Оптимізація кормової бази в аграрних формуваннях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільська академія народного господарства

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Оптимізація кормової бази в аграрних формуваннях

Сибаль Ярослава Ільківна

Тернопіль - 2003



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Липчук Василь Васильович, Львівський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, професор кафедри статистики і аналізу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Стельмащук Антон Михайлович, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри аграрного бізнесу

кандидат економічних наук, доцент Кіт Володимир Григорович, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, завідувач кафедри економіки і організації сільськогосподарського виробництва

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економіки підприємства, Міністерство освіти і науки України (м. Львів).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Штефанич Д.А.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Західні області України, зокрема Львівська, мають сприятливі природні умови для виробництва кормів, передовсім об'ємистих, і розвитку тваринництва. Ці області завжди відзначались тваринницьким напрямом розвитку і порівняно високою ефективністю цієї галузі. Однак в останній час скоротилась чисельність поголів'я тварин, знизилась їх продуктивність і в результаті значно зменшилось виробництво тваринницької продукції всіх видів. Більше того, виробництво цієї продукції стало майже повсюдно збитковим. Однією з причин такого занепаду тваринництва є незадовільна кормова база, зокрема спад виробництва власних кормів як основи кормової бази, хоча в цій галузі використовується більше половини площі ріллі або майже 2/3 всієї площі сільськогосподарських угідь. На порядок денний постає питання, якими повинні бути в сучасних умовах розвитку сільськогосподарських підприємств обсяги і структура кормовиробництва, собівартість кормів, щоб основні тваринницькі галузі самі стали високорентабельними і обумовлювали високу рентабельність господарства в цілому.

Питання планування, організації та оптимізації розвитку тваринництва і кормовиробництва знайшли широке відображення у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: О.А. Бабича, Г.О. Богданова, В.І. Бойка, Л.Г. Боярського, М.Е. Браславця, А.М. Гатауліна, Л.К. Грінчука, О.П. Дмитроченка, О.І. Зінченка, З.С. Кадюка, А.П. Калашникова, Р.Г. Кравченка, С.Й. Кутікова, В.В. Липчука, І.І. Лукінова, В.Л. Месель-Веселяка, Б.П. Михайличенка, А.О. Омельяненка, І.П. Проскури, І.Д. Примака, Г.Ф.Сабліна, П.Т. Саблука, А.М. Стельмащука, О.М. Шпичака, А.А. Шутькова, В.В. Щеглова та ін.

Однак в останні роки докорінно змінилися умови господарювання. Адміністративна колгоспно-радгоспна система ведення сільськогосподарського виробництва, для якої були розроблені і рекомендовані галузева структура виробництва, організація окремих галузей, в тому числі тваринництва і кормовиробництва, відійшла в минуле. Сьогодні в Україні розвиваються підприємства нових форм власності і господарювання, які відчувають нагальну потребу в науковому обґрунтуванні програми їх розвитку, зокрема кормової бази.

Отже, питання організації виробництва і використання кормів в умовах нових форм господарювання потребують подальшого вивчення і синтезу набутих знань щодо обґрунтування основних напрямів оптимізації кормової бази загалом і кормовиробництва та ринку комбікормів як її основних складових зокрема, методичних підходів до розв'язання цієї проблеми, обгрунтування критеріїв оптимальності, методичних прийомів формулювання умов економіко-математичних задач. Звідси основна робоча гіпотеза полягає в обґрунтуванні доцільності, можливості, методу і методики формування оптимальної кормової бази для кожної господарської структури, яка займається товарним тваринництвом. Усе це свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з темами наукових досліджень кафедр статистики та аналізу “Аналіз та прогнозування тенденції соціально-економічного розвитку в умовах багатоукладності аграрної економіки” (номер державної реєстрації 0193U023621) та інформаційних технологій “Розробка економіко-математичних моделей і інформаційно-програмного забезпечення на ПК задач з оптимізації структури і функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм і напрямків господарювання” (номер державної реєстрації 0193U023624) Львівського державного аграрного університету. У межах наукових програм автором виконані дослідження, пов'язані з розвитком тваринництва і кормовиробництва в умовах багатоукладності аграрної економіки, розробкою методики та моделей оптимізації кормової бази господарств різних форм власності і господарювання, обґрунтуванням основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва, створенням і розвитком ринку комбікормів.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування напрямів оптимізації кормової бази в господарствах різних виробничих форм і типів.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання науково-методичного та прикладного характеру:

- узагальнити теоретичні основи суті кормової бази;

- дослідити сучасний стан кормовиробництва і напрями його подальшої інтенсифікації;

- обґрунтувати новий підхід до економічної оцінки кормових культур;

- розробити методичні підходи до складання економіко-математичних моделей задач оптимізації кормовиробництва для господарств основних виробничих форм і типів;

- розрахувати за допомогою програмних інструментів оптимальні варіанти кормової бази на прикладі типових господарств з врахуванням наукових вимог до годівлі тварин;

- обґрунтувати основні напрями розвитку ринку комбікормів як важливого чинника оптимізації кормової бази.

