Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці

протидія “тіньовій” економіці.

Від ступеня гармонізації цих чинників будуть залежати захист національних інтересів, забезпечення економічної безпеки регіону та економічна могутність держави, добробут та якість життя населення України.

У роботі запропоновані і обґрунтовані заходи щодо регулювання та управління структурними трансформаціями регіональних господарських систем, зокрема:

впорядкування структури місцевих органів виконавчої влади шляхом оптимізації складу підрозділів відповідних місцевих державних адміністрацій з врахуванням особливостей розвитку регіонів;

підготовка законодавчих та інших нормативно-правових актів по врегулюванню питань комунальної власності;

державна підтримка місцевого самоврядування, порядку створення і діяльності органів самоорганізації населення, передачі територіальним громадам необхідних повноважень, майна і фінансових ресурсів для самостійного вирішення значної частини питань соціально-економічного розвитку відповідної території.

У четвертому розділі “Інноваційно-інвестиційна діяльність та регіональні економічні трансформації” обґрунтовано регіональну інвестиційну та інноваційну стратегію, опрацьовано механізм формування конкурентноздатного середовища на регіональному рівні, головна суть якого полягає у формуванні сучасних інформаційних систем, комплексному підході до підвищення якості продукції, зниженні її матеріало- та енергомісткості, побудові агресивної маркетингової моделі просування виробів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання на внутрішньому та зовнішніх ринках, особливо країн СНД, запровадженні системи функціонального аналізу та сучасного менеджменту на всіх етапах виробництва.

У ході дослідження виявлена закономірність, що ефективність економічних трансформацій прямо пропорційно залежить від темпів та якості інвестиційних та інноваційно-технологічних змін. Зокрема встановлено, що відсутність у минулому виваженої політики, яка являє собою сукупність заходів для регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційного процесу з метою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територій, призвела до значних диспропорцій у регіональних економічних системах, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів.

Швидкому зростанню обсягів інвестицій у сферу матеріального виробництва перешкоджає ряд чинників. Державне регулювання в цій області зведено до мінімуму, адже за рахунок бюджетних коштів фінансується менше 20% загального розміру інвестицій. Дотепер виявлялися невдалими спроби стимулювання приватних інвестицій з пайовою участю держави у приватних проектах. Одним з основних чинників зниження інвестиційної активності є відсутність прискореного економічного зростання і чітких перспектив розвитку підприємств. Для того щоб усунути обмежуючий вплив цього чинника, необхідно 3-4 роки відчутного економічного піднесення.

Слід створити нову систему оцінки фінансових можливостей та потреб регіонів. Головними складовими соціально-економічного механізму державного регулювання регіонального розвитку автором визначені:

запровадження правового механізму для залучення заощаджень населення через цільові регіональні позики;

створення регіональних інвестиційних компаній;

формування на солідарних засадах спеціальних фондів підтримки підприємницької діяльності для прискореного розвитку ринкової інфраструктури;

організацію підготовки і перепідготовки фахівців в галузі управління інвестиціями, вдосконалення методичного забезпечення інвестиційної діяльності тощо.

При цьому загальнодержавна регіональна політика щодо розвитку інвестиційного процесу повинна бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення вітчизняного та іноземного капіталу у пріоритетні галузі економіки регіону за рахунок удосконалення нормативно-правової бази, надання преференцій і гарантій для реалізації найбільш ефективних проектів, забезпечення безпеки діяльності підприємницьких структур на території регіону.

Важливо спростити систему реєстрації підприємств, скоротити перелік ліцензованих видів діяльності, розширити участь іноземних інвесторів у приватизаційних процесах. Залученню прямих іноземних інвестицій сприятиме формування інституціонального забезпечення їх реалізації, а також активізації діяльності недержавних інститутів інвестиційної та інноваційної діяльності.

Для стимулювання інвестицій необхідні податкові мотивації інвесторам, страхування інвестиційних ризиків заставою майна суб'єктів України, солідарне фінансування перспективних проектів, створення лізингових і венчурних фондів.

Пріоритетними напрямами для залучення і підтримки стратегічних як вітчизняних, так і іноземних інвесторів можуть бути ті території і сфери, де Україна має загальновизнані в світі виробництва, володіє необхідним природно-ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції.

