Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський національний технічний університет

Індивідуальне завдання

з дисципліни Аналіз господарської діяльності

на тему: “Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції”

Виконала

Студентка групи ОА 13-СК

Дмитрович А.М.

Перевірила

Черновол О. М.

Кіровоград 2014



План

Вступ

1. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

2. Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

3. Шляхи зниження витрат на виробництво продукції

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п.

Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Економічний аналіз - це глибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом, активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості роботи.

Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства.

Собівартість продукції є одним з найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств.

Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів, палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умов виробництва і його удосконалювань.

Метою цієї роботи є проведення аналізу собівартості продукції, та виявлення шляхів її зниження.

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

- об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості і її зміни щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної і фінансової дисципліни;

- дослідження причин, що викликали відхилення показників від їх планових значень;

- забезпечення центрів відповідальності за витратами необхідною інформацією для оперативного управління формуванням собівартості продукції;

- сприяння виробленню оптимальної величини планових витрат, планових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції;

- виявлення і зведений підрахунок резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.



1. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

собівартість витрата продукція реалізований

Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці, а з іншого - одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі.

В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища.

Витрати, які мають вагоме місце в процесі формування виробничої собівартості продукції та встановленні ціни, відіграють центральне місце у дослідженнях напрямів підвищення прибутковості та рентабельності виробництва. Відсутність єдиного підходу до вибору методу обліку витрат не в повній мірі відповідає сучасним вимогам системи управління.

У системі показників, що характеризують ефективність виробництва і реалізації, одне з провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію.

У собівартості продукції як синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, і навпаки.

Одне з основних умов одержання достовірної інформації про собівартість продукції - чітке визначення складу виробничих витрат.

У нашій країні склад собівартості продукції регламентується державою. Основні принципи формування цього складу визначені в Законі «Про податок на прибуток підприємств і організацій» та конкретизовано в Положенні про склад витрат.

Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.

Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємствах.

Основними джерелами інформації, необхідної для проведення аналізу собівартості, є звітні дані; дані бухгалтерського обліку (синтетичні та аналітичні рахунки, що відображають витрати матеріальних, трудових і грошових коштів, відповідні відомості, журнали-ордери і в необхідних випадках первинні документи); планові (кошторисні, нормативні) дані про витрати на виробництво і реалізацію продукції і окремих виробів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

-виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати), а також змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції після їх розподілу.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- виграти на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Так, постійні загальновиробничі витрати розподіляють виходячи з нормальної потужності. При цьому нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають у собівартість реалізованої продукції в періоді їх виникнення.

Змінні розподіляють на кожен об'єкт витрат виходячи з фактичної потужності з використанням обраної бази розподілу (зарплата, обсяг діяльності тощо).

Що стосується наднормативних виробничих витрат, у собівартість реалізації потрапляють наднормативні витрати, не пов'язані з нестачами, порчею, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання (див. лист Мінфіну від 15.04.05 р. № 31-04220-20-17/6687). Тобто поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише виробничу собівартість виготовленої та реалізованої продукції (робіт, послуг), а й інші визначені витрати.

Не включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Вони окремо обліковуються на рахунках 92, 93, 94 і списуються на фінансові результати наприкінці звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) відображається за дебетом відповідних субрахунків активного рахунку 90 «Собівартість реалізації». За кредитом таку собівартість списують на субрахунок 791 «Результати операційної діяльності».

Реалізованою вважається продукція (товари, роботи, послуги) після оформлення відповідних документів (накладних, товарно-транспортних накладних, актів), згідно з якими провадиться перехід права власності та відображається в обліку відповідна господарська операція з реалізації.

На підприємствах торгівлі та ресторанного господарства, де розрахунки з покупцями здійснюються готівкою, дохід від реалізації відображають у міру отримання готівки.

В обліку собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в облікових регістрах відображається при визнанні доходів від їх реалізації.

2. Аналіз собівартості готової і реалізованої продукції

Важливим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції.

Від її рівня залежать як рентабельність окремих видів продукції, так і фінансові результати діяльності підприємства взагалі, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Саме тому питанням аналізу собівартості готової та реалізованої продукції необхідно приділяти значну увагу та проводити постійний аналіз з метою оперативного та ефективного управління витратами підприємства взагалі та собівартістю продукції зокрема.

Аналіз собівартості продукції дозволяє:

- з'ясувати тенденції зміни даного показника;

- виконання плану по рівню собівартості;

- визначити вплив факторів на його зміну;

- оцінити вплив собівартості на показники рентабельності, як окремих видів продукції, так і підприємства взагалі.

Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

- повна собівартість продукції в цілому і по елементах витрат;

- витрати на гривню готової продукції;

- собівартість порівнянної продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі елементи і статті витрат.

В залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників, зарплата і страхування адміністративно-управлінського апарата) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, а змінні (сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Лінія витрат при наявності постійних і перемінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:

У = а + Ьх,

де У - загальна сума витрат на виробництво продукції; а - абсолютна сума постійних витрат;

Ь - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг);

х - обсяг виробництва продукції (послуг).

Залежність суми витрат від обсягу виробництва надана на рис. 2.1. На осі абсцис відображається обсяг виробництва продукції, а на осі ординат - сума постійних і змінних витрат.

З рисунка видно, як зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до лінії постійних витрат

ЗВ = ВП + ВЗ;

де ЗВ - загальна сума витрат на виробництво продукції;

ВП - абсолютна сума постійних витрат виробництва;

ВЗ - ставка змінних витрат на виробництво одиниці продукції (послуг).



Рис. 2.1 Залежність загальної суми витрат від обсягу виробництва

Взаємозв'язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинен бути врахований при аналізі собівартості як усього випуску, так і одиниці продукції. З урахуванням того факту, що сьогодні не є природним моно-виробництво (тобто господарська діяльність спрямована на виробництво одного виду готової продукції), а характерно багато номенклатурне виробництво, суттєвий вплив окрім факторів, які були розглянуті вище, оказує структура виробництва продукції:

ЗВ = ВП + Кхсіг хВЗІ ;

де <іі - питома вага певного виду продукції;

Розрахуємо вплив розглянутих факторів на підставі даних, відображених в табл. 2.1.

З урахуванням того факту, що постійні витрати на виробництво по плану повинні були скласти 25874 грн., а фактично склали 31054 грн.



Таблиця 2.1 Інформація для аналізу впливу факторів на загальну суму витрат на виробництво продукції

Вид продукції	Кількість виробленої продукції, шт.	Витрати змінні на одиницю продукції	Структура виробництва продукції
	план	факт	план	факт	план	факт
А	180	174	12,3	13,0	0,243	0,232
Б	200	243	19,2	18,9	0,270	0,324
В	150	151	15,4	16,1	0,203	0,201
Г	210	183	18,6	17,4	0,284	0,243
Всього	740	751	-	-	1,000	1,000

ЗВ0 = 25874 + 740 х 0,243 х12,3 + 740 х 0,270 х 19,2 + 740 х 0,203 х 15,4 + 740 х 0,284 х 18,6 = 25874 + 2211,79 + 3836,16 + 2313,39 + 3908,98 = 38144,31грн.

ЗВ1 = 31054 + 751х 0,232 х13,0 + 751х 0,324 х18,9 + 751х 0,201х 16,1 + 751х 0,243 х17,4 =31054+2265,02 +4598,82 + 2430,31 + 3175,38 = 43523,53грн.

3В( К) = (751 - 740) х 0,243 х 12,3 + (751 - 740) х 0,270 х 19,2 + (751 - 740) х 0,203 х 15,4 + (751 - 740) х 0,284 х 18,6 = 32,88 + 57,02 + 34,39 + 58,11 = 182,40грн.

ЗВ(С) = 751 х (0,232 - 0,243) х12,3 + 751 х (0,324 - 0,270) х 19,2 + 751 х (0,201 - 0,203) х 15,4 + 751 х (0,243 - 0,284) х 18,6 = (-101,61) + 778,64 - 23,13 - 572,71 = 81,19грн.

ЗВ( ВЗ) = 751 х 0,232 х (13,0 -12,3) + 751 х 0,324 х (18,9 -19,2) + 751 х 0,201 х (16,1 -15,4) + 751 х 0,243 х (17,4 -18,6) = 121,96 - 73,0 +105,67 - 218,99 = -64,36грн.

ЗВ (ВП) = 31054 - 25874 = 5180грн.

ЗВ = ЗВ1 - ЗВ0 = 43523,53 - 38144,31 = 5379,22грн.

ЗВ1-ЗВ0 =ЗВ(К) + ЗВ(С) + ЗВ( ВЗ) + ЗВ( ВП) = 5180 +182,40 + 81,19 - 64,36 = 5379,23грн.



Наведені розрахунки свідчать, що позитивно на показник загальних витрат підприємства вплинули змінні витрати на одиницю продукції.

