Транспортне забезпечення комплексного розвитку господарства регіонів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: "ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ" (на прикладі залізничного транспорту)

Спеціальність 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Ярош Олег Михайлович

Київ - 2002



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідуюча відділом проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Сич Євген Миколайович, Київський університет економіки і технологій транспорту, завідуючий кафедрою “Економіка підприємств транспорту”;

доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, завідуюча кафедрою “Облік і аудит”.

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться “16” вересня 2002 р. об 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “13” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна, маючи значний природо-ресурсний потенціал, високий рівень кваліфікації трудових ресурсів, потужну матеріально-технічну і наукову базу, на сьогоднішній день все ще залишається в складному економічному становищі. Подолання такого стану можливе шляхом активізації комплексного розвитку господарства як країни в цілому, так і її регіонів, що забезпечить раціональне використання природно-ресурсного потенціалу і сприятиме подоланню кризових явищ в господарській діяльності держави і її регіонів.

Однією з причин кризового стану економіки України є розрив господарських зв'язків з державами близького і далекого зарубіжжя та між регіонами країни, що призвело до втрати вітчизняними товаровиробниками традиційних ринків і утруднює вихід на нові ринки збуту своєї продукції. Основу економічних зв'язків складає транспорт, який забезпечує обмін між регіонами та країнами і є одним із важливих чинників територіального поділу праці.

На сьогоднішній день в Україні на ринку транспортних послуг одне з перших місць займає залізничний транспорт. Серед інших видів транспорту він посідає перше місце по вантажообігу, а також здійснює значний обсяг перевезень пасажирів. Негативні процеси в економіці країни в значній мірі вплинули на його роботу, що привело до зниження дієвості, а також прибутковості підприємств залізничного транспорту.

Складовими частинами залізничного транспорту країни є 6 залізниць - Донецька, Придніпровська, Південно-Західна, Південна, Львівська і Одеська. Здійснюючи значний обсяг перевезень вантажів, залізниці забезпечують внутрішні та зовнішні зв'язки регіонів країни, впливають на розвиток їх господарств. В останні роки, як і по всій державі, на залізницях України спостерігалось зниження всіх показників їх діяльності: зменшились обсяги перевезень у всіх видах сполучень, погіршилась якість послуг, що надають залізниці, зросла зношеність рухомого складу та ін., що значно вплинуло і на розвиток господарського комплексу районів їх обслуговування. Все це вимагає вирішення ряду завдань щодо удосконалення діяльності залізниць в забезпеченні потреб господарства району обслуговування необхідним рівнем транспортних послуг. Тому робота, яка присвячена дослідженню проблем транспортного забезпечення комплексного розвитку господарства регіону є досить важливою та актуальною і може мати не лише наукове, а і практичне значення для подолання кризових явищ в господарському комплексі держави.

Питанням комплексного розвитку господарства регіонів, впливу окремих факторів на цей процес присвячено багато робіт, зокрема: Е.Б. Алаєва, О.М. Алимова, С.І. Дорогунцова, П.П. Борщевського, Б.М. Данилишина, Ф.Д.Заставного, В.В. Кістанова, М.М. Колосовського, А.С. Лисецького, О.М. Паламарчука, М.М. Паламарчука, М.Ф. Тимчука, В.А.Поповкіна, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевського.

При наявності значної кількості наукових праць, присвячених комплексному розвитку господарства регіонів, окремі складові цього процесу і фактори, які його обумовлюють, зокрема, транспорт, як важливий чинник, що забезпечує зв'язки між різними ланками народногосподарського комплексу, є ще не досить повно вивченими. Особливо ці питання важливі і актуальні зараз, коли налагодження тісних взаємозв'язків між регіонами країни, близьким та далеким зарубіжжям, потребує удосконалення системи господарських зв'язків на основі раціоналізації транспортного комплексу і його складової частини - залізничного транспорту. Саме він відіграє основну роль в забезпеченні потреб держави в транспортних послугах.

В цих умовах виникає нагальна потреба в обґрунтуванні шляхів підвищення рівня транспортного забезпечення комплексного розвитку господарства регіону, розробці теоретичних і практичних рекомендації щодо створення раціональної транспортної системи та підвищення ефективності її діяльності з метою налагодження та покращання економічних зв'язків як окремих територій, так і всієї держави, взагалі.

Важливість дослідження впливу транспорту на комплексний розвиток господарства регіону та його недостатнє вивчення, а також актуальність теоретичних і практичних рекомендацій по оптимізації транспортно-економічних зв'язків, удосконаленню формування раціональної структури господарського комплексу країни та її регіонів і обумовили доцільність даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема в рамках науково-дослідних тем: 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000089, в рамках якого автором розроблено основні напрями транспортного забезпечення розвитку агропромислового комплексу; 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000657), в межах якого автор здійснив оцінку рівня розвитку та визначив шляхи удосконалення транспортної інфраструктури АПК України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій по створенню раціональної системи транспортно-економічних зв'язків в країні та її регіонах для підвищення комплексного розвитку їх господарства.

