Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 332.122.6

СТАНОВЛЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

Спеціальність: 08.10.01 - розміщення продуктивних

сил і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Бобух Ірина Миколаївна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Дорогунцов Сергій Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор; правовий функціонування економічний зона

доктор економічних наук, професор Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, зав. відділом проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил.

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ.

Захист відбудеться 19 січня 2004 р. о 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “11“ грудня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради доктор економічних наук,

професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах трансформації економіки України, коли зростає роль регіонів у вирішенні найважливіших соціально-економічних проблем, особливої гостроти набуває завдання підвищення ефективності функціонування таких форм територіально-галузевої організації господарства регіонів, як спеціальні економічні зони (СЕЗ). Вони об'єктивно інтегрують природно-ресурсні, демоекономічні, соціально-економічні, геополітичні та інші фактори, а рівень їх розвитку виступає як самостійний чинник, що дозволяє регіону використовувати переваги територіального поділу праці й активно включатися у світову економічну систему. Стимулюючи розвиток продуктивних сил України, спеціальні економічні зони здатні сприяти залученню інвестицій у пріоритетні галузі господарства й активізувати соціально-економічні перетворення як в регіонах, так і в країні загалом.

Процес становлення спеціальних економічних зон в Україні як повноправного інструменту регіональної політики вже майже завершено, і на перший план виступають проблеми дослідження результатів їх функціонування.

Найбільш складним і невідкладним завданням є об'єктивна оцінка ефективності діяльності спеціальних економічних зон та визначення їх впливу на соціально-економічний розвиток регіонів країни. Без його вирішення не можуть бути здійснені достатньо обґрунтовані заходи щодо підвищення ролі СЕЗ у реалізації потенціалу розвитку регіонів та забезпечення національних інтересів в умовах глобалізації економіки.

В Україні спеціальні економічні зони почали діяти з 1997 року. Вже проведена робота по узагальненню попередніх результатів їх функціонування. Серед вітчизняних вчених, які вивчали багатоаспектні питання розвитку спеціальних економічних зон в регіонах України, необхідно назвати О.М.Алимова, О.І.Амошу, С.І.Бандура, Б.В.Буркинського, В.Н.Василенка, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, В.А.Дергачова, Т.А.Заяць, О.Р.Зєльдіну, В.І.Куценко, В.І.Ляшенка, Ю.В.Макогона, В.І.Пилу, І.Ю.Сіваченка, В.К.Симоненка, О.М.Соїну, С.І.Соколенка, Д.М.Стеченка, Б.І.Суховірського, Л.Г.Чернюк, О.С.Чмир, М.Г.Чумаченка, В.Ф.Януковича та ін. Загальні проблеми розвитку СЕЗ висвітлені у працях зарубіжних фахівців: В.І.Бутова, О.Г.Гранберга, Т.П.Данько, В.Г.Ігнатова, Д.С.Львова, З.М.Окрут, Г.Семенова, Н.Смородинської, А.Шеховцова та ін. Але, у зв'язку з тим, що розробки цих авторів виконувались на початковому етапі становлення СЕЗ, у сучасних умовах, коли процес їх формування та розвитку продовжується, виникає нагальна необхідність подальшого дослідження цих питань.

З урахуванням особливостей розвитку СЕЗ в Україні, змін, які відбулись останнім часом, і накопичених даних, потребує удосконалення науково-методологічний підхід до систематизації розмаїття спеціальних економічних зон, визначення напрямів покращення організаційно-правових засад їх функціонування, поліпшення управління діяльністю та оцінка їх впливу на регіональний розвиток.

Актуальність, теоретична і практична значимість дослідження названих проблем, недостатнє їх вивчення, необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон в умовах регіоналізації економіки визначили вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у безпосередньому зв'язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з виконанням фундаментальних наукових тем: 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу" (номер державної реєстрації - 0100V000657), в рамках якої автором виконано аналіз сучасного стану розвитку СЕЗ в Україні як важливого фактору розвитку продуктивних сил та визначено основні напрями підвищення ефективності їх діяльності; 3.1.5.64 "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" (номер державної реєстрації - 0101V007882), в межах якої автором визначено роль СЕЗ у стабілізації економічної ситуації в країні та подальшому розвитку регіонів; 3.1.5.66 "Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика" (номер державної реєстрації - 0101V007880), для якої автором розроблено методичні підходи до оцінки впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток і на цій основі здійснено узагальнення результатів функціонування СЕЗ у контексті регіонального розвитку. Робота також пов'язана з науковими дослідженнями щодо “Розроблення методики оцінки ефективності функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та її практичної реалізації” (номер державної реєстрації - 0101V004718), які проводились Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на замовлення зазначеного Міністерства, де автору належить розробка загальних методичних підходів до аналізу впливу СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів їх розміщення та схема проведення розрахунків.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад і розробка методичних підходів до оцінки ефективності функціонування спеціальних економічних зон в Україні та наукове обґрунтування напрямів удосконалення їх діяльності.

Основними задачами дисертаційного дослідження є:

поглиблення теоретико-методологічних засад створення і функціону-вання СЕЗ

з'ясування організаційно-правового механізму становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні

визначення соціально-економічних передумов, принципів і факторів створення та функціонування СЕЗ

виявлення особливостей розвитку і розміщення спеціальних економічних зон

розроблення методичних підходів до аналізу та визначення впливу результатів функціонування СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів;

здійснення оцінки ефективності діяльності спеціальних економічних зон у контексті соціально-економічного розвитку регіонів

обґрунтування основних напрямів удосконалення економіко-правових засад функціонування і управління СЕЗ, підвищення їх ролі в соціально-економічному розвитку регіонів та країни в цілому.

