Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва

АНДРОЩУК ГЕННАДІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 621.791

Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності

Спеціальність: 08.02.02. - Економіка і управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Маліцький Борис Антонович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Калитич Георгій Ілліч, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, перший заступник директора;

кандидат економічних наук Карпов Володимир Іванович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідуючий кафедри статистики та економетрії.

Провідна установа - Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 28.11. 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д.26.189.01, у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, Київ, бульвар Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України

Автореферат розісланий 16.09.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інноваційний науковий технічний економічний

Актуальність теми дослідження. Характерною особливістю промислово розвинутих країн є постійне економічне зростання на основі здійснення інноваційної політики, впровадження у суспільне виробництво новітніх результатів творчої інтелектуальної праці. Значне місце серед них займають результати винахідницької діяльності (винаходи і корисні моделі), що віднесені законодавством до об'єктів промислової власності. Саме результати творчої інтелектуальної діяльності мають забезпечити основу економічного зростання України, стати суттєвим фактором її виходу з кризи, сприяти економічному, соціальному розвитку нашого суспільства. При цьому досвід країн як із стабільною, так і з перехідною економікою свідчить про необхідність створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності, що стає однією з необхідних умов практичного вирішення проблем підвищення ефективності економіки країни.

Україна має вагомі об'єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку. Це наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, широкої мережі навчальних закладів, наукових та науково-технічних установ. За рівнем підготовки науково-технічних кадрів та фахівців вищої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу.

Досить високим є і науково-технічний потенціал України. Це наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій, розробки нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніки, фізики, електрозварювання, технологій у галузі інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

У сучасний період розвитку України основне соціальне призначення державної науково-технологічної та інноваційної політики полягає в забезпеченні прогресивного розвитку суспільства шляхом підтримання необхідного для цього рівня науково-технічного потенціалу нації, використання наукових відкриттів, високоефективних винаходів для вирішення проблем сьогодення та майбутнього держави, забезпечення взаємовигідного обміну (трансферу) технологій в умовах світового поділу праці.

Одним із стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на 2003-2013 роки Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" визначено також розвиток інноваційної культури суспільства.

Створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в кінцевому підсумку повинно привести до забезпечення стабільності економічного стану країни і стати однією із основних складових стратегії державної інноваційної політики.

У зарубіжній та вітчизняній літературі є цілий ряд досліджень, присвячених теорії і практиці інноваційної діяльності. У першу чергу слід відзначити праці Александрової В.П., Алимова О.М., Амоші О.І., Бажала Ю.М., Безчасного Л.К., Варгатюка А.П., Гончарової Н.П., Геєця В.М., Дайна Д., Дахна І.І., Доброва Г.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Завліна П.Н., Калітича Г.І., Канигіна Ю.М., Капіци Ю.М., Клайкнехта А., Кондратьєва М.Д., Корінного О.О., Кузнеця С., Кудашова В.І., Крайнєва П.П., Лапко О.О., Лахтіна Г.А., Маліцького Б.А., Менша Г., Павловського М.А., Перерви П.Г., Підопригори О.А., Пригожина А.І., Санто Б., Соловйова В.П., Твісса Б., Туган-Барановського М.І., Фатхутдінова Р.А., Хучека М., Черваньова Д.М., Чиркова В.Г., Чухрай Н.І., Шкворця Ю.Ф., Шумпетера Й., Яковлєва А.І. та інших.

Водночас аналіз стану інноваційної діяльності в Україні, зокрема розробки, впровадження та використання охороноздатних науково-технічних досягнень (НТД), свідчить, що однією з найважливіших у перехідний період є проблема створення організаційно-економічного механізму стимулювання розробки, створення та використання нововведень на усіх рівнях господарювання. Проте виконані на даний час дослідження з організаційно-економічних проблем стимулювання інноваційної діяльності, винахідництва і патентно-ліцензійної роботи як важливих складових інноваційної діяльності в теоретичному і методологічному плані в цілому не вирішують проблеми ефективної матеріалізації науково-технічних досягнень у період переходу до ринкової економіки. Все це визначає важливість і актуальність вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано в рамках науково-дослідних робіт, що виконувалися в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва НАН України відповідно до координаційного плану найважливіших науково-дослідних робіт державної науково-технічної програми "Економічні проблеми розбудови державності України" - проекту "Дослідження чинників підвищення ефективності інноваційної діяльності" (номер державної реєстрації 0101u002613).

Результати проведеного дослідження були використані у навчальному процесі при розробці навчально-методичного комплексу магістратури "Інтелектуальна власність", викладанні курсу "Економіка і управління інноваційною діяльністю" і курсу "Інтелектуальна власність в інноваційній сфері" в Інституті економіки та права "КРОК" та Інституті інтелектуальної власності і права Держдепартаменту інтелектуальної власності МОН України.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження організаційно-економічних аспектів стимулювання інноваційної діяльності в умовах переходу до ринку, визначення шляхів удосконалення організаційно-економічного механізму управління науково-технічною творчістю і розробка на цій основі пропозицій щодо подальшого підвищення її ефективності.

Досягнення мети обумовило постановку і вирішення таких завдань:

- дослідження основних закономірностей, тенденцій і напрямів розвитку науково-технічної творчості, винахідництва і раціоналізаторства у сфері матеріального виробництва, методології управління інноваційною діяльністю;

- аналіз існуючої зарубіжної і вітчизняної практики стимулювання творчої діяльністі науковців, винахідників і раціоналізаторів з урахуванням впливу використання наукових відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій на результати господарської діяльності;

- виявлення і дослідження факторів, що визначають ефективність науково-технічної творчості в інноваційному процесі у перехідний період;

- дослідження організаційно-правових, економічних і соціальних умов підвищення творчої активності різних категорій науково-технічного і виробничого персоналу в інноваційній діяльності;

- визначення залежності ефективності впровадження науково-технічних нововведень від соціально-економічних факторів і впливу ринкових механізмів;

- розробка і обгрунтування пропозицій з удосконалення економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності;

- розробка механізмів формування державної інноваційної політики, стимулювання інноваційної діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічні механізми стимулювання інноваційної діяльності в промисловості, зокрема у винахідницькій, раціоналізаторській і патентно-ліцензійній діяльності.

