Безробіття та методи зниження його рівня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

БЕЗРОБІТТЯ ТА МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ ЙОГО РІВНЯ



Зміст

Вступ

1. Причини виникнення та існування безробіття в умовах ринкової економки

1.1 Передумови та причини виникнення безробіття

1.2 Сутність безробіття

1.3 Типи та форми безробіття

2. Аналіз стану та динаміки безробіття в Україні

2.1 Аналіз стану ринку праці в Україні

2.2 Тенденції розвитку безробіття в Україні

2.3 Негативні соціально-економічні наслідки безробіття та методи зниження його рівня

3. Зарубіжний досвід зниження рівня безробіття та можливості його застосування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

На сьогоднішній день проблема безробіття є однією із найгостріших соціально-економічних проблем, що постали перед нашою країною, адже, починаючи із 90-их років минулого сторіччя, періоду активного розпаду командно-адміністративної системи господарювання, період воно швидко набуло масового характеру і складає реальну загрозу для суспільного та державного благополуччя. Окрім суто економічних наслідків - недовиробництво валового національного продукту - воно породжує також соціальні проблеми, такі як злидні та злочинність, посилює напругу у суспільстві. Саме тому вирішення проблеми безробіття, особливо у період світової економічної кризи, що охопила навіть найрозвиненіші країни світу, потребує термінового та всебічного розгляду з боку владних інституцій, а також рішучих та ефективних кроків, спрямованих на врегулювання питання зайнятості населення.

Метою курсової роботи є охарактеризування поняття безробіття, аналіз стану сучасного ринку праці України, основні тенденції розвитку, соціально-економічні наслідки та шляхи зниження рівня безробіття, а також дослідити досвіт зарубіжних країн із цього питання та можливості його використання у нашій країні.

Реалізація зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:

Визначити теоретичні основи безробіття (зокрема його сутність, типи, форми, причини та передумови виникнення);

Проаналізувати стан та динаміку безробіття в Україні;

Дослідити можливість використання досвіду зарубіжних країн у вирішенні питання безробіття в Україні.

Предметом дослідження є соціально-економічні наслідки безробіття та шляхи зниження його рівня.

Об'єктом дослідження є ринкова економічна система.

Дана проблематика висвітлюється у працях таких вчених-економістів, як як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно, С. І Бандур, Д. П. Богиня, І. К. Бондар, В. С. Васильченко, Є. М. Лібанова, І. С. Маслова, В. М. Петюх, В. В. Онокієнко, В. Г Швець так і зарубіжні вчені: А.Пігу, А.Фрідман, Д.Філіпс, О.Хеффе, Г.Теренс.

Крім цього був також опрацьований такий нормативно-правовий документ, як

Закон України «Про зайнятість населення».

Актуальність обраної теми, її мета та завдання, предмет та об'єкт дослідження обумовили логіку та структуру курсової роботи, що складається із Вступу, 3-ох основних розділів, Висновків, Списку використаної літератури та Додатків.



1. Причини виникнення та існування безробіття в умовах ринкової економки

1.1 Передумови та причини виникнення безробіття

Безробіття - це складне економічне, соціальне і психологічне явище, яке виражається в тому, що частина економічно активного населення має бажання та здатне працювати, але не має можливості отримати роботу. Безробітні відчувають загрозу втрати кваліфікації, професії, соціального статусу та суттєве зниження свого життєвого рівня.

Водночас, безробіття являє собою також і економічну категорію, яка відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. Згідно з законом України «Про зайнятість населення»^** В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

(Вводиться в дію Постановою ВР N 804-XII [804-12] від 01.03.91, ВВР, 1991, N 14, ст.171) безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи та зареєстровані у державній службі зайнятості. Тобто це особи, які справді шукають підходящу роботу та здатні приступити до неї.

Підходящою вважається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він мешкає. Заробітна плата й інші умови праці повинні відповідати середньому рівню за даною професією. У разі неможливості надати таку роботу безробітному служба зайнятості може запропонувати йому пройти професійну перепідготовку або підвищити кваліфікацію з урахуванням його здібностей, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. Щодо офіційної статистики безробіття існує чимало проблем, які зумовлені неоднозначністю формулювань деяких її пунктів:

* Особи, що втратили надію на працю.

* Часткова інформація.

* Неправдива інформація.

Таким чином, усе суспільство умовно можна поділити на зайнятих, безробітних, а також тих, хто не входить до складу робочої сили. (Рис.1.1) [16,ст.50]

Рис.1 Поділ суспільства на категорії щодо економічної активності

Питання причини виникнення безробіття не знайшло у науковому товаристві однозначного трактування, адже в рамках різних економічних шкіл глибина аналізу даної проблеми виявилася доволі диференційованою.

Зокрема можна визначити три основні напрямки у поясненні феномену безробіття: одні теорії, згідно з якими безробіття залежить від надто високої заробітної плати; інші - що воно залежить від надто низького попиту; треті намагаються пояснити тим, що ринок праці негнучкий і ускладнює встановлення рівноваги між попитом і пропозицією.

