Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ

Ніколенко Вікторія Борисівна

Київ - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ведення конкурентоспроможного виробництва продукції сільського господарства України потребує відповідного забезпечення інвестиційними ресурсами. Вирішення цього питання сприятиме створенню сучасної матеріально-технічної бази галузі, ефективному здійсненню соціальних перетворень на селі та підвищенню продуктивності аграрного виробництва. Крім того, спрямування значних обсягів інвестицій в сільське господарство забезпечить прискорення розвитку науково-технічного прогресу, темпи якого за останні роки в агропромисловому комплексі загальмувалися. Значних інвестицій потребує відновлення і подальший розвиток машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств.

У більшості розвинутих країн світу фінансування сільського господарства здійснюється переважно за рахунок власних коштів товаровиробників і за відчутної підтримки держави. Проте, нині як товаровиробники, так і державний бюджет не мають достатніх обсягів інвестиційних ресурсів. Для вирішення цієї проблеми, яка в різні історичні періоди розвитку сільського господарства виникала майже в кожній країні світу, уряди держав залучали іноземний капітал. Як свідчить світовий досвід, виважений та обґрунтований підхід до застосування такого заходу завжди забезпечував позитивний вплив на економіку країни.

З багатьох наявних форм іноземних інвестицій найбільш ефективною і доцільною вважається пряме інвестування. Є всі підстави стверджувати, що саме ця форма капіталовкладень в умовах переходу України до ринкової економіки дасть змогу вітчизняним сільськогосподарським підприємствам запровадити новітні технології, вдосконалити організаційну й управлінську структуру виробництва.

Для ефективного використання капіталу іноземних інвесторів необхідна державна підтримка, яка передбачає опрацювання зваженої наукової обґрунтованої стратегії, спрямованої на забезпечення раціонального поєднання інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності.

Дослідження виявили, що потребує удосконалення методологія оцінки економічної ефективності капіталовкладень у розвиток аграрного виробництва. Вітчизняні методи оцінки інвестицій суттєво відрізняються від прийнятих у міжнародній практиці і не задовольняють потреби іноземних інвесторів. З цього приводу проблема іноземного інвестування широко дискутується в наукових працях провідних учених України та світу. Серед вітчизняних заслуговують на увагу дослідження І.А. Бланка, Є.Г. Величко, О.В. Гаврилюка, М.С. Герасимчука, М.Я. Дем'яненка, М.І. Кісіля, П.А. Лайка, М.Г. Лобаса, Ю.В. Макогона, Є.В. Максименка, Л.І. Нейкової, А.А. Пересади, С.І. Прилипка, П.Т. Саблука, В.П. Савчука, В.М. Хобти, О.М. Шпичака та інших вчених-економістів. Проблемі інвестицій присвячені праці зарубіжних вчених Г. Бирмана, С. Шмідта, У. Шарпа, Р. Холта, С. Барнеса, Р. Бауера, В. Беренса, Д. Бейли, Г. Александера, П. Хавранека, Л. Гитмана, М. Джонка та інших дослідників. Поєднання вітчизняного та зарубіжного досвіду дає можливість оцінювати ефективність інвестицій за більш точною методикою.

Особливо гостро постає питання визначення економічної ефективності здійснених в сільське господарство прямих іноземних інвестицій. Сільськогосподарська галузь має ряд особливостей, пов'язаних із сезонністю виробничого циклу, природно-кліматичними умовами та іншими факторами, вплив яких необхідно враховувати в методичних розробках. З огляду на це, використання сучасних методичних підходів до оцінки економічної ефективності інвестицій підтверджує висновок про доцільність здійснення і раціонального використання зарубіжних інвестицій при формуванні капіталовкладень у сільське господарство України.

