Інвестиційні процеси в умовах соціально-економічних трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційні процеси в умовах соціально-економічних трансформацій

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі Україна переживає зламний період у своєму розвитку. Цілком змінюється устрій життя, сформований протягом багатьох десятиріч. Ці зміни проходять надзвичайно болісно, супроводжуючись глибокою кризою в усіх сферах життя. В багатьох наукових публікаціях порушені питання виходу з економічної кризи, поліпшення добробуту людей та побудови соціально ориєнтованої економіки. Пропозиції різноманітні, торкаються широкого спектру політичних, соціальних, економічних, правових та культурних сторін життєдіяльності людей. Багатокольорова палітра думок пояснюється грандіозністю завдань формування якісно нового суспільства, реалізація яких стосується інтересів кожного суб'єкту економічної діяльності. Між тим, як зазначено в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.», досягнення «стабільного економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у валовий внутрішній продукт, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення». У зв'язку з цим науково обгрунтоване і послідовно чітке управління інвестиційними процесами відіграє вагому роль у формуванні ринкової економіки.

Основною проблемою інвестиційних процесів у період ринкових трансформацій є недостатність фінансових ресурсів та обмежені можливості їх залучення. Ці проблеми притаманні й Україні. Ні вітчизняні, ні іноземні інвестори не поспішають вкладати свої кошти в реальну економіку. Нині першочергове завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів.

Удосконалення управління інвестиційними процесами вимагає рішучих дій держави як на макро - так і на мікрорівнях. Державне управління інвестиційними процесами обумовлює збереження робочих місць та пріоритетів, а також веде до підтримки часто збиткових, але дуже важливих для національної безпеки галузей і виробництв. Метою приватного управління інвестиційними процесами є, як правило, максимізація прибутку.

Необхідно зазначити, що в роботах Д. Богині, О. Гаврилюка, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, С. Захаріна, І. Лукінова, С. Мочерного, А. Пересади, С. Реверчука, В. Шовкалюка приділяється велика увага питанням активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Методологічною основою досліджень у цьому напрямку можуть служити роботи зарубіжних економістів, у яких розглядається широке коло питань, пов'язаних з економічним стимулюванням інвестицій, аналізом державної інвестиційної політики. Зокрема, можна відзначити роботи Т. Веблена, Л. Ерхарда, Дж.М. Кейнса, В. Ойкена, В. Парето, В. Рьопке, І. Фішера, Ф. Хайєка, А. Хансена, С. Харріса, Д. Хікса та інших економістів.

Необхідність ефективного використання інвестиційних ресурсів й збільшення їх обсягу, а також необхідність реалізації соціальних функцій інвестування визначають актуальність та значимість теми дисертаційного дослідження. Критичний огляд наукових робіт з проблем інвестування показав недостатню розробленість низки методологічних і теоретичних питань. Актуальність проблеми, її недостатня обгрунтованість, теоретична і практична значимість визначили вибір теми, цілі та задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, прграмами, темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної теми «Формування ринкової економіки в Україні» кафедри економічної теорії Донецького національного університету. Номер державної реєстрації 0198U005511.

Мета і задачі дослідження.

Метою дослідження є теоретичне обгрунтування та розробка механізму активізації інвестиційних процесів у трансформаційній України і визначення рекомендацій щодо його впровадження.

Досягнення цієї мети потребує вирішення таких логічно взаємопов'язаних задач:

розглянути інвестування як фактор нагромадження з методологічних позицій аналізу його ролі і місця в умовах трансформаційної економіки;

виявити специфіку соціально-економічного розвитку національної економіки і особливості інвестиційної складової в Україні у перехідний період;

проаналізувати методологічні підходи до формування системи мотивації інвестиційної діяльності на макро- і мікрорівнях в історичному аспекті світового розвитку ринкового господарства;

обґрунтувати роль державного регулювання інвестиційних процесів в українській економіці;

обґрунтувати та розробити механізм організації і стимулювання руху інвестиційних ресурсів в процесі формування промислово-фінансових груп;

дослідити напрямки активізації інвестиційної діяльності в Україні та визначити заходи покращення інвестиційного клімату в державі.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин, що виникають у процесі інвестиційної діяльності у трансформаційний період.

Об'єктом дослідження є інвестиційні процеси в умовах трансформаційної економіки України.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, вітчизняні й зарубіжні дослідження вчених-економістів з проблем інвестиційної діяльності в умовах ринкового реформування, законодавчі акти Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, статистична інформація, матеріали міжнародних і українських наукових конференцій.

