Формування ринку послуг в трансформаційній економіці

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПОСЛУГ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01. - Економічна теорія

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:кандидат економічних наук, доцент Малий Іван Йосипович, Київський національний економічний університет професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки, мета, предмет, задачі, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У розділі 1 “Суть, місце та функціональна роль послуги в економічній системі” визначено субстанцію послуги, її економічну суть як специфічного товару, функціональну роль послуги в забезпеченні добробуту людини та підвищенні її кваліфікаційного рівня. Розкрито структурну динаміку сфери послуг, її зростаючу роль в розвитку економіки.

У реферованому розділі на основі теорії трьох секторів народного господарства К.Кларка, згідно якої до первинного сектору відноситься сільське господарство та добувна промисловість, до вторинного - обробна промисловість і до третинного - сектор послуг, зроблено висновок про постійно зростаючу роль сфери послуг в розвитку економіки. На думку Дж.Гелбрейта в “новому індустріальному суспільстві” роль ключового чинника виконує “техноструктура”, в якій одне з провідних місць займає сфера послуг, збурення розвитку виробничих послуг М.Кастельє називає “стратегічними, для нової економіки, постачальниками інформації і джерелом підвищення продуктивності і ефективності компаній”, а “третю хвилю” А.Тоффлер оцінює як формування “нової особистості” що орієнтована на духовні цінності, на співробітництво з природою.

Найбільш суттєвим моментом розширення сфери послуг є нове уявлення про зміст складових якості і рівня життя (здоров'я, харчування, житло, приватну власність, включаючи одяг та взуття, послуги, культурне забезпечення, умови праці, соціальне забезпечення, соціально-побутові умови тощо). Ставлячи в центр суспільної діяльності людину, а не матеріальність світу та виробництва, сучасна економічна наука висуває соціума в якості кінцевого соціально-економічного розвитку, що визначає весь комплекс перетворень соціально-економічного та екологічного аспектів. Людство все більше усвідомлює міру своєї людської принагідності, долаючи вузькоматеріальні підходи до визначення умов життя. Сучасні тенденції в розвитку споживання, що супроводжуються підвищенням добробуту та зміною структури споживчих пріоритетів, характеризуються різким зростанням ролі послуг в системі потреб людини. При вирішенні проблеми матеріального забезпечення людини більш вагомішого значення набувають культурні, моральні та духовні цінності. Цінності та потреби складають субстанцію, мотиваційний момент розвитку сфери послуг на сучасному етапі.

Сучасна науково-технічна революція та інформаційна експансія викликали скорочення зайнятих не тільки в сфері сільського господарства, а й в промисловості. В зв'язку з цим різко зростає послугоємність валового внутрішнього продукту (ВВП). Послугоємність - як економічна категорія, виражає, з одного боку, структурні галузеві зміни у національній економіці, в якій роль сфери послуг по відношенню до сфери матеріального виробництва постійно зростає, а з другого - кількісний вираз цієї категорії відображає питому вагу послуг у виробництві ВВП.

В дисертації дано визначення послуги - товару, як результату корисної економічної діяльності людей, що не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби людей. У порівнянні з товарами виробничої сфери, послуга - товар, характеризується наступними особливостями:

не набуває матеріально-речовинної форми;

фізичною неосяжністю, тобто на відміну від товарів - продуктів послуги не можна визначити ні на смак, ні на дотик, ні побачити, ні почути якісні властивості до самого моменту їх надання;

невіддільністю від джерела (економічної діяльності) та об'єкта послуги, тоді як товар-продукт в його матеріальному вигляді існує незалежно від присутності або відсутності джерела його виникнення, тобто, саме надання послуги є процесом взаємодії того хто надає послугу, і того хто її отримує;

неможливістю їх накопичення та зберігання, послуга існує одночасно в момент “виробництва” та “споживання”;

індивідуальністю та плинністю якості, так як однакові продукти мають одні і ті ж якості, тоді як однакові послуги можуть виявлятись на більш високому або більш низькому рівні якості.

В процесі дослідження економічної сутності, специфіки та структури сфери послуг, використано методологію взаємозалежності між благом, цінністю, корисністю, діяльністю, задоволенням потреб. Використання категорії “благо” дає можливість відійти від конкретної речової чи неречової форми результату праці і аналізувати усі сфери економічної діяльності.

