Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

Науковий консультант: доктор економічних наук, профессор КРИВЕНКО Костянтин Тарасович Київський національний економічний університет, заступник завідувача кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційни опоненти:

доктор економічних наук, професор ГРИЦЕНКО Андрій Андрійович Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, завідувач кафедри економічної теорії і економічних методів управління

доктор економічних наук, старший науковий співробітник КОНОНЕНКО Віталій Іванович Інститут економіки НАН України, завідувач відділом теоретичних проблем регулювання економіки

доктор економічних наук, професор НІКОЛЕНКО Юрій Васильович Академія муніціпального управління, завідувач кафедри економіки

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ ринковий трансформація адміністративний

Захист відбудеться “ 28 ” березня 2002 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацію можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 26 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

Актуальність теми. Україна будує економіку, яка передбачає ефективне поєднання і взаємодію ринкових і планомірних відносин. Не виникає сумнівів, що для цього необхідний тривалий історичний період, протягом якого економічна система буде функціонувати як перехідна. Це у свою чергу ставить перед економічною теорією і практикою господарювання визначення ролі і місця планомірності в механізмі трансформації адміністративно-планової економіки в соціально орієнтовану. У зв'язку з цим виникає необхідність по-новому визначити зміст економічних функцій держави, оскільки більшість теоретиків розглядають їх як щось таке, що не має відношення до планомірної організації суспільного виробництва на етапі перехідного періоду.

Трансформаційний період має доленосне значення для будь-якої постсоціалістичної країни. Це - не стихійно-ліберальний процес, як вважають неоконсерватори, а система цілеспрямованих заходів, в основі яких лежить стратегічний курс реформ, їх кінцева мета та тривалість перехідного періоду. Це ті точки, на які опирається економічна стратегія держави, її економічні функції та діяльність органів управління. Реалізація ключових завдань перехідного періоду означає створення планомірної організації в економіці, яка використовується постсоціалістичним суспільством для розбудови соціально орієнтованої економіки. Економічні перетворення системного характеру в Україні були започатковані ще під час перебування її у складі колишнього СРСР. Сутність цих трансформацій полягає в переході від економічної системи соціалізму до ринкової економіки, яку тривалий час розуміли спрощено, тобто як економіку “дикого” капіталізму. Декілька років підряд трансформація здійснювалась стихійно, хаотично, бо вважалося, що ринок сам вирішить проблеми перехідного періоду, в тому числі і проблему економічного зростання та підвищення життєвого рівня народу. Панувало децентралізоване ринкове регулювання, яке породжувало в суспільстві хаос та тіньову економіку. Лише в кінці 90-х років в Україні почали розуміти, що для досягнення завдань перехідного періоду необхідна сильна держава, яка своїми науково обґрунтованими діями та економічними функціями забезпечує планомірний хід трансформаційних економічних процесів.

Нині в перехідній економіці відтворюються матеріальні і соціально-економічні основи планомірності, проте державні органи все ще опираються на неоконсервативні теорії щодо регулювання економіки перехідного періоду, що деформує сутність економічних реформ, повертає перехідні процеси до побудови капіталізму найгіршої моделі. Цьому сприяє той факт, що вітчизняні економісти недостатньо концентрували свою увагу на тому, що відхід постсоціалістичних країн від директивної планової системи до ринкової об'єктивно не є відходом від планомірності і планомірної організації, яка є складовою, як прийнято називати, ринкової економіки в усіх розвинутих країнах. З огляду на це існує теоретична і практична потреба в розробці проблем формування інституціональних основ планомірної організації в перехідній багатоукладній економіці, яка використовувалась би суспільством для планомірної реалізації поточних і стратегічних задач, планів, програм.

Теорії планомірності присвячено багато наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Але теоретичні розробки, які стосуються планомірної трансформації перехідної економіки, зустрічаються рідко. Отже, наукова основа економічної стратегії держави, механізму її планомірної реалізації, ще не створена.

Основні загальнотеоретичні положення, які характеризують специфіку економічних перетворень у перехідний період, сутність планомірністі та принципи формування стратегічної державної політики, певною мірою висвітлені в економічній літературі. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.Амоша, Д. Богиня, Г.Волинський, В.Ворона, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, Г.Дзись, В.Єременко, Б.Кваснюк, І.Кириленко, В. Кононенко, К.Кривенко, А.Кудряшов, В.Кузнєцов, О.Лівшиць, І.Лукінов, П.Макаренко, А.Мірошник, С. Мочерний, А. Нестеренко, Ю.Ніколенко, В.Оніщенко, М.Павловський, Б. Панасюк, Ю.Пахомов, А.Покритан, В.Рокоча, А.Руденко, А.Савченко, В.Савчук, С.Сільвестров, В.Соколинський, А.Філіпенко, В.Черняк, А.Чухно й ін.

Серед російських учених варто виділити праці: Л.Абалкіна, М.Блауга, В.Болдирєва, А.Бузгаліна, З.Коровіної, Л.Красавіної, Я.Кронрода, О.Лаврушина, Й.Душаніча, В.Черковця, Є.Ясіна тощо. Серед західних економістів вагомий внесок у теоретичне розроблення проблеми державного регулювання та планування зробили: У. Андерсон, Р. Бенкс, Дж. Вілсон, Дж.Гелбрейт, Дж.Гогланд, Л.Ерхард, Дж.Кейнс, К.Кемпбелл, Я.Крегель, В.Леонтєв, Т.Лінвуд, Є.Майбурд, Н.Моль, Н.Нойманн, Д.Окімото, Д.Сакс, П.Самуельсон, Дж.Стигліц, Р.Солоу, А.Філліпс, І. Фішер, Ф. Хайєк, Й. Хампе, Л.Харріс, Й.Шумпетер та ін.