На основі обґрунтованих параметрів інвестиційної привабливості Чернігівської області автором запропонована власна система показників соціально-економічного розвитку територій для розрахунку їх рейтингу, оптимізований перелік показників, який дозволяє органам влади об'єктивно впливати на механізми залучення інвестицій у регіони.

У дисертації доведено, що відтворювальний підхід до управління соціально-економічним розвитком територій поряд з концентрацією інвестиційних ресурсів визначає необхідність формування конкурентноздатного господарства регіону, а це, в свою чергу, потребує системного підходу і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських, технічних та технологічних заходів.

Конкурентоспроможність формулюється як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стабільне становище країни, регіону або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для оцінки конкурентоспроможності використовуються такі підходи:

ресурсний (технології, наявність капіталу, природних ресурсів, чисельність і кваліфікація трудового потенціалу, економіко-географічне положення);

факторний (моніторинг змін позицій країни, регіону на міжнародних ринках у залежності від рівня розвитку економіки);

рейтинговий (інтегральне вираження стану економіки за системою показників).

У роботі визначена структура основних елементів системи формування конкурентоспроможного господарства регіону, яка передбачає створення програмно-цільового блоку, що повинен відображати маркетингові, організаційні, економічні, технологічні заходи у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Це, насамперед, вибір конкурентних стратегій розвитку, комплексний підхід до підвищення якості продукції, інформаційне забезпечення системи управління, реорганізація системи економічного аналізу.

Ключовим елементом стратегії конкурентоспроможності є інноваційна політика, що являє собою форми і методи державного стимулювання науково-технічної діяльності з метою широкого втілення наукових досліджень і розробок у кінцевий виробничий результат - нові конкурентоспроможні види продукції, нові технологічні процеси, нові організаційні рішення.

Успіх інноваційного бізнесу в цілому значною мірою обумовлений методами і способами його фінансування. До основних фінансово-кредитних важелів та інструментів інноваційного розвитку належать: прибуток, амортизаційні відрахування, бюджет, ціна, податки, орендна плата, кредити, дивіденди, валютні курси, дотації, субсидії тощо. Нині найуніверсальнішими для інноваційного розвитку української економіки є: розвиток венчурних механізмів, створення сприятливих умов для приватних інвестицій у сферу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), вирівнювання інноваційного потенціалу регіонів шляхом активізації наявних у них науково-технічних ресурсів, ширше використання можливостей технологічних трансферів у національних і міжнародних масштабах.

У роботі розроблено інноваційну модель, яка являє собою розгорнуту системно-логічну конструкцію, побудовану на національному ґрунті. В ній з використанням взаємопов'язаних якісних та кількісних параметрів визначено джерела та механізми саморуху суспільного відтворення, мотивацію та ефективність інноваційного динамізму в господарському комплексі країни та її регіонах. Представлена також обґрунтована структура комплексної програми інноваційно-інвестиційного розвитку області.

У п'ятому розділі “Основні напрями удосконалення зовнішньоекономічної діяльності регіональних господарських структур” визначено та охарактеризовано масштаб та потужність виробничого експортного потенціалу, особливості зовнішньоекономічної діяльності регіональних господарських систем, обґрунтовано напрями розширення зовнішньоекономічних зв'язків з країнами близького і далекого зарубіжжя.

Сфера зовнішньоекономічних зв'язків - це складова підсистема національної економіки країни, яка безпосередньо впливає на розвиток всіх її галузей. Серед головних причин, що спонукають Україну до активної участі у світогосподарських відносинах, є те, що третина її національного виробництва опосередковується дією зовнішніх економічних зв'язків. Це означає, що ці зв'язки істотно впливають на темпи і пропорції економічного розвитку, формування конкурентного ринкового середовища та процеси трансформації.

Аналіз зовнішньоекономічних зв'язків України показав, що їм властиві негативні риси, які виявляються у домінуванні експорту сировинної групи товарів (майже 70%). В поєднанні з низьким ступенем переробки в структурі виробництв і експорту, зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумніву в тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави.

