Іноземні інвестиції в промисловість В’єтнаму та ефективність їх використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки

УДК 330.322:338.45

АФТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Іноземні інвестиції в промисловість В'єтнаму та ефективність їх використання

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

Нгуєн Тхай Донг

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України ГЕРАСИМЧУК Микола Семенович, Інститут економіки НАН України, завідувач відділу ефективності інвестицій та відтворення основних фондів, заступник директора інституту

Офіційні опоненти: доктор економiчних наук ГАВРИЛЮК Олег Вікторович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки кандидат економiчних наук, старший науковий співробітник ЄМЧЕНКО Валентин Миколайович, Інститут економіки НАН України, провідний науковий співробітник відділу промислового потенціалу

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, відділ міжгалузевих та структурних проблем виробництва, м. Київ

Захист відбудеться “ 21 ” січня 2003 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: 01011, Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки НАН України за адресою: 01011, Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “ 12 ” грудня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стешенко В.С.

економічний конкурентоспроможність інвестиція

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації. У сучасних умовах чітко визначилась тенденція роширення і зміцнення економічних зв'язків між країнами, зростає роль зовнішніх джерел розвитку. Практично жодна держава не може розвиватися без міжнародного співробітництва, однією з форм якого виступає іноземне інвестування. Як показав аналіз світового досвіду, залучення іноземних інвестицій сприяє прискоренню індустріалізації, структурній перебудові економіки і підвищенню конкурентоспроможності країни, оскільки:

· іноземний капітал виступає додатковим джерелом інвестицій;

· функціонування підприємств за участю іноземних інвестицій підвищує загальний рівень зайнятості в країні шляхом створення нових робочих місць і стимулює активність постачальників і місцевих виробників;

· натуральна форма іноземних інвестицій сприяє підвищенню технічного і технологічного рівня вітчизняного виробництва;

· вітчизняні партнери іноземних інвесторів одержують можливість скористатися їх "нематеріальними активами" (торговельною маркою, культурою менеджменту і маркетингу) для прискореного просування своєї продукції на світовий ринок.

Формування конкурентоспроможної економічної структури суспільства залежить від узгодження з іншими напрямами ринкової трансформації, насамперед реструктуризації виробництва, що сприяє підвищенню його ефективності. Ця проблема є особливою актуальною для країн з перехідною економікою.

За останні 10 років проведення оновленого курсу В'єтнам досяг помітних успіхів у подоланні гіперінфляції, розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні стійкого економічного росту. Залучення іноземних інвестицій є важливою складовою частиною сучасної стратегії економічного розвитку В'єтнаму. У зв'язку з цим необхідно вивчати теорію і досліджувати практику залучення іноземних інвестицій у національну економіку, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання.

Ступінь розробки проблеми. Значний внесок у дослідження багатьох аспектів перерозподілу і використання міжнародних ресурсів у межах інвестиційної діяльності фінансових інституцій і транснаціональних корпорацій зробили західні вчені П. Баклі, Р. Вернон, Дж. Даннінг, Дж. Кейнс, М. Кесон, Ч. Кіндлебергер, Ф. Махлуп, Р. Нурксе, Б. Олін, С. Хаймер, Е. Хекшер, Б. Югоньє та ін. Аналіз їхніх публікацій дає можливість моделювати мотиваційні елементи міжнародного інвестиційного партнерства, місце іноземного інвестування в системі зовнішньоекономічних відносин, а також ймовірні наслідки залучення іноземного капіталу для економіки країн-реципієнтів.

У країнах з перехідною економікою питанням залучення й ефективного використання зовнішніх ресурсів також приділяється велика увага. Серед українських та російських учених-дослідників даного питання варто виділити таких економістів, як І. Бланк, М. Богуславський, О. Гаврилюк, В. Геєць, М. Герасимчук, Б. Губський, С. Євстратов, І. Лукінов, Д. Лук'яненко, Ю. Макогон, А. Махмудов, Л. Нейкова, А. Пересада, Н. Татаренко.

У В'єтнамі проблема залучення й використання іноземних інвестицій є дискусійною темою в багатьох управлінських органах, дослідницьких інститутах і наукових конференціях. Дослідженням даного питання займалися Буй Ань Туан, Дао Лє Мінь, Нгуєн Ань Туан, Нгуєн Нгок Дик, Нгуєн Дінь Фан, Хоанг Ван Хуан та ін. Проте їхні роботи присвячені окремим питанням складних проблем іноземного інвестування, які вимагають подальшого поглибленого дослідження.

