Формування економічного механізму лізингових відносин в інвестиційній діяльності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування економічного механізму лізингових відносин в інвестиційній діяльності

Мужук Наталія Іванівна

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕЇ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційного дослідження були використані в процесі виконання науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України протягом 1998-2000 р.р. по темах:

7-98 Аналіз інвестиційних процесів в Україні і впливу на них інституціональних реформ (№ 0198U001846, 1998 р.).

162 (56-98) "Розробка пропозицій до проекту державної інвестиційної програми України на період 1999-2003 рр." (№ 0198U005991);

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка економічного механізму лізингових відносин для розширення інвестиційної діяльності України, що передбачає: удосконалення існуючого законодавства, яке регулює проведення лізингових операцій і забезпечує розширення інвестиційних можливостей держави, оновлення на їх основі виробничих потужностей і створення нових робочих місць, модернізацію українських підприємств і підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, збільшення надходжень до бюджету.

Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні були поставлені і вирішені наступні задачі:

визначена економічна природа поняття "лізинг", проведений аналіз трактування сутності лізингу в літературних джерелах;

проаналізовані лізингові відносини в країнах з розвиненою ринковою економікою;

вивчена діяльність лізингових компаній на ринку України;

визначена ефективність використання економічних механізмів лізингових операцій та кредитування;

вивчені існуючі методики розрахунку лізингових платежів та запропонована власна методика з урахуванням існуючих недоліків;

проаналізовані можливі ризики при проведенні лізингових операцій;

розроблений економічний та законодавчий механізми збільшення обсягу лізингових відносин у вітчизняній економіці для активізації інвестиційного процесу;

проаналізований розвиток лізингових відносин у вільних економічних зонах та територіях пріоритетного розвитку України;

розроблені рекомендації для подальшого ефективного впровадження лізингових операцій в економіку України для модернізації та технічного переозброєння українських підприємств.

Предметом даного дослідження є економічний механізм лізингових відносин в інвестиційній діяльності України. Об'єкт досліджень - законодавство України з питань лізингу, компанії та банки, які займаються лізингом в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять наукові публікації з питань теорії та практики організації та впровадження лізингових проектів, досвід світової економіки, чинне законодавство України. У роботі використані сучасні методи дослідження економічних процесів, такі як: детермінований, статистичний, комбінований, системний аналіз, економіко-статистичні методи опрацювання інформації. Інформаційною базою дослідження були статистичні дані Держкомстату України, Міністерства економіки та з питань європейської інтергації України, звіти міжнародних організацій, які займаються лізингом, інформація лізингових компаній України: ЗАТ "Лізингова компанія "Євро-Сиваш", ЛК "Hansa Leasing & Factoring", ВАТ "Украгромашінвест", а також літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у науковому обгрунтуванні змін в існуючому механізмі проведення лізингових операцій та нормах законодавства, які його реалізують. Новими є такі результати досліджень:

Основні положення дисертаційної роботи

В більшості літературних джерел поняття "лізингу" часто плутається із поняттям "оренди", "кредиту", "доручення", "договору на користь третьої особи", "купівлі-продажу", "гарантії" та, навіть, "узуфрукта", завдяки чому існує багато колізій. При порівнянні чинного законодавства, було доведено, що лізинг - окрема самостійна економічна категорія, яка повинна керуватися спеціальним законодавством. Лізинг може розглядатися тільки як одна з форм інвестицій, так як він являє собою вкладення коштів у вигляді обладнання.

У більшості з розвинутих країн світу на частку лізингу доводиться від двадцяти до тридцяти відсотків у загальній сумі фінансових вкладень. Для того, щоб використання лізингу в Україні на початковому етапі було найбільше ефективним, необхідно врахувати накопичений досвід лізингових відношень закордонними країнами. Одним із найефективніших методів забезпечити ефективний розвиток лізингу в Україні на рівні держави є податкові пільги учасникам лізингових відносин. Введення пільг не призведе до зменшення надходжень до бюджету, а, навпаки, буде сприяти виникненню нових стабільних у фінансовому відношенні підприємств, що виробляють конкурентоспроможну продукцію за новими технологіями на новітньому обладнанні, а лізинг стане дійсно інструментом активізації інвестиційного процесу в Україні.

