Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Барабаш Вікторія Олександрівна

Київ - 2003

Анотація

Барабаш В.О. Ефективність господарської діяльності аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2003.

В роботі досліджені теоретичні, методологічні та практичні основи розвитку аграрних підприємств, шляхи підвищення економічної ефективності їх господарської діяльності, особливості формування і удосконалення організаційно-економічного механізму в постреформаційний період. Вивчено вплив сукупності економічних, виробничих, соціальних та природних факторів на формування господарського механізму аграрних підприємств.

Виявлено, що високий рівень ефективності господарської діяльності досягається в тих аграрних підприємствах, де забезпечується раціональне використання всіх складових господарського механізму, що грунтується на всебічному врахуванні різних аспектів технологічного процесу, економіко-фінансових компонентів, організаційно-управлінських рішеннях та вимогах ринку. Дієвість господарського механізму аграрних підприємств значною мірою визначається досконалістю цінової і фінансово-кредитної політики та оподаткування, розвитку ринкової інфраструктури тощо. На ефективність функціонування господарського механізму аграрних підприємств негативно впливає згортання планово-економічної роботи та недосконалість методів управління підприємством в умовах ринку.

Важливим напрямом ефективності господарської діяльності аграрних підприємств є спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва, зокрема запобігання подрібнення землеволодіння. Концентрація виробничого та трудового потенціалу дозволяє забезпечувати виробництво рослинницької і тваринницької продукції на інноваційній основі, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Науково обгрунтовані шляхи підвищення економічної ефективності, сутність яких зводиться до створення відповідних умов для ефективного функціонування та регулювання механізму господарювання аграрних підприємств, визначено основні напрямки удосконалення економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними підприємствами.

Ключові слова: аграрне підприємство ефективність, форма господарювання, сільськогосподарське виробництво, економічні взаємовідносини, господарський механізм, ресурсний потенціал, конкурентоспроможність, ринок.

Аннотация

Барабаш В.А. Эффективность хозяйственной деятельности аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2003.

В работе исследованы теоретические, методологические и практические основы развития аграрных предприятий, пути повышения эффективности их хозяйственной деятельности, особенности формирования и усовершенствования организационно-экономического механизма в постреформационный период. Изучено влияние совокупности экономических, производственных, социальных и природных факторов на формирование хозяйственного механизма аграрных предприятий. Сложность формирования такого механизма, отвечающего требованиям рынка состоит в том, что в мировой практике отсутствует достаточный научный и практический опыт динамичного и последовательного перехода от административно - командной системы хозяйствования к рыночным отношениям. В работе проанализирована деятельность разных аграрных предприятий Киевской области, освещена проблема формирования их хозяйственного механизма. Дана оценка использования ресурсного потенциала, а также уровня эффективности их хозяйственной деятельности.

На эффективность сельскохозяйственного производства отрицательное влияние имеет проведение аграрными предприятиями значительного количества бартерных операций, к которым они прибегают через большую задолженность, отсутствие достаточного количества оборотных средств, производство неконкурентоспособной продукции и т.п. Доля бартера в 2001 году в реализации зерна составляла 12 %, сахарной свеклы - 15%, подсолнечника - 10%. Несмотря на значительную себестоимость продукции, цена при бартерных расчетах, как правило, значительно занижается. По нашему мнению, применение механизма залоговых цен не только на зерно, а и другие виды сельскохозяйственной продукции значительно уменьшит объемы бартера и одновременно улучшит состояние экономики аграрных предприятий.

При низком платежеспособном спросе отечественная продукция не находит надлежащего сбыта и реализуется по ценам меньшим от затрат на ее производство. В структуре затрат в целом на производство сельскохозяйственной продукции значительный удельный вес занимают материальные затраты, доля которых за период 1990-2001 гг. выросла на 16,8%. При этом удельный вес нефтепродуктов увеличился в 5 раз, электроэнергии и топлива - 4 раза.

Процесс дальнейшего развития и формирования рыночных отношений предусматривает для аграрных предприятий выбор эффективной организационной формы хозяйствования. На данное время наиболее распространенной формой производственно-хозяйственной деятельности в регионе являются общества с ограниченной ответственностью (ООО). К отрицательным чертам этой формы хозяйствования можно отнести большое количество учредителей (от 10 до 16 человек), которое не дает возможности принятия ответственных решений относительно привлечения инвесторов, кредитных средств, определения специализации предприятия и др. Для повышения эффективности хозяйствования ООО считаем целесообразное уменьшение численности их учредителей до 3-5 человек.

Выявлено, что высокий уровень эффективности хозяйственной деятельности достигается в тех аграрных предприятиях, где обеспечивается рациональное использование всех составных хозяйственного механизма, который основывается на всестороннем учете разных аспектов технологического процесса, экономико-финансовых компонентов, организационно-управленческих решениях и требованиях рынка. Действенность хозяйственного механизма аграрных предприятий в значительной мере определяется совершенством ценовой и финансово-кредитной политики, а также налогообложения, развития рыночной инфраструктуры и т.п. На эффективность функционирования хозяйственного механизма аграрных предприятий отрицательно влияет свертывание планово-экономической работы и несовершенство методов управления предприятием в условиях рынка.