Методологічні і теоретичні дослідження інвестиційних процесів у трансформаційній економіці засновані на принципах діалектики як загального методу пізнання. Для вирішення поставлених у дисертації задач використано низку методів, а саме: метод логічного узагальнення (у дослідженні інвестування як фактору нагромадження), системний і комплексний підходи (у дослідженні механізму оптимізації інвестиційної діяльності на макро- і мікрорівнях), аналіз і синтез (у дослідженні напрямів активізації інвестиційної діяльності), метод узагальнення даних і порівняльного зіставлення (у дослідженні особливостей інвестиційної складової в перехідний період), що забезпечило вірогідність отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів міститься у вирішенні задачі формування механізму активізації інвестиційних процесів в умовах соціально-економічних трансформацій, що має відображення у таких конкретних положеннях:

- на основі розгляду різних модифікацій поняття «інвестиції», уточнено його визначення й приведено авторську класифікацію інвестицій, що відповідає сучасним концепціям оцінки інвестиційної діяльності;

- розроблено механізм організації і стимулювання руху інвестиційних ресурсів в процесі формування промислово-фінансових груп; доведено, що їх формування є одним з перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності;

- запропоновано авторську концепцію ролі держави в інвестиційній сфері української економіки; аргументовано необхідність участі держави в розв'язанні задачі нагромадження інвестиційних ресурсів в Україні; проаналізовано протиріччя в інвестиційних процесах, що виникли в зв'язку з приватизацією, і запропоновано механізми, які пом'якшують їх;

- систематизовано методологічні підходи, що дозволяють провести відбір інвестиційних проектів; на базі аналізу методик оцінки ефективності інвестиційних проектів, що застосовуються, зроблено висновок про доцільність використання компаудінгової методики, що базується на нарощуванні грошових потоків;

- запропоновано заходи покращення інвестиційного клімату у державі, які сприятимуть залученню іноземних інвестицій в економіку України, а саме необхідно: забезпечити пріоритетність розвитку фінансового сектора економіки України при використанні іноземних позик і кредитів, удосконалити роботу по заключенню двосторонніх договорів про захист іноземних інвестицій, провести селективну інвестиційну політику.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що використання висновків та пропозицій щодо вирішення проблеми активізації інвестиційної діяльності у трансформаційній економіці буде сприяти:

активізації розвитку підприємницької діяльності, яка стимулює інвестиційні процеси;

відновленню та укріпленню економічного потенціалу України;

досягненню позитивних зрушень у поліпшенні добробуту населення країни.

Теоретичні положення дисертації можуть бути використані у практиці викладання курсів з інвестиційної діяльності, політичної економії, історії економічних учень, макроекономіки, державного регулювання економіки, оподаткування; при проведенні науково-дослідницької роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки та рекомендації докладалися на міжнародному науково-практичному семінарі «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины (региональный аспект)» (Слов'янськ, 2002); міжнародній науково-методичній конференції «Трансформація курсу «Економічний аналіз діяльності підприємства»» (Київ, 2002); міжнародній науково-практичній конференції «Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження» (Донецьк, 2002).

Публікації. По результатам досліджень опубліковано 8 наукових робіт загальним обсягом 3,6 друк. арк., в т. ч. 5 робіт у провідних фахових наукових виданнях, 3 роботи за матеріалами конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаної літератури, що містить 192 джерела. Загальний обсяг дисертації - 170 сторінок, в т. ч. 16 таблиць, 9 рисунків.

Основні положення дисертаційної роботи

інвестиційний ринок мотивація економіка

У «Вступі» доведено актуальність теми дисертації; визначено предмет і об'єкт дослідження, окреслено мету та задачі дослідження; анотовано елементи наукової новизни, обґрунтованої автором; розкрито практичне значення та зв'язок роботи з науковими програмами; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні аспекти дослідження інвестиційних процесів у трансформаційній економіці» розглянуто методологічні засади проблеми; наведено різноманітні визначення поняття «інвестиції», що відбиває множинність підходів до розуміння його економічної сутності. Значною мірою це зумовлено економічною еволюцією, специфікою конкретних етапів історико-економічного розвитку, пануючих форм і методів господарювання. Висновком такого аналізу є уточнення цього поняття, а саме: «інвестиції - це грошові кошти, майнові і інтелектуальні цінності, які вкладаються в будь-які види діяльності, спрямовані на отримання прибутку або соціального ефекту». Розкрито специфіку інвестування як фактора нагромадження; окреслено критерії класифікації та джерела інвестицій (табл. 1). Зроблено висновок, що основним джерелом інвестування є власні кошти підприємств, за рахунок яких здійснюється 66,3% всіх вкладень (2001 р.). За рахунок державного бюджету освоєно 6,4% загальних обсягів інвестицій, кошти місцевих бюджетів становили - 4,2% освоєних об'єктів в Україні, іноземних інвесторів - 4,4%, а за рахунок кредитів банку - 2,7%.