Систематизація лізингових компаній в Україні дозволила виявити п'ять наступних форм: 1) лізингові компанії при комерційних банках; 2) лізингові компанії при вітчизняних заводах-виробниках устаткування та державні лізингові компанії; 3) лізингові компанії та відокремлені лізингові департаменти при представництвах закордонних виробників устаткування; 4) приватні лізингові компанії, засновані іноземними та українськими засновниками; 5) лізингові компанії, засновані державою, українськими чи іноземними засновниками у вільних економічних зонах. Характеристика основних переваг та недоліків таких форм створення лізингових компаній дала можливість зрозуміти перспективні тенденції, якими вважаються: створення лізингових компаній у вільних економічних зонах та при комерційних банках України.

У дослідженні розроблений економічний механізм лізингових відносин - система організаційних та правових форм і методів управління та взаємодії між елементами цих відносин. Метою функціонування економічного механізму лізингових відносин є визначення принципів, методів та прийомів, за допомогою яких відбувається функціонування учасників лізингових відносин, визначається економічний зміст лізингових відносин та формуються зв'язки між його учасниками.

Систему економічного механізму лізингових операцій можна представити у вигляді певної схеми (мал. 1):

Лізингові операції характеризуються складною залежністю:

{Y} = [{X}, {Z}, {U}],

де {Y}=(Y1,Y2, ..., Yl) - множина показників, що характеризують ефективність лізингових операцій;

{Х} = (Х 1, Х 2, …, Хn) - множина вхідних незалежних факторів, що діють на лізингові операції та характеризують вхідну ситуацію і які неможливо змінити за допомогою суб'єктів управління;

{Z} = (Z1, Z2, …, Zm) - множина вхідних факторів, що діють на лізингові операції і які можна змінити за допомогою суб'єктів управління;

{U} = (U1, U2,…, Ul) - множина контрольованих та/чи неконтрольованих впливів, які можливо вимірити, але неможливо змінити будь-яким з суб'єктів управління.

Ф - функціонал (оператор) - визначає зв'язок між вказаними показниками.

При визначенні елементів впливу, які йдуть з боку суб'єктів управління, можна визначити глобальні та локальні критерії ефективності системи. Глобальні критерії: активізація інвестиційної політики держави; інтеграція в структуру світового лізингового ринку; розширення зовнішньоекономічних зв'язків країни; зменшення зовнішньої заборгованості при зростанні надходжень з-за кордону; скорочення потреби держави в іноземних кредитах та стабілізація національної валюти. Локальні критерії: розвиток важливих для економіки галузей і їх модернізація на основі найновітніших технологій, інтенсифікація виробництва, розвиток науково-технічного прогресу, сервісу, розширення виробничих потужностей, збільшення іноземних інвестицій у вигляді машин та устаткування, що дозволяє спрямовувати ці інвестиції згідно цільового призначення, розширення каналів реалізації продукції виробниками обладнання.

Зараз багато підприємств прийшли до розуміння, що завдяки використанню лізингових схем можливо: не відволікати значні кошти з обігу і більш раціонально використовувати свій прибуток; відносити лізингові платежі на валові витрати виробництва та обігу; не розглядати лізингові платежі як об'єкти ПДВ; скористатися можливістю розробити зручний і гнучкий графік лізингових платежів. Додатково, майно, яке було отримане на підставі договорів лізингу, не включається у валовий прибуток підприємства. Зазначені положення складають фінансові та податкові переваги лізингу.

