Становлення підприємництва в процесі ринкової трансформації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Становлення підприємництва в процесі ринкової трансформації економіки

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

господарювання економіка ринковий

Актуальність теми. Сучасне суспільство в умовах економічної глобалізації не уявляється без високорозвиненої економіки, головною рушійною силою якої виступає підприємництво, що ставить на меті забезпечення соціального, економічного, науково-технічного і духовного розвитку суспільства в перспективі нового століття. У світовій економіці відбувається активний процес формування нових економічних відносин на макро- і мікрорівнях, вирішальним і провідним чинником якого є розвиток насамперед підприємницьких відносин.

Відтак у перехідній економіці одним з головних завдань становлення ринкової системи є розвиток підприємництва, й насамперед середнього та малого як найдинамічнішої структурної форми економіки. В своїй діяльності

підприємці спираються на енергію і психологію власника, першорядним завданням якого є одержання прибутку з метою задоволення потреб суспільства. Мотивація їхнього вибору - задоволення споживчого суспільного попиту на продукцію широкого вжитку при обмежених можливостях стартового інвестування, але при швидкій окупності витрат.

Діяльність суб'єктів підприємництва стимулює структурні перетворення старої планово-розпорядницької системи на шляху розвитку економічної конкуренції, звуження умов щодо монополізації і забезпечення трудової зайнятості населення.

В умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки, радикальних змін у відносинах власності й інституціональних основах державності загалом , розвиток підприємництва набирає особливого значення. Тому, актуальність дослідження процесів становлення підприємницького сектора економіки, не викликає сумніву, беручи до уваги, що впродовж десятирічних ринкових перетворень в Україні, на жаль, мала місце недооцінка його ролі в структурній перебудові вітчизняної економіки.

Дослідженню підприємництва як складової системи економічних відносин традиційно приділялася значна увага вченими-економістами. Вперше спробу теоретичного осмислення підприємництва було зроблено Річардом Кантільйоном (XVII ст.). Суттєвий внесок у розвитку економічної теорії XVII-XIX ст.ст. у галузі дослідження проблеми підприємницьких відносин зроблений такими відомими вченими, як А. Сміт, Ж-Б. Сей, М. Вебер; XX ст. - В. Зомбарт, Й. Шумпетер, Ф. Хайек, П. Друкер та ін.

Вітчизняна економічна наука дослідженню проблем підприємництва впродовж майже всього ХХ ст. не приділяла уваги через ідеологічну негативну оцінку цієї діяльності з боку командно - адміністративної системи.

З початком ринкової трансформації економіки, як в Україні так і в Росії економісти почали активно досліджувати теорію підприємництва, серед них такі представники вітчизняної науки: Л. Безчастний, В. Бодров, З. Варналій, В. Геєць, М. Долішній, П. Єщєнко, Т. Ковальчук, Б. Кваснюк, А. Кредисов, Г. Климко, І. Лукінов, О. Мороз, Ю. Пахомов, В. Рибалкін, А. Чухно, А. Шегда й ін. В Росії це- В. Афанасьєв, А. Бусигін, Л. Бадалов, М. Лапуста, З. Савченко, Е. Халевинська, Ф. Шамхалов та ін.

Беручи до уваги значущість економічних процесів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, та інтенсивність їх розвитку у нинішній час, слід зазначити, що у вітчизняній економічній науці проблеми теорії підприємництва розроблені вкрай недостатньо. Потребують аналогічного вивчення питання природи сучасного підприємництва як фактора виробництва, формування підприємницького конкурентного середовища, вирішення яких позбавить наше суспільство багатьох помилок та можливих економічних катаклізмах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної держбюджетної теми "Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні" (реєстраційний номер 97148), яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де виконана дисертаційна робота, в межах якої автором здійснено комплексну розробку економічної сутності підприємництва та його ролі в ринковій трансформації економіки.

Дисертація також відповідає комплексній науковій програмі "Становлення фінансової системи України і фінансова стабілізація", яка розробляється Науково-дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України за заявкою Міністерства фінансів України (довідка № А/140 від 02.06.98). Основні результати, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження використані автором при розробці напрямів і визначенні механізму державного регулювання економіки й підприємництва в Автономній Республіці Крим, а також покладені в основу нормативних документів і основних положень Регіональної програми розвитку малого підприємництва в Автономній Республіці Крим на 1999-2000 рр. і 2001-2002 рр.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення сутності підприємництва як особливого типу господарювання й закономірностей його розвитку, а також вивчення та аналіз процесів становлення структури ринкової економіки й визначення механізму оптимального регулювання й підтримки підприємництва в перехідній економіці України.

Реалізація поставленої мети зумовила вирішення таких завдань:

? визначення сутності економічних функцій підприємництва в системі ринкової економіки;

? виявлення найбільш значущих факторів, що стримують становлення, функціонування й розвиток підприємництва в Україні (як домінуючого суб'єкта ринкової економіки);

? визначення специфіки підприємництва як фактора виробництва в трансформаційній економіці перехідного періоду;

? обґрунтування необхідності інституціонального та економічного забезпечення для сформування підприємницьких структур у ринковому господарстві;

? розробка інструментарію дослідження феномена взаємодії підприємництва, як фактора виробництва з іншими економічними факторами;

визначення сутності й змісту процесу політико-економічної й господарської взаємодії підприємництва з органами державної влади й управління. При цьому передбачається визначення правового поля економічної, соціальної та організаційної взаємодії суб'єктів підприємництва і держави;

дослідження механізмів взаємодії органів законодавчої та виконавчої влади з підприємницькими структурами різного рівня в економічній і соціальній сферах; визначення основних методів і форм політико-економічної та господарської взаємодії підприємництва з органами державної влади й управління;

? вироблення конкретних практичних рекомендацій для органів державної влади й управління, місцевого самоврядування, різних форм самоорганізації підприємців щодо запровадження запропонованої методики розрахунку економічної та соціальної ефективності підприємницької діяльності;

? розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності і функціонування підприємницьких структур з метою виведення вітчизняного виробництва зі стану депресії.