Об'єктом дослідження є процес становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні.

Предметом дослідження є територіально-галузевий механізм створення та функціонування спеціальних економічних зон в Україні та його регіональні аспекти.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та регіональної економіки, закони України й інші нормативно-правові акти, які регламентують діяльність СЕЗ; наукові роботи вітчизняних і зарубіжних вчених тощо. В роботі використані сучасні методи дослідження економічних явищ, зокрема: метод матеріалістичної діалектики, системно-структурного і порівняльного аналізу, дедукції, графічний, експертних оцінок, побудови інтегрованих соціально-економічних індикаторів. За допомогою діалектичного методу досліджено процес виникнення, формування і розвитку спеціальних економічних зон на сучасному етапі. На основі дослідження світового досвіду і загальних властивостей функціонування СЕЗ за допомогою методу дедукції зроблено висновки щодо специфіки розвитку спеціальних економічних зон в Україні взагалі та їх різних типів зокрема. Окремі аспекти соціально-економічного розвитку спеціальних економічних зон і регіонів їх розміщення досліджено за допомогою комплексного аналізу. Для зведення отриманих первинних показників розвитку СЕЗ і регіонів до однієї системи та узгодження вивчення їх елементів і частин як єдиного цілого застосовано системно-структурний метод. За результатами схематизації об'єктів наукового дослідження здійснено їх порівняння за найбільш суттєвими блоками первинних показників, на основі яких розраховано інтегровані індикатори соціально-економічного розвитку спеціальних економічних зон, регіонів та країни. Для наочного зображення динаміки показників застосовано графічний метод. На підставі дослідження результатів функціонування спеціальних економічних зон в Україні та їх впливу на соціально-економічний і науково-технологічний розвиток регіонів з використанням методу експертних оцінок визначено основні напрями і шляхи підвищення ефективності функціонування СЕЗ.

Інформаційну базу роботи склали дані моніторингу результатів діяльності спеціальних економічних зон і соціально-економічного розвитку регіонів, статистичні щорічники України, статистичні збірки з питань фінансового й інноваційного розвитку країни та дані економічних періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

поглиблено теоретико-методологічні засади формування спеціальних економічних зон, зокрема: уточнено поняття СЕЗ, відмінність якого порівняно з існуючими полягає у тому, що визначальною є не територіальна, а територіально-галузева відокремленість таких зон;

обґрунтовано роль спеціальних економічних зон у регіональному розвитку як центрів концентрації економічної активності та мультиплікаторів економічного зростання всього регіону;

розроблено оригінальний класифікаційний поділ спеціальних економічних зон, що функціонують в Україні, в основу якого, на відміну від існуючих, покладені головні стратегічні (економічні, соціальні, науково-технічні) цілі їх функціонування, система фінансування діяльності і найважливіші стимулюючі фактори;

визначено основні передумови, принципи і фактори розміщення та розвитку СЕЗ на основі зіставлення рівнів інвестиційної привабливості регіонів з даними про впровадження в їх межах механізму спеціальних економічних зон;

розроблено методичні підходи до оцінки результатів діяльності спеціальних економічних зон в Україні, що, на відміну від наявних, враховують діалектичний взаємозв'язок ефективності функціонування СЕЗ із соціально-економічним розвитком регіонів і дозволяють визначити інтегровану питому вагу впливу їх діяльності на регіональний розвиток;

здійснено вперше з використанням цих підходів реальну оцінку ефективності діяльності СЕЗ і отримано нові наукові знання щодо ефективності їх функціонування та впливу на соціально-економічний розвиток відповідних регіонів і в цілому України;

обґрунтовано пропозиції по вдосконаленню економіко-правових засад функціонування спеціальних економічних зон, зокрема, уніфікації порядку проведення моніторингу вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технологічних парків;

розроблено наукові рекомендації по підвищенню ефективності функціонування спеціальних економічних зон і активізації їх впливу на соціально-економічний розвиток регіонів, серед яких: організація системи сучасного сервісного обслуговування потенційних інвесторів, удосконалення кадрового забезпечення та налагодження маркетингової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені автором теоретико-методологічні засади становлення і функціонування СЕЗ та одержані практичні результати щодо обґрунтування основних напрямів удосконалення їх діяльності мають важливе значення для поглиблення наукових основ розміщення продуктивних сил і розвитку регіональної економіки та можуть бути використані при розробці державної соціально-економічної політики розвитку регіонів України з застосуванням механізму спеціальних економічних зон. Викладені в дисертаційній роботі теоретико-методологічні, аналітичні та методичні розробки використані в процесі виконання фундаментальних наукових тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/660-4-4 від 10.10.2003 р.) та науковому звіті "Розроблення методики оцінки ефективності функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку та її практична реалізація", підготовленому Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на замовлення зазначеного Міністерства (довідка № 17/789 від 23.10.2001 р.).