Досягнення зазначеної мети вимагало постановки та розв'язання наступних задач:

- з'ясувати рівень вивченості проблеми комплексного розвитку регіонів, проаналізувати наукові поняття “комплексність”, “комплексний розвиток”, “фактор комплексного розвитку”;

- розкрити сутність транспортного фактору та його вплив на вирішення проблем комплексного розвитку регіонів;

- обґрунтувати систему показників, що характеризують ефективність діяльності залізничного транспорту та його роль в комплексному розвитку господарства регіонів України;

- розробити методику оцінки економічної ефективності діяльності залізниць України на основі багатофакторного аналізу;

- провести оцінку матеріально-технічної бази і функцій залізничного транспорту, охарактеризувати транспортну ситуацію в системі господарства регіонів України, визначити вплив залізниць на оточуюче середовище;

- розробити економічні і організаційні заходи по раціоналізації механізму взаємодії системи “транспорт-регіон”, визначити напрями маркетингової діяльності;

- обґрунтувати перспективні напрями раціоналізації транспортної системи для підвищення ефективності господарства України та її регіонів.

Об'єктом дослідження є процес функціонування складових залізничного транспорту як важливого елементу системи транспортного обслуговування господарства регіонів країни.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади формування раціональної системи транспортно-економічних зв'язків в контексті комплексного розвитку регіонів в нових умовах господарювання.

Методи дослідження. Під час дослідження використовувались різні методи і, зокрема, економіко-статистичний, монографічний, абстрактно-логічний, балансовий, економіко-математичний, картографічний.

Дослідження теоретико-методологічних засад комплексного розвитку господарства регіонів та ролі транспортного фактору здійснювалось із застосуванням абстрактно-логічного та монографічного методів. Для визначення тенденцій розвитку транспортної системи, зокрема залізничного транспорту, як основи підвищення рівня комплексного розвитку регіону були використані економіко-статистичний, розрахунково-конструктивний, балансовий, картографічний. Оцінка перспектив транспортного забезпечення комплексного розвитку регіонів проводилась з використанням методу економіко-математичного моделювання.

Всі ці методи в сукупності, а також прийоми узагальнення, порівняння, групування склали методологічну основу дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- поглиблено теорію та методологію комплексного розвитку регіонів, зокрема визначено економічну сутність понять “комплексність” та “комплексний розвиток регіонів”, метою якого є досягнення оптимальної структури господарства відповідно до наявних в регіоні природних і економічних умов, створення економічно ефективного виробництва на основі формування раціональної системи транспортних зв'язків, що сприяє в цілому підвищенню добробуту населення;

- обґрунтовано принципи транспортного забезпечення комплексного розвитку

господарства регіонів: комплексності; системності; ефективності транспортних потоків; безперервності; рентабельності; соціальної орієнтованості, які повинні бути покладені в основу досягнення збалансованості і оптимальності надання транспортних послуг;

- розроблено принципово нові методичні підходи до оцінки рівня транспортного забезпечення комплексного розвитку регіонів України, які, на відміну від існуючих, враховують виробничу їх спеціалізацію, просторову концентрацію та особливості форм територіальної організації складових транспортної системи;

- здійснено оцінку стану рівня розвитку залізничного транспорту, виявлено і охарактеризовано пропорційно-компонентну структуру його економічних ресурсів, з урахуванням спеціалізації господарства регіонів, динамічних характеристик основних фондів, рухомого складу, колійного господарства, інфраструктури;

- вперше здійснено транспортно-економічне районування території країни на основі територіальної диференціації рівня розвитку залізничного транспорту із застосуванням багатокритеріального підходу, зокрема, довжини залізничних колій загального користування, їх щільності в областях України, вантажообігу, навантаження та розвантаження вантажів на залізницях, середнього радіусу їх доставки;

- запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення взаємодії “транспорт-регіон” для оптимізації розвитку регіонів, складовими якого є узгодження цілей розвитку господарства регіону і функціонування залізниць, встановлення фінансово-економічних відносин залізниці з регіоном, стимулювання діяльності залізниці і регіону на основі узгодженого контракту, коригування контракту зі зміною умов функціонування;

- визначено основні напрями активізації маркетингової діяльності для своєчасного виявлення та забезпечення потреб споживачів на ринку транспортних послуг, обґрунтовано шляхи зменшення негативного впливу транспорту на оточуюче середовище;

- обґрунтовано концептуальні напрями перспективного розвитку залізничного транспорту, його прогнозні параметри з метою забезпечення комплексного розвитку регіонів, підвищення економічної ефективності їх господарської діяльності.

Відмінність одержаних результатів від існуючих наукових доробок полягає також в застосуванні системного підходу до розв'язання задач комплексного розвитку регіонів на основі створення раціональних транспортних зв'язків в контексті Програми реструктуризації залізничного транспорту.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці конкретних пропозицій, спрямованих на формування раціональної системи транспортно-економічних зв'язків з метою забезпечення комплексного розвитку господарства регіонів України. Викладені методичні положення та розробки можуть бути основою оцінки потенційних можливостей залізничного транспорту як основи формування організаційно-

господарської діяльності в країні. Розроблені на основі транспортно-економічного районування території України практичні рекомендації, напрями і пріоритети розвитку залізничного транспорту сприятимуть стабілізації його діяльності та подальшому економічному зростанню держави.

Наукове і практичне значення мають розробки методів оцінки рівня транспортного забезпечення розвитку регіонів, виявлення економічних ресурсів та потенційних можливостей залізничного транспорту регіонів України, обґрунтування шляхів маркетингової діяльності та екологізації залізниць країни.