Об'єкт і предмет дисертаційного дослідження.

Об'єкт дослідження - це підприємництво як сектор економіки, проблеми його формування й розвитку, а також механізм його підтримки й нормативно-правового функціонування.

Предметом дисертаційного дослідження є підприємницькі відносини, які складаються в процесі виробництва товарів і послуг в умовах мінливої кон'юнктури і широкого діапазону інновацій у процесі трансформації економіки.

Методологія і методика дослідження базуються на системному, теоретичному та історико-еволюційному осмисленні основ і особливостей підприємництва як фактора виробництва. Застосування методу наукової абстракції дозволило систематизувати теоретичні уявлення про економічну сутність підприємництва та його роль в процесі ринкової трансформації. Для вирішення поставлених завдань і, зокрема, для запропонованої системи оціночних показників ефективності підприємницької діяльності використовувалися економіко-статистичні та економіко-математичні методи, а також метод порівняльних характеристик. Монографічним методом всебічно вивчено та проаналізовано ефективність підприємницької діяльності. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стало вивчення і творче осмислення основних досягнень світової й вітчизняної економічної думки з проблеми щодо становлення і розвитку підприємництва в період ринкової трансформації, механізмів його підтримки й нормативно-правового функціонування.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі і нормативно-правові акти з питань розвитку підприємництва, статистичний матеріал Держкомстату України й Головного управління статистики Автономної Республіки Крим, Державного комітету з питань регулювання економіки і підприємництва, матеріали, надані об'єднаннями підприємців. Використана також інформація, зібрана й систематизована автором у процесі вивчення розвитку підприємництва у Спеціальній економічній зоні "Сиваш".

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено комплексний аналіз економічної сутності підприємництва й визначено його роль в трансформаційній економіці. Одержані результати мають наукову новизну та засвідчують особистий внесок автора у розвиток економічної теорії:

??доведено, що підприємництво як специфічний вид господарської діяльності в ринковій економіці характеризується зростанням ролі людини, її ініціативи, творчості, здійсненням швидких (тактичних) і довготривалих (стратегічних) господарських маневрів, що прискорюють розвиток економіки на основі впровадження нової техніки і технологій, організації раціонального виробництва та ефективного управління ним, оперативного переобладнання виробництва, з метою виготовлення нових товарів і послуг. Підприємництво - це насамперед висока відповідальність за прийняте рішення на основі комерційного розрахунку, вдалого передбачення змін ринкової кон'юнктури, повсякчасного ризику щодо одержання максимального прибутку чи, навпаки, зазнання великих матеріальних і суспільно-політичних та моральних втрат. Підприємство виступає в двох формах. Перша - поєднання в одній особі приватного власника засобів виробництва і організатора, керівника господарства; друга - відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, коли власник капіталу передає управління його функціонуванням спеціально підготовленим людям - менеджерам, які на юридично визначених засадах здійснюють управління господарством. Як правило, перша форма є притаманною малим і певною мірою середнім підприємствам, а друга - великим акціонерним товариствам;

? обґрунтовано, що рівень розвитку підприємництва є одним із суттєвих показників, що відбиває глибину ринкових перетворень, утвердження нових виробничих відносин і форм господарювання, становлення ринкової економіки. Проте розвиток підприємництва не відбувається автоматично. Для його здійснення необхідно створити певні передумови й привести в дію фактори, які забезпечують його розгортання;

? передумовою поширення підприємництва й розвитку ділової активності в економіці є утвердження економічної свободи, яка передбачає рівноправність і самостійність в господарській діяльності, створення господарської системи вільних громадян, які вільно змагаються у діловій активності. Соціально орієнтоване ринкове господарство забезпечує рівні можливості не лише у виробництві, але й у сфері соціальних відносин (рух до справедливого розподілу суспільного продукту, наближення до єдиних соціальних стандартів життя, забезпечення широких можливостей для розвитку людського потенціалу). Економічна свобода як умова розвитку підприємництва передбачає інституціональне забезпечення, зміну відносин власності, приватизацію держаної власності й формування приватної власності в корпоративній та індивідуальній формах, структурну трансформацію економіки в цілому, а також реструктуризацію підприємств за рахунок прямого іноземного інвестування. Що стосується значної кількості підприємств, які давно не працюють, то є доцільним їх безкоштовне передання будь-якому інвестору, який гарантує провести реструктуризації підприємства і стабільний випуск продукції;

? наголошено, що важливою передумовою розвитку підприємництва є формування ринково-конкурентного середовища. На зміну високій монополізації економіки, яка є притаманною адміністративно-командній системі з її загальною державною власністю та єдиним загальнодержавним планом, приходить ринкова економіка, що нерозривно зв'язана з конкуренцією як головним елементом ринкового механізму. Замість державної власності, на яку припадало понад 9/10 основних фондів колишнього Союзу, приватизація державного майна привносить багатоманітність форм власності (приватна, колективна, державна та їх різні комбінації), значне розгортання малого підприємництва, перетворення його на найдинамічнішу структуру ринкового господарства, на долю якого в розвинутих країнах припадає близько 90% від загального числа підприємств, оптимальне поєднання малого, середнього і великого бізнесу. Лише на цій основі можливе створення ринкового конкурентного середовища, розвиток конкурентної боротьби за зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції та рентабельності виробництва. На жаль, протягом 10 років незалежності не вдалося досягти значного поширення малого бізнесу, створити дієве конкурентне середовище, а відтак домогтися необхідного рівня конкуренції, що негативно позначилося як на розвитку економіки загалом, так і, зокрема, на її структурі. Тому вкрай необхідною є повсякденна увага до забезпечення розвитку реальної багатоманітності форм власності й форм господарювання в інтересах утвердження ринково-конкурентного середовища і поширення конкуренції, посилення її впливу на розвиток і вдосконалення економіки шляхом запровадження досягнень НТП, комп'ютеризації, нових високих і критичних технологій, освоєння інформаційно-інтелектуальних технологій, телекомунікацій, Інтернету тощо;