Здійснена автором кількісна оцінка впливу діяльності СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів і країни є аналітичною базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на центральному та регіональному рівнях з питань створення і розвитку спеціальних економічних зон в Україні.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, викладені в дисертації, належать особисто автору та є його внеском у розвиток теорії і практики вдосконалення процесу створення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні. Особистий внесок автора у роботах, які надруковані у співавторстві, наведено окремо у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження розглядались і обговорювались на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях різних рівнів, а саме: Всеукраїнській конференції “Процеси становлення ринкової економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Львів, 13.11.1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (м. Київ, 1-2.03.2000 р.); ІІ Міжнародній конференції молодих вчених економістів “Экономика третьего тысячелетия” (м. Донецк, 07-09.04.2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзер-жинськ, 18-19.05.2000 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 31.05-01.06.2001 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м.Черкаси, 23-25.10.2001р.); ІХ Міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (м. Київ, 25-26.10.2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины” (м. Донецьк, 09-10.09.2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 13 друкованих працях загальним обсягом 5,3 друк. арк., серед яких 6 авторських статей, опублікованих у наукових фахових виданнях. Одна робота (обсягом 68 стор.), виконана у співавторстві, депонована у Державній науково-технічній бібліотеці України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 250 стор. комп'ютерного тексту і включає 19 таблиць, 24 рисунки (з них 9 таблиць і 1 рисунок займають 11 повних сторінок), 9 додатків на 47 сторінках. Список використаних джерел, який налічує 181 найменування, викладено на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади створення і функціонування спеціальних економічних зон" поглиблено визначення сутності поняття спеціальна економічна зона; виявлено основні цілі та роль СЕЗ у загальнодержавному і регіональному розвитку; виділено критерії віднесення спеціальних економічних зон до різних типів і розроблено їх класифікаційний поділ; виявлено можливості використання світового досвіду організації спеціальних економічних зон та узагальнено організаційно-правовий і економічний механізми їх функціонування в Україні.

Базовим при визначенні СЕЗ українськими вченими вважається положення, що вони є частинами території держави, в яких діє низка пільг. Але залишається поза увагою те, що, крім територіального, застосовується галузевий (функціональний) підхід до їх організації, хоча при наведенні класифікації цей факт визнається багатьма вченими.

Тому, на нашу думку, як економічна категорія, спеціальна економічна зона являє собою відокремлену складову частину територіально-галузевого комплексу країни, де забезпечується спеціальний режим виробництва та розподілу суспільного продукту.

Відповідно до основних стратегічних цілей (економічних, соціальних, науково-технічних) СЕЗ доцільно поділяти на вільні економічні зони, зони підприємництва та науково-технічні зони. Критеріями такого класифікаційного поділу є також система фінансування (відповідно зовнішні фінансові ресурси, зокрема прямі іноземні інвестиції переважне використання внутрішніх інвестиційних ресурсів регіонів вклади учасників проекту) та основні стимулюючі фактори (відповідно пільги для зовнішньоекономічної підприємницької, науково-технічної діяльності та синергетичний ефект).

Застосування розробленого класифікаційного поділу для СЕЗ, які функціонують в Україні, дозволило розмежувати їх на такі основні типи: вільні економічні зони (ВЕЗ), території пріоритетного розвитку, що є вітчизняною варіацією підприємницьких зон, та технологічні парки, які є різновидом науково-технічних зон, причому:

вільні економічні зони доцільно розділити за функціональним призначенням на три групи: зовнішньоторговельні торговельно-виробничі і туристично-рекреаційні зони;

території пріоритетного розвитку (ТПР) розрізняються відповідно до ключових завдань або проблем, які передбачається вирішувати за їх допомогою: розвиток виробництва і зайнятості; розвиток виробництва та інновацій; розвиток виробництва і вирішення екологічних проблем; розвиток зайнятості, туризму та рекреації;

технологічні парки доцільно поділити відповідно до сфер спрямування їх діяльності за такими напрямами: інформаційні і телекомунікаційні технології; енергоефективні та ресурсозберігаючі технології; функціональні матеріали в сфері медицини, біотехнології та електроніки; технології у гірничо-рудній, паливно-енергетичній та коксохімічній галузях; напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектронні елементи та сенсорна техніка.

У теперішній час, коли суттєва роль у розвитку економіки належить інноваційній складовій, та з урахуванням сучасних тенденцій розвитку СЕЗ важливим, на наш погляд, є виділення науково-технічних зон як типу спеціальних економічних зон, у яких здійснюється розробка і впровадження нових технологій та видів продукції, на відміну від торговельно-виробничих вільних економічних зон науково-технічного спрямування, де відбувається масове виробництво продукції.

Загальнодержавні макроекономічні цілі організації СЕЗ є важливим і обов'язковим аспектом їх розвитку, але їх формування повинно пріоритетним напрямам розвитку не тільки держави загалом, але й окремих регіонів.

Основною функцією СЕЗ як фактора регіонального розвитку є посилення економічної активності у вузлових центрах, які концентрують продуктивні сили за рахунок їх ефективного використання в умовах спеціального економічного режиму господарювання та забезпечують регіональний розвиток, являючись мультиплікаторами економічного піднесення.

У системі варіантів організації СЕЗ, які існують у світі, українські займають особливе місце, що обумовлено специфікою сучасної економічної ситуації в країні. Вони є дієвими інструментами регіональної політики для вирішення завдань, поставлених перед ними державою, що санкціонує їх створення, проводить моніторинг і аналізує результати діяльності СЕЗ, приймає рішення про доцільність їх подальшого функціонування або ліквідації.

Таким чином, суттєвою ознакою процесу створення і функціонування спеціальних економічних зон у нашій країні є те, що, вони знаходяться під повною юрисдикцією держави, Конституції та чинного законодавства. При наявності великої кількості різновидів розроблений класифікаційний поділ спеціальних економічних зон дозволяє узагальнити світову та вітчизняну практику і систематизувати підходи до вивчення особливих територіально-господарських утворень.

Використання в Україні світового досвіду застосування механізму спеціальних економічних зон для розвитку регіонів і загальнодержавної соціально-економічної системи потребує врахування вітчизняних особливостей народногосподарського розвитку та дослідження перших результатів їх функціонування на теренах нашої країни.