Окремі результати дослідження використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при розробці програми соціально-економічного розвитку окремих регіонів України (довідка № 15-3/283 від 07.05.2002 р.); Державною адміністрацією залізничного транспорту “Укрзалізниця” при розробці перспектив розвитку залізничного транспорту (довідка № 054-ОД/87 від 10.05.2002 р.); при розробці теми “Методологія фінансового аналізу економічного стану залізниць України та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності їх роботи“, а також при викладанні курсів “Розміщення продуктивних сил”, “Єдина транспортна система”, “Економічна транспортна географія” у Київському університеті економіки і технологій транспорту (довідка № 01-25/236 від 13.05.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертаційній роботі автором науково обґрунтовано роль транспорту в комплексному розвитку господарства регіонів та розроблено рекомендації по оптимізації його використання на основі активізації діяльності як основи стабілізації і підвищення ефективності виробництва в країні і її регіонах. Висвітлені в дисертації положення та висновки належать особисто автору і є його внеском в розвиток теорії та практики розвитку і розміщення продуктивних сил та економіки регіонів. В дисертаційній роботі використані лише особисті ідеї, висвітлені в спільних опублікованих наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на чотирьох науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу” (м. Київ, 2000 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2001 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м. Суми, 22 - 25 травня 2001 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 12 наукових працях, загальним обсягом 5,1 друк. арк. (у т.ч. особисто автора - 2,9), серед них 4 - у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 200 стор. тексту, який включає 18 таблиць і 14 рисунків, що займають 21 стор., 6 додатків - 6 стор. Список використаних літературних джерел нараховує 180 найменувань на 13 стор.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади комплексного розвитку господарства регіонів України на основі раціоналізації транспортної системи” поглиблено методологію комплексного розвитку регіонів, визначено економічну сутність понять “комплексність” та “комплексний розвиток регіонів”, обґрунтовано роль транспорту в комплексному розвитку господарства регіонів, виявлені закономірності і принципи транспортного забезпечення такого розвитку, розроблено методичні підходи до оцінки рівня транспортних послуг в забезпеченні комплексного розвитку регіонів України.

Народне господарство України, перебуваючи в стані економічної кризи, потребує корінних і радикальних реформ, трансформації його галузевої і територіальної структури, створення раціональних економічних зв'язків. Особливу роль в цьому відіграє підвищення рівня комплексного розвитку господарства регіонів країни, як процес, при якому протиріччя, що існують і виникають у взаємозв'язках складових господарства регіонів, планомірно і послідовно вирішуються з метою підвищення ефективності суспільної праці. Метою такого розвитку є досягнення оптимальної структури господарства відповідно до наявних в регіоні природних і економічних умов, створення економічно ефективного виробництва.

Однією із основних умов забезпечення комплексного розвитку регіонів є тісний взаємозв'язок виробництва і ресурсів регіону, галузей виробничої і соціальної сфери, основних та обслуговуючих галузей, виробництва та території регіону з іншими частинами країни, який формується та здійснюється виключно транспортною системою регіону і країни в цілому. Саме тому транспорт відіграє важливу роль в підвищенні рівня комплексного розвитку регіонів, ефективності всього суспільного виробництва, так як на його основі формуються і функціонують всі види матеріальних потоків, що забезпечують соціально-економічний розвиток як всіє країни так і її регіонів.

В 2000 р. транспортним комплексом України було перевезено 1,49 млрд. т вантажів, 7,8 млрд. пасажирів, вантажообіг склав 392,2 млрд. ткм., а пасажирообіг - 113,5 млрд. пас.-км. Динамічні характеристики його розвитку свідчать про зниження його дієвості, скорочення обсягів перевезення вантажів.

В транспортному комплексі України провідне місце належить залізничному транспорту, питома вага якого у вантажообігу і перевезенні пасажирів відповідно складає 84 і 16% загального їх обсягу. Залізничний транспорт є складною і масштабною системою, яка включає шість залізниць - Донецьку, Придніпровську, Південну, Південно-Західну, Одеську, Львівську, що обслуговують всю територію країни і здійснюють міжнародні перевезення. Розгорнута довжина головних колій складає 30,3 тис. км., функціонує більше

1,5 тис. станцій, вартість основних фондів складає 48 млрд. грн. (6,3% загального обсягу основних фондів країни).

Просторовий аспект функціонування залізничного транспорту має свої особливості, які виражаються в переважанні лінійного типу розміщення, хоча властиве і пунктове. Територіальна структура залізничного транспорту поєднує в собі як шляхи сполучення - залізниці, так і пункти та вузли, оптимальне сполучення яких забезпечує ритмічну роботу.

Залізничний транспорт України, в сучасних ринкових умовах, переживає досить складний етап свого розвитку, що потребує розробки та впровадження комплексу заходів, які б забезпечили адаптацію галузі до ринкових умов господарювання, реформування управління, корінну зміну організаційної структури, основних принципів функціонування.

Залізничний транспорт тісно взаємодіє з господарством регіонів, впливає на ефективність виробництва в залежності від території тяжіння і рівня транспортного її забезпечення (табл. 1).



Таблиця 1. Основні показники розвитку залізниць України та регіонів їх обслуговування

Залізниці Територія обслуговування, тис. км2 Населення району обслуговування, млн. чол. Середня густота населення, чол./км2 Частка району обслуговува-ння у виробництві Питома вага району обслуговування залізниць в експорті товарів, млн. дол. США Експлуатаційна довжина залізниць, тис. км Індекс забезпеченості території тяжіння залізничною колією Індекс забезпеченості населення району обслуговування залізничним транспортом Щільність доріг, км. на 1 тис. км2 Відправлення вантажів, млн. т.