Аналіз джерел інвестиційних ресурсів та тенденцій їх формування підтверджує необхідність участі держави в рішенні задачі нагромадження і ефективного використання таких ресурсів у нашій країні. З цією метою необхідно:

- по-перше, створити умови для підвищення інвестиційної активності вітчизняних виробників. Основним способом реалізації цієї проблеми є механізм щадячого оподаткування. Його застосування дозволить підприємствам всіх форм власності збільшити обсяги виробництва, легалізувати прибутки, розширити власне виробництво. Зрештою це приведе до поповнення державного бюджету, підвищення прибутків громадян, зростання інвестиційної активності української економіки;

- по-друге, розробити механізм об'єктивної оцінки інвестиційних проектів, що дозволить поповнити державний бюджет і розширити інвестиційні можливості підприємств;

- по-третє, створити конкурентне інвестиційне середовище, як для інвесторів, так і для реципієнтів інвестиційних ресурсів. У цьому плані позитивним є міжнародний досвід по проведенню тендерів і конкурсів виконавців інвестиційних проектів;

- по-четверте, регулювати процентні ставки по банківських кредитах, що дозволить стимулювати направлення грошових коштів у виробництво (а саме там створюється справжнє багатство, що є матеріальною основою подальшого інвестиційного процесу);

- по-п'яте, розробити механізм захисту інтересів вітчизняних і іноземних інвесторів.

Таблиця 1. Класифікація форм інвестицій

На підставі статистичного аналізу виявлено особливості інвестиційної складової в Україні у перехідний період. Проведені дослідження сучасного процесу нагромадження свідчать про різке зниження інвестиційної активності. У 90-ті роки обсяг інвестицій в основні фонди у всіх формах власності і господарювання постійно зменшувався. Якщо в 1991 р. він становив 89,8%, то в 1997 р. - 21% і лише з 1998 р. ситуація повільно почала стабілізуватися і навіть виявилося незначне зростання інвестиційної активності (рис. 1).

Рис. 1. Індекси інвестицій в основний капітал

Зроблено висновок, що інвестиційна активність виступає основним імпульсом для майбутнього зростання виробничого потенціалу економіки, ефективного та збалансованого виробництва, а інвестиційна криза в економіці України перешкоджає реалізації як потенційних, так і дійсних можливостей трансформаційного періоду. З метою активізації інвестиційних процесів необхідно мобілізувати усі джерела інвестиційних ресурсів.

У другому розділі «Механізм оптимізації інвестиційної діяльності на макро- і мікрорівнях» наведено методологічні підходи до формування інвестиційної діяльності на макро - та мікрорівнях. На підставі аналізу методологічних основ інвестиційного процесу доведено, що виправданим є використання загальноекономічних категорій, розроблених неокласичним напрямом і втілених у концепції Дж.М. Кейнса. Цей апарат дослідження дозволив підійти до пізнання механізму інвестицій у динаміці та зробити висновок, що ефект від інвестиційної насиченості носить непрямолінійний характер.

Перехід до нового інвестиційного режиму пов'язаний з необхідністю розробки нової інвестиційної політики, адекватної економічним умовам, що змінилися. З метою придання економічному зростанню в Україні інвестиційного характеру, необхідно провести ряд узгоджених заходів, а саме:

розробити цілеспрямовану програму подолання платіжної кризи;

надати пільги комерційним банкам, що здійснюють інвестиційне кредитування;

розробити збалансований «бюджет розвитку»;

створити реальні механізми легалізації «тіньових» капіталів.

Посилення ролі держави у інвестиційній сфері української економіки повинно бути націлено на підвищення ефективності державної інвестиційної політики при зберіганні ринкових свобод і стимулюванні приватних інвестицій. Ступінь поширення державної участі має об'єктивні межі, обумовлені, з одного боку, реальними фінансовими можливостями, а з другого - задачею стимулювання приватних інвестицій. У зв'язку з цим розроблено модель ролі держави в інвестиційній сфері української економіки у перехідний період (рис. 2).