Проте звертаємо увагу на те, що майже немає наукових праць, в яких досліджувались би фундаментальні питання планомірності в перехідній економіці, її ролі в механізмі реалізації ключових задач перехідного періоду. Це негативно впливає на роль держави в керуванні і управлінні трансформаційними процесами, в тому числі соціально-економічними, техніко-економічними, розподільними та ін.

Актуальність дослідження та наявність значної кількості нерозв'язаних методологічних і практичних проблем, які стосуються планомірності в умовах багатоукладної економіки, її місця в механізмі трансформаційних процесів, обумовили вибір даної теми дослідження, її предмет, задачі та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету і відноситься до теми “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні” (реєстраційний номер №0198V000784). Роль автора в дослідженні цієї теми полягала в тому, що вона у підрозділі “Роль планомірності у становленні нової економічної системи в Україні” проаналізувала той вплив, який справила трансформація економічних функцій держави на характер стратегічних перетворень економічної системи України. Робота також виконувалась відповідно з науковою державною Програмою соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2003 року, затвердженою Постановою Верховної Ради АРК №1279-2/2000 від 19.07.2000 р. Роль автора полягала у розробці розділу 3 “Стратегія, пріоритети, прогнозні параметри розвитку і структурної перебудови галузей народного господарства” та розділу 4 “Реформування економіки”.

Мета і задачі дослідження. Планомірне регулювання трансформаційних процесів в умовах формування ринкових відносин і механізмів ринкового регулювання економіки має суперечливий і неоднозначний характер. Роль ринкових регуляторів досліджена економістами досить глибоко і всебічно, а роль планомірності лише починає вивчатися. Тому провідною метою даного дослідження є комплексний теоретичний аналіз сутності планомірності, чинників її існування в перехідній економіці та розробка найбільш загальних способів використання її в механізмі трансформації перехідної економіки в соціально орієнтовану, яка за своїм способом функціонування є планомірною.

Відповідно до визначеної мети ставились конкретні наукові завдання:

- визначити економічну природу планомірності і її особливості в перехідній економіці;

- дослідити зміст економічних функцій держави в сучасних світових моделях економіки ринкового типу і механізмів їхньої реалізації;

- з'ясувати теоретичні засади закономірності планомірної трансформації централізовано-планової моделі соціалістичної економіки в соціально орієнтовану;

- розробити шляхи посилення планомірних регуляторів у перехідній економіці України;

- обґрунтувати закономірність і основні напрямки посилення ролі стратегічного планування у розбудові соціально орієнтованої економіки в Україні;

- визначити діалектичний зв'язок планомірної організації і ринкових відносин у трансформаційній економіці.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є місце і роль планомірності в механізмі трансформації перехідної економіки, яка об'єктивно спирається на два протилежні за змістом способи функціонування економіки - планомірний (основний) і стихійний, який в окремі періоди може бути переважаючим.

Об'єктом дослідження є механізм функціонування в основному планомірно організованої економіки на сучасному етапі усуспільнення виробництва і роль держави в планомірному регулюванні економічного відтворення та прогресу.

Методи дисертаційного дослідження. У дисертації використовується системний метод наукового пізнання, згідно з яким усі явища та процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності та розвитку. За допомогою системного методу автор досліджує планомірність у взаємозв'язку з розвитком усієї економічної системи суспільства. Це дало можливість на базі використання методів порівняння й узагальнення, історичного і логічного здійснити комплексний аналіз чинників планомірності та ступеня їх впливу на загальний трансформаційний процес. Такий метод дав змогу розробити теоретичні підходи до проблеми формування і реалізації стратегічної державної політики регулювання економіки, її місця і ролі на різних етапах ринкової трансформації економічної системи суспільства.

У процесі дослідження використовувались також такі методи, як поєднання аналізу та синтезу, абстрактного і конкретного, індукції та дедукції, статистичні порівняння. Основні поняття сформульовано на основі методу узагальнення та наукової абстракції.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регулюють головні напрями державного будівництва в Україні, зокрема економічної політики держави, включаючи й стратегічне прогнозування, рішення вищих державних органів, матеріали Держкомстату України, Національного банку України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Європейського центру макроекономічного аналізу України. У роботі використовуються дані відповідних державних установ колишнього СРСР, аналізуються також рекомендації міжнародних експертів, офіційні публікації МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій. Широко використані дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова, монографічна література, включаючи і зарубіжну.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

поглиблено визначення сутності категорії планомірності. На основі системного підходу визначено, що планомірність як спосіб руху суспільного виробництва характеризує свідому, скоординовану і цілеспрямовану діяльність економічних агентів у відповідності з економічними законами, що пізнаються суспільством. Планомірність виступає як об'єктивний економічний закон розвитку суспільного виробництва;

розкрито особливості форм прояву планомірності в перехідній економіці. Встановлено, що такими специфічними формами є: захист приватної власності, що відродилась, забезпечення вільного підприємництва, антимонопольна політика, планування як природна складова менеджменту, підтримання законності і правопорядку в господарській сфері, державне регулювання грошового обігу, координація взаємин між найманою працею і капіталом, цілеспрямоване використання ринку як регулятора виробництва, розвиток економічної демократії;