Виявлені основні причини, що стримують зростання українського експорту, зокрема помітне посилення міжнародної конкуренції і неприхована підтримка власного експорту з боку провідних зарубіжних країн, значне ускладнення виходу на світові ринки для українських підприємств через протекціоністські заходи по захисту євроазіатських та американських ринків, низька конкурентоспроможність значної частини української продукції, недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні світових вимог не тільки до науково-технічних, а і до споживчих та екологічних її параметрів, відсутність досвіду та низький рівень маркетингової діяльності більшості підприємств, розрив традиційних виробничих та коопераційних зв'язків з підприємствами країн СНД та Східної Європи, критично недостатнє інвестування експортоорієнтованих проектів.

Основними стратегічними напрямами активізації зовнішньоекономічної діяльності є: нарощування експортного потенціалу та істотне поліпшення його структури, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку, залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації та створення потенціалу розширеного відтворення, скорочення імпортної залежності України.

У дисертації запропонована схема зовнішньоекономічної діяльності регіональної системи, здійснена на прикладі Чернігівської області. Розширення зовнішньоекономічних зв'язків підприємств різних форм власності повинно відбуватися на базі комплексної стратегії транснаціоналізації економіки регіону, яка включає наступні взаємопов'язані блоки:

А. Створення сприятливих організаційно-економічних умов для нарощування та реалізації експортного потенціалу регіону на ринках країн ближнього і далекого зарубіжжя.

Б. Підвищення результативності та ефективності процесів іноземного інвестування.

В. Інтенсифікація ділової активності на територіях пріоритетного розвитку.

Г. Розвиток спільного підприємництва на базі виробничої та науково-технічної кооперації.

Д. Розвиток транскордонного співробітництва.

По цих блоках розроблені рекомендації практичного характеру, реалізація яких забезпечить активізацію зовнішньоекономічної діяльності, підвищить результативність економічних трансформацій.

У шостому розділі “Концепція перспективного економічного розвитку соціально-орієнтованої системи регіону” сформульовано обґрунтовану стратегію територіальної організації регіональної господарської системи; розроблено організаційно-економічний механізм формування соціально-орієнтованої економіки; представлено прогноз перспективного розвитку економіки регіону.

У дисертації досліджені закономірності і особливості економічного розвитку територій, визначені цілі та засоби, механізми і ресурси, які необхідні для його досягнення. Економічне зростання регіональних систем безпосередньо базується на комплексності їх розвитку, удосконаленні територіальної організації виробництва країни і регіонів.

В дисертації визначено, що територіальна організація продуктивних сил являє собою процес упорядкування у просторі різноманітних компонентів продуктивних сил країни та окремих територій з метою забезпечення спеціалізації, комплексності та системності розвитку останніх. Певні просторові форми організації виробництва у вигляді різних комплексів мають найбільш повно відповідати природним, соціальним та економічним умовам і забезпечувати суспільний відтворювальний процес в цілому.

Автором розроблена стратегія територіальної організації регіональних господарських комплексів, яка базується на системі просторових відносин і являє собою вибір основних напрямів регіонального розвитку, активізацію регіональних чинників господарської діяльності, ефективний територіальний поділ праці та доцільну міжрегіональну інтеграцію, досягнення економічних і соціальних цілей сталого економічного зростання на перспективу.

На основі використання кластерного аналізу в дисертації проведена оцінка і визначені перспективні напрями соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням економічних трансформацій, розроблені можливі сценарії та згруповані області по тотожності функціонування регіональних господарських систем. Конкретні розрахунки перспективних показників соціально-економічного розвитку регіону виконано на матеріалах Поліського регіону.

Досягнення перспективних показників соціально-економічного розвитку регіонів країни, зокрема областей Поліського регіону, можливе при оптимізації і забезпеченні ефективності трансформаційних процесів з вектором на економічне зростання.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлено авторський варіант розв'язання наукової проблеми - розробка методології економічних трансформацій в перехідний період та визначення стратегічних напрямів підвищення ефективності відтворення та використання продуктивних сил регіонів країни. Розв'язання цієї проблеми здійснено шляхом глибокого аналізу теоретико-методологічних засад трансформації економіки регіональних систем та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її активізації та оптимізації.