Об'єктом дослідження є сфера інноваційної діяльності України.

Загальна методика дослідження. Теоретичною та методологічною базою дисертаційної роботи є доробки вітчизняних та зарубіжних авторів - економістів, соціологів, юристів - у галузі економічної теорії, законодавчі та нормативні акти України, керівні документи уряду з питань економічної і соціальної стратегії, удосконалення господарського механізму, прискорення науково-технічного прогресу і розвитку науково-технічної творчості, інноваційної діяльності.

При вирішенні поставлених задач у комплексі використовувалися методи порівняння, прогнозування, програмно-цільового управління, статистичного і техніко-економічного аналізу показників роботи підприємств промисловості, а також робочі матеріали та дані Держкомвинаходів СРСР, Держкомстату, Держіннофонду, Фонду фундаментальних досліджень, Держдепартаменту інтелектуальної власності МОН України. Крім того, використовувалися методичні матеріали та рекомендації Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку, а також матеріали економічних і соціологічних досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі одержані такі нові результати, що мають наукове значення:

- вперше запропоновано концептуальну модель розвитку сфери наукової і науково-технічної творчості, виявлено значення інституту наукових відкриттів у інноваційному процесі, визначено шляхи їх перетворення у споживчу вартість, їх роль та значення в оцінці наукового результату та створенні високоефективних піонерних винаходів; виділено основні закономірності формування і освоєння наукових відкриттів і винаходів;

- вперше запропоновано механізм визначення інноваційної політики на основі прогнозування винахідницької активності (рівень, структура, динаміка); розроблено динамічну модель процесу винаходу, уточнено основні показники життєвого циклу нововведень (ЖЦН);

- дістали подальшого розвитку основні принципи стратегії захисту і ефективного використання об'єктів інтелектуальної (промислової) власності як "міри добровільного вибору" на основі економічної доцільності і надання податкових пільг санкціонованим користувачам нових розробок і технологій;

- удосконалено поняття "впровадження" і розроблено його класифікацію;

- удосконалено моделі інноваційного розвитку на етапі становлення ринкових відносин за рахунок "державної підтримки інноваційних форм", "активної дифузії інновацій", що характеризується взаємодією держави з науковими установами, вузами, підприємствами та інноваційними організаціями, тощо;

- запропоновано основні принципи формування державної інноваційної політики, її стратегічні і тактичні аспекти, що передбачають три загальні складові: систему державної підтримки фундаментальних та пошукових досліджень; різноманітні форми і джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень, максимальне стимулювання інноваційних підприємств, організацій та їх підтримку;

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, висновки та пропозиції, що містяться в ній, доповідалися на міжнародних симпозіумах "Наука і використання наукових знань в країнах з перехідною економікою" (Київ, 2000 р.), "Перспективи та актуальні проблеми правової охорони і ринкового використання інтелектуальної власності" (Харків, 2000 р.), міжнародних науково-практичних конференціях "Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності в державах з перехідною економікою" (Алушта, 1999 р.), "Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)" (Київ, 2000 р.), "Защита прав интеллектуальной собственности в России и СНГ" (Москва, 2002 р.), "Ринок технологій: проблеми і шляхи вирішення" (Київ, 2002р.), "Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності" (Алушта, 2003 р.).

Практичне значення одержаних результатів. Окремі і концептуальні положення дисертації, а також практичні рекомендації в галузі удосконалення правового регулювання інноваційної діяльності були використані при розробці нормативних актів та законів України, у створенні яких брав участь дисертант. Серед них закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про інноваційну діяльність", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", книга четверта "Право інтелектуальної власності" Цивільного кодексу України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Крім того, авторські розробки використано при підготовці статистичних збірників "Інноваційна діяльність в Україні", парламентських слухань: "Прогнозування розвитку технологій в Україні" (1998 р.), "Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ" (2001 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 23 наукових роботах, з яких особисто автору належить 19,4 друк.арк. У тому числі 2 монографії у співавторстві (здобувачу належить 7,9 друк.арк.), 13 самостійних статей у наукових фахових виданнях (8,3 друк.арк.), 8 публікацій в інших наукових виданнях (здобувачу належить 3,2 друк.арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку літератури (121 найменування). Загальний обсяг роботи 172 сторінки машинописного тексту, дисертація містить 25 таблиць і 18 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність і значення обраної теми, визначено мету і завдання дисертації, об'єкт та загальну методику проведення дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне значення і практичну цінність.

У першому розділі "Аналіз теоретико-методичних підходів до оцінки і управління інноваційними процесами" аналізуються основні поняття і категорії теорії інновацій та їх прояв в умовах ринкової економіки, умови і фактори формування і реалізації творчого потенціалу науково-технічного і виробничого персоналу, розглядаються проблеми організаційно-правового захисту інтелектуальної (промислової) власності.

У роботі послідовно аналізуються основні концептуальні підходи західних та вітчизняних теоретиків до процесу "нововведень", у т.ч. в умовах переходу до ринкових відносин. Розкривається концептуальна модель науково-технічної творчості в реалізації нововведень (рис. 1).