? обґрунтовано, що поряд з ринковим механізмом в умовах трансформації перехідного періоду зростає економічна роль держави в цілому, а у розвитку підприємництва, зокрема. Саме державі належить вирішальна роль у створенні передумов для розвитку підприємництва та підвищення його ролі у ринковій трансформації економіки. Внутрішні суперечності трансформаційних процесів (коли потребам утвердження економічної свободи, рівноправності громадян суперечить надто різка їх диференціація на обмежену чисельність багатих і переважаючу масу бідних, коли уповільнені реформи в галузі приватизації й особливо структурної перебудови економіки затримують становлення ринково-конкурентного середовища, приведення в дію ринкового механізму) лише держава спроможна подолати з метою досягнення справедливого розподілу суспільного продукту, подолання надмірного розриву у доходах бідних і багатих членів суспільства, прискорення приватизації державного майна, запровадження багатоманітності форм власності й форм господарювання. Автором розроблена наукова програма соціально-економічних перетворень, яка чітко визначає роль держави у їх здійсненні, ступінь використання державного регулювання в тісному взаємозв'язку з нарощуванням лібералізації економіки, а також зміну форм і методів державного регулювання залежно від посилення дії ринкових механізмів;

розроблений ряд питань з теорії та методики визначення соціально-економічного ефекту підприємницької діяльності; визначені сутність цієї категорії “підприємництво” та критерії ефективності підприємницької діяльності, її форми, система оціночних показників та управління процесом ефективності підприємництва. Розрізняються локальний (мікроефект) і глобальний (макроефект), економічна й соціальна ефективність. Система оціночних показників включає показники:

активної діяльності (обсяг реалізації, ступінь задоволення потреб ринку, чисельність і структура зайнятих, величина податкових відрахувань);

прибутковості (рентабельність капіталу, активів, продукція, продаж та інвестиції);

фінансової стабільності (поточна ліквідність, стійкість, кредито- і платоспроможність);

Певний набір показників є орієнтиром для підприємця при визначенні результативності господарської діяльності, але й при обранні шляхів удосконалення виробництва та визначенні перспектив його розвитку.

Практичне значення результатів дослідження.

Основні висновки, положення й рекомендації даного дисертаційного дослідження використані при створенні Постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим: "Про заходи для підтримки і розвитку в Автономній Республіці Крим малого і середнього підприємництва” № 529-2/2000 від 15.11.2000 р.; "Про програму соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2003 року" № 1279-2/2000 від 19.07.2000 р.; постанов Ради Міністрів Автономної Республіки Крим: "Про введення єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємництва" № 425 від 12.12.2000 р.; "Про координаційну Раду з питань розвитку підприємництва в Автономній Республіці Крим" № 332-р від 25.12.2000 р.; "Про хід реалізації Указу Президента України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і СЕЗ "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим".

Результати даного дисертаційного дослідження також визначили основні напрями "Регіональної програми розвитку малого і середнього підприємництва" в Автономній Республіці Крим на 2001-2002 рр., Програми розвитку спеціальних територій (ТПР і ВЕЗ “Сиваш”) (довідка Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 01-05/645 від 27.02.2001 р.).

На основі результатів даного дисертаційного дослідження автором визначена структура і тематичний зміст навчальних курсів "Основи теорії підприємництва", "Підприємницький менеджмент" відповідних факультетів економічних вузів і коледжів Автономної Республіки Крим. Наукові дослідження з теми дисертації використані автором при розробці експериментальних навчальних програм "Вступ в теорію підприємства”, “Етика бізнесу” для спеціалізованих класів середніх шкіл, гімназій і ліцеїв на пропозицію Міністерства освіти Автономної Республіки Крим (довідка №423 від 11.02.2001р.). Статистичні дані Держкомстату України і Головного управління статистики Автономної Республіки Крим були використані автором для обґрунтування висновків, що стосуються загальної динаміки розвитку підприємництва в Україні й характеристики діяльності підприємницького сектора економіки (додатки до дисертації №№ 3,4). Ці висновки були покладені Головним управлінням статистики Автономної Республіки Крим в основу розробки нових розділів статистичної звітності про фінансову діяльність суб'єктів підприємництва Автономної Республіки Крим у 2002 р. з метою визначення співвідношення частки доходу підприємницького сектора (довідка Головного Управління статистики Автономної Республіки Крим № 11-04/26 від 29.01.01).

Наукові результати дисертаційного дослідження використані при визначенні ефективності діяльності підприємницького сектора економіки в процесі реалізації Програми реконструкції 288 підприємств, що функціонують в межах ВЕЗ “Сиваш” на території міст Красноперекопськ, Армянськ Красноперекопського району Автономної Республіки Крим. Аналіз підтвердив ефективність інвестиційного процесу, розрахованого в основному на вітчизняних й меншою мірою на зарубіжних інвесторів. До найбільш дієвих фінансових преференцій для новостворюваного бізнесу слід віднести відсутність імпортного ПДВ та митних зборів на сировину й обладнання.