промислової продукції сільськогоспо-дарської продукції

Всього залізничного транспорту 603,7 49,3 83 100,0 100,0 100,0 22,7 1,00 1,00 38,0 295,9

Донецька 53,2 8,0 151 25,6 7,7 22,1 2,9 1,45 1,82 55,1 132,4

Придні-провська 86,1 7,8 96 26,7 12,6 32,9 3,2 0,99 1,16 37,2 93,3

Південна 60,2 6,8 80 10,4 10,6 5,9 2,9 1,08 0,96 39,8 19,1

Південно-Західна 161,6 7,7 61 17,9 27,5 21,6 4,9 0,80 0,75 30,3 15,9

Одеська 131,9 9,7 79 9,4 19,0 9,6 4,1 0,85 0,95 31,2 14,1

Львівська 110,7 9,3 46 10,0 22,6 8,1 4,1 0,85 0,95 31,2 20,9

Визначення рівня транспортного забезпечення регіонів та розробка рекомендацій практичного характеру базувалось на врахуванні таких принципів: комплексності (тісний взаємозв'язок між всіма транспортними галузями з метою максимально повного використання їх потенціалу); системності (це певна структура відносин, що склалась між всіма елементами економіки регіонів, елементом якої є і транспортна система); безперервності (забезпечення постійного і ритмічного задоволення потреб господарства та населення регіонів в перевезеннях вантажів і

пасажирів); рентабельності (забезпечення отримання максимального економічного ефекту підприємствами транспорту за проведену роботу); соціальної орієнтованості (забезпечення всіх потреб населення, що сприятиме підвищенню рівня та якості життя населення); ефективності транспортних потоків (формування і забезпечення функціонування оптимальних транспортних зв'язків, які б забезпечували ефективну роботу транспортної системи регіону).

Для аналізу та оцінки такої складної системи як залізничний транспорт була встановлена логічна послідовність дослідження, визначені його етапи, а також методи для кожного із них. Перший етап включав поглиблення теоретичних основ комплексного розвитку господарства на основі врахування впливу транспортних передумов розвитку регіонів, на другому етапі проведено оцінку рівня розвитку залізничного транспорту і соціально-економічного розвитку господарства регіонів обслуговування залізниць з використанням монографічного, розрахунково-конструктивного, балансового, економіко-математичного, статистичного, картографічного методів та системного факторного аналізу.

Визначення ролі транспортного фактору у підвищенні рівня комплексного розвитку регіонів країни базувалось на встановленні регіональної виробничої спеціалізації господарства. Виробнича спеціалізації регіону визначалась за допомогою коефіцієнта локалізації і коефіцієнта концентрації виробництва продукції регіону в розрахунку на душу населення.

Для оцінки рівня впливу транспорту на комплексний розвиток був розрахований коефіцієнт забезпеченості регіонів залізничним транспортом, який дає можливість оцінити наявні та потенційні можливості галузі. Цей показник розраховувався як:

, де

Ri - коефіцієнт забезпеченості регіону залізничним транспортом;

Wl - довжина залізничної колії на території регіону;

Т- площа регіону;

Р - населення регіону.

Для визначення транспортної спеціалізації регіону враховувалась специфіка і особливості транспортної системи і її складових, функції і умови діяльності, а система показників була доповнена комплексом таких, які притаманні транспортній галузі (вантажообіг, відправлення та прийняття вантажів, приведені ткм. та ін.).

У другому розділі “Структурно-динамічна характеристика залізничного транспорту як умови комплексного розвитку регіонів країни” охарактеризовано територіальну організацію продуктивних сил регіонів країни та їх господарські комплекси, визначено роль і місце залізничного транспорту в структурі народногосподарського комплексу країни та її регіонів, характер і тенденції розвитку галузі, стан її фінансової і матеріально-технічної бази, проведено транспортно- економічне районування території України за рівнем забезпеченості

регіонів залізничним транспортом з метою обґрунтування його пропорцій і пріоритетів.

Народногосподарський комплекс України, який обслуговує залізничний транспорт, є складним неоднорідним просторовим утворенням, до складу якого входять різноманітні галузі матеріального виробництва та невиробничої сфери. Територіальна його організація обумовлює територіальну структуру господарства регіонів, яка поділяється на компонентну, територіальну (просторову), галузево-функціональну та організаційно-управлінську. Факторами, що впливають на територіальну організацію та комплексний розвиток господарства України і її регіонів є сприятливі природнокліматичні умови, мінерально-сировинна база, трудоресурсний і науково-технічний потенціал, розвинута мережа транспортної системи. Транспортний фактор завжди був і є пріоритетним в розвитку господарства регіонів. В роботі визначенню його ролі передувало обґрунтування пропорцій і пріоритетів територіальної організації та територіальної структури господарства регіонів.

Аналізуючи специфіку територіального розташування та розподілу об'єктів основних галузей економіки регіонів України, виділяючи регіони найвищої промислової концентрації - Донецький, Придніпровський, Східний - було встановлено, що високу частку транспортної компоненти у виробничій спеціалізації господарства мають Південний, Карпатський та Центральний регіони.

Подібна ситуація спостерігається і при аналізі розвитку господарства територій, що обслуговуються залізницями. Так, Донецька і Придніпровська залізниці обслуговують невеликі, в порівнянні з іншими, території, однак в їх межах виробляється більш ніж половина всієї промислової продукції, значна частина якої перевозиться, а питома вага їх в експорті складає, відповідно, 22,1 та 32,9% загального обсягу.