Розвиток лізингу в Україні багато в чому залежить від надійних гарантій, що скорочують різні види ризиків, яким можуть бути піддані учасники лізингової операції. При лізингу існують такі основні групи ризиків: ризики безпосередньо "лізингові" або майнові, які пов'язані з рухом об'єкта угоди або зміною його технічних і вартісних характеристик протягом дії угоди (ризики морального старіння устаткування, ризик зміни вартості об'єкта лізингу на ринку основних засобів, ризик низького рівня кваліфікації учасників угоди і відсутності досвіду і т.д.); фінансові ризики, які пов'язані з можливістю несприятливого фінансового стану лізингодавця (ризик незбалансованої ліквідності, ризик несплати в термін лізингових платежів, валютний ризик при операціях міжнародного лізингу, ризик зміни процентних ставок на ринку капіталів і т.д.); політичні або законодавчі ризики, у результаті яких збільшується ймовірність втрат для лізингодавця. Запропоновані два способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками лізингової операції та страхування лізингових ризиків.

Для ефективного функціонування такого механізму яким є лізинг, в Україні необхідно створити певні умови. Запропоновані відповідні зміни у законодавстві, здійснення яких дозволить збільшити обсяги лізингових операцій. Важелі, якими рекомендується оперувати для збільшення обсягів лізингових операцій, представлені на мал. 2:

По-друге, доцільно не обмежувати діяльність лізингових компаній межами вільної економічної зони, тобто дозволити працювати по всій території України. Завдяки цьому, лізингова компанія - суб'єкт ВЕЗ зможе придбати обладнання та передати його у виключне користування будь-якому підприємству на території України. При цьому, обладнання залишиться у власності лізингової компанії та юридично не вийде за межі зони. По-третє, кожна лізингова компанія, яка буде зареєстрована у ВЕЗ чи ТПР, повинна дотриматись певних умов, що висуваються керівним органом такої зони чи території та Кабінетом Міністрів України: компанія має бути юридичною особою та знаходитись на території вільної економічної зони, згідно із відповідним Законом України про дану зону чи Указом Президента; виключною діяльністю компанії повинна бути лізингова діяльність; компанія повинна мати інвестиційний проект, який би окреслював основну мету і задачі компанії та був затверджений відповідним державним органом; обладнання, що придбається лізинговою компанією на пільгових умовах не повинно відчужуватись іншим особам без сплати ввізного мита та податку на додану вартість, окрім як у лізинг; всі доходи повинні поступати лізинговій компанії, а сплата всіх податків компанії повинна проводитись у межах ВЕЗ чи ТПР. Кожна лізингова компанія, в середньому, за рік здатна залучити до 5 млн. доларів США у вигляді обладнання. Таким чином, лізингові компанії, які будуть розташовані у ВЕЗ чи ТПР, зможуть залучити у період до 2010 року від 10 до 15 відсотків запланованого обсягу інвестицій, в залежності від своїх інвестиційних можливостей (табл. 1).

При створенні лізингових компаній у всіх ВЕЗ та ТПР, обсяг інвестицій в Україні до 2010 року загалом може збільшитися на 3,5 млрд. доларів США. Отримана цифра складає третину річного бюджету України на 2002 рік.

Рекомендацією автора є створення лізингових компаній в Україні комерційними банками. Ефективність цього напрямку пояснюється наступним: банки мають необхідні ресурси для закупівлі коштовного обладнання; при роботі зі своєю уповноваженою лізинговою компанією, банк перекладає на неї все документальне та юридичне проведення угоди; ризики для банку при проведенні ним лізингових операцій через свою компанію набагато менше, тому що механізм лізингу припускає наявність права власності на лізингове майно в лізингової компанії, яка може передати його банку в заставу; банк може диверсифікувати свої кредитні вкладення, кредитуючи лізингоотримувачей, а не свою лізингову компанію; при створенні лізингової компанії, банк не несе значних витрат, тому що немає вимог до мінімального розміру статутного фонду та немає потреби одержувати спеціальні дозволи та ліцензії; банк може збільшити кількість своїх клієнтів, пропонуючи їм лізингову послугу через свою компанію, одержати додатковий прибуток, закріпитися на ринку як універсальна фінансова установа.