Рис. 1. Модель науково-технічної творчості

У просторових декартових координатах на відрізку вісі абсцис відкладено деяку область, що відображає суму відомих у науці і техніці знань про технічні можливості, тобто знань про принципову здійсненність, матеріалізацію певного кола науково-технічних ідей. Різниця областей, нанесених на відрізок ob і oa (на діаграмі не заштриховано), є "знання про незнання" технічних можливостей. Різниця площ, обмежених відрізками ов' і оа' є знання про незнання технічно нездійсненних ідей. На вісі ординат на відрізку ос відкладено ділянку, що відображає суму знань про суспільні потреби. На вісі аплікат відкладено суму знань природознавства і технічні науки. Аналіз діаграми дає можливість визначити гносеологічну сферу наукової і науково-технічної творчості: її поверхня проходить через граничні точки позитивних і негативних значень знань про незнання в галузі природознавства, суспільних потреб і технічних можливостей.

Ці концептуальні положення були покладені в основу пропозицій до законодавчих актів з інтелектуальної власності.

Вперше в національному законодавстві (Стаття 457 Цивільного кодексу України) дається визначення наукового відкриття як "встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання". Відкриття на діаграмі (рис. 1) представлено лемніскоїдом (несиметричним) з вершиною в точці 0 і віссю симетрії, що співпадає з віссю аплікат. Якщо відкриття, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання), встановлює закономірності, явища і властивості матеріального світу, тобто чогось реально існуючого, але ще не пізнаного, то винахід - це технічне (технологічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). В результаті створюються нові продукти (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), способи застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Узагальнюючи вищенаведене, можна сказати, що наукове відкриття - це пояснення світу, а винахідництво - його зміна. Сфера винаходів на діаграмі (рис. 1) знаходиться всередині поверхні, що проходить через точки b, d, b', h, h', d'. Внаслідок створення винаходу рівень наукових знань не підвищується. Винахід, як правило, базується на вже досягнутих наукових знаннях і використовує їх. Кожне наукове відкриття потенційно містить у собі множину винаходів. Відставання, часом досить значне, що спостерігається, винаходів від відповідних відкриттів пояснюється необхідністю додаткових творчих зусиль для "перетворення" нових знань про матеріальний світ в інструмент впливу на цей світ. Все це свідчить про визначальне, пріоритетне значення наукових відкриттів для винахідництва та інноваційної діяльності. Діалектика взаємовідносин між відкриттями і винаходами така, що часто відсутність певних винаходів гальмує розвиток наукових напрямів і, як наслідок, можливість відкриттів у цих наукових напрямах. Винахідництво має величезний вплив на науку, визначає глибину пізнання наукою об'єктивної істини. Можливість спостереження і експерименту у сучасній науці значною мірою залежить від винахідництва. Можна з упевненістю стверджувати, що сучасна наука без винахідництва є беззбройною. Належний розвиток винахідницької діяльності значною мірою забезпечує ефективність не лише технічної, але й наукової творчості.

Раціоналізаторська робота як вид творчої, інноваційної діяльності, ідентична винахідництву, проте через специфіку раціоналізаторських пропозицій (на відміну від винаходів, що мають світову технічну новизну) ці технічні рішення мають локальну (місцеву) новизну і локальну корисність. Раціоналізаторська діяльність - найбільш масовий та ефективний вид технічної творчості працівників, про що свідчать статистичні дані: 70% економічного ефекту від впровадження нововведень в Україні дають рацпропозиції. Життєві цикли раціоналізаторської пропозиції та винаходу - у більшості випадків аналогічними, так само аналогічним є і механізм виникнення правовідносин. Але відносини щодо винаходів регулюються національними законами і міжнародними договорами, а відносини стосовно рацпропозицій - як правило, підзаконними актами.

В Україні сьогодні практично відсутнє правове регулювання наукових відкриттів та раціоналізаторської діяльності. У зв'язку з цим відбулося катастрофічне зменшення кількості новаторів. Кількість авторів, що подали заявки на винаходи та заяви на рацпропозиції у 2001 р., порівняно з 1985 р., зменшилась у 21,5 раза і становила 47,6 тис. чоловік. У розрахунку на 100 тис. населення в Україні подається 11 заявок на рік (за даними 2000 р.). Для порівняння: в Росії цей показник дорівнює 13,5 заявки, Польщі - 6 заявкам, Угорщині - 7 заявкам, Німеччині - 62 заявкам, Японії - 285 заявкам. Інноваційна активність промислових підприємств має стійку тенденцію до її зниження. У 2001 р. в Україні здійснювали інновації лише 1697 підприємств, або 16,5% від загальної їх кількості. Це свідчить про потребу у розробці та прийнятті спеціального законодавства з цих питань.

У роботі запропоновано структурну модель єдиного науково-технічного інноваційного процесу, що розкриває роль національної інноваційної здатності (сприйнятливості) до ефективного (чи неефективного) використання можливостей, які відкриває наука, наприклад, у появі і використанні науково-технічних нововведень, що схематично можна представити у вигляді "клапану" (рис. 2). Якщо інноваційна здатність країни висока (Японія, США), то "клапан" займає положення, близьке до максимально відкритого (ІІ). В цьому випадку нові можливості, які надає наука суспільству, використовуються досить ефективно шляхом перетворення результатів наукових досліджень, відкриттів і винаходів у нововведення. Ці нововведення, надходячи на ринок, задовольняють нові суспільні потреби людей.

Державна інноваційна політика
Державна науково-технічна політика		Державна промислова політика

Наука Техніка		Національна інноваційна здатність (сприйнятливість)		Нововведення у науково-технічній сфері (нові технології)		Ринок нововведень у науково-технічній сфері (споживання)

________________________________________________________

Рис. 2. Модель єдиного науково-технічного та інноваційного процесу

Якщо ж інноваційна здатність країни низька, то "клапан" займає положення, близьке до закритого (І). В цьому випадку навіть визначні результати фундаментальних наукових досліджень, значні відкриття і винаходи недостатньо використовуються суспільством.