За рахунок цього фактору загальна сума витрат зменшилась на 64,36 грн. Максимально негативно вплинули постійні витрати - загальна сума витрат збільшилась на 5180 грн. Збільшення загальної кількості виробленої продукції на 11 одиниць привело до росту загальної суми витрат на 182,40 грн. Структурні зміни виробництва привели до збільшення результативного показника на 81,19 грн. Це відбулося за рахунок незначного збільшення питомої ваги продукції Б, яка має максимальний показник змінних витрат на одиницю. Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню продукції. Цей показник має наступні переваги: по-перше, є універсальним: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на гривню товарної продукції розраховується способом ланцюгових підстановок. Для оцінки впливу факторів другого рівня на показник витрат на гривню товарної продукції застосовується метод продовження моделей. А саме проводиться заміна окремих факторів:

ЗВ = ВП + ВЗ х К = ВП + ВЗ,

ВТП = К х Ц ;

У випадку заміни вказаних факторів модель оцінки витрат на гривню товарної продукції буде мати наступний вигляд:

ЗВ=ВР + ВП + ВЗ

ВГ = К х Ц

Необхідно підкреслити, що надана модель дозволяє оцінити вплив факторів на показник витрат на гривню товарної продукції окремо за кожним видом продукції, що виробляється.

Це дозволяє провести глибокий всебічний аналіз і є підставою для детальної оцінки рентабельності окремих видів продукції.

Оцінка в розрізі видів продукції стає можливою у випадку, коли на підприємстві виокремлюються витрати на реалізацію і постійні витрати на виробництво за видами готової продукції.

Таблиця 2.2 Інформація для аналізу впливу факторів на суму витрат на гривню товарної продукції

Показники	План	Факт
Постійні витрати на виробництво, грн.	2640	3470
Витрати на реалізацію, грн.	540	589
Змінні витрати на виробництво, грн.	5340	6561,60
Кількість виробленої продукції, шт.	1200	1364
Середня ціна виробленої продукції, грн.	8,43	8,97

Для оцінки впливу факторів застосовуємо метод ланцюгових підстановок:

В0= ВП0+ВР0+ВЗ0=2640+540+5340 = 8520 грн.

В1= ВП1+ВР1+ВЗ1 =3470+589+6561,60 = 10620,6 грн.

ВГ=К0 х Ц0 = 1200 х 8,43 = 10116 грн.

ВГ=К1 х Ц1 = 1364 х 8,97 = 12235,08

ВГ(ВР) = ВР1 + ВП0+ ВЗ0 = 589 + 2640 + 5340 = 8569 грн.

ВГ(ВП)= ВР1 + ВП1 + В30 =589 + 3470 + 5340 = 9399 грн.

ВГ(ВЗ)=ВР1+ ВП1 + ВЗ1=589 + 3470 + 6561,6 = 10620,6 грн.

ВГ=К1 х Ц0 =1364 х 8,43= 11498,52 грн.

ВГ=К0 х Ц1 =1200 х 8,97= 10764 грн.

ВГ1= 0,847 грн.

ВГ2= 0,929грн.

ВГ3 = 1,050грн.

ВГ4 = 0,924грн.

ВГ5 = 0,868грн.

ВГ( ВР) = ВГ1 - ВГ0 = 0,847 - 0,842 = 0,005грн.

ВГ(ВП) = ВГ2 - ВГ1 = 0,929 - 0,847 = 0,082грн.

ВГ(ВЗ) = ВГ3 - ВГ2 = 1,050 - 0,929 = 0,121грн.

ВГ(К) = ВГ4 - ВГ3 = 0,924 -1,050 =-0,126грн.

ВГ(Ц) = ВГ5 - ВГ4 = 0,868 - 0,924 = -0,056грн.

ВГ = ВГ5 - ВГ0 = 0,868 - 0,842 = 0,026грн.

ВГ = ВГ(ВР) + ВГ(ВП) + ВГ(ВЗ) + ВГ(К) + ВГ(Ц) = 0,005 + 0,082 + 0,121 - 0,126 - 0,056 = 0,026грн.

Витрати на гривню товарної продукції збільшилися на 2,6 копійки. Позитивно на цей показник вплинули лише два фактори:

- кількість виробленої продукції зменшила витрати за гривню на 12,6 коп.;

- збільшення середньої ціни призвело до скорочення витрат на 5,6 коп.

Негативний вплив оказали усі показники витрат підприємства у зв'язку з їх збільшенням:

- максимально негативно вплинули змінні витрати на виробництво: результативний показник збільшився на 12,1 коп.;

- за рахунок витрат на реалізацію результативний показник збільшився на 0,5 коп.;

- постійні витрати збільшили витрати на гривню на 8,2 коп.

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років у цілому і по статтях витрат.

Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою наступної факторної моделі:

С = А / VВП + b

де С - собівартість одиниці продукції;

А - сума постійних витрат;

b - сума змінних витрат на одиницю продукції;

VВП - обсяг випуску продукції у фізичних одиницях.