Територіальна структура господарського комплексу відіграє значну роль при формуванні міжгалузевих і територіальних пропорцій, де залізничному транспорту належить виключно важливе значення. Основними його функціями є: повне і своєчасне задоволення потреб народного господарства країни та її регіонів і населення в перевезеннях; забезпечення більш високої ефективності роботи та зниження собівартості перевезень; зменшення часу перевезень з метою більш ефективного використання основних фондів; дотримання регулярності відправлень і доставки вантажів та пасажирів; підвищення якості перевезення вантажів і пасажирів; забезпечення безпеки перевезення; зниження навантаження на навколишнє природне середовище. Аналіз основних показників діяльності за останніх 10 років показав, що на залізничному транспорті спостерігалось зниження показників його діяльності, що було зумовлено розривом господарських зв'язків та зниженням активності господарської діяльності; наявний високий рівень зношеності основних фондів галузі та не виправдано високі тарифи на пасажирські та вантажні перевезення, що привело до збитковості цього виду транспорту.

Але з 2000 р., як і по всій країні, на залізничному транспорті України спостерігається поступова стабілізація і покращення основних показників

діяльності: зріс вантажообіг на 10,6% (в порівнянні з 1999 р.); відправлення вантажів - на 4,1%; стабілізувався фінансовий стан залізниць.

На основі системного аналізу показників діяльності залізничного транспорту (протяжність залізничних колій загального користування та їх щільність, вантажообіг, навантаження та розвантаження вантажів) проведено транспортно-економічне районування території України (рис. 1), результати якого свідчать, що найкраще забезпечені залізничними коліями східні (Донецька, Луганська, Харківська), центральні (Дніпропетровська, Кіровоградська, Вінницька), та західні (Львівська, Чернівецька та Закарпатська) області; найнижча забезпеченість залізничними коліями, і як по загальній довжині так і по їх щільності, на території України характерна для південної частини (Миколаївська та Херсонська області).

Що ж до групування регіонів України за показниками основної діяльності залізниць, що їх обслуговують, то можна зробити висновок, що поряд з високозабезпеченими регіонами, на території яких відбувається активна транспортна діяльність, (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Харківська області) є регіони (Херсонська, Миколаївська області), які потребують розробки заходів активізації транспортної діяльності по підвищенню рівня транспортного обслуговування в контексті комплексного розвитку регіонів країни. економічний господарство країна

У третьому розділі “Перспективні напрями вдосконалення транспортного забезпечення комплексного розвитку регіонів” визначені напрями удосконалення територіальної, функціональної та управлінської структури залізничного транспорту, обґрунтовано і розроблено комплекс заходів по раціоналізації системи взаємодії залізниць з регіонами обслуговування, визначені напрями маркетингової діяльності галузі та шляхи зниження впливу галузі на оточуюче природне середовище, визначені стратегічні напрями перспективного розвитку залізничного транспорту.

На залізничному транспорті України, як і у всій економіці країни, останні роки спостерігались ряд негативних тенденцій, спричинених переходом країни до нових ринкових умов існування, що привело до втрати залізницями України свої конкурентних переваг на ринку транспортних послуг. Звідси необхідність реформування всієї структури залізничного транспорту, починаючи від обґрунтування нових принципів функціонування і закінчуючи реорганізацією управлінської структури галузі. Основними задачами структурної перебудови є забезпечення безперебійного функціонування, економічної і фінансової стабільності залізниць, їх технічне переоснащення, підвищення рівня обслуговування населення країни, господарських комплексів регіонів та зовнішньоекономічних зв'язків.

Враховуючи те, що основною метою діяльності залізничного транспорту є забезпечення постійних і стійких зв'язків між регіонами та держави з іншими країнами світу, в роботі обґрунтована доцільність створення нової і якісної системи взаємодії галузі з регіонами. Основою такої системи може стати організаційно-економічний механізм взаємодії залізничного транспорту з господарством регіонів, який являє собою систему організаційних і економічних заходів, підпорядкованих меті і стимулам, які дають можливість в процесі співробітництва спрямувати розвиток продуктивних сил регіонів на підвищення ефективності їх функціонування, рівня використання та задоволення потреб споживачів транспортної продукції. Впровадження механізму дозволить сформувати раціональну структуру послуг в залізничній галузі, надасть імпульс розвитку більш сприятливим для конкретного регіону виробництвам з врахуванням пропорційності і збалансованості розвитку регіональних господарських комплексів та забезпечить поступове задоволення вимог і потреб споживачів.

В процесі забезпечення потреб регіонів країни в ринкових умовах господарювання залізниці як складові транспортного комплексу, зіткнулись з конкуренцією інших його галузей. Для збереження та покращення своїх конкурентних переваг галузь поряд з реформуванням своєї структури та системи взаємодії з регіонами, повинна активізувати маркетингову діяльність на ринку транспортних послуг. Основними напрямами діяльності залізничного транспорту в цій сфері є: використання новітніх досягнень науки для застосування високоефективних методів діяльності, технологій і нових послуг; вивчення стану і перспектив розвитку регіональної, загальногосподарської і товарної кон'юнктури ринку; орієнтація в діяльності галузі на вимоги ринку; активізація впливу на ринок транспортних послуг для формування регіональних потреб і стимулювання збуту; забезпечення повного, всебічного задоволення потреб суспільства для підвищення якості його життя.