Так, за теорією Т. Мальтуса безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії.

Проте дійсність не підтвердила ідею Т. Мальтуса та його сучасних прихильників -- неомальтузіанців. Так, за даними Г. Несса, протягом останніх 300 років зростання виробництва на душу населення випереджає приріст населення. Закон народонаселення у тлумаченні Т. Мальтуса може діяти лише для тваринного і рослинного світів і до того ж не повністю. Людина ж є не тільки біологічною, а й соціальною істотою.

Класична теорія зайнятості, (А. Сміт, Д. Рікардо, а також Дж.Мілль, А Маршалл), будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості. Економісти-класики стверджували, що ставки заробітної плати повинні і будуть знижуватися. Загальне зменшення попиту на продукцію відобразиться у зниженні попиту на працю та інші ресурси. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Однак, не бажаючи наймати всіх робітників з початковим ставками заробітної плати, виробники вважають вигідним наймати цих робітників за нижчими ставками заробітної плати. Попит на працю падає, і робітники, які не зможуть найнятися за старими, більш високими ставками, повинні будуть погодитися на роботу за новими, більш низькими ставками. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю. Якщо ж заробітна плата в цій ситуації не знижується, цьому перешкоджають самі працівники, їх профспілки, то тим самим вони "добровільно" погоджуються на існування цієї кількості безробітних.

Чи будуть робітники охоче погоджуватися працювати за зниженими ставками? На думку економістів-класиків, конкуренція з боку безробітних змушує їх до цього. Конкуруючи за вільні робочі місця, безробітні будуть сприяти зниженню ставок заробітної плати до тих пір, поки ці ставки не будуть настільки низькими, що підприємцям представиться вигідним наймати всіх наявних робочих. Тому економісти-класики прийшли до висновку, що вимушене безробіття неможливе. Будь-який бажаючий працювати по обумовленою ринком ставкою заробітної плати може легко знайти роботу.

Принципово інше пояснення причин безробіття дав К. Маркс. На його думку, причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання народонаселення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної будови індексу промислового виробництва. Змінний капітал, авансовані на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансовані на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, що підсилюють безробіття, є кризи і спади в економіці, міграція сільського населення в місто. Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицією в економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, коли підйоми і економічні спади змінюють один одного, наслідком цього стає вивільнення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

Дж. М. Кейнс у своїй теорії безробіття представив логічну модель механізму, який розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що по мірі зростання національного господарства в розвиненому ринковому господарстві в більшості населення не весь профіт споживається, визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати визначений рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

1.2 Сутність безробіття

Безробіття -- соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, а отже, реалізувати власність на свою робочу силу, стає відносно надлишковим щодо ефективності капіталу, поповнюючи резервну армію праці.

Очевидно поняття "безробіття" охоплює такі основні аспекти як потреба в праці, прагнення безробітного працювати, пошук роботи і відсутність трудової діяльності. Найважливішими практичними ознаками безробітного, які випливають зі згаданих вище аспектів (і дають у розвинутих країнах підставу для виплати допомоги по безробіттю), є обов'язковість його реєстрації на біржі праці, активний пошук роботи останнім часом, певний строк працевлаштування у попередній період (ця ознака є вагомою для зарахування до категорії безробітних тих, хто вперше намагається влаштуватися на роботу) і звільнення з боку підприємця (але не добровільне), готовність стати до роботи за пропозицією біржі праці (бюро зайнятості або відповідної структури), відсутність інших доходів, крім допомоги по безробіттю, перебування в статусі безробітного визначений законодавством час, після чого величина виплат по безробіттю скорочується (що примушує безробітного шукати нове місце роботи). [15, ст.567]

Найчастіше безробіття пов'язують із ринковою економікою. Історичний досвіт показує, що в країнах із ринковою системою господарювання практично завжди існує певна кількість безробітних. Прийнято вважати, що рівень безробіття від 1 до 3% є цілком допустимим, до 5% - економіка країни ще здатна до існування, а більше 7% - соціально-небезпечний рівень, що здатен спричинити серйозну напругу у суспільстві.

В ринковій та неринковій економічних системах зазвичай існують два явища: безробіття людей та «безробіття» робочих місць, тобто поряд із людьми, що не мають роботи існують і незайняті робочі місця. Але зазвичай все таки і ринковій економіці кількість безробітних людей значно перевищує кількість вільних робочих місць, тоді як в неринковій економіці, і навіть, в економіці перехідного типу, частіше спостерігається протилежна картина.

Рис. 2 Класичне безробіття

У цілому безробіття обумовлене реальним станом економіки, через що рівень безробіття може бути використаний у якості показника, що відображає соціально-економічне становище країни.

Основними показниками безробіття є його рівень та тривалість. Рівень безробіття вимірюється як співвідношення офіційно зареєстрованих безробітних та кількості зайнятих на виробництві. Він вимірюється у відсотках і розраховується зі формулою:

, де

u - рівень безробіття,

F - чисельність безробітних,

R - чисельність робочої сили.