У другому розділі "Дослідження розвитку і функціонування спеціальних економічних зон в Україні" проаналізовано передумови та фактори створення і розміщення СЕЗ у нашій країні, особливості їх розвитку, розроблено механізм оцінки впливу їх діяльності на загальний рівень розвитку регіонів.

Основною передумовою застосування механізму СЕЗ на загальнодержавному рівні була необхідність активізації інвестиційної діяльності, обумовлена загостренням кризових явищ у соціально-економічному розвитку України протягом 90-х років та потребою створення конкурентоспроможних господарських систем, забезпечення структурних змін у соціально-економічній сфері, які потребують колосальних фінансових ресурсів. Для реалізації цих завдань в повному обсязі, за різними розрахунками, потрібно від 30 до 200 млрд. дол. США. А за даними Держкомстату України, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на кінець 2002 року становив 5,3 млрд. дол. США. Порівняно з 1996 роком обсяг інвестицій збільшився у 3,2 рази, але це один з найнижчих показників, що підтверджується місцем, яке займає Україна у провідних світових рейтингах інвестиційної привабливості.

Аналіз розміщення СЕЗ доводить, що принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку, який українськими вченими найчастіше використовується для обґрунтування створення СЕЗ, не є основним. Так, зіставлення рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України в 1998 році, коли розпочався етап масового створення СЕЗ, з показниками впровадження механізму СЕЗ у регіонах України (рис. 1) свідчить про застосування економічного режиму спеціальної зони в шести з семи регіонів, які на той час були лідерами рейтингу, і лише у трьох із семи регіонів, що були аутсайдерами цього рейтингу.

Тобто в процесі розміщення спеціальних економічних зон в Україні найбільш суттєвим є принцип урахування територіального поділу праці, згідно з яким у кожному регіоні за допомогою СЕЗ розвиваються ті виробництва, для яких існують найкращі природні, економічні та науково-технологічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на внутрішньому та світовому ринках. До найважливіших також відносяться принципи: державного управління процесом створення і функціонування спеціальних економічних зон, що передбачає визначення параметрів, у рамках яких вони можуть функціонувати; соціальної підпорядкованості функціонування СЕЗ; забезпечення екологічної рівноваги; обґрунтованості та принцип мінімізації ризиків.

На основі розробленого класифікаційного поділу визначено вплив факторів, які сприяють раціональному розміщенню і розвитку спеціальних економічних зон в Україні, що варіюється залежно від типу та виду СЕЗ: території пріоритетного розвитку створюються у регіонах з депресивним характером розвитку, в яких припинилися процеси саморозвитку, але є внутрішні можливості їх поновлення; для вільних економічних зон превалюючою є наявність конкурентних переваг окремих регіонів у системі міжрегіонального поділу праці; для технологічних парків - наявність значного науково-технічного потенціалу та висококваліфікованої робочої сили.

Спеціальні економічні зони створені в 14-ти регіонах: м. Київ, Донецькій, Харківській, Львівській, Одеській, Луганській, Київській, Миколаївській, Волинській, Закарпатській, Сумській, Житомирській, Чернігівській областях та Автономній Республіці Крим. Загальна кількість створених СЕЗ складає 91, серед яких: 11 ВЕЗ, 72 ТПР та 8 технопарків. Крім того, протягом п'яти років (1996-2001) функціонувала ПЕЕЗ "Сиваш", на території якої з 18.09.2001 р. продовжує діяти ТПР "Сиваш" у складі ТПР АРК.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Зіставлення даних рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України в 1998 році з впровадженням на їх території механізму СЕЗ

Розміщення спеціальних економічних зон по регіонах України є досить нерівномірним. Режим ВЕЗ поширюється на 0,2 % території нашої країни, ТПР - на 10,35 %, а розмір технологічних парків визначається кількістю установ і підприємств, залучених до участі в них. По відношенню до регіону розміщення найбільша частка належить ТПР і ВЕЗ у Закарпатській області - 100 %, тоді як в Житомирській області вони займають 51,97 %, Донецькій - 38,89 %, Чернігівській - 38,18 % території відповідного регіону, а в Харківській, Сумській, Волинській, Київській, Миколаївській та Одеській областях їх частка становить менше одного відсотка. В цілому, за нашими розрахунками, спеціальні економічні зони охоплюють понад 10,5% території України, тобто близько 6,4 млн. гектарів.

Необхідність застосування механізму спеціальних економічних зон відповідно до комплексних програм соціально-економічного розвитку регіонів, пріоритетними завданнями яких є вирішення найбільш гострих економічних, соціальних і екологічних проблем, обумовила потребу визначення впливу СЕЗ на регіональний розвиток. Це доцільно здійснювати на основі розроблених автором методичних підходів до оцінки ефективності діяльності спеціальних економічних зон в контексті регіонального розвитку. Кінцевим результатом здійснення розрахунків за пропонованою схемою є отримання суми стандартизованих бальних оцінок, що є узагальнюючим показником загального економічного рівня розвитку об'єкта оцінки (СЕЗ, регіону в цілому та регіону без СЕЗ) у відповідному році, на основі якого обчислюється інтегрована питома вага впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток у цьому ж році.

Порівнянність стандартизованих бальних оцінок дозволяє виявити співвідношення різних критеріїв оцінки в межах одного об'єкта дослідження (спеціальних економічних зон або регіону) за окремий рік і визначити їх вплив на значення узагальнюючих бальних показників розвитку відповідного об'єкта.