На підставі розрахунків економічного внеску підприємництва встановлено: загальний річний доход підприємця становить - 33 948 грн. Дані підтверджують практичну доцільність формування ВЕЗ для динамічного розвитку підприємницького сектора економіки в процесі її ринкової трансформації(дов. №344-3 від 16.01.2001).

Рекомендації і висновки дисертації найшли своє відбиття в практичній діяльності Державного комітету України Автономної Республіки Крим з питань регуляторної політики і підприємництва:

? при розробці пропозицій до комплексної програми підтримки малого підприємництва в АРК на період 2001- 2002 рр;

? при розробці оптимального механізму взаємодії громадських об'єднань підприємців і представників владних структур АРК;

? при удосконалюванні спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності (спеціальний торговий патент, єдиний та фіксований податки) (довідка №04/01 від 28.01.2001)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим, самостійно виконаним дослідженням, яке має наукове й практичне значення у розвитку одного з провідних напрямків в економічній теорії. Основні її положення висвітлені в індивідуальній монографії “Розвиток підприємництва на сучасному етапі” (19,1 друк.арк.) та навчальному посібнику “Підприємницький менеджмент” (18,2 друк.арк.).

У наукових працях та навчальних посібниках, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає у визначенні й розв'язанні актуальних проблем підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки. В 5 роботах, написаних у співавторстві, загальним обсягом 55,9 друк. арк., особистий внесок здобувача склав 20,7друк. арк. Опубліковано індивідуальних наукових праць загальною кількістю 28 найменувань обсягом 72,2 друк. арк., з них статей у фахових (ваківських) журналах 23 обсягом 10,0 друк.арк.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретично-методологічні та статистико-практичні положення й результати дисертаційного дослідження викладені автором упродовж 1999-2001 рр. на 15 міжнародних, державних і регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах, серед яких: Міжнародна конференція "Чорномор'я на порозі XXI сторіччя: тенденції до глобалізації й регіоналізації соціально-економічного розвитку" (2001р., Феодосія); X Міжнародний симпозіум "Нетрадиційне рослинництво. Економічні проблеми" (2001р., Алушта); Міжнародна конференція “Перспективи міжнародного розвитку фінансового ринку Криму шляхом впровадження нових інформаційних технологій" (2001р., Сімферополь); Міжнародна конференція "Стратегічний маркетинг і інноваційний менеджмент: теорія і практика, проблеми підготовки фахівців" (2000р., Київ); Міжнародна науково-практична конференція "Економіка туризму на порозі III тисячоліття" (Ялта, 26-28.09.2001 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Економічна безпека в стратегії ринкових реформ" (2001р., Київ).

Всеукраїнська науково-практична конференція "Україна наукова. 2001" (2001р., Дніпропетровськ); Всеукраїнська науково-практична конференція "Формування нової парадигми економічної теорії в Україні" (2001р., Львів); Всеукраїнська конференція "Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)". Перспективи і проблеми входження України до СОТ (2001р., Київ); наукова конференція в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка "Структурні й інституціональні фактори економічного зростання", (2001 р., Київ); науково-практична конференція Кримського факультету Університету внутрішніх справ "Три роки на шляху наукового пошуку" (2001р., Сімферополь); Міжвузівська науково-практична конференція "Економічні аспекти стійкого розвитку" (1999р., Сімферополь); Міжвузівська науково-практична конференція "Регіональна економіка і підприємництво: проблеми і рішення" (2001р.,Сімферополь); Всеукраїнська науково-практична конференція "Крим на порозі XXI століття: культура, наука, політика, економіка, екологія" (2001 р., Сімферополь).

Основні положення й висновки дослідження обговорювалися на вченій раді економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на засіданні кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор є членом координаційної ради з питань розвитку підприємництва в Автономній Республіці Крим, членом робочої групи Ради Міністрів Автономної Республіки Крим з питань розробки програми функціонування й розвитку інвестиційної діяльності ТПР і ВЕЗ на території Автономної Республіки Крим на 2002 рік.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків і пропозицій, переліку використаних джерел, 5 додатків. Обсяг дисертації становить 497 сторінок, у тому числі 26 таблиць і 38 ілюстрацій (35 стор.), 5 додатків (78 стор.), перелік використаних джерел включає 335 найменувань.

Мета і завдання даного дослідження визначили структуру і зміст роботи, що відповідають її цільовій спрямованості.

Структура дисертаційної роботи:

В с т у п

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підприємництва

1.1 Підприємництво - фактор виробництва в ретроспективі історичної еволюції

1.2 Економічна сутність підприємництва

1.3 Ідентифікація підприємницької моделі України

РОЗДIЛ 2. Економічна свобода як передумова функціонування підприємницьких відносин

2.1 Інституціональне забезпечення економічної свободи підприємництва

2.2 Трансформація відносин власності - необхідна передумова свободи підприємницької діяльності

2.3 Структурна трансформація економіки - фактор забезпечення свободи функціонування і розвитку підприємництва перехідної економіки

РОЗДІЛ 3. Формування конкурентного середовища - фактора становлення підприємництва

3.1 Конкуренція - головний елемент ринкового механізму діяльності суб'єктів підприємництва

3.2 Економічні й організаційні передумови формування умов конкуренції

3.3 Конкурентоспроможність підприємницьких структур - основа їх ефективного розвитку

Розділ 4. Роль держави у становленні і розвитку підприємницьких відносин

4.1 Функції держави в розвитку підприємницьких відносин у період переходу до ринкової економіки

4.2 Система економічних і адміністративних методів державного регулювання підприємництва

4.3 Взаємодія державної влади і підприємницьких структур на шляху до збалансованої економіки

Розділ 5. Ефективність підприємницької діяльності

5.1. Методологія оцінки економічної ефективності підприємницької діяльності

5.2. Аналіз основ розрахунку економічного внеску підприємництва

5.3 Методика розрахунку соціально-економічної ефективності підприємницької діяльності

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Основний зміст.

