Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.565:36):338.242(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

Капильцова Вікторія Володимирівна

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Крихтін Євген Іванович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України,професор кафедри економічної теорії, заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Тютюнникова Світлана Володимирівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків), професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

кандидат економічних наук, Литвин Валерія Вікторівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), відділ економічних проблем охорони праці та соціальної політики

Захист дисертації відбудеться 21 лютого 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул.Челюскінців, 198а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес ринкової трансформації економіки зумовлює необхідність розробки принципово нових методологічних підходів щодо аналізу, оцінки та регулювання соціально-економічних процесів з метою досягнення перманентного економічного зростання і соціального прогресу в суспільстві. У сучасний період суттєвому перегляду підлягають основні уявлення про найважливіші складові життєзабезпечення населення. Безумовно, ринкова система взаємодії не тільки відображає можливість найбільш активної та вільної соціально-економічної дії, але і містить додаткові фактори соціального ризику, супроводжується значними економічними та соціальними втратами. Логіка диференціації господарсько-економічних, соціально-економічних, соціальних відносин зумовлює, по-перше, необхідність розробки ефективної моделі соціальної політики, яка здатна забезпечити адаптацію громадян до нових умов життя та нівелювання соціальних конфліктів в суспільстві;по-друге, пошук нових соціальних регуляторів рівня життя населення та створення базового механізму гарантованого соціального захисту.

На жаль, сучасна модель соціальної політики України спирається на низку принципів, які несумісні з ринковою системою. Так, добробут кожної людини залежить не тільки від інтенсивності та якості трудової діяльності, обраної стратегії життєвої поведінки, а також від загальної ефективності економіки і політики держави. Цілком зрозуміло, що основні елементи системи соціальних гарантій, які існували за часів адміністративно-командної економіки, з переходом до ринкової економічної системи виявилися несумісними не лише з фінансовими можливостями держави, а й з ринковими механізмами. У зв'язку з цим, домінуючим напрямком соціальної політики України є консервація заходів соціального захисту на рівні грошово-компенсаційних механізмів, використання пільг, привілеїв, що підвищує ступінь податкового тиску, призводить до перевантаження соціальних фондів і бюджету, а також до фінансового дисбалансу. Тому розбудова демократичної соціально-правової держави супроводжується створенням ефективної системи соціального управління. Здійснення основних напрямків соціальної політики потребує розроблення науково-обґрунтованого економічного механізму реалізації соціального захисту щодо створення умов, які б забезпечували усім громадянам повноцінне життя, гарантували їм рівні можливості для участі в економічному, політичному і соціальному житті держави.

Еволюцію сучасної економічної думки в галузі теоретичних основ взаємозв'язку розподілу та соціального забезпечення представлено науковою спадщиною С.Л.Брю, М.Вебера, Дж.Гелбрейта, Р.Даля, Дж.М.Кейнса, Х.Ламперта, А.Маршалла, А.Пігу, П.Самуельсона, М.Фрідмена, Ф.А.Хайека, П.Хейне та інших. Серед сучасних українських вчених-економістів, які внесли істотний вклад у розробку проблеми оптимізації соціального забезпечення, гідне місце займають О.Амоша, Н.Анішіна, О.Базилюк, Л.Білоусова, Н.Вітренко, Д.Дема, В.Єременко, Т.Кір'ян, А.Кощєєв, А.Колот, Т.Косова, Е.Лібанова, В.Мандибура, В.Новіков, О.Новікова, В.Онікієнко, Ю.Палкін, О.Рачук, В.Скуратівський, Г.Тарасенко, С.Тютюннікова, А.Ягодка. Теоретичною базою дослідження стали роботи чималої кількості вчених Росії: З.Бербешкіної, Ф.Бурджанова, Н.Грищенка, Н.Денісова, І.Домніної, Є.Капустіна, О.Козловського, Л.Кунельського, Є.Мальгінової, К.Микульського, Л.Ржаніциної, Н.Римашевської, А.Римашевського, В.Роіка, Г.Слезингера. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій по різних аспектах соціального захисту населення, серед вчених дотепер не досягнуто єдності у визначенні категоріального статусу соціальних гарантій, організаційно-фінансових джерел, форм та механізму їх реалізації в умовах трансформації економічної системи. Актуальність проблеми формування та реалізації ефективної системи соціальних гарантій, її теоретична та практична значущість, високий ступінь дискусійності, необхідність осмислення та використання вітчизняної і закордонної теоретичної спадщини й практичного досвіду в цій сфері зумовили вибір теми, мету та задачі дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького національного університету і в рамках теми “Формування ринкової економіки в Україні” кафедри економічної теорії Донецького національного університету (номер держреєстрації - 0196U014518).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є визначення функціональної ролі інтегрального комплексу соціальних гарантій та розробка механізму його забезпечення в процесі становлення в Україні ринкових відносин.

Виходячи з цієї мети, в роботі поставлено та вирішено такі задачі:

з'ясовано та обґрунтовано категоріальну сутність таких понять, як “соціальна гарантія”, “соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, “соціальне страхування”, а також виявлено їх особливості та відміни у сучасних соціально-економічних умовах України;

наведено характеристику феномена “соціальної справедливості” відповідно умовам трансформаційного періоду в Україні;

визначено місце, роль та функціональні можливості розподільного механізму у відтворювальному процесі як економічної основи соціального захисту;

здійснено порівняльний аналіз базових соціальних моделей захисту населення в країнах з розвиненою ринковою та перехідною економікою;

проаналізовано сучасну соціально-економічну ситуацію в Україні;

визначено шляхи та методи формування механізму реалізації соціальних гарантій в Україні.