З аналізу випливає, що низька інноваційна здатність - одна з головних причин, пов'язаних з неефективним перетворенням результатів науково-технічних досліджень у комерційний продукт. Статистика показує, що інновативність нашої економіки не перевищує 10-12%. Тому важливим завданням держави є комплексне вирішення проблеми інноваційної здатності України.

Вирішальними факторами структурних перетворень національної системи науки здебільшого є зміни у зовнішніх умовах, що визначають глобальний вплив на хід науково-дослідницької діяльності і в екстремальних випадках ведуть до серйозного обмеження або навіть зриву виконання НДДКР через певну відсутність коштів для роботи вчених. Серед найвпливовіших організаційно-економічних факторів можна виділити такі: перехід від регіональної (в умовах СРСР) до національної (в даний час) наукової системи; втрата статусу державного пріоритету; збереження "розподільчої" моделі економіки; відсутність стимулювання та попиту на наукові результати; скорочення замовлень від підприємств та організацій; зміна науково-технічних завдань; "відплив умів"; зниження рівня освіти.

В умовах ринку результат наукової праці має розглядатися як особливого роду товар, що може бути реалізований через ринок. Споживчі властивості результату наукової праці у вигляді відкриття полягають, зокрема, у тому, що виявлені нові властивості (в), закономірності (з), явища (я) матеріального світу, знання про які придатні для подальшого використання. Специфіка "споживчої вартості" наукових відкриттів як результатів фундаментальних досліджень полягає у тому, що вона виступає у вигляді оригінальної, достовірної і узагальненої наукової інформації, яка викладається у вигляді формули відкриття. Така інформація не має матеріального характеру, хоча використовується при створенні нової техніки і технології. Отже споживча вартість наукових відкриттів виступає у вигляді можливості задовольнити нові потреби суспільства, забезпечити більш високу ефективність суспільного виробництва завдяки зниженню його витрат, тобто забезпечити економію живої і оречевленої праці.

Як свідчить системний аналіз наукових відкриттів, проведений автором (за результатами експертиз з 1947 по 1991 рр.), в СРСР одержало визнання і було внесено до Державного реєстру 403 наукових відкриття (31 з них належить ученим України), що стали значним внеском у світову і вітчизняну науку (таблиця 1). При цьому близько 60% з них становлять наукові відкриття, на базі яких створені "піонерні" винаходи - принципово нові технічні рішення.

У цьому розділі наведено результати системного аналізу відкриттів з усіх напрямів природознавчих наук, в яких брали участь українські вчені.

Таблиця 1

Наукові відкриття, здійснені вченими України або за їх участю

1 У 31(23/64) я	2 У 45(19/66) Я	3 у 46(24/66) я	4 у 49(24/66) я	5 У 50(14/67) Я
6 У 80(18/70) Я	7 +у 112(36/72) Я	8 +у 133(48/73) я	9 у 155(24/75) я	10 +у 182(32/77) Я
11 У 200(38/78) Я	12 у 206(13/79) Я	13 +у 211(29/79) я	14 +у 219(14/80) в	15 +у 238(25/81) Я
16 У 239(26/81) Я	17 У 245(41/81) в	18 у 2655(17/83) в	19 у 276(5/84) я	2 У 294(10/85) в
21 У 313(31/86) Я	22 У 323(10/87) Я	23 у 327(36/87) я	24 +у 328(40/87) я	25 У 329(41/87) в
26 У 337(6/88) З	27 У 340(18/88) в	28 +у 374(20/90) в	29 у 376(27/90) я	30 У 1А З
31 У 17А Я	32* У 1 3	33 * У 4 Я	34 * У 12 Я	35* У 17 Я

Умовні позначення: в - властивість, з - закономірність, я - явище, У- Україна; +у - за участю України, номер бюлетеня/рік випуску 31 (23/64), де 31 - номер, під яким зареєстровано наукове відкриття; 23 - номер бюлетеня; 64 - рік його випуску (1964), * - відкриття, зареєстровані в Росії

Після розпаду СРСР було скасовано і державний статус охорони відкриттів. Тому зараз українські вчені змушені реєструвати свої відкриття у Російській Федерації. Удосконалення інституту правової охорони наукових відкриттів (розробка спеціального закону) з урахуванням нових соціально-економічних відносин дасть можливість більш повно використовувати інноваційний потенціал науки, покликаної забезпечити прогресивний розвиток суспільства.

Проаналізовано причини та наслідки неконтрольованого відтоку за кордон результатів науково-технічної діяльності, систематизовано їх основні канали (промислове шпигунство, передача знань і досвіду авторами розробок, відлив спеціалістів за кордон, передача незахищених "ноу-хау" і науково-технічних результатів через відсутність їх правової охорони, неконтрольована державою ліцензійна торгівля із зарубіжними партнерами, система фінансування науковців через гранти). Пропонуються нормативно-правові заходи, спрямовані на припинення та попередження неконтрольованої передачі науково-технічних результатів за кордон.

У другому розділі "Розробка теоретико-методичного забезпечення стимулювання інноваційного розвитку економіки шляхом активізації творчого потенціалу науково-технічного і виробничого персоналу" розглянуто соціально орієнтовані моделі інноваційного процесу, проаналізовано проблеми та наведено рекомендації щодо використання і розвитку творчого потенціалу науково-технічного і виробничого персоналу.