Важным направлением эффективности хозяйственной деятельности аграрных предприятий является специализация и концентрация сельскохозяйственного производства, в частности предотвращение уменьшения размеров землевладения. Концентрация производственного и трудового потенциала позволяет вести производство растениеводческой и животноводческой продукции на инновационной основе, которая обеспечивает повышение конкурентоспособности аграрных предприятий.

В процессе исследования установлено, что перспективы существования различных форм хозяйствования в значительной степени определяются комплексом конкретных социально-экономических условий, сложившихся на селе. Немаловажное значение в повышении экономической эффективности аграрных предприятий отводится созданию рыночной среды.

В условиях развития конкуренции на рынке агропродовольственной продукции наиболее приемлемым способом расчёта цены может быть метод, учитывающий норму прибыли. Кроме этого, формированию эффективного хозяйственного механизма способствует развитие интеграционных процессов в производстве, переработке и реализации сельскохозяйственной продукции.

Ключевые слова: аграрное предприятие, эффективность, форма хозяйствования, сельскохозяйственное производство, экономические взаимоотношения, хозяйственный механизм, ресурсный потенциал, конкурентоспособность, рынок.

Summary

Barabash V.O. Efficiency of the agrarian enterprises business activity.- Manuskript.

Dissertation for the degree of the candidate of economic sciences on the speciality 08.06.01 - economy, organization and management of enterprises. - Institute of Agrarian Economy (UAAS), Kyiv, 2003.

The author has researched the theoretical and methodological fundamentals of the agrarian enterprises development, ways of increasing the economic efficiency of their business activity, peculiarities of formiry and improving their organizational and economic machinery during the post-reformational period as well as the influence of economic, production, social and natural, factors on it.

Methods of increasing the economic efficiency have been substantiated scientifically. They include creation of the conditions for the effective functioning and regulation of the agrarian enterprises business machinery. The main directions for improving economic interrelations between agricultural producers and processing enterprises have been determined.

Key words: agrarian enterprise, efficiency, form of business, agricultural production, ekonomik interrelations, business machinery, resource potential, competity, market.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Входження України в ринкове середовище зумовлює необхідність глибокого вивчення теоретичних і практичних проблем формування, розвитку й ефективного функціонування аграрних підприємств різних форм власності і господарювання. Визначальна роль в продовольчому забезпеченні населення України і зокрема міста Києва відводиться столичній Київській області, яка суттєво відрізняється від інших не лише агрокліматичними умовами, співвідношенням аграрної та інших сфер АПК, розвитком промисловості та транспорту, рівнем зайнятості населення та ін., а й тим, що тут розташовані столиця держави і її провідний обласний центр. Проте, на Київщині, як і в інших регіонах країни, спостерігається зниження ефективності сільськогосподарського виробництва, непристосованість новостворених аграрних формувань до нових умов господарювання. Важливість відзначених проблем та недостатнє вивчення організаційно-економічних особливостей регіону для ведення ефективної господарської діяльності аграрних підприємств обумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Стан вивчення проблеми. Проблеми підвищення ефективності аграрних підприємств в умовах ринкових перетворень знайшли своє відображення у наукових працях вчених-аграрників: Амбросова В.Я., Андрійчука В.Г., Борщевського П.П., Гайдуцького П.І., Даниленка А.С., Дем'яненка М.Я., Єрмакова О.Ю., Коваленка Ю.С., Криворучка В.І., Крисального О.В., Лобаса М.Г., Маліка М.Й., Месель-Веселяка В.Я., Мосіюка П.О., Онищенка О.М., Пасхавера Б.Й., Саблука П.Т., Степаненка І.Х., Романової Л.В., Федорова М.М., Терещенка В.К., Шестопаля О.М., Шкільова О.В., Шпичака О.М., Юрчишина В.В. та багатьох інших. Разом з тим, питання створення і ефективного функціонування раціональних сільськогосподарських структур (підприємств), формування і вдосконалення організаційно-економічних механізмів їх діяльності в період ринкових перетворень й обгрунтування пропозицій щодо розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві і надалі залишаються актуальними як в науковому, так і в практичному плані.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися згідно з програмами науково-дослідних робіт Інституту садівництва УААН по темі “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” (державний реєстраційний № 0196U118182, 1996-2000 рр.)

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обгрунтування наукових і методичних підходів та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств Київської області в умовах ринкових трансформацій.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- дослідити соціально-економічну сутність поняття “економічна ефективність сільськогосподарського виробництва” та ефективного розвитку аграрних підприємств різних форм власності і господарювання в умовах ринкових перетворень;

- сформулювати визначення поняття “господарський механізм аграрних підприємств”;

- провести аналіз сучасного стану і основних тенденцій розвитку аграрних підприємств Київської області в умовах реформування земельних і майнових відносин;

- здійснити оцінку використання ресурсного потенціалу аграрного виробництва області;

- виявити організаційно-економічні фактори підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств;

- обгрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств та розвитку різних організаційно-правових форм господарювання в умовах регіону.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні питання, що впливають на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств в період ринкових перетворень.