виявлена роль держави як провідного суб'єкта відносин планомірності і фундатора планомірної організації суспільного виробництва в умовах його товарної форми функціонування. Доведено, що економічні функції держави є ключовими формами прояву планомірності та елементами її організаційної будови;

обґрунтовано теоретичне положення про об'єктивну необхідність удосконалення відносин планомірності та її організаційних форм як необхідної ланки механізму трансформаційних соціально-економічних перетворень перехідної економіки. Визначені основні напрями формування планово-ринкової економіки в Україні: 1) поглиблення суспільного характеру виробництва на основі прогресу поділу праці і спеціалізації виробництва, з одного боку, і вертикальної та горизонтальної концентрації і централізації виробництва (капіталу), - з другого; 2) поступове перетворення великих корпорацій на основі диверсифікації виробництва в планомірні системи олігополістичної сфери; 3) трансформація економічних функцій держави у важелі планомірного регулювання економічного відтворення;

показано, що сучасна економіка представляє собою діалектично суперечливе поєднання і взаємодію двох протилежних способів функціонування - планомірного, який в розвинутих країнах є провідним і стихійного. На мікрорівні стихійний спосіб функціонування є характерним для ринків чистої і монополістичної конкуренції, а планомірний - для монополістичної й олігополістичної сфери господарської системи, а також для державного сектора;

доведена необхідність розробки стратегічної моделі механізму трансформації перехідної економіки в соціально орієнтовану. Обґрунтовано, що ця модель має включати наступні завдання, які повинні планомірно вирішуватися:

перебудова виробничих відносин і, перш за все, відносин власності та розподільних відносин у відповідності з принципами соціально орієнтованої економіки;

планомірна і послідовна боротьба з тіньовим бізнесом, у тому числі з корупцією в органах державної та місцевої влади, хабарництвом, підпільними виробництвами, ринками і перерозподілами, рекетом тощо з метою поступового подолання тіньової економіки як потужного і негативного сектора господарської системи перехідного періоду в Україні;

прискорене підвищення технологічного рівня виробництва на основі досягнень нового етапу НТР;

реструктуризація промислового сектора в напрямі неухильного зростання частки кінцевої продукції в загальному обсязі виробництва, особливо продукції науковомістких галузей. У зв'язку з цим пропонується планомірно абсолютно та відносно зменшувати експорт в інші країни основних видів сировини та матеріалів;

здійснення активної і гнучкої амортизаційної політики, не допускаючи при цьому перерахування частини амортизаційних відрахувань до централізованих фондів;

прискорене удосконалення податкової системи як в контексті посилення її стимулюючої функції, так і з точки зору розширення її бази завдяки послідовному “викорчовуванню” тіньового бізнесу, хабарництва тощо;

запропоновані шляхи посилення ролі стратегічного планування як необхідного елемента стратегічного курсу держави на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки. Об'єктами цього планування є довгострокові зміни: в структурі продуктивних сил, ролі державного сектора в економіці, характері соціально-економічних відносин, життєвому рівні народу, зайнятості робочої сили, ефективності суспільного виробництва;

показано, що фінансова і кредитно-грошова політика держави є складовою частиною планомірного способу ведення господарства. Виявлена суттєва роль фінансової і кредитно-грошової політики як економічних важелів цілеспрямованого впливу держави на розвиток суспільного виробництва як в коротко-, так і в довгостроковому періодах. З метою підвищення ролі кредитної системи в планомірній організації рекомендується проводити активну державну політику по реалізації в банківській сфері ефекту масштабу з тим, щоб створити 3-5 банків великої кредитної потужності за рахунок злиття і поглинання десятків дрібних і середніх банків. Показано, що це сприятиме переростанню нинішньої банківської системи України в органи планомірної організації господарської системи;

здійснено комплексний ситуаційний аналіз і прогнозні оцінки розвитку малого підприємництва в умовах ринкових реформ, запропонована цілеспрямована державна політика у сфері кредитування і страхування малого бізнесу, стимулювання його інноваційної, інвестиційної та зовнішньоекономічної активності, при застосуванні практики венчурного фінансування; створення загальноукраїнської системи лізингових послуг, франчайзінга; заміни прямого кредитування малого підприємництва системою гарантій; формування системи банків підтримки малого бізнесу; створення за участю іноземного капіталу гарантійних фондів для іноземних інвестицій у сферу українського малого бізнесу;