Необхідність дослідження проблеми залучення й ефективного використання іноземних інвестицій в промисловість В'єтнаму обумовила вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планової теми Інституту економіки НАН України "Джерела, структури і мобільність інвестиційних ресурсів і їх економічне регулювання" (№ державної реєстрації 0195U021370).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності залучення й використання іноземних інвестицій В'єтнаму.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлено наступні наукові завдання:

· розглянути теоретичні основи іноземного інвестування і його ринкового і державного регулювання;

· провести порівняльний аналіз національних стратегій залучення і використання іноземних інвестицій різних країн, особливо країн з перехідною економікою;

· провести комплексний аналіз практики залучення і функціонування іноземних інвестицій у В'єтнамі в період 1993-2001 рр., оцінити обсяг, форми і структуру залучених іноземних інвестицій;

· проаналізувати вплив іноземних інвестицій на розвиток промисловості В'єтнаму;

· обґрунтувати пріоритетні напрями інвестування промисловості В'єтнаму на сучасному етапі розвитку;

· розробити наукові рекомендації з удосконалювання механізму залучення й ефективного використання іноземних інвестицій.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є система економічних відносин, які формуються і реалізуються в процесі іноземної інвестиційної діяльності в умовах ринкових перетворень.

Об'єктом дослідження є промисловість В'єтнаму.

Виконання поставлених задач вимагало також порівняльного аналізу іноземного інвестування інших країн Східної і Південно-Східної Азії й України.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення економічної науки, зокрема теорія відтворення, теорія інвестицій, інноваційна теорія економічного розвитку, роботи закордонних і українських учених, законодавчі і нормативні акти з питань регулювання іноземного інвестування.

Дослідження ґрунтується на діалектичному методі пізнання. Автор спирається на загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, методи логічного й порівняльного аналізу.

Інформаційна база дослідження. У процесі дослідження використано статистичні збірники й інші офіційні матеріали Міністерства планування й інвестицій і Міністерства торгівлі СРВ, матеріали засобів масової інформації та Internet.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

· виявлено мотиваційні механізми прямих і портфельних інвестицій, особливості іноземного інвестування промисловості В'єтнаму в період ринкової трансформації у порівнянні з іншими країнами, що розвиваються;

· визначено вплив іноземних інвестицій на розвиток промисловості В'єтнаму;

· розроблено концептуальні положення державної економічної політики щодо іноземного інвестування;

· визначено принципи ефективного поєднання ринкового і державного регулювання іноземних інвестицій.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в поглибленні теоретичних знань щодо сутності капіталу, його міжнародного руху в умовах глобалізації, органічного поєднання інвестицій та інновацій, ринкового й державного регулювання іноземного інвестування.

Практична цінність. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані державними органами Соціалістичної Республіки В'єтнам у процесі вдосконалення державної економічної, у тому числі інвестиційної, політики, а також в'єтнамськими вищими навчальними закладами у викладанні відповідних економічних дисциплін.

Окремні результати і пропозиції використані: щодо інформаційного моніторингу інвестиційного ринку В'єтнаму - Торговельно-промисловою палатою України (Лист № 3923/08.2-8 від 15.08.2002 р.); щодо ефективного менеджменту інвестиційної діяльності і розробки конкурентоспроможних інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій - спільним українсько-в'єтнамським підприємством “Весна-З” (Довідка № 25/1 від 9.09.2002 р.); щодо аналізу товарних ринків - Державним комітетом статистики України (Лист № 10-01-3/57 від 15.08.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно підготовленою науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблем іноземного інвестування промисловості В'єтнаму в умовах прискорення індустріалізації і модернізації економіки краіни. Сукупність отриманих наукових результатів є підсумком авторського аналізу науково-практичних проблем, пов'язаних з іноземними інвестиціями та механізмом їх регулювання, практичними рекомендаціями щодо підвищення ефективності залучення і використання іноземних інвестицій в промисловість В'єтнаму.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Фінанси, грошовий обіг та кредит у забезпеченні суспільного добробуту" (Київ, 2001) і Науково-практичній конференції студентів і молодих учених "Міжнародний бізнес в Україні: становлення та розвиток в умовах ринкової трансформації суспільства" (Київ, 2001). Результати дослідження, пропозиції і висновки дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях відділу ефективності інвестицій і відтворення основних фондів Інституту економіки НАН України.

Публікації. З теми дисертаційної роботи опубліковано 7 індивідуальних статей у фахових виданнях загальним обсягом 2,5 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків загальним обсягом 181 сторінка, в тому числі 17 таблиць, одиного малюнку, однієї діаграми і 4 додатків. Було використано 113 лiтературних джерел і багато даних з Internet.

Основні положення роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його предмет і об'єкт, теоретичну і методологічну основи роботи, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Сутність, причина і ціль іноземного інвестування" розглянуто теоретичні основи іноземного інвестування, розкрита суть понять "інвестиції" та "іноземні інвестиції", їх класифікація і мотивація, з'ясовано умови залучення іноземних інвестицій і наведено характеристики національних стратегій залучення і використання іноземного капіталу.