Об'єктом дослідження є процеси організації кормової бази в аграрних формуваннях Львівської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні питання оптимізації кормової бази як основи розвитку тваринництва в умовах функціонування різних форм господарств.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. У роботі використано наступні методи дослідження: монографічний та абстрактно-логічний - у процесі опрацювання теоретичних основ наукової організації кормової бази; абстрактно-логічний і статистичні методи, зокрема середніх величин, рядів динаміки, табличний, графічний - у дослідженні сучасного стану розвитку тваринництва і кормовиробництва; математичного моделювання - в оґрунтуванні оптимальної структури кормовиробництва.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист:

- поглиблено розуміння економічної суті кормової бази, яке ґрунтується на відповідності умовам господарювання та спеціалізації тваринництва, науковому підході до визначення потреб тварин у кормах, забезпеченні підвищення економічної ефективності тваринництва і господарства в цілому, стійкості до впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;

- обґрунтовано подальший напрям інтенсифікації кормовиробництва як основної складової кормової бази, який полягає, крім іншого, в оптимізації розміру та структури кормової площі, обсягу та структури вироблених кормів і досягається за умови використання методу математичного моделювання, що забезпечує комплексне вирішення не лише проблеми виробництва і використання кормів, але й оптимізації всієї галузевої структури господарства, на відміну від існуючої нині практики орієнтації лише на біологічні і технологічні чинники;

- вперше обґрунтовано і запропоновано суттєво змінити підхід до економічної оцінки кормових культур, в основу якої покладено застосування методу математичного моделювання, що дає можливість об'єктивно оцінити кожен вид корму не за вмістом якогось окремого виду чи обмеженої кількості поживних речовин (як це має місце тепер), а всіх, за якими необхідно забезпечити в кормовій базі баланс;

- запропоновано для господарств, які виробляють товарну продукцію рослинництва і тваринництва, розробляти комплексну задачу, що забезпечує оптимізацію всієї господарської діяльності, а не лише кормової бази. За критерій оптимальності приймати показник максимізації прибутку в цілому у господарстві. Оптимізацію кормової бази в господарствах, які спеціалізуються на виробництві товарної продукції тваринництва за заданими параметрами (особливо це стосується новостворюваних фермерських господарств) розраховувати у два етапи, а саме: на першому - за критерій оптимальності приймати показник мінімізації кормової площі, на другому - показник максимізації прибутку (дотепер використовувався лише показник мінімізації кормової площі або іншого ресурсу);

- розроблено та реалізовано на ЕОМ економіко-математичні моделі задач для різних виробничих типів господарств, в яких застосовано блочну схему побудови за видами тварин і періодами їх утримання та удосконалено методику формалізації умов, яка полягає в ефективній ув'язці між виробництвом кормів і раціонами годівлі тварин, у використанні диференційованих показників енергетичної, протеїнової, макроелементної, амінокислотної, мікроелементної поживності кормів за видами тварин, що гарантує оптимізацію кормової бази з врахуванням вимог до годівлі кожного виду тварин;

- окреслено схему розвитку ринку комбікормів, яка передбачає організацію кооперативних утворень з вирощування комбікормової сировини, виробництва комбікормів і їх реалізацію, створення підсобних господарств при комбікормових підприємствах, запропоновано авторську методику визначення економічної ефективності їх функціонування.

- розроблено для підсобного господарства комбікормового підприємства економіко-математичну модель, яка дає можливість комплексно оптимізувати обсяг і структуру комбікормової сировини та інших видів кормів, виявити нестачу в них окремих елементів поживності і запропонувати рецептурний склад комбікормів для її покриття.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень є науковою основою для:

- методики планування кормовиробництва і розвитку тваринництва в аграрних формуваннях, що дозволяє одночасно оптимізувати як кормовиробництво, так і розвиток тваринництва;

- удосконалення методики розрахунку оптимальних раціонів годівлі тварин диференційовано за групами і періодами їх утримання на підставі оптимізації кормовиробництва у господарстві;

- налагодження роботи комбікормових підприємств і створення ринку комбікормів.

Розроблені в роботі і впроваджені в господарствах оптимізаційні моделі задач застосовуються в навчальному процесі з курсу “Математичне програмування і моделювання виробничих систем в сільському господарстві” та “Прогнозування і планування” (довідка №01-35-01/2 від 10 жовтня 2002 р.) і можуть бути використані як зразок обласними і районними дорадчими службами для планування кормовиробництва і розвитку тваринництва в господарствах різних типів.

Рекомендації автора прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської області (довідка №01-16/778 від 12 вересня 2002 р.), управлінням сільського господарства і продовольства Жовківського району Львівської області (довідка №192/А від 19 жовтня 2002 р.). Основні положення роботи знайшли практичне втілення у діяльності сільськогосподарського кооперативу ім. Б.Хмельницького Жидачівського району Львівської області (довідка №256 від 19 вересня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація - самостійна наукова праця. Наукові результати, викладені автором в дисертації, одержані особисто. З праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано ті ідеї і положення, що належать особисто здобувачу. Конкретний внесок здобувача в спільних працях вказано у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету (1994-2001рр.), на науковій конференції, присвяченій 140-річчю заснування Львівського державного сільськогосподарського інституту (Львів, 1996 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях: “Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу” (м. Львів, 1999 р.), “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м. Львів, 2001 р.) та “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 2002 р.).

Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліковані у 14 працях, з яких 6 - наукові статті у фахових виданнях, 4 - тези і матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій - 6,33 друк. арк. (з них особисто автора - 3,81 друк. арк.), в т.ч. у фахових виданнях - 1,9 друк. арк., з них особисто автора - 1,38 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, виконана на 171 сторінці комп'ютерного тексту, з них: 156 с. - основний текст, в тому числі 30 таблиць, 11 рисунків; 15 с. - список використаних літературних джерел, що містить 177 позицій; 20 додатків на 108 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні основи організації кормової бази” - висвітлені наукові основи організації кормової бази, роль та основні напрями інтенсифікації кормовиробництва як основної складової кормової бази.