запропоновані шляхи удосконалення мікроекономічної політики держави щодо підтримки санації або реструктуризації підприємств з урахуванням конкретних обставин. Показано, що найбільш раціональними методами впливу держави на діяльність підприємств є надання державних гарантій і різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, спрямовані на стимулювання лізингу й активізацію участі найбільших кредиторів у санації підприємств, що знаходяться в кризі, а також державна допомога у вигляді сприятливої амортизаційної й інноваційної політики.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати використовуються в процесі розробки і практичної реалізації програм реформування економіки України законодавчими та виконавчими органами державного та місцевого управління. Рекомендації і висновки, викладені у доповідній та аналітичних записках по результатах проведеного дисертаційного дослідження, були використані Комітетом з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Верховної Ради України при підготовці зауважень та пропозицій до проекту “Державного бюджету на 2001 рік”, а також інших проектів законів, що стосуються питань соціально-економічної політики держави в Україні (довідка № 06-8/12-392 від 25 червня 2001 р.); Постійною комісією з питань промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку та паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради Автономної Республіки Крим у процесі формування ряду середньострокових програм (на період 2000-2003 рр.) соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, при підготовці проектів деяких нормативно-правових актів стосовно формування економічної політики в Автономній Республіці Крим, а також під час підготовки угод про співробітництво між представницькими та виконавчими органами влади Автономної Республіки Крим та Російської Федерації ( Москви, Волгоградської обл., Краснодарського Краю) (довідка №12-08/208 від 6 вересня 2001 р.). Наукові результати дослідження використані при формуванні законодавчої і нормативної бази реалізації економічної, фінансової та соціальної політики в Автономній Республіці Крим, в тому числі при розробці проекту бюджету Автономної Республіки Крим на 2001, 2002 роки та ряду регіональних цільових програм Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим (довідка №06-4/10379 від 14 вересня 2001 р.). Окремі положення і висновки роботи були використані при розробці плану-прогнозу соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим до 2010 року та регіональних індикативних планів соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим за період 1995-2001 років Міністерством економіки Автономної Республіки Крим (довідка №1027 від 3 вересня 2001 р.); у процесі створення наукової програми “Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку Криму”, - Комітетом з науки та регіонального розвитку при Раді міністрів Автономної Республіки Крим (довідка №267 від 25 травня 2001 р.); в частині прогнозування економічного розвитку та соціальної орієнтації державної політики регіону, районної та міської Рад і органів місцевого самоврядування, - при розробці проекту бюджету району на 1999-2001 роки, декількох регіональних цільових програм, планів індикативного соціально-економічного розвитку міста Сімферополя та Київського району міста на протязі 1999-2001 років - Київським райвиконкомом міста Сімферополя (довідка №021-16/823 від 11 квітня 2001 р.)

Окремі положення дисертації використані групою фахівців в наданні методичної допомоги Сімферопольському ВАТ “Сантехпром” у 2000-2001 рр. при його реструктуризації та санації у рамках реалізації Проекту підтримки підприємств (PRUK 9801), який здійснювався експертами Європейського Союзу та консультантами Центру консалтінгу та менеджменту підприємств ВКФ “Кримська правда” через Програму Технічного Сприяння “TACIS”. Підприємство було врятовано від банкрутства, підвищена його конкурентоспроможність, розширені ринки збуту, у томі числі в країни СНД (довідка №51 від 25 травня 2001 р.)

Результати дослідження використовуються в Кримському економічному інституті Київського національного економічного університету при викладанні студентам курсів “Економічна теорія”, “Оперативно-виробниче планування та регулювання виробництва” і “Ціноутворення” та проведенні проблемно-наукового семінару по економічним спеціальностям зі студентами (довідка №660/01 від 30 серпня 2001 р.).

Основні положення дисертаційної роботи мають теоретичне значення. Воно полягає в тому, що проведене дослідження і сформульовані в ньому висновки є внеском у розвиток економічної теорії перехідної економіки. Робота має новаторський характер, по-новому сформульовано відношення до категорії планомірності в перехідній економіці, розкрито діалектичний суперечливий зв'язок планомірності і ринку, основні шляхи розвитку матеріальної основи планомірності в Україні. Робота відкриває нові можливості поглиблення теоретичних пошуків у напрямі розроблювання ефективної економічної політики держави та механізмів її реалізації в процесі ринкової трансформації економічної системи України. Теоретичну значущість має комплексний аналіз світового досвіду планомірного формування соціально орієнтованої ринкової економіки та її матеріальних і соціально-економічних складових.

Апробація результатів дисертації. Дисертація пройшла апробацію на 12-ти наукових та науково-практичних конференціях, нарадах, усі її основні положення опубліковані. Окремі результати дослідження доповідались: на Республіканській міжгалузевій науково-практичній конференції, доповідь: "Орієнтація фінансово-кредитного і цінового механізму на соціальний захист працівника" (Уфа, травень 1991 р.), на науковій конференції: "Проблеми переходу до ринку засобів праці" (Свердловськ, червень 1991 р.), на міжрегіональній науково-практичній конференції: "Проблеми подолання відчуження працівника в нових формах господарювання" (Уфа, жовтень 1991 р.), на I-й науково-практичній конференції Кримського факультету Університету внутрішніх справ: "Роль державного регулювання ринкової економіки (на прикладі Криму)" (Сімферополь, травень 1999 р.), на I-й звітній науково-практичній конференції Кримського факультету Університету внутрішніх справ: "Цільові програми як метод державного регулювання економіки" (Сімферополь, жовтень 1999 р.), на II-й науково-практичній конференції Кримського факультету Університету внутрішніх справ: "Реекспорт як метод трансформації економіки підприємств" (Сімферополь, травень 2000 р.), на Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції "Сучасні тенденції і пріоритети розвитку перехідної економіки" (Сімферополь, травень 2000 р.), на п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності та охорони інтелектуальної власності” (Алушта, вересень 2000 р.), на Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції "Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку" (Сімферополь, жовтень 2000 р.), на Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Регіональна економіка та механізми управління її розвитком” (Сімферополь, травень 2001 р.), на ІІІ звітній науково-практичній конференції Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ: “Концепції фрітредерства та протекціонізму в історичному розвитку ринкової економіки” (Сімферополь, травень 2001 р.), на Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова ' 2001” (Дніпропетровськ, листопад 2001 р.).