Вирішенню даних задач відповідає структура дисертаційної роботи.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають економічні та соціальні процеси, а також відносини, що виникають при реалізації системи соціальних гарантій в конкретних соціально-економічних умовах.

Предметом дослідження є соціальні гарантії як економічна категорія та механізм їх забезпечення в системі соціального захисту населення.

Методологія дослідження та джерела інформації. Теоретичною основою дослідження є наукові розробки класиків економічної теорії, сучасні роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали міжнародних і українських науково-практичних конференцій. Фактологічну базу дослідження складають законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Декрети та Постанови Кабінету Міністрів України, державні програми, документи органів державного управління, матеріали загальноукраїнської та регіональної періодичної преси, а також офіційні звітні дані Держкомстату України.

В роботі проаналізовано реальні процеси та взаємозв'язки, що характеризують динаміку соціального захисту в умовах формування ринкових структур різних типів у розвинених країнах і в процесі становлення соціально орієнтованої економіки в Україні. Основоположним методом дослідження є діалектичний спосіб пізнання процесів та явищ, що характеризують закономірності розвитку розподільних відносин взагалі та соціального забезпечення зокрема. Використано також традиційні методи: сходження від абстрактного до конкретного, співвідношення історичного та логічного, системно-структурний аналіз і синтез, абстрагування, систематизація й узагальнення, методи порівняльного, статистичного аналізу; застосовано пакети прикладних програм Microsoft Word, Microsoft Excel, чим забезпечено достовірність і обґрунтованість одержаних результатів та узагальнення висновків щодо кола питань, розглянутих у дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у роботі дістало подальший розвиток дослідження економічних засад формування базових моделей соціального захисту; систематизовано основні соціальні гарантії населенню в Україні; удосконалено наукові положення та підходи щодо формування системи гарантованого соціального захисту населення, адаптованої до сучасного соціально-економічного становища в країні, а саме: на підставі дослідження динаміки економічних та соціальних процесів в трансформаційний період визначено сучасний категоріальний статус та надано авторське трактування сутності поняття “соціальні гарантії”, яке полягає в розмежуванні форм (рівнів) забезпечення комплексу елементарних умов життєдіяльності людини відповідно ступеню соціального ризику, що розвиває далі економічну теорію та позитивно впливає на створення наукової бази щодо розробки державних (регіональних) програм соціального захисту;

на підставі аналізу механізму соціального управління в умовах становлення ринкових відносин виявлено особливості та взаємозв'язок таких категорій, як “соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, “соціальне страхування”, “соціальна допомога”, що безумовно сприятиме подальшому науково-практичному вирішенню проблем соціального захисту в Україні;

обґрунтовано необхідність використання поняття “соціально-економічна справедливість” як критерію оцінки ступеня рівності (нерівності) в економічному становищі громадян відповідно сучасних умов суспільного розвитку, що дозволить сформувати ефективний механізм соціального управління;

представлено багаторівневу систему соціального захисту населення на основі аналізу формування розподільних пропорцій та обґрунтовано форми розподілу, що забезпечить реалізацію соціальних гарантій в економічній системі ринкового типу; на підставі аналізу соціально-економічного становища в країні розроблено стратегію формування і реалізації системи соціальних гарантій, яка спрямована на ліквідацію бідності та поступове підвищення життєвого рівня населення відповідно європейським стандартам;

запропоновано авторську модель соціальної політики в умовах становлення ринкових відносин та визначено фундаментальні принципи соціального прогресу і пріоритетні напрямки державного регулювання економіки, що безпосередньо прискорить формування соціально орієнтованого суспільства в Україні.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в подальшому розвитку наукової бази щодо створення умов для формування і реалізації ефективної соціальної політики на основі визначеної стратегії, зокрема в розробці науково-практичних основ забезпечення гарантованого соціального захисту різних категорій населення, які будуть сприяти:

по-перше, підвищенню життєвого рівня населення країни взагалі;

по-друге, відтворенню в Україні соціальної та економічної стабільності;

по-третє, закладенню основи щодо подальшої оптимізації соціального управління.

Теоретичні положення дисертації розвивають далі економічну теорію, виступають методологічною основою при проведенні подальшої науково-дослідницької роботи та будуть сприяти удосконаленню правових засад визначення державних соціальних стандартів й нормативів при розробці та реалізації системи заходів, що передбачає формування соціально орієнтованої економіки ринкового типу. Висновки та пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані в навчальному процесі для поглиблення змісту та логіки викладання економічної теорії, макро- і мікроекономіки, спецкурсів відповідно теми дослідження, а також можуть служити навчально-методичним матеріалом щодо курсових та контрольних робіт. Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися і одержали схвалення на наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (м. Харків, травень 1999 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року” (м. Донецьк, вересень 1999 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів (Оптимум - 2000)” (м. Харків, листопад 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (м. Донецьк, жовтень 2001 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових робіт загальним обсягом 3,19 д.а., з яких автору належить 3,19 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 210 найменувань, містить 175 сторінок машинописного тексту, 8 таблиць, 13 рисунків, 3 формули, 2 додатки.

соціальний гарантія ринковий економічний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано мету і задачі дисертації, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, практичне значення висновків, пропозицій та рекомендацій.