Об'єктом дослідження були аграрні підприємства Київської області з поглибленим вивченням розвитку і ефективності функціонування сільськогосподарських формувань на прикладі Фастівського району.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу суспільних процесів і організаційно-економічних проблем, які виникають в господарській діяльності аграрних підприємств, законодавчі та нормативні акти України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, рекомендації науково-дослідних установ та світова практика діяльності аграрних підприємств. Методикою досліджень передбачено використання загальноприйнятих положень економічних досліджень та опрацювання специфічних методичних підходів для поглибленого вивчення питань, пов'язаних з дисертаційною роботою. У відповідності з цим застосовано такі методи, як діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення проблем розвитку і ефективного господарювання аграрних підприємств в ринкових умовах жорсткої конкуренції), статистичних групувань (визначення залежності економічної ефективності господарювання аграрних підприємств від рівня інтенсивності виробництва), монографічний (дослідження економічної ефективності господарської діяльності аграрних та переробних підприємств регіону), графічний (відображення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, стану рослинницьких та тваринницьких галузей, визначення беззбиткового обсягу виробництва), балансовий (формування прогнозних показників розвитку регіону на підставі збалансованості попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції).

Інформаційною базою дослідження були: звітність Державного комітету статистики України, аналітична інформація Міністерства аграрної політики України, управлінь сільського господарства та продовольства Київської області і Фастівського району, річні звіти та первинні документи окремих господарських формувань, розробки наукових установ і навчальних закладів, наукові праці вчених-економістів, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретичних і методичних основ удосконалення та підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств в постреформаційний період через опрацювання в них прогнозних показників розвитку сільськогосподарського виробництва, удосконалення організації використання виробничого та трудового потенціалу, розвитку перспективних організаційно-правових форм господарювання, удосконалення господарського механізму та поглиблення інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві регіону.

Сутність наукової новизни полягає в наступному:

- доповнено теоретичні та методологічні аспекти проблем ефективності господарської діяльності аграрних підприємств в ринкових умовах і зокрема обгрунтоване прискорення переходу на інтенсивний шлях відтворення сільськогосподарського виробництва з урахуванням особливостей формування господарського механізму і функціонування аграрних товаровиробників в умовах жорсткої конкуренції ;

- дано визначення поняття “господарський механізм аграрних підприємств”, сутність якого полягає в сукупності взаємопов'язаних економічних важелів та методів впливу на виробництво, обмін і розподіл сільськогосподарської продукції, що утворюють систему виробничо-економічної діяльності аграрних підприємств;

- знайшли подальший розвиток положення щодо вдосконалення виробничо-економічної діяльності організаційних форм господарювання в аграрній сфері з урахуванням фінансового та матеріально-технічного стану аграрного підприємства і наявності кваліфікованих кадрів;

- обгрунтовано методичні підходи та напрями вдосконалення організаційно-економічних відносин між інтеграційними ланками АПК, як важливий напрям підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств регіону, зокрема розроблено схему ефективного функціонування міжгалузевої (інтегрованої) організаційно-правової форми виробництва, переробки та реалізації м'яса і м'ясопродуктів, а також обгрунтовано рівень закупівельних і відпускних цін на молоко в аграрних і переробних підприємствах;

- запропоновано схему ефективного функціонування внутрішньо-господарських ланок в аграрних підприємствах та здійснено моделювання розвитку окремих галузей на основі визначення обсягів беззбиткового виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції;

- обгрунтовано прогнозні показники розвитку сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах області з урахуванням особливостей столичного регіону і зокрема співвідношення аграрної, переробної, промислової та інших сфер АПК, наявності і рівня зайнятості трудових ресурсів тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, спрямовані на створення умов ефективного функціонування аграрних підприємств шляхом вдосконалення організаційних форм і економічного механізму господарювання, поглиблення інтеграційних процесів між аграрною та іншими сферами АПК, зміцнення матеріально-технічної бази виробництва.

Результати досліджень були використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації при складанні прогнозних розрахунків розвитку регіону, а також Управлінням сільського господарства і продовольства Фастівської РДА при формуванні нових господарських структур та удосконаленні господарського механізму аграрних підприємств та приватним сільськогосподарським підприємством “Фастівецьке” при удосконаленні внутрігосподарських економічних відносин та при розробці бізнес-плану ПСП. Результати дослідження можуть бути використані керівниками і спеціалістами аграрних підприємств усіх форм власності і господарювання інших регіонів при розробці стратегії подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва та розробці заходів по підвищенню ефективності господарської діяльності аграрних підприємств. Про використання результатів дослідження дисертанта є відповідні довідки.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Результати даного дослідження отримані автором особисто. Особистий внесок автора у публікаціях у співавторстві (№ 6 і 7 в списку робіт автореферату) включає наступне:

- в статті 6 безпосередньо здобувачем зроблено аналіз діяльності організаційно-правових форм господарювання та пропозиції щодо їх подальшого удосконалення, с. 59-62;

- в статті 7 - здобувачем опрацьовано результати дослідження ресурсного потенціалу аграрних підприємств та ефективність його використання, с.34-37.