У першому розділі подана історія теоретичного дослідження сутності підприємництва як явища економічного життя, його еволюція за етапами суспільно-економічного формування й мотивацією господарської діяльності.

Перші спроби системного наукового осмислення підприємництва були зроблені в XVII ст. Поняття "підприємець" у близькому до сучасного значенні цієї категорії введена до наукового обігу Річардом Кантільйоном (1680-1734). Підприємництво він розглядав як економічну функцію особливого змісту. У період XVII-XIX ст. значний внесок у розвиток теорії підприємництва зробили А. Сміт, Д. Рікардо, Ж-Б Сей, Й. Фон Тюнен. Особливе місце в розробці теорії підприємництва належить Й. Шумпетеру і Ф. Найту. Й. Шумпетер визначив природу підприємництва як економічну діяльність особливого типу господарювання, що грунтується на інноваціях у виробництві й умовах ризику.

У розвитку сучасної теорії підприємництва важливе значення мають дослідження С. Брю, К. Веснера, Д. Гелбрейта, П. Друкера, К. Макконнела, М. Пітерса, Ф. Хайека, та ін., в працях яких аналізуються особливості підприємництва в умовах науково-технічного прогресу, який зумовив розвиток підприємництва як особливого типу господарювання в ринковій економіці.

Автором обґрунтоване визначення підприємництва як чинника виробництва. Автор солідаризується з визначенням поняття цієї економічної категорії, запропонованим З. С. Варналієм.

У дисертації зазначено, що "Підприємництво - це особливий тип господарювання, де головним суб'єктом є підприємець, що раціонально поєднує (комбінує) фактори виробництва на інноваційній основі й на свій ризик організує і керує виробництвом з метою одержання підприємницького доходу".

Підприємництво як економічне явище відбиває товарний характер відносин між суб'єктами, що господарюють, на основі дії законів ринкової економіки (попиту та пропозиції, конкуренції, вартості та ін.) й усіх інструментів товарного виробництва й обігу. Автор, розкриваючи історичну еволюцію підприємництва, виділяє 4 етапи його розвитку на шляху формування його як самостійного фактора виробництва, який розглядається як ресурс створення споживчої вартості й визначається розміром підприємницького доходу (частка чистого прибутку за винятком усіх витрат виробництва).

1-й етап. Виникнення підприємництва пов'язане з епохою простого товарного виробництва, яке визначило один з основних принципів його функціонування: придбати дешево, продати дорого. На основі мотивації діяльності: виробляти, щоб нагромадити.

2-ий етап. Формування підприємництва (епоха становлення капіталістичного товарного господарства) як особливої форми економічної активності. Підприємством керує суб'єкт, здатний до дій в умовах ризику економічної ситуації й творчої майстерні комбінування факторами виробництва на основі мотивації: виробляти, щоб мати капітал від управління підприємством.

3-ій етап. Трансформація форми підприємницької активності в самостійний фактор виробництва в епоху розвиненого капіталізму (друга половина XIX ст. - 80-і роки XX ст.). Підприємництво - це особливий тип господарювання, що реалізується суб'єктом, здатним на основі мотивацій: виробляти, щоб зберегти капітал, ініціювати економічну ситуацію непрогнозованого ризику й інноваційну діяльність й домогтися підприємницького доходу як винагороди за функціонування певного економічного проекту.

4-й етап. Формування підприємницького типу ринкової економіки (з 80-х років XX ст.). Економіка розвиненого ринку внаслідок буму науково-технічного прогресу, пов'язаного з виникненням нових інформаційних і комунікаційних технологій, нових матеріалів і методів організації економічних процесів, створює умови стихійного, стійкого нерівновагового стану постійного ризику. Діяльність в цих умовах можлива лише на рівні підприємницького типу господарювання, що вимагає неординарних здібностей підприємця щодо координації взаємодії всіх 4-х факторів виробництва в інтересах максимізації підприємницького доходу.

На зміну капіталістичній економіці вільного ринку прийшов підприємницький тип ринкової економіки. Замість прибутку за рахунок додаткового продукту, прибуток здобувається за рахунок вартості четвертого фактора виробництва - підприємницького доходу.

Підприємництво як економічний процес автор пов'язує з основними фазами відтворювального циклу (виробництво - обмін - споживання), який реалізується завдяки трьом складовим діяльності: виробничому підприємництву і комерційно-торговельній ініціативі, пов'язаній з просуванням товару від безпосереднього виробника до споживача; фінансово-кредитному обігу цінних паперів і валютних цінностей. В умовах перехідної економіки України головне місце належить торгівлі й громадському харчуванню, частка яких складає 50% від числа діючих підприємств підприємницького сектора.

Зростаюче проникнення закордонних фірм на український ринок інтелектуальної власності формує сприятливі умови для розвитку венчурного підприємництва у національній економіці України.

У дослідженні докладно розглядається й аналізується діяльність малого підприємництва, що є масовою і найдинамічнішою структурою сучасного ринкового господарства, на частку якого в розвинених країнах припадає до 90% від загального числа підприємств і 50-60% від ВВП.

З усього різноманіття форм підприємництва для умов ринкової економіки України автором віддається перевага інтенсивному масовому розвитку малого підприємництва, на основі якого відбуватиметься процес структуроутворення ринку у формі змішаної економіки при органічній взаємодії малого, середнього, великого підприємництва, націлений на запровадження використання досягнень НТП за нестандартними виробничо-технологічними напрямами.

