Формування стратегічного потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Успішне функціонування і ефективна реалізація стратегічних напрямків розвитку підприємств в сучасних економічних умовах значною мірою залежать від їх потенційних можливостей.

Використання потенційних можливостей підприємства визначає результативність вирішення його поточних завдань та довгострокових цілей розвитку, а також обумовлює можливість формування стратегічного потенціалу підприємства.

Формування стратегічного потенціалу підприємства залежить не тільки від його потенційних можливостей, а й від умов реалізації стратегічних напрямків розвитку, від вирішення проблеми багатоканальності їх ресурсного забезпечення. До теперішнього часу таким особливостям процесу формування стратегічного потенціалу підприємства приділяється недостатня увага, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Своєчасною стає необхідність подальшого вдосконалення принципів, форм і методів, розробки нових наукових підходів та практичних рекомендацій щодо формування стратегічного потенціалу підприємства. Це обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи та її практичну значущість для подальшого розвитку підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних питань щодо удосконалення процесу формування стратегічного потенціалу підприємства.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

- розкрито сутність і показано особливості ресурсного забезпечення стратегічних напрямків розвитку підприємств;

- узагальнено особливості формування потенціалу підприємств з точки зору необхідності ресурсного забезпечення їх стратегічного розвитку;

- визначено можливості формування стратегічного потенціалу підприємства в нестабільному зовнішньому середовищі;

- проведено аналіз тенденцій у формуванні стратегічного потенціалу підприємств Луганської області та визначено їх потенційні можливості;

- розроблено принципові основи формування стратегічного потенціалу підприємства та визначено основні напрямки його інформаційного забезпечення;

- розроблено принципові підходи до формування оптимальної структури стратегічного потенціалу підприємства та виділено види стратегій його розвитку.

1. Особливості формування стратегічного потенціалу підприємства в нестабільних економічних умовах

Ефективна реалізація стратегічних напрямків розвитку підприємства залежить, в першу чергу, від його потенційних можливостей, ефективності використання необхідних ресурсів та спроможності формування стратегічного потенціалу.

Необхідність формування стратегічного потенціалу підприємства обумовлена важливістю чіткого й обґрунтованого формулювання його довгострокових цілей розвитку. Сучасний етап розвитку національної економіки потребує використання науково обґрунтованих принципів функціонування підприємства в довгостроковій перспективі, що повинно сприяти формуванню його стратегічного потенціалу і послідовній реалізації стратегічних напрямків розвитку.

Загальна характеристика стратегічних напрямків розвитку підприємства та визначення особливостей їх ресурсного забезпечення дозволили дійти висновку, що формування стратегічного потенціалу підприємства і реалізація стратегічних напрямків його розвитку повинні ґрунтуватися на комплексному рішенні проблеми багатоканальності їхнього ресурсного забезпечення. Виходячи з цього, в роботі визначено ефективні методи ресурсозбереження та мобілізації резервів, а також основні варіанти розвитку потенціалу підприємства.

Показано, що активно задіяний потенціал є визначальним стабілізуючим фактором економічного росту та стійкого функціонування підприємства і з урахуванням стратегічних напрямків його розвитку сприяє формуванню відповідного стратегічного потенціалу.

Під стратегічним потенціалом підприємства розуміється певним чином упорядкована відповідно до стратегічних напрямків його розвитку сукупність ресурсів та резервів, які дозволяють при їх комплексному використанні забезпечити реалізацію потенційних можливостей підприємства.

У роботі обґрунтовано, що стратегічний потенціал підприємства, який формується у відповідності до стратегічних напрямків його розвитку, дозволяє забезпечити їх ефективну реалізацію та суттєво підвищити рівень результативності діяльності підприємства.

Процес формування стратегічного потенціалу підприємства здійснюється під безпосереднім впливом чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, які суттєво відбиваються на структурних складових стратегічного потенціалу. Аналіз та оцінка такого впливу означених чинників на процес формування стратегічного потенціалу підприємства надає можливість виявлення зовнішніх загроз та потенційно вигідних можливостей для підприємства, прогнозування тенденцій розвитку його стратегічного потенціалу, а також розробки адекватних управлінських рішень в умовах нестабільності.