Актуальність зазначених проблем і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в межах наукових досліджень, що виконувалися на кафедрі світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Національного аграрного університету за темою “Ринок землі та її економічна оцінка в умовах переходу України до ринкових відносин” (номер держреєстрації 0100U003680) державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” на замовлення Державного комітету по земельних ресурсах України та в Інституті аграрної економіки УААН за темою “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва” (номер держреєстрації 0102V000257).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз розвитку процесу прямого іноземного інвестування у сільське господарство України та обґрунтування шляхів його поліпшення, а також удосконалення методологічних підходів до визначення економічної ефективності прямих іноземних інвестицій.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі були поставлені та вирішені такі завдання:

узагальнено сутність іноземних інвестицій, визначено їх форми та види;

досліджено особливості процесу прямого іноземного інвестування в сільському господарстві України та інших країн світу;

оцінено стан технічного забезпечення сільського господарства України;

досліджено організаційно-економічні та правові умови здійснення прямих іноземних інвестицій у вітчизняне сільське господарство;

обґрунтовано стратегічні напрями залучення прямих іноземних інвестицій в сільськогосподарські галузі країни;

удосконалено методику оцінки економічної ефективності прямих іноземних інвестицій;

розроблено пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі України.

Об'єктом дослідження обрано процес прямого іноземного інвестування в сільському господарстві України та його вплив на технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів прямого іноземного інвестування у технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи та прийоми економічного аналізу процесу іноземного інвестування: методи економічного аналізу - при оцінці сучасного стану сільськогосподарського виробництва та інвестиційної забезпеченості підприємств; методи співставлення і порівняння - при оцінці рівня фактичної інвестиційної забезпеченості сільськогосподарських підприємств; методи прогнозування та бізнес-планування - при визначенні економічної ефективності інвестування сільськогосподарського виробництва; методи вибіркового обстеження - при дослідженні основних інвестиційних джерел у сільському господарстві.

У процесі дослідження вивчені відповідні законодавчі та нормативно-правові акти України, теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних авторів, інші спеціальні та науково-практичні інформаційні джерела за темою дисертаційної роботи. Використані аналітичні і статистичні матеріали Світового банку, Держкомстату України, вітчизняних сільськогосподарських підприємств, а також результати власних обстежень та розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні ролі прямих іноземних інвестицій в технічному забезпеченні сільського господарства України, удосконаленні методики визначення та обґрунтуванні пропозицій щодо підвищення їх економічної ефективності.

Сутність наукової новизни полягає у наступному:

- уточнено зміст поняття “прямі іноземні інвестиції” шляхом включення до нього додаткових ознак щодо форм капіталу, суб'єктів, мети і джерел інвестування;

- здійснено подальший розвиток теоретичних основ щодо залучення прямих іноземних інвестицій в аграрний сектор з питань позитивного та негативного впливу на економіку приймаючої країни, значення вкладень іноземного капіталу для вирішення питань інвестиційного забезпечення аграрної сфери, доцільності залучення прямих іноземних інвестицій у технічне переозброєння сільськогосподарського виробництва;

систематизовано методи щодо стимулювання надходжень прямих іноземних інвестицій в аграрний сектор України;

на основі проведеного аналізу вітчизняних та зарубіжних методик визначення економічної доцільності здійснення інвестування запропоновано при оцінці прямих іноземних інвестицій у вигляді сільськогосподарської техніки за основний критерій обирати строк окупності та доведено його переваги перед іншими методами;

вперше розроблено методику обґрунтування іноземними інвесторами рішення щодо доцільності здійснення прямих вкладень у технічне переоснащення аграрних підприємств технікою, в основу якої покладено комплексно поєднані різні методи оцінки інвестицій і врахування особливості здійснення підприємницької діяльності в аграрному секторі України;

уточнено та систематизовано основні економічні, політичні та соціальні фактори, від яких залежить надходження прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України;

обґрунтовано пропозиції щодо застосування основних організаційних форм створення підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних фондів яких іноземні інвестори вносять сільськогосподарську техніку, і створення на основі розробленого бізнес-плану машинно-технологічних станцій з іноземними інвестиціями;