Ефективна діяльність залізничного транспорту, його вплив на комплексний розвиток господарств регіонів в значній мірі залежить від стану навколишнього природного середовища. Стан природного середовища регіонів при взаємодії з об'єктами залізничного транспорту залежить від розвитку інфраструктури по будівництву залізниць, наявності і експлуатації рухомого складу, виробничого обладнання та іншого устаткування, результатів наукових досліджень та їх впровадження на підприємствах та об'єктах галузі. Як і більшість галузей господарства, транспорт здійснює вплив на екосистеми регіонів і проявляється у: забрудненні атмосфери, водних об'єктів та земель; використанні природних ресурсів - атмосферного повітря, нафтопродуктів та природного газу, води, земельних ресурсів; виділенні тепла в оточуюче середовище; створенні шуму та вібрації; можливості активізації несприятливих природних процесів та ін. В роботі обґрунтовані основні напрямами зниження навантаження залізничного транспорту на території регіонів, серед яких основними є: розробка нормативно-правової бази по організації та проведенню єдиного екологічно-виробничого контролю за забрудненням навколишнього природного середовища структурними підрозділами залізниці; розробка технічних рішень запобігання запилення навколишнього середовища при навантажо-розвантажувальних процесах; розробка системи модернізації локальних промислових очисних споруд; розробка та провадження нормативів якості води; впровадження системи очищення та повторного використання води; вирішення проблеми утилізації відходів на залізничному транспорті; інвентаризація токсичних відходів, які утворюються на підприємствах залізниці; розробка внутрішніх правил перевезення небезпечних вантажів залізницями України, дотримання умов безпеки та порядку ліквідації аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при їх перевезенні залізницею тощо.

Підвищення рівня комплексного розвитку регіонів країни, що в значній мірі визначається рівнем його транспортного забезпечення, вимагає активізації господарської діяльності залізничного транспорту. В дисертаційній роботі на основі обґрунтування методологічних підходів до розробки прогнозних показників розвитку залізничного транспорту розраховано його прогнозні параметри. Враховуючи темпи розвитку всіх сфер господарського комплексу країни та її регіонів залізничний транспорт повинен забезпечити збільшення обсягів перевізної роботи. Так, обсяг відправлення вантажів в 2005 р. передбачено довести до 332,8 - 375,8 млн. т, а в 2010 р. - до 428 - 448 млн. т. Незначне зростання та збереження тенденції невисокого попиту на перевезення вантажів, причому без значного поліпшення якості перевізного процесу, зумовило необхідність розробки і впровадження заходів щодо застосування більш дієвих економічних стимулів по адаптації залізничного транспорту до ринкових умов, серед яких основними є: реструктуризація у напрямку раціоналізації матеріально-технічної бази, створення узгодженого і збалансованого ресурсного забезпечення (матеріали, сировина, трудові і фінансові ресурси); активне впровадження здобутків науково-технічного прогресу; поліпшення інвестиційної діяльності на виважених пріоритетних напрямах господарської діяльності з використанням усіх можливих джерел, в тому числі іноземних надходжень; розширення нових прогресивних форм власності та господарювання з урахуванням потреб споживача. Реалізація вказаних заходів значно підвищить дієвість залізничного транспорту і забезпечить комплексний розвиток господарства регіонів країни.



ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі теоретично узагальнено і розроблено заходи по розв'язанню важливого наукового завдання щодо удосконалення системи транспортно-економічних зв'язків для підвищення комплексного розвитку господарства країни і її регіонів. Це знайшло відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату, методичних підходів до оцінки ефективності комплексного розвитку та ролі залізничного транспорту в цьому процесі, розробці перспективних напрямів розвитку та функціонування залізниць України, що має певне значення для подальшого розвитку основ регіональної економіки.

Результати проведеного дослідження дозволили автору зробити такі висновки:

1. Комплексність - це рівень пропорційності і взаємопов'язаності між галузями регіонального виробництва (особливо між галузями спеціалізації і допоміжними та обслуговуючими), а також між виробництвом, з одного боку, і трудовими ресурсами, невиробничою сферою, природними ресурсами, територією - з іншого. Рівень комплексності визначається тим, наскільки вона наближується до оптимального з народногосподарської точки зору варіанту пропорційності і збалансованості елементів господарства регіону, які забезпечують відтворення економічних процесів при мінімальних суспільних витратах.

Комплексний розвиток регіонів - це такий розвиток, при якому досягається оптимальна структура господарства відповідно до наявних в регіоні природних, соціальних і економічних умов з метою створення економічно ефективного виробництва, а протиріччя, що існують і виникають у взаємозв'язках його складових, планомірно і послідовно вирішуються з метою підвищення ефективності суспільної праці.

2. Одним із основних факторів комплексного розвитку регіонів, який забезпечує взаємозв'язок структурних елементів господарського комплексу регіонів, є транспортна система. На її основі формуються і функціонують всі види матеріальних потоків, що забезпечують соціально-економічний розвиток як країни так і її регіонів. Провідним в транспортній системі України є залізничний транспорт, на долю якого припадає 84% вантажообігу і 16% загального обсягу перевезення пасажирів, а вартість основних фондів складає 48 млрд. грн. Враховуючи важливу роль залізничного транспорту в комплексному розвитку регіонів та те, що в останні роки спостерігається поступове погіршення всіх показників його діяльності, доцільним є перегляд основних принципів його функціонування, розробка та впровадження комплексу заходів, які б забезпечили адаптацію галузі до ринкових умов розвитку, реформування управління, корінну зміну організаційної структури.

3. В дисертації обґрунтовано основні методичні підходи до оцінки впливу транспорту на функціонування господарських комплексів регіонів, ефективності функціонування залізничного транспорту в ринкових умовах господарювання. Ці підходи базувались на сформульованих принципах дослідження цих проблем, а також сукупності методів оцінки діяльності залізниць України. Основними принципами є: комплексність; системність; безперервність; рентабельність; соціальна орієнтованість; ефективність транспортних потоків.