Результати дослідження є підставою для таких висновків:

1. Вирішення стратегічних завдань щодо побудови в Україні соціально орієнтованої інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, на базі якої повинно бути забезпечено задоволення матеріальних і духовних потреб людей, підвищення їх добробуту та якості життя, значною мірою залежить від масштабів і характеру трансформаційних процесів в територіальних господарських системах, вектору економічного зростання. Оскільки, сучасний стан розвитку економіки характеризується взаємодією двох могутніх процесів - посиленням глобалізації та зростанням регіоналізації, то особливої ваги набуває регіональний аспект стратегії економічного зростання в перехідний період на основі позитивних структурних зрушень, трансформації галузевої, просторової та функціональної систем, реалізації заходів регіональної політики.

2. Трансформаційні процеси в економіці України підвищили вимоги до розробки теоретико-методологічних засад, вибору виважених пріоритетів розвитку і функціонування регіональних господарських систем та механізму управління ними. В дисертаційній роботі обґрунтовано наукові основи економічних трансформацій в перехідний період, розроблена методологія регіонального розвитку і регіональної політики в умовах глобалізації та регіоналізації. Регіоналізація передбачає поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, розвитку конкурентних переваг кожної території, підвищення дієвості управлінських рішень та створенні ефективної інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку. Регіоналізація в національних межах безпосередньо пов'язана із зростанням самоуправління, розвитком регіональної економіки, зосередженням владних повноважень і господарською самостійністю регіонів. Регіони безпосередньо реалізують соціально-економічну політику держави, в них здійснюється державна стратегія економічного розвитку.

Трансформація економічної системи України не тільки виявила, але і загострила значні структурні диспропорції суспільного виробництва. Нехтування необхідністю регулювання процесів соціально-економічного розвитку на регіональному рівні лише посилює гостроту вже існуючих проблем, викликає необхідність термінового їх розв'язання. Національна стратегія розвитку не може спиратися на традиційну індустріальну модель, в основу нової стратегії має бути покладена концепція випереджаючого інноваційного розвитку з власними технологічними проривами, що поєднує світогосподарський досвід з великими невикористаними можливостями України.

3. Досягнення цілей регіональної політики потребувало розробки методологічних принципів, які в роботі представлені узагальненою структурованою системою з обґрунтуванням сутності кожного з них, зокрема принципу соціальної орієнтації, системності та комплексності, територіальної цілісності і стабільності держави, збалансованості і пропорційності, пріоритетності, оптимальності, ефективності, сталості та ін.

Підвищення дієвості трансформаційних процесів обумовило в розвитку регіонального господарства виникнення нових умов для його функціонування, визначило нові функції регіонального самоврядування, нові пріоритети в забезпеченні загальнодержавних і регіональних інтересів. Нинішні умови соціально-економічного розвитку регіонів потребують сучасної методики оцінки трансформації регіональної структури економіки країни.

4. У роботі визначений характер і масштаб трансформації і диференціації форм регіонального економічного зростання, Сформульована економічна сутність цієї категорії, яка означає таку взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві, що призводить до покращення кількісних показників розвитку, пожвавлення економічної діяльності, ділової та інвестиційної активності.

Для визначення сутності економічного зростання було застосовано ряд критеріїв -- інтенсивність, характер, ступінь і раціональне використання економічних ресурсів, вектори взаємодії регіональної, національної та світової економіки та ін., які дозволили класифікувати види цього явища, проаналізувати роль економічного зростання, механізм його дії та прийняти відповідні регулюючі заходи. Охарактеризовані види економічного зростання - екстенсивне, інтенсивне, експортоорієнтоване. Виявлена роль економічного зростання, механізм його дії та прийняття відповідних регулюючих заходів.

5. У дисертації обґрунтована система передумов трансформації регіональних господарських систем. Важливим напрямом формування передумов трансформації регіональних господарських механізмів виступає розробка системи заходів з переходу регіонів України до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, максимальне залучення інтелектуального потенціалу до формування інформаційної економіки, нарощування виробництва та експорту високотехнологічної продукції та інтелектуальних послуг, стимулювання несировинного експорту з регіонів. У створенні трансформаційних передумов регіональних господарських механізмів роль держави полягає в регулюванні внутрішніх регіональних ринків, їх розширенні шляхом здійснення державних закупівель на основі контрактів, а також задіяння потенціалу торгівлі через стимуляцію її оптової ланки.