розроблені пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виявленні та обґрунтуванні необхідності залучення прямих іноземних інвестицій в аграрний сектор України з метою забезпечення сільськогосподарських підприємств сучасною високотехнологічною технікою, що за умови інвестиційної кризи в державі дасть можливість збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції та відповідно підвищить його рентабельність, а також у визначенні шляхів поліпшення умов інвестиційного клімату в сільському господарстві України. В дисертаційному дослідженні опрацьовано методичні рекомендації щодо визначення економічної ефективності інвестицій в сільське господарство України, які можуть бути використані іноземними інвесторами при вкладенні капіталу у вигляді сільськогосподарської техніки.

Результати досліджень враховані Управлінням інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу Міністерства аграрної політики України при опрацюванні регіональних інвестиційних програм в АПК України на період до 2005 року та експертному оцінюванні інвестиційних проектів, а також Національною акціонерною компанією “Украгролізинг” при Кабінеті Міністрів України при формуванні стратегії та опрацюванні бізнес-планів 43 сільськогосподарських МТС України.

Положення дисертаційної роботи також можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" бакалаврам та магістрам за спеціальністю “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних аспектів та подальшого розвитку методів оцінки ефективності інвестицій в аграрному секторі, виявлені основних факторів, що стримують надходження прямих іноземних інвестицій в сільське господарство України у вигляді новітніх технологій та високопродуктивної техніки, розробці методики розрахунку окупності інвестицій у вигляді сільськогосподарської техніки та наданні пропозицій щодо поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі України. Наукові результати, приведені в дисертаційній роботі, отриманні автором особисто.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні та методичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій в сільське господарство” розкрито економічну сутність прямого іноземного інвестування, його види, форми та особливості впливу на аграрне виробництво в умовах перехідної економіки. Здійснено аналіз світової практики використання прямих іноземних інвестицій в сільському господарстві. Охарактеризовано сучасні науково-методичні підходи до визначення ефективності прямих іноземних інвестицій.

Встановлено, що поняття “прямі іноземні інвестиції” в різних джерелах наукової літератури трактується по-різному. Це пояснюється тим, що кожна країна має свій рівень економічного розвитку, свою інвестиційну привабливість й особливості аграрного виробництва. Але загальна думка зводиться до того, що прямим іноземним інвестуванням є така форма інвестування, яка здійснюється за межами країни інвестора з метою отримання прибутку, шляхом вкладення інвестицій у виробничий процес зарубіжних компаній з правом контролю та управління за її діяльністю. В дисертаційній роботі запропоновано наступне визначення прямих іноземних інвестицій - це матеріальний й нематеріальний капітал, який вкладається у виробничу сферу приймаючої країни зарубіжними інвесторами, в ролі яких можуть виступати як підприємці так і держави, з метою отримання прибутку або досягнення вигоди будь-якого характеру в довготривалому проміжку часу, й який надає інвесторам право контролю й управління за господарською діяльністю інвестованих підприємств.

З'ясовано, що за умови інвестиційної кризи в аграрному секторі України найбільший інтерес становлять саме прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Оскільки при здійсненні прямого іноземного інвестування інвестор зберігає право власності на вкладений ним капітал, то він має право контролю за виробничою діяльністю підприємства та руху продукції. Крім того, на відміну від позик та кредитів прямі іноземні інвестиції не зв'язані фіксованою нормою прибутку. Уряд країни, що приймає прямі іноземні інвестиції, майже ніколи не виступає гарантом перед іноземними інвесторами, які їх здійснили, тоді як при позиках та кредитах уряд цієї держави дуже часто виконує таку роль.

Виявлено, що в останні десятиріччя пряме іноземне інвестування набуває все більшого значення в розвитку міжнародної економіки, але на частку сільського господарства припадає лише 2 % всіх прямих іноземних капіталовкладень у світі. Незначний обсяг інвестицій в світовому аграрному секторі пояснюється такими причинами: великий ризик через залежність від погодних умов; підтримка багатьма країнами власних сільськогосподарських виробників та обмеження діяльності іноземних інвесторів у даній галузі; наявність надвеликих транснаціональних компаній, які завдяки своєму монопольному становищу протидіють виникненню і функціонуванню нових компаній.