У дисертації обґрунтовано, що визначальною умовою при розрахунку потреби і виробництва кормів та організації кормової бази є наукова організація годівлі сільськогосподарських тварин. Організація годівлі тварин базується на встановленні потреб останніх в різних елементах поживності кормів, необхідних для нормальної життєдіяльності тварин і виробництва тваринницької продукції, основними з яких є вміст енергії, протеїну, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, вітамінів. Крім того, наукова організація годівлі тварин вимагає врахування не лише вмісту, але й певного співвідношення окремих макро- і мікроелементів у раціонах тварин. Низький та незбалансований рівень годівлі економічно невигідний, оскільки спричиняє перевитрати кормів, праці тваринників, засобів утримання. Саме тому запровадження оптимальної повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин є не лише важливою внутрігосподарською проблемою, але й має суттєве соціально-економічне значення. Вирішення цих питань неможливе без з'ясування суті наукової організації кормової бази.

Проведений аналіз різних точок зору на сутність поняття кормової бази дозволив дійти висновку, що вона включає склад, якість кормових ресурсів, систему їх виробництва і використання. Основну кількість кормів господарства одержують за рахунок власного виробництва, передовсім польового. Продуктивність кормової площі орних земель значно вища, ніж природних кормових угідь. Частину кормів і кормових добавок одержують від промислових підприємств і технічної переробки. Особливе місце в кормовій базі посідає комбікормова промисловість. Вказані особливості ставлять високі вимоги до організації кормової бази, які успішно можна задовольнити лише на наукових засадах.

Автор вважає, що наукова організація кормової бази, тобто її оптимізація, випливає з вимог до наукової організації сільськогосподарського виробництва в цілому і повинна відповідати умовам господарювання та спеціалізації тваринництва, реально забезпечувати баланс між рівнем виробництва кормів належного структурного складу і потребою в них тварин, бути стійкою до впливу несприятливих кліматичних та інших внутрішніх і зовнішніх чинників, а також забезпечувати: нормальну фізіологічну діяльність організму тварин і досягнення максимальної продуктивності; високу продуктивність кормової площі та максимальну економічну ефективність тваринництва.

Встановлено, що ріст потреби тваринництва в кормах, обмеженість розмірів кормової площі зумовлюють необхідність інтенсифікації власного кормовиробництва як основи кормової бази.

До останнього часу основний шлях інтенсифікації кормовиробництва пролягав через підвищення урожайності за рахунок поліпшення агротехніки вирощування та виведення продуктивніших сортів кормових культур.

Дослідженнями доведено, що рівень інтенсивності кормовиробництва залежить не лише від урожайності. Суттєвий вплив на нього має структура кормової площі. Тому, не применшуючи значення агробіологічних чинників, автор вважає, що важливим напрямом інтенсифікації кормовиробництва є його оптимізація, яка враховує комплекс чинників і заходів у галузі.

У роботі окреслено схему показників економічної ефективності оптимального варіанта інтенсифікації кормовиробництва (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема показників економічної ефективності кормовиробництва

Як видно із рис.1 основними показниками економічної ефективності кормовиробництва є розмір і структура кормової площі, її продуктивність, обсяг і структура виробництва кормів, продуктивність праці в кормовиробництві і собівартість кормів, виробництво продукції тваринництва та її економічна ефективність. Усі вони розраховуються взаємоузгоджено між собою в єдиній системі, вираженій через економіко-математичну модель.

Розмір і структура кормової площі в поєднанні з її продуктивністю обумовлюють обсяг виробництва, структуру фондів і навпаки. У свою чергу, обсяг фуражних фондів і виробництва продукції тваринництва взаємозалежні і взаємообумовлюють один одного. Рівень показників ефективності тваринництва залежить від рівня продуктивності праці в кормовиробництві та собівартості кормів і одночасно ставить певні вимоги до них, а значить впливає на структуру кормової площі та фуражних фондів.

У другому розділі - “Сучасний стан розвитку тваринництва і кормовиробництва в господарствах різних виробничих форм і типів” - викладені результати дослідження розвитку тваринництва в аграрних формуваннях, кормових ресурсів, їх розмірів і структури, використання кормів та їх економічної оцінки.

Недосконалість організації переходу до нових форм власності і господарювання в агропромисловому комплексі спричинила значне скорочення чисельності поголів'я тварин, зниження їх продуктивності, а відтак зменшення виробництва всіх видів тваринницької продукції (табл.1).

Таблиця 1

Показники ефективності розвитку тваринництва

Показник	Усі категорії господарств	Сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські	Господарства населення
	1995-1999 рр.	2000 р.	1995-1999 рр.	2000 р.	1995-1999 рр.	2000 р.
На 100 га сільськогосподарських угідь: чисельність умовного поголів'я	80,0	74,5	34,4	19,8	163,7	128,3
Вироблено і реалізовано, ц: молока	769,2	809,6	193,8	194,4	1829,0	1503,0
м'яса великої рогатої худоби в живій масі	57,8	45,9	36,3	15,4	96,4	75,9
Свинини (на 100 га ріллі)	33,5	39,6	2,9	1,6	108,6	82,2
Рівень рентабельності (збитковості), % молока	-36,72	-12,7	х	х	х	х
м'яса великої рогатої худоби	-50,0	-51,4	х	х	х	х
свинини	-58,9	-56,9	х	х	х	х

Дослідженнями встановлено, що за останні 10 років у господарствах Львівщини чисельність поголів'я великої рогатої худоби скоротилось на 48,4%, в тому числі корів - на 16,8%, свиней - на 32,1%. Чисельність тварин у перерахунку на умовне поголів'я зменшилось за цей час майже на 34%.