В роботі досліджено ефективність і системну залежність різних соціальних, економічних, організаційних та інших заходів, спрямованих на стимулювання творчості працівників. Результати опитування експертів (жовтень 2001 р.), здійсненого в рамках вивчення стану охорони інтелектуальної власності в Україні, свідчить, що головними чинниками зниження активності в галузі винахідництва і раціоналізаторства є: погіршення матеріально-технічних і фінансових умов діяльності у сфері науки і техніки (82,2%), падіння престижності діяльності у сфері науки і техніки (42,5%), нерозвиненість нових інститутів науково-технічної діяльності в ринкових умовах (35,5%), відсутність належної правової охорони, що стимулювало б діяльність у цій сфері (32,9%), зниження рівня освіти в Україні (15,1%), інше (19,2%). Створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають такі чинники: недоліки правової системи країни, а саме судової гілки влади - відсутність спеціалізованого патентного суду (63,0% опитаних); недосконала система забезпечення виконання чинних законів (61,6%), недосконала законодавча база (60,3%). Досить значну роль відіграють і такі чинники, як пануюча в суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності (45,2%) та відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності (42,5%).

Аналіз результатів дослідження виявив не лише фактори, що сприяють розвитку творчого потенціалу інженерів, але і обставини, що стримують їх творчу ініціативу. На творчу активність інженерів негативно впливають великі витрати часу на виконання не властивих інтересу функцій і обов'язків (47,6%); недосконалість необхідної для технічної творчості матеріальної бази - дослідного цеху, дільниці, а також приладів, механізмів, матеріалів (38,9%); недостатній рівень забезпеченості науково-технічною інформацією про передовий досвід, світові досягнення в галузі техніки і технології (38,6%); значна тривалість розгляду і затвердження документації на винаходи і рацпропозиції (32,6%).

Вплив соціально-економічних факторів на активність і результативність участі в інноваційній діяльності різних категорій працівників необхідно враховувати при плануванні винахідництва і раціоналізаторства, комплектуванні творчих колективів, розробці заходів із вдосконалення цієї роботи.

Проаналізовано причини, що стримують оперативне використання винаходів, виділено типові для більшості з них "бар'єри". Такими (за ступенем значущості) є: вузька галузь застосування створюваних винаходів, відсутність виробництва об'єктів техніки, в яких вони могли би бути використані (19,7%); відсутність технічної документації, дослідно-експериментальної бази (18,1%); відсутність необхідної сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання (16,3%); незабезпечення винаходом очікуваного позитивного ефекту (12,6); припинення розробки об'єктів техніки, до яких належить винахід, зміна профілю діяльності підприємства, організації (10,8%); виявлення чи створення нового, більш досконалого технічного рішення (6,2%); необхідність у ретельній апробації винаходу (4,8%); належність винаходу до "перспективних" нововведень, що випереджають сучасний технічний рівень виробництва, використання яких можливе лише у майбутньому (2,8%); інші причини: організаційні, недостатня інформація, міжвідомчі бар'єри тощо (6,9%).

На основі узагальнення результатів проведених досліджень виділено основні стратегії інноваційної поведінки, кожній з яких відповідає свій тип працівника. 1. Авторська діяльність: людина самостійно розробляє нововведення і активно його впроваджує - "створювачі нововведень", новатори (таких осіб менше 1%). 2. Самостійна активна участь у впровадженні - "реалізатори" (20% працівників). Реалізатори (адаптатори) - це ті ж створювачі, автори, але не самого нововведення, а процесу його освоєння, того процесу і механізму переходу від існуючого стану до бажаного, який і становить суть нововведення. 3. Участь у впровадженні без прояву самостійної активності - "інертні" (54%). 4. Відмова від участі у впровадженні - "пасивні" (2,1%). Це форма пасивної поведінки, що не передбачає активних дій щодо нововведень. 5. Активний опір впровадженню нововведень - "опозиція" (4% працівників) може виявлятися у різноманітних формах. Щоб подолати відповідний опір, слід здійснити такі дії: усвідомлення, прийняття, прояв дії на користь нововведення, засвоєння. З точки зору кінцевого результату найбільш небезпечними є не активні суперники, а інертні і пасивні працівники. Згідно з експертними оцінками, 67% нововведень залишаються на папері через пасивність виконавців.

Зроблено висновок, що кожній з перерахованих стратегій інноваційної поведінки відповідає свій тип працівника. Активні новатори діють за першою і другою моделями, тобто самі розробляють і впроваджують нововведення. Противники інновацій або пасивні працівники дотримуються стратегії четвертого і п'ятого типів, а суб'єкти, що характеризуються середньою активністю, - третього. Більшість займає або пасивну позицію, або опирається у міру сил нововведенням. Аналіз інноваційної поведінки керівників переконливо свідчить, що головні резерви ефективності впровадження нововведень пов'язані з використанням людського фактора. Отже інноваційна сприйнятливість у суспільстві складається з багатьох складових: організаційних, економічних, соціальних, психологічних, стратегії інноваційної поведінки працівників. Виявлення бар'єрів, причин гальмування є одночасно визначенням резервів активізації нововведень, намаганням знайти шляхи і засоби їх усунення.

В роботі на основі аналізу структури, динаміки і рівня винахідницької активності (таблиця 2) виявлено можливість і вперше запропоновано методику прогнозування інноваційної політики (підприємств, галузей, регіонів) з великим ступенем достовірності (з ймовірністю не менше 85%).

З використанням імітаційної моделі, запропонованої автором, досліджується і вплив винахідництва на оновлення засобів праці, динаміку економічного зростання. Так, оцінка "вікової" структури винаходів розраховується за допомогою таких рівнянь:

n

N (tn+t1) =УL (tn+t1t), (1) N(tn+t1t)=K(t)N(tn,t-t1)+ДN(tn+t1,t), (2)

t=1

де N (tn+t1) - загальна кількість винаходів у (tn+t1) році; N(tn+t1t) - кількість винаходів у (tn+t1) році, використовуваних (t) років; N(tn,t-t1) - кількість винаходів у tn році, використовуваних (t-t1) років; K(t) - коефіцієнт припинення після t років використання винаходів за t1 років; ?N(tn+t1,t) - кількість вперше використаних винаходів у (tn+t1) році; tn - рік, для якого вираховується кількість винаходів.