Важливим в період перехідної економіки України є стимулювання розвитку такої форми як кооперативне господарювання, майнова основа якого формується за рахунок коштів або матеріальних засобів його членів. Кооперативне підприємництво сприяє підвищенню ефективності використання трудових ресурсів, оскільки воно залучає ці ресурси до більш звичного суспільного господарювання.

Особливе місце в системі перехідної економіки України посідає організація акціонерних підприємств, які значно демократизують управління виробництвом.

Дисертантом приділена значна увага дослідженню економічних функцій підприємництва. В умовах прискорення науково-технічного прогресу початок ХХІ ст. пов'язується із запровадженням у виробництві товарів (послуг) новітніх досягнень науки і техніки з метою задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. Інноваційна природа підприємництва в усіх видах економічної діяльності ставить на меті економне витрачання обмежених запасів природних ресурсів. Підприємництво блокує тенденції до господарської і регіональної автаркії, ініціюючи умови конкурентного середовища, інтенсифікує суспільний, в т.ч. міждержавний поділ праці. Ефективність виробництва, зростання продуктивності та якості праці зумовлюється конкурентним середовищем, що формується на основі саморозвитку ринку, який генерує підприємництво. Для активного становлення і розвитку вітчизняного підприємництва автор пропонує здійснити поділ території України на 10 підприємницьких округів.

Аналіз економічного змісту, форми й функцій підприємницької діяльності в умовах сучасного науково-технічного прогресу свідчить про стійку тенденцію до розвитку ринкової економіки шляхом соціально-орієнтованого підприємницького господарства.

Ідентифікація підприємницької моделі української економіки здійснюється на підставі спрямованості на соціально-орієнтований тип підприємництва країн ЄС з переважним розвитком у перехідний період малого й середнього підприємництва у формі приватних підприємств, товариств і акціонерних компаній на основі групової, приватної й змішаної форм власності.

При цьому підприємницька модель національної економіки успадковує соціальну ідентифікацію підприємництва слов'янського типу.

У системі соціальних відносин (політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних) підприємництво виступає джерелом формування дієздатного суспільства на основі справедливого розподілу суспільного продукту, запровадження суспільно-політичних, культурно-етнічних, морально-естетичних стандартів життя й надання рівних можливостей для розвитку людського потенціалу, наближеного до рейтингових показників високорозвинених країн.

У системі особистісних відносин підприємництво - це система взаємовідносин між окремими самостійно приймаючими рішення суб'єктами, які господарюють, що забезпечує свободу при обранні способів виробництва і продажу різних за видом і обсягом товарів (робіт, послуг).

При цьому передбачається реалізація як одного з найважливіших чинників системи - культура підприємництва як сформована сукупність принципів, прийомів, методів підприємницької діяльності між її суб'єктами й споживачами відповідно до діючих в країні правових норм і правил ділової етики, що містять вимоги щодо загальних етичних норм, етичних кодексів підприємницьких фірм, вимоги до ділових партнерів і звичаїв кожної країни.

У другому розділі розглядаються основні проблеми формування в перехідній економіці України умов для економічної свободи як невід'ємного фактора становлення й розвитку підприємництва та розширення можливостей щодо ділової активності в економіці.

Аналіз процесів становлення підприємництва протягом першого десятиліття ринкової трансформації економіки України з точки зору формування умов економічної свободи свідчить, що розкутість людини в господарській діяльності, її самостійність й усвідомлення рівності в правах щодо участі в будь-якій сфері діяльності сприймається суспільною свідомістю як норма економіки підприємницького типу. Справжній прорив до ринкового господарювання в нашому сьогоденні його розуміння починається з оцінки підприємництва як господарської системи вільних громадян, що розраховують лише на власні можливості в умовах вільного змагання.

Розвиток підприємництва перехідного періоду ринкової економіки України багато в чому залежатиме від вирішення пріоритетних завдань щодо перетворення відносин власності, у стратегічному варіанті якої передбачене формування приватної власності в корпоративній та індивідуальній формах на основі грошової приватизації, що забезпечує необоротність ринкової трансформації національної економіки та умов економічної інтеграції до Європейського Співтовариства.

Характеризуючи роль структурної трансформації підприємств в процесі переходу до ринкових відносин доводиться визнати, що:

? її здійснення як необхідної умови забезпечення свободи та ефективності функціонування підприємництва для широкого кола підприємств економіки України поки що залишається недоступним; реальне здійснення проектів реструктуризації обмеженого числа підприємств відбувається, як правило, за рахунок прямого іноземного інвестування, або, в рідкісних випадках, за рахунок бюджетного фінансування і внутрішніх ресурсів;

? однією з головних перешкод у реалізації програм з реструктуризації підприємств є існування неформальних норм і "правил гри" в господарських відносинах, успадкованих від командно-адміністративної економіки минулого; нехтуванні всіма рівнями державної влади виконанням прийнятих законодавчо-правових актів і певною політичною заангажованістю врозріз з економічними інтересами.

Така ситуація прирікає підприємництво до уповільненого розвитку, до застою при кризових ситуаціях, росту заборгованості і, зрештою, до банкрутства. Не випадково нинішня економіка України не визнається як економіка ринкова.

Який же вихід із даної ситуації?

Дисертант вважає за доцільне здійснення екстрених заходів з метою оздоровлення вітчизняної підприємницької економіки виглядає, що виглядає на перший погляд, певною мірою парадоксальним.