У першому розділі “Соціально-економічні передумови формування інтегрального комплексу соціальних гарантій” визначено сучасний категоріальний статус основних понять і термінів, які використовує соціальна політика, зокрема дістало подальший розвиток дослідження сутності й змісту соціальних гарантій на основі аналізу функцій і способів їх реалізації, а також запропоновано основні напрямки удосконалення розподільного механізму, що стимулюють ринковий характер трансформаційних перетворень і забезпечують реалізацію гарантованого соціального захисту. Проведене дослідження дозволяє констатувати відсутність у вітчизняній науковій літературі чіткого визначення соціальних гарантій як найважливішого елемента системи регулювання соціально-економічних процесів, що, безумовно, стримує науково-практичне вирішення проблем суспільного розвитку, особливо в трансформаційний період. Світовий досвід забезпечення соціально гарантованих умов життєдіяльності людини свідчить про наявність загальних підходів до їхнього формування. Розходження, як правило, обумовлені наступними обставинами: а) специфікою соціально-економічної системи; б) рівнем економічного і соціально-політичного розвитку; в) стадією економічного циклу; г) особливостями історичного розвитку і ціннісних орієнтацій громадян. Причому принципові підходи до соціальних гарантій відрізняються більшою стійкістю, чим ставлення до їхніх певних елементів, масштабів та умов реалізації (рис. 1).

Поза всяким сумнівом, необхідними передумовами ефективного соціального управління є формування (використання) системи загальновизнаних соціальних стандартів рівня та якості життя з урахуванням системи соціальних гарантій в умовах становлення ринкових відносин, а також приведення економіко-правових основ у відповідність з інтересами соціальної стабільності і безпеки. Тому державні мінімальні стандарти варто використовувати для визначення пріоритетів державної політики, для формування бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, для розробки програм економічного і соціального розвитку, а також для оцінки досягнутого рівня розвитку соціальної сфери й інструмента розподілу ресурсів. Крім того, необхідно розмежовувати елементи соціальної допомоги і соціальної підтримки. Перший припускає повне (часткове) відшкодування державою мінімальних витрат існування людини на рівні загальновстановлених стандартів (матеріальна допомога малозабезпеченим, дотації на фінансування соціальної сфери); другий - витрату коштів на мобілізацію здібностей громадян.

Складовою частиною розглянутої проблеми є визначення і вимір малозабезпеченості населення, що як соціально-економічне явище має кілька рівнів і характеризується набором соціальних стандартів. Аналізуючи зміст таких категорій як “рівень життя”, “життєзабезпечення” у дисертації розглянуто систему показників малозабезпеченості, логічний взаємозв'язок між якими представлений на рис. 2.

У науково-практичному аспекті чіткого теоретичного осмислення вимагає ідеологія мінімальної заробітної плати, що являє собою одночасно і соціальну категорію, і категорію ринку робочої сили.

Варто зазначити, що мінімальний розмір оплати праці повинний відповідати рівню прожиткового мінімуму.

І на даному етапі становлення ринкових відносин прожитковий мінімум доцільно розраховувати на основі статистичного, ресурсного, комбінованого методів, що забезпечує, на думку автора, поетапне збільшення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, допомоги по безробіттю й інших соціальних виплат до величини розглянутого стандарту.

Рис. 1. Науково-методичні основи забезпечення соціальних гарантій

Поряд з цим науково обґрунтована реалізація соціальних гарантій вимагає дотримання основних співвідношень між розглянутими показниками.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Взаємозв'язок показників малозабезпеченості:

МСБ- мінімальний споживчий бюджет;

ПМ- прожитковий мінімум;

ЗП_min- мінімальна заробітна плата;

Д_н- доходи населення.

Процес трансформації суспільної системи, становлення ринкових відносин, руйнуючи традиційні форми життя, вимагає розробки науково обґрунтованої концепції соціальної справедливості і соціальної відповідальності. Як одне з виражень соціальної сутності людини справедливість затверджується як феномен суспільної свідомості, по-різному виявляючись у її формах, визначається всією системою соціально-економічних відносин (виробництво, розподіл, обмін, споживання) і спрямована в остаточному підсумку на їхнє перетворення.

Як відомо, економічна теорія враховує гуманітарні наслідки дії економічних законів і механізмів. Тому соціальна справедливість як економічна категорія необхідна для визначення можливості використання наслідків економічного прогресу в інтересах особистості. Це визначає необхідність соціальної відповідальності індивіда за реалізацію своїх суспільно значимих функцій. Іншими словами, відносини справедливості і відповідальності - рухома норма-регулятив соціально-економічних взаємодій, зміна якої відбувається в міру економічного, соціального, культурного відновлення суспільства. Механізми, обрані для реалізації соціальної справедливості, можуть бути ефективними тільки при розмежуванні й узгодженні соціальних цілей суспільства й економічних засобів їхнього досягнення. Єдиний шлях подолання ринкової нерівності в умовах реального ринку виходить із самого ринкового механізму. При цьому провідною функцією “видимої руки” держави повинне стати максимальне ослаблення сил, що перешкоджають розвитку вільного ринку, шляхом формування демократичних інститутів та реалізації ефективної економічної політики, яка повинна враховувати взаємозв'язок розподілу доходу і стимулювання економічного зростання. Тому, держава зобов'язана забезпечити пріоритет для зароблених доходів щодо інших способів їхнього добування.