Основні положення і висновки роботи обговорювались також на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету та кафедри економіки підприємства Кримського економічного інституту Київського національного економічного університету. Основні узагальнення дисертаційної роботи повідомлялись на нарадах, у виступах перед господарськими керівниками та активом промислових підприємств міста Сімферополя, перед депутатами і громадськістю міста.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації опубліковані автором самостійно та в співавторстві у 62 працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 60,8 друкованих аркушів. У тому числі: 2 монографії, 36 статей у наукових фахових виданнях, матеріали і тези 12-и доповідей та виступів на конференціях, а також 6 депонованих статей і 6 праць в інших наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів та висновків, викладених на 398 сторінках друкованого тексту. По тексту дисертації розміщено 16 рисунків на 10 сторінках, 21 таблиця на 18 сторінках. Список використаних джерел містить 406 назв. Дисертація має також додатки, що складаються з 8 довідок на 8 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і задачі, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

Розділ 1. “Економічна природа планомірності та її особливості в перехідній економіці”. У розділі узагальнені теоретичні питання, пов'язані з визначенням місця планомірності в розвинутих економіках та в перехідній економіці зокрема, сутностю цієї економічної категорії, її зв'язком з розвитком продуктивних сил та ринкових відносин, а також розкриті концептуальні аспекти особливостей прояву функціонування планомірності в трансформаційному процесі.

Планомірність як форма ведення господарства зустрічається на протязі всієї історії розвитку суспільного виробництва, оскільки будь-яка безпосередньо спільна праця, виконувана у порівняно великих розмірах, потребує в більшій або меншій мірі таке управління, яке встановлює гармонію між індивідуальними роботами і виконує загальні функції, що виникають з руху всієї виробничої організації. Питання визначення сутності планомірності є дискусійним, але не підлягає сумніву, що планомірність як економічна категорія реально почала формуватися за умов капіталізму, особливо на тій стадії його розвитку, коли почали в масовому порядку формуватися картелі, синдикати, трести, а потім і концерни. Особливим етапом в становленні планомірності є формування директивного планового господарства в колишньому СРСР та переходу розвинених капіталістичних країн до перетворення держави в активного регулятора економічного відтворення. Автор дисертації дотримується позиції, що планомірність, як категорія, діє в розвинених країнах з 50-х років ХХ ст. Таким чином, планомірність є досить новою категорією системи економічних відносин. Такою ж відносно новою є і теорія щодо суті планомірності та чинників її виникнення.

Зіставлення різних точок зору щодо сутності планомірності дозволяє зробити висновок, що планомірність виступає як спосіб ведення господарства і спосіб його функціонування. Спосіб планомірного ведення господарства характеризується такими властивостями, як: узгодження і координація дії учасників виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільного продукту; передбачуваність результатів спільних дій агентів економічних відносин виробництва; наявність основних елементів планомірної організації суспільного виробництва; свідоме управління розвитком економіки та її основних елементів. Планомірність як спосіб функціонування виробництва вказує на те, що воно розвивається збалансовано, при досить повному використанні виробничого потенціалу (на межі виробничих можливостей суспільства) і забезпечує рівновагу між сукупною пропозицією, що зростає, і зростаючим сукупним попитом. Таким чином, сутність планомірності розкривається через визначення її як способу ведення господарства і як способу функціонування господарства. Через планомірне ведення господарства досягається його планомірне функціонування.

Планомірність приходить на зміну стихійному способу функціонування економіки. Тільки планомірне ведення господарства здатне забезпечити раціональне використання економічного потенціалу суспільства і максимальну економію часу.

У роботі показано, що об'єктивними чинниками виникнення і розвитку відносин планомірності є усуспільнення виробництва, перш за все його серцевини - продуктивних сил. Провідними формами організації виробництва, через які реалізується його усуспільнення і використання переважно кооперованої праці є концентрація і централізація виробництва та капіталу, з одного боку, і перетворення держави в регулятора економічного відтворення, - з другого. Процес становлення економічних функцій держави як елементів планомірної організації завершився в розвинутих капіталістичних країнах в 50-х роках ХХ ст.

В перехідних економіках постсоціалістичних країн існує матеріальна основа планомірності - достатньо розвинуті і усуспільнені продуктивні сили, - проте спосіб ведення господарства тривалий час був стихійним, в Україні, наприклад, майже до кінця 90-х років. Тільки починаючи з 2000-го року вітчизняна економіка переходить на рейки планомірного розвитку. Особливість планомірності в перехідній економіці полягає в тому, що вона має функціонувати в провідних економічних укладах, якими є: державний, капіталістичний (в секторі великих корпорацій) та колективний (в секторі великих акціонерних товариств, кооперативів тощо, певною мірою соціалізованих).

Розділ 2. “Державне регулювання трансформаційних процесів як форма реалізації закону планомірності (зарубіжний досвід)”. Цей розділ роботи присвячений вивченню того, як можуть бути використані українською державою об'єктивна дія й наслідки закону планомірного розвитку економіки у процесі її трансформації, на підставі аналізу формування планово-ринкових відносин у країнах зі стрімкими перетвореннями (постсоціалістичні країни Східної Європи та Чилі) та країнах з високорозвиненою ринковою економікою (Японія, США). Аналіз показав, що планомірна вертикальна інтеграція в цих країнах забезпечила не тільки корпоративні, але і макроекономічні переваги, за рахунок її інвестиційної та відтворювальної функції, консолідації власності сукупного промислового капіталу, більш високого рівня інституціональних відносин.