Розроблені методичні підходи до оцінки ефективності діяльності СЕЗ є універсальними і можуть бути застосовані для визначення впливу цих зон на соціально-економічний розвиток як окремих регіонів, так і країни в цілому.

У третьому розділі "Основні напрями підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон" узагальнено результати діяльності СЕЗ у контексті регіонального розвитку і визначено основні напрями удосконалення економіко-правових засад їх організації та активізації впливу на соціально-економічний і науково-технологічний розвиток регіонів.

Узагальнення результатів діяльності спеціальних економічних зон за 1997-2001 рр. як для регіонів, так і країни в цілому підтверджує універсальність запропонованого підходу і свідчить про позитивну динаміку впливу спеціальних економічних зон на розвиток практично всіх регіонів. У 2001 році спеціальні економічні зони найбільший вплив здійснювали на розвиток Закарпатської, Миколаївської, Луганської, Донецької та Львівської областей (інтегрована питома вага їх впливу складала від 18,05 до 39,06 %). Середня інтегрована питома вага впливу спостерігалася в АРК, Одеській, Житомирській, Чернігівській, Харківській областях та м. Київ - від 8,53 до 16,69 %; найменша - у Київській, Волинській та Сумській областях - від 0,0001 до 5,35 % (рис. 2).

Рисунок 2. Співвідношення інтегрованої питомої ваги впливу СЕЗ на розвиток регіонів у 2001 році

Незважаючи на те, що технопарки розпочали свою діяльність зовсім недавно, в 2001 році вони здійснювали досить вагомий вплив на регіональний розвиток. Так, у м. Київ, на території якого у 2001 році функціонували технопарки "Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" і "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", узагальнююча бальна оцінка регіону без СЕЗ дорівнювала 35,47, а безпосередньо технологічних парків - 4,53. Інтегрована питома вага їх впливу на регіональний розвиток становила 11,33 %.

Результати розрахунків ефективності діяльності СЕЗ протягом досліджуваного періоду в контексті розвитку загальнонаціональної економіки (табл.) свідчать, що:

динаміка інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у контексті загальнонаціональної економіки була позитивною і зросла з 0,3 до 7,87 %, а середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, збільшилося з 10,63 до 17,78 %. Це підтверджує висновок про стійке зростання впливу СЕЗ на розвиток регіонів і загалом країни за комплексом досліджуваних показників;

величина узагальнюючої бальної оцінки розвитку спеціальних економічних зон збільшилась з 0,07 до 3,55, тоді як показник загального рівня розвитку економіки країни дорівнював: 21,89; 23,43; 30,64; 35,69; 45,15. Це свідчить про стабільність функціонування СЕЗ і соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Таблиця Динаміка ефективності діяльності СЕЗ у контексті розвитку загальнонаціональної економіки протягом 1997-2001років Розраховано автором на основі даних статистичних щорічників і бюлетенів, статистичних збірок з питань фінансової, наукової та інноваційної діяльності в Україні, статистичної збірки про надходження та освоєння інвестицій у ВЕЗ і на ТПР, даних моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів України, моніторингу результатів діяльності ВЕЗ і ТПР Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
Показник оцінки	Інвестиції в основний капітал/ Залучено інвестицій, усього	Надходження податків і зборів у зведений бюджет	Приріст зайнятості/ Створено та збережено робочих місць	Середньо-місячна заробітна плата	Приріст фонду оплати праці	Річна кількість туристів і рекреантів, які пройшли лікування, оздоровлення та відпочинок	Обсяг виробництва	Зовнішньоторго-вельний обіг	Впроваджено інновацій (но -вих технологій, машин, облад- нання, устат- кування)	Сума балів (Уза- галь- нюючий показ-ник)	Інтегро -вана питома вага, %
Об'єкт дослід- ження	Рік	млн. грн.	балів, max=5	млн. грн.	балів, max=5	тис. чол.	балів, max=5	грн.	тис. грн.	балів, max=5	тис. чол.	балів, max=10	млн. грн.	балів, max=10	млн. дол. США	балів, max=10	од.	балів, max=10
Україна (без СЕЗ)	1997	11443,41	3,39	21255,71	2,92	-637,95	-5,00	х	-91,32	-3,33	2170,0	10,0	74986,3	4,07	31352,10	9,79	-	-	21,83	99,73
	1998	12096,87	3,59	23561,72	3,24	-252,71	-1,98	х	-38,79	-1,41	1764,0	8,1	82692,4	4,49	23401,76	7,3	-	-	23,33	99,60
	1999	11542,59	3,42	26610,31	3,66	-535,43	-4,20	х	-96,29	-3,51	1804,0	8,3	106996,2	5,81	27237,97	8,5	1656	8,15	30,13	98,32
	2000	12625,46	3,74	31710,88	4,36	-579,93	-4,55	х	-137,19	-5,00	2007,8	9,2	141918,9	7,70	28735,54	8,97	1997	9,83	34,29	96,10
	2001	15358,27	4,56	36056,61	4,96	-312,79	-2,45	х	-104,78	-3,82	1938,5	8,9	179464,3	9,74	31584,87	9,86	1998	9,84	41,60	92,13
СЕЗ	1997	5,59	0,002	6,59	0,001	3,75	0,03	167,9	0,63	0,02	0,0	0,0	74,70	0,004	7,8	0,002	1	0,005	0,07	0,30
	1998	54,13	0,02	5,98	0,001	3,815	0,03	185,2	0,71	0,03	0,0	0,0	196,64	0,01	25,94	0,01	3	0,01	0,10	0,44
	1999	654,41	0,19	47,79	0,01	10,427	0,08	272,1	2,84	0,10	0,0	0,0	540,80	0,03	75,03	0,02	16	0,08	0,52	1,68
	2000	1329,54	0,39	218,62	0,03	24,732	0,19	383,56	9,49	0,35	6,23	0,03	2564,06	0,14	264,46	0,08	37	0,18	1,39	3,90
	2001	1498,73	0,44	289,49	0,04	59,792	0,47	436,57	26,1	0,95	236,5	1,09	4811,58	0,26	454,93	0,14	33	0,16	3,55	7,87
Україна (вклю чаючи СЕЗ)	1997	11449,00	3,40	21262,3	2,92	-634,20	-4,97	143	-90,69	-3,31	2170,0	10,0	75061,0	4,07	31359,90	9,79	-	-	21,89	100
	1998	12151,00	3,60	23567,7	3,24	-248,90	-1,95	153	-38,08	-1,39	1764,0	8,1	82889,0	4,50	23427,70	7,31	-	-	23,43	100
	1999	12197,00	3,62	26658,1	3,67	-525,00	-4,11	178	-93,45	-3,41	1804,0	8,3	107537,0	5,84	27313,00	8,52	1672	8,23	30,64	100
	2000	13955,00	4,14	31929,5	4,39	-555,20	-4,35	230	-127,70	-4,65	2014,0	9,3	144483,0	7,84	29000,00	9,05	2034	10,01	35,69	100
	2001	16857,00	5,00	36346,1	5,00	-253,00	-1,98	311	-78,68	-2,87	2175,0	10,0	184275,9	10,00	32039,80	10,0	2031	10,0	45,15	100