При вкладенні капіталу у будь-яку підприємницьку діяльність інвестор всебічно зважує економічну доцільність такого кроку. В дисертаційній роботі основним критерієм оцінки інвестицій у вигляді сільськогосподарської техніки визначено строк окупності (формула (1)):

,(1)

де - початкові інвестиції, грн.;

- річна сума доходу від реалізації інвестиційного проекту, грн.

При застосуванні даного критерію для оцінки економічної ефективності від використання імпортної сільськогосподарської техніки початковою інвестицією () є балансова вартість машини; - це сума доходу, який отримує іноземний інвестор протягом періоду експлуатації сільськогосподарської техніки. Причому балансова вартість включає такі основні витрати, як ціна придбання техніки в країні виробника; транспортні витрати, пов'язані з доставкою сільськогосподарських машин до місця призначення; митний збір; ставка ввізного мита та податок на додану вартість.

Цей показник дозволяє інвестору визначити період часу, необхідного для повернення суми початкових інвестицій. Крім того, метод окупності характеризує ризикованість проекту.

У другому розділі “Аналіз напрямів та ефективності прямих іноземних інвестицій в технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва України” розглядається сучасний стан технічної бази в галузі рослинництва, вплив на нього процесу прямого іноземного інвестування, ефективність та окупність прямих іноземних інвестицій при інвестуванні даної сільськогосподарської галузі технікою.

Аналіз машинно-тракторного парку України дає підстави стверджувати, що нині держава не спроможна забезпечити сільськогосподарські підприємства технікою у повній мірі. Дослідження свідчать, що на початок 2002 р. для своєчасного проведення всіх технологічних операцій сільськогосподарським товаровиробникам додатково потрібно було 122,4 тис. тракторів, 54,4 тис. зернозбиральних комбайнів, 37,6 тис. кормозбиральних комбайнів, 4,8 тис. бурякозбиральних комбайнів, 6,3 тис. картоплезбиральних комбайнів, 102,5 тис. сівалок. Основними причинами низької технічної оснащеності сільського господарства є: зменшення виробництва техніки вітчизняною галуззю машинобудування; низькі показники якості та надійності вітчизняної техніки через недосконалу технологію виробництва та використання низькосортних конструкційних матеріалів; обмеженість фінансових ресурсів. Тому, відновлення ефективної діяльності аграрного сектора України зумовлює об'єктивну необхідність певний час використовувати новітню зарубіжну техніку, яка хоч й значно дорожча, але за продуктивністю, якістю та надійністю перевершує вітчизняні зразки. Однак, за умови відсутності в державі коштів на її придбання доцільним шляхом вирішення даного питання є залучення прямих іноземних інвестицій.

Нині в Україні спостерігається тенденція до збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в сільськогосподарську галузь. У 2000 р. обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в сільському господарстві становив 78,8 млн. дол. США (порівняно з 1993 р. 3,8 млн. дол. США), тобто збільшився у 21 раз. Але при потребі сільського господарства в ПІІ в обсязі 7 млрд. дол. США їх суми незначні. За період 1993-2000 рр. інвестування вітчизняного аграрного виробництва здійснювали 41 країна світу. Серед них найбільші суми інвестицій припадають на США, Великобританію, Німеччину, Ліхтенштейн, Нідерланди, Кіпр, Швейцарію. Аналіз структури ПІІ в сільськогосподарські галузі за 2000 р. показав, що найбільш привабливою галуззю для іноземних інвесторів є рослинництво (табл. 1). На його частку припадає 78 % інвестиційних коштів. Щодо обслуговування сільського господарства, то в дану сферу підприємницької діяльності залучено лише 4,5 % капіталу від загальної суми ПІІ в аграрне виробництво.