Розглянемо на прикладі даних відображених в табл. 2.3 методику оцінки вплив факторів на собівартість одиниці готової продукції.

С0 =ВП0 /К0+ В30 = 2754/134 +19,8 = 40,35грн.

С1 =ВП1 /К1+ ВЗ1 = 2389/151 + 20,3 = 36,12грн.

Таблиця 2.3 Інформація для аналізу впливу факторів на собівартість одиниці готової продукції

Показники	Базисний період	Звітний період
Постійні витрати на виробництво продукції, грн.	2754	2389
Кількість виробленої продукції, ПІТ.	134	151
Змінні витрати на одиницю продукції, грн.	19,8	20,3

С2 = ВП1 /К0+ В30 = 2389/134 +19,8 = 37,63грн.

С3 = ВП1 /К1+ В30 = 2389/151 +19,8 = 35,62грн.

С(ВП) = С2 - С3 = 37,63 - 40,35 = -2,72грн.

СВ(К) = С3 - С2 = 35,62 - 37,63 =-2,01грн.

СВ(В3) = С1 - С3 = 36,12 - 35,62 = 0,50грн.

СВ = С1 - С0 = 36,12 - 40,35 = -4,23грн.

СВ = С(ВП) + С( К) + С(ВЗ) = (-2,72) - 2,01 + 0,5 = -4,23грн.

Зменшення собівартості готової продукції є позитивним моментом в діяльності підприємства. Ця зміна відбулася за рахунок двох факторів:

- скорочення постійних витрат привело до зменшення собівартості на 2,72 грн.;

- збільшення кількості готової продукції також позитивно вплинуло на собівартість. За рахунок цього фактору вона зменшилась на 2,01 грн.

Негативно вплинули на собівартість змінні витрати на одиницю продукції. їх збільшення на 0,50 грн. призвело до відповідного росту собівартості готової продукції.

На наступному етапі відбувається оцінка виконання плану і динаміки кожної статті витрат за кожним видом продукції - табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз собівартості продукції А за статтями витрат

Статті витрат	Витрати на одиницю продукції, гри.	Структура витрат, %
	план	факт	відхилення	план	факт	відхилення
			абсол.	Віднос %			абсол.	віднос. %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Сировина та матеріали	25,6	28,4	2,80	110,9	63,1	62,8	-0,27	99,6
Паливо на технологічні цілі	3,81	3,54	-0,27	92,91	9,39	7,83	-1,56	83,4
Електроенергія на технологічні цілі	0,25	0,25	0	100,00	0,62	0,55	-0,06	89,8
Заробітна плата та відрахування на соціальне страхування робітників основного виробництва	4,92	3,57	-1,35	72,56	12,13	7,90	-4,23	65,13
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	0,37	0,54	0,17	145,95	0,91	1,19	0,28	131
Загальнови-робничі витрати	1,04	1,08	0,04	103,85	2,56	2,39	-0,17	93,21
Купівельні напівфабрикати	2,40	3,57	1,17	148,75	5,92	7,90	1,98	133
Інші витрати	2,18	4,25	2,07	194,95	5,37	9,40	4,03	175
Всього	40,6	45,2	4,63	111,41	100	100	0	100

Негативні відхилення є об'єктом проведення факторного аналізу з метою їх подальшого елімінування.

На підставі проведених розрахунків можна зробити наступні висновки:

- фактична собівартість продукції збільшилась у порівнянні з плановою на 4,63 грн. або на 11,41%;

- збільшення відбулося майже по усім стаття витрат, крім палива та заробітної плати. За статтею "Паливо" витрати скоротилась на 0,27 грн., що складає 7,09%. Заробітна плата зменшилась на 1,35 грн., або на 27,44%;

- найбільше абсолютне зростання витрат спостерігається за статтею "Сировина та матеріали" - на 2,80 грн.; у відносному виразі максимальне збільшення витрат - на 94,95 % - по статті "Інші витрати";

- як за планом, так і фактично найбільшу питому вагу в собівартості готової продукції займають сировина та матеріали - 63,10% та 62,83% відповідно;

- суттєво зменшилась питома вага витрат по статті "Заробітна плата": з 12,13% за планом до 7,90% фактично;

- максимальне збільшення питомої ваги спостерігається за іншими витратами - на 4,03 відсоткових пункти.

Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину і матеріали (ВСМ), або матеріальні витрати.

Матеріальні витрати на виробництво окремого виду продукції залежать від тих же самих факторів, крім структури виробництва. Матеріальні витрати на окремі вироби (ВСМ) у свою чергу залежать від кількості (маси) матеріалів, що були витрачені на виробництво одиниці продукції (М) і середньої ціни одиниці матеріалів (ЦМ).