У роботі проведена об'єктивна оцінка рівня розвитку областей та характеру регіонального економічного зростання за допомогою показника валової доданої вартості, виявлена група областей - лідерів та аутсайдерів, запропоновані напрями вирівнювання територіальних відмінностей.

6. Економічні трансформації в економіці України та її регіонах, складність і багатоплановість цих процесів зумовили необхідність розробки методичних підходів до визначення масштабу і характеру цих процесів, оцінки їх ефективності.

У дисертації розроблена методика оцінки трансформації регіональних структур, яка побудована на використанні системи показників. Побудова індикаторів трансформаційних зрушень регіональної структури економіки охоплює три блоки, які забезпечили єдність комплексної оцінки за показниками структурно-пропорційного, організаційного, соціального розвитку та міжрегіональних зв'язків.

Розроблена формалізована система показників, запропонована комплексна оцінка економічної ефективності трансформаційних зрушень регіональних економічних систем, за допомогою яких можливе обґрунтування заходів по забезпеченню оптимального розвитку їх господарств.

7. У дисертації в узагальненому вигляді визначені тенденції і структурні економічні зрушення господарського комплексу регіонів, їх розподіл за рівнем економічного розвитку. Особливості трансформаційних процесів більш детально розглянуті на одному із важливих економічних районів -- Поліському, де проаналізований хід і процес використання природно-ресурсного потенціалу, виявлені особливості демографічної ситуації, рівень розвитку промислового і агропромислового комплексів, характер науково-технічної діяльності, особливості соціальної сфери та транспортне забезпечення комплексного розвитку регіону. На основі проведеної оцінки запропоновані заходи першочергового характеру для підвищення економічної ефективності діяльності всієї господарської системи регіону.

8. Важливою умовою економічних трансформацій є забезпечення економічної безпеки країни та її регіонів. У дисертаційній роботі розроблена стратегія формування систем економічної безпеки, яка включає визначення державних і регіональних інтересів у сфері економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист важливих умов життєдіяльності, виявлення небезпек та економічних загроз інтересам особи, суспільства і держави, формування пропозицій по коригуванню економічної політики, застосуванню всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів впливу.

Визначений рівень економічної безпеки проведено на прикладі однієї з областей Полісся - Чернігівської за допомогою методів порівняльного і багатомірного аналізу. Визначення характеру дії стимулюючих і дестимулюючих факторів свідчить, що зростання економічної безпеки області відстає від росту її ВДВ. На основі розрахунку коефіцієнту економічної безпеки, область була віднесена до регіонів з недостатнім рівнем розвитку, яка за період 1996-2000 рр. втратила 16% валової доданої вартості. В 2001 - 2002 рр. ця тенденція була змінена, а інтегральна оцінка позитивних і негативних факторів свідчить, що в перспективі за обома розробленими варіантами, передбачається підвищення позитивних факторів і послаблення впливу негативних, активізація господарської діяльності в регіоні на основі впровадження комплексу запропонованих заходів.

9. У роботі обґрунтовано, що перехід до ринкових відносин поставив перед регіонами проблему самовизначення в загальній системі відтворювальних процесів на якісно новому рівні кругообігу матеріально-речовинних, трудових і фінансових ресурсів.

Сформульована структура основних елементів системи формування конкурентоспроможного господарства регіону, яка передбачає створення програмно-цільового блоку, що повинен відображати необхідні дії, конкурентні організаційні, економічні та технологічні заходи у їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Це, насамперед, вибір конкурентних стратегій розвитку; комплексний підхід до підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, досягнення управлінської злагодженості, запровадження нових систем економічного аналізу та інформаційного забезпечення процесів управління.

Автором запропонована система показників соціально-економічного розвитку територій для розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості, оптимізований перелік показників дозволить органам влади об'єктивно впливати на механізми залучення інвестицій у регіони.

Представлено інноваційну модель, що являє собою розгорнуту системно-логічну конструкцію, побудовану на національному ґрунті. В ній з використанням взаємопов'язаних якісних та кількісних параметрів визначено джерела та механізми саморуху суспільного відтворення, мотивацію та ефективність інноваційного динамізму в загальнодержавному та регіональному аспектах.