Апробація результатів дисертації. Основні положення досліджень апробовані безпосередньо у сільськогосподарському виробництві Київської області та Фастівського району, їх результати доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, НАУ, 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, ІАЕ УААН, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, НАУ, 2002 р.), засіданнях відділення організації виробництва та земельних відносин Інституту аграрної економіки УААН, лабораторії економіки Інституту садівництва УААН, обласних і районних семінарах.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 7 наукових працях (2,9 друк. арк.), з них 5 одноосібних (1,8 друк. арк.), у тому числі 3 - у фахових виданнях, а 2 - у колективних монографіях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота викладена на 190 сторінках комп'ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 176 найменувань, містить 32 таблиці, 4 рисунка і 10 додатків.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретичні і методологічні основи ефективності господарської діяльності аграрних підприємств в ринкових умовах” - розглянуто сутність ефективності сільськогосподарського виробництва, виявлено особливості формування ефективного господарського механізму в ринкових умовах. Економічна категорія “господарювання”, яка властива ринковим відносинам, до цього часу недостатньо висвітлена у вітчизняній науковій літературі. Проблеми ефективності господарської діяльності розглядалися в нашій країні, як правило з позиції виконання завдань, що встановлювалися сільськогосподарським підприємствам відповідними планами. Але такий підхід не є прийнятним в умовах ринку, коли аграрні підприємства самостійно вирішують, яку продукцію та скільки виробляти, за якою ціною її реалізовувати та кому. Вміння налагоджувати ефективну господарську діяльність є визначальною умовою виживання аграрного підприємства в конкурентній боротьбі.

Складність проблеми формування господарського механізму аграрних підприємств ринкового типу полягає в тому, що в світовій практиці поки що відсутній достатній науковий і практичний досвід послідовного переходу від адміністративно-командної системи господарювання до ринкових відносин. Поняття господарського механізму, під яким ми розуміємо сукупність взаємопов'язаних економічних важелів та методів впливу на виробництво, обмін, розподіл і споживання продуктів, не можна зводити лише до набору методів управлінського впливу на виробничу систему. На нашу думку, це поняття охоплює всю сукупність цілей і методів діяльності (елементів) виробничо-економічної агросистеми. Основний зміст даного механізму визначається станом і взаєморозташуванням його складових та характером їх впливу і взаємодії в процесі функціонування системи. Підприємства кожної галузі АПК відстоюють свої інтереси і відособлені один від одного як об'єкти господарювання. Але всі вони постійно відновлюють господарські взаємозв'язки, оскільки кожне з них виконує лише одну технологічну стадію єдиного процесу виробництва кінцевого продукту. Система господарського механізму повинна створювати такі умови господарювання, які спонукали б кожну господарську організацію, підприємство пристосовуватися до потреб аграрного виробництва. Таким чином, основу цього механізму становить вся система виробничих відносин, характер власності на засоби виробництва, а також загальні закономірності виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить не тільки про високий рівень ефективності, а й абсолютну необхідність поєднання саморегуляції ринкового механізму з економічним впливом держави у сфері виробництва продовольства. Йдеться про переважання непрямих, економічних методів регулювання. Для активного державного регулювання аграрного виробництва в Україні існують об'єктивні передумови, головна з яких - низький рівень конкурентоспроможності, що не дозволяє виробникам самостійно протистояти ціновому тиску промислового виробництва та надходженню дешевшого низькоякісного продовольства імпортного походження.

В сучасних умовах серед багатьох проблем аграрної економіки перше місце посідає проблема підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Головною метою будь-якого матеріального виробництва є найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і культурних проблем людей, а для товаровиробників - це максимізація доходів. З досягненням цієї мети безпосередньо пов'язана сутність однієї з найважливіших і складних категорій політичної економії - ефективність суспільного виробництва. В ній відображається дія об'єктивних економічних законів і показується одна з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність, яка є формою виразу мети виробництва.

У другому розділі - “Економічна ефективність господарської діяльності аграрних підприємств Київської області в умовах ринкових перетворень” - проаналізовано сучасний стан аграрних підприємств регіону, визначено ефективність їх господарської діяльності, дається оцінка використання виробничого та трудового потенціалу в ринкових умовах господарювання.

Аналіз і оцінка сучасного стану аграрних підприємств свідчать про те, що в Київській області, як і в усьому сільському господарстві країни тривають процеси формування ринкових відносин. Встановлено, що певні позитивні зрушення, які відбулися за останні два роки, не призвели до стабілізації аграрного сектора Київської області.

В регіоні спостерігається негативна тенденція до зменшення обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. Обсяги валової продукції сільського господарства за останні 5 років в усіх категоріях господарств скоротилися на 20 %, в т.ч. в аграрних підприємствах - на 24,5 %.

В цих умовах надзвичайної гостроти набула проблема використання земельних ресурсів. На балансі аграрних підприємств області нині знаходиться 1100,2 тис.га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 977 тис.га ріллі. За останні 10 років відбулося значне зменшення земельних площ, що використовуються сільськогосподарськими виробниками, але рівень їх розораності не зменшився, а навпаки зріс на 4,9%.