З'ясування ролі і дослідження функціональних можливостей розподільного механізму дозволило установити, що існуючі в умовах ринку основні форми розподілу (за результатами праці, за власністю, за соціальними трансфертами) є потенційними носіями елементів гарантованого соціального захисту, тобто розподіл відповідно до суспільних законів установлює частку, у якій соціальні групи беруть участь у виробленому ВНП. Рівень споживання, диференціація доходів окремих соціальних груп визначаються характером розподілу. На рівні розподілу НД на фонди споживання і нагромадження закладаються основи системи соціальних гарантій. У залежності від установлених пропорцій реалізується головна соціальна гарантія економічної системи ринкового типу: пропорційна залежність величини доходу від ефективності функціонування всіх суб'єктів економічних відносин. Розподіл ВНП у частині фонду життєвих коштів завершується формуванням сімейного доходу. На даному рівні остаточно визначається відповідність міри праці й міри споживання. Таким чином, розподіл являє собою єдиний процес формування відносин між виробництвом, державою і населенням на всіх рівнях національної економіки. І при всьому різноманітті форм розподілу при переході до ринку вони повинні гарантувати задоволення потреб суспільства і забезпечувати безпосередній зв'язок з кінцевими результатами виробництва - створеною і реалізованою вартістю. При цьому одержання матеріальних благ понад гарантованого суспільством мінімуму повинне супроводжуватися збільшенням кількості і зростанням якості праці, тому що в іншому випадку має місце порушення принципу “зворотного зв'язку” між мірою праці і мірою споживання, що призводить до порушення спочатку функцій обміну, а потім функцій споживання і виробництва.

Нова економічна обстановка вимагає нових підходів до логіки прогнозування доходів населення. В умовах інфляції ціни варто розглядати як незалежну змінну. У балансі грошових доходів (витрат) населення необхідно враховувати нове соціально-економічне угруповання населення і нові види доходів. Само улаштування ринкової економіки робить неминучим втручання держави в сферу доходів з метою їхнього перерозподілу. При цьому масштаби перерозподілу доходів між секторами економіки, населенням і підприємствами можна оцінити на основі співвідношень індексів, що змінюються, ВВП і реальних грошових доходів різних верств населення. І мінімум перерозподільної функції держави повинний знаходитися в межах установлених соціальних гарантій. Звідси є необхідними розробка зваженого підходу щодо формування в загальнодержавному порядку на довгостроковій основі системного набору принципових положень бюджетного устрою та визначення функцій окремих його складових.

В другому розділі “Механізм забезпечення соціальних гарантій в умовах становлення ринкових відносин” виявлено особливості соціально-економічного розвитку України в умовах трансформаційного періоду; обґрунтовано необхідність і напрямки реформування соціальної політики; визначено генеральні соціально-економічні функції державного управління перехідною економікою; а також запропоновано основні принципи побудови механізму соціального захисту населення.

Проведене дослідження дозволило констатувати, що соціальний захист - це багатоаспектне поняття. Як продукт ринкової економіки, воно відноситься до категорій не тільки соціально-трудових, але і розподільних відносин. Соціальний захист - це специфічний товар, на який існує попит споживачів, у регулювання якого зобов'язане втручатися держава. Тому, автор вважає: соціальний захист являє собою комплекс заходів щодо виявлення причин соціальних ризиків, оцінки можливого впливу на них на різних етапах прояву, а також забезпечення соціальних гарантій відповідно економічним умовам суспільної системи. Тому що головною складовою механізму соціального захисту є регулювання величини заробітної плати, то збільшення останньої необхідно розглядати як фактор відтворення і стимулювання робочої сили, що викликає зростання споживчого попиту і пожвавлення пропозиції праці.

Аналіз ролі соціальних факторів у функціонуванні економіки України дозволив виявити латентні зміни, а саме: кризу ціннісних орієнтацій у суспільстві; зміну мотивів (орієнтирів) економічної активності соціальних суб'єктів; відсутність сформованої нової системи норм, соціальної відповідальності в суспільстві; вплив застарілих уявлень і появу адаптаційних установок. Названі обставини обумовлюють необхідність формування діючого механізму державного управління, запуску ринкових важелів, а також забезпечення ефективної соціальної політики (рис. 3).

Перехід до ринку припускає створення такого соціального стандарту справедливості, у рамках якого зрівнялівка повинна заміститися свободою самореалізації, повагою до особистої індивідуальності та підтримкою тих, хто власними зусиллями переборює несприятливі соціально-економічні обставини. На зміну огульній соціальній політиці повинна прийти політика мінімальної цільової підтримки тих громадян, доходи яких знаходяться нижче встановленого гарантованого рівня. І ефективна соціальна політика вимагає аналізу всього логічного ланцюга від виникнення і розвитку соціальних потреб до їхнього задоволення.

Підкреслюючи пріоритет держави в вирішенні соціальних проблем, не варто зводити до мінімуму роль інших суспільних інститутів, а також самого працівника в забезпеченні особистого соціального захисту. Особливе значення належить бізнесу, тому необхідно звільнити його від дестимулюючого податкового тягаря, а також потрібні розробка і комплексна реалізація програм стабілізації, приватизації і структурної перебудови економіки.

При цьому головною силою, що протистоїть становленню і розвитку ринкових відносин в Україні, є влада, як економічна, так і політична, що породжує несправедливість в економічних відносинах, що суперечить ідеї створення соціально орієнтованої ринкової економіки.