Якщо всю чисельність робочої сили позначити як (L+F), де L - чисельність зайнятих, то ця формула (1) матиме вигляд:

.

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:

[5, ст. 463]

Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

Світова економічна практика свідчить про те, що забезпечення повної зайнятості й одночасне підвищення економічної ефективності виробництва у сучасних умовах майже неможливе. Це пояснюється тим, що головний фактор економічного зростання й об'єктивності виробництва - науково-технічна революція, що одночасно виступає і головним фактором виникнення безробіття, адже вона неможлива без абсолютного вивільнення робочої сили. [9, ст.753] безробіття дотація робочий

1.3 Типи та форми безробіття

Розрізняють два типи безробіття: природне та вимушене. Кожен з цих типів, у свою чергу, виступає в різних формах. Природне безробіття, зокрема, набуває форми добровіль­ного, фрикційного, інституціонального тощо.

Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що деякі робітники не хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але приступили б до роботи, якби плата була вищою. Сюди відносяться також і представники працездатного населення, які з тих або інших причин просто не хочуть працювати.

Фрикційне безробіття. Воно пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, а також із зміною професії. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Вважається, що до цього типу безробіття слід відносити лише тих, хто добровільно змінює місце своєї роботи. Більшість західних економістів в силу причин, розглянутих вище, відносять сюди й тих людей, які шукають нову роботу через звільнення, й тих, хто втратив сезонну роботу, а також категорії

У Західній економічній літературі такий тип безробіття як "вимушений" практично не розглядається Його форми частково включаються в різні типи природного безробіття працівників (особливо молодих), які вперше шукають роботу. На нашу думку, ці категорії працездатних відносяться до вимушеного безробіття.

Інституціональне безробіття. Цей тип безробіття породжується інститутами, самою будовою ринку робочої сили, факторами, що впливають на попит і пропозицію. Наприклад, населення не можна позбавити соціального захисту. В той же час певна частина працездатного населення, отримуючи відносно великі виплати з соціального бюджету, не дуже прагне влаштуватися на роботу.

Другий тип - вимушене безробіття, тобто коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць.

Плинне безробіття - це стан, коли частина промислової резервної армії праці, що внаслідок циклічного характеру розвитку ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва, то позбувається роботи, то знову знаходить її.

Приховане або аграрне безробіття. Особливість його формування полягає в тому, що розвиток підприємництва в сільському господарстві, як і в промисловості, супроводжується витісненням дрібного виробництва великим і розоренням маси дрібних селянських виробників. Але ці селяни ще довгий час чіпляються за свій клаптик землі і за своє дрібне господарство, хоча воно вже й

неспроможне прогодувати їх. Такі напіврозорені фермери, дрібні одноосібні виробники лише частину часу займаються своїм господарством, решту часу витрачають на різні тимчасові роботи в інших галузях, або, як тепер в Україні, займаються "човниковим промислом". Це безробіття поповнює також частина міського населення - розорені ремісники, дрібні торгівці, а також ті праців­ники, які вважаються формально зайнятими, але місяцями не отримують зарплати, працюють неповний робочий день (тиждень) або знаходяться у вимушених відпустках. Кількість таких прихованих безробітних в Україні зараз обчислюється мільйонами.

Застійне безробіття - це явище, коли частина працездатного населення, що не має регулярної роботи, живе випадковими заробітками (надомні робітники, робітники тих професій, які зникають під впливом НТП, інваліди, жебраки і т.д.).

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм).

Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації, раціоналізації виробництва, застосування нових технологій. Зокрема, зростаюча роботизація автомобільної промисловості США створила там реальну загрозу масового технологічного безробіття. На деяких операціях зарплата середнього робітника досягає 25 дол/год., тоді як робот може зробити те ж саме за 6 дол/год., враховуючи витрати на його придбання й обслуговування.

Конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу та перепрофілювання цих галузей на виробництво товарів народного споживання.

Конверсійне й технологічне безробіття є проявом структурного безробіття, що охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни в структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково-технічних, технологічних зрушень, а також зміни в структурі споживчого попиту.

Рис.3 Форми вимушеного безробіття

Циклічне (кон'юктурне) безробіття - це явище, коли кількість робочих місць менша ніж кількість бажаючих отримати роботу. Сама назва вказує на те, що даний вид безробіття пов'язаний із наявністю рецесійного розриву; зростання рівня циклічного безробіття означає, що економіка знаходиться у стадії циклічного спаду об'ємів виробництва.

Рівень кон'юктурного безробіття визначають як різницю між фактичним рівнем безробіття у поточному періоді (U) та природнім рівнем безробіття ()

Наявність кон'юктурного безробіття ( ) свідчить про наявність прецесійного розриву. Якщо при цьому відбувається зниження рівня циклічного безробіття (), то це означає, що економіка на даний час знаходиться у фазі підйому, а якщо рівень циклічного безробіття зростає - у фазі спаду.

На основі емпіричних даних Артуром Оукеном був встановлений зв'язок між рівнем кон'юктурного безробіття та національним доходом, що отримав назву закон Оукена:

у - емпіричний коефіцієнт, що варіюється в залежності від ряду специфічних національних умов.