Ринкова система здатна до інтегрування у міжнародному розподілі праці. Якщо визначити місце України у світовому співтоваристві, треба відмітити, що задовільного наукового рішення питання поки не існує, але, як показують макроекономічні дослідження, концепція зовнішньої орієнтації (не заперечуючи її значимість) має бути змінена на концепцію розвитку власного виробництва, оскільки можливості антикризового розвитку за рахунок експортної продукції практично вичерпані, а існуюча політика усе виразніше негативно впливає на відтворення капіталу в експортноорієнтованих сферах.

Зарубіжний досвід постсоціалістичних країн Східної Європи, близьких до України за рівнем розвитку продуктивних сил, переконує, що тільки державне регулювання та планомірна державна економічна політика допомогли їм подолати кризові явища. На шляху прогресивної ринкової трансформації Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Болгарія та ін. в першу чергу спиралися на такі інструментарії, як грошово-фінансове регулювання, антиінфляційна політика, законодавчо відрегульовані приватизаційні процеси, реорганізація системи соціального захисту. Проте, у розвитку моделей економіки цих країн мають місце й недоліки, що свідчить про необхідність для України пошуку свого алгоритму перебудови промислового і фінансового секторів.

Досвід розвитку ринкових економік високорозвинених країн (Японської моделі та “рейганоміки”) свідчить також про застосування державою планомірної політики впливу на розвиток виробництва та трансформаційні зрушення. Проаналізовано позитивні аспекти трансформаційних процесів в економіці Чилі. Досвід цієї країни дає переконливі позитивні результати планомірної координуючої ролі держави.

Таким чином, розвиток будь-якої розвинутої економіки потребує державного регулювання соціально-економічних процесів, а перехідної економіки - тим більше. Держава завжди зберігає при цьому визначені, чітко виражені функції: захист прав власності; забезпечення вільного підприємництва, стимулювання ділової активності, подолання монополістичних тенденцій; забезпечення законності і правопорядку в господарській сфері; регулювання грошового обігу, забезпечення стійкості національної валюти; регулювання взаємин між працею і капіталом, між підприємцями і найманими робітниками; регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення економічної безпеки країни.

Визначається (і це принципово для обговорення проблем України), що роль держави якісно змінюється на етапах становлення, формування ринкової економіки в поєднанні зі своєчасним створенням добре налагоджених, відрегульованих планомірних ринкових інститутів. Справа в тому, що за відсутності державного втручання регулюючі функції ринкових механізмів відіграють інерційну роль, зберігаючи стару систему. Це відноситься до розподілу продукту, нормуванню, регулюванню і т.д. Тому на етапі перехідного періоду держава повинна бути більш активною, ніж в умовах налагодженої економіки. За відсутності планомірного державного втручання в процес формування регульованої ринкової економіки зростають чинники стихійного розвитку, що сприяє загостренню суперечностей, розширенню меж тіньової економіки, формуванню олігархічних структур, які монополізують процеси виробництва і обміну, розподілу і перерозподілу.

Розділ 3. “Закономірність трансформації централізовано-планової моделі соціалістичної економіки в соціально орієнтовану”. У цьому розділі роботи розглядаються моделі трансформаційних процесів перехідної економіки, досвід впровадження ліберальних реформ в ряді соціально розвинених європейських країнах та досліджено закономірності трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах.

Пізнання економічної реальності припускає її моделювання у вигляді адекватної абстрактної схеми. Держава не спроможна керувати трансформаційними процесами, якщо наукою непізнана їх сутність і не розроблено механізм реалізації процесів перехідного етапу. Як випливає з дослідження, розвинені країни господарюють, спираючись на наукові висновки. Вивчаючи економічні теорії з проблем державного регулювання економіки взагалі і економічних трансформаційних процесів зокрема, пропонується використовувати кейнсіанський напрям в економічній теорії, як методологічну основу реформування економіки України. Кейнсіанська теорія, на погляд дисертанта, оптимально поєднує два фундаментальних способи регулювання перехідної економіки - планомірний і ринковий. Досвід України 20-х років підтверджує можливість і необхідність керування економікою на основі взаємодії планових і ринкових чинників, при одночасному формуванні ринкових відносин і становленні планової регулюючої системи держави. Загальносвітова тенденція ринкових відносин до більш розвинених і соціалізованих доводить закономірність подолання централізовано-планової економіки, що дискредитувала себе, через трансформацію її в планово-ринкову модель. Показано, що в цілому сучасна державна політика в Україні орієнтується на побудову соціально орієнтованої і планомірно організованої ринкової економіки. Значна роль у соціально-економічних перетвореннях належить активізації державної інноваційної діяльності, оскільки завдяки їй є можливість створити сучасне високопродуктивне виробництво.

Автором розроблена модель регулювання трансформаційних процесів, яка базується, з одного боку, на концепції синергетики, що пояснює сталість коливань у всіх системах, коли колишня організація руйнується, та системному підході щодо поєднання специфіки національних перехідних відносин і їх загальносвітових тенденцій, - з другого. На рис.1 схематично показано напрями і проблеми трансформації перехідної економіки України на протязі 1991-2000рр.

Розділ 4. “Шляхи посилення планомірних регуляторів у перехідній економіці України”. Цей розділ роботи присвячений питанням подальшої трансформації перехідної економіки України, а саме обґрунтуванню шляхів посилення планомірних регуляторів в економіці.