При застосуванні такого поняття сфера послуг може виділятись не за результатом праці, яка витрачається в ній, а по функціональному напряму її здійснення, що дозволяє простежити її відмінності від інших секторів економіки. По-перше, якщо виробництво товарів здійснюється для споживачів, яких неможливо конкретно виділити і персоніфікувати, то надання послуги здійснюється за умови чітко визначеного споживача. Процес праці у сфері послуг здійснюється для конкретного об'єкта послуг, на конкретний попит окремої людини, підприємства, а то й держави. Специфіка послуги виявляється в тому, що її пропонування існує на ринку, але процес праці не здійснюється, поки не буде пред'явлено конкретний попит на неї. По-друге, досить часто в сфері послуг процес праці і процес споживання її результатів співпадають у часі і просторі. Це в першу чергу стосується таких підсистем сфери послуг як охорона здоров'я, освіта тощо.

В дисертації, на основі узагальнення сучасної методології статистики класифікації послуг, запропоновано структуризацію послуг з урахуванням різних критеріїв: Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД, ДК 009-96, затверджена наказом Держстандарту України від 22.10.1996р. за №441), джерела оплати за послугу, характеру споживання та інституціональної структури споживачів тощо. В розвитку сфери послуг виявлено тенденцію зростання ринкових послуг, а також освітянських та інформаційних послуг.

У розділі 2 “Ринок послуг: механізм становлення та функціонування в трансформаційній економіці” досліджуються ринкові чинники визначення ціни, особливості взаємодії виробника і споживача послуг, їх специфіку по відношенню до уречевленого товару, виявлено тенденції формування ринкових (платних) та неринкових послуг в трансформаційній економіці України, окреслено протиріччя та проблеми в теоретичному та практичному аспектах.

Доведено, що рух послуг від виробника до споживача в реальному процесі відчуження неречового корисного ефекту, споживчої вартості послуги в обмін на речовий еквівалент - гроші споживача, який представляє собою акт купівлі-продажу, аналогічний будь-якому іншому обміну благ, але, оскільки товарний обіг на ринку послуг приймає форму руху більшою частиною неосяжних благ, або речових лише за формою, то виникає специфіка самого процесу товарно-грошового обміну в сфері послуг.

На основі порівняльного аналізу розвитку сфери послуг в Україні та інших країн зроблено наступні висновки щодо проблем становлення ринку послуг. По-перше, домінування у вітчизняній економічній науці поділу праці на продуктивну і непродуктивну, заперечення продуктивної ролі сфери послуг у створенні ВВП, абсолютизація ролі сфери матеріального виробництва вкрай загострили проблему диспропорцій між секторами економіки, де послугам відводилась роль додатку в діяльності промислових підприємств. По-друге, з точки зору сервісної економіки в західних розвинутих країнах, в Україні індустріальна база сфери послуг знаходиться на низькому рівні. По-третє, в умовах переходу економіки України від адміністративно-командної моделі до системи з використанням ринкових важелів необхідно сформувати ринковий механізм задоволення потреб в послугах.

На основі аналізу статистичних даних (Табл.1) зроблено висновок, що в економіці України збільшення частки сфери послуг обумовлено не стільки позитивними зрушеннями, скільки деструктивними процесами та явищами, що відбувалися в економіці протягом 1990-1999 рр., а саме: індекси продукції промисловості, сільського господарства та капітальних вкладень падали швидше, ніж у сфері послуг; ціни на послуги зростали швидше, ніж ціни на товари; скороченням потреб у транзитних послугах; невідповідністю рівня державних витрат на неринкові послуги рівню розвитку економіки; зниженням рівня життя основної маси населення.

Таблиця 1 Динаміка та структура платних послуг за видами в економіці України (%) Статистичний щорічник України за 2000 рік. // Державний комітет статистики України / Під ред. О.Г.Осауленка.- К.: Техніка, 2001.- С..30, 31, 51-55, 266..

У дисертації обґрунтовано і сформульовано основні тенденції розвитку ринку послуг в Україні. До таких автор відносить: зниження обсягів надання окремих видів послуг за рахунок скорочення фінансування неринкових послуг, зокрема соціальних та наукових; зміну структури попиту населення на платні послуги за рахунок збільшення частки житлово-комунальних і скорочення транспортних, санаторно-курортних та оздоровчих; швидке заміщення неринкових послуг ринковими в освіті та медицині; збільшення розриву між платоспроможним попитом і потужностями підприємств сфери послуг.