Обґрунтування необхідності й характеристика особливостей формування стратегічного потенціалу підприємства дозволяють визначити можливість ефективної реалізації стратегічних напрямків його розвитку та зробити висновок, що результативність цього процесу безпосередньо залежить від ступеня дослідженості передумов формування стратегічного потенціалу підприємства.

2. Дослідження передумов формування стратегічного потенціалу підприємства

Передумови формування стратегічного потенціалу підприємства визначаються, перш за все, характером його стратегічних цілей та задач розвитку. Доведено, що принципову роль у цьому процесі відіграють ресурси, як основні складові стратегічного потенціалу підприємства.

Проведено аналіз сутності та передумов формування структури стратегічного потенціалу підприємства, який дозволив охарактеризувати його як поліаспектну економічну категорію. Визначено принципи та запропоновано багаторівневу структурну модель формування стратегічного потенціалу підприємства, яка враховує одночасно фактичний рівень локальних потенціалів, поточні умови функціонування підприємства та можливості формування його стратегічного потенціалу.

Зроблено висновок, що стратегічний потенціал підприємства може розглядатися як результат взаємодії відповідних ресурсів, зміна кількісного і якісного складу яких повинна здійснюватися у взаємному зв'язку і на принципах збереження характеру їх стратегічного призначення.

Структура стратегічного потенціалу підприємства у роботі розглядається як визначена взаємозалежна сукупність локальних потенціалів, тобто потенціалів кожного з видів ресурсів, та резервів підприємства, які забезпечують максимально ефективну реалізацію довгострокових цілей і стратегічних напрямків його розвитку. Визначено, що кожний з локальних потенціалів має специфічні цілі використання та тенденції розвитку, які визначаються в залежності від характеру змін зовнішнього середовища, а також складаються відповідно до конкретних стратегічних напрямків розвитку підприємства та його потенційних можливостей.

Досліджено специфічні особливості розвитку економіки Луганської області та тенденції у формуванні стратегічного потенціалу підприємств. Зроблено висновок про недостатній рівень фактичного потенціалу підприємств та необхідність визначення їх потенційних можливостей щодо реалізації стратегічних напрямків розвитку. В роботі надано основні стратегічні напрямки розвитку підприємств Луганської області та доведено, що їх реалізація можлива лише за умов нарощування сукупного фактичного потенціалу підприємств та подальшого формування стратегічного потенціалу на основі використання власних потенційних можливостей.

Визначення потенційних можливостей та фактичного рівня потенціалу підприємств, які відображають їх готовність до реалізації стратегічних напрямків розвитку, проведено за допомогою ієрархічного аналізу складових стратегічного потенціалу підприємства.

Запропонований підхід спирається на використання об'єктно-структурного аналізу фактичного рівня локальних потенціалів підприємств, які являють собою структурні складові їх стратегічного потенціалу. Наданий аналіз побудовано на концепції структурованого опису об'єктів з їх розподілом на ряд ієрархічних рівнів по ступеню детальності відображення в них властивостей об'єкту та його частини. Необхідність одержання достовірної оцінки потенційних можливостей та фактичного рівня складових стратегічного потенціалу підприємства обумовила розробку методу розрахунку інтегральної оцінки стратегічного потенціалу, яку проведено за допомогою агрегативного підходу. Із використанням запропонованої методики ієрархічного аналізу та методу інтегральної оцінки стратегічного потенціалу проведено відповідну оцінку локальних потенціалів підприємств Луганської області. Така оцінка проводилась з урахуванням рівня значущості кожного з локальних потенціалів при реалізації відповідного стратегічного напрямку розвитку.

Проведена оцінка показала доцільність нарощування окремих складових стратегічного потенціалу підприємств з метою формування такого його рівня, який би дозволив ефективно реалізовувати стратегічні напрямки розвитку підприємств.

Нестабільність зовнішнього середовища, яке безпосередньо впливає на функціонування підприємства та процес реалізації стратегічних напрямків його розвитку, обумовило необхідність урахування показника інтегрального ризику. Використання цього показника при розрахунку інтегральної оцінки стратегічного потенціалу дозволяє визначити ступінь ризикованості зони господарювання підприємства. Величина інтегрального ризику характеризує умови розвитку та визначає можливості функціонування підприємства у відповідному секторі ринку при реалізації стратегічного напрямку розвитку. Проведені дослідження надали можливість сформувати матрицю співставлення інтегрального стратегічного потенціалу та інтегрального ризику, яка дозволяє визначити рейтинг стратегічної позиції підприємства у відповідній зоні господарювання.

На підставі проведеного аналізу складових стратегічного потенціалу підприємства та визначення його стратегічних позицій приймається рішення про доцільність реалізації конкретного стратегічного напрямку розвитку у відповідній зоні господарювання в залежності від ступеню її ризикованості.

Досліджені передумови формування стратегічного потенціалу підприємства надали можливість дійти висновку про необхідність розробки алгоритму формування стратегічного потенціалу та оптимізації його структури з метою подальшого вдосконалення процесу формування стратегічного потенціалу підприємства.

3. Вдосконалення процесу формування стратегічного потенціалу підприємства

Вирішення задачі вдосконалення процесу формування стратегічного потенціалу підприємства залежить, перш за все, від побудови алгоритму його формування. Алгоритм формування стратегічного потенціалу підприємства уявляє собою логічну схему означеного процесу. Побудову алгоритму здійснено в контексті задач, що вирішуються у дисертаційній роботі, у вигляді загальної послідовності етапів, які притаманні логіці поступової реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

В процесі побудови алгоритму формування стратегічного потенціалу підприємства досліджено такі специфічні властивості його структури як моделюємість, адаптивність, упорядкованість та цілісність.

Під моделюємістю розуміється можливість формалізації структури стратегічного потенціалу, способу її функціонування, а також змін структури у часі. Під адаптивністю слід розуміти здатність структури стратегічного потенціалу оперативно реагувати на цілеспрямовані зміни у функціонуванні підприємства та можливість пристосування її окремих елементів до цих змін. Упорядкованість структури стратегічного потенціалу в дисертаційній роботі розглянуто з точки зору її відповідності стратегічним напрямкам розвитку підприємства. Така відповідність може бути як конструктивною, так і деструктивною. Конструктивний характер визначається ступенем орієнтованості структури стратегічного потенціалу на досягнення довгострокових цілей та ефективну реалізацію стратегічних напрямків розвитку підприємства, а також задоволення його зовнішніх та внутрішніх потреб. Деструктивний характер визначається у тому випадку, коли структура стратегічного потенціалу є різноспрямованою з цілями підприємства та може заважати їх ефективній реалізації. Цілісність структури стратегічного потенціалу означає, що його структурні складові взаємопов'язані та взаємообумовлені, прямі та зворотні зв'язки між ними уявляють собою упорядковані матеріальні та нематеріальні потоки, при цьому кожна зі складових є такою, що взаємодоповнюється.

З метою підвищення ефективності управління процесом формування стратегічного потенціалу підприємства, в роботі удосконалено концептуальні підходи до його інформаційного забезпечення. Таке вдосконалення ґрунтується на побудованих підходах до аналізу, структуризації та подальшої оцінки інформаційних потоків, що надходять, в процесі формування стратегічного потенціалу підприємства. Реалізація означених підходів надає можливість побудови просторово-часової моделі інформаційного контуру системи управління з метою визначення ступеня стійкості структури стратегічного потенціалу підприємства на основі використання коефіцієнта нерівноваги, а також одержання прогнозної оцінки тенденцій розвитку стратегічного потенціалу.

В роботі розроблено принципові підходи до побудови оптимальної структури стратегічного потенціалу підприємства із визначенням основних етапів рішення означеної задачи та урахуванням структурних зрушень у розвитку підприємства. Побудова оптимальної структури стратегічного потенціалу обґрунтована необхідністю її перетворення у відповідності до змін умов функціонування підприємства та впливу структурних зрушень у його розвитку. Оптимальною структурою стратегічного потенціалу слід вважати таку, яка дозволяє забезпечити цілеспрямоване композиційне перетворення структурних складових в залежності від стратегічних напрямків розвитку, що реалізуються, адекватне реагування на структурні зрушення у розвитку підприємства з мінімальними витратами ресурсів і максимальним використанням власних резервів. У роботі запропоновано рішення задачі оптимізації структури стратегічного потенціалу підприємства на основі використання генетичного алгоритму.

В процесі побудови оптимальної структури стратегічного потенціалу підприємства досліджено вплив структурних зрушень у розвитку підприємства, що надало можливість визначити конструктивний і деструктивний характер таких зрушень та їх ефективність із використанням критерію оптимуму по Парето.

З метою визначення якості впливу структурних зрушень на стратегічний потенціал підприємства та ступеня оптимальності його структури в роботі запропоновано метод оцінки ефективності стратегічного потенціалу підприємства. В основу цього методу покладено розрахунок показника ефективності стратегічного потенціалу підприємства, при визначенні якого здійснюється співставлення прогнозного та фактичного рівнів стратегічного потенціалу з урахуванням нормативу потенційних можливостей підприємства та коефіцієнту структурного зрушення. Використання наданого методу дозволяє визначити тенденції розвитку стратегічного потенціалу підприємства за означений період та обрати найбільш ефективний тип стратегії розвитку підприємства з орієнтацією на досягнутий, стабільний або перспективний рівні його стратегічного потенціалу.

Стратегія розвитку підприємства, яку розроблено з урахуванням досягнутого рівня стратегічного потенціалу, є найбільш пасивним типом стратегій, що свідчить про низьку ділову активність суб'єкта господарювання. Реалізація означеної стратегії не забезпечує підприємству поступального перспективного розвитку, оскільки вона базується на принципі достатності завантаження виробничих потужностей у рамках тих активів, якими підприємство володіє на поточний період часу. Цей тип стратегії забезпечує ефективну реалізацію таких напрямків розвитку підприємства як стабілізація виробничого процесу, управління в умовах обмеженості ресурсів, забезпечення „виживаємості”.

Розробка стратегії з урахуванням стабільного рівня стратегічного потенціалу підприємства свідчить про наявність відповідних потенційних можливостей та готовність до реалізації довгострокових цілей та стратегічних напрямків розвитку. Тобто мова йде про можливість розробки стратегії розвитку підприємства на довгостроковий період з урахуванням його реакції на зміни зовнішнього середовища та внутрішніх умов функціонування. Їх реалізація ґрунтується на використанні стратегічного потенціалу підприємства, структура якого моделюється відповідно до конкретного стратегічного напрямку розвитку, зокрема розширення долі на ринку, розробки нових видів продукції, подальшого нарощування стратегічного потенціалу.

Стратегія, з орієнтацією на перспективний рівень стратегічного потенціалу підприємства, передбачає використання нових методів розробки стратегій, які поєднують аналітичні та практичні підходи до забезпечення динамізму та зросту ділової активності підприємства на основі використання його перспективних потенційних можливостей. Використання означеного типу стратегії забезпечує ефективну реалізацію таких напрямків розвитку підприємства як розробка та впровадження інновацій, реалізація інвестиційних проектів, зріст масштабів виробництва.

Для визначення доцільності реалізації розроблених стратегій та відповідних напрямків розвитку підприємства з урахуванням конкретного рівня його стратегічного потенціалу, сформовано матрицю визначення стратегічної позиції підприємства у зоні господарювання на основі співставлення стратегічних напрямків розвитку із рівнями інтегрального ризику.

На підставі проведеного аналізу відповідності рівня стратегічного потенціалу підприємства його стратегічним напрямкам розвитку приймається рішення про доцільність їх реалізації у конкретній стратегічній зоні господарювання в залежності від рівня ризику.

ресурсний стратегічний виробничий

Висновки

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуальної задачі формування стратегічного потенціалу підприємства. Основні висновки і результати, отримані в ході досліджень, зводяться до такого.

1. Доведено, що ефективна реалізація стратегічних напрямків розвитку підприємства залежить від його потенційних можливостей, ефективності використання необхідних ресурсів та спроможності формування стратегічного потенціалу. Визначено, що формування стратегічного потенціалу підприємства і реалізація стратегічних напрямків його розвитку повинні ґрунтуватися на комплексному рішенні проблеми багатоканальності їхнього ресурсного забезпечення.

2. Надано загальну характеристику потенціалу та запропоновано під стратегічним потенціалом підприємства розуміти певним чином упорядковану відповідно до стратегічних напрямків його розвитку сукупність ресурсів та резервів, які дозволяють при їх комплексному використанні забезпечити реалізацію потенційних можливостей підприємства.

3. Наголошено на необхідності дослідження передумов формування стратегічного потенціалу підприємства з точки зору його потенційних можливостей та акцентовано увагу саме на тих чинниках зовнішнього середовища, нестабільне становище яких безпосередньо впливає на формування стратегічного потенціалу.

4. Визначено принципи та запропоновано багаторівневу структурну модель формування стратегічного потенціалу підприємства, яка враховує одночасно фактичний рівень локальних потенціалів, поточні умови функціонування підприємства та можливості формування його стратегічного потенціалу. Розглянуто структуру стратегічного потенціалу підприємства як визначену взаємозалежну сукупність локальних потенціалів, тобто потенціалів кожного з видів ресурсів, та резервів підприємства які забезпечують максимально ефективну реалізацію довгострокових цілей і стратегічних напрямків його розвитку.

5. Проаналізовано специфічні особливості розвитку економіки Луганської області та тенденції у формуванні стратегічного потенціалу підприємств. Надано основні стратегічні напрямки розвитку підприємств Луганської області та доведено, що їх реалізація можлива лише за умов нарощування сукупного фактичного потенціалу підприємств та подальшого формування стратегічного потенціалу на основі використання власних потенційних можливостей.

6. Визначення потенційних можливостей та фактичного рівня потенціалу підприємств проведено за допомогою ієрархічного аналізу складових стратегічного потенціалу підприємства. Розроблено метод розрахунку інтегральної оцінки стратегічного потенціалу підприємства з урахуванням показника інтегрального ризику.

7. Розроблено алгоритм формування стратегічного потенціалу підприємства із визначенням основних етапів цього процесу та таких властивостей структури стратегічного потенціалу як моделюємість, адаптивність, упорядкованість та цілісність. Побудову алгоритму здійснено у вигляді загальної послідовності етапів, які притаманні логіці поступової реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.

8. Удосконалено концептуальні підходи до інформаційного забезпечення процесу формування стратегічного потенціалу підприємства, реалізація яких надає можливість побудови просторово-часових моделей, які дозволяють прогнозувати ступінь стійкості структури стратегічного потенціалу та тенденції його розвитку.

9. Розроблено принципові підходи до побудови оптимальної структури стратегічного потенціалу підприємства із визначенням основних етапів рішення означеної задачі та урахуванням структурних зрушень у розвитку підприємства. Рішення задачі оптимізації структури стратегічного потенціалу підприємства здійснено на основі використання генетичного алгоритму. Досліджено вплив структурних зрушень у розвитку підприємства та визначено їх ефективність із застосуванням критерію оптимуму по Парето.

10. Запропоновано метод оцінки ефективності стратегічного потенціалу підприємства, який відображає ступінь оптимальності його структури та дозволяє визначити найбільш ефективний тип стратегії розвитку підприємства з орієнтацією на досягнутий, стабільний або перспективний рівні стратегічного потенціалу.

Література

1. Сущенко Е.А. Формирование стратегического потенциала предприятия в условиях априорно агрессивной внешней среды // Прометей. Региональный сб. науч. тр. по экономике. Выпуск 3 (9). - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд.”, 2002. -. - С. 152-162.

2. Бузько И.Р., Дмитренко И.Е., Сущенко Е.А. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий: Монография. - Алчевск: изд-во ДГМИ, 2002. - 216с.

3. Сущенко Е.А. Характеристика потенциала предприятия как экономической категории // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2002.- № 5 (51). - С. 239-245.

4. Сущенко С.С., Сущенко Е.А. Роль стратегии в принятии инвестиционных решений на предприятии // Проблемы развития предприятий региона в условиях рыночной экономики. Сб. науч. тр.- Луганск: ОАО “ЛОТ”.- 1998. - С. 28-30.

Особистий внесок автора: розглянуто напрямки планування стратегічного розвитку підприємства та можливості їх реалізації.

5. Сущенко Е.А. Принципы формирования стратегии управления финансовыми рисками // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1998.- № 5 (15). - С. 108-111.

6. Бузько И.Р., Сущенко Е.А. Организация оперативного управления на предприятии как фактор преодоления кризиса // Организатор производства. - Воронеж, 2000. - №1 (10). - С. 23-24.

Размещено на Allbest.ru