Як випливає з проведеного ретроспективного аналізу трансформаційних процесів в економіці України, їм були притамані такі риси, як хаотичність, безсистемність, бюрократизм, корупція тощо. Тому у подальшому трансформаційному процесі повинні здійснюватися такі функції держави, як програмування та планування перебудови макроструктури. Ці функції держава повинна здійснювати на основі пізнання економічних законів, у тому числі закону планомірного розвитку економіки.

Система економічних методів планомірних регуляторів перехідної економіки представляє собою механізм реалізації макроекономічної політики стабільності і економічного зростання країни, вона передбачає удосконалення фіскально-податкових, кредитно-грошових методів державного регулювання, посилення науково-технічної, амортизаційної, інноваційної, промислової політики держави, відтворення функцій програмування та планування розвитку економіки. При цьому кінцеві прогнозно-планові розрахунки повинні виконуватися за допомогою залучення балансових методів регулювання, виробництва, споживання та нагромадження.

Табл. 1. Послідовність визначених тенденцій перехідної економіки України

Здійснення прогресивних реформ в Україні дозволить посилити роль стратегічного планування в збалансованому виробництві суспільного продукту та планомірно реформувати перехідну економіку в ринкову соціально орієнтовану.

Розділ 5. “Посилення ролі стратегічного планування у розбудові соціально орієнтованої економіки в Україні”. У цьому розділі роботи визначаються цілі та теоретичне забезпечення дійовості розбудови соціально орієнтованої економіки в Україні, роль у цьому процесі використання нового етапу НТР, проблем подальшої трансформації відносин власності як однієї з головних умов планомірного розвитку соціально-економічних відносин.

Посилення ролі стратегічного планування в Україні обумовлено сучасними незадовільними економічними результатами господарювання та низьким життєвим рівнем населення країни. Між тим досвід індустріальних країн свідчить, що спрямованість держави на досягнення технологічного лідерства створює і самоорганізує економічні моделі розвинених країн. В Україні ж уже кілька років практично відсутній масштабний інноваційний процес, що призводить до гальмування темпів економічного зростання і підвищення технологічного рівня виробництва. Разом з тим головна мета розбудови держави - соціально орієнтована економіка не може бути досягнена інакше, як через структурну реорганізацію економіки. Тенденції науково-технічного розвитку показують, що способами реалізації державної структурної політики є прискорений розвиток інформації та автоматизації, створення нових інституціональних форм (фінансово-промислових груп) і посилення інвестиційної активності національних підприємств.

Усі планові перетворення повинні передбачати поступову еволюційну перебудову відносин власності в аспекті їх соціалізації. У дисертації досліджені протиріччя, пов'язані зі здійсненням приватизації державного майна, формування багатоукладної економіки та підприємницького прошарку. Показано, що трудова приватна власність є однією з передумов ринкової економіки. Відтворення приватної власності можливе за умови розвитку конкурентних чинників економічної мотивації суб'єктів підприємництва.

Розділ 6. “Планомірна організація і ринкові відносини у трансформаційній економіці”. У цьому розділі роботи визначаються межі планомірного і ринкового механізмів регулювання економіки в Україні, проблеми оцінки масштабів і ефективності участі держави в економіці, шляхи посилення державної підтримки приватного сектора економіки і добросовісної конкуренції.

Автор виходить з того, що розширення і удосконалення планомірних регуляторів, з одного боку, сприяє подоланню стихійності в економічному розвитку, а з іншого боку - підвищує якість функціонування ринкових відносин. Що стосується України, то головними показниками удосконалення ринкових відносин є: подолання тіньового сектору, з властивими для нього хабарництвом, корупцією, підпільною системою виробництва, розподілу, обміну, збуту та споживання; посилення соціальних і гуманістичних тенденцій у взаємовідносинах ринкових суб'єктів; утвердження принципів добросовісної конкуренції, трудової, договірної і виконавської дисципліни; органічне поєднання таких елементів ринкової економіки, як товарне виробництво і сукупний попит.

Стрижнем економічної політики держави на мікрорівні є планомірні орієнтири фінансової стабілізації, які забезпечують реалізацію комплексу організаційних, адміністративних і кадрових проблем з боку держави, спрямованих на посилення керованості мікроструктур.

Для аналітичного порівняння результатів господарювання розвинуті країни використовують різноманітні системи показників участі держави в економічному житті суспільства. Дисертантом запропонована система макропоказників оцінки оперативної (щорічної) діяльності української держави, яка відповідає “векторному” підходові до організації звітної інформації. Величини цих показників є індикаторами бажаних напрямів посилення ефективності економічної діяльності держави.

Доведено, що в умовах здійснення ринкових реформ, як свідчить проведений комплексний ситуаційний аналіз і прогнозні оцінки розвитку малого підприємництва, існує необхідність проведення більш цілеспрямованої державної політики підтримки приватного сектора економіки та формування сприятливого клімату для розвитку підприємництва як важливої структури демократизації ринкових відносин, зменшення соціальної напруженості та підвищення життєвого рівня населення. Основна ж задача суб'єктів приватнопідприємницької сфери економіки полягає в тому, щоб перейти на цивілізовані принципи господарювання.