Цей закон означає, що при збільшенні кон'юктурного безробіття на 1%, розрив між потенційним значенням доходу та його фактичним значенням в поточному періоді збільшиться на у%.

Рис. 4 Крива Оукена



2. Аналіз стану та динаміки безробіття в Україні

2.1 Аналіз стану ринку праці в Україні

Ринок праці -- це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають розпочати трудову діяльність; особи, які шукають роботу після певної перерви в роботі);

особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.[10, ст.4]

Вказані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Розвинутий ринок праці передбачає ряд взаємопов'язаних умов свого існування та функціонування:

наявність великої кількості незалежних суб'єктів трудової діяльності, які внаслідок ринкової мотивації в поведінці на ринку праці обумовлюють формування попиту і пропозиції на робочу силу;

забезпечення умов економічної свободи та потенційної мобільності суб'єктів ринку праці;

мінімальна заробітна плата повинна забезпечувати рівень життя вищий за прожитковий мінімум і встановлюватися відповідно до освіти, кваліфікації і якості праці;

однаковий рівень економічної та юридичної відповідальності працівника і працедавця;

наявність розвиненого ринкового (конкурентного) середовища в країні.

Сучасний стан ринку праці України характеризується такими ключовими рисами:

¦ недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості і проявляється у концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; значні масштаби недовикористання робочого часу зайнятих,низька ефективність праці і недостатній рівень її оплати; зниження частки працюючих у високотехнологічних і наукоємних видах діяльності; відсутність взаємозв'язку між трудовим вкладом і доходами працівників тощо.

Втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів внаслідок закриття, реструктуризації великих промислових підприємств, їх збитковості; перехід фахівців і спеціалістів у сферу неформальної зайнятості, тіньової економіки, міграція за кордон;

¦ погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє введення в дію нових робочих місць, особливо для кваліфікованих кадрів, що збільшує обсяги та рівень безробіття, знижує продуктивність праці і конкурентоспроможність виробництва;

¦ невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки стабілізації виробництва і пожвавлення інвестиційної активності; поряд з цим обсяги інвестицій у сферу виробництва є недостатніми для вирішення питань забезпечення безробітних сучасними робочими місцями; недостатньою є також державна підтримка підприємництва і малого бізнесу;

Недоліки процесів реформування системи державного професійного навчання і освіти, неадекватність масштабів, структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці в аспектах попиту на певні професії; недостатня розвиненість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації; слабка зацікавленість роботодавців у підвищенні кваліфікації працівників;

¦ складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців та ін.); збереження селективного підходу при вирішенні питань вивільнення і найму на роботу залежно від статі, віку, стану здоров'я; недоліки системи дотримання норм трудового законодавства щодо режиму і охорони праці окремих груп працюючих;

Основними тенденціями на сучасному ринку праці України є:

1. Збереження спрямованості до збільшення пропозиції робочої сили та зменшення попиту на неї.

2. Приховане безробіття.

3. Реструктуризація українського ринку робочої сили.

4. Диференціація безробіття, утворення регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого безробіття, осередків часткового в окремих галузях. [19]

За даними Державного комітету статистики, рівень зареєстрованого безробіття в Україні на кінець січня 2012р. склав 2,1% від загального числа населення. За офіційними даними, нині в Україні зареєстровано 585,6 тисяч безробітних (див. Додаток 1).

Водночас експерти кажуть, що реальне безробіття - значно вище.

Зростання кількості безробітних співпало із ухваленням нового Податкового кодексу, і відбувається на тлі планів уряду провести пенсійну реформу.

При цьому ще у грудні 2011р. цей показник дорівнював 2%, у листопаді - 1.6%, а у жовтні - 1.4%. Більшість безробітних складають жінки та міське населення (310 тисяч - жінки, а 324 тисячі - міське населення). При цьому допомогу із безробіття отримують 447,9 тисяч осіб, а середній розмір цієї допомоги складає 814 гривень на місяць.[9, ст. 137]

Рис.5 Динаміка безробіття населення працездатного віку за регіонами січень-березень 2012-2013рр. [2]

2.2 Тенденції розвитку безробіття в Україні

Глобальна світова фінансово-економічна криза посилила негативні процеси та явища у сфері зайнятості. Україна - одна з країн, які найбільше постраждали від впливу цього процесу.

У таких умовах, посилених значним рівнем безробіття, збільшується кількість проблем, які призводять до скорочення рівня купівельної спроможності населення, зменшення кількості платників податків і, як наслідок, до зростання ризику соціального напруження. Треба зазначити, що такі закономірності поширюватимуться на всі сфери суспільного і державного життя. Ця тема залишатиметься актуальною і не може бути вирішена остаточно, оскільки природний рівень безробіття є неминучим.

Оптимальний шлях вирішення окресленої проблеми, на думку науковців і економістів, полягає в пошуках зниження рівня безробіття до мінімуму, сприятливого для нормального і безперебійного функціонування економіки.