Обґрунтовано, що на ринок послуг мають вплив економічні і неекономічні фактори. Традиційні економічні фактори для виробництва товару-продукту (рівень доходів, цін, якість і асортимент, місце проживання споживача, можливість транспортної комунікації тощо), досить специфічно обумовлюють пошук і вибір відповідного виробника в сфері послуг.

На основі теорії ринку про диференційованість продукту зроблено висновок, що ціноутворення у сфері послуг пов'язано з відмінностями товару-послуги за фізичними якостями, рівнем обслуговування, географічним розміщенням, наявністю інформації чи суб'єктивному сприйняттю клієнтом цінностей. Цінність (корисність) послуги перемінна, рухома, перехідна в залежності від критеріїв її вибірковості і ієрархічності, що й визначає особливості ринку послуг у порівнянні з іншими ринками товарів:

по-перше, високою диференціацією продукту як за споживчими характеристиками (горизонтальна диференціація), так і за рівнем якості (вертикальна диференціація);

по-друге, високою чутливістю до економічної кон'юнктури і коротким періодом реагування на її зміни; суттєвістю фактора сезонності; значністю впливу реклами, моди, інформованості;

по-третє, широкою ємністю ринку і абсолютними перевагами уже діючих в галузі підприємств стосовно витрат по наданню послуг і переваг обслуговування зі сторони споживачів;

по-четверте, наявністю “інформаційної асиметрії” виробника і споживача, нестандартності їх поведінки, високого рівня невизначеності результату в порівнянні з ринками товарів - продуктів уречевленої форми;

по-п'яте, присутністю на ринку послуг соціально значимих благ (житло, освіта, медицина, культура, соціальне забезпечення), виробництво і реалізація яких повинно здійснюватись під визначальним впливом регулюючої ролі держави і при фінансуванні з громадського сектору.

Деталізація вищеназваних особливостей ринку послуг може бути корисною для аналізу змістовної специфіки даного ринку, його атрибутивних характеристик.

У розділі 3 “Державне регулювання ринку послуг” обґрунтовується необхідність та напрямки державного регулювання ринку послуг в трансформаційній економіці, стандартизації послуг та їх фінансового забезпечення з точки зору задоволення потреб людей та їх всестороннього розвитку.

Аналіз формування ринку послуг в трансформаційній економіці України дозволив зробити дисертанту висновок про існування перекосів та диспропорцій з точки зору виробництва різних видів послуг на одну особу населення, їх регіональну нерівномірність та недоступність до соціально значимих послуг бідних верств населення. Ці та інші чинники обумовлюють необхідність державного регулювання ринку послуг.

В дисертації обґрунтовано наступні напрями державного регулювання: по-перше, підвищення доходів населення, що сприятиме зростанню платоспроможного попиту на послуги, а значить - зростанню обсягів окремих видів послуг. Цьому може сприяти підвищення мінімальної заробітної плати, залучення недекларованих доходів громадян, зміна у системі оподаткування фонду заробітної плати (для роботодавців) і особистих доходів громадян з метою зменшення ставок податку і визначення реального неоподатковуваного мінімуму, що забезпечує прожитковий мінімум. Важливим на цьому шляху буде перехід від оподаткування брутто доходу до оподаткування нетто доходу (за вилученням обов'язкових витрат, без яких отримання доходу неможливе).

По-друге, при формуванні політики у сфері послуг важливо визначити пріоритетність окремих секторів послуг, перспективних для України з точки зору загального розвитку світового ринку послуг:

послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні);

фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові;

транспортні послуги (морський транспорт, річковий, авіаційний, космічний, залізничний, автомобільний, трубопровідний);

комп'ютерні та пов'язані з ними послуги;

науково-дослідницькі послуги;

будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги;

послуги туризму та пов'язані з ним послуги;

послуги, пов'язані з охороною здоров'я.

По-третє, необхідне державне регулювання телекомунікаційних і фінансових послуг, так як за умови лібералізації ринків цих послуг в Україні може бути створено серйозне конкурентне середовище з боку нерезидентів, а слабкість інститутів фінансового посередництва (фінансових послуг) створює значні перешкоди для економічного зростання. Запровадження прозорої та прогресивної податкової політики в секторі фінансових послуг сприятиме перерозподілу доходів між групами населення та вивільнятиме кошти для розширення виробництва інших видів послуг.

