу франшиз, “бонус-малус”.

6. Доведено необхідність перестрахування для вітчизняного страхового ринку, що походить з об'єктивної неможливості страхової компанії брати на страхування небезпечні та значні за обсягом ризики. Виявлено тенденцію щодо розвитку співпраці страховиків України з іноземними перестраховиками. Учасникам вітчизняного страхового ринку пропонується вивчити питання щодо приєднання до міжнародної перестрахувальної асоціації.

7. Поглиблення відомих теоретичних знань щодо управління прийнятими на страхування ризиками досягається на основі отриманих результатів:

через запровадження узагальненого методологічного підходу на основі використання загальної теорії процесів;

уточнення категоріального апарату процесу управління страховими ризиками та побудови схеми взаємодії факторів ризиків, що існують у різних середовищах;

“ланцюжка процесу страхування” з визначенням місця й ролі управління страховими ризиками в цьому процесі.

Запропонований методологічний підхід та “ланцюжок процесу страхування” дає можливість страховій компанії складати програми мінімізації реалізації ризиків, виходячи із загальної стратегії страховика, поточних задач та конкретного виду страхування. Наголошено на необхідності використання, як складової програми, моделі корисності страхування.

8. Удосконалення інструментарію управління страховими ризиками передбачає низку заходів для кожного з етапів: селекцію ризиків, додатковий андеррайтинг; залучення незалежних експертів (з наданням переваги експертним групам); удосконалення тарифної та перестрахувальної політики, формування фондів превентивних заходів із чітким визначенням їх джерел і напрямів використання.

Для удосконалення методів аналізу страхових ризиків розроблено комп'ютерну програму “Розподіл страхових випадків та збитків”, яка дозволяє наочно уявити розподіл страхових випадків, що сталися за певний проміжок часу, та аналізувати розподіл страхових випадків залежно від розміру спричинених ними збитків, а також приймати відповідні рішення щодо загальної стратегії управління ризиками.

9. Доведено необхідність розширення функцій відділу врегулювання претензій та запровадження посади головного андеррайтера із додатковими функціями координатора програм мінімізації ризиків, який, повинен використовувати аналітичні та інструментальні засоби управління ризиками. Для підвищення рівня фахової підготовки працівників страхових компаній запропоновані рекомендації щодо внесення змін у плани підготовки фахівців для сфери страхового бізнесу.

10. Через відсутність у страхових компаній власних систематичних і ґрунтовних досліджень, єдиної стратегії управління прийнятими на страхування ризиками, конкретні методи управління ризиком на різних його етапах залишаються поза увагою. Для удосконалення методології управління страховими ризиками та з урахуванням зарубіжного досвіду (США, Росії та ін.) у страхуванні, наголошено на необхідності створення на комерційних засадах Центру дослідження ризику, основними напрямами роботи якого є:

збір та накопичення інформації, ретроспективний аналіз і прогнозні розрахунки щодо ризиків у різних видах страхування;

формування інформаційно-аналітичного банку даних за результатами передстрахових експертиз і розробка новітніх методик їх проведення;

фундаментальні наукові дослідження за різними напрямами.

11. Управління ризиками, прийнятими на страхування вітчизняними страховиками, має спиратися нині на науково обґрунтовані засади, що передбачає визначення напрямів удосконалення процесу управління, розробку та впровадження практичних рекомендацій з їх реалізації.

Впровадження та поширення управління ризиками, прийнятими на страхування, сприятиме поступовому розвиткові страхової культури, підвищенню довіри до інституту страхування в нашій країні, інтегрування України в європейську спільноту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Ротова Т.А. До питання про підготовку кадрів із страхування // Продуктивні сили і регіональна економіка. Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України 1998.- С.104-109.

2.Ротова Т.А. Специфіка здійснення ризик-менеджменту страховими компаніями // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громад. харчування. - Вип. 9. - Т. 2. - Донецьк, 1999. - С. 180-185.

3. Ротова Т.А. Необхідність страхового захисту як засобу економічної безпеки підприємців // Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Зб. наук. пр. - К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. - С.110-116.

4.Ротова Т.А. Управління ризиками, прийнятими на страхування //Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Економіка. - Вип. 46. - 2000. - С. 66-67.

5.Ротова Т.А. Особливості ризиків в особистому страхуванні: Зб. наук. пр. “Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва”. - К.: КНТЕУ, 2000. - С.65-70.

6.Ротова Т.А. Проблеми діагностики ризиків та її специфіка у різних видах страхування //Вісн. КНТЕУ. - 2002.- № 1.- С. 70-79.

7.Ротова Т.А. Професійний рівень страхових посередників та оплата їх праці // Оплата праці та доходи у ринковій економіці: проблеми, досягнення і перспективи розвитку. Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 3. Економічні науки.- Хмельницький, 2001. - С.80-83.

В інших виданнях

8. Ротова Т.А. Ризик як основа формування попиту на страхові послуги // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 1-2 березня 2000 р. Ч. 3. - К.: Київ. нац. торг-екон.ун-т.-2000.-С.128-129.

9.Ротова Т.А. Заходи контролю за ризиками, прийнятими у страхування //Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине: Материалы всеукр. конф. 28-29 окт. 2000г.-Донецк. Донец. ин-т рынка и социал. политики. - 2000.-С.168-170.

10.Ротова Т.А. Характерные черты риск-менеджмента страховой компании //Национальная экономика и вооруженные силы: проблемы и перспективы. Тр. ІІ Всерос. науч.-практ. конф., 29-30 нояб. 2000 г. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 99.

11.Ротова Т.А. Деякі фактори прискореного розвитку страхових компаній: Міжнар. наук.-метод. конф. “Менеджмент малого та середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи”. - Севастополь, 2001. - С.58-59

12.Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб. - К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2001. - 408 с.

Размещено на Allbest.ru

...