Розрахунок впливу даних факторів найбільш доцільно проводити способом абсолютних різниць. Розглянемо на прикладі даних про витрати матеріалів та їх ціну, які необхідні для виробництва продукції А, (табл. 2.5).



Таблиця 2.5 Інформація для аналізу собівартості продукції А

Матеріали	Кількість витрачених матеріалів, кг.	Ціна, грн.
	план	факт	план	факт
Яблука	0,55	0,65	4,45	5,10
Цукор	0,10	0,09	3,95	4,28
Лимонна кислота	0,01	0,01	0,36	0,50

ВСМ0 = 0,55 х 4,45 + 0,1 х 3,95 + 0,01 х 0,36 = 2,85грн.

ВСМ1 = 0,65 х 5,1 + 0,09 х 4,28 + 0,01х 0,5 = 3,71грн.

ВСМ (К) = (0,65 - 0,55) х 4,45 + (0,09 - 0,1) х 3,95 + + (0,01 - 0,01) х 0,36 = 0,45 - 0,04 + 0 = 0,41грн.

ВСМ (Ц) = 0,65 х (5,1 - 4,45) + 0,09 х (4,28 - 3,95) + + 0,01 х (0,5 - 0,36) = 0,42 + 0,03 + 0,00 = 0,45грн.

ВСМ = ВСМ1 - ВСМ0 = 3,71 - 2,85 = 0,86грн.

ВСМ = ВСМ(К) - ВСМ(Ц) = 0,41 + 0,45 = 0,86грн.

На підставі проведених розрахунків видно, що сума матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції збільшилась на 86 коп. Обидва фактори і кількість витрачених матеріалів і їх ціна негативно вплинули на результативний показник. За рахунок зміни кількості витрачених матеріалів та сировини матеріальні витрати збільшились на 0,41 грн. Зміна ціни сировини та матеріалів призвела до збільшення матеріальних витрат на 0,45 грн.

Витрати на одиницю продукції залежать від якості сировини і матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни составу сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини, тощо. Спочатку потрібно проаналізувати зміну питомої ваги витрат матеріалів за рахунок того чи іншого фактора, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва і-то виду продукції. У результаті отримуємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду виробу за рахунок зміни структури витрати сировини та матеріалів.

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від стану ринку сировини, відпускної ціни постачальників, структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сировини і матеріалів. Щоб визначити зміну витрати сировини та матеріалів за рахунок зміни ціни, необхідно зміну середньої ціни і-то виду групи матеріалів помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду та їх фактичну питому вагу.

На багатьох підприємствах можуть мати місце надпланові відходи сировини та матеріалів, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість з ціною можливого використання і вартістю вихідної сировини, то довідаємося, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, що включені в собівартість продукції.

Крім того, можна підрахувати кількість недоотриманої продукції у зв'язку з надплановими зворотними відходами . Для цього вартість надпланових зворотних відходів за ціною вихідної сировини потрібно розділити на норму їхньої витрати на одиницю продукції.

Враховуючи ці дані, можна підрахувати, наскільки змінилась собівартість одного виробу.

Наявність надпланових незворотних відходів призводить до прямого подорожчання продукції і далі до зменшення її випуску. Щоби визначити, наскільки зросла сума матеріальних витрат, необхідно надпланову кількість безповоротних відходів помножити на планову ціну вихідного матеріалу.

Потім варто визначити як у зв'язку з цим змінилася собівартість одиниці продукції. Методика розрахунку аналогічна попередній.

У результаті заміни одного матеріалу іншим змінюється не тільки кількість витрачених матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість. Щоби визначити, як змінилися у зв'язку з цим матеріальні витрати на одиницю продукції (АМВ), потрібно різницю між питомою витратою матеріалу, що заміняє, (ВМ) і питомою витратою замінного матеріалу (ВМ0) помножити на ціну замінного матеріалу, а різниця між ціною матеріалу, що заміняє, і ціною замінного матеріалу (Ц0) на питому витрату матеріалу, що заміняє (К1) і результати потім скласти:

АМВ1(К) = (К1 -Ко) х Цо.

АМД1{Ц) = К1 х (Ц1 - Цо).

Аналогічні розрахунки проводяться по кожному виду продукції на основі планових і звітних калькуляцій з наступним узагальненням отриманих результатів в цілому по підприємству.

Якщо на підприємстві мають місце покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, то потрібно визначити, наскільки вигідна для підприємства кооперація. Для цього порівнюють ціну придбання і собівартість виготовлення напівфабрикату на підприємстві. Якщо ціна придбання нижче собівартості виготовлення, то більш вигідно купувати комплектуючі вироби та напівфабрикати.