Таблиця 2. Аналіз винахідницької активності в Українi: структура, динаміка i рівень (розподіл по класах МПК за 1995-2000 р.р.)

Підрозділ (напрями)	Класи МПК	Винахідницька активнiсть
		динаміка	рiвень
Сільське господарство	А01, крім А 01N
Медикаменти для терапевтичних, стоматологічних або гігієнічних цілей	А 61К
Хімія (органічна)	С07, А01 N	зростаюча
Двигуни або насоси	F01-F04, F15
Прилади (вимірювання, оптика, фотографія)	G01-G03
Здоров'я; розваги	А61-А63, крім А61К	стабільна	високий
Електрика (електричне обладнання)	Н01, Н02, Н05
Сепарація; змішування	В01 - В09
Формовка (металу)	В21 - В23	невизначена
Хімія (біохімія, виробництво цукру, шкіри)	С12 - С14
Транспортні засоби	В60 - В 64
Буріння; гiрнична справа	Е21	зростаюча
Електрика (електронні схеми, техніка зв'язку)	Н03, Н04
Харчові продукти; тютюн	А21 - А24	стабільна	середній
Формовка (обробка матеріалів)	В24 - В30, В32
Хімія (фарбники, мастила тваринного i рослинного походження)	С09 - С11	невизначена
Освітлення; опалення	F21 - F28
Хімія (неорганічна)	С01 - С05
Металургія	С21 - С23, С25, С30	спадаюча
Будівництво	Е01 - Е06
Друкарська справа	В41 - В44
Прилади (музичні інструменти, накопичення інформації)	G09 - G12	зростаюча
Хімія (макромолекулярні сполуки)	С08	стабільна
Речі особистого або домашнього вжитку	А41 - А47
Транспортні засоби (транспортування, зберігання)	В65 - В68
Зброя; вибухові роботи	F41, F42, C06	невизначена	низький
Загальне машинобудування	F16 - F17
Прилади (годинникова справа, регулювання, обчислення)	G04 - G08
Ядерна фізика	G21
Текстиль чи еластичні матеріали	D01 - D07	спадаюча
Папір (включаючи клас В31)	D21, D31

Залежно від строку використання винаходів застосовуються різні модифікації формули (2); Оцінка кількості заявок з урахуванням ретроспективи здійснюється за формулою

(Nj(tn)kj)

P(tn)=У -------- (3)

kj(tn)

де P(tn) - кількість заявок на винахід в регіоні (галузі) в tn році; j - індекс рубрики МПК (міжнародної патентної класифікації); Nj(tn)- кількість заявок в j-й рубриці МПК у tn році; Kj(tn) - коефіцієнт "дублювання" j-ї рубрики МПК у tn році; Kj- коефіцієнт максимального "дублювання" рубрик МПК.

Як показники оновлення виробничого апарату (на рівні країни, регіону чи галузі) в розрахунках пропонується використовувати:

- досягнення раціональної "вікової" структури винаходів (постійне збільшення в перспективному періоді питомої ваги "молодих" винаходів у їх загальному обсязі і забезпечення постійного вибування "старих" малопродуктивних винаходів);

- зменшення навантаження на економічну систему (динаміка питомої ваги нових використовуваних винаходів не повинна випереджати темпи зростання тиражування існуючих);

- забезпечення такої інноваційної політики, за якої зберігаються обсяги використання винаходів, рівень показників ефективності яких не нижче тих, що вперше вводяться у процес виробництва (при цьому темпи росту використання не можуть випереджати темпи росту кількості заявок).

У третьому розділі "Регулювання процесу інноваційного розвитку економіки засобами державного стимулювання", з урахуванням важливої ролі в інноваційному розвитку економіки малих та середніх підприємств, автором проаналізовано основні форми фінансової підтримки, що надають урядові структури зарубіжних країн з метою стимулювання інноваційної активності таких підприємств. Наводиться також системна інформація стосовно структури податкових пільг, що стимулюють збільшення фінансування досліджень та розробок у приватному секторі розвинутих країн світу. Запропоновано систему джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні (таблиця 3) відповідно до стадій ЖЦН та рівнів управління.

В умовах ринкової економіки суттєво змінюється характер відносин, пов'язаних із захистом та використанням об'єктів промислової власності, до яких відносяться винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Ринкову ситуацію в цій сфері можна представити як систему взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами, що беруть участь у створенні, використанні (у тому числі несанкціонованому) та захисті продуктів інтелектуальної праці. В розділі розглядаються також технологія комплексу заходів (правових, економічних, технічних, морально-етичних), що забезпечують перевагу офіційним монополістам об'єктів промислової власності (авторам і патентовласникам) і їх законним користувачам (виробникам-ліцензіатам) та створюють незручності для несанкціонованого користування виробниками - "піратами".

Таблиця 3

Система джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні

	Стадії життєвого циклу нововведень
Рівні регулювання інноваційної діяльності	Фундаментальні дослідження	НДДКР	Освоєння і початок виробництва і реалізації (часткова самоокупність)	Становлення виробництва і диференціація продукції, що випускається (самоокупність і прибутковість)	Розширення виробництва (прибутковість)	Усталене виробництво (висока рентабельність)
Загальнодержавний	Бюджет, Фонд фундаментальних	Бюджет	Кошти Української державної інноваційної компанії	Податкове
Міжгалузевий і регіональний	досліджень	Кошти урядових і регіональних фондів і програм	регулювання
Галузевий	Бюджет	Галузеві фонди	Галузеві інноваційні фонди Фонд конверсії
Підприємств	Кредит	Cтатутний фонд, власні кошти, залучені кошти сторонніх організацій	Інвестиції, реінвестиції, кредити банків, лізинг, франчайзинг, злиття з іншими підприємствами	Випуск цінних паперів, реінвестиції
Творчого колективу (особи)	Міжнародні наукові фонди	Особисті збереження, позички	Кредити	Амортизація

Відповідно до цього пропонується система стратегій використання та захисту промислової власності, в тому числі варіанти різноманітних патентних стратегій (стратегія домінуючого патенту, стратегія поєднання патенту із стандартом, стратегія "блоку патентів", стратегія закупівлі патентів, стратегія патентних пулів, стратегія мотивації, стратегія підвищення репутації підприємства тощо).