По-четверте, враховуючи важливу роль, яку мають транспортні послуги для розвитку торгівлі, зокрема експорту товарів, а також стратегічну мету утвердження України як транзитної держави, держава повинна інвестувати розвиток трубопровідного, морського, річкового, авіаційного, залізничного та автомобільного транспорту. Певні конкурентні переваги Україна має у сфері послуг космічного транспорту. Завдяки технологічним можливостям та потенціалу в галузях літако- і суднобудування, Україна має хороші перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов'язаних з ремонтом і обслуговуванням.

По-п'яте, необхідно спростити бюрократичний механізм залучення іноземних інвестиції, які надходять у сектори послуг, так як вони сприяють розвитку місцевих ресурсів, збільшенню кількості висококваліфікованих спеціалістів, обізнаних у новітніх методах і технологіях. Необхідно враховувати, що відкритість секторів послуг для міжнародної конкуренції обумовлюється впливом на правовий режим і адміністративну практику у цій сфері таких факторів як: ринок товарний економіка

ступінь обмеженості іноземної конкуренції на місцевому ринку послуг;

прозорість, тобто належний рівень доступності та інформації;

передбачуваність.

У дисертації зроблено висновок, що поряд з розвитком ринкових принципів надання послуг населення, держава за допомогою активної фінансової політики повинна корегувати регіональні та міжгалузеві диспропорції розвитку послуг. В зв'язку з цим необхідна розробка програми найефективнішого використання бюджетних коштів на освіту, охорону здоров'я, культуру та науку; встановлення багатостороннього контролю за використанням коштів на неринкові послуги в бюджетах усіх рівнів; стабілізації суми витрат на соціально-культурні цілі в розрахунку на душу населення в постійних цінах протягом усього періоду; перехід до адресної цільової допомоги. До напрямків економічної політики слід віднести й розробку заходів по стимулюванню розвитку високоприбуткових галузей фінансових, кредитних та страхових послуг; захисту вітчизняного ринку культури та мистецтва, широке запровадження державних і приватних кредитів на отримання вищої освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні місця і ролі сфери послуг в економіці, закономірностей становлення ринку послуг в трансформаційній економіці та необхідності державного регулювання.

Головні наукові та практичні результати роботи є такими:

Обґрунтовано, що важливим методологічним принципом дослідження є теоретичне визнання продуктивного характеру праці у сфері послуг, як третинного сектору національної економіки, роль якого постійно зростає у створенні ВВП і засвідчує рівень “індустріального” розвитку суспільства. Криза адміністративно-командної економіки, в якій продуктивність сфери послуг заперечувалася, а самій сфері відводилась другорядна роль, по відношенню до сфери матеріального виробництва, призвели до масштабних міжгалузевих диспропорцій, у тому числі й до дефіциту послуг в економіці України.

Визначено політекономічну сутність послуги-товару, яка є результатом корисної економічної діяльності, що не отримує матеріально-речової форми і на відміну від уречевлених товарів не накопичується, не транспортується, не існує окремо від виробника, а споживання послуги співпадає в часі і в просторі з її наданням. До особливостей послуги-товару віднесено фізичну неосяжність (неможливість визначення якісних характеристик на смак, на дотик, на бачення, на слух до самого моменту її надання), невіддільність від джерела та об'єкта послуги; диференційованість, індивідуальність та плинність якостей кожного виду послуг в залежності від виробника та споживача послуг.

Доведено, що ринок сфери послуг є, з одного боку, органічною складовою всієї ринкової економіки, а з іншого - виступає як відокремлена самостійна система, в якій ціна на послуги формується не тільки на основі загальних ринкових важелів (співвідношення попиту та пропозиції), а й специфічних чинників, що властиві лише ринку послуг: індивідуальній адресній корисності, маркетинговій інформації, якісних характеристик виробника послуг тощо.