10. Зовнішні зв'язки відіграють важливу роль у національній економіці, істотно впливаючи на темпи і пропорції економічного розвитку, формування конкурентного ринкового середовища та процеси трансформацій. Узагальнений аналіз зовнішньоекономічних зв'язків України показав, що їм властиві негативні риси, що виявляються у сировинній орієнтації експорту (сировинна група товарів складає майже 70%). Переважно сировинний характер та низький ступінь переробки в структурі експорту, зростаюча деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від, так званого, критичного імпорту свідчать, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Тому для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідні: докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі, удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної діяльності, як одного з вагомих важелів економічного розвитку держави.

У дисертації розроблені напрями інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності з країнами близького і далекого зарубіжжя, визначена географія експортно-імпортних операцій, їх масштаби і напрямки, проаналізована товарна структура зовнішньої торгівлі.

Визначені динамічні характеристики прямих інвестицій в Україну за період з 1995 по 2002 рр., охарактеризована їх галузева структура, виявлені позитивні і негативні сторони, розроблені напрями удосконалення системи інвестування зовнішньоекономічної діяльності.

Розроблена стратегія транснаціоналізації економіки Чернігівської області, яка складається з наступних взаємопов'язаних блоків: А. Створення сприятливих організаційно-економічних умов для нарощування та реалізації експортного потенціалу регіону на ринках країн ближнього і дальнього зарубіжжя; Б. Підвищення результативності та ефективності процесів іноземного інвестування; В. Інтенсифікація ділової активності на територіях пріоритетного розвитку; Г. Розвиток спільного підприємництва на базі виробничої та науково-технічної кооперації; Д. Розвиток транскордонного співробітництва. По кожному із блоків розроблені рекомендації практичного характеру, реалізація яких забезпечить активізацію зовнішньоекономічної діяльності.

11. У дисертації обґрунтовано стратегію регіонального економічного розвитку, яка охоплює формулювання цілей і засобів, механізмів та ресурсів, необхідних для її досягнення. Цілі економічного розвитку стосуються комплексного використання економічного та соціального потенціалу, удосконалення територіальної організації виробництва.

У роботі представлена стратегія територіальної організації регіональних господарських систем, обґрунтовані найважливіші блоки орієнтирів їх розвитку, зокрема відтворювальні, функціональні, соціально-економічні та економіко-екологічні а також регіональні та міжрегіональні проблеми, які належить розв'язати у передбачуваній перспективі.

На основі використання кластерного аналізу в дисертації проведена оцінка і визначені перспективні напрями соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням тотожності функціонування регіональних господарських систем, змодельовані можливі сценарії подальших трансформацій. Конкретні розрахунки перспективних показників соціально-економічного розвитку регіону проведені і узагальнені по матеріалах Поліського регіону.

Реалізація запропонованих заходів по забезпеченню ефективних економічних трансформацій регіональних господарських систем створить умови для сталого регіонального розвитку, сприятиме підвищенню ефективності використання та відтворення їх продуктивних сил.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бутко М.П. Реформи і регіон. - Чернігів: Сіверянська думка, 1999.- 248 с.

2. Бочок М.П., Бутко М.П., Котельников Д.І. Управління регіоном: Навч. посібник до практичних та самостійних занять. - Чернігів: Сіверянська думка, 2001. - 279 с. Особистий внесок: розділи 2, 3, 4, 5, практичні роботи № 2 - 4, 6, 9.

3. Бутко М.П. Проблеми реформування і розвитку аграрного сектора економіки Чернігівщини. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - 27 с.

4. Бутко М.П., Мурашко М.І. Регіональні проблеми розвитку малого підприємництва // Командор. - 1997. - № 3-4. - С. 11-13. Особистий внесок: сформовано важелі активізації підприємницької діяльності.

5. Бутко М.П. Туризм - важлива галузь економіки // Сіверянський літопис. - 1997. - № 4. - С. 3-7.

6. Бутко М.П., Саранін О.Л. Регіональний аспект: проблеми збору, утилізації та переробки промислових відходів // Екотехнології і ресурсозбереження. - 1998. - № 1. - С. 46-49. Особистий внесок: економічна оцінка відходів та ефективність їх переробки.