Проаналізовано основні принципи державної інноваційної політики промислово розвинутих країн як важливої функції держави, виділено її стратегічні і тактичні аспекти.

Механізм створення і розповсюдження нововведень, маючи суттєві національні особливості, передбачає три загальні складові: систему державної підтримки фундаментальних та пошукових досліджень; різноманітні форми і джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень; максимальне стимулювання інноваційних підприємств, організацій та їх підтримку. Найбільш важливим завданням є вироблення стратегії, що забезпечує можливість гнучкої зміни пропорцій між темпами розвитку наукового, технічного і виробничого потенціалів. Створення такої системи взаємодії всіх учасників циклу, яка забезпечує науково-технічний прогрес, є головним завданням інноваційної політики держави.

В роботі, на основі узагальнення ролі рівня творчої активності працівників, запропоновано основні принципи, на яких має базуватися механізм управління інноваційним процесом в умовах формування ринкової економіки. На основі узагальнення найбільш сучасних варіантів напрямів реалізації науково-технічної та інноваційної політики розвинутих країн в роботі обгрунтовується формування інноваційної політики з найбільш притаманними для України (на різних етапах) рисами, що поєднує різноманітні моделі ("державної підтримки інноваційних форм", "активної дифузії інновацій", "формування локального інноваційного середовища", "розвитку міжгалузевих науково-технічних комплексів і технопарків, "модель СНД", "світової співпраці", тощо).

Висновки

В результаті виконання дисертаційного дослідження автором здійснено теоретико-методичне обгрунтування та розроблено моделі і практичні рекомендації щодо створення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Основні науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволили зробити такі висновки:

1. Визначено взаємозв'язок інституту правової охорони наукових відкриттів з піонерними винаходами через споживчу вартість наукових відкриттів, що є результатом творчої праці вчених, виступає у вигляді можливості задовольнити нові потреби суспільства, забезпечити більш високу ефективність суспільного виробництва завдяки зниженню його видатків, тобто забезпечити економію живої і уречевленої праці. Інститут правової охорони наукових відкриттів повинен виконувати насамперед регулятивні функції, стимулюючи фундаментальні дослідження і забезпечуючи оцінку ефективності отриманих результатів шляхом науково-технічної експертизи й охорону особистих майнових і немайнових прав авторів. Пропонується розробити спеціальний закон про наукове відкриття, підтримувати тенденцію включення наукових відкриттів до сфери патентної охорони, що має особливе значення в галузях біохімічних, біологічних і хіміко-фармацевтичних досліджень.

2. Виділено основні закономірності формування і освоєння відкриттів і винаходів. Розроблено основні принципи стратегії ефективного використання і захисту промислової власності. Пропонується механізм визначення інноваційної політики (підприємств, галузей, регіонів) на основі прогнозування структури, динаміки і рівня винахідницької активності.

3. Уточнено поняття життєвого циклу нововведення (ЖЦН), його основні показники. З позицій вимог управління ефективністю ЖЦН важливим моментом є класифікація видів ЖЦН за конкретними ознаками (предметна, за шириною кордонів, рівнем ієрархії). Проведені дослідження свідчать, що ЖЦН як інструмент управління інноваційною діяльністю в Українi ще не одержав відповідного визнання i не ввійшов у практику господарювання. Зроблено висновок про необхідність розробки системи контрольних показників (індикаторів), що всебічно відображають хід реалізації нововведень, дають можливість оцінити проходження інновації по всіх етапах ЖЦН. Виходячи з аналізу міжнародної практики пропонуються індикатори винахідницької діяльності: коефіцієнт винахідницької активності, коефіцієнт технологічної дифузії, коефіцієнт самодостатності (автономності) країни, коефіцієнт рівня залежності (інтегрованості).

4. Обґрунтовано поняття впровадження нової техніки як системи дій, що послідовно реалізується на основних етапах ЖЦН, спрямованих на доведення науково-технічних результатів до споживача (підприємства, відомства, організації, окремого працівника) з метою використання їх у своїй практичній діяльності чи продуктах цієї діяльності. Пропонується класифікація впровадження з точки зору матеріалізації об'єктів, рiвнів, масштабів i майбутніх результатів.

5. Науково обґрунтовано системну залежність (від віку, статі, освіти, стажу і змісту роботи, наявності досвіду роботи на робітничих посадах, рівня організації раціоналізаторської і винахідницької роботи на підприємстві, видів морального і матеріального стимулювання) різних організаційних, економічних i соціальних факторів, спрямованих на стимулювання науково-технічної творчості інженерів i робітників. Виявлено соцiально-економiчнi резерви нововведень - “бар'єри”, що стримують їх використання. Виділено основні стратегії інноваційної поведінки, кожній з яких відповідає свій тип iнноватора.

Запропоновано враховувати вплив соціально-економічних факторів на активність i результативність участі різних категорій працівників в інноваційній діяльності, при плануванні винахідництва i раціоналізації, створенні творчих колективів, розробці заходів з удосконалення цієї роботи.

6. Сформульовано моделі інноваційного розвитку, їх системні функції на різних етапах становлення ринкових відносин та запропоновано інструменти економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Охорона промислової власності в Україні. Святоцький О.Д., Петров В.Л., Андрощук Г.О. та інші / За ред. О.Д.Святоцького, В.Л.Петрова - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999, - 428 с. [Особисто здобувачем написано підрозділи 1.2.5 "Захист від недобросовісної конкуренції" - С. 30-40 (0,6 друк. арк.); Розділ 6 "Ліцензування і передача технологій" - С.177-239 (3,6 друк. арк.); Розділ 9 "Представництво у справах інтелектуальної власності (патентні повірені)". - С.292-317 (1,4 друк. арк.)].

2. Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий. Соловьев В., Андрощук Г., Егоров Н. и др. / Под ред. канд.техн.наук Р.Мюллера, канд.техн.наук В.Соловьева. - Киев, Украина; Дрезден, ФРГ, “ДЕМІУР”, 2000. - 284 с. [Особисто здобувачем написано підрозділ 1.3. "Нормативно-правовое обеспечение инновационной деятельности". - С.39-53 (0,8 друк. арк); підрозділ 1.5. "Организационные принципы построения и размещения инновационных структур различных типов". - С. 70-80. (0,4 друк. арк.); підрозділ 3.4. "Охрана объектов интеллектуальной собственности в международной торговле". - С. 229-245. (0,9 друк. арк).].

Публікації в наукових фахових виданнях

1. Андрощук Г.А. Социология невнедрения (социально-экономические резервы нововведений). // Бизнес Информ - 1995 - №47-48.-С. 32-35.

2. Андрощук Г.А. Зарубежный опыт стимулирования инновационной деятельности // Бизнес Информ - 1996. - №№ 1, 2, 3, 4.

3. Андрощук Г. Основные принципы государственной политики в инновационной сфере // Предпринимательство, хозяйство и право, - 1996. - № 2. - С. 48-51.

4. Андрощук Г. Правовая охрана научных открытий: состояние и тенденции Бизнес Информ - 1997. - № 16. С. 17-19, № 17. С. 15-20.

5. Андрощук Г. Государственная инновационная политика Польши // Бизнес Информ, 1999, №№ 15, 16, 17, 18.

6. Андрощук Г.О. Правове регулювання ноу-хау // Проблеми науки - 1999,- № 12. - С. 51-58.

7. Андрощук Г. Економічний механізм стимулювання інновацій // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип. 1/ Відп. ред. О.П.Степанов. - К.: КНЕУ, 2000 - С. 90-96.

8. Андрощук Г. Стимулювання інноваційної діяльності // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. - Вип. 2-3 / Відп. ред. О.П. Степанов. - К: КНЕУ. 2000 - С. 177-184.

9. Андрощук Г. Инновационная деятельность промышленных предприятий: сравнительный анализ. // Технічний прогрес та ефективність виробництва. Вісник Харківського державного політехнічного університету “Спеціальний випуск “Інтелектуальна власність”, Збірка наукових праць. Випуск 93: Харків, ХДПУ - 2000 - С. 117-131.

10. Андрощук Г. Влияние изобретательской деятельности на инновационный процесс. // Проблеми науки - 2001. - № 5.- С. 45-48.

11. Андрощук Г. Рынки технологий: проблемы лицензионного обмена. Стратегія економічного розвитку України: Наук. Зб. - Вип. 7 - К.: КНЕУ, 2001,- С. 183-196.

12. Андрощук Г. Правовая регламентация служебных изобретений // Проблеми науки - 2001. - № 1.- С. 34-40.

13. Андрощук Г. Инновационная политика ЕС: состояние и тенденции. // Проблеми науки - 2002. № 12.- С. 25-32.

Публікації в інших наукових виданнях

1. Інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник // Жукович В.П., Жуйкова Є.Н., Ізотенко О.І., Андрощук Г.О. та ін. - К: Мінстат України - 1996 - 98 с. [Особистий внесок автора: вперше запропоновано об'єднати за ЖЦН статистичну інформацію, що характеризує раціоналізаторську, винахідницьку та патентно-ліцензійну роботу, створення нових типів техніки, оновлення продукції машинобудування, впровадження інновацій в цілому по Україні, в міністерствах, відомствах та регіонах в один статистичний збірник.]

2. Андрощук Г.О. Оцінка промислової та інтелектуальної власності // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1997. № 9. С. 59-70.

3. Androshchuk G. Statutory regulation of the protection of commercial secrets in Ukraine Ukrainian. Law Review Issue 3. Volume 1. 1998. - P. 16-18.

4. Андрощук Г. Прогнозування інноваційної політики на основі структури і динаміки винахідницької активності // Інтелектуальна власність, - 1999, № 1, С. 9-14.

5. Андрощук Г. Винахідницька активність в країнах Європейського Союзу: стан та тенденції // Інтелектуальна власність - 2001. № 3, С. 6-8.

6. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до СОТ. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України / Упорядник Г.О. Андрощук. - К: Парламентське видавництво, 2002 - 359 с.

7. Андрощук Г. Раціоналізаторська діяльність за кордоном // Інтелектуальна власність. - 2003, № 4, - С.29-34.

8. Андрощук Г. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: стан і тенденції // Адвокат, - 2003, - № 2 . С. 20-22.

Анотація

Андрощук Г.О. Організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. -- Економіка і управління науково-технічним прогресом. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. - Київ, 2003.

У дисертації досліджуються організаційно-економічні аспекти стимулювання інноваційної діяльності в промисловості, зокрема у винахідницькій, раціоналізаторській і патентно-ліцензійній діяльності в умовах переходу до ринку.

Здійснено теоретично-методичне обгрунтування та розроблено механізми і практичні рекомендації щодо створення організаційно-економічного стимулювання інноваційної діяльності. Досліджено сучасний стан ринку і структури інновацій, їх вищої форми - винахідництва. На цій основі виділено основні закономірності формування і освоєння відкриттів і винаходів. Запропоновано механізм визначення інноваційної політики на основі прогнозування структури, динаміки і рівня винахідницької активності, класифікацію впровадження нововведень.

...