Рис. 3. Трансформація моделі соціальної політики при переході до ринкової економіки

Так, згідно прийнятим у світі критеріям, приблизно 28% українців варто кваліфікувати як бідних, до того ж глибина бідності складає 23,1%. Зростання рівня бідності в Україні автор пояснює наступними причинами. По-перше, наявністю м'яких бюджетних обмежень (для високовитратних галузей), спрямованих на збереження старих галузей, що блокує створення нових приватних підприємств. По-друге, наявністю труднощів в адаптації населення до вимог нової системи, що свідчить про важливість його перепідготовки. І, нарешті, відсутністю належного контролю держави за урядовими витратами на соціальні потреби. Крім того, в Україні відбувається посилення регіональної диференціації доходів і рівня життя населення. Суперечливий розвиток договірних відносин між центром і регіонами, значний перерозподіл потоків фінансових ресурсів, спрямований на тимчасове вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів, а не на формування на місцях власної фінансової бази для реалізації соціальних функцій, призводять до підміни принципу безумовної дії загальнодержавних правових норм у соціальній сфері принципом залежності від поточних інтересів. До того ж через відсутність у країні механізмів балансування інтересів інституціональних груп має місце значний перерозподіл доходів, заощаджень на користь сектора загального державного управління.

Реорганізація соціального захисту повинна здійснюватися на основі розподілу повноважень між соціальним страхуванням і соціальною допомогою, переведення соціального забезпечення на принципи соціального страхування. Тому першочерговою задачею формування ефективного механізму соціального захисту є створення двох юридично незалежних економіко-організаційних її підсистем: соціального страхування і соціальної допомоги, остання використовується в тих випадках, коли важко чи неможливо застосувати соціальне страхування. Варто відмітити, що в умовах ринкових відносин характер і зміст соціального забезпечення не міняється, але змінюється його обсяг і умови гарантування. При цьому факторами, що визначають рівень соціального забезпечення, є джерело, механізм і схема фінансування соціальних заходів.

Сучасний механізм забезпечення соціальних гарантій визначається специфікою самих гарантій, а також їхніх об'єктів. Забезпечення страхового захисту працюючих від різних ризиків будується на функціонально-страховому підході - по схожості потреб, що задовольняються, і специфіці правового регулювання, тобто “соціальне страхування” - це перетворена форма заробітної плати, що забезпечує “відстрочене споживання” і основна її функція - відтворювальна. Зараз самі громадяни покликані вирішувати питання про “ступінь” і “обсяг” своєї соціальної захищеності. При цьому сплатою страхових внесків забезпечуються не тільки приватні інтереси застрахованих, але і публічні інтереси, які пов'язані з реалізацією принципу соціальної солідарності.

Проведене дослідження дозволяє констатувати, що частка існуючих видів соцстрахування в розвинених країнах дорівнює приблизно 60-70% усіх витрат на цілі соціального захисту і 10-20% ВВП. При цьому головною підсистемою соціального забезпечення в перехідних умовах є державне соціальне страхування. Відповідно до цього розподіл єдиної системи соціального страхування України на юридично і господарчо незалежні цільові страхові фонди (створення яких повинно забезпечуватися на рівні галузі) дозволить, по-перше, полегшити і раціоналізувати взаємини зі страхувальниками, оскільки специфічні особливості різних видів страхування можуть бути типізовані на галузевому рівні, де вони істотно диференційовані; по-друге, буде сприяти підвищенню ролі особистих нагромаджень і особистої відповідальності індивіда, а також ролі та соціальної відповідальності приватного сектору економіки. Крім того, повинний бути гарантований юридичний і економічний суверенітет соціальних фондів, що дозволяє їм розміщувати резервні й інші тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку. А в межах цієї системи можуть створюватися холдингові компанії, що займаються підприємницькою діяльністю для досягнення соціально значущих цілей. І відповідно критеріям ринкового господарства з метою забезпечення результативності соціальних заходів необхідно надавати підприємствам можливість розпоряджатися своїми страховими внесками, а також переглянути межі участі сторін у формуванні джерел фінансування соціального забезпечення в напрямку більш пропорційного розподілу відповідальності. У зв'язку з цим у роботі визначено заходи, спрямовані на залучення заощаджень підприємств, громадян і ефективну їх трансформацію в інвестиційні ресурси, що буде сприяти формуванню власника - головного суб'єкта ринкових відносин.

У третьому розділі “Концептуальні підходи та перспективи щодо удосконалення соціальної політики в Україні” представлено концептуальні основи соціальних перетворень, зокрема визначено цілі, критерії оцінки й етапи реалізації стратегії забезпечення соціальних гарантій; розроблено оптимальну модель соціальної політики в умовах формування ринкових відносин на основі сформульованих принципів соціального прогресу і державного управління відповідно соціальним вимогам організації суспільних відносин.