В зв'язку з тим, що з 2001 року Держкомстат України збирає та обробляє дані з прямих іноземних інвестицій згідно класифікації видів економічної діяльності, відповідно до чого сільськогосподарська галузь була об'єднана з мисливством, ми не можемо зробити порівняльний аналіз наявності ПІІ в сільському господарстві України у 2001 році з попередніми роками. З цієї причини нижче подана характеристика розвитку прямого іноземного інвестування в сільському господарстві та мисливстві України за 2001 рік.

За даними Держкомстату в 2001 році у сільське господарство та мисливство України надійшло ПІІ на суму 85160,35 тис. дол. США, що становило 1,9% від загального обсягу ПІІ в економіці країни. В прямому іноземному інвестуванні сільського господарства та мисливства України прийняло участь 39 країни. Найбільшими іноземними капіталовкладниками в даний сектор економіки є: США, на долю якої припадає 31,1% всіх ПІІ в сільське господарство та мисливство; Великобританія - 10,8%; Кіпр - 8%; Ліхтенштейн - 8%; Нідерланди - 6,3%; Німеччина - 5%; Данія - 5%; Ліван - 4,5%; Швейцарія - 2,7% та Віргінські Британські острова - 1,8% (рис. 1).

До найменших інвесторів відносяться Китай, Люксембург, Словаччина, Литва, Сент-Лусія, Панама, Сент-Кіттс і Невіс, Домініка, Естонія, Сірійська Арабська Республіка. Частка всіх цих країн становить лише 0,3% загального обсягу ПІІ в сільському господарстві та мисливстві України. Аналіз показує, що більшість країн-інвесторів або є класичними офшорними зонами, або на їх територіях розташовані вільно-економічні зони, зони приоритетного розвитку тощо. Тобто можна припустити, що джерелами ПІІ є капітал вітчизняних підприємців, що вивозиться за кордон України з метою зменшення податкового тягаря та бюрократичного контролю. Тому державі для знищення розвитку тіньового характеру інвестиційної діяльності необхідно приділити особливу увагу вирішенню цих двох питань.

Найбільші капіталовкладення були здійснені в такі регіони, як м. Київ, Донецька, Київська, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Херсонська, Миколаївська та Львівська області (рис. 2).

При чому основна частка інвестувань потрапила в центральні та південні області України. Зосередження найбільшої суми прямого іноземного капіталу в м. Києві, яка складає 22 млн. дол. США, пояснюється головним чином наявністю значного попиту на сільськогосподарську продукцію та платоспроможних споживачів, більшої державної захищеності ніж у віддалених регіонах, доступу до інформації, розвинутої інфраструктури, кваліфікованих спеціалістів тощо. Значну увагу іноземні інвестори приділяють Донецькій, Дніпропетровській, Одеській області.

Основна перевага цих регіонів пояснюється наявністю в них вільно-економічних зон та зон приоритетного розвитку. Функціонування підприємств в таких зонах дає можливість суб'єктам господарської діяльності здійснювати виробництво за умови пільгового оподаткування. Крім того природно-кліматичні обставини даних регіонів дозволяють вирощувати найбільш рентабельні сільськогосподарські культури, а знаходження значної кількості переробних підприємств та близьке розташування морських портів полегшують вирішення питання, що пов'язане з їх реалізацією.

Найбільш популярною формою організації підприємств із залученням прямих іноземних інвестицій в дану сферу економіки є створення СП, так як на її долю припадає 50,4% від всіх створених підприємств із іноземним капіталом.

У 2001 році функціонувало 173 підприємства з прямими іноземними інвестиціями, з них 113 спільних підприємств або 65%. Значна кількість СП розташована в Київській області - 19 підприємств, Черкаській - 10, Дніпропетровській - 9, Одеській - 9, м. Києві - 9, Закарпатській - 8, Львівській - 8, Сумській - 6, Херсонській - 5. Як бачимо обсяг діючих спільних підприємств в сільському господарстві та мисливстві України зовсім малий, та відповідно не може суттєво вплинути на збільшення ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по країні. Крім того країни, які безпосередньо здійснили капіталовкладення у створення спільних підприємств не інвестували капітал у великих розмірах. Тому, щоб підтримувати в Україні вітчизняне сільськогосподарське виробництво, необхідно створювати більш привабливі умови для стимулювання спільної діяльності між іноземними та українськими суб'єктами підприємницької діяльності.