Проведений аналіз свідчить, що розміри землекористування аграрних підприємств Київської області суттєво не відрізняються від середнього показника по Україні. На одне підприємство припадає 2080 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 1830 га орних земель. Але в процесі становлення ринкових відносин відбувається зростання кількості землекористувачів з одночасним подрібненням великих аграрних підприємств. Так, з початку реформування 3,0 тис. селян за власним бажанням розширили свої особисті підсобні господарства за рахунок земельних паїв.

Поряд із змінами в структурі землекористування відбуваються структурні зрушення у динаміці посівних площ основних сільськогосподарських культур.

Потрібно відзначити, що майже половина земель в обробітку використовується для вирощування зернових культур, понад третину землі займають кормові культури. В той же час площі під технічними культурами, зокрема, цукровими буряками продовжують скорочуватись. Такий стан даної галузі обумовлений, як зростанням цін на матеріально-технічні ресурси, так і зменшенням кількості діючих цукрових заводів, низькою ефективністю їх роботи.

Внаслідок нестачі оборотних коштів в багатьох підприємствах спостерігається низький рівень агротехніки, скорочення обсягів механізованих польових робіт, що веде до зниження урожайності майже всіх видів сільськогосподарських культур. Але особливе занепокоєння викликає стан справ у тваринницькій галузі. Порівняно з 1990 р. рівень виробництва молока становив - 19,9%, м'яса - 22,4, яєць - 42,4 і вовни - 1%. Таке істотне зниження обумовлене перш за все скороченням поголів'я худоби. Так, в аналізований період чисельність великої рогатої худоби скоротилась в 4,9 рази, в т.ч. корів в 3 рази.

Визначальною для розвитку сільськогосподарського виробництва є проблема формування раціонального ресурсного потенціалу, високоефективного його використання, а також оптимального забезпечення виробничими ресурсами аграрних підприємств різних форм господарювання.

Розрахунки свідчать, що обсяг валової сільськогосподарської продукції, яка вироблялася в регіоні в 1990 р., можна було одержувати на земельній площі в 1,5 рази менше. Однак, це можливо тільки при кардинальній зміні структури ресурсного потенціалу. Водночас фондозабезпеченість господарств Фастівського району становить лише 119,41 тис.грн., а фондоозброєність одного працюючого - 18,11 тис.грн.

В результаті занепаду сільськогосподарського виробництва в останні роки відбулися негативні зміни у використанні матеріально-технічної бази аграрних підприємств та забезпеченні їх окремими видами засобів праці. Так, одні групи основних фондів недовикористовуються, а іншими виробництво забезпечене недостатньо. Зокрема, в господарствах області недовикористовуються приміщення тваринницьких ферм через різке зменшення поголів'я худоби, сіносховища, склади для зберігання мінеральних добрив та отрутохімікатів. І, навпаки, не вистачає активної частини основних виробничих фондів (тракторів, сільськогосподарських машин тощо).

Досить перспективним напрямом відновлення та нарощування втрачених технічних потужностей аграрних підприємств є створення та розширення мережі машинно-технологічних станцій (МТС) чи інших аналогічних структур. Вони мають значно більше можливостей для ефективного використання техніки і забезпечення окупності витрат на її придбання порівняно з більшістю аграрних підприємств. Найбільшою проблемою МТС є розрахунки по договорах лізингу. Враховуючи те, що при створенні МТС держава не забезпечила їх обіговими коштами, вважаємо доцільним реструктуризацію частини їх заборгованості по лізингу. Дуже принциповим питанням є також те, що існуюча система оподаткування змушує МТС займатися безпосередньо виробництвом сільськогосподарської продукції, а надання послуг аграрним формування залишається другорядним завданням.

Розвиток аграрного сектора визначається забезпеченістю ресурсами живої праці та ефективністю її використання. Слід зазначити, що потреба сільськогосподарських підприємств у робочій силі не забезпечується за рахунок природного і механічного руху сільського населення. Так, тільки в Фастівському районі за 1990-2001 рр. чисельність працюючих в аграрних підприємствах зменшилась на 63,4%. Значне зменшення працівників відбулося в реформованих колективних сільськогосподарських підприємствах. Чисельність працівників в державних підприємствах зменшилася дещо менше, що обумовлено вищим рівнем заробітної плати та відсутністю боргів по її виплаті. Вивільнені трудові ресурси повинні бути використані в процесі розвитку ринкової інфраструктури, а саме: обслуговуючих кооперативів, заготівельно-збутових, інформаційного і телекомунікаційного та інших напрямків.

В останні роки спостерігається тенденція до зниження ефективності господарської діяльності аграрних підприємств. Але з 2000 року намітився перехід від загальноекономічного спаду в аграрному секторі до побудови основ для переходу до сталого розвитку. Вперше за останні роки господарська діяльність аграрних підприємств була прибутковою і рівень рентабельності становив 1,8%.

У 2000 р. кількість збиткових господарств скоротилась в 1,8 рази, а вже в 2001 році - 2,2 рази. Насамперед, це пов'язано з підвищенням цін реалізації сільськогосподарської продукції. Якщо селу не забезпечити паритетність цін й процедуру ціноутворення, яка є в суміжних з аграрним сектором галузях, не можна вирішити проблеми фінансового самозабезпечення в сільському господарстві.