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення, на основі яких дано нове вирішення наукової задачі використання відносин планомірності в механізмі трансформації перехідної економіки, яке б дозволило реформувати економічну систему України у соціально орієнтовану, в якій діалектично взаємодіють планомірні і ринкові регулятори розвитку.

Головні наукові та практичні результати роботи полягають у наступному:

1. Планомірність є економічною категорією багатоукладної перехідної економіки, вона являє собою спосіб відтворення відносин людей із приводу досягнення єдиної мети виробництва - задоволення соціальних потреб кожного члена суспільства. Таким чином, вона є умовою динамічного розвитку економіки. Об'єктивними чинниками виникнення планомірності є усуспільнення праці, виробництва та капіталу, тобто усуспільнення продуктивних сил у поєднанні з розвитком ринку. З розвитком товарно-грошових відносин планомірність відіграє істотну роль у реалізації економії часу і забезпеченні високих темпів економічного прогресу. В процесі удосконалення відносин планомірності, як випливає з досвіду держав, які використовують економічне програмування та планування розвитку ринкової економіки, трансформаційні процеси соціально-економічних перетворень набувають позитивних змін, тобто цей процес є об'єктивною необхідністю.

2. У сучасних умовах, коли в постсоціалістичних країнах, у тому числі в Україні, одержали подальший розвиток товарно-грошові та ринково-конкурентні відносини як регулятори розвитку економіки, потрібно в інтересах виходу з кризи відродити оптимальне використання суспільством економічного закону планомірного розвитку економіки, але у взаємозв'язку з механізмом функціонування товарного виробництва і ринку. Закон планомірного розвитку економіки є елементом підсистеми особливих економічних законів, оскільки з усуспільненням виробництва виникає необхідність і соціально-економічна можливість свідомого і планомірного регулювання економіки в умовах соціалізму, високорозвиненій капіталістичній та постсоціалістичній економіці. Як випливає з зарубіжного досвіду країн з розвиненою ринковою економікою, можливо і необхідно використовувати на практиці форми і методи прояву закону планомірності через державне регулювання. З аналізу діалектики сучасних економічних моделей випливає, що розвинені країни господарюють, спираючись на наукові висновки та на планомірні важелі регулювання. Причини, що обумовлюють формування планомірного ринку, і, відповідно, планів і програм економічної стратегії, можна звести до трьох груп: фактори, що ускладнюють реалізацію планово виготовленої продукції; фактори, що сприяють виникненню гострого дефіциту продукції, сировини, матеріалів при значному скороченні використання наявних виробничих потужностей; фактори, що обумовлюють низьку якість продукції, високу собівартість її виготовлення. Економічна категорія “планування” в умовах ринку характеризує наявність двох протилежних сторін - плану і ринку, що є суперечністю, яку суспільство має можливість розв'язати.

3. Узагальнення світового досвіду еволюції трансформаційних процесів соціально-економічних перетворень у сучасних моделях ринкового типу свідчить про використання різних конкретних способів їх планомірного регулювання з боку держави (на прикладі Японії, США, Німеччини, Франції, Китаю, Чилі, окремих країн Східної Європи). Його застосування дозволяє запозичити для України комплекс придатних перетворень і розробити власну оптимальну модель державного регулювання ринкової економіки, що відповідає національним інтересам і потребам економічної безпеки. При цьому трансформація економічних функцій держави повинна припускати інтегрований підхід до структури різних господарських систем, що в сукупності складають економічну систему країни. Державний сектор економіки, як складова частина багатоукладного господарства повинен керуватися планомірно, в поєднанні з використанням комерційного розрахунку. У дисертації запропоновані критерії визначення суспільної корисності державного сектора економіки і масштабів економічної діяльності держави. Рекомендовано використовувати наступну систему макропоказників: питома вага продукції і послуг державного сектора; питома вага зайнятих у державному секторі економіки; питома вага інвестицій у державний сектор у загальному обсязі народногосподарських інвестицій, частка державної власності в національному багатстві країни; питома вага державних витрат у валовому внутрішньому продукті; показники ефективності функціонування державного сектора (коефіцієнт збитковості, коефіцієнт відносної продуктивності праці, синтетичні коефіцієнти). Ці показники можуть служити орієнтирами напрямів державної політики. Оцінка ефективності державної участі в економіці також може обчислюватися через показники соціально-економічного ефекту, одержуваного в результаті здійснення відповідних фінансових вкладень держави (“векторний підхід”).

4. Методологічною основою стратегічного планування трансформаційних пероцесів є економічна теорія державного регулювання Дж. М. Кейнса, яка дозволяє здійснити науковий підхід до реалізації планомірності через керованість реформами і ринком. Становлення державного регулювання - інноваційний, поетапний, системоутворюючий процес, який вирішальним чином повинен впливати на трансформацію української економіки в соціально орієнтовану. Концепція державного регулювання перехідної економіки України, що спирається на загальну теорію перехідних економічних процесів, розробляється і здійснюється в умовах трансформаційного періоду. Вона є елементом теорії перехідної економіки постсоціалістичних країн. Стрижень цієї концепції - становлення системи планомірного державного регулювання. Домінанти даного процесу - право, економічна влада, взаємодоповнення державного регулювання ринковою регуляцією. Тільки їхня успішна реалізація забезпечить завершення становлення і дійовості системи державного регулювання перехідної економіки України, трансформації її в соціально орієнтовану. Механізм реалізації макроекономічної політики стабільності в розвинених країнах забезпечується через державну інноваційну, грошово-кредитну та фіскальну політику.