Особливо різке скорочення чисельності тварин загалом у всіх категоріях господарств відбулось в першій половині 90-х років, що обумовлено змінами в агропромисловому комплексі, зокрема появою нових форм господарювання. Зокрема ці зміни відчутні в сільськогосподарських підприємствах за рахунок яких формувався приватний сектор. Найкраща ситуація складається в господарствах населення. У 1995 році спад у тваринництві дещо сповільнився, однак контраст між різними формами господарювання зберігся й надалі.

Найбільше скорочення поголів'я тварин за період з 1995 р. до 2000 р. спостерігається в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фермерські, незважаючи на те, що насиченість його тут дуже низька.

Зменшення чисельності поголів'я тварин та зниження їх продуктивності в більшості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств спричинилось до незадовільного стану виробництва продукції тваринництва, особливо м'яса. Виключення становлять господарства населення, в яких має місце збільшення виробництва всіх видів тваринницької продукції, особливо яловичини і молока.

У роботі обґрунтовано, що основною причиною значного скорочення чисельності поголів'я тварин і виробництва продукції тваринництва та зниження рентабельності галузі є недостатній рівень виробництва та використання кормів на годівлю тварин (табл. 2). Порівняння показників ефективності розвитку тваринництва в табл.1 і показників стану кормовиробництва в табл. 2 свідчить про залежність першого від другого.

За аналізований період обсяг згодованих кормів загалом за всіма категоріями господарств скоротився більш як на 20%. Ріст відбувся лише в господарствах населення - на 18,3%. Але він покрив третину загального зменшення. Із сумарної кількості згодованих кормів понад 95% складають корми власного виробництва.

Досліджено, що виробництво власних кормів зменшилось на 29,2% загалом у всіх категоріях господарств, на 74,4% - у сільськогосподарських підприємствах і лише в господарствах населення збільшилось на 12,7%. При цьому спад виробництва кормів у всіх підприємствах, крім господарств населення, відбувся як за рахунок скорочення кормової площі, так і, особливо, за рахунок зниження її продуктивності. Так, у господарствах усіх категорій чинник скорочення кормової площі обумовив 3,4%, а чинник зниження продуктивності - 18,7% зменшення кількості вироблених кормів, у сільськогосподарських підприємствах - відповідно 35,7% і 38,7%. У господарствах населення збільшення виробництва кормів відбулось за рахунок розширення кормових площ на 54,3% і зменшення за рахунок зниження урожайності на 41,6%.

Надзвичайно низька продуктивність гектара кормової площі, що є результатом як незначної урожайності культур, так і нераціональної структури посівної кормової площі. Виняток становлять господарства населення, але й тут цей рівень повинен бути вищим. Розширення загальної кормової площі на 54,3%, причому в більшій мірі за рахунок посівів на корм - 35,5%, супроводжується зниженням рівня її продуктивності з 55,2 ц корм. од. до 40,3 ц корм. од., тобто на 44,8 %.

Таблиця 2

Основні показники стану кормовиробництва

Показник	Усі категорії господарств	Сільськогосподарські підприємства, включаючи фермерські	у т.ч. фермерські	Господарства населення
	1995р.	2000р.	1995р.	2000р.	1995р.	2000р.	1995р.	2000р.
Витрачено кормів на годівлю тварин, тис. ц корм. од.	30476	24182	12740	3198	187	162	17736	20984
у т.ч. власних кормів	29581	23017	11845	3030	187	155	17736	19981
Кормова площа, тис. га	896,4	865,3	575,0	369,5	5,7	26,7	321,4	495,8
в т.ч. посівна, %	55,6	50,6	61,0	47,8	78,9	65,9	45,8	52,6
Використано ріллі для кормовиробництва, %	58,3	53,1	55,2	40,5	39,5	40,9	67,1	67,2
Продуктивність кормової площі, ц корм. од.	33,0	26,6	20,6	8,2	32,8	5,8	55,2	40,3
Згодовано кормів на 1 ум. гол., ц корм. од.	26,3	24,2	27,4	24,2	40,6	21,7	25,5	24,2

Вкрай недостатній рівень забезпеченості тварин кормами - 24-27 ц кормових одиниць на умовну голову - поєднується з незбалансованістю раціонів годівлі через погіршення структури фуражних фондів, особливо зменшення частки концентрованих кормів до 14-16%, в складі яких комбікормів мізер.

Усі ці чинники призвели до значних перевитрат кормів на виробництво одиниці тваринницької продукції, а в поєднанні з високою собівартістю (собівартість центнера кормових одиниць власних кормів складає в останні роки близько 20 грн., купованих - понад 35 грн.) - до збитковості галузей тваринництва.

У дисертації опрацьовано питання економічної оцінки кормових культур. За умови використання методу математичного моделювання для оптимізації кормової бази немає потреби робити порівняльну економічну оцінку культур за виходом кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць, використання інтегральних індексів і за ними надавати перевагу тим чи іншим культурам. Замість цього в обмеження економіко-математичної задачі потрібно записувати вміст у розрахунку на прийняту одиницю виміру кожного виду корму тих поживних речовин, за якими балансується виробництво і потреба в кормах, а також затрати праці, коштів тощо. У результаті розв'язання задачі буде визначено оптимальний вміст кожного виду корму в загальному їх виробництві.