Аналіз діяльності аграрних підприємств Фастівського району свідчить, що вищої ефективності досягають ті господарські формування, які поряд з приватизаційними процесами поглибили внутрішньогосподарську спеціалізацію, об'єднують на акціонерних або приватно-орендних засадах виробництво, переробку та реалізацію продукції.

Одним із основних напрямів здійснюваної в Україні аграрної реформи є вдосконалення форм власності і господарювання. На практиці цей складний процес полягає в розвитку різних типів аграрних формувань, які значно різняться між собою розмірами, спеціалізацією, ресурсним потенціалом, специфікою внутрішньогосподарських виробничих відносин.

На початок 2000 р. в аграрному секторі Київської області функціонувало 559 колективних сільськогосподарських підприємств (КСП). Державний акт на право колективної власності на землю отримали 485 підприємств (86,7 %), або переважна їх більшість, що й послужило правовою основою проведення паювання землі. З цією метою в регіоні було виготовлено майже 250 тисяч сертифікатів. В процесі аграрної реформи на базі існуючих колективних сільськогосподарських підприємств столичного регіону було створено 645 нових аграрних формувань на засадах приватної власності та оренди землі і майна, серед яких 381 господарське товариство (59%), 143 приватних (приватно-орендних) підприємства (22%), 100 сільськогосподарських виробничих кооперативів (16%), 21 селянське (фермерське) господарство (3%).

Наявність такої різноманітності ринкових форм господарювання дозволило членам КСП у процесі реформування вибрати будь-яку з них залежно від цілей, інтересів, підготовленості до самостійного господарювання, організаторських здібностей та інших факторів.

За результатами 2000-2001 рр. можна впевнено сказати, що найефективнішою формою господарювання в Фастівському районі були приватно-орендні підприємства.

Процес реструктуризації і пошуків реального господаря-власника найвдаліше пройшов в агрофірмі “Надія” та КСП “Промінь”, нині приватно-орендні підприємства “Фастівецьке” та “Промінь”. Проведений аналіз результативності господарювання зазначених підприємств показав, що в 2000-2001 рр. в них було отримано найвищі в районі урожайність зернових та цукрових буряків, надій молока на корову, валове виробництво основних видів сільськогосподарської продукції.

Вважаємо, що у подальшому поширюватимуться найбільш ефективні господарські формування, оскільки реформування пройшло лише початкову стадію і створені аграрні виробничі структури будуть удосконалюватися у напрямі формування ефективного господаря.

Розвиток багатоукладності на основі реформування організаційних структур сільськогосподарського виробництва - складний і багатогранний процес, який охоплює всі галузі агропромислового комплексу і сфери аграрних відносин. Практично будь-які наукові розробки з проблем сільськогосподарського виробництва повинні враховувати перспективи його розміщення в різних за характером організації виробничих процесів і масштабами виробництва господарських структур.

У третьому розділі - “Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств Київської області в постреформаційний період” - визначено напрями та обґрунтовано комплекс організаційно-економічних заходів по удосконаленню господарського механізму аграрних підприємств, підвищенню ефективності їх виробничо-економічної діяльності.

Прогноз розвитку сільськогосподарського виробництва Київської області, у розробці якого дисертант брала безпосередню участь, спрямований на забезпечення достатнього харчування населення регіону в основних видах агропродовольчої продукції. Особливе місце тут належить таким рослинницьким галузям, як виробництво зерна і цукрових буряків. Варто відзначити, що й надалі пропозиція зерна на внутрішньому ринку буде формуватися за рахунок його виробництва в аграрних підприємствах регіону, де передбачається у 2010 році валовий збір в обсязі 1828 тис. тонн або 73,1% загального виробництва.

Планування подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах безпосередньо в кожному конкретному аграрному підприємстві передбачає визначення обсягів беззбиткового виробництва і реалізації продукції. З цією метою нами розраховано точки беззбитковості виробництва основних видів сільськогосподарської продукції на прикладі ПСП ”Фастівецьке” Фастівського району, які становлять у вартісному виразі для зерна 278,7 тис. грн., цукрових буряків - 740,1, молока - 361,5, м'яса ВРХ - 550,3 і свинини - 778,2 тис.грн.

Одним з шляхів до ефективної економіки в країні і столичному регіоні зокрема є освоєння аграрними підприємствами ринкового середовища. Організація прозорого продовольчого ринку передбачає створення агроторгових домів, мережі пунктів заготівлі сільськогосподарської продукції, обслуговуючих кооперативів тощо. І хоча в області налічується значна кількість цих інституцій (23 агроторгові доми, 4 біржі), діяльність їх не можна назвати ефективною. Створені практично в кожному районі Київської області агроторгові доми через відсутність власних коштів перестають функціонувати, а товаровиробники вбачають в них чергового перекупника. Пункти заготівлі сільськогосподарської продукції раніше знаходились в структурі районної споживчої кооперації, але нестача оборотних коштів призвела до її практичного занепаду. В даний час заготівлею продукції від населення займаються будь-яке підприємство або підприємець. При цьому неконтрольованими залишаються розрахунки та якість продукції. Вважаємо, що розвиток інфраструктури ринку в сьогоднішніх умовах повинен будуватись на пільгових кредитних коштах під гарантії підприємств.