Аналогічним образом вивчаються витрати по статті "Витрати на оплату праці". Загальна сума прямої зарплати залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, що, в свою чергу, залежить від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 люд.-годину:

ВОП = К х РОП х Т ,

де РО - рівень оплати праці за окремий вид продукції;

Т - трудомісткість окремих видів продукції.

Розглянемо вплив факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва - табл. 2.6.



Таблиця 2.6 Інформація для аналізу впливу факторів на суму витрат на оплату праці робітників основного виробництва

Показники	Продукція А	Продукція Б	Продукція В
	план	факт	план	факт	план	факт
Кількість виробленої продукції	25	34		33	35	41
Рівень оплати праці, грн.	18,0	18,5	20,0	19,2	23,5	22,0
Трудомісткість	1,0	1,1	1,3	1,2	1,4	1,3

Розрахуємо структуру виробництва продукції планову та фактичну:

Таблиця 2.7

Продукція	Структура виробництва
	план	факт
А	0,25	0,31
Б	0,40	0,31
В	0,35	0,38

Обчислимо плановий та фактичний показники витрат на оплату праці:

ВОП0 = 100 х 0,25 х 18 х 1 +100 х 0,4 х 20 х 1,3 +100 х 0,35 х 23,5 х 1,4 = 450 +1040 +1151,5 = 2641,5грн.

ВОП1 = 108 х 0,31 х 18,5 х 1,1 +108 х 0,31 х 19,2 х 1,2 +108 х 0,38 х 22 х 1,3 = 681,32 + 771,38 +1173,74 = 2626,44грн.

Розрахуємо вплив факторів на суму витрат на оплат праці з використанням методу абсолютних різниць:

ВОП( К) = (108-100) х 0,25 х18 х1 + (108 -100) х 0,4 х 20 х1,3 + + (108-100) х 0,35 х 23,5 х1,4 = 36 + 83,2 + 92,12 = 211,32грн.

ВОП()= 108 х (0,31 - 0,25) х 18 х 1 +108 х (0,31 - 0,4) х 20 х 1,3 + +108 х (0,38 - 0,35) х 23,5 х 1,4 = 116,64 - 252,72 +106,6 = -29,49грн.

ВОП(РОП) = 108 х 0,31 х (18,5 -18) х 1 +108 х 0,31 х (19,2 - 20) х 1,3 + +108 х 0,38 х (22 - 23,5) х 1,4 = 16,74 - 34,82 - 86,18 = -104,26грн.

ВОП(Т) = 108 х 0,31 х 18,5 х (1,1 -1) +108 х 0,31 х 19,2 х (1,2 -1,3) + +108 х 0,38 х 22 х (1,3 -1,4) = 61,94 - 64,28 - 90,29 = -92,63грн.

ВОП = 2626,44 - 2641,5 = -15,06грн

ВОП = 211,32 - 29,49 -104,26 - 92,63 = -15,06грн.

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на оплату праці збільшилися під впливом лише одного фактора - кількості виробленої продукції. За рахунок цього фактору сума витрат зросла на 211,32 грн.

Інші фактори призвели до зменшення суми витрат на оплату праці:

- найбільший вплив здійснив показник рівня оплати праці - за рахунок його зміни сума витрат на оплату праці зменшилась на 104,26 грн.;

- за рахунок зміни трудомісткості праці витрати на оплату зменшились на 92,63 грн.;

- зміна структури виробництва призвела до зменшення витрат на оплату праці на 29,49 грн.

Заробітна плата на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:

ВОП= К х РОП х ІМІ.

Далі необхідно довідатися, як змінилася собівартість одиниці продукції за рахунок трудомісткості продукції і рівня середньогодинної оплати праці.

Трудомісткість продукції і рівень оплати праці залежать від впровадження нової, прогресивної техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, організації праці, кваліфікації працівників та ін.

Однак, якщо потрібно комплексно оцінити вплив даного фактора на собівартість продукції, необхідно врахувати, наскільки у зв'язку з впровадженням нового обладнання збільшилися амортизація (АМ) та інші витрати.

Для цього фактичну суму витрат і фактичний обсяг виробництва продукції потрібно скорегувати на зміну даного фактора; отриманий рівень собівартості одиниці продукції зіставити з фактичним.

Крім прямих витрат, які безпосередньо впливають на собівартість як окремих видів продукції, так і її загального обсягу, значний вплив оказують непрямі витрати. Непрямі витрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями:

- витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- витрати на збут.