Обгрунтовано методи оцінки та міжрівневий критерій оптимізації ефективності інвестицій. В основі прийняття інвестиційних рішень повинна бути оцінка інвестиційних якостей передбачуваних об'єктів інвестування, яку відповідно до методики сучасного інвестиційного аналізу необхідно здійснювати по певному набору критеріальних показників ефективності.

Показники ефективності інвестицій дозволять оцінити інвестиційний об'єкт, що розглядається з позицій прийнятності для подальшого аналізу, зробити порівняльну оцінку ряду конкуруючих інвестиційних об'єктів і їх ранжування, здійснити вибір сукупності інвестиційних об'єктів, що забезпечують задане співвідношення ефективності і ризику.

Оцінка ефективності інвестицій є найбільш відповідальним етапом прийняття інвестиційного рішення, від результатів якого в значній мірі залежить реалізація мети інвестування. У свою чергу, об'єктивність і достовірність отриманих результатів багато в чому зумовлені методами аналізу, що використовуються.

Рис. 2. Схема реалізації інвестиційної функції держави

Зараз на практиці застосовують методику оцінки ефективності інвестиційних проектів, всі показники якої розраховуються на підставі грошових потоків, приведених до теперішнього часу шляхом дисконтування. Основою всіх розрахунків при інвестиційному аналізі є зіставлення витрат, які здійснюються сьогодні, і грошових надходжень, які можна отримати в майбутньому. Рівень окупності поточних витрат (інвестицій) майбутніми надходженнями визначає поточна вартість ануітету. Загальна поточна вартість визначається по формулі:

ЗПВ_a =У (МП_t / (1 + k)^t),

t=1 де ЗПВ_a - загальна поточна вартість ануітету; МП_t - майбутній платіж в кінці періоду t; k - необхідна (внутрішня) норма ефективності; n - число періодів (років), протягом яких в майбутньому поступить прибуток (грошові потоки) від нинішніх інвестицій.

Принципово новий методологічний підхід до розв'язання цієї проблеми базується не на дисконтуванні грошових потоків, а на їх нарощуванні (компаудінгу). У зв'язку з цим компаудінгова методика оцінки, що базується на приведенні всіх грошових потоків по проекту до майбутньої вартості, враховує всі фінансово-економічні процеси. Доведено, що саме така оцінка є найбільш прийнятною в умовах трансформаційної економіки.

У третьому розділі «Напрямки активізації інвестиційної діяльності в Україні», спираючись на великий статистичний матеріал, розкрито наслідки й суперечності приватизаційного процесу в Україні, запропоновано напрямки їх розв'язання. Визначено роль приватизації в активізації процесу залучення інвестицій.

З реформуванням відносин власності пов'язані структурні зрушення в економіці, інвестиційні можливості господарюючих суб'єктів та держави загалом, соціальна стабільність у суспільстві. Приватизація не забезпечила в повному обсязі тих соціально-економічних наслідків, на які розраховувало суспільство. Основними причинами зниження її ефективності є: глибока економічна криза в державі, нестабільність і недосконалість законодавчої бази, інвестиційна неспроможність і пасивність основної маси населення. Першочерговими задачами щодо удосконалення процесу приватизації виступають: забезпечення прозорості та поглиблення структуризації відносин власності, завершення грошової приватизації, державне сприяння залученню іноземного капіталу; перспективним напрямком активізації інвестиційної діяльності є формування промислово-фінансових груп. В зв'язку з цим запропоновано авторську модель організації та стимулювання руху інвестиційних ресурсів в умовах створення промислово-фінансових груп (рис. 3).

Задача державного регулювання полягає у посиленні позитивних моментів у діяльності промислово-фінансових груп і послабленні негативних. Необхідно спростити процедури реєстрації промислово-фінансових груп, надати групам пріоритетне право на придбання пакетів акцій підприємств, які входять у технологічний ланцюг. Слід розробити спеціальну державну програму сприяння формуванню промислово-фінансових груп відповідно з визначеними стратегічними пріоритетами.

Грунтуючись на дослідженні становища, що склалося в економіці країни, наведено напрямки покращення інвестиційного клімату у державі, які сприятимуть залученню іноземних інвестицій в Україну. Для активізації припливу іноземного капіталу необхідно в сфері міждержавних відносин забезпечити пріоритетність розвитку фінансового сектора економіки України при використанні іноземних позик і кредитів, зокрема з боку інвестиційних банків; удосконалити роботу по укладенню двосторонніх договорів про захист і зацікавленість іноземних інвестицій, про уникнення подвійного оподаткування.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що при обмежених можливостях економіки України щодо залучення іноземних інвестицій, раціональним є проведення селективної інвестиційної політики відносно різних сфер і об'єктів економіки. Потрібно забезпечити приплив інвестицій передусім в пріоритетні галузі економіки.