Процес подальшого розвитку і формування ринкових відносин передбачає для аграрних підприємств вибір найбільш ефективної організаційної форми господарювання. На даний час найпоширенішою формою виробничої діяльності в регіоні є товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Але їх негативною рисою є досить велика кількість засновників (від 10 до 16 чоловік), що не дає можливості прийняття відповідальних рішень щодо залучення інвесторів, кредитних коштів, визначення спеціалізації підприємства та інше. Тому потрібне їх вдосконалення шляхом скорочення кількості засновників.

Реструктуризацiя сiльськогосподарських пiдприємств у підприємницькі структури на акціонерній і приватнiй основi передбачає розвиток складових господарського механiзму, якi б створювали умови для ефективного господарювання.

На сучасному етапі рівень ефективності функціонування аграрних підприємств у великій мірі зумовлюється їх інтеграцією з переробними підприємствами, тобто коли виробництво сільськогосподарської продукції буде технологічно і організаційно пов'язане з результатами кінцевої продукції споживання. В основу такого партнерства повинна бути покладена необхідність створення умов для забезпечення єдиного економічного інтересу та максимального кінцевого результату для всіх учасників інтегрованих агроформувань. Тоді учасники процесів виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберігання і реалізації будуть поставлені в рівну залежність один від одного. Так, дослідження роботи деяких окремих підприємств бурякоцукрового підкомплексу Київської області, зокрема, ВАТ “Шамраївський цукровий завод” Сквирського району свідчать про досить високу ефективність виробництва цукру: рівень рентабельність становив у 1999 році - 15,8%, в 2000 році - 16,5, а в 2001 році - 17,9%. Але можливості підвищення ефективності виробництва стримуються недостатньою кількістю цукрової сировини. Тому на ВАТ “Шамраївський цукровий завод” створено власну базу для вирощування цукрових буряків. У 2000 році ним було укладено угоди з власниками земельних паїв на 7798 га орної землі для вирощування зернових, технічних (цукровий буряк) та кормових культур, з яких площа посіву цукрових буряків становить 1378 га. Завдяки розвитку аграрного виробництва, підприємство з 2002 року перейшло на сплату фіксованого сільськогосподарського податку (продукція сільського господарства у 2001 р. становила 77,2%, а промисловості - 22,8%).

Для здешевлення кінцевої агропродовольчої продукції та її роздрібної ціни слід впроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі технології переробки, зменшувати накладні витрати, торгівельні націнки тощо. Інтеграція виробників сировини, її переробників із оптовою та роздрібною торгівлею може мати багатоваріантний характер. Великі товаровиробники в кооперації із сусідніми господарствами можуть розвивати власну переробку і торгівлю, малі ж товаровиробники свою сировину можуть реалізовувати акціонерним переробним підприємствам.

Підвищення якості і конкурентоспроможності продукції тісно пов'язане з удосконаленням системи стандартизації і сертифікації продукції Загальновизнано, що ефективне врівноваження економічних, насамперед розподільних відносин, неможливе без застосування системи економічних регуляторів, основою якого є норма прибутку. Нашими розрахунками на прикладі АТЗТ “Обухівський молокозавод встановлено заниження закупівельної ціни на молоко на 115,44 грн. за 1 т і завищення відпускної - на 40 грн. В результаті замість нормативного прибутку 200 грн. за 1 т молока переробне підприємство фактично одержує 355, 44 грн., або на 155,44 грн. більше. Це є підставою для висновку про необхідність вирівнювання економічних інтересів партнерів по спільному бізнесу.

Висновки

1. В агропромисловому комплексі Київської області протягом останнього десятиліття відбулися кардинальні соціально-економічні зрушення, а саме: зміна форм власності, земельних відносин, господарювання, організації виробництва, формування ринків різного роду ресурсів та ін., які істотно вплинули на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств. Замість очікуваного зростання результативності сільськогосподарського виробництва з переходом до ринкових відносин в аграрних підприємствах столичного регіону різко зменшилися обсяги виробництва основних видів рослинницької і тваринницької продукції, яка в цілому за досліджуваний період скоротилася тут в 3,1 рази, що значно погіршило ситуацію в забезпеченні населення агропродовольчими товарами та знизило рівень їх споживання.

2. В сільському господарстві області виявлено чітку тенденцію втрати відтворювальних можливостей виробничо-ресурсного потенціалу, його зношення та постійного скорочення. Головний узагальнюючий показник ефективності використання основних виробничих фондів - фондовіддача невпинно зменшується. Разом з тим витрати аграрних підприємств на придбання основних засобів постійно зростають, а ефективність їх використання в регіоні стабільно знижується. Це є наслідком наявності у підприємствах великої кількості зношеної техніки та обладнання, серед яких “губляться” нові, продуктивні машини, та великого диспаритету цін на продукцію промисловості і сільського господарства. Підвищенню ефективності господарської діяльності аграрних підприємств в умовах нестачі достатніх коштів на придбання техніки, збільшення навантаження на кожний агрегат сприятиме розширення обсягів поставок сільськогосподарської техніки на умовах лізингу, удосконалення і розвиток такої організаційних форм високопродуктивного використання техніки і агротехнічного сервісу, як машинно-технологічні станції.