Безробіття вважають важливим стимулятором активності працюючого населення, але в реальному економічному житті - це велике суспільне лихо.

Конструктивний та деструктивний вплив безробіття на економіку.

Таблиця 1 [5, ст. 464]

Конструктивний вплив безробіття на економіку	Деструктивний вплив безробіття на економіку
Стимулювання ефективної зайнятості на конкуренції на ринку. Пристосування найманих працівників до вимог ринку праці. Забезпечення мобільності ресурсів у часі та просторі. Вільне волевиявлення найманого працівника щодо перерви в економічній діяльності. Стихійне регулювання попиту і пропозиції праці	Кожний процент перевищення фактичного півня безробіття над природнім зменшує обсяг ВВП на 2,5%. Зменшення рівня доходів та добробуту населення. Посилення тиску на державний бюджет. Посилення негативних психологічних тенденцій у суспільстві. Порушення суспільного спокою.

* Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія - К.: Знання-Прес, 2009. - 719 с.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли пропозиція на ринку праці перевищує попит, але через вкрай низькі заробітні плати, багато сфер діяльності, такі як медицина, освіта, житлово-комунальне господарство та інші, відчувають гострий дефіцит робочої сили, що посилюється з кожним роком.

Існує також ще одна проблема: застаріла система освіти, яка не може підготувати на сьогоднішній день фахівців, які відповідають нинішнім потребам роботодавців.

У результаті, Україна стає джерелом дешевої робочої сили за кордоном, люди йдуть у тіньовий сектор економіки.

Як і у всьому світі, найбільший рівень безробіття серед молоді, яка не має досвіду роботи.

Більшість роботодавців надають перевагу досвідченим працівникам, інші ж, набираючи працівників без досвіду, пропонують зарплату на порядок нижче.

Рівень безробіття в Україні, на думку фахівців, має тенденції до збільшення і крім зазначених причин, називають також уповільнення темпів економічного зростання і зниження активності інвесторів. Крім цього, слід зазначити також, перенасиченість багатьох сфер бізнесу, що призведе в найближчому майбутньому до зупинки виникнення нових і розвитку існуючих підприємств.

Загальний рівень безробіття в Україні приблизно такий же як і в Іспанії, Італії, Франції, але відмінність полягає в тому, що ці країни борються з безробіттям значно активніше ніж в Україна.

Крім того, на Заході, існують соціальні гарантії, що дозволяють бути впевненим у завтрашньому дні.

2.3 Негативні соціально-економічні наслідки безробіття та методи зниження його рівня

До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття стримує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог спілок підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [3].

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж заробітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення. Наприклад, у Франції безробітні протягом 30 місяців отримують 79% заробітку, як страхову допомогу. В Італії та Німеччині приблизно половина людей, що зали­шилися без роботи, не знаходять нової протягом 12 місяців після звільнення. Щедра допомога - в Німеччині - 72%, у Португалії - 81%, у Бельгії - 82%. Тривалість виплат варі­юється від 1 до 5 років. У Бельгії вони взагалі безстрокові, так що можна з допомоги одразу виходити на пенсію.

5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами (смерть близьких, тюремне ув'язнення тощо). Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від безробіття, є молодь та жінки. Соціолог з Університету Хопкінса Харві Бреннер, який більше тридцяти років вивчав соціальні наслідки безробіття в США, встановив, що його збільшення в національних масштабах на один відсоток викликає ріст кількості самогубств на 4,1%, пацієнтів у психіатричних закладах - на 3,4%, ув'язнених - на 4%, кількість убивств підвищується на 5,7%. Причому вивчення справ правопорушників показує, що приблизно 70% ув'язнених у момент арешту не мали роботи, що рецидивізм можна пояснити відсутністю роботи [1].

Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. Економісти визначають цю «загублену» продукцію як відставання обсягу валового продукту, що представляє собою величину, на яку фактичний ВВП є мен­шим потенційного ВВП (Відставання обсягу ВВП = Потенційний ВВП - Фактичний ВВП).

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження ефективності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, та зниження її конкурентоспроможності. Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджувати­ся на непрестижну, нецікаву для них роботу, що їм не до душі. Звідси низько ефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Більш того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи. [17, ст. 469]

Єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, і тому в будь-якій країні для рішення цієї проблеми використовуються різноманітні методи.

Так, рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці (біржі праці) та усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили (створення розвитого ринку житла; збільшення масштабів житлового будівництва).

Скороченню структурного безробіття сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації, як результат - робоча сила найкращим чином відповідає наявним робочим місцям.