У третьому розділі - “Обґрунтування оптимальної структури кормової бази” - з'ясовано необхідність використання економіко-математичного моделювання у плануванні кормової бази в сільськогосподарських підприємствах, розроблено методику оптимального планування виробництва і використання кормів в основних виробничих типах господарств та запропоновано створення ринку комбікормів як одного з важливих чинників оптимізації кормової бази.

В організації кормової бази має місце багатоваріантність. Отримання ж найкращого (оптимального) варіанта з точки зору прийнятого показника економічної ефективності з врахуванням всіх суттєвих технологічних та економічних умов і вимог можливе лише при використанні економіко-математичного моделювання і комп'ютерної техніки. Більше того, моделювання дозволяє реалізувати системний підхід, який в кінцевому підсумку зумовлює не лише підвищення ефективності кормовиробництва і тваринництва, але й оптимізує комплексний розвиток господарства. У роботі обґрунтовано підходи до постановки задач і критерії оптимізації кормової бази, які найбільше відповідають сучасним виробничим умовам і завданням господарювання. кормовий науковий годівля тварина

Оптимальне планування кормової бази здійснено на матеріалах найбільш розповсюджених форм сучасних сільськогосподарських підприємств. У задачі, розробленій для кооперативу ім. Б. Хмельницького Жидачівського району Львівської області, поставлено завдання оптимізувати поголів'я тварин за видами і статево-віковими групами, площі посіву культур на корм диференційовано для окремих видів тварин за періодами утримання водночас з оптимізацією товарних галузей рослинництва. Такий підхід дає можливість оптимізувати виробничу структуру всього господарства, кормову базу, після розв'язання задачі розрахувати оптимальні раціони годівлі кожної із груп тварин окремо на стійловий і пасовищний періоди. У задачі використано 98 основних змінних величин, на які накладено 118 обмежень. Мета задачі полягає у максимізації прибутку.

Умови задачі забезпечують: використання виробничих ресурсів, передовсім земельних угідь; оптимальний розмір товарних галузей рослинництва і тваринництва; баланс виробництва і використання кормів за видами тварин і періодами їх утримання (при визначенні елементів поживності для кожного виду тварин враховувались наукові вимоги до годівлі тварин, висвітлені в першому розділі дисертації); дотримання належної структури фуражних фондів; основні агротехнічні умови вирощування сільськогосподарських культур; оптимальну структуру стада тварин; повне використання побічної продукції рослинництва; отримання можливо максимальної суми вартості товарної продукції та мінімальної суми матеріально-грошових витрат.

Розв'язання задачі за трьома варіантами, що відрізняються між собою чисельністю реалізованих у 2-місячному віці поросят та відгодівельного поголів'я свиней, дало відповідь на всі поставлені питання і засвідчило високу ефективність оптимізації кормовиробництва (табл. 3).

Таблиця 3

Економічна ефективність кормовиробництва в господарстві ім. Б. Хмельницького Жидачівського району Львівської області (за оптимальним розв'язанням задачі)

Показник	1 варіант	2 варіант	3 варіант
Продуктивність 1 га кормової площі, ц корм. од.	54,6	54,9	55,1
Собівартість 1 ц корм. од., грн.	12,77	12,70	12,67
в т.ч.: у стійловий період	15,76	15,65	15,61
у пасовищний період	9,29	9,28	9,27
Припадає на 1 га с.-г. угідь, грн.: товарної продукції	1962,3	1957,4	1955,5
прибутку	593,1	586,3	583,5
Рівень рентабельності, %	43,3	42,7	42,5

Господарство може здійснювати свою діяльність за будь-яким з цих варіантів залежно від попиту ринку на поросят та м'ясо-ковбасні вироби, які випускає господарський цех з переробки м'ясної продукції.

Необхідність оптимізації кормовиробництва і зміцнення кормової бази в повній мірі стосується і фермерських господарств, які в даний час цілком спроможні ефективно функціонувати і розв'язувати продовольчу проблему.

Для реалізації постановки задачі вибрано ферму Б.О. Кушпіта (Жовківський район Львівської області), яка репрезентує найбільш розповсюджений тип господарств молочно-м'ясного напряму розвитку. Господарство утримує 50 корів з певною кількістю молодняку. У задачу включено 91 змінну невідому величину і 111 обмежень.

До цього часу в задачах з оптимізації кормовиробництва при заданій чисельності поголів'я тварин найбільш прийнятним критерієм оптимальності був показник мінімізації кормової площі або інших ресурсів. Автор доводить доцільність та ефективність розв'язання подібних задач у два етапи за різними критеріями оптимальності (табл. 4).

На першому етапі цільова функція забезпечувала мінімізацію кормової площі за двома варіантами, які відрізнялися структурою стада худоби. Максимальний рівень рентабельності, який досягається на цьому етапі, становить 30% за обома варіантами.

На другому етапі розв'язання задачі за 3-6 варіантами критерієм оптимальності прийнято максимум прибутку. Варіанти відрізнялися між собою обмеженнями щодо кормової площі та структури стада. У всіх чотирьох варіантах рівень рентабельності значно вищий, ніж у перших двох, хоч за умовою задачі не задавався. Доцільність та ефективність двоетапного розв'язання задачі особливо яскраво засвідчують показники четвертого і шостого варіантів, в умови яких введені обмеження кормової площі першого і другого варіантів на першому етапі розв'язання.