4. Визначені особливості територіальної організації та комплексного розвитку продуктивних сил регіонів України на основі аналізу та оцінки їх природно-ресурсного та виробничого потенціалу, виділені області промислового, промислово-аграрного характеру розвитку господарства, а також ті, де транспорт і зв'язок відіграє виключно важливу роль - Південний, Центральний і Карпатський регіони.

Залізничний транспорт в складі 6 залізниць - Донецької, Придніпровської, Південної, Південно-Західної, Одеської і Львівської - обслуговує всю територію країни, причому район тяжіння Придніпровської залізниці складає 14,3% території країни (Дніпропетровська та Запорізька області, північна частина Автономної Республіки Крим) і забезпечує виробництво 26,7% промислової та 12,6% сільськогосподарської продукції, Донецької, відповідно - 8,8; 25,6; 7,7%.

Особливістю територіальної організації залізничного транспорту є лінійна і точкова форми, оптимальний взаємозв'язок яких забезпечує надання послуг та задоволення потреб у перевезеннях.

5. Основною функцією, яку виконує транспорт, забезпечуючи комплексний розвиток регіонів, є задоволення потреб народного господарства та населення країни і її регіонів в перевезеннях при забезпеченні більш високої ефективності роботи та зниження собівартості перевезень, зменшенні часу перевезень з метою більш ефективного використання основних фондів, дотриманні регулярності відправлень і доставки вантажів та пасажирів, підвищенні якості перевезення вантажів і пасажирів, забезпеченні безпеки перевезення, зниженні навантаження на навколишнє природне середовище. На основі аналізу динаміки основних показників діяльності залізничного транспорту виявлені основні проблеми галузі, серед яких найбільш гострими є: значне зниження більшості показників діяльності, що було зумовлено розривом господарських зв'язків; високий рівень зношеності основних фондів галузі, а також невиправдано високі тарифи на пасажирські та вантажні перевезення та ін.

Однак, починаючи з 2000 р., на залізничному транспорті України спостерігається поступова стабілізація і навіть покращання ситуації, підтвердженням чого може слугувати ріст вантажообігу в 2000 р. в порівнянні з 1999 р. на 10,6%; відправлення вантажів на 4,1%. Стабілізувався і фінансовий стан залізниць.

6. На основі показників транспортного забезпечення комплексного розвитку господарства регіонів, до яких належить протяжність залізничних колій загального користування та їх щільність, вантажообіг, навантаження та розвантаження вантажів, в дисертаційному дослідженні проведено транспортно-економічне районування території України, що дало змогу встановити територіальні особливості цього процесу, визначити рівень забезпечення залізничним транспортом регіонів країни (найкраще забезпечені Донецький, Придніпровський та Карпатський регіони, слабкіше - Подільський, Поліський та Південний регіони), а також обґрунтовано пріоритети розвитку залізниць з врахуванням потреб господарських комплексів регіонів тяжіння.

7. Внаслідок кризових процесів останніх років залізничний транспорт втратив свої конкурентні переваги на ринку транспортних послуг, знизив рівень забезпечення зростаючих вимог регіонів до перевезень. Це викликало потребу в реформуванні всієї структури залізничного транспорту, починаючи від обґрунтування нових принципів функціонування і закінчуючи реорганізацією управлінської структури галузі. В роботі обґрунтовано основні напрями реформування залізничного транспорту в контексті Програми його реструктуризації, основними серед яких є: забезпечення безперебійного функціонування, економічної і фінансової стабільності залізниць, їх технічне переоснащення, підвищення рівня обслуговування населення країни, господарських комплексів регіонів та зовнішньоекономічних зв'язків.

8. Розроблено організаційно-економічного механізм взаємодії “транспорт-регіон”, який являє собою систему організаційних і економічних заходів, реалізація яких дасть можливість в процесі співробітництва спрямувати розвиток продуктивних сил регіонів на підвищення ефективності їх функціонування, рівня використання та задоволення потреб споживачів транспортної продукції. Дієвість такого механізму дозволить раціоналізувати структуру виробництва в залізничній галузі, визначити найбільш сприятливі для конкретного регіону виробництва з врахуванням пропорційності і збалансованості розвитку регіональних господарських комплексів, та забезпечить поступове зростання задоволення потреб споживачів.

9. З метою збереження та покращення конкурентних переваг галузі, поряд з реформуванням організаційної і управлінської структури та системи взаємодії з регіонами, в роботі обґрунтовані маркетингові методи функціонування її на ринку транспортних послуг. Основними напрямами діяльності залізничного транспорту в цій сфері можуть стати: використання новітніх досягнень науки для застосування високоефективних методів діяльності, технологій і нових послуг; вивчення стану і перспектив розвитку регіональної, загальногосподарської і товарної кон'юнктури ринку; орієнтація діяльності галузі на вимоги ринку; активний вплив на ринок транспортних послуг, на формування регіональних потреб і стимулювання збуту; забезпечення повного, всебічного задоволення потреб.

10. Ефективний розвиток і діяльність залізничного транспорту та його вплив на комплексний розвиток господарств регіонів в значній мірі залежить від стану навколишнього природного середовища. Як і більшість галузей господарства транспорт здійснює вплив на екосистеми регіонів. Основними напрямами зниження навантаження транспортного обслуговування господарств регіонів повинні бути: розробка нормативно-правової бази по організації та проведенню єдиного екологічно-виробничого контролю за забрудненням навколишнього природного середовища структурними підрозділами залізниці; розробка технічних рішень запобігання запилення навколишнього середовища при навантажо-розвантажувальних процесах; розробка системи модернізації локальних промислових очисних споруд; розробка нормативів якості води, впровадження систем її очищення та повторного використання; вирішення проблеми утилізації відходів на залізничному транспорті тощо.