Порівняльний аналіз ринку послуг з іншими ринками товарів дозволив виокремити наступні його особливості: а) високу швидкість обороту капіталу внаслідок більш короткого виробничого циклу; б) територіальну сегментацію і локальність; в) високу диференційованість продукту в одній і тій же галузі; д) індивідуальність і нестандартність наданих послуг і технологій в багатьох галузях сфери послуг; є) високу невизначеність результату при наданні послуг, наявність асиметрії маркетингової інформації; ж) високу чуттєвість до ринкової кон'юнктури в зв'язку з неможливістю транспортувати та накопичувати послуги, особливостями самого процесу надання послуг, що зумовлений особистим контактом виробника та споживача.

Запропоновано структуризацію послуг з урахуванням різних критеріїв: Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), джерела оплати за послугу, характеру споживання та інституціональної структури споживачів тощо. Зроблено висновок про неправомірність віднесення статистичними органами України всіх послуг (приватних та державних) до категорії ринкових. Державне фінансування освітянських, медичних та інших послуг носить ще адміністративно-розподільчий характер.

Становлення ринку послуг в трансформаційній економіці передбачає формування ринкового середовища: наявність економічної свободи підприємництва й вибору, реалізації особистого інтересу як головного мотиву поведінки, вільного доступу до економічних ресурсів, інформації та ринків збуту, вільного входу і виходу з галузі. На формування ціни послуги мають вплив економічні і неекономічні чинники. Ціноутворення у сфері послуг пов'язано з відмінностями товару-послуги за фізичними якостями, рівню обслуговування; чутливістю до економічної кон'юнктури, сезонності, впливу реклами, моди, широкою ємністю ринку; географічному розміщенню, асиметричністю інформації чи суб'єктивному (нестандартному) сприйняттю клієнтом цінностей.

У результаті аналізу динаміки статистичних даних становлення ринку послуг в Україні зроблено висновок, що збільшення частки сфери послуг у ВВП обумовлено не стільки позитивними зрушеннями, скільки деструктивними процесами, що відбувалися протягом 1990-1999 рр., а саме: індекси продукції промисловості, сільського господарства та капітальних вкладень падали швидше, ніж у сфері послуг; ціни на послуги зростали швидше, ніж ціни на товари; зниження обсягів послуг (побутових, пасажирського транспорту, охорони здоров'я, наукових, культури, відпочинку тощо) за рахунок скорочення фінансування неринкових послуг; зміну структури попиту населення на платні послуги за рахунок збільшення частки житлово-комунальних і скорочення транспортних, санаторно-курортних та оздоровчих; швидке заміщення неринкових послуг ринковими в зв'язку, освіті та медицині; бурхливим розвитком ринкових фінансових, консультативних та правових послуг; збільшення розриву між платоспроможним попитом і потужностями підприємств сфери послуг.

Виявлено несприятливі тенденції в сфері послуг: по-перше, нерівномірна концентрація надання послуг по регіонах України; по-друге, скорочення кількості зайнятих у сфері послуг: тільки в транспорті, зв'язку, торгівлі, громадському харчуванні та житлово-комунальному господарстві кількість зайнятих зменшилась за 1990-2000 роки на 1,5 млн. осіб; зниження частки в структурі послуг таких видів послуг як медичні, культури та мистецтва, фізичної культури та соціального забезпечення, науки та наукового обслуговування, що підриває економічну безпеку України та знижує конкурентну спроможність України в процесі посилення глобалізації економіки.

Нерівномірність, нестабільність та міжгалузева диспропорційність формування ринку послуг в трансформаційній економіці України потребує активного і своєчасного втручання в означений процес. В дисертації зроблено висновок, що поряд з розвитком ринкових принципів надання послуг населення, держава за допомогою активної фінансової політики повинна корегувати регіональні та міжгалузеві диспропорції розвитку послуг. В зв'язку з цим необхідна розробка програми найефективнішого використання бюджетних коштів на освіту, охорону здоров'я, культуру та науку; встановлення багатостороннього контролю за використанням коштів на неринкові послуги в бюджетах усіх рівнів.

В дисертації запропоновано конкретні пропозиції щодо заходів по прогресивному оподаткуванню високоприбуткових галузей фінансових, кредитних та страхових послуг; захисту вітчизняного ринку культури та мистецтва, широке запровадження державних і приватних кредитів на отримання вищої освіти, прямого державного інвестування сфери послуг в аграрних регіонах України, переходу до адресної цільової допомоги бідним верствам населення, розробки стандартів якості різних видів послуг, створення у сфері послуг сприятливого клімату для іноземних інвесторів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ: