Податкова політика та економічний розвиток регіонів: теорія, методологія, практика

Також вдосконалено методику аналізу фінансової стійкості регіонів. Крім традиційних показників (коефіцієнтів структури та автономії), застосовано метод кластерного аналізу, що дав змогу виділити регіони з високою і низькою часткою власних доходів місцевих бюджетів і прослідкувати тенденцію до їх зростання в останні роки.

Значну увагу приділено пошуку резервів для зростання частки власних доходів територіально-адміністративних одиниць у структурі місцевих бюджетів. Використання дисперсійного аналізу, побудова та розрахунок регресійних моделей лінійного типу дали змогу зробити такі висновки:

В Україні, незважаючи на прийняття Бюджетного кодексу, відсутній чіткий, законодавчо закріплений розподіл повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування з відповідним закріпленням джерел для формування фінансової бази місцевих бюджетів. Сьогодні остаточно не завершено процес розподілу об'єктів загальнодержавної і комунальної власності між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Використання комунальної власності (передача її в оренду) повинно стати додатковим джерелом надходження коштів до місцевих бюджетів.

До основних додаткових джерел формування податкової бази органів місцевого самоврядування належить розвиток малого бізнесу. Суб'єкти малого підприємництва, згідно з чинним законодавством, здебільшого сплачують податки в тому регіоні, де формується їх податкова база.

Позики органів місцевого самоврядування як важливий інструмент наповнення доходів місцевих бюджетів майже не використовуються в Україні. Основна причина цього криється у наслідках кризи, що мала місце на фондовому ринку восени 1998 р. Попит на цінні папери органів місцевого самоврядування майже відсутній, з одного боку, через дефіцит інвестиційного, принаймні легалізованого, капіталу в межах країни, а з іншого - він зумовлений кризою довіри серед інвесторів.

Розподіл трансфертів із застосуванням формульного підходу - позитивний крок на шляху вдосконалення міжбюджетних відносин. Однак проведене дослідження показало, що і вирівнювальні властивості трансфертів, і, відповідно, їх ефективність у динаміці, погіршуються. Частково це можна пояснити впливом нормативних чинників, однак основна причина, на нашу думку, полягає в прийнятті суб'єктивних рішень щодо перерозподілу коштів. Цей висновок підтверджує також аналіз системи податкових пільг, збільшення яких тільки призводить до нерівномірності розподілу податкового тягаря.

У п'ятому розділі “Удосконалення податкової політики в контексті регіонального розвитку та фінансової стійкості” розкрито основні напрями удосконалення податкової політики з метою забезпечення економічного зростання регіонів. Встановлено, що для стимулювання динамічного зростання регіонів, зниження міжрегіональних та внутрішньорегіональних диспропорцій у рівнях розвитку, подолання суперечностей у бюджетно-податковій сфері необхідно активно впроваджувати регіональну податкову політику, яка б сприяла зростанню власних доходів місцевих бюджетів, реальному зниженню податкового навантаження на суб'єкти господарювання, обґрунтованому призначенню податкових пільг, покращанню процесів адміністрування податків.

На основі проведеного дослідження визначено, що регіоналізація податкових процесів - об'єктивне явище, яке дозволяє: а) сконцентрувати фінансові ресурси певних регіонів для вирішення важливих місцевих проблем; б) більш ефективно реалізувати стимулюючу функцію податкової системи; в) покращити адміністрування податків і цим сприяти накопиченню в регіонах фінансового капіталу; г) здійснювати ефективний аудит та контроль за дотриманням податкового законодавства на регіональному і місцевому рівнях тощо.

Обґрунтована доцільність удосконалення регіональної податкової політики шляхом реалізації двох груп заходів. До першої групи належать заходи, спрямовані на удосконалення місцевих податків і зборів як важливого джерела власних доходів місцевих бюджетів. Реорганізація оподаткування місцевими податками та зборами повинна бути спрямована насамперед на забезпечення фінансовими ресурсами сільських, селищних та міських бюджетів. Дослідження показали, що абсолютна більшість коштів від загальної суми місцевих податків і зборів по Україні надходить до бюджетів великих міст, у той час як кількість цих міст у загальній чисельності населених пунктів, де є місцеві бюджети, незначна. Частка ж місцевих податків і зборів у дохідній частині абсолютної більшості сільських і селищних бюджетів на сьогодні не досягає навіть одного відсотка.

До основних напрямів удосконалення системи оподаткування місцевими податками і зборами віднесено:

Розширення в розумних межах (з урахуванням реальних можливостей, місцевих умов, а також набутого досвіду, в тому числі й історичного) у законодавчому порядку як переліку місцевих податків і зборів, так і повноважень органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження і справляння. Подано пропозиції щодо переліку місцевих податків і зборів та обґрунтовано доцільність їх впровадження у регіонах України.

Поширення практики надання радам права самостійно визначати (з числа встановлених законом) перелік місцевих податків і зборів, які з найбільшою ефективністю будуть справлятися на відповідній території, та відмовлятися від тих, що не мають відповідної бази оподаткування. Цим реально забезпечуватиметься принцип правової, організаційної, матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством України - один з основних принципів місцевого самоврядування, зафіксований у Конституції України (ст. 140 ч. 1), Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 4).

Для зміцнення доходів місцевих бюджетів доцільно переглянути перелік загальнодержавних податків і окремі з них перевести в розряд місцевих. Зокрема, це стосується податку на прибуток підприємств. При цьому Державний бюджет не зазнає суттєвих втрат, оскільки в різні роки відрахування від прибутку підприємств до місцевих бюджетів становили від 70 до 100 відсотків.

Основу системи оподаткування місцевими податками і зборами повинні складати майнові податки: податок на майно, податок на транспортні засоби. До позитивних рис податку на майно слід віднести те, що нерухомість не може бути переміщена, а тому можливі регіональні відмінності у ставках податку не викликають небажаних наслідків. Разом з тим, організувати ефективне майнове оподаткування непросто, оскільки при цьому виникають проблеми щодо повного охоплення об'єктів оподаткування, точної оцінки їх вартості та дієвого механізму стягнення податку.

Друга група заходів передбачає реформування організаційної структури органів державної податкової служби, яка є одним з основних засобів створення ефективних технологій адміністрування податків в Україні. Діюча сьогодні організаційна структура ДПС має ряд недоліків. По-перше, вона є досить централізованою системою, основними ієрархічними рівнями якої є державний, регіональний (область, автономна республіка), міський та районний рівні управління. По-друге, відсутність децентралізації під час адміністрування податків призводить до виконання центральним органом ДПС України не властивих йому функцій (наприклад, списання податкового боргу, прийняття рішень щодо окремих платників податків тощо). По-третє, наявний неефективний розподіл функцій і процедур між структурними підрозділами податкової служби, а також окремими працівниками. Усунення зазначених недоліків в існуючій організаційній структурі ДПС України потребує проведення ряду заходів щодо її удосконалення.

Згідно з Програмою модернізації державної податкової служби України до 2013 р. передбачається укрупнення нині існуючих обласних податкових адміністрацій і створення на їх основі податкових округів. Враховуючи результати дослідження, у першу чергу тісний взаємозв'язок між оподаткуванням та економічним розвитком регіонів, ми дійшли висновку, що за основу виділення податкових округів має бути взята система економічного районування країни. При формуванні податкових округів необхідно врахувати такі критерії: їх територіальну цілісність; чисельність населення; рівень економічного розвитку; обсяг податкового потенціалу; кількість великих платників податків.

Вважаємо, що реформування організаційної структури податкових органів було б більш доцільним та ефективним, якби воно взаємоузгоджувалося з бюджетною та адміністративною реформами. Тим більше, що в науковій літературі провідні вчені нашої держави пропонують затвердити на офіційному державному рівні нову схему соціально-економічного районування України і ввести в систему територіального управління регіональним розвитком рівень управління соціально-економічним районом. Це значно покращило б ситуацію із справлянням податків, сприяло б фінансовому оздоровленню і соціально-економічному розвитку країни та її регіонів.

Введення ланки територіального управління на рівні соціально-економічних районів має ще один позитивний момент на шляху забезпечення регіонального розвитку і фінансової стійкості регіонів, а саме: створення двох рівнів фінансового вирівнювання на зразок зарубіжних країн - центрального і регіонального, та формування в них відповідних фондів: центрального - на рівні держави, регіонального - на рівні соціально-економічного району. Вказані фонди могли б формуватися за рахунок частини загальнодержавних податків і зборів, а також внесків територій з високим рівнем податкоспроможності (Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Львівської областей тощо).

Значну увагу відведено прогнозуванню податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Нині розробка прогнозів в основному здійснюється відповідно до експертних оцінок залежно від очікуваного на наступний період обсягу бази оподаткування, методи обрахунку якої не тільки не забезпечують достатньої точності прогнозних показників, але й унеможливлюють визначення кількісної оцінки похибки прогнозних значень і, відповідно, ступінь ризику запропонованих прогнозів. Використання сучасних моделей аналізу числової інформації (лінійного тренду, моделі ARIMA) для прогнозування податкових надходжень на наступний рік дало змогу підтвердити прогнозовані показники.

Висновки

У дисертації науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади регіонального розвитку та оподаткування в їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, і на цій основі визначено поняття “регіональна податкова політика”; обґрунтовано необхідність виділення регіональної податкової політики у самостійний напрям регіональної політики розвитку; виявлено і розкрито зміст фіскальних суперечностей у бюджетно-податковій сфері; розвинуто теоретичну концепцію формування РПП, що базується на розподілі податкових повноважень між органами державної та місцевої влади; розроблено пропозиції щодо удосконалення регіональної податкової політики з метою висхідного соціально-економічного зростання регіонів та забезпечення їх фінансової стійкості.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

Практика державної розбудови і завдання щодо подальшого поглиблення ринкових трансформацій у країні вимагають створення цілісної та послідовної концепції реформування податкової системи на основі її децентралізації. Це зумовлює необхідність обґрунтування загальної стратегії розвитку податкової політики, спрямованої на підсилення її фіскально-регулюючих функцій та розмежування між державою і регіонами зобов'язань щодо механізмів реалізації оподаткування. Визначальну роль у цих процесах відіграє регіональна податкова політика, від якої значною мірою залежить економічне зростання регіонів, їх привабливість для отримання прибутків господарюючими суб'єктами і населенням.

Визначено, що “регіональна податкова політика” - це система заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. РПП об'єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання. Така політика включає діяльність місцевих органів влади у сфері оподаткування шляхом встановлення місцевих податків і зборів, обліку їх платників, об'єктів, пільг, термінів сплати і механізму оподаткування, а також контроль за своєчасністю перерахування коштів у державний та місцевий бюджети з урахуванням інтересів самих регіонів. Вона, як і всі інші аспекти податкової політики, повинна виходити із загальнодержавних інтересів і враховувати природні, економічні, соціальні та екологічні особливості розвитку регіонів. Саме таким чином РПП сприяє комплексному підходу до розв'язання соціально-економічних проблем країни в цілому і, разом з тим, доповнює, конкретизує державну політику регіонального розвитку у розрізі територіально-адміністративних одиниць.

Доведено, що в системі виділених принципів РПП, які повинні бути враховані при формуванні та реалізації РПП, у контексті даного дослідження одним з основних є принцип територіальної справедливості оподаткування. Відповідно до нього кожен регіон має забезпечувати надходження податкових ресурсів до бюджетів усіх рівнів за результатом діяльності платників податків з урахуванням потенційних можливостей та інтересів регіону. На нашу думку, ефективність системи оподаткування залежить від реалізації всіх можливостей та ресурсів регіону зі сплати податків з урахуванням його життєвих інтересів, тобто вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутних втрат для соціально-економічного розвитку самого регіону, процесів відтворення в ньому, вирішення економічних, соціальних, екологічних проблем.

Існуюча сьогодні практика визначення кошика доходів територіально-адміністративних одиниць на основі індексу податкоспроможності не дає достовірної науково обґрунтованої оцінки податкових можливостей регіону.

На нашу думку, індикатором об'єктивної оцінки податкоспроможності регіонів для цілей регіонального розвитку в Україні може слугувати індекс податкового потенціалу (ІПП), визначення якого ґрунтується на врахуванні реальних змін у ВДВ галузей економіки регіону та використанні системи поправочних коефіцієнтів для аналізу податкового навантаження на її галузеву структуру. Розрахунок ІПП важливий також для забезпечення територіальної справедливості в оподаткуванні, об'єктивності надання фінансової допомоги регіонам з боку держави, прогнозування податкових платежів і встановлення більш реальних контрольних показників розрахунку рівня бюджетного забезпечення територіально-адміністративних одиниць.

Адекватне відображення всієї складності процесів економічного розвитку з погляду їх пріоритетного впливу на формування податкоспроможності та величину податкового потенціалу регіонів вимагає порівняльного аналізу системи показників. Саме зіставлення регіонів за рівнем економічного розвитку, податкоспроможністю, податковим навантаженням та обсягами трансфертів дозволяє зробити висновки щодо територіальної справедливості в оподаткуванні та доцільності надання фінансової допомоги з боку держави. Адже області з близьким індексом економічного розвитку, розрахованим з урахуванням ступеня їх готовності до ринкових перетворень, повинні бути в однакових умовах щодо податкового пресингу, обсягів трансфертів.

У результаті проведеного порівняльного аналізу виявлено, що в Україні досить високе податкове навантаження характерне для регіонів з низьким рівнем економічного розвитку та податкового потенціалу, і навпаки, регіони, які характеризуються високим рівнем регіонального розвитку, сплачують порівняно незначні обсяги податкових платежів, що суперечить принципам справедливості і нейтральності в оподаткуванні. Спостерігається невідповідність і в наданні фінансової допомоги регіонам у вигляді трансфертів. Такі суперечності викликані надмірною централізацією бюджетних рішень; недосконалістю методики розрахунку прогнозних показників податкових надходжень у місцеві бюджети, низьким рівнем забезпечення місцевих бюджетів власними доходами, неефективним перерозподільним механізмом ВВП, зокрема при наданні преференцій як галузям, так і регіонам; відсутністю об'єктивної оцінки податкоспроможності регіонів, що перешкоджає реалізації ефективної регіональної податкової політики.

Встановлено, що регіони мають різні стартові можливості щодо економічного зростання. Це, в свою чергу, зумовлює суттєві відмінності в масштабах їх податкоспроможності та вимагає застосування регіонально диференційованого підходу при задіянні фінансових механізмів державного регулювання. Держава, надаючи систематичну фінансову допомогу депресивним регіонам з метою забезпечення, перш за все, соціально-економічної стабільності, повинна дбати і про підтримку регіонів пріоритетного розвитку, що мають усі можливості для прискореного зростання, однак через відсутність належних фінансових ресурсів неспроможні їх реалізувати. Це потребує науково обґрунтованого підходу до визначення обсягів фінансової допомоги таким адміністративно-територіальним одиницям з боку держави з урахуванням їх галузево-конкретизованих потреб.

Доведено, що міжрегіональні відмінності в структурі податкових надходжень значною мірою пов'язані з рівнем промислового розвитку регіонів і галузевою структурою промисловості. Разом з тим, результати проведеного аналізу оподаткування найефективніших галузей виробництва в абсолютних і відносних показниках свідчать про дискримінаційний характер ставлення держави до підприємств рентабельних галузей. Це призводить до того, що найефективніші підприємства не зацікавлені у розширенні обсягів своєї легальної діяльності, а отже, й у збільшенні робочих місць. У результаті реалізації державою такої податкової політики в економіці України протягом останніх років збільшується кількість нерентабельних підприємств. Зростання обсягів недоїмки з платежів до бюджету зумовлює ситуацію, при якій доходи держави перерозподіляються на користь неефективних підприємств, що дозволяє їм і надалі продовжувати свою діяльність, незалежно від показників її економічної ефективності. Згідно з вищезазначеним, напрями удосконалення регіональної податкової політики повинні спрямовуватись на підвищення інвестиційної привабливості тих галузей національної економіки в регіонах, які є і можуть бути конкурентоспроможними, у т. ч. за рахунок розвитку інноваційного потенціалу держави, активізації процесів детінізації економіки.

Максимальне обмеження переліку податків, які входять до кошика доходів і враховуються при визначенні трансфертів (згідно з положеннями Бюджетного кодексу), не сприяє зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної податкової бази і підриває основи фінансової стійкості регіонів. Показник фінансової стійкості регіонів характеризує співвідношення між обсягами власних джерел фінансування дохідної частини місцевих бюджетів і величиною наданих трансфертів. Визначення показника фінансової стійкості як на поточний момент, так і на перспективу має важливе загальнодержавне значення. Це пов'язано, перш за все, з тим, що перехід до ринкових принципів господарювання вимагає зменшення рівня втручання держави у процес перерозподілу новоствореного продукту. Держава повинна забезпечувати за рахунок надання трансфертів місцевим бюджетам мінімальний, економічно обґрунтований рівень життя населення в регіонах, тобто гарантувати мінімальні державні соціальні стандарти усім членам суспільства.