7. Бутко М.П., Мурашко М.І. Реформування державної власності крізь призму регіону // Командор. - 1998. - № 1. - С. 19-21. Особистий внесок: аналіз ходу приватизації та її наслідків у регіоні.

8. Бутко М.П., Білокур К.О. Ринок праці та процеси його регіональної трансформації // Вісник Чернігівського технологічного інституту. Серія: економіка - Чернігів: ЧТІ. - 1998. - № 5. - С. 5-26. Особистий внесок: здійснена оцінка стану ринку праці регіону.

9. Бутко М.П. Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації // Сіверянський літопис. - 1998. - № 5. - С. 147-161.

10. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації // Фінанси України. - 1998. - № 10. - С. 23-32. Особистий внесок: визначення обсягів та аналіз динаміки фінансових ресурсів, пропозиції по вдосконаленню їх формування.

11. Бутко М.П., Мурашко М.І. Реформування державної власності крізь призму регіону // Командор. - 1999. - № 1. - С. 17-21. Особистий внесок: аналіз ходу приватизації, пропозиції по її вдосконаленню.

12. Бутко М.П., Філіпов О.І., Саранін О.Л. Сучасні аспекти інноваційного регіону в умовах ринкової трансформації // Труды Одесского политехнического университета: Науч. и производственно-практ. сб. по техническим и естественным наукам - Одеса: ТЭС. - 1999. - Вып. 1 (7). - С. 249-255. Особистий внесок: розроблена методологія формування регіональних інноваційних програм.

13. Бутко М.П., Мурашко М.І. Проблеми реформування системи залучення інвестицій // Командор. - 1999. - № 2. - С. 5-9. Особистий внесок: оцінка обсягів інвестиційних ресурсів регіону, пропозиції по механізму їх залучення.

14. Бутко М.П. Регіональні аспекти зовнішньоекономічної діяльності // Труды Одесского политехнического университета: Науч. и производственно-практ. сб. по техническим и естественным наукам - Одеса: ТЭС. - 1999. - Вып. 2 (8). - С. 266-272.

15. Бутко М.П. Вирішення проблем регіонального розвитку // Економіка України. - 2000. - № 1. - С. 12-16.

16. Бутко М.П. Споживча кооперація та її роль у процесах ринкових перетворень // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: економічна - Львів: Коопосвіта. - 2000. - Вип. 7. - С. 203-210.

17. Бутко М.П. Зовнішні економічні зв'язки Чернігівщини: проблеми і перспективи // Регіональна економіка. - 2000. - № 1. - С. 193-200.

18. Бутко М.П. Житлові субсидії: Чернігівський експеримент в дії // Регіональна економіка. - 2001. -№ 2. - С. 207-211.

19. Бутко М.П., Мурашко М.І. Регіональні складові соціального партнерства // Економіка України. - 2001. -№ 4. - С. 4-9. Особистий внесок: аналіз та пропозиції по вдосконаленню механізму соціального партнерства.

20. Бутко М.П., Котельников Д.І., Савостенко О.В. Проблеми інформатизації управлінської системи регіону // Вісник Чернігівського державного технічного університету. Серія: економіка. - Чернігів: ЧДТУ. - 2001. - № 14. - С. 5-14. Особистий внесок: схема побудови інформаційної моделі управлінської системи регіону.

21. Бутко М.П., Ващенко О.В., Конашевич Г.В., Котельников Д.І. Управління інноваціями в умовах обмеженості фінансових ресурсів // Вісник Чернігівського державного технічного Університету. Серія: економіка - Чернігів: ЧДТУ. - 2001. - № 14. - С. 37-51. Особистий внесок: визначення джерел фінансових ресурсів для активізації інноваційного розвитку.

22. Бутко М.П. Громада може багато // Віче. - 2001. - № 12(117). - С. 3-21.

23. Бутко М.П. Проблеми реалізації інноваційної моделі розвитку економіки на регіональному рівні // Економіка України. - 2002 - № 11. - С. 11-17.