Важливо відрізняти прямі й портфельні іноземні інвестиції. Різниця між ними зводиться насамперед до проблеми контролю. У випадку портфельної інвестиції інвестор одержує не підприємницький, а акціонерний дохід. Прямі інвестиції мають ряд переваг порівняно з позиковим капіталом і портфельними інвестиціями, оскільки вони:

· слугують джерелом капіталу для вкладень у сферу виробництва, впровадження прогресивних технологій, ноу-хау, передових методів менеджменту і маркетингу;

· не збільшують зовнішній борг держави, а, навпаки, стимулюють одержання додаткових коштів для його погашення;

· забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-технічній кооперації. Поряд із забезпеченням економічного розвитку, прямі інвестиції сприяють вирішенню важливих задач створення ефективного власника, що забезпечує ринкову поведінку з прямим доступом до світового ринку.

Спираючись на принцип порівняльних переваг у міжнародній торгівлі, вчені сформулювали концепцію міжнародного руху капіталу, суть якої полягає в різниці норми прибутку між країнами. Б. Олін і Е. Хекшер розвивали цю концепцію і дійшли висновку, що капітал переводиться з країни, де його гранична продуктивність низька, у країну з вищою продуктивністю, і це означає більш ефективну комбінацію факторів виробництва в обох країнах і збільшення їх сукупного національного доходу. Різні види капіталу мають різну граничну мобільність, тому одна країна може активно вивозити і ввозити капітал.

Дж. М. Кейнс виходив з того, що рух капіталу виникає з нерівноваги платіжних балансів різних країн. Вивіз капіталу з країни здійснюється, коли експорт товарів і послуг перевищує їх імпорт, а при порушенні цього правила необхідне втручання держави.

Після другої світової війни експорт капіталу збільшився у вигляді прямих інвестицій ТНК. Теорія монополістичних переваг (С. Хаймер, Ч. Кіндлебергер) базується на ідеї, що компанія-інвестор має визначені монополістичні переваги в інтелектуальному й економічному потенціалі, що забезпечує їй конкурентоспроможність у здійсненні своєї діяльності і можливість керувати дочірньою фірмою за кордоном ефективніше, ніж це роблять місцеві конкуренти.

Теорія інтерналізації (П. Баклі, М. Кесон) ґрунтується на ідеї, що обмін інтелектуальними й іншими досягненнями усередині фірми ефективніший, ніж зовнішні ринкові зв'язки. Фірма інтернаціоналізує їх під своїм контролем на основі прямих інвестицій.

Грунтовніше пояснення феномену прямих іноземних інвестицій дає еклектична концепція (Дж. Даннінг), відповідно до якої фірма починає виробництво товарів і послуг за рубежем за наявності наступних умов:

· по-перше, переваги власника, що дає фірмі її конкурентоспроможність у даній країні;

· по-друге, переваги місця розміщення, що базуються на специфіці країни-реципієнта;

· по-третє, самостійна реалізація цих двох переваг повинна бути для інвестора вигіднішою, ніж ними користаються місцеві підприємства (наприклад, надання їм відповідних ліцензій), тобто переваги інтерналізації.

Умовою залучення іноземних інвестицій є сприятливий інвестиційний клімат країни-реципієнта. Він містить у собі всі фактори, які бере до уваги інвестор, коли оцінює умови для вкладення капіталу. Моделювання інвестиційного клімату приймаючою країною виступає важливим елементом у процесі вироблення обґрунтованої стратегії залучення іноземних інвестицій. У дисертації інвестиційний клімат розглядається на макро- і мікрорівнях. На макрорівні він включає політичний, економічний і соціальний стан країни. На мікрорівні інвестиційний клімат виявляє себе через двосторонні стосунки фірми-інвестора і державних органів, господарських суб'єктів-постачальників, покупців і банків, а також профспілок і трудових колективів приймаючої країни.

Результатом комплексного аналізу цих факторів є показник привабливості країни, що, у свою чергу, слугує критерієм ефективності ринкових реформ, довіри світової громадськості щодо сприятливості економічної ситуації в даній країні в цілому. Одним з важливих завдань держави в області інвестиційної політики є створення сприятливого інвестиційного клімату.

Об'єктами регулювання іноземного інвестування є: визначення іноземного інвестора; визначення видів і форм іноземних інвестицій; частка у власності; гарантії прав іноземного інвестора; система інвестиційних пільг і обмежень; репатріації прибутку; вимога бажаних результатів діяльності іноземного інвестора; антимонопольні заходи.

Державна система регулювання іноземних інвестицій включає два елементи: регламентацію і стимулювання. При цьому система регламентації спрямована на забезпечення максимальної вигоди на одиницю вкладеного капіталу, тоді як система стимулювання - на залучення максимального обсягу іноземних інвестицій. Оптимальний варіант державного регулювання іноземного інвестування полягає у використанні таких заходів, які обмежували б негативний вплив іноземного інвестування, і таких, котрі сприяли б розширенню, активізації і підвищенню ефективності іноземних інвестицій.

Сучасна світова господарська практика характеризується наявністю різних національних стратегій залучення і використання іноземного капіталу. Розвинуті країни надають національний режим іноземним інвесторам. Країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою використовують різноманітні стимулюючі механізми й інструменти (фінансово-кредитні, податкові, протекціоністські).