Аналіз цих витрат здійснюється шляхом порівняння їх фактичної величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5 років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їх частка у вартості готової продукції в динаміці та у порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція - росту чи зниження. В процесі наступного аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну і відносну зміну витрат. По своєму складу це комплексні статті і складаються вони, як правило, з декількох елементів витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування включають амортизацію машин і технологічного обладнання, витрати по їх утриманню, витрати по експлуатації, витрати по внутрішньозаводському переміщенню вантажів, знос МБП, тощо. Деякі види витрат (наприклад амортизація невиробничого обладнання) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком, чи частково залежать від зміни обсягів виробництва і є умовно-змінними. Ступінь їх залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається або шляхом досвідчення, або за допомогою кореляційного аналізу на підставі великій сукупності даних про обсяг випуску продукції і сумі цих витрат.

Далі необхідно з'ясувати причини відносної перевитрати або економії коштів по кожній статті витрат.

Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості і норм амортизації. Вартість устаткування може змінюватись за рахунок придбання більш дорогих машин; ліквідацією або реалізацію окремих об'єктів основних засобів; їх переоцінкою у зв'язку з інфляцією.

Норми амортизації змінюються досить рідко і тільки за рішенням уряду. Сьогодні найбільша частина підприємств України використовує податковий метод нарахування амортизації з відповідними нормами для кожної групи об'єктів основних засобів. Середня норма амортизації може змінитися через структурні зміни в складі основних фондів підприємства.

Сума амортизації, віднесена на конкретний вид продукції, крім перерахованих факторів, залежить ще від зміни суми прямих витрат, що є базою її розподілу. Питома амортизація на одиницю продукції залежить і від обсягу виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизації та інших постійних витрат приходиться на одиницю продукції.

Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт залежать від обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів, ощадливого їхнього використання.

Витрати на внутрішнє переміщення вантажів залежать від виду транспортних засобів, повноти їх використання, ступеня виконання виробничої програми, ощадливого використання засобів на утримання і експлуатацію рухливого складу.

На суму зносу МШП впливають обсяг виробництва продукції і рівень витрат на один виріб, що у свою чергу залежить від того, наскільки раціонально й ощадливо використовуються інструменти, малоцінний інвентар, чи налагоджений діючий контроль за їх схоронністю і справністю.

Аналіз цехових витрат має велике значення, тому що вони займають велику питому вагу в собівартості продукції. Оцінка витрат за даним напрямком повинна проводитись у розрізі статей; аналізується їх динаміка, виконання кошторису та доцільність здійснення саме цих витрат.

При перевірці виконання кошторису не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат від кошторису залежить від того, які причини викликали економію або перевитрати по кожній статті. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням намічених заході щодо поліпшення умов праці, техніці безпеки, по винахідництву і раціоналізації, підготовці і перепідготовці кадрів і т.д. Невиконання цих заходів наносить підприємству іноді більший збиток, ніж сума отриманої економії. У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.

Непродуктивними витратами варто вважати втрати від псування і нестачі сировини (матеріалів) і готової продукції, оплата простоїв з вини підприємства, доплати за цей час та в зв'язку з використанням кваліфікованих робітників на роботах, що вимагають менш кваліфікованої праці, вартість спожитої енергії і палива за час простоїв підприємства, тощо.

Аналіз загальновиробничих витрат у собівартості одиниці готової продукції відбувається з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх у цілому по підприємству. Ці витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно прямим витратам за винятком покупних матеріалів.

Сума цих витрат, що припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

а) загальної суми цехових витрат;

б) суми прямих витрат, що є базою розподілу накладних;

в) обсягу виробництва продукції.

Якщо уже відомо, за рахунок яких факторів змінилася загальна сума накладних витрат, неважко довідатися їхній вплив на собівартість окремих виробів. Для цього зміну загальної суми цехових чи загальнозаводських витрат за рахунок /-го фактора потрібно помножити на питому вагу /-го виду продукції в цих витратах і отриманий результат розділити на фактичну кількість зробленої продукції даного виду.

Витрати на збут включають витрати по відвантаженню продукції покупцям (вантажно-розвантажувальні роботи, доставка), витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту тощо.

Витрати по доставці готової продукції залежать від відстані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, виду транспортних засобів. Наявність власних транспортних засобів може суттєво скоротити витрати за цією статтею в порівнянні з орендою стороннього транспортного засобу.

Витрати по навантаженню і вивантаженню можуть змінюватися в зв'язку зі зміною ваги відвантаженої продукції і розцінок за навантаження і вивантаження однієї тонни продукції.

Витрати на тару і пакувальні матеріали залежать від їхньої кількості і вартості. Кількість у свою чергу зв'язана з обсягом відвантаженої продукції і нормою витрати пакувальних матеріалів на одиницю продукції. Економія на пакувальних матеріалах не завжди бажана, тому що красиве, естетичне, привабливе упакування - один з факторів підвищення попиту на продукцію. Те ж можна сказати і про витрати на рекламу, вивчення ринків збуту й інші маркетингові дослідження.