24. Бутко М.П. Методологія регіонального розвитку і регіональної політики в ринкових умовах господарювання // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія: економіка. - Чернігів: ЧДТУ. - 2002. - № 16. - С. 5-17.

25. Бутко М.П. Методологія регіонального розвитку і регіональної політики в сучасних умовах // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2002. - Ч. 2 - С. 4-9.

26. Бутко М.П. Методологічні аспекти трансформації регіональних структур економіки в перехідний період // Труды Одесского политехнического университета: Науч. и производственно-практ. сб. по техническим и естественным наукам - Одеса: ТЭС. - 2003. - Вып. 1 (19). - С. 280-285.

27. Бутко М.П., Волошок Л.П. Роль банківської системи в активізації інноваційно-інвестиційного розвитку регіону // Вісник Національного банку України. - 2002. - № 12. - С. 38-42. Особистий внесок: аналіз впливу банківської системи на прискорення темпів інноваційно-інвестиційного розвитку регіону.

28. Бутко М.П. В органів виконавчої влади і прокуратури єдина позиція - державницька // Голос України. - 8.09.2000.

29. Бутко М.П. Об'єднати зусилля на всіх рівнях влади // Урядовий кур'єр. - 28.12.2000.

30. Бутко М., Мурашко М. Система соціального партнерства: регіональний аспект // Командор . - 2001. - № 1. - С. 16-21. Особистий внесок: обґрунтування ролі колективних договорів у регулюванні соціальних відносин.

31. Бутко М.П. Підґрунтя управлінських рішень // Урядовий кур'єр. - 31.10.2001.

32. Бутко М.П. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування // Науково-технічна інформація. - 2002. - № 1. - С. 3-51.

33. Бутко М.П. Сучасний стан та напрямки трансформації малого бізнесу в Чернігівській області // Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конфер. “Проблеми активізації розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Досвід Німеччини” - Чернігів: Чернігівський державний центр НТЕІ. - 1997. - С. 16-24.

34. Бутко М.П. Трансформаційні процеси і зміни у структурі та управлінні економікою регіону // Наук. доп. міжнар. наук.-практ. конфер. “Трансформаційні процеси в господарстві регіонів Східної Європи” - Ірпінь: УФЕІ. - 1997. - С. 31-33.

35. Бутко М.П. Розширення можливостей українсько-польського співробітництва на регіональному рівні // Зб. матер. Польсько-Українського форуму. - Ряшів: TWIGGER. - 1998. - С.65-66.

36. Бутко М.П. Проблеми реформування системи залучення інвестицій // Зб. матер. четвертої міжнар. наук.-практ. конфер. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційний аспект” - Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства. - 1999. - С.152-158.

37. Бутко М.П. Роль переробної галузі промисловості у регіональній трансформації сільськогосподарського агропромислового комплексу в ринковий простір України // Зб. матер. наук.-практ. конфер. “Проблеми реформування і розвитку сільскогосподарського виробництва у регіоні” - Чернігів: Чернігівська облдержадміністрація. - 1999. - С. 59-63.

38. Бутко М.П. Проблеми і можливості активізації економічної діяльності в регіоні // Зб. документів наук.-практ. конгресу ділових людей. - Чернігів: Чернігівський державний центр НТЕІ. - 2000. - С. 7-24.

39. Бутко М.П. Економіка зерновиробництва в умовах Полісся // Зб. матер. наук.-практ. конфер. “Зерно Чернігівщини - 2001”. - Чернігів: Чернігівська облдержадміністрація. - 2000. - С. 52-55.

40. Бутко М.П. Регіональні проблеми енергозабезпечення та енергозбереження // Зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конфер. „Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини” - К.: “ФАДА ЛТД”. - 2000. - Вип. 8 - С. 5-11.

41. Бутко М.П. Взаємодія органів влади і кооперативних організацій в роботі на відродження національного кооперативного руху // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. „Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття”. - К.: Укоопосвіта. - 2001. - С. 56-61.

42. Бутко М.П. Проблеми регулювання соціально-трудових відносин // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. „Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки”. - К.: Принт - Експрес. - 2000. - С. 21-37.

43. Бутко М.П. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. “Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління” - К.: УкрІНТЕІ. - 2001. - С. 35-40.

Размещено на Allbest.ru