У другому розділі "Стан іноземного інвестування промисловості В'єтнаму" проаналізовані особливості трансформаційних процесів і умови інвестиційної діяльності, досліджено тенденції і проблеми іноземного інвестування, дана оцінка ефективності іноземних інвестицій.

За роки реформування В'єтнамом були отримані помітні результати в економічному розвитку, досягнуті макроекономічна стабілізація і високий темп економічного росту. Головними факторами макроекономічної стабілізації стали:

· успіхи в аграрній реформі, яка визволила сільську економіку з оков натурального господарювання і перевела її на рейки товарного виробництва з урахуванням особливостей і порівняльних переваг кожного сільського району;

· розвиток багатоукладної економічної структури суспільства і створення правової бази для мобілізації інвестиційних ресурсів;

· посилення макроекономічного регулювання, зміна позиції держави щодо іноземних інвестицій в нових економічних умовах;

· успіхи в становленні фінансово-банківської системи і подолання гіперінфляції;

· здійснення політики "відкритих дверей" і лібералізація зовнішньої торгівлі;

· залучення іноземних інвестицій.

У роботі проаналізовано позитивні і негативні фактори на шляху залучення іноземних інвестицій. Серед негативних є: низький рівень душового доходу, невисокий рівень розвитку продуктивних сил, слабка матеріально-технічна база промисловості, нерозвинена інфраструктура, дефіцит науково-технічних кадрів. Позитивні фактори: вигідне географічне розташування, наявність природних і людських ресурсів.

Аналіз залучення і використання позикових коштів показав, що:

· у період до 1993 р. залучені кошти використовувались неефективно. Зовнішні борги накопичилися до 11 млрд. руб. і 3 млрд. дол. Причиною неефективності є, головним чином, адміністративно-командні методи керування, що призводило до безгосподарності;

· у період після 1993 р. й дотепер були встановлені кредитні лінії з Міжнородним валютним фондом, Світовим банком (СБ), Азійським банком розвитку, розвитнуими країнами, які надали кредити обсягом 9,7 млрд. дол. 30% цієї суми принадає на Японію, 15% - Світовий банк, 10% - Азійський банк розвитку. Ці кредити становлять близько п'ятої частини загального обсягу капітальних вкладень в економіку В'єтнаму. 25 % кредитів спрямовано на реконструкцію і будівництво електростанцій, 19% - на розвиток транспорту, 16% - на технічну допомогу, 13% - на розвиток сільського господарства, 11% - на охорону здоров'я, 7% - на водопостачання і каналізацію. За інформацією Світового банку, на кінець 2001 р. зовнішній борг В'єтнаму становив 12,9 млрд. дол. (43% ВВП і 89% експортного виторгу), обслуговування боргу стосовно експорту і ВВП - відповідно 11 і 7%;

· важливим і принципово новим напрямом зовнішньоекономічної діяльності виступає пряме залучення підприємницького капіталу.

Аналіз обсягу, форм і структури прямих іноземних інвестицій показує, що:

· за станом на кінець 2000 р. у В'єтнамі зареєстровано 3170 проектів ПІІ загальною вартістю 39,1 млрд. дол. Головними країнами-інвесторами є Сінгапур (15%), Тайвань (12,5%), Гонконг (9,3%), Японія (8,8%), Південна Корея (8,2%);

· найбільш привабливими для вкладення ПІІ є важка промисловість (19,9%), нафтова (14,4%), легка (11,2%), харчова промисловість (7,4%) і будівництво (9,1%);

· головними організаційно-економічними формами ПІІ є спільні підприємства (57% суми інвестицій) та іноземне підприємство (30% суми інвестицій). Співзасновниками СП із в'єтнамського боку в основному є державні підприємства.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів в дисертації використано показники, які відбивають співвідношення витрат і результатів. Це показники: 1/ фінансової ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; 2/ бюджетної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для державного чи місцевого бюджетів; 3/ економічної ефективності, що враховують ті зв'язані з реалізацією проекту витрати і результати, що, виходячи за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту, допускають вартісний вимір. У процесі розробки проекту також оцінюються його соціальні й екологічні наслідки, витрати, зв'язані із соціальними заходами й охороною навколишнього середовища.

Аналіз впливу іноземних інвестицій на розвиток промисловості В'єтнаму дозволив зробити такі висновки:

· зовнішні ресурси є важливим джерелом індустріалізації і модернізації економіки. Частка іноземного сектора у ВВП постійно збільшувалася і досягла 11% у 1999 р.;

· у нафтовій галузі частка іноземного сектора домінує, а в машинобудівній, електротехнічній і електронній галузях на його частку припадає майже три чверті продукції;

· іноземні інвестиції відіграють важливу роль у підвищенні рівня зайнятості і кваліфікації робочої сили, трансфері технологій і диверсифікації експорту.