Встановлено, що органи місцевої влади недостатньо використовують можливості щодо збільшення власних доходів за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких у структурі доходів місцевих бюджетів досить низька. Стримуючим негативним фактором у процесі їх впровадження є вільний підхід органів місцевого самоврядування до виконання законодавства про місцеві податки і збори. Ряд місцевих рад під час прийняття рішень щодо введення зазначених податків і зборів не затверджують відповідні положення з чітким визначенням кола платників, ставок податків і зборів, термінів їх сплати, пільг, відповідальності платників за несвоєчасну їх сплату тощо. При доопрацюванні проекту Податкового кодексу при визначенні переліку місцевих податків і зборів за основу необхідно взяти нову ідеологію оподаткування місцевими податками і зборами з урахуванням існуючого світового досвіду, а саме: закріплювати за регіоном лише ті податки і збори, на формування податкової бази яких можуть впливати органи місцевого самоврядування і які фактично забезпечують стійкі, стабільні джерела доходів місцевих бюджетів. Тому для вдосконалення місцевого оподаткування пропонується встановлення двох груп місцевих податків: тих, що повністю регламентуються органами центральної влади, і тих, що самостійно встановлюються місцевою владою. Враховуючи те, що сьогодні в Україні місцеві податки і збори практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функцій, оскільки місцеві ради, в першу чергу найбільш масові - сільські і селищні, що складають 91 % від загальної кількості місцевих рад, - не мають жодного серйозного об'єкта оподаткування, основу місцевого оподаткування повинні складати майнові податки. Як різновид місцевих, доцільно також розглядати, на нашу думку, податок на прибуток підприємств, що суттєво підвищить дохідну базу місцевих бюджетів у зв'язку із змінами оподаткування фізичних осіб.

Одним з важливих напрямів ефективного податкового реформування в цілях регіонального розвитку є удосконалення організаційно-територіальної структури органів державної податкової служби України шляхом об'єднання податкових адміністрацій областей і створення на їх базі податкових округів. Запропоновано за основу їх формування взяти мережу економічних районів України. Сучасне економічне районування України побудоване з максимальним урахуванням природних, соціальних, економічних умов території і найбільш адекватно відображає особливості сучасного регіонального розвитку, формування податкової бази і податкового потенціалу територіально-адміністративних одиниць. Критеріями для виділення податкових округів визначено: 1) територіальну цілісність; 2) рівень економічного розвитку; 3) обсяг податкового потенціалу; 4) кількість платників податків; 5) чисельність населення.

Введення на базі економічного району нової ланки управління у системі державної податкової служби України є важливим для удосконалення територіальної структури оподаткування, систематизації податкових надходжень, зокрема уникнення значної кількості зустрічних фінансових потоків. Як правило, кожен економічний район об'єднує як високо-, так і слаборозвинені області. Територіальний перерозподіл фінансових ресурсів допоможе зняти з держави значну частину функцій щодо податкових стягнень і передати ці функції областям, які є провідними у тих чи інших економічних районах. Це позитивно позначиться на розвитку їх периферійних територій та дозволить суттєво пом'якшити територіальну несправедливість у фінансовому забезпеченні регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Тарангул Л.Л. Оподаткування та регіональний розвиток. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. - 286 с. (15,5 д.а.) (рецензія: Даниленка А.І. Актуальні проблеми регіональної податкової політики // Фінанси України. - 2003. - № 9. - С. 144-147).

2. Соціально-економічні процеси: методологія дослідження та управління їхнім розвитком / Мельник П.В., Максименко І.А., Старостенко Г.Г., Тарангул Л.Л., Фащевський М.І., Немченко М.П. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. - 451 с. (16,2 д.а.) (особистий внесок: глава 3 “Соціально-економічна систематизація процесів життєдіяльності населення України” - С. 344-348 - (0,2 д.а.), глава 5 “Наукові засади визначення регіональної політики соціально-економічного розвитку України”. - С. 403-433 (1,5 д.а.).

3. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Економічні райони України: - Посібник. К.: ВАТ “Книжкова друкарня наукової книги”, 1999. - 205 с. (18,2 д.а.) (особистий внесок: Вступ, розділ 1; підрозділи 1.1-1.5, розділ 2; підрозділи 2.1-2.4 (6 д.а.).

4. Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. Розміщення продуктивних сил: Посібник. - К.: ВАТ “КТНК”, 2000. - 264 с. (8,0 д.а.) (особистий внесок: розділ 1 “Теоретичні та методологічні основи і загальні умови розміщення продуктивних сил”. - С. 8-87 (3,6 д.а.).

5. Про податки і збори населенню України: Навчальний посібник / Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В., Лєкарь С.І., Зайцев В.І., Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. - К.: ВАТ “КТНК”, 2000. - 182 с. (1,5 д.а.) (особистий внесок: розділ 8 “Місцеві податки і збори”. - С. 143-155 (1 д.а.).

6. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Регіональна політика України і роль в ній податкової політики // Вісник податкової служби України. - 1997. - № 11. - С. 5-7 (особистий внесок: обґрунтування завдань регіональної економічної політики та її складових - фінансової, податкової).

7. Тарангул Л.Л. Тенденції економічного розвитку України в перехідний до ринкових відносин період // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 1998. - № 1. - С. 36-40.

8. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Фактори фінансової стійкості регіонів // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні // Зб. наук. праць. - Луцьк: Ред.-вид. від. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. - С. 154-156 (особистий внесок: визначення фінансової стійкості та шляхів її забезпечення).

9. Тарангул Л.Л. Економічне співробітництво України з Європейським Союзом у контексті розвитку її зовнішньої функції // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 1998. - № 2. - С. 47-50.

10. Тарангул Л.Л. Система економічного районування України (історичний аспект) // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 1999. - № 2. - С. 40-46.

11. Тарангул Л.Л. Удосконалення міжбюджетних відносин - важливий напрям фінансової стійкості регіонів України // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 2000. - № 1. - С. 94-98.

12. Тарангул Л.Л. Інвестиційний бюджет - важливий інструмент інвестування виробництва в Україні та її регіонах // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 1999. - № 3 (6). - С. 89-92.

13. Тарангул Л.Л. Регіональна податкова політика: зміст та особливості її реалізації // Фінанси України. - 2000. - № 10. - С. 9-13.

14. Тарангул Л.Л. Категорія національного багатства в контексті Концепції економічного розвитку // Науковий вісник: Зб. наук. праць Українського фінансово-економічного інституту. - Ірпінь: УФЕІ, 2000. - № 2. - С. 20-26.

15. Тарангул Л.Л. Основні напрями удосконалення законодавчої бази оподаткування місцевими податками і зборами // Економіст. - 2001. - № 3. - С. 18-22.

16. Тарангул Л.Л. Податкова база регіонів України та фактори її формування // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2001. - № 1 (11). - С. 71-79.

17. Тарангул Л.Л., Максименко І.А. Механізми забезпечення інвестиційної активності засобами економічної діяльності держави // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - 2000. - № 4 (10). - С. 5-13 (особистий внесок: аналіз фондового ринку в Україні як важливого механізму забезпечення інвестиційної активності).

18. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Формування економічного простору України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми Європейської інтеграції і транскордонної співпраці: Зб. наук. праць: У 2 т. / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. - Львів-Луцьк: Вежа, 2001. - Т. 1. - С. 233-239 (особистий внесок: визначення основних напрямів розширення бази оподаткування).

19. Тарангул Л.Л., Солдатенко О.В. Перспективи удосконалення регіональної податкової політики // Торгівля, комерція, підприємництво. Ринкова інфраструктура: суть, функція та побудова (Львівська комерційна академія): Зб. наук. праць. - Львів: ЛКА, 2001. - С. 269-273 (особистий внесок: визначення змісту регіональної податкової політики та методологічних підходів до створення міжобласних податкових округів).

20. Тарангул Л.Л. Економічний розвиток регіону: теоретичні аспекти // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2001. - № 3. - С. 5-11.

21. Тарангул Л.Л. Фактори формування регіональної політики // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - № 2 (16). - С. 7-17.

22. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Удосконалення податкових відносин в умовах переходу України до постіндустріального розвитку // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - № 4. - С. 45-48 (особистий внесок: визначення основних цілей реформування податкових відносин в Україні на засадах постіндустріалізму).

23. Тарангул Л.Л. Вивчення рівнів соціально-економічного розвитку // Науковий вісник Волинського державного університету. - 2001. - № 8. - С. 218-223.

24. Тарангул Л.Л., Костіна Н., Сучок С. Застосування автоматних моделей для прогнозування податкових надходжень // Економіст. - 2002. - № 2. - С. 36-39 (особистий внесок: визначення мети, основних завдань для прогнозування податкових надходжень до бюджетів за допомогою автоматної моделі).