Для цього необхідно вирішити певне коло питань, а саме: по-перше, завершити створення цивілізованого правового поля; по-друге, забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність у суспільстві; по-третє, створити розвинену інфраструктуру, що сприятиме інвестиційному процесові.

Висновки

1. Термін «інвестиції» використовується у вітчизняній економічній літературі починаючи з 80-х років. В умовах адмінистративної системи управління економікою базовим поняттям інвестиційної діяльності були капітальні вкладення. Основні підходи до аналізу сутності капітальних вкладень - затратний та ресурсний - характеризували капітальні вкладення тільки з одного боку, а саме: з точки зору витрат на відтворення основних засобів або ресурсів, які використовують на такі цілі. У західній економічній літературі інвестиції традиційно трактувалися як будь-які вкладення капіталу з метою його збільшення у майбутньому.

У правовому аспекті інвестиції визначаються як грошові кошти, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, інші права, які мають грошову оцінку, права, які вкладають у об'єкти підприємницької чи іншої діяльності з метою одержання прибутку чи досягнення іншого корисного ефекту. Розвиток ринкового підходу до розуміння інвестицій обумовив їх розгляд у єдності ресурсів, вкладень і віддачі вкладених коштів, а також включення до складу об'єктів інвестування будь-яких вкладень, які дають прибуток.

2. З позиції структурного підходу інвестиції виступають як єдність суб'єктів, об'єктів та економічних відносин, пов'язаних з рухом інвестицій. Роль інвестицій в економіці проявляється у їх впливі на зростання обсягу виробництва і зайнятості, структурні зрушення, розвиток галузей та сфер господарства. Зміни обсягу чистих інвестицій згідно з ефектом мультиплікатора призводять до наростаючих змін доходів в економіці.

3. Стимулювання джерел внутрішніх та зовнішніх інвестиційних потоків на макро - та мікрорівнях можливе за рахунок кредитних основ бюджетного фінансування інвестицій, нової амортизаційної політики, посилення ролі довгострокових кредитів комерційних банків, використання ресурсів фондового ринку, пільгового режиму іноземного інвестування. Регулювання фінансових і натурально-речових співвідношень інвестиційних потоків здійснюється з урахуванням динамічної пропорційності суспільного відтворення. Досягнення цієї мети повинно кореспондуватись з реалізацією промислової, кредитно-грошової, фіскальної політики.

4. Специфіка інвестиційного процесу в період переходу української економіки до ринкових відносин об'єктивно зумовлена впливом факторів, які суттєво модифікують реалізацію загальних закономірностей інвестиційного процесу. Глибока економічна криза, що охопила в умовах перехідного періоду всі сфери господарства, включаючи інвестиційну, активізувала чинники, які блокували інвестиції. Суттєву роль у розгортанні інвестиційної кризи 90-х років відіграла політика економічного реформування, підгрунтям якої стала монетаристська концепція без урахування конкретних економічних умов України. Економічна криза щодо інвестиційних процесів проявилася у такому: глубокому спаді обсягів інвестицій; скороченні сукупного інвестиційного потенціалу; негативних зрушеннях у функціональній, галузевій та регіональній структурах інвестицій; зниженні ефективності використання інвестицій.

Несталість позитивних зрушень, що визначилися за останні роки у інвестиційній сфері, пов'язана з тим, що фундаментальні причини економічної нестабільності не ліквідовано. До них належать: структурні перекоси в економіці, низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів, висока ступінь зносу активної частини основного капіталу, нестабільне фінансове становище підприємств, низький рівень платоспроможного інвестиційного попиту, неефективність механізму капіталізації заощаджень.

Для вирішення цих проблем необхідний поступовий перехід від монетарних дій до лібералізації, ураховуючи поточне становище української економіки та досвід закордонних країн.

5. Перехід до ринкової моделі інвестування пов'язаний з розподілом функцій держави і підприємств у інвестиційному процесі, диверсіфікацією інвестиційного капіталу по формах та видах джерел з переваженням приватного інвестиційного капіталу над державним, зростанням різноманітних суб'єктів та об'єктів інвестування. Ці процеси обумовлюють зрушення в структурі джерел фінансування інвестицій у бік зниження частки бюджетних асигнувань і зростання частки власних коштів підприємств, приватних інвестицій та позичених коштів.