Найбільше важко боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі ефективними є наступні заходи: створення умов для росту попиту на товари - залучення додатково працівників. Щоб скоротити безробіття держава обирає певну політику та розробляє певні програмні дії у сфері зайнятості та захисту безробітних. Виділяють активну і пасивну політику. Активна спрямована на зниження рівня безробіття (навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, активний пошук та підбір робочих місць), а пасивна - на згладжування негативних наслідків (виплата гарантій, матеріальної допомоги). На наш погляд, найбільш ефективною для України являється активна політика, адже: - по-перше, стан економіки країни не дозволяє нести додаткові витрати на фінансування виплат безробітним, адже інші галузі будуть обмежені; - по-друге, якщо будуть задіяні безробітні до різноманітних робіт щодо виготовлення та реалізації національного продукту можна буде збільшити рівень НВП та покращити економічне становище в країні; - по-третє, населення країни повинно прагнути працювати, адже при виплаті значної допомоги людина може спокійно відпочивати та отримувати гроші. Це видно, виходячи з офіційних даних: середній розмір допомоги за місяць дорівнює 651,68 грн., мінімальна заробітна плата - 650,00 грн., прожитковий мінімум - 669 грн. Тому держава мусить стимулювати роботу населення та залучати його до праці.[14, ст. 384]

Основними передумовами зниження безробіття виступають:

1. Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.2. Розширення сфери послуг (через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується; ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем).

3. Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.

4. Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів (ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства; зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою).17, ст.78]



3. Зарубіжний досвід зниження рівня безробіття та можливості його застосування в Україні

На початку XX ст. в європейських країнах почали створюватися спеціальні фонди допомоги безробітним. У 1905-1908 рр. у Франції, Данії і Бельгії програми з надання допомоги безробітним стали розроблятися на державному рівні. А у Великій Британії У. Черчілль, на той час міністр торгівлі, з метою підвищення ефективності допомоги безробітним домігся від законодавчих органів права для Міністерства торгівлі відкрити біржу праці. Створена на той момент британська система страхування запропонувала такі методи допомоги безробітним, котрі й понині застосовуються у структурах страхування від безробіття.

У Німеччині система обов'язкового страхування від безробіття була запроваджена у період найбільш високого безробіття у 1927 р., у Швеції - у 1932 р. у період правління соціал-демократів.

Після інфляційної кризи 1973 р. безробіття стало типовим явищем для всіх промислово розвинених країн. Якщо наприкінці 1960-х років у Великій Британії дестабілізуючим фактором, що призвів до зміни політичного курсу й відставки Кабінету Міністрів, був рівень безробіття, який дорівнював 2,5% працюючого населення (0,5 млн. безробітних), то на початку 70-х років мова йшла вже про один мільйон, а наприкінці 1970-х років - 1,5 млн. На початку 1990 р. кількість безробітних коливалася на рівні 10% (близько 3 млн. осіб). І така ситуація стала характерною для всіх промислово розвинених країн. З 1978 по 1998 рр. кількість безробітних у країнах, що належать до Організації економічного співробітництва і розвитку, збільшилася з 10 млн. до майже 35 млн. осіб [18, c. 180].

Подібні обставини сприяли тому, що європейські країни нагромадили досвід у боротьбі з безробіттям і пом'якшенням його наслідків.

Наприклад, у сучасній Швеції держава проводить активну політику в сфері зайнятості, спрямовану на зниження безробіття. Характерною рисою цієї політики є попередження безробіття, а не боротьба з його наслідками. Уряд Швеції у соціальній політиці особливу увагу приділяє розробці заходів, спрямованих на забезпечення професійної підготовки й перенавчання осіб, що стали безробітними, і створення нових робочих місць, в основному в державному секторі економіки; координує міграцію населення і робочої сили шляхом надання субсидій і кредитів на переїзд сімей із районів з надлишком робочої сили до районів, де є вакантні місця; забезпечує доступ населення до інформації про наявні вакантні місця тощо.

Як свідчить практика, у 1998 р. майже всі нові робочі місця у країнах ОЕСР були створені у приватному секторі. Водночас державний сектор продовжує забезпечувати робочі місця для значної частини населення промислово розвинених країн. У середині 90-х років збільшення зайнятості відбувалося за рахунок створення нових робочих місць з неповним робочим днем, а в деяких країнах - за рахунок скорочення тих, хто працював повний робочий тиждень. Так, наприклад, відповідно до програми, розробленої в Данії, робітники мають право на одержання повністю або частково оплачуваної відпустки терміном до одного року для здобуття додаткової освіти, по догляду за дитиною, через особисті обставини. Вивільнені таким чином робочі місця тимчасово надаються безробітним.

Важливу роль у захисті безробітних відіграє ефективна система допомоги по безробіттю. Відповідно до законодавства Іспанії безробітний у перші 180 днів одержує допомогу, що дорівнює 80-100% мінімальної міжгалузевої заробітної плати, у подальшому протягом 181-360 днів розмір допомоги скорочується до 70% і після 360 днів - до 60%. Новий Основний закон про зайнятість від 1994 р. передбачає також виплату 75% міжгалузевої заробітної плати сімейним робітникам, зареєстрованим на біржі праці. Допомога по безробіттю фінансується за рахунок надходження до системи соціального страхування внесків від підприємців і трудящих (відповідно 60 і 40%) [6, c. 153].