На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого скорочення і розробляються конкретні заходи з їх реалізації.



3. Шляхи зниження витрат на виробництво продукції

Основним напрямом діяльності кожної організації є отримання максимального прибутку. Розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з урахуванням рівня ринкових цін. Сучасна економічна ситуація не сприяє оптимальному використанню виробничих ресурсів. У результаті зростає їх споживання, що негативно відбивається на рентабельності виробництва, конкурентоспроможності продукції, нестачі власних коштів, загостренні проблем покриття витрат. У зв'язку з цим дослідження шляхів зниження витрат виробництва на вітчизняних підприємствах набуває особливого значення.

Питання вивчення цієї проблеми і на сьогоднішній день є актуальними в сучасних умовах господарювання виробничих підприємств.

Метою дослідження є виявлення, аналіз та узагальнення шляхів зниження витрат на виробництво продукції.

Зниження собівартості продукції дозволяє підприємству безболісно знижувати ціну на свою продукцію до рівня цін підприємств-конкурентів або навіть нижче.

Шляхи зниження витрат:

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалення організації виробництва й праці;

· зміна номенклатури, асортименту продукції;

· поліпшення використання природних ресурсів;

· розширення спеціалізації та кооперування.

Підвищення технічного рівня виробництва є одним з основних шляхів зниження витрат, який включає в себе впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації й автоматизації виробничих процесів, розширення масштабів використання й удосконалення застосовуваної техніки й технології, більш ощадливе використання сировини й матеріалів, зміна конструкції й технічних характеристик виробів, інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

При вивченні технічного рівня аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду.

За кожним заходом розраховується економічний ефект, що виражається у зниженні витрат на виробництво.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей .

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, удосконаленні існуючої техніки та технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв приховує в собі й поліпшення продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зменшення габаритних розмірів та ін.

При використанні цих заходів з'являються одноразові або поточні витрати на нове обладнання, нову технологію. Тому необхідно спочатку розрахувати, чи дійсно ці заходи будуть вигідними та допоможуть знизити витрати.

Удосконалення організації виробництва й праці також є важливим шляхом зниження витрат. Зниження собівартості може відбутися у результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва, удосконаленні керування виробництвом і зменшення витрат на нього, поліпшення застосовування основних фондів, поліпшення матеріально-технічного постачання, скорочення транспортних витрат, інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва .

Зниження поточних витрат відбувається у результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалення та покращення організації контролю за якістю робіт та продукції).

Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зниженні кількості робітників, що не виконують норм виробітку.

Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури керування підприємства загалом. Вона виражається в скороченні витрат на керування й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається у результаті підвищення надійності й довговічності обладнання, удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту та упровадження індустріальних методів ремонту, утримання й експлуатації основних фондів .

Удосконалення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальному виробничому процесі (наднормативні витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці й понаднормові роботи, платежі по регресивних позовах, втрати від браку і т. п.). Вияв цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень та обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництво, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, підвищення якості продукції. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випуску продукції. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості .

Відносна зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел, тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період.

Представлені заходи вже не є такими витратними, як попередня,та має більше можливостей для корегування витрат, тому ці заходи є більш популярні на вітчизняних підприємствах.

Зміна номенклатури, асортименту продукції також є ефективним шляхом зниження витрат на виробництво продукції. Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливає на рівень витрат на виробництво.

При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво.

Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується за змінними витратами по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно погодити з показниками підвищення продуктивності праці. Проте не треба забувати, що деякі збиткові види продукції треба залишати в асортименті, тому що вони допомагають перекрити прибутком постійні витрати.

Одним із представлених шляхів зниження витрат є поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується зміна складу і якості сировини, зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини, зміна інших природних умов. Ці зміни відбивають вплив природних умов на величину змінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

Важливим шляхом зниження витрат є розширення спеціалізації та кооперування. На спеціалізованих підприємствах з потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликій кількості.

Це пов'язано з тим, що при більш великому об'ємі випуску має місце розподіл постійних витрат на більшу кількість продукції. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

За представленими напрямами зниження витрат на виробництв повинні бути розроблені заходи, які підвищать ефективність діяльності суб'єкта господарювання. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці та є найважливішим фактором підвищення ефективності виробництва та зростання накопичень.



Висновки

Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції.

Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку.

Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування.

Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальненими, взаємно ув'язані, визначена їх загальна сума й основні напрями реалізації.

...