Дані економічного аналізу свідчать, що головною причиною незначної частки ПІІ в технічному обслуговуванні сільського господарства є не завжди виправдана митна політика держави щодо імпорту сільськогосподарської техніки та запчастин до неї. Так, за умов “Інкотермс” DDU на рівень імпортної ціни на технічні засоби впливає розмір витрат на сплату мита, митних зборів, податків та транспортні витрати на перевезення техніки від кордону до сільськогосподарського товаровиробника. Більша частина цих витрат припадає на імпортне мито та податок на додану вартість. Зміна розміру імпортної ціни залежно від розміру перелічених відрахувань проілюстрована на прикладі зернозбирального комбайна “Джон Дір” М-9500 американського виробництва (рис. 3).

Так, якщо вартість комбайну за умов DDU дорівнює 193 тис. дол. США, то після сплати усіх митних платежів вона збільшується на 62,2 тис. дол. США, або на 32,2%. За відсутності у вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників таких коштів та досить великого попиту на даний вид сільськогосподарської техніки ця сума стримує потенційних покупців техніки. Крім митної політики ефективність застосування імпортної сільськогосподарської техніки залежить від експлуатаційних витрат, технічних характеристик машини, урожайності сільськогосподарських культур, обсягу виконаних робіт, собівартості виробленої сільськогосподарської продукції, ціни її реалізації. Тому для підвищення економічної ефективності інвестування сільського господарства технікою в Україні слід переглянути митну політику щодо імпорту сільськогосподарської техніки, поліпшити умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливно-мастильними матеріалами та запчастинами, упорядкувати систему збуту сільськогосподарської продукції та стабілізувати курс національної грошової одиниці.

У третьому розділі “Удосконалення механізмів стимулювання прямих іноземних інвестицій у технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва України” визначено найбільш перспективні напрями прямого іноземного інвестування в сільське господарство, розглянуто організаційно-методичні аспекти створення машинно-технологічних станцій та запропоновано шляхи поліпшення умов для активного залучення прямих іноземних інвестицій в технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що при вкладенні капіталу у вигляді сільськогосподарської техніки для іноземних інвесторів існує дві альтернативи: створення підприємств з 100% іноземним капіталом та організація спільних підприємств. Створення підприємств з 100% іноземним капіталом, або придбання у власність сільськогосподарського підприємства може спричинити ряд ризиків як для іноземних інвесторів, так і для нашої держави. Найбільш перспективною формою для обох сторін визначено спільне підприємство. Однією з організаційних форм створення СП є машинно-технологічні станції (МТС). МТС за своїми функціями можуть більш ефективно та продуктивно використовувати імпортну сільськогосподарську техніку.

Однак, діяльність значної частини МТС є збитковою, що зумовлено в першу чергу недостатнім науковим обґрунтуванням їх створення. До інших причин, що стримують ефективне функціонування МТС відносяться: нерівномірне розташування станцій; порушення технологічного процесу роботи техніки через невідповідність її ремонту заводським експлуатаційним інструкціям; невідповідність сум амортизаційних відрахувань затратам на відновлення техніки; високі ставки митних платежів, які підвищують вартість імпортної сільськогосподарської техніки на 30-40% (за європейськими цінами); неспроможність сільськогосподарських товаровиробників розраховуватися за обслуговування техніки через низьку врожайність; закладення у тариф високої норми прибутку, що веде до зниження попиту на технічні та сервісні послуги.