6 Здійснюючи відбір інвестиційних проектів із залученням іноземних інвесторів необхідно вибирати ті проекти, наслідком реалізації яких вирішувалася б низка стратегічних задач, а саме: зміцнення економічного потенціалу держави; досягнення позитивних зрушень в покращенні добробуту населення, а надалі - наближення до європейського рівня споживання матеріальних благ; забезпечення потенційно активного торгового балансу та валютно-фінансової незалежності України; зменшення залежності України від монопольного імпорту окремих видів сировини, продуктів, напівфабрикатів; зменшення екологічного навантаження на навколишне середовище.

Пріоритетні напрямки та галузі для іноземного інвестування необхідно розглядати, маючи за мету створення розвинутого національного виробництва та експортного потенціалу. Слід також ураховувати, що пріоритетні напрямки інвестиційного співробітництва з нерезидентами повинні бути узгоджені з загальною моделлю розвитку української економіки, явними конкурентними перевагами, глобальними тенденціями динаміки попиту та пропозиції у світі.

7. Вітчизняні розробки в області методів оцінки ефективності інвестицій базуються на принципах, що широко використовуються у світовій практиці. До них належать: визначення стратегії фінансування інвестиційного проекту; урахування результатів аналізу фінансового стану підприємств та ринку; оцінка ефективності інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку; сумірність різночасових показників інвестуємого капіталу та грошового потоку за допомогою дисконтування.

Однак існує і новий методологічний підхід щодо оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, який базується не на дисконтуванні, а на нарощуванні грошових потоків, тобто на приведенні всіх грошових потоків по проекту до майбутньої вартості. Така методологія ураховує всі фінансово-економічні процеси, тому вона уявляється найбільш сприятливою для української економіки.

8. Перехід до нового інвестиційного режиму пов'язаний з необхідністю розробки нової інвестиційної політики, адекватної економічним умовам, що змінилися. Основними напрямками сучасної національної інвестиційної політики вважаються:

перехід від беззворотнього фінансування підприємств до кредитування їх на умовах платності і повернення;

зберігання ролі держави як інвестора в області найважливіших виробництв, соціальної сфери, суспільно значущих об'єктів;

посилення контролю за цільовим витраченням коштів державного бюджету, спрямованих на інвестиції;

використання централізованих інвестицій на реалізацію ефективних проектів, що швидко окуповуються; поширення практики їх часткового фінансування;

стимулювання приватних та іноземних інвестицій;

надання державних гарантій.

Державна підтримка інвестиційної сфери в умовах переходу до ринкової економіки передбачає зростання не стільки обсягів централізованих джерел, скільки значення державних гарантій для приватних інвесторів. Бюджетне фінансування інвестиційної діяльності повинно будуватися на принципах визначення пріоритетних напрямків, найбільш важливіших на сучасному етапі розвитку економіки.

9. Одним з напрямків реструктурування реального сектора є створення умов для становлення великих корпоративних структур, інтеграції науково-технічного, виробничого, фінансового та торговельного капіталів, стимулювання створення промислово-фінансових груп. Великі корпорації здатні виступити стратегічними партнерами держави у проведенні реформ, взяти на себе функції організації діяльності та забезпечення інвестиційного процесу у найважливіших народно-господарських сферах.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Терещенко С.А. Инвестиционная привлекательность и источники инвестиционных ресурсов // Финансы, учёт, банки. Сборник научных трудов. Под общ. ред. д. э. н., проф. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2000. - С. 219-223.

2. Терещенко С.А. Некоторые аспекты финансового анализа предприятий с позиций стратегического инвестора // Финансы, учёт, банки. Сборник научных трудов. Под общ. ред. д. э. н., проф. Егорова П.В. - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2001. - С. 251-256.

3. Терещенко С.А. Приоритетные направления иностранного инвестирования // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2002. - С. 596-598.

4. Терещенко С.А. Стимулирование становления промышленно-финансовых групп в Украине, как основы активизации инвестиционных процессов // Модели управления в рыночной экономике. (Сб. науч. тр.) Общ. ред. и предис. Ю.Г. Лысенко, Донецкий нац. ун-т. - Донецк: ДонНУ, 2002. - Вып. 5. - С. 80-88.

5. Терещенко С.А. Государственное регулирование инвестиционных процессов // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 504-506.

Размещено на Allbest.ru