Соціальна реформа - це, насамперед, реформа економічних відносин: соціальна функція може повноцінно реалізовуватися за умови високого рівня економічного розвитку. Автор вважає, що для забезпечення економічного зростання в Україні доцільно, по-перше, стимулювати ті галузі, що здатні максимально оперативно реагувати на підвищення споживчого попиту; по-друге, провести структурну перебудову економіки галузей з високим рівнем додаткової вартості, у яких країна має конкурентні переваги. До того ж перспективи соціального прогнозування будуть більш достовірними, якщо добиватися зниження економічної нерівності шляхом гнучкої податкової політики, раціоналізації соціальних трансфертів, стимулювання малого і середнього бізнесу, захисту прав дрібних акціонерів. Згідно з цим варто провести інвентаризацію пільг і привілеїв, перейти від адміністративних до економічних заходів стабілізації фінансового ринку, а також забезпечити ефективну взаємодію різних суспільних інститутів. Також нагально необхідна реалізація принципів соціальної справедливості в економічних відносинах. Мова йде власне кажучи про всі стадії процесу розширеного відтворення суспільного продукту. Так, на стадії виробництва - основна роль належить структурним зрушенням на користь споживчого сектора при удосконалюванні відносин власності. У процесі обміну істотне значення має своєчасне виконання договірних зобов'язань для задоволення (по якості, кількості, ціні) потреб населення в товарах і послугах. Безумовно, необхідно налагодити і забезпечити стійкі, тривалі й раціональні (з погляду асортименту, якості продукції, місця розташування підприємств) зв'язки між виробництвом і споживанням. При розподілу створюється зона соціальних гарантій, забезпечуючи визначений мінімум життєвих благ. Нарешті, на стадії споживання повинні мати місце насичення ринку товарами і використання цін, доступних різним доходним групам, а також диференціація рівня споживання відповідно показникам роботи колективів підприємств (окремих працівників).

Таким чином, необхідно перейти від фрагментарних, слабко взаємозалежних пропозицій по вирішенню окремих соціальних проблем, до реформування патерналистських механізмів соціального захисту, до створення єдиної системи, прив'язаної сутнісними рисами до ринкової економіки. Крім того, варто визнати, що даної мети не можна досягти винятково шляхом підтримки “знедолених” - необхідний комплексний підхід, орієнтований як на бідні, так і на відносно забезпечені верстви суспільства. І соціальна стратегія покликана, по-перше, ліквідувати бідність і забезпечити динамічне зростання рівня життя населення; по-друге, гарантувати соціальну стабільність та соціальну безпеку в суспільстві; по-третє, соціалізувати структурні складові економічної політики держави (бюджетну, грошово-кредитну, інвестиційну, податкову, цінову та ін.)

Якщо розподіл грошових доходів є попереднім до розподілу матеріальних благ і послуг, то у даний час актуальною проблемою стає вивчення диференціації населення за рівнем доходів. У зв'язку з цим автором представлено альтернативний варіант розрахунку коефіцієнтів диференціації, що дозволяє найбільш вірогідно оцінити розподіл населення за рівнем доходів. При цьому об'єктом стимулювання є не люди, а їх економічні інтереси, що залежать від потреб окремої людини. Тому в основу нових економічних відносин треба закласти не прямий безпосередній розподіл (перерозподіл) трудових ресурсів, а непряме регулювання руху робочої сили, управління не самими об'єктами (підприємствами, працівниками), а соціально-економічним середовищем, у якому вони працюють. І тому що сьогодні робоча сила - реальний кредитор для підприємств за рахунок відчуження частини необхідного продукту (занижена оплата праці, заборгованість по заробітній платі), варто розробити і запустити механізми участі працівників у прибутку, капіталі підприємств. Зрозуміло, вибір інструментів економічного регулювання покликаний здійснюватися виходячи з ринкових критеріїв, що припускають досягнення оптимального ринкового результату в області соціальної політики. Крім того, наявність фактору невизначеності в сучасних умовах ускладнює уявлення кількісних параметрів, які характеризують взаємодії ринкових та соціальних процесів, і вимагає розробки масштабних програм з урахуванням взаємозв'язку економічних і соціальних змінних. У зв'язку з цим важливе значення має використання моделей економічного зростання, міжгалузевих, фінансових моделей.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що вимоги, які формуються соціальною концепцією, реалізуються в рамках змішаної моделі, що дозволяє поєднати соціальні гарантії й економічне примушення, ринкові механізми й державне регулювання, волю індивіду й упорядкованість суспільного життя. В умовах трансформаційного періоду повинна йти мова про принципову зміну ролі держави, що повинна зводитися до сприяння здійснення бажань індивіду підвищити свій добробут. Це припускає перерозподіл соціальної відповідальності між державою й індивідом. І перехід України в соціальну державу ринкового типу можливий тільки на основі реалізації ефективної системи соціальних гарантій і забезпечення цивілізованого функціонування капіталів, що припускає ринкову свободу, відповідальність капіталу перед суспільством, а також соціально необхідний в конкретних умовах перерозподіл доходів. Таким чином, основу нової моделі соціально-економічного розвитку України повинна представляти конвергенція рушійних сил, механізмів розвитку ефективного виробництва і споживчого попиту із соціальними гарантіями для всіх членів суспільства, а також визначення придатних для практичного використання єдиних принципів призначення соціальних трансфертів. Унаслідок цього необхідно створення системи незалежної соціальної експертизи, що дозволяє запобігти прийняттю соціально невиправданих рішень.

Аналіз соціально-економічної ситуації в країні, дозволяє визначити вихідні положення для побудови нової моделі соціальної політики в Україні. По-перше, у механізм реалізації соціальної політики повинні входити елементи державних соціальних гарантій, соціальної підтримки і лібералізму. По-друге, пріоритетним напрямком у соціальних реформах повинна стати турбота про працююче населення. Макросоціальний аспект даної проблеми - перерозподіл доходів на користь основної маси активного населення. Це дозволить істотно розширити ресурсну базу соціальної політики. Головне тут - наявність політичної волі уряду і розробка відповідних механізмів. При цьому соціальна політика не повинна суперечити фінансово-економічній політиці. І якщо держава дійсно прагне створити “економіку добробуту” з високим рівнем реалізації соціально-економічних прав людини, то, насамперед, необхідно добитись “економічної ефективності”.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми забезпечення соціальних гарантій в умовах становлення ринкових відносин в Україні. Суть основних висновків та пропозицій полягає в наступному.