Размещено на http://www.allbest.ru/

Узагальнення отриманих даних за 1997-2001 рр. свідчить про значні зміни в структурі коефіцієнтів впливу стандартизованих бальних оцінок окремих показників оцінки ефективності діяльності спеціальних економічних зон у контексті розвитку загальнонаціональної економіки на величину узагальнюючої бальної оцінки, яка має економічний зміст загального рівня розвитку СЕЗ. Так, на фоні збільшення впливу показників зовнішньоторговельного обігу (з 3,03 до 3,94 %), туристично-рекреаційної діяльності (до 30,61 %), обсягів виробництва (з 6,14 до 7,35 %) та залучених інвестицій (з 2,51 до 12,51 %), протягом 1997-2001 рр. відбулося зменшення частки обсягів впроваджених інновацій (з 7,58 до 4,5 %) та податків і зборів, які надійшли у зведений бюджет (з 1,37 до 1,12 %), а також приросту зайнятості (з 44,55 до 13,19 %) та фонду оплати праці (з 34,81 до 26,78 %).

Удосконалення нормативно-правового забезпечення спеціальних економічних зон повинно здійснюватись відповідно до загальнодержавної стратегії їх функціонування і має включати такі етапи: уніфікація порядку проведення моніторингу вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технологічних парків; гармонізація уніфікованого порядку проведення моніторингу з формами статистичної звітності; розробка єдиного закону або кодексу законів з урахуванням усіх аспектів регламентації діяльності спеціальних економічних зон на основі єдиного методологічного підходу до організації їх діяльності.

Активізувати вплив спеціальних економічних зон на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому можливо за умов своєчасного здійснення управлінських заходів, зокрема: затвердження єдиного науково обґрунтованого переліку пріоритетних видів діяльності відповідно до цілей створення та особливостей функціонування СЕЗ; створення системи сучасного сервісного обслуговування потенційних інвесторів; посилення еколого-економічного напряму діяльності спеціальних економічних зон; удосконалення кадрової політики - створення умов для перекваліфікації потенційних і підвищення кваліфікації вже працюючих працівників; налагодження маркетингової діяльності.

Виконання цих заходів і зважений підхід до управління діяльністю спеціальних економічних зон сприятиме підвищенню ефективності їх функціонування та реалізації стратегії випереджаючого розвитку економіки і соціальної сфери держави, переходу її до сталого економічного зростання.

ВИСНОВКИ

У дисертації одержано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують наукове завдання щодо теоретико-методологічних засад формування СЕЗ, що має суттєве значення для подальшого розвитку економічної науки, зокрема розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, та практичні результати, важливі для обґрунтування основних напрямів удосконалення їх діяльності. На базі теоретико-методологічних засад комплексного дослідження соціально-економічних передумов створення СЕЗ, принципів і тенденцій їх розвитку розроблено методичні підходи до оцінки ефективності функціонування спеціальних економічних зон у контексті регіонального розвитку та здійснено їх практичне впровадження, що дозволило підвищити об'єктивність, повноту і сприйнятливість оцінки. Отримані результати стануть аналітичною базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з питань діяльності СЕЗ в Україні. На основі проведеного дослідження наведено практичні рекомендації щодо активізації впливу спеціальних економічних зон на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому.

За результатами виконаного дослідження сформульовано наступні висновки:

1. Існуючі підходи до визначення ефективності функціонування спеціальних економічних зон розглядають їх безвідносно до соціально-економічного розвитку регіонів і не дають змогу дати об'єктивну оцінку. Тому їх доцільно розглядати у безпосередньому діалектичному зв'язку, що дозволить не тільки визначити абсолютні показники результативності діяльності СЕЗ, але й оцінити їх відносно економічних та соціальних процесів, які відбуваються в регіонах розміщення СЕЗ.

2. Розроблені автором методичні підходи до оцінки ефективності діяльності спеціальних економічних зон, на відміну від існуючих, дозволяють визначити їх вплив на соціально-економічний розвиток регіонів та країни в цілому, комплексно оцінити результати функціонування СЕЗ по відношенню до соціально-економічних показників розвитку регіонів як по всьому спектру показників, так і в розрізі окремих за кожний рік.