Таблиця 4

Основні результативні економічні показники за оптимальним розв'язанням у фермерському господарстві Б.О. Кушпіта (Жовківський район Львівської області)

Показник	Варіанти
	1	2	3	4	5	6
Кормова площа, га	70	65	84	65	73	70
Продуктивність 1 га кормової площі, ц корм. од.	51,7	51,5	48,9	50,9	49,2	51,6
Поголів'я корів, гол.	50	50	50	50	50	50
Відгодівля молодняку до 18 міс., гол.	14	-	38	-	14	14
Вартість товарної продукції на 1 га, грн.	1380	1395	1286	1385	1321	1380
Собівартість 1 ц корм. од., грн.	12,2	12,2	9,9	10,2	10,0	10,2
Рівень рентабельності, %	30	30	47,3	44,7	46,4	44,4

Результати розв'язання задачі за всіма варіантами дали відповіді на запитання, якими мають бути: оптимальна кормова площа для утримання 50 голів корів разом з певним поголів'ям молодняку; оптимальна структура стада тварин, вік реалізації ремонтного молодняку; оптимальна структура кормової площі та фуражних фондів для годівлі тварин у пасовищний і стійловий періоди; продуктивність гектара кормової площі; собівартість одиниці вироблених кормів; сума прибутку; рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва; підхід до постановки задачі та обґрунтування критерію оптимальності при моделюванні кормової бази.

У дисертаційній роботі підкреслюється, що оптимізація кормової бази тісно пов'язана з виробництвом і використанням комбікормів, без яких немислимий інтенсивний розвиток тваринництва. Комбікормові підприємства для налагодження виробництва необхідного обсягу високоякісних комбікормів хоч повільно, але починають пристосовуватися до сучасних ринкових умов. Для цього зараз необхідно передовсім активізувати роботу щодо створення підсобних господарств при комбікормових підприємствах, організації кооперативних утворень з вирощування комбікормової сировини, виробництва комбікормів та їх реалізації.

Доцільність та ефективність створення підсобних господарств пропонується оцінювати за показником сукупного рівня рентабельності для комбікормового підприємства і його підсобного господарства, який враховував би вартість спожитих комбікормів і вартість виробленої товарної продукції тваринництва за цінами реалізації на ринку, власну комбікормову сировину за собівартістю, закуплені білкові, мінеральні та вітамінні добавки за фактичними цінами придбання, комбікорми, спожиті в тваринництві підсобного господарства, за собівартістю їх виготовлення на заводі:

де Е - сукупний рівень рентабельності; - відповідно вартість згодованих комбікормів і товарної продукції тваринництва, грн.; - відповідно матеріально-грошові витрати заводу на виробництво комбікормів і підсобного господарства на виробництво тваринницької продукції, грн.

На прикладі підсобного господарства “Жирівське” комбікормового підприємства “Гніздичів” Жидачівського району розроблена оптимізаційна модель задачі, розв'язання якої визначило площі вирощування зернофуражних і кормових культур; обсяг і структуру сировини для виробництва комбікормів; обсяг виробництва соковитих, грубих і зелених кормів; нестачу окремих елементів поживності у кормах власного виробництва, яку необхідно покрити за рахунок введення в комбікорми куплених добавок; рецептурний склад і вміст елементів поживності в комбікормах за періодами згодовування; поголів'я тварин і виробництво продукції тваринництва; матеріально-грошові витрати, вартість товарної продукції тваринництва, прибуток.

Розроблена методика оптимізації кормової бази підсобного господарства може бути використана в господарствах-учасниках кооперації з поправками на їх спеціалізацію.

Організація кооперативних утворень має успіх лише тоді, коли є матеріальна зацікавленість кожного учасника кооперації. Автор вважає, що важливим елементом матеріальної вигоди є оцінка сировини власного виробництва, яку господарства постачають комбікормовому підприємству. Пропонується комбікормову сировину, що поступає з господарств на комбікормове підприємство, зараховувати в заліковій масі і на основі цього визначати обсяг відпуску комбікормів. За основу встановлення норми отоварювання зернофуражних культур слід приймати вміст в них обмінної енергії, ефективність якої є різною для окремих видів тварин. Відпускну ціну на комбікорми необхідно встановлювати щорічно при складанні бізнес-плану, враховуючи, що вона має передбачати покриття затрат підприємства на переробку сировини, придбання добавок та утворення відповідних нагромаджень.



ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне узагальнення і запропоноване вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з оптимізації кормової бази в аграрних формуваннях та створення ринку комбікормів.

Результати дослідження дають підстави для наступних висновків.

Перехід до виробництва в умовах багатоукладності спричинив скорочення поголів'я тварин, зниження продуктивності і зменшення виробництва тваринницької продукції. Звідси, основний вектор організаційно-економічних заходів у тваринництві має бути спрямований на збільшення поголів'я худоби та птиці і на підвищення його продуктивності.

Основною причиною занепаду тваринницьких галузей є різке зменшення валового виробництва кормів у господарствах всіх категорій, погіршення структурного складу фуражних фондів, зниження рівня кормозабезпеченості тварин. Різко зменшилась частка концентрованих кормів, особливо комбікормів. Для ефективного розвитку тваринництва в кожному сільськогосподарському підприємстві повинна бути науково обґрунтована стабільна кормова база, основою якої є власне кормовиробництво. Оскільки подальше розширення площ під кормовими культурами є проблематичним, то надзвичайно важливим питанням інтенсифікації кормовиробництва на сучасному етапі є оптимізація структури кормової площі, виробництва і використання кормів.