Виявлено, що трансформаційна модель і методи її переходу в нову якість прийняли, на жаль, деструктивний характер: загострюється соціальна напруженість у суспільстві; зберігається значний рівень бідності та посилюється диференціація доходів громадян; має місце штучне заниження вартості робочої сили, яке стримує формування ринку праці і прискорює міграційний відтік, що з іншими негативними факторами дестимулює економічне зростання.

Відсутність загальноприйнятого понятійного апарату є одним з стримуючих факторів науково-практичного вирішення проблем соціального захисту населення. Тому, не претендуючи на остаточність запропонованих визначень понять, у роботі дається тлумачення термінів, що використовує соціальна політика, а також з'ясовано логічний взаємозв'язок і відмінність поміж ними. Зокрема, запропоновано власне трактування категоріальної сутності поняття “соціальні гарантії”, під якими автор розуміє встановлені і закріплені форми (рівні) забезпечення комплексу елементарних умов життєдіяльності людини, що формують рівнодоступність усіх членів суспільства до одержання життєво важливих благ, послуг та доходів. Систематизовано основні соціальні гарантії населення України, порівняльний аналіз яких дозволив сформулювати основні принципи їх забезпечення в умовах становлення ринкових відносин.

Установлено, що диференціація доходів і споживання в зв'язку з переходом до ринку припускає виділення двох самостійних аспектів реформування: з погляду “економічної ефективності” і з позиції “соціальної справедливості”. Теоретичне осмислення проблеми забезпечення “соціальної справедливості” дозволило зробити висновок, що перетворення суспільних відносин вносить деякі корективи в розуміння “соціальної справедливості”. Підвищення “економічної ефективності” супроводжується посиленням соціальної нерівності, при цьому вирівнювання соціально-економічних можливостей знижує темпи економічного зростання. Вирішення даного протиріччя вимагає забезпечення відповідності економічних відносин джерелам і цілям економічного зростання. Проблема співвідношення рівності та справедливості розглядається в дисертації з урахуванням діалектики єдності і розходження в рамках цієї цілісності.

Важливим моментом у питаннях перебудови розподільних відносин є осмислення їхнього органічного зв'язку з відносинами власності. Іншими словами, закріплення різноманіття форм власності і демократизація господарського життя - це і є ті глибинні процеси, що об'єктивно визначають зміст і основні напрямки удосконалення розподілу при переході до ринкових відносин, який повинний відповідати критеріям безпеки, справедливості, ефективності. І вихідний момент перетворень - децентралізація розподільних відносин, оскільки вони не диктуються зверху, а встановлюються і регулюються, головним чином, під впливом відносин конкуренції.

Сучасна ринкова система взаємодії містить різні види соціальних ризиків. У зв'язку з цим у роботі визначені напрямки, принципи, економіко-організаційні підсистеми соціального захисту; установлено, що провідними принципами повинні стати страховий принцип, принципи забезпечення і соціальної допомоги; обґрунтовано, що система соціального захисту повинна поширюватись на всі соціальні верстви населення з урахуванням об'єктивних переваг кожного з них.

Проведене дослідження фактів, аналітична обробка статистичних даних, оперативного матеріалу, аналіз соціальних факторів економічного розвитку, макросоціальних змін дозволили розробити стратегію реалізації системи соціальних гарантій. Як критерій формування (оцінки) даної стратегії виступають зміни рівня життя населення. Сформульовано основні принципи соціального прогресу, а також державної політики щодо блоку галузей, що надають населенню соціальні послуги. При цьому досягнення соціальної рівноваги в суспільстві можливо при наявності гарантій рівних соціальних прав, політики соціальної стабільності, державного регулювання в сфері економіки, доходів, зайнятості, а також фінансування соціальної інфраструктури як єдиної системи соціального відтворення і соціальних гарантій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) у провідних фахових виданнях:

1. Капыльцова В.В. Социальная защита населения в условиях перехода к рыночной экономике // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. - 1998. - № 2. - С.177-183.

2. Капыльцова В.В. Украина: проблема выбора социально-экономической модели // Технический прогресс и эффективность производства: Сборник научных работ. Выпуск 122 (в 4 частях). - Харьков: ХГПУ, 2000. - С. 3-6.

3. Капыльцова В.В. Социальные гарантии в условиях становления рыночной экономики в Украине // Вісник ДонДУЕТ. Серія "Економічні науки". - 2000. - № 8. - С. 67-72.

4. Капыльцова В.В. Пути совершенствования системы распределения доходов населения Украины при переходе к рынку // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов / Под. общ. ред. д.э.н., проф. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2000. - С. 229-233.

5. Капыльцова В.В. Уровень жизни населения в условиях становления рыночной экономики в Украине // Менеджер: Вісник ДонДАУ. - 2001. - №1 (13). - С. 110-114.

б) опублікованих за матеріалами конференцій:

1. Капыльцова В.В. Обеспечение эффективной занятости населения // Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. Збірник наукових праць. - Харків: ХІБМ, 1999. - С. 110-114.