3. Вперше запропоновано використати для визначення загального рівня розвитку об'єкта оцінки (СЕЗ, регіону в цілому та регіону без СЕЗ) узагальнюючих показників на основі стандартизованих бальних оцінок, за допомогою яких обчислюється інтегрована питома вага впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток у відповідному році, що дає уявлення про розмір впливу спеціальних економічних зон на регіональний розвиток та піднесення національної економіки в цілому.

4. Здійснена автором реальна оцінка ефективності функціонування спеціальних економічних зон у контексті регіонів і України загалом на основі запропонованих підходів підтвердила її універсальність і засвідчила позитивну динаміку інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у контексті загальнонаціональної економіки, яка за 1997-2001 роки зросла з 0,3 до 7,87 %, а середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, збільшилося з 10,63 до 17,78 %. Це свідчить про стійке зростання впливу СЕЗ на розвиток регіонів і країни в цілому за комплексом досліджуваних показників. Найбільший вплив у 2001 році спеціальні економічні зони здійснювали на розвиток Закарпатського регіону, де інтегрована питома вага їх впливу досягла 39,06 %, а найменший серед СЕЗ, які розпочали свою діяльність, - на розвиток Сумської області - 0,001 %.

5. Фундаментальною базою дослідження стали здійснені автором теоретико-методологічні узагальнення, на основі яких поглиблено визначення сутності СЕЗ як складової частини територіально-галузевого комплексу країни та розроблено оригінальний класифікаційний їх поділ, що дозволив систематизувати СЕЗ по відношенню до загальних стратегічних цілей держави при їх створенні. На основі запропонованого підходу автор виділяє в складі спеціальних економічних зон, які функціонують в Україні, такі основні типи: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку (які є варіацією зон підприємництва, відомих у світі) і технологічні парки (які є різновидом науково-технічних зон).

6. Поглиблено теоретичне обґрунтування функції, яку виконують спеціальні економічні зони в процесі трансформації національної економіки на сучасному етапі, враховуючи, що вони стимулюють розвиток пріоритетних сфер економіки за рахунок концентрації продуктивних сил, сприяють вирішенню найгостріших соціально-економічних проблем регіонів, де вони розміщені, та є мультиплікаторами соціально-економічного розвитку регіонів і країни в цілому.

7. Результати аналізу розміщення спеціальних економічних зон в Україні свідчать, що найбільш суттєвим є принцип урахування територіального поділу праці. Він означає, що в кожному регіоні за допомогою СЕЗ розвиваються ті виробництва, для яких вони мають найкращі природні, економічні та науково-технологічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках. До найважливіших також відносяться: принцип державного управління процесом створення і функціонування спеціальних економічних зон, що передбачає визначення параметрів, у рамках яких вони можуть функціонувати; принцип соціальної підпорядкованості функціонування СЕЗ; принцип забезпечення екологічної рівноваги; принцип обґрунтованості; принцип мінімізації ризиків.

8. Проведене автором порівняння територіального масштабу СЕЗ і регіонів, у яких вони розміщені, свідчить про значну нерівномірність питомої ваги площі, яку займають в них зони. Так, по відношенню до площі таких регіонів найбільшу частку мають ТПР і ВЕЗ Закарпатської області - 100 %, тоді як в Житомирській області вони займають 51,97 %, Донецькій - 38,89 %, Чернігівській - 38,18 %, території відповідного регіону, а в Харківській, Сумській, Волинській, Київській, Миколаївській та Одеській областях - менше одного відсотка.

9. Відповідно до розробленого класифікаційного поділу СЕЗ автором уточнена роль факторів, які створюють можливості для раціонального розміщення і розвитку спеціальних економічних зон в Україні, що значною мірою залежить від типу СЕЗ: території пріоритетного розвитку створюються в регіонах з депресивним характером розвитку, в яких припинилися процеси саморозвитку, але є внутрішні можливості їх поновлення; для вільних економічних зон превалюючою є наявність конкурентних переваг окремих регіонів у системі міжрегіонального поділу праці; для технологічних парків основною є наявність значного науково-технічного потенціалу та висококваліфікованої робочої сили.

10. Оптимізувати структуру органів виконавчої влади й установ, які реалізують соціально-економічну і науково-технічну політику в спеціальних економічних зонах, доцільно шляхом створення дієвої моделі стратегічного партнерства між урядовими установами, місцевими органами влади, суб'єктами економічної діяльності та громадськими організаціями.

11. Серед конкретних практичних заходів щодо активізації впливу спеціальних економічних зон на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому є необхідність акцентувати увагу на створенні системи сучасного сервісного обслуговування потенційних інвесторів, організації маркетингової діяльності, цільовій підготовці спеціалістів для роботи в специфічній сфері СЕЗ шляхом забезпечення умов для перекваліфікації потенційних і підвищення кваліфікації працюючих працівників.

12. Вимагає системного підходу удосконалення нормативно-правової бази регулювання специфічних питань діяльності СЕЗ. Насамперед це стосується уніфікації порядку здійснення моніторингу й аналізу діяльності технологічних парків з порядком проведення моніторингу діяльності ВЕЗ і ТПР та узгодження основних положень фінансово-економічних кодексів і правової бази СЕЗ.

13. Заходи щодо підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон повинні здійснюватись узгоджено із загальнодержавними та регіональними заходами, серед яких: зменшення тиску органів державної влади на діяльність підприємців, ліквідація глибинних структурних деформацій розвитку економіки країни, забезпечення прозорості та спрощення законодавчого регулювання економічної діяльності в Україні шляхом прийняття відповідних законів, що сприятиме зростанню довіри потенційних інвесторів до української економіки.