Згідно з розробленим в дисертації бізнес-планом при врахуванні всіх позитивних та негативних факторів економічного середовища, в якому працюють МТС, інвестор може швидко повернути вкладений капітал та отримати прибутки. Даний інвестиційний проект розраховано для МТС зі статусом підприємства з іноземними інвестиціями, що буде функціонувати в лісостеповій зоні України на площі 20000-30000 га. Для забезпечення МТС зернозбиральними комбайнами фірми “Джон Дір” іноземний інвестор має вкласти капітал на суму 3 500 000 дол. США. З метою раціонального використання сільськогосподарської техніки для МТС визначені такі види діяльності: організація власного виробництва, обслуговування сільськогосподарських підприємств технікою, реклама, регіональний сервіс та комерційна діяльність. Але головним напрямом діяльності є власне виробництво сільськогосподарської продукції. Якщо питома вага власного виробництва сільськогосподарської продукції у валовому доході МТС буде становити 51%, тоді станція набуває статусу сільськогосподарського виробника. Це дасть їй можливість зменшити обсяг оподаткування та відповідно збільшити розмір прибутку, а також скоротити строк окупності сільськогосподарської техніки і набути перевагу у конкурентній боротьбі з техсервісними підприємствами через зменшення платежів за послуги. Згідно з проведеними розрахунками МТС зможе повернути капітал через 2 роки, якщо його тариф на обслуговування буде дорівнювати 18% від зібраного урожаю, урожайність - 30 ц/га, ціна реалізації пшениці ІІІ класу - 130 дол. США/ т. Але, як показано на рис. 4, ціна та урожайність можуть знизитися, що призведе до збитковості підприємства.

Тому в дисертаційній роботі для підтвердження достовірності виконаних розрахунків було використано метод дисконтування. Дисконтна ставка дорівнювала 32%, і крім ризиків зниження урожайності та ціни вона враховувала й наступні ризики: технічний ризик - можливість того, що техніка вийде з ладу наслідок неправильної експлуатації, аварійних або інших ситуацій; ризик можливості зміни податкового законодавства; можливість виникнення несприятливого конкурентного середовища; низька платоспроможність замовника, труднощі в одержані платежу за обслуговування; інфляція. При застосуванні методу дисконтування, окупність проекту становила 3,54 року. Тобто, розроблений бізнес-план дозволить інвестору розраховувати на повернення капіталу через 3,54 року. У той час як у світі нормальною нормою окупності для сучасних високоефективних комбайнів вважається 5-8 років.

З метою збільшення надходжень ПІІ в сільськогосподарське виробництво України запропоновано наступні заходи поліпшення інвестиційного клімату: скорочення бюджетного дефіциту держави; спрощення та удосконалення нормативно-правової бази; удосконалення механізму приватизації; пом'якшення умов для проведення лізингових операцій в сільському господарстві; перегляд амортизаційної політики; скасування митних платежів при ввезенні імпортної сільськогосподарської техніки та запчастин до неї; спрощення системи оподаткування; створення надійної системи страхування; стимулювання вітчизняних підприємців інвестувати власне сільське господарство; створення вільних економічних зон тощо.

Для вирішення питання бюджетного дефіциту в державі мають бути чітко визначені пріоритетні напрями бюджетної політики, забезпечене цільове використання бюджетних коштів та своєчасне їх перерахування за місцем призначення. Необхідно переглянути надто велику кількість необґрунтованих пільг та податкову систему. Критеріями реформування податкової системи в Україні повинні бути принципи спрощення та зниження податкового навантаження на платників податків. На зменшення бюджетного дефіциту значною мірою впливає зниження зовнішньої заборгованості держави.

Негативно впливає на активізацію в Україні процесу прямого іноземного інвестування недосконала нормативно-правова база. Дослідження показали, що для поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі потребує удосконалення ряд законодавчих актів з власності на землю, лізингу сільськогосподарської техніки тощо. В умовах нестабільної економіки України вирішення земельного питання можливе шляхом надання іноземним інвесторам сільськогосподарських угідь в оренду, але орендна плата має бути невисокою, а при створенні спільних підприємств вона взагалі не повинна стягуватися. Для того, щоб іноземні інвестори не порушували агроекологічні вимоги земель, необхідно запроваджувати жорсткі санкції у адміністративній та грошовій формі.