Чималий інтерес для нас становить японська модель політики зайнятості. Згідно з цією моделлю кожна людина може знайти для себе роботу, навіть якщо вона не дуже цікава й корисна. У цьому полягає причина низького безробіття в Японії й економії коштів на соціальні витрати. Природно, така політика не могла б сприяти підвищенню ефективності економіки, якби не такі відомі експортні галузі Японії, як автомобілебудування, сталеливарна промисловість, виробництво автомобільних запчастин і машинобудування. Д. Дж. Розенберг зазначає: "У цьому специфічному співвідношенні відбивається сутність успішної економічної стратегії Японії останніх 30 років і головний спосіб широкого розподілу добробуту і доходів" [13, c. 57].

Американська політика зайнятості також спрямована на залучення до процесу виробництва якомога ширших верств активного населення. Її результатом є збільшення кількості людей з низьким рівнем доходу, який проте перевищує допомогу по безробіттю.

Аналізуючи ситуацію на ринку праці України, можна зробити висновок, що для вирішення проблем безробіття сьогодні перевага надається активній соціальній політиці. Як підтверджує досвід економічно розвинених країн, цей підхід виправданий. Чималу користь суспільству могло б принести залучення молоді до надання соціальних послуг.

Сьогодні з метою сприяння працевлаштуванню молоді створюються спеціальні фонди за рахунок коштів зацікавлених сторін. Основним недоліком громадських робіт є те, що вони, як правило, не забезпечують підвищення кваліфікації безробітних, що утруднює їм пошуки постійної роботи.

Низькі показники працевлаштування молоді на заброньовані робочі місця обумовлені важким економічним становищем підприємств, що протягом тривалого часу не виплачують заробітну плату. Як засвідчує практика, часто працевлаштування молоді на підприємства є формальним актом. Приймаючи у примусовому порядку на роботу молодь, підприємства відправляють її разом з іншими робітниками у тривалі неоплачувані відпустки.

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що не здійснюється прогнозування суспільної потреби у тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективу. І якщо в недалекому минулому серед випускників вищих навчальних закладів більшість становили інженери, то сьогодні - це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом. І у кращому разі, за умови реєстрації в державній службі зайнятості, на них чекає перспектива перепідготовки.

Так, українська дослідниця Е. Лібанова зазначає, що, незважаючи на економічні проблеми країни, випуск спеціалістів з вищою освітою протягом 1990-2002 рр. зріс на 26%. Структурні зміни в підготовці фахівців із вищою освітою у напрямі збільшення кількості економістів, юристів, менеджерів при стабільних масштабах підготовки спеціалістів технічних фахів створюють істотну загрозу у майбутньому. Не випадково серед основних показників розвитку освіти ООН виділяє питому вагу студентів, що вивчають природничі й технічні науки, математику, обчислювальну техніку [12, c. 8-9].

Підсумовуючи викладене, можна виділити такі пріоритети соціальної політики України у сфері зайнятості населення:

підвищення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості й створення робочих місць;

залучення до вирішення цього питання комерційних структур;

державна підтримка малого і середнього бізнесу;

організація системи підготовки й перепідготовки кадрів;

створення системи громадських робіт;

удосконалення системи соціального захисту безробітних.

Не слід ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних "державах загального добробуту", а також аналіз поглядів західних соціологів і політологів на сутність соціальної політики. Варто було б звернути увагу на французький варіант соціальної політики "welfare pluralism", що має змішаний характер. У ній поєднуються риси різних систем - як тих, у яких одержання соціальних прав чітко пов'язане зі сплатою внесків, так і тих, у яких соціальне забезпечення є універсальним і безумовним.



Висновки

В результаті проведеного дослідження, пов'язаного із вивченням проблеми безробіття та методів зниження його рівня можна зробити такі висновки:

Ринок праці - сфера працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу.

Основними тенденціями на сучасному ринку праці України є збереження спрямованості до збільшення пропозиції робочої сили та зменшення попиту на неї, приховане безробіття, реструктуризація українського ринку робочої сили, диференціація безробіття, утворення регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого безробіття, осередків часткового в окремих галузях.

На період 2012-2013рр. в Україні найбільше потерпали Сумська, Чернігівська, Черкаська та Івано-Франківська області, в яких рівень безробіття сягав понад 7%. Найменший показник був у Одеській та Миколаївській областях - там він не перевищував 0,3%.

Основними негативними наслідками безробіття є зменшення рівня доходів та добробуту населення, посилення тиску на державний бюджет, посилення негативних психологічних тенденцій у суспільстві, порушення суспільного спокою, а також те, що кожний процент перевищення фактичного півня безробіття над природнім зменшує обсяг ВВП на 2,5%.

Основними передумовами припинення безробіття є: створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими, розширення сфери послуг, дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу, перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів.

Основними методами зниження рівня безробіття в Україні виступають: поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці, перекваліфікація робітників, а створення державою певних програмних дій у сфері зайнятості та захисту безробітних (ведення активної та пасивної політики у цьому напрямку).