Одним з важливих резервів оптимізації кормової бази повинен бути повноцінний ринок комбікормів, який мав би забезпечити попит на високоякісну в широкому асортименті та доступну за вартістю продукцію. Це можна здійснити переважно через відновлення і розширення кооперативних утворень та організацію підсобних господарств при комбікормових підприємствах. Успішному функціонуванню цих утворень сприятиме запровадження взаємовигідних економічних відносин між виробниками і споживачами комбікормів.

Планування кормовиробництва повинно базуватися на використанні методу математичного моделювання, який забезпечує баланс виробництва кормів та їх потреби на основі наукових вимог щодо годівлі тварин з врахуванням особливостей вмісту інгредієнтів поживності в раціонах різних видів і груп тварин.

Застосування методу математичного моделювання і використання комп'ютерної техніки забезпечує системний підхід, при якому якнайтісніше збалансовується не лише виробництво і використання кормів, але й забезпечується раціональне використання земельних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потенційних можливостей тварин, що в кінцевому підсумку дозволяє підвищити економічну ефективність виробництва як у галузі, так і загалом у господарстві.

Для забезпечення ефективності розрахунку виробництва кормів проектно-розрахунковим методом до цього часу рекомендується використовувати різні показники порівняльної економічної оцінки кормових культур. За умови використання методу математичного моделювання замість визначення порівняльної оцінки в обмеження задачі слід вводити вміст поживних речовин, за якими балансується виробництво, і використання кормів в розрахунку на прийняту одиницю виміру кожного їх виду.

Планування виробництва і використання кормів необхідно здійснювати диференційовано за періодами утримання, видами й групами тварин, оскільки раціони годівлі розраховуються окремо на пасовищний і стійловий періоди і, крім того, в різні періоди забезпеченість кормів окремими елементами поживності неоднакова.

Якщо з технічних причин немає можливості в одній комплексній моделі розв'язати питання виробництва кормів і раціонів годівлі тварин за статево-віковими групами і періодами утримання, то на підставі результатів розв'язання задачі з оптимізації кормовиробництва можна складати задачі щодо розподілу вироблених кормів між статево-віковими групами тварин і раціонів їх годівлі за періодами утримання.

В економіко-математичних задачах, в яких оптимізується одночасно кормовиробництво, тваринництво та виробництво товарної рослинницької продукції, необхідно так формулювати цільову функцію, щоб у ній була відображена оптимальність в цілому у господарстві і критерієм виступав показник, який максимізує цільову функцію (найбільш придатним є максимум прибутку).

При оптимізації кормової бази для заданого поголів'я тварин розв'язувати економіко-математичну задачу доцільно в два етапи. На першому за критерій оптимальності приймати мінімум кормової площі, на другому - максимізувати прибуток.

Аналіз та економічну оцінку варіантів розв'язання задачі з оптимізації кормовиробництва доцільно здійснювати за показниками: виробництва кормів в розрахунку на гектар кормової площі, вартості одиниці корму, вартості товарної продукції і прибутку на гектар кормової площі, рівня рентабельності виробництва в розрізі окремих галузей і у господарстві в цілому.

Забезпеченість енергетичної одиниці корму найважливішими елементами поживності при цьому обов'язкова згідно з постановкою задачі.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Підручники та навчальні посібники

Кадюк З.С., Сибаль Я.І. Економіко-математичне моделювання використання кормів: Навчальний посібник. - Львів: ЛДАУ, 2000. - 57 с., 3,5 друк. арк., в т.ч. автора 1,75 друк. арк.

Особистий внесок: опрацьовано підходи до постановки задачі, критерії оптимальності, сформульовані умови в задачі з оптимізації раціону годівлі високопродуктивних корів з врахуванням 20 елементів поживності, диференційованих за лактаційними періодами.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Сибаль Я.І. Економіко-математичне моделювання раціонів годівлі високопродуктивних корів з використанням всіх інгредієнтів поживності // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 1998. - №4. - С.333-337. - 0,19 друк. арк.

Кадюк З.С., Сибаль Я.І. Математичне формулювання задач виробництва і використання кормів з врахуванням наукових вимог до годівлі тварин // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 1999. - №6. - С. 278-280. - 0,16 друк. арк., в т.ч. автора 0,08 друк. арк.

Особистий внесок: формалізовано наукові вимоги щодо годівлі тварин в задачах з оптимізації кормовиробництва.

Черняк В.Т., Сибаль Я.І. Використання економіко-математичного моделювання в оптимізації кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2000. - №7(2). - С.296-302. - 0,4 друк. арк., в т.ч. автора 0,2 друк. арк.

Особистий внесок: опрацьована методика ув'язки розвитку тваринництва і кормовиробництва з раціонами годівлі тварин.

Сибаль Я.І. Оптимізація кормової бази в аграрних формуваннях // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2000. - №7(2). - С.291-296. - 0,31 друк. арк.

Кадюк З.С., Сибаль Я.І. Оптимізація розвитку тваринництва і кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2001. - №8. - С.350-358. - 0,47 друк. арк., в т.ч. автора 0,23 друк. арк.

Особистий внесок: обґрунтовано використання одночасно в одній задачі різних показників енергетичної та інших елементів поживності в розрізі видів тварин.

Сибаль Я.І. Оптимізація розміру і структури кормової площі та фуражних фондів у молочно-товарному фермерському господарстві // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2002. - №9. - С.286-292. - 0,375 друк. арк.

Статті в інших виданнях

1. Черняк В.Т., Сибаль Я.І. Моделювання процесів виробництва і використання кормів в оптимізаційних економіко-математичних задачах // Проблеми розвитку агропромислового комплексу західноукраїнського регіону: Зб. наук.пр. - Львів, 1995. - С.102-105. - 0,2 друк. арк., в т.ч. автора 0,1 друк. арк.