2. Капыльцова В.В. Рынок и социальная защищенность (региональный аспект) // Материалы секции "Приоритеты научно-технического и инновационного развития" региональной научно-практической конференции "Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года". - Том 2. - Донецк: ДонГТУ Минобразования Украины, ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, 1999. - С. 117-121.

3. Капыльцова В.В. Концептуальные основы социальных преобразований в Украине // Теорія та практика управління у трансформаційний період: Тези доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф. (Донецьк, 4-6 жовт. 2001 р.). - Т. 1. Теоретико-методологічні аспекти трансформаційних процесів управління. Форми і методи державного управління. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. - С. 107-111.

в) в інших виданнях:

1. Капыльцова В.В. Проблемы формирования рынка труда в Украине // Вестник Донецкого института экономики и хозяйственного права. Серия "Экономика, финансы и банковское дело; управление, учет и аудит" / Ред. кол.: д-р экон. наук Кутыркин А.Н. (отв. ред.) и др. - Донецк: ДИЭХП, 1999. - С. 43-49.

АНОТАЦІЇ

Капильцова В.В. Соціальні гарантії в умовах становлення ринкових відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі забезпечення соціальних гарантій при переході України у соціальну державу ринкового типу. В зв'язку з цим у роботі розглянуто актуальні теоретичні, методологічні та організаційні аспекти формування ефективної системи соціального захисту населення.

В ході дослідження виявлено, що відсутність загальноприйнятого понятійного апарату є одним із стримуючих факторів науково-практичного вирішення проблем соціального захисту. Тому автором визначено категоріальну сутність таких понять, як “соціальні гарантії”, “соціальний захист”, “соціальне забезпечення”, “соціальне страхування”, їх особливості та відміни, а також встановлено логічний взаємозв'язок.

Результати аналізу соціально-економічного стану України дозволяють констатувати відсутність гарантованої системи соціального захисту. В зв'язку з цим визначено місце, роль та функціональні можливості розподільного механізму у відтворювальному процесі як економічній основі соціального забезпечення. Відповідно до цього, в роботі проаналізовано форми розподілу та запропоновано багаторівневу систему розподільних пропорцій, яка забезпечує гарантований соціальний захист. Виявлення основних недоліків діючої системи соціального захисту в Україні дозволило запропонувати пріоритетні напрямки їхнього подолання, зокрема, розроблено концептуальні основи соціальних перетворень, а саме: визначено принципи, стратегію та механізм забезпечення соціальних гарантій в процесі формування національної економіки ринкового типу.

Ключові слова: соціальні гарантії, соціальна справедливість, розподільний механізм, соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальні трансферти, моделі соціального захисту.

Капыльцова В.В. Социальные гарантии в условиях становления рыночных отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. - Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена проблеме обеспечения социальных гарантий при переходе Украины в социальное государство рыночного типа. В связи с этим в роботе рассмотрены актуальные теоретические, методологические и организационные аспекты формирования эффективной системы социальной защиты населения.

В ходе исследования выявлено, что отсутствие общепринятого понятийного аппарата является одним из сдерживающих факторов научно-практического разрешения проблем социальной защиты. Поэтому, автором определены категориальная сущность таких понятий, как “социальные гарантии”, “социальная защита”, “социальное обеспечение”, “социальное страхование”, их особенности и различия, а также установлена логическая взаимосвязь.

Результаты анализа современного социально-экономического положения Украины позволяют констатировать отсутствие гарантированной системы социальной защиты. Поэтому в работе представлены пути, методы формирования эффективного механизма реализации социальных гарантий. В связи с этим определены место, роль и функциональные возможности распределительного механизма в воспроизводственном процессе как экономической основы социального обеспечения. И поскольку традиционные административно-командные процессы преобразуются в три вида экономических процессов: куплю-продажу ресурсов, зарабатывание доходов, социальные трансферты - важно обеспечить оптимальное взаимодействие экономической (дифференцирующей) и социальной (нивелирующей) функций распределения. Сообразно с этим, в работе проанализированы формы распределения и предложена многоуровневая система распределительных пропорций, обеспечивающая гарантированную социальную защиту. Рассмотрены два аспекта справедливости, которые реализуются: в процессе рыночного обмена и в системе социальных отношений. Определено, что отношения справедливости и ответственности - это подвижная норма-регулятив не только социально-экономических взаимодействий, но и общественного развития вообще.

Характеристика феномена социальной справедливости позволила определить, что система социальной защиты как комплекс законодательных, экономических и социально-психологических гарантий должна распространяться на все категории населения. При этом экономически активным гражданам должны быть гарантированы равные возможности для самореализации и роста благосостояния, а нетрудоспособным - преимущества в социальном обеспечении и налогообложении. Выявление основных недостатков действующей системы социальной защиты в Украине позволило предложить приоритетные направления их преодоления. На их базе были разработаны концептуальные основы социальных преобразований, определены принципы, стратегия и механизм обеспечения социальных гарантий в процессе формирования национальной экономики рыночного типа. Ключевые слова: социальные гарантии, социальная справедливость, распределительный механизм, социальная защита, социальное обеспечение, социальное страхование, социальные трансферты, модели социальной защиты.

Capyltsova V.V. Social guarantees under the condition of market relations' formation in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for competition of Candidate degree in Economic Sciences on speciality 08.01.01 - Economic Theory. - Donetsk National University Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2002.

The dissertation is devoted to the problem of ensuring social guarantees in transition to the social, market type State. As the result the dissertation discusses theoretical methodological and organizational aspects of effective population's social defense system forming.