25. Тарангул Л.Л. Теоретичні основи регіональної податкової політики // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - № 3 (17). - С. 33-42.

26. Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Руденко Л. Концептуальні засади переходу України до постіндустріального суспільства // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. - Ірпінь: АДПСУ, 2003. - № 1 (19). - С. 5-17 (особистий внесок: обґрунтування завдань для переходу України до постіндустріального суспільства).

27. Тарангул Л.Л. Оцінка податкоспроможності регіону // Фінанси України. - 2003. - № 6. - С. 7-14.

28. Тарангул Л.Л. Методичні підходи до оцінки податкових доходів регіону // Наукові праці: Зб. наук. праць НДФІ, 2003. - Вип. 1 (20). - С. 39-47.

29. Тарангул Л.Л. Категорія “податкоспроможність та її місце в системі соціально-економічних категорій регіональної політики” // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. - Вип. 109-110: Економіка. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 87-92.

30. Тарангул Л.Л. Державна регіональна податкова політика: зміст, принципи, завдання // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр. проф.-викл. складу і аспірантів. - К.: Знання України, 1998. - С. 299-306.

31. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Регіональна політика: зміст і основні напрями // Український географічний журнал. - 1997. - № 3. - С. 10-16 (особистий внесок: визначення основних напрямів реалізації регіональної фінансової політики).

32. Тарангул Л.Л. Принципи переходу податкової служби до регулюючих функцій в контексті Концепції сталого розвитку в Україні // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Зб. наук. праць / За матеріалами доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 21-23 травня 1998 р.) - Львів: ВАТ “Патент”, 1998. - Ч. 1. - С. 210-214.

33. Тарангул Л.Л. Регіональні аспекти удосконалення міжбюджетних відносин // Матеріали наук.-практ. конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. - Ірпінь: УФЕІ, 1999. - С. 321-325.

34. Тарангул Л.Л. Податкоспроможність регіонів України в контексті їх соціально-економічного розвитку. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації: Щорічник наук. праць / За матеріалами наук.-практ. конф. “Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації”. - Львів: НАН України, Ін-т регіональних досліджень, 2000. - Ч. 1. - С. 106-109.

35. Тарангул Л.Л. Деякі проблеми ефективної організації міжбюджетних відносин // Зб. наук. праць / За матеріалами наук.-практ. конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (грудень, 2000). - Ірпінь: УФЕІ, 2001. - Ч. II. - С. 75-78.

36. Тарангул Л.Л. Підходи до дослідження рівнів соціально-економічного розвитку регіонів в умовах ринкових перетворень // Міжнародна наук.-практ. конференція “Соціально-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України”. - К., 1999. - С. 40-42.

37. Тарангул Л.Л. Фінансова паспортизація регіонів як ефективний інструмент інформатизації податкового менеджменту // Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі”. - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - С. 77.

38. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Бюджетна політика у контексті переходу України до стратегії стійкого розвитку // Зб. наук. праць / За матеріалами наук.-практ. конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - С. 288-289 (особистий внесок: визначення шляхів підвищення збалансованості міжбюджетних відносин в Україні).

39. Тарангул Л.Л. Аналіз та прогноз податкових надходжень по областях України // Тези допов. ІІІ міжнар. наук.-практ. конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі”. - Ірпінь: АДПСУ, 2002. - Ч. I. - С. 117-118.

40. Тарангул Л.Л. Фінансова стійкість регіонів як фактор стабілізації їх соціально-економічного розвитку // Материалы межрегиональной научн.-практ. конф. “Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития”: Сб. научн. тр. / Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: Дон НУ, 2002 .- Вып. 8. - Ч. 2. - С. 66-72.

41. Тарангул Л.Л. RISK OF PLANNING UKRAINE BUDGET // Modelling and Analysis of Safety and Risk in Complex Systems. Saint-Petersburg, Russia, August 20-23. - 2003.

42. Тарангул Л.Л., Горленко І.О. Регіоналізація як важлива передумова висхідного соціально-економічного розвитку України // Матеріали наук.-практ. конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”, 30-31 травня. - Луцьк, 2003. - С. 236-237 (особистий внесок: поглиблено зміст поняття “регіоналізація”).

Размещено на Allbest.ru