Особистий внесок: проаналізовано і зроблено оцінку способів ув'язки кормовиробництва з раціонами годівлі тварин.

2. Сибаль Я.І. Оптимізація виробництва і використання кормів у спеціалізованих молочно-товарних фермерських господарствах // Економічний вісник Львівського державного сільськогосподарського інституту. - 1995. - №1. - С.63-65. - 0,09 друк. арк.

3. Сибаль Я.І. Економіко-математичне моделювання раціонів годівлі молочного стада в пасовищний період // Економічний вісник Львівського державного сільськогосподарського інституту. - 1996. - №2. - С.178-181. - 0,19 друк. арк.

Тези і матеріали доповідей

1. Кадюк З.С., Черняк В.Т., Сибаль Я.І. Моделювання оптимального використання заготовлених кормів на стійловий період у господарстві // Тези звітної конференції викладачів та аспірантів за наслідками науково-дослідної роботи, Львів, 13-20 квітня 1993 року. - Львів, 1994.- С.99-100. - 0,07 друк. арк., в т.ч. автора 0,02 друк. арк.

Особистий внесок: обґрунтована структура моделі задачі оптимізації заготовлених кормів, окремі способи її формалізації.

2. Сибаль Я.І. Деякі методичні особливості економіко-математичного моделювання раціонів годівлі корів // Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи: Тези наукової конф., присвяченої 140-річчю заснування Львівського державного сільськогосподарського інституту, Львів, 4-5 вересня. - Дубляни, 1996. - С. 171-172. - 0,06 друк. арк.

3. Сибаль Я.І. Методичні підходи в економіко-математичному моделюванні кормової бази селянських (фермерських) господарств // Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу: Тези Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Євгена Храпливого, Львів, 28-30 вересня 1999 року. - Львів, 1999. - С.90-91. - 0,12 друк. арк.

4. Кадюк З.С., Сибаль Я.І. До питання економічної оцінки кормових культур // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали Міжнародної наук.-прак. конф., присвяченої 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, Львів, 25-27 вересня 2002 р. - Т.2. - Львів, 2002. - С.346-349. - 0,19 друк. арк., в т.ч. автора 0,09 друк. арк.

Особистий внесок: запропонована методика використання показників оцінки кормових культур в економіко-математичних моделях задач з оптимізації кормовиробництва.



АНОТАЦІЯ

Сибаль Я.І. Оптимізація кормової бази в аграрних формуваннях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК.- Тернопільська академія народного господарства. - Тернопіль, 2003.

Розглядаються теоретичні і методологічні питання годівлі тварин і організації кормової бази, оптимізації виробництва і використання кормів стосовно наукових вимог до годівлі. Обґрунтовуються наукові підходи до постановки та методика формалізації задач з оптимізації виробництва і використання кормів в основних типах господарств, економічної оцінки кормових культур.

Розроблено економіко-математичні задачі з оптимізації кормової бази і розвитку тваринництва в кооперативному, фермерському господарствах та підсобному господарстві комбікормового підприємства. Окреслено окремі аспекти ринку комбікормів.

Опрацьовано методики визначення доцільності та ефективності створення підсобних господарств при комбікормових підприємствах та оцінки комбікормової сировини, яку постачають для переробки на комбікорм господарства-учасники кооперативних утворень.

Ключові слова: кормова база, кормовиробництво, годівля тварин, економіко-математичне моделювання, оптимізація, ринок комбікормів.



АННОТАЦИЯ

Сыбаль Я.И. Оптимизация кормовой базы в аграрных формированиях.- Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК.- Тернопольская академия народного хозяйства. - Тернополь, 2003.

В диссертации рассмотрена экономическая сущность кормовой базы, раскрыто понимание научной ее организации и оптимизации, базирующееся на соответствии условиям хозяйствования и специализации животноводства, научном подходе к определению потребностей экономической эффективности как животноводства, так и хозяйства в целом, устойчивости влиянию внутренних и внешних факторов.

Исследования современного состояния развития животноводства и кормовой базы позволили установить, что в период перехода к новым формам собственности и хозяйствования в агропромышленном комплексе произошло значительное уменьшение поголовья животных, снижение их продуктивности, сокращение производства животноводческой продукции. К тому же отрасль стала убыточной.

Установлено, что показатели развития животноводства тесно коррелируют с показателями состояния кормовой базы, которая характеризуется низкой продуктивностью кормовой площади, неудовлетворительным объемом и нерациональной структурой фуражных фондов, высокой себестоимостью кормов.

Обосновывается, что интенсификация собственного кормопроизводства, как основной составной кормовой базы, является главным направлением ее оптимизации. Производство и потребность в кормах должны быть сбалансированы по содержанию энергии, протеина, углеводов, жиров, минеральных веществ, витаминов с учетом особенностей каждого вида животных. Это возможно только с помощью применения метода математического моделирования и ЭВМ. Интенсификация кормопроизводства должна проектироваться не только на превалирующие в настоящее время биологические и технологические факторы, но не в меньшей степени и на оптимизацию кормовой площади, объема и структуры фуражных фондов.

В работе приведена схема показателей экономической эффективности оптимального варианта интенсификации кормопроизводства.

Накопленный опыт и основательное исследование теории и практики экономико-математического моделирования позволили предложить оригинальные модели оптимизации кормопроизводства для трех различных форм хозяйствования.

В задаче, разработанной для кооперативного хозяйства им. Б. Хмельницкого Жидачевского района Львовской области, оптимизиру...