На даний час у провідних країнах світу вироблені власні методи боротьби із проблемою безробіття. Зокрема європейські країни здебільшого акцентують свою увагу на збільшенні числа зайнятого населення за допомогою створення робочих місць із неповним робочим днем, а також виплачуючи допомогу по безробіттю. Американська ж політика спрямована на те, щоб залучити до процесу виробництва якомога ширші верстви населення.

Орієнтуючись на міжнародний досвід боротьби з безробіттям, пріоритетом соціальної політики України у сфері зайнятості населення мають стати підвищення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості й створення робочих місць, залучення до вирішення цього питання комерційних структур; державна підтримка малого і середнього бізнесу; організація системи підготовки й перепідготовки кадрів; створення системи громадських робіт; удосконалення системи соціального захисту безробітних.



Список використаної літератури

1. http://www.ukrstat.gov.ua/

2. http://obozrevatel.com

3. http://www.dcz.gov.ua.

4. http://www.mlsp.gov.ua

5. Абель Э., Бернанке Б. Макроекономіка 5-е вид. - СПб.: Питер, 2010. -- 768 с.

6. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія - К.: Знання-Прес, 2009. - 719 с.

7. Баранова Т. И. Социальная защита испанских трудящихся // Полис. - 2011. - № 6. - С. 152 - 158.

8. Бриттан С. Капиталізм з людським обличчям. - СПб., 2012. - С. 189.

9. Дорнбуш Рудигер, Фишер Стенли Макроэкономіка Підручник: Пер. з англ. -М.: Вид-во МГУ: ИНФРА - М, 2009. -783 с.

10. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2011. -- 300 с.

11. Злупко С. М., Радецький Й. І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні: Навч. посібник /Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / М. М. Мартиняк (ред.). -Л.: Видавничий центр ЛНУім.І.Франка, 2011.

12. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. - 2012. - № 1. - С. 8-9

13. Купець О.В. Оптимізація роботи державної служби зайнятості з безробітними // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. - К.: КНЕУ, 2009. - Т. 1. - Ч. І. - С. 452-459.

14. Макеїв С. Процесси социальної структуризації в сучасній Україні // Полис.--2008.-- № 3.--С. 57-58.

15. Макконнелл К. Р./ , Брю С. А. Экономікс: Принципи, проблеми иа політика. В 2 т. - Т. 1. Пер. с англ. - М., 2008. - 399 с.

16. Мочерний С. В. Економічна теорія. -- К.: ВЦ -Академія", 2009. -- 656 с.

17. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". -- 2. вид., доп. та перероб. -- Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2012. -- 300с.

18. Тодаро Микаель П. Економічний розвиток: Підручник для економічних вузів Пер. с англ. - М.: Экон. Фак.МГУ, ЮНИТИ, 2009.-666 с.

19. Чернявська Ю.Б. Функції ринку праці та національні особливості їх відтворення Формування ринкових відносин в Україні - 2009. - №3. - С. 175 178.

20. Безробіття в Україні: причини, види, наслідки // Наукові доробки молоді - вирішенню проблем Європейської інтеграції: Збірник наукових статей у. 2 т.- х.: Континент, 2008 Т 2. - 2008. с - 182-184.

21. Гнибіденко І.Ф. Фінансово-економічна криза: стан та перспективи її подолання\\ Ринок праі та зайнятость населення. - 2009. - № 1.С. 11-16

22. Міністерство праці та соціальної політики. Державний центр зайнятості. Ринок праці в Україні у 2006-2010 роках (Аналітично-статистичний бюлетень). -Київ, 2010.

Додаток 1

	Економічно активне населення	у тому числі
	у віці 15-70 років	працездатного віку	зайняте населення	безробітне населення (за методологією МОП)
	в середньо-му, тис. осіб	у % до населення відповідної вікової групи	в середньо-му, тис. осіб	у % до населення відповідної вікової групи	у віці 15-70 років	працездатного віку	у віці 15-70 років	працездатного віку
					в середньо-му, тис. осіб	у % до населення відпові-дної вікової групи	в середньо-му, тис. осіб	у % до населення відповідної вікової групи	в сере-дньому, тис. осіб	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи	в сере-дньому, тис. осіб	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
2009	22 150,3	63,3	20 321,6	71,6	20 191,5	57,7	18 365,0	64,7	1 958,8	8,8	1 956,6	9,6
2010	22 051,6	63,7	20 220,7	72,0	20 266,0	58,5	18 436,5	65,6	1 785,6	8,1	1 784,2	8,8
2011	22 056,9	64,3	20 247,9	72,7	20 324,2	59,2	18 516,2	66,5	1 732,7	7,9	1 731,7	8,6
2012	22 011,5	64,6	20 393,5	73,0	20 354,3	59,7	18 736,9	67,1	1 657,2	7,5	1 656,6	8,1
2013	21 980,6	65,0	20 478,2	73,1	20 404,1	60,3	18 901,8	67,4	1 576,5	7,2	1 576,4	7,7

Таблиця 2. Основні показники ринку праці за останні 5 років за матеріалами Державної служби статистики України

Размещено на Allbest.ru

...