У третьому розділі "Удосконалення механізму залучення і використання іноземних інвестицій" визначено перспективні напрями державної політики регулювання іноземного інвестування, розроблено принципи створення організаційно-економічних форм і умов залучення й використання іноземних інвестицій як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Економічний механізм залучення і використання іноземних інвестицій - це система відносин, які виникають і діють у процесі взаємозв'язку національного господарства приймаючої країни в цілому й окремих його складових (галузей, регіонів, підприємств) з іноземними інвесторами. Він має складну структуру, яка охоплює, по-перше, об'єктивні ринкові закони й закономірності співробітництва господарюючих суб'єктів під час здійснення іноземного інвестування, по-друге, створені в приймаючій країні інституційні основи цього процесу. Даний механізм формується і діє на двох рівнях: на макрорівні - шляхом цілеспрямованої діяльності органів державної влади по регулюванню іноземних інвестицій і на мікрорівні - у процесі конкретного співробітництва господарських одиниць з іноземними інвесторами.

Масштаби залучення й ефективність використання іноземних інвестицій залежать від інвестиційної політики держави. Аналіз показує, що надання однакових прав усім інвесторам незалежно від сектора вкладень інвестицій, їхнього розміру й походження у випадку хронічного браку коштів є невигідним. З метою активізації інвестиційної діяльності в умовах перехідного періоду доцільно визначити пріоритетні напрями економічного розвитку і надавати інвесторам (резидентам і нерезидентам) пріоритетних секторів пільги і преференції. Пріоритети можуть бути заявлені через виділення певної системи критеріїв, яка включає: 1/ галузь і вид виробництва; 2/ ступінь експортної орієнтації виробництва; 3/ рівень техніки і технології виробництва; 4/ територіальне розміщення, характер впливу на регіональну економіку; 5/ обсяг і термін інвестицій.

Вибір пріоритетних напрямків розвитку й іноземного інвестування економіки може корінним чином змінити структуру економіки. У дисертації обгрунтовано, що такими напрямами є: 1/ максимальне використання порівняльних переваг; 2/ невисокий показник ICOR (Incremental Capital-Output Ratio); 3/ експортоорієнтоване й імпортозаміщуюче виробництва; 4/ використання передової техніки. Пріоритетними для В'єтнаму є такі галузі промисловості: текстильна, швейна, шкіряна, переробка сільськогосподарської продукції, електронна і комунікаційна, будівельних матеріалів, нафтова.

У дисертації обґрунтована промислова політика, яка в умовах індустріалізації і модернізації повинна бути спрямована на захист життєздатних і конкурентоспроможних галузей і секторів економіки. Для порівняно слабкої промисловості помірний протекціонізм необхідний, але при цьому потрібно дотримуватись трьох умов: достатність потенціалу для розвитку, наявність конкуренції на внутрішньому ринку і обмеженість протекціонізму в часі.

У дисертації показана доцільність допуску іноземного капіталу в процес приватизації і виявлена причина його повільного здійснення. Зокрема, доцільно було б не обмежувати частку участі нерезидентів у всіх випадках, а також розподілити державні підприємства на три групи, в яких участь нерезидентів була б чітко визначеною: неприпустимість участі, обмеженість участі, чи необмеженість участі. З огляду на досвід країн Центральної і Східної Європи, для формування ефективного механізму залучення іноземного капіталу в процесі приватизації потрібно створити єдиний повноважний орган у справі приватизації, надати рівні права резидентам і нерезидентам, використовувати різноманітні способи приватизації.

Економіка В'єтнаму мало підпала під вплив азійської фінансової кризи через фінансову закритість і відсутність фондового ринку. Активізація інтеграції у світовий ринок і залучення іноземного капіталу вимагає більшого ступеня фінансової відкритості і лібералізації. У дисертації проаналізовано напрями розвитку здорової банківської системи і створення банку довгострокового (інвестиційного) кредитування. Для підвищення інвестиційної активності потрібно стимулювати розвиток лізингу, інвестиційних фондів і фондового ринку, для чого пропонується прискорене акціонування великих і середніх державних підприємств, продаж державних часток у СП.

З метою визначення напряму поліпшення економічного механізму іноземного інвестування в дисертації проаналізовано адекватні організаційно-економічні форми залучення іноземних інвестицій: співробітництво з інституціями ООН, ЮНІДО, СБ; презентація підприємницьких можливостей країни; доцільність створення центру моніторингу інвестиційного клімату і консультативної кампанії, а також інвестиційної агенції з відділеннями за рубежем. Доведено, що однією з ефективних організаційно-економічних форм залучення іноземних інвестицій у трансформаційний період є спеціальні економічні зони (СЕЗ). Практика створення і розвитку СЕЗ у Китаї показує, що для їх успішного функціонування необхідно забезпечити належну нормативно-правову базу, сприятливі умови оренди приміщень, надання податкових пільг і канікул, лібералізацію умов переміщення капіталів і товарів, ефективну форму взаємозв'язку місцевих органів господарського розвитку і управління СЕЗ.