11. Підвищення комплексного розвитку регіонів країни потребує активізації господарської діяльності залізничного транспорту. В дисертаційній роботі на основі запропонованих методів прогнозування з врахуванням темпів розвитку виробничого потенціалу регіонів країни (розвитку промисловості, сільського господарства, будівництва, соціальної сфери) розраховані прогнозні показники: відправлення вантажів передбачається в 2005 р. довести до 332,8 млн. т., а в 2010 р. - до 428 млн. т.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових виданнях:

1. Продуктивні сили економічних районів України /Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський М.І., Антоньєва Л.С., Щедрова І.Н., Нікітюк М.П., Клиновий Д.В., Павлюк С.Г., Майстренко Н.Ю., Савченко Л.В., Пономарьова Л.В., Лучко Л.О., Бабко О.Л., Ярош О.М., Пепа Т.В., Ушкаренко Ю.В., Зелінська О.О., Зелінський С.М.. - К.: “Нічлава”, 2000. - 517 с. Внесок автора: визначено основні проблеми розвитку господарства Придніпровського району і транспортного забезпечення його розвитку (с. 370 - 427).

2. Виробнича інфраструктура АПК: стан та перспективи розвитку / Чернюк Л.Г., Антоньєва Л.С., Щедрова І.М., Нікітюк М.П., Майстренко Н.Ю., Ярош О.М. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - 85 с. Внесок автора: визначено характер і особливості транспортного забезпечення розвитку АПК (с. 39 - 62.).

Статті у наукових фахових та інших виданнях:

3. Ярош О.М. Транспорт як фактор комплексного розвитку господарства регіону. // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2000. - С. 261 - 264.

4. Ярош О.М. Стан та напрями удосконалення вантажних перевезень на Південно-Західній залізниці: Зб. наук. пр. Київського інституту залізничного транспорту. - К.: КІЗТ. - 2001. - Т. 4. - вип. 1- С. 81 - 83.

5. Пепа Т.В., Ярош О.М. Екологічні основи формування експортного потенціалу харчової промисловості України. // Вісник Сумського державного аграрного університету. Науково-методичний журнал. Серія “Економіка і менеджмент”. - Суми: Сумський державний аграрний університет. - 2001. - Вип. 2. - С. 402 - 404. (внесок автора - визначено напрями транспортного забезпечення використання експортного продовольчого потенціалу).

6. Ярош О.М. Роль транспорту в комплексному розвитку господарства регіонів. // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: В 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2001. - Ч. ІІ - С. 216 - 220.

7. Л.Г. Чернюк, Л.І. Кравцова, О.М. Ярош. Прогнозування вантажних перевезень на залізницях України (методичний аспект) // Зб. наук. пр. Київського інституту залізничного транспорту. - К.: КІЗТ. - 1998. - Т. 1. - Вип. 1 - С. 30 - 33 (внесок автора - обґрунтовано напрями перспективного розвитку вантажних перевезень залізничного транспорту).

8. Ярош О.М. Транспортний фактор у розвитку і функціонуванні АПК України // Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 1999. - С. 88 - 91.

Матеріали наукових конференцій:

9. Ярош О.М. Напрями підвищення ефективності функціонування транспортних підприємств АПК // Матер. Міжнар. наук.-практ. конфер. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” - К.: Знання. - 2000. - С 71 - 72.

10. Ярош О.М. Транспорт як фактор розвитку господарств регіонів (на прикладі залізничного транспорту) // Матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конфер. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил” - К.: Ніка-Центр. - 2001 р. - С. 44 - 45.

11. Ярош О.М. Залізничний транспорт в розвитку АПК України // Матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конфер. “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” - К.: “Стафед-2”. - 2002 р. - С. 101 - 102.

Навчально-методичні матеріали

12. 12. Чернюк Л.Г., Ярош О.М., Бабко О.Л. Методичні рекомендації по проведенню практичних та самостійних робіт з дисципліни “Розміщення продуктивних сил та економічні райони України”. - К.: КІЗТ, 2001. - 32 с. (внесок автора - розроблено питання забезпечення залізничним транспортом розвитку галузей народного господарства країни та її регіонів).

АНОТАЦІЯ

Ярош О.М. Транспортне забезпечення комплексного розвитку господарств регіонів України (на прикладі залізничного транспорту) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вирішенню наукових і практичних проблем удосконалення транспортного забезпечення комплексного розвитку регіонів України, підвищенню ефективності функціонування залізничного транспорту, як важливого елементу цього процесу.

В дисертації вдосконалено та систематизовано методологічні засади комплексного розвитку регіонів країни та його транспортного забезпечення, розроблено методику оцінки впливу залізничного транспорту на цей процес; здійснена комплексна оцінка характеру і масштабів розвитку галузі; обґрунтовано і визначено комплекс заходів по підвищенню ефективності функціонування залізничного транспорту як основи підвищення комплексного розвитку регіонів; розроблений організаційно-економічний механізм взаємодії галузі з регіонами обслуговування, методику маркетингової діяльності залізниць на ринку транспортних послуг; шляхи зменшення негативного впливу транспорту на природне середовище. На основі прогнозу розвитку залізничного транспорту визначені перспективні напрями розвитку галузі.

...