Таблиця 1. Прогноз збільшення обсягу інвестицій у ВЕЗ та ТПР за рахунок створення лізингових компаній

Лізингова компанія, яка знаходиться у структурі банку, теж має ряд суттєвих переваг: існує можливість залучення пільгових та довгострокових кредитів для розширення своєї діяльності; взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності, таких як форфейтинг, аваль векселів, страхування, міжнародна застава.

Виходячи з фактичних даних, стосовно надання кредитів та існуючого відсотка лізингу, а також прогнозної кількості лізингових компаній при комерційних банках, проведений розрахунок абсолютного та відносного збільшення лізингових операцій (табл. 2):

Таблиця 2. Прогноз збільшення лізингових операцій комерційними банками України у 2001-2010 роках.

У разі збільшення кількості лізингових компаній при комерційних банках на 12 одиниць, загальний обсяг лізингових операцій у 2010 році збільшиться на 2.505,6 млн. гривень, або на 89,9 відсотків, у порівнянні із 2001 роком. Отримана сума збільшення лізингових операцій дорівнює 12 відсоткам загального обсягу іноземних інвестицій в Україну станом на "1" квітня 2001 року.

В дисертації запропоновані схеми впровадження лізингових проектів з використанням різних фінансових інструментів: авалю, форфейтингу, страхування, міжнародної застави. Рекомендована схема організації лізингу з використанням форфейтингових послуг наведена на мал. 3.

Мал. 3. Впровадження лізингової угоди з використанням форфейтингу.

Опис схеми: 1 - Договір фінансового лізингу між лізинговою компанією та лізингоодержувачем; 2 - Фінансовий аналіз лізингоотримувача Банком; 3 - Зовнішньоекономічний контракт між виробником обладнання та лізинговою компанією на умовах розрахунків сторонами за допомогою векселів. Лізингова компанія емітує прості векселі в валюті, де векселеодержувач - виробник обладнання. Лізингова компанія отримує ліцензію НБУ на проведення разової валютної операції. 4 - Договір майнового поручительства між банком та лізингоотримувачем щодо зобов'язань лізингової компанії перед банком. Предметом застави може бути все майно лізингоотримувача, що належить йому на праві власності; 5 - Договір авалю векселів між лізинговою компанією та банком; 6 - Банк та форфейтингова компанія укладають договір відповідального збереження векселів, що авалюються Банком; 7 - Виробник обладнання передає право на отримання оплати по векселям форфейтинговій компанії, враховуючи дисконт; 8 - Форфейтингова компанія письмово повідомляє лізингову компанію про перехід прав вимоги до неї за зовнішньоекономічним контрактом; 9 - Виробник поставляє обладнання лізинговій компанії; 10 - Лізингова компанія укладає із банком договір застави на обладнання, яке надійшло від виробника.; 11 - Лізингова компанія передає обладнання лізингоотримувачу у лізинг; 12 - Лізингоотримувач емітує прості векселі в валюті, платником по яким виступає лізингова компанія. Лізингоотримувач сплачує винагороду та лізингові платежі лізинговій компанії при настанні строку погашення відповідного простого векселю; 13 - Лізингова компанія перераховує грошові кошти, отримані від лізингоотримувача, форфейтинговій компанії в оплату по своїх векселях. (при настанні кожного строку погашення); 14 - По закінченню строку дії договору фінансового лізингу, обладнання переходить у власність лізингоотримувача.

Застосування цієї та інших, запропонованих у дисертації схем, дозволить лізинговій компанії обрати найбільш доцільну, виходячи з умов проведення лізингової операції, збільшити загальний обсяг таких операцій, підняти рівень інвестиційної активності в країні.