У В'єтнамі створено 67 СЕЗ, у яких працюють 680 підприємств з іноземними інвестиціями в обсязі 8,7 млрд. дол. У 2000 р. обсяг виробництва цих підприємств становив 3,5 млрд. дол., 60% з яких - експорт. Економічний механізм залучення інвестицій у СЕЗ є далеко недосконалим. Усі підприємства в СЕЗ повинні працювати на одній правовій основі, й економічний механізм у СЕЗ повинен бути інструментом реалізації переваг, властивих даному району, а не способом компенсації відсутніх факторів.

Інвестиційну привабливість підприємства для іноземного інвестора формують відповідні економічні й фінансові умови. Щоб ці умови були прибавливими, потрібне впровадження ефективного менеджменту інвестиційної діяльності, пошук сучасних навичок інвестиційного аналізу, інвестиційного моніторингу. Особлива увага має приділятись розробці конкурентоспроможних інвестиційних проектів, для чого необхідно, по-перше, створити ефективну систему інвестиційного менеджменту і провести маркетингові дослідження, по-друге, формувати виробничо-збутову інфраструктуру і, по-третє, забезпечити належне керівництво реалізацією проекту. Серцевиною першого етапу є формування дієздатної управлінської команди з підключенням сторонніх консультантів, другого - підготовка варіантних бізнес-планів, третього - складання переліку найважливіших заходів і деталізованого календарного плану реалізації інвестиційного проекту.

Висновки

Дослідження обсягів, форми, структури, умов і механізму залучення іноземних інвестицій та ефективності їх використання у промисловості В'єтнаму дозволяє зробити наступні висновки:

1. Мотивацію й особливості іноземного інвестування в загальному вигляді відбиває теорія руху капіталу (диференціація процентних ставок між країнами й умови одержання прибутку). Міжнародні корпорації вибирають географічне розташування своїх інвестиційних проектів у країні, де надаються їм ключові L-перемінні. Портфельне інвестування у своїй теоретичній обґрунтованості спирається, насамперед, на методологію диверсифікованості ризиків, оптимізації співвідношення ризиків і прибутку.

2. За роки реформування В'єтнамом отримані вагомі позитивні результати в економічному розвитку, досягнуті макроекономічна стабілізація і високий темп економічного росту. Паралельно з аграрною реформою проводиться реформувания промисловості, лібералізація зовнішньої торгівлі й залучення іноземних інвестицій. Середньорічний темп росту ВВП у 1993-2001 рр. становив 7,5%, а промисловості - 11,6%. Аналіз трансформаційних процесів та іноземної інвестиційної діяльності у В'єтнамі показує, що існує тісний зв'язок між масштабами і якістю іноземних інвестицій і глибиною ринкового реформування.

3. Іноземний капітал надходить в економіку В'єтнаму у формі прямих інвестицій і довгострокових кредитів (ODA). До кінця 2000 р. у країну надійшли 39,1 млрд. дол. ПІІ і 9,7 млрд. дол. ODA. Аналіз обсягу, структури і впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток дозволив зробити такі висновки:

· зовнішні ресурси є важливим джерелом індустріалізації і модернізації країни. Їх частка в загальному обсязі валових капіталовкладень в середньому щороку становить близько 40%, а в нафтовій, машинобудівній, електротехнічній і електронній галузях - понад 50%;

· іноземні інвестиції відіграють важливу роль у підвищенні рівня зайнятості і кваліфікації робочої сили, трансфері технологій і диверсифікованості експортного ринку.

4. Для розширення масштабів іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання потрібно удосконалити законодавчу базу, орієнтовану на ринкові відносини; використовувати різні організаційно-правові форми підприємств за участю іноземного капіталу; визначити чіткий порядок формування статутного фонду, конкретний термін внесення внесків, чітке формування форм внесків і їх оцінки; поліпшити галузеву й регіональну структуру іноземних інвестицій; посилити державний контроль за роботою підприємств за участю іноземних інвестицій. Істотне значення в механізмі залучення інвестицій належить створенню єдиної цілісної системи державного регулювання інвестиційних процесів, що включає відповідну структуру щодо роботи з іноземними інвесторами, механізм реалізації державної політики залучення капіталу, координацію діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертизи інвестиційних проектів і їх конкурсного відбору.

5. Формування політики стосовно іноземних інвестицій повинно йти шляхом уніфікації умов діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів, надання іноземним інвесторам національного інвестиційного режиму. В умовах гострої конкуренції на світовому ринку інвестиційних ресурсів важливого значення набуває уміння використовувати випробувані в світовій практиці дієві форми й інструменти активізації інвестицій (іноземних і вітчизняних). Іноземному інвесторові можуть бути надані пільги, якщо він вкладає кошти у визначені галузі і регіони, у визначені виробництва, але при цьому слід домогтися, щоб умови господарювання не були дискримінаційними для резидентів і нерезидентів.