Якщо уявити собі гнитючу картину значного числа підприємств із спустошеними виробничими об'єктами, звідки винесене все, що лише можна було винести, обтяжених мільйонними боргами до бюджету і по заробітній платі, то вихід вбачається один: безкоштовно передати підприємства будь-якому інвестору, який гарантує, що вони будуть піддані реструктуризації й розпочнуть випуск продукції. Природно щодо такої пропозиції виникне багато опонентів, які звинуватять автора в розтринькуванні національного надбання. Проте досить уявити, що майже десять років простоює виробництво тисяч підприємств, і скільки вони ще стоятимуть, поки не будуть вжиті термінові заходи для запобігання їх остаточного розвалу і переходу економіки до стану економічного колапсу. Звичайно, реальне передання інвесторові зазначених підприємств повинне бути оформлене відповідними договірними умовами про терміни запуску підприємства, про умови пільгового оподатковування, про санкції в разі невиконання угод тощо.

Чому не бояться втратити своє національне багатство США, Німеччина, Великобританія та інші країни розвиненої ринкової економіки, на території яких діють підприємства інших країн, які створюють на них робочі місця, платять податки і сприяють розвитку економік цих країн?

Пропонований вихід зі скрутного становища, пов'язаного із відродженням вітчизняного виробництва, повинен стати предметом спеціального обговорення на спеціальній конференції економістів провідних вузів і науково-дослідних центрів України за участю відповідних владних структур найближчим часом.

У третьому розділі, присвяченому дослідженню процесу формування конкурентного середовища, детально аналізуються умови конкуренції, що стимулюють становлення й розвиток підприємництва.

На основі аналізу процесу формування конкурентного середовища зазначається, що конкуренція як форма природних взаємин, при якій відбувається повне й достовірне зіставлення наслідків діяльності підприємницьких суб'єктів, в умовах ринкової трансформації України впродовж 10 років незалежності поки що перебуває в початковій фазі свого розвитку. Головною причиною відставання розвитку конкурентних відносин є успадкований від СРСР високий рівень монополізації економіки в умовах панування ідеології, що ґрунтується на суспільній і державній власності.

Основний напрям діяльності у формуванні конкурентного середовища в Україні пов'язується з об'єктивною необхідністю впровадження комплексної програми економічного й адміністративного стимулювання розвитку підприємницького сектора економіки.

На основі досягненнь науково-технічного прогресу в створенні нових джерел сировини, засобів виробництва, інформаційних технологій, підприємництво розвинених країн здійснює інтенсивний пошук шляхів виробництва нових товарів, небачених інновацій, що випереджають розвиток природних суспільних потреб. Саме цим ринок світових товаровиробників забезпечує собі конкурентні переваги.

Вітчизняний ринок, який перебуває на етапі становлення, незважаючи на певні успіхи у ряді галузей і видів продукції, переживає стан важкої деформації й відставання. При цьому будь-якого роду допомога, в тому числі і фінансова, по лінії міжнародних організацій, відчутних результатів не дає.

За нашим глибоким переконанням, подолати це відставання й здійснити скачок до конкурентноспроможної економіки можна за умови або надзвичайного за своїми економічними наслідками наукового відкриття, що докорінно змінить виробництво, або, нарешті, задіяти на повну силу четвертий фактор виробництва, економічний потенціал якого перебуває в стані незатребуваності. Лише поєднавши національне багатство природних ресурсів України (фактор землі і праці) і віддавши пріоритет підприємницькому типу господарювання вкупі з ситуацією, що стихійно складається в економіці, унікальної невизначеності і необхідності ризиків, можна розраховувати на оздоровлення економіки та інтеграцію до світової економіки. Це єдиний шлях до джерела наших конкурентних переваг.

Виконання цього завдання є неможливим без ефективної діяльності державної влади на усіх рівнях (центральному, регіональному й місцевому) у сфері регулювання економіки та її взаємодії з підприємництвом.

У четвертому розділі, що підсумовує дослідження ролі державної влади в процесі становлення підприємництва пропонується вдосконалення системи функцій влади в період ринкової трансформації економіки України.

Система регулювання економічних процесів розвитку підприємництва в Україні спирається на концепцію Дж. Кейнса, за якою джерелом підприємницької генерації вважається пряме державне регулювання економічних процесів.

Вирішальним фактором успішного становлення підприємництва в ході економічного реформування Україні є реалізація науково обгрунтованої програми державного регулювання економіки, якою передбачені особливі умови економічної трансформації (здійснення її водночас з докорінними перетвореннями суспільного устрою з урахуванням соціальної неготовності суспільства до лібералізації економічних відносин й теоретичною та практичною неготовністю керівництва держави до управління процесами перетворень).

У перше десятиліття економічних перетворень в Україні розвиток підприємництва відбувався уповільненим темпом. Таке становище вимагало пошуку ефективних економічних і адміністративних методів державного регулювання підприємництва.

В основу економічних методів стимулювання підприємницької діяльності, було покладене регулювання цін, системи кредитування, податкових ставок, грошової маси, державного інвестування, реалізації національних і цільових програм регіонального масштабу, розрахованих на підтримку й розвиток підприємництва.

Методи адміністративного регулювання підприємництва були пов'язані із забезпеченням відповідної інституціональної взаємодії.

Для активного розвитку підприємництва як основи ринкового економічного устрою й досягнення суттєвого збільшення числа підприємницьких структур з приватною формою власності (15-20 підприємств малого і середнього підприємництва на 1000 населення України) необхідне вдосконалення "правил гри" - системи взаємодії державних владних структур і підприємницьких об'єднань в межах форм державної корпоративної координації, інституціоналізованих форм лобіювання, адміністративно-підприємницького контрактування та інформаційно-економічної освіти.

Такий підхід до оцінки реального стану підприємницької економіки України, до визначення її потенціалу і цілей дозволяє, з точки зору дисертанта, розраховувати в межах найближчого десятиліття на досягнення в першому наближенні цим сектором економіки рівня підприємництва країн Європейського співтовариства.