Окремо слід виділити питання лізингу сільськогосподарської техніки в Україні. Лізингове законодавство потребує ряд доповнень, а саме: уточнення визначення поняття лізингу; введення відстрочки сплати податку на додану вартість на ввезення майна лізингодавцем до моменту передачі його у власність лізингоотримувача; надання пільг з оподаткування прибутку лізингодавця; скасування мита на ті види сільськогосподарської техніки та запчастини до них, попит на які найбільш незадоволений; введення прискореної амортизації; дозвіл на нарахування амортизаційних витрат від суми початкової вартості основних засобів; зменшення кредитних ставок для надання техніки у лізинг; зниження величини сплати першого внеску лізингу до 8-10% від початкової вартості; встановлення заходів покарання у випадку невиконання сторонами умов договору.

Одним із шляхів залучення іноземних інвестицій в Україні є створення вільних економічних зон, особливо таких як технопарки та технополіси, комплексні виробничі зони та зони, які сприяють розвитку ринкової інфраструктури для аграрного сектора. Пільги для інвесторів на території вільних економічних зон мають відповідати меті її створення.

ВИСНОВКИ

Прямі іноземні інвестицій є перспективною формою залучення іноземного капіталу в аграрний сектор України. Ця форма надає ряд переваг як для іноземних інвесторів, так й для українських підприємців. Визначення поняття прямих іноземних інвестицій слід застосовувати з врахуванням запропонованих в дисертації уточнень. У зв'язку із застосуванням різних методів залучення прямих іноземних інвестицій, запропоновано групувати їх за наступними ознаками: фіскальні, адміністративно-правові, фінансово-кредитні та соціально-психологічні.

При визначенні економічної ефективності прямих іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво, необхідно комплексно поєднувати використання різних економічних показників. Зокрема, при оцінці економічної ефективності прямих іноземних інвестицій у вигляді сільськогосподарської техніки за головний критерій пропонується обрати строк окупності. Використання цього методу показало, що рівень окупності сільськогосподарської техніки в Україні формується під дією багатьох факторів. На деякі з них інвестор може впливати сам, але більшість з них залежать від державної політики у сільському господарстві.

З метою забезпечення вибору найбільш ефективних варіантів прямих іноземних інвестицій доцільно застосовувати методику, розроблену у процесі наукових досліджень, в основу якої покладено комплексно поєднані різні методи оцінки інвестицій і врахування особливості здійснення підприємницької діяльності в аграрному секторі України..

На рівень економічної ефективності прямих іноземних інвестицій у технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва впливають загальнодержавні та макроекономічні фактори: законодавча база іноземного інвестування в сільському господарстві, митні процедури та оподаткування іноземного інвестування, ліцензування імпортної сільськогосподарської техніки та експорту продукції, порядок сертифікації товарної продукції. На мікрорівні економічна ефективність прямих іноземних інвестицій залежить від таких факторів як: експлуатаційні витрати, технічна характеристика машин, урожайність сільськогосподарських культур, обсяг виконаних робіт, собівартість вирощеної сільськогосподарської продукції, ціна реалізації сільськогосподарської продукції.

З метою підвищення економічної ефективності прямих іноземних інвестицій у технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва необхідно спростити умови ввезення імпортної сільськогосподарської техніки і процедури її оформлення та вжити заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в сільському господарстві.

У сучасних економічних умовах імпортна сільськогосподарська техніка може продуктивніше використовуватися та відповідно швидше скуповуватися за наявності такої організаційно-економічної форми як машинно-технологічна станція. Згідно з розрахунками, наведеними у бізнес-плані по створенню МТС, окупність прямих іноземних інвестицій у вигляді сільськогосподарської техніки становить 3,5 року.