6. На кожному етапі розвитку необхідно розробити спеціальні програми сприяння інвестиціям, включаючи іноземні, по пріоритетних напрямах з урахуванням як стану і вимог світового ринку, так і умов та зацікавленості країни. З огляду на особливості в'єтнамської економіки вибір пріоритетних галузей на період до 2010 р. має відповідати таким критеріям: максимальне використання порівняльних переваг, невисокий коефіцієнт капіталомісткості, експортоорієнтоване й імпортозамінне виробництво, використання передової техніки.

7. В умовах слабо розвиненої промисловості В'єтнаму помірний протекціонізм необхідний, але при цьому важливо дотримуватися трьох умов: достатність потенціалу для розвитку національних галузей, наявність конкуренції на внутрішньому ринку й обмеженість протекціонізму в часі.

8. У В'єтнамі поки що відсутній ефективний механізм залучення іноземних інвестицій у приватизацію державних підприємств. Для прискорення процесу приватизації та підвищення його результативності доцільно створити єдиний повноважний орган, що відповідав би за приватизацію, надати рівні права нерезидентам і резидентам у цьому процесі. Перш за все, слід акціонувати ті підприємства, активи яких становлять менше 5 млрд. донгов, і проводити експериментальне акціонування спільних підприємств. Створення адекватних станові економіки В'єтнаму організаційно-економічних форм іноземного інвестування значно розширить діапазон дії іноземних інвесторів й усуне непотрібні перешкоди в міжнародному інвестиційному співробітництві.

9. Фінансова система В'єтнаму є ще не дость розвиненою. Її реформа вимагає удосконалення законодавства, системи регулювання і режиму контролю банківської системи, реструктуризації державних і акціонерних банків, створення рівноправного середовища для всіх банків. На збільшення припливу іноземних інвестицій можна розраховувати при лібералізації фінансового ринку. Для активізації інвестиційної діяльності треба розвивати фондовий ринок, стимулювати лізингові операції, створювати інвестиційні фонди, розвивати систему страхування інвестицій.

10. Іноземний капітал у СЕЗ залучається за допомогою пільг в оподатковуванні, наданні приміщень, користуванні землею, гарантії репатріації прибутку, забезпечення сировиною і банківськими кредитами, спрощення в'їзду-виїзду і митних формальностей. У В'єтнамі створено чимало СЕЗ. Проте вони відіграють ще скромну роль у залученні зовнішніх ресурсів у розвиток національної економіки. Для підвищення їх привабливості слід прийняти закон про СЕЗ, який регулював би порядок створення зон, митне оформлення експортно-імпортних операцій, оподатковування, ліцензування, трудові, майнові і заставні відносини. СЕЗ слід розглядати як тимчасову структуру, властиву перехідному етапові перебудови державно-монополістичної економіки в ринкову. Економічний механізм СЕЗ має бути інструментом реалізації переваг даної території, а не способом компенсації відсутніх факторів. СЕЗ повинна плануватися як район сучасних адміністративних методів управління, здатний надавати всі необхідні послуги. Найважливішою передумовою успіху СЕЗ є їх ефективна презентація перед потенційним інвестором.

Основні публікації з теми дисертації

1. Нгуєн Тхай Донг. Роль іноземних інвестицій в оновленні економіки В'єтнаму // Економіка України. - 1999. - № 4. - с. 92-93.

2. Нгуєн Тхай Донг. Іноземні інвестиції у В'єтнамі: особливості та перспективи // Економіка України. - 1999. - № 11. - с. 87-88.

3. Нгуен Тхай Донг. Экономическое развитие Вьетнама и оценка эффективности инвестиций / Економіка України в перехідний період (Зб. наук. праць) - К.: Інститут економіки НАН України, 2000. - с. 55-63.

4. Нгуен Тхай Донг. Проблемы капитальных вложений в экономике Вьетнама // Экономика и управление. - 2001. - № 2. - с. 12-13.

5. Нгуен Тхай Донг. Роль СЭЗ в привлечении иностранных инвестиций в экономику Вьетнама / Актуальні проблеми міжнародних відносин (Зб. наук. праць). Вип. 29. Ч. IV. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - с. 93-95.

6. Нгуен Тхай Донг. Инвестиционный климат во Вьетнаме / Фактори економічного зростання (Зб. наук. праць) - К.: Інститут економіки НАН України, 2001. - с. 40-48.

7. Нгуєн Тхай Донг. Роль банківської системи в інвестиційному процесі В'єтнаму // Вісник. Економіка. Вип. 60-61. - К.: Київський національний университет імені Тараса Шевченка, 2002. - с. 114-115.

Анотація

Нгуєн Тхай Донг. Іноземні інвестиції в промисловість В'єтнаму та ефективність їх використання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.01 - Економіка промисловості. - Інститут економіки НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів залучення і регулювання іноземних інвестицій у промисловість В'єтнаму, ефективності іноземного інвестування, його впливу на структурні й ринкові трансформації в країні.

У роботі проведено порівняльний аналіз національних стратегій залучення і використання іноземних інвестицій, розроблено регулюючі й стимулюючі механізми та інструменти для залучення іноземних інвестицій - організаційні, фінансово-кредитні, податкові, протекціоністські. В умовах економічної і фінансової нестабільності істотно зростає регулююча роль держави, що, в першу чергу, відноситься до країн з перехідною економікою.