У п'ятому розділі, присвяченому дослідженню ефективності підприємницької діяльності, розроблені питання теорії і методика визначення її соціально-економічної ефективності, розкрита сутність цієї категорії:

? економічні межі ефективності підприємництва;

? критерії ефективності підприємницької діяльності;

? форми ефективності;

? системи оціночних показників;

? організація й управління ефективністю підприємницьких структур.

Сутність ефективності підприємницької діяльності полягає у формуванні комплексу умов для забезпечення розширеного відтворення, що дозволяє будь-якій галузі не лише задовольнити потреби суспільства, але і гармонійно розвиватися на основі стійких організаційно-економічних, правових, соціально-моральних і етичних взаємозв'язків. Ефективність підприємницької діяльності є цілісною характеристикою, що відбиває різноманітні складні зв'язки у відносинах, котрі існують у сучасному багатоукладному господарстві.

Дотримуючись класичних канонів теорії ринкової економіки, згідно з якими підприємницька діяльність ґрунтується на свободі вибору сфери й напряму цієї діяльності, а функції держави зводяться до регулювання процесів взаємодії суб'єктів, що господарюють, можна дійти висновку про виділення таких критеріїв ефективності:

- по-перше, це локальний критерій ефективності діяльності підприємницьких структур, який у межах визначених зовнішніх обмежень спрямований на одержання найбільшої вигоди (прибутковість, прибуток), тобто на мікроефект;

- по-друге, це глобальний критерій ефективності підприємництва в межах загальної економічної системи, який є покладеним в основу державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства (податкові платежі, рівень зайнятості, заробітна плата), тобто на макроефект.

Розширення діяльності підприємницьких структур адекватно впливає і на величину одержуваного ними доходу, і на внесок у формування ринкової кон'юнктури, динамічний розвиток суспільства.

У результаті аналізу підприємницької діяльності можна виділити 2 основні функціональні складові та відповідні до них види ефективності:

? економічна, яка характеризує використання ресурсів і віддзеркалює ступінь реалізації виробничих відносин та результати господарської діяльності;

? соціальна, що характеризує добробут і рівень захищеності зайнятих працівників.

Система показників, яка застосовується для оцінки ефективності складається з набору часткових і узагальнюючих, котрі, у свою чергу, визначаються специфікою діяльності й залежать від галузевої приналежності.

Пропонована система оціночних показників ефективності діяльності характеризує масштабність, активність і стабільність роботи. Вона складається з показників:

? активності діяльності (обсяг реалізації, ступінь задовольняння потреб ринку, чисельність і структура зайнятих, величина податкових відрахувань);

? прибутковості (рентабельність власного капіталу, активи, продукція, продаж та інвестиції);

? фінансової стабільності (поточна ліквідність, усталеність, кредито- і платоспроможність).

Пропонований набір показників повинен стати орієнтиром для підприємця не лише при оцінці результативності, але і при обранні напряму вдосконалення і визначенні перспектив розвитку.

Аналітичні дані свідчать не лише про досить низьку частку підприємницького внеску в економічні результати регіону, але й про певну тенденцію до зростання й про значні можливості в роботі. В цьому напрямі намітилося:

? залучення до виробництва товарів і розширення послуг;

? збільшення обсягів виробництва і послуг;

? відрахування в пенсійний та інші громадські фонди.

На основі аналізу змін у соціальних умовах праці можна дійти висновку про реальний соціально-економічний внесок підприємництва. На основі застосування кореляційно - регресійного аналізу визначені:

1. Залежність між розміром середньої заробітної плати працівників підприємницьких структур та інших економічних показників. Сфера малого бізнесу свідчить, що збільшення кількості суб'єктів підприємництва на 10 одиниць дає зростання середньої зарплати на 85 коп. та збільшення підприємництвом Криму балансового прибутку в 1 млн. грн. і зростанням середньої зарплати в цій сфері зайнятості на 1,43 грн.

2. Залежність між розміром соціальних відрахувань підприємств і такими факторами як кількість зайнятих, середня заробітна плата, загальна кількість малих підприємств, розмір прибутку до оподатковування й обсяг реалізованої продукції, кількістю працюючих. Якщо останнє збільшується на одну особу, то приріст відрахувань на соціальні заходи становитиме 549 грн. на рік; приріст середньої зарплати на 1 грн. збільшить результат на 2,75 грн. на рік, а приріст прибутку на 1 тис. грн. збільшить фінансування соціальних заходів на 62 грн. на рік.

3. Залежність між загальною сумою податкових платежів підприємців окремих галузей економіки Криму довела, що збільшення обсягу реалізації на 1% дає зростання податкових відрахувань на 2,8%, а якщо кількість підприємств галузі збільшиться на 1% (у середньому на 2 підприємства) податкові відрахування зростуть на 0,01%, що в масштабах галузі формує досить значні суми (у середньому по галузях економіки Криму 2,132 млн. грн).

Аналіз проблем ефективного функціонування підприємництва свідчить, що поряд із завданнями щодо забезпечення прибутковості слід вирішувати проблему соціальної захищеності підприємницьких структур, як і в цілому населення регіону, від впливу негативних явищ і наслідків, що виникають у процесі становлення ринкових відносин.

ВИСНОВКИ

Вивчення дослідження та аналіз процесів розвитку й становлення підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки України перехідного періоду дали можливість дійти до таких висновків:

1. Підприємництво є специфічним типом господарської діяльності, притаманним ринковій економіці й визначається його головним суб'єктом-підприємцем, який раціонально організує виробництво, ефективно управляє ним, й у результаті своєї діяльності одержує відповідний прибуток з тенденцією до його постійного зростання.

...