3. На ефективність сільськогосподарського виробництва негативний вплив має проведення аграрними підприємствами значної кількості бартерних операцій, до яких вони вдаються через велику заборгованість, відсутність достатніх обігових коштів, виробництво неконкурентноспроможної продукції тощо. Частка бартеру в 2001 році в реалізації зерна становила 12%, цукрових буряків - 15%, соняшника - 10%. Незважаючи на значну собівартість продукції, ціна при бартерних розрахунках, як правило, значно занижується. На нашу думку, застосування механізму заставних цін не тільки на зерно, а й інші види сільськогосподарської продукції значно зменшить обсяги бартеру і одночасно покращить стан економіки аграрних підприємств.

4. При низькому платоспроможному попиті вітчизняна продукція не знаходить належного збуту і реалізується за цінами нижчими від витрат на її виробництво. В структурі витрат в цілому на виробництво сільськогосподарської продукції значну питому вагу займають матеріальні витрати, доля яких за період 1990-2001 рр. зросла на 16,8%. При цьому частка нафтопродуктів збільшилась у 5 разів, електроенергії та палива - 4 рази.

5. Процес подальшого розвитку і формування ринкових відносин передбачає для аграрних підприємств вибір ефективної організаційної форми господарювання. На даний час найпоширенішою формою виробничо-господарської діяльності в регіоні є товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). До негативних рис цієї форми господарювання можна віднести велику кількість засновників (від 10 до 16 чоловік), яка не дає можливості прийняття відповідальних рішень щодо залучення інвесторів, кредитних коштів, визначення спеціалізації підприємства та ін. Для підвищення ефективності господарювання ТОВ вважаємо за доцільне зменшення чисельності їх засновників до 3-5 чоловік.

6. Ефективна діяльність аграрних підприємств у значній мірі відзначається розвитком інтеграційних процесів зі сферою переробки сировини. Особливо це стосується зернової, м'ясної і молочної продукції. Наприклад, за нашими розрахунками має місце заниження закупівельної ціни на молоко на 115,44 грн. і завишення відпускної - на 40 грн. за 1 т молокопродуктів, що вказує на необхідність налагодження взаємовигідних економічних відносин між партнерами по агробізнесу. В зв'язку з цим перспективним вбачаємо створення організаційно-технологічних агропромислових об'єднань з виробництва, переробки, зберігання і реалізації сільськогосподарської продукції.

7. Високий рівень ефективності господарської діяльності досягається в тих підприємствах, де забезпечується раціональне використання всіх складових господарського механізму, що грунтується на всебічному врахуванні різних аспектів технологічного процесу, економіко-фінансових компонентів, управлінських рішеннях та вимогах ринку. Дієвість господарського механізму аграрних підприємств значною мірою визначається досконалістю цінової і фінансово-кредитної політики та оподаткування, розвитку ринкової інфраструктури тощо. На ефективність функціонування господарського механізму аграрних підприємств негативно впливає згортання планово-економічної роботи та недосконалість методів управління підприємством в умовах ринку.

8. Одним із важливих напрямів удосконалення господарського механізму аграрних підприємств є спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва, зокрема запобігання подрібнення землеволодіння. Концентрація виробничого та трудового потенціалу дозволяє забезпечувати виробництво рослинницької і тваринницької продукції на інноваційній основі, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.

аграрний земельний господарювання реформування

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Барабаш В.О. Резерви підвищення ефективності аграрних підприємств столичного регіону // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2001. Вип. № 44 -244 с., в т.ч. здобувача С. 234-236 (0,4 д.а.).

Барабаш В.О. Земельна реформа і стан збереження родючості грунтів //Збірник наукових праць Харківського державного аграрного університету.- Серія “Економіка АПК і природокористування”, № 7 - Харків: ХДАУ, 2001.- С.32-34 (0,3 д.а.).

3. Барабаш В.О. Удосконалення організаційно-економічних відносин аграрних підприємств Київської області // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип. № 56. - 343 с., в т.ч. здобувача с. 60-63 (0,4 д.а.).

Участь у колективних монографіях:

4. Барабаш В.О. Розвиток аграрних підприємств столичного регіону // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Частина 2., Київ, Інститут аграрної економіки, 2001. - С. 50-54 (0,4 д.а.).

5. Барабаш В.О. Машинно-технологічні станції як організаційна форма використання техніки // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол.монографія. у 2 т. /За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - Т.1 - К.:ІАЕ, 2001.- 831 с., в т.ч. здобувача с.296-298 (0,3 д.а.).

Матеріали науково-практичних конференцій:

6. Єрмаков О.Ю., Барабаш В.О. Розвиток форм господарювання в аграрному секторі столичного регіону України // Збірник наукових праць Луганського Національного аграрного університету. - Серія: Економічні науки. - Т. 1. - Луганськ: Елтон-2, 2002, №14 (26). - Т.2: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в АПК України”. - С.57-62 (0,4 д.а.).

Інші видання:

7. Єрмаков О.Ю., Барабаш В.О. Ресурсний потенціал аграрних підприємств столичного регіону та його використання в умовах ринкових перетворень // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2002. - №3. - С.33-37 (0,7 д.а.).

Размещено на Allbest.ru