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення державної економічної, в тому числі інвестиційної, політики. Особлива увага приділяється розробці пріоритетів промислової політики в умовах прискорення індустріалізації і модернізації економіки В'єтнаму.

Ключові слова: інвестиції, іноземні інвестиції, інвестиційний клімат, ефективність інвестицій, інвестиційна політика, спеціальні економічні зони.

Аннотация

Нгуен Тхай Донг. Иностранные инвестиции в промышленность Вьетнама и эффективность их использования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - Экономика промышленности. - Институт экономики НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов привлечения и регулирования иностранных инвестиций в промышленность Вьетнама, эффективности иностранного инвестирования, его влияния на структурные и рыночные трансформации в стране.

В работе проведен сравнительный анализ национальных стратегий привлечения и использования иностранных инвестиций, разработаны регулирующие и стимулирующие механизмы и инструменты для привлечения иностранных инвестиций - организационные, финансово-кредитные, налоговые, протекционистские. В условиях экономической и финансовой нестабильности существенно возрастает регулирующая роль государства, что, в первую очередь, относится к странам с переходной экономикой.

Сформулированы предложения по совершенствованию государственной экономической, в том числе инвестиционной, политики. Особенное внимание уделяется разработке приоритетов промышленной политики в условиях ускорения индустриализации и модернизации экономики Вьетнама.

Ключевые слова: инвестиции, иностранные инвестиции, инвестиционный климат, эффективность инвестиций, инвестиционная политика, специальные экономические зоны.

Annotation

Nguyen Thai Dong. Foreign Investment to Industry of Vietnam and Effectiveness of Its Usage. - Manuscript.

Dissertation for approval of the Scientific Ph.D. degree in Economics on the Speciality 08.07.01 - Economics of Industry. - Institute of Economics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation deals with the theoretical and practical aspects of attraction and regulation of foreign investment to Vietnam's industry. The dissertation also reveals the effectiveness of the investment's usage and its influence on structural and market transformations of the Vietnamese economy.

The comparative analysis of national strategies and usage of foreign investment are considered. The author researched regulating and stimulating mechanism and instruments to attract foreign investment including organizational, financial-credit, taxation and protectionism factors. With the presence of economical and financial instability, especially in the transitional economy, the regulating role of government has been increasing.

The renovation course has enabled Vietnam to achieve a fairly high economic growth and macroeconomic stabilization. The real GDP growth rate averaged 7,5% per annum over the period of 1993-2001, with the highest of 11,6% in the industrial sector. The main factors that promoted the achievement have been analyzed. These include the agricultural reform, the development of multi-sectorial economy and the creation of the legal frame for mobilization of investment resources, the intensification of macroeconomic regulation and of government's changing position with regards to foreign investment in the new economic circumstances, the implementation of the “open-door” policy and liberalization of foreign trade, the attractiveness of foreign investment.

The author made an analysis of the quantity, forms and structure of foreign investment to Vietnam's industries, which accounted for more than one third of the whole national investment. The value of industrial production of the sector receiving foreign direct investment over the past 5 years has doubled compared with that of domestic enterprises, accounting for a third of the whole country's total value of industrial production. Over 380 thousands jobs have been offered in foreign-invested industries. The attractiveness of foreign investment is a pressing and long-term requirement to meet its need of capital, to solve the questions of employment, technology, and management so as to create new production capabilities for the economy. In the process of integration into the world economy, foreign investment constitutes an important factor contributing to the production of competitive products, the rapid increase in exports, and the reduction in the disadvantages caused by Vietnam's balance of payment.

The proposals are given to improve the domestic economic, particularly investment, policy. In the phase of industrialization and modernization priority is given to formation of the industrial policy which in the case of Vietnam must be based on the following directions: maximum use of comparative advantages; not high indicator of the incremental capital-output ratio (ICOR); export-oriented production; use of advanced technology. The industrial policy must protect infant production and follow the principles: potential for growth; competition within the country; time-limited protectionism. In order to increase the investment activity the author offered several suggestions aiming at formulating the effective mechanism of foreign investing in the process of equitization of the state enterprises, developing the sound banking system and creating the long-term credit banks, developing the leasing mechanism, investment funds and stock market.

The role of special economic zones (SEZs) in luring investments and acceleration of industrialization and modernization process of Vietnam's economy has been analyzed. The author points to the defects and problems that should be repressed, such as land redundancy in SEZs, lack of well-trained technical workforce and managerial personnels and the remaining problems (both objective and subjective causes; from the central level to the local level; from master planning to orientations for the building of SEZs). The economic mechanism of SEZs is determined. It must be developed to realize the local advantages, but not to compensate for the absent factors.

Key words: investment, foreign investment, investment climate, effectiveness of investment, investment policy, special economic zones.

Размещено на Allbest.ru

...