14. Послідовність і додержання стратегії розвитку СЕЗ відповідно до програм розвитку регіонів та своєчасне здійснення тактичних заходів сприятиме мінімізації негативних наслідків і більш повному використанню можливостей спеціального режиму в умовах нашої країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бобух І.М. Оцінка ефективності функціонування спеціальних економічних зон у контексті регіонального розвитку // Економіка України. - 2002. - №11. - С. 42 - 47.

2. Бобух І.М. Проблеми становлення і функціонування вільних економічних зон в Україні // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2001. - Ч.1. - С. 40 - 46.

3. Бобух І.М. Роль технологічних парків у регіональному розвитку // Социально-экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий: Сб. науч. тр.: В 2 т. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002. - Т. 1. - С. 495 - 500.

4. Бобух І.М. Стратегія розвитку вільних економічних зон в Україні та їх роль у використанні економічного потенціалу держави // Социально-экономические аспекты промышленной политики: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - С. 238 - 247.

5. Бобух І.М. Теоретичні засади створення та функціонування спеціальних економічних зон // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - Київ.: НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України. - 2002. - Вип. 17. - С. 79 - 80.

6. Бобух І.М. Спеціальні економічні зони як фактор регіонального розвитку в Україні // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2002. - Ч.1. - С. 93 - 102.

Депоновані наукові праці:

7. Пила В.І., Чмир О.С., Бобух І.М., Касьяненко Д.П., Чичик В.Г. Методичні рекомендації по визначенню впливу СЕЗ і ТПР на соціально-економічний розвиток регіонів їх розташування / НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. - Київ, 2001. - 68 с. - Укр. - Деп. у ДНТБ України 03.12.01, № 182 - Ук 2001 // Бібл. опис в бібл. покаж. ИНИОН РАН “Депонированные научные работы”, № 28Р-01, 2001 (Особистий внесок: розроблено загальні методичні підходи до аналізу впливу СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів їх розміщення та схему здійснення розрахунків; апробовано методичні підходи для визначення ефективності діяльності СЕЗ Донецької області в контексті розвитку регіону).

Матеріали наукових конференцій:

8. Бобух І.М. Проблеми розвитку вільних економічних зон України в умовах глобалізації і регіоналізації економіки // Матеріали ІХ Міжнар. наук.-теор. конф. “Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (Приклад України)”. - К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, ІМВ. - 2001. - С. 221 - 223.

9. Бобух І.М. Проблеми і перспективи розвитку територій з особливим статусом в Україні // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”: Зб.: Економічний вісник Національної гірничої академії України: В 2 т. - Дніпропетровськ: РИК НГА України. - 2001. - № 2. - Т 1. - С. 14 - 16.

10. Бобух І.М. Регіональні аспекти розвитку вільних економічних зон в Україні // Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. “Теорія і практика перебудови економіки”. - Черкаси: ЧДТУ. - 2001. - С. 18 - 20.

11. Єфремова Н.Ф., Маляр Д.В., Редька І.М. Макроструктурні інвестиційні пріоритети в економіці України: проблеми та перспективи // Материалы ІІ Междунар. конф. молодых ученых-экономистов “Экономика третьего тысячелетия”: В 2 т. - Донецк: ДонГТУ, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины. - 2000. - Т. 1. - С. 41 - 42 (Особистий внесок: виявлено перспективи СЕЗ як важливого елементу загальної стратегії розбудови соціально орієнтованого суспільства в Україні).

12. Єфремова Н.Ф., Редька І.М. Теоретичні аспекти доцільності створення спеціальних економічних зон в Україні // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття”: У 2 ч. - К.: КДТЕУ. - 2000. - Ч.2. - С. 77 - 78 (Особистий внесок: визначено теоретичні засади доцільності створення різних форм ВЕЗ у процесі подолання наслідків соціально-економічної кризи і забезпечення сталого розвитку в Україні).

13. Маляр Н.І., Грановський С.С., Редька І.М. Вільні економічні зони і їх роль у вирішенні проблем регіональної інвестиційної політики // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”: У 2 ч. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, ІЕП НАН України, Інститут трансформації суспільства. - 2000. - Ч 1. - С. 166 - 168 (Особистий внесок: розроблено напрями використання механізму СЕЗ в умовах перенесення ваги керування соціально-економічними процесами на регіональний рівень в Україні).

АНОТАЦІЯ

Бобух І.М. Становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.

Дисертаційна робота присвячена питанням становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні. Поглиблено теоретико-методологічні засади організації СЕЗ, визначено основні принципи, з'ясовано соціально-економічні передумови їх створення та фактори розміщення і розвитку, розроблені оригінальні методичні підходи до проведення оцінки ефективності діяльності СЕЗ у контексті регіонального розвитку, розраховано інтегровану питому вагу впливу діяльності СЕЗ на соціально-економічний розвиток регіонів і України в цілому, на основі чого визначено напрями підвищення ефективності їх функціонування.

Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в науково-методичне забезпечення діяльності спеціальних економічних зон в Україні.

Ключові слова: спеціальні економічні зони; вільні економічні зони; території пріоритетного розвитку; технологічні парки; соціально-економічні передумови, принципи і фактори створення СЕЗ; організаційно-правовий та економічний механізми діяльності СЕЗ; оцінка ефективності функціонування СЕЗ.

АННОТАЦИЯ

Бобух И.Н. Становление и развитие специальных экономических зон в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - размещение производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2003.

...