Розробка маржинальної теорiї цiнностi українськими економiстами кiнця ХIХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економiчних наук

Розробка маржинальної теорiї цiнностi українськими економiстами кiнця ХIХ - початку ХХ ст.

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

маржинальний економічний цiннiсть

Актуальнiсть теми дослiдження. Теорiя цiнностi завжди висловлює той неоднозначний змiст, притаманний економiчним явищам та категорiям в процесi iсторичного розвитку суспiльства. Бiльш вiдома сьогоднi як сукупнiсть мiкроекономiчних аксiом, вона має здатнiсть трансформуватися разом iз загальними тенденцiями у життi широких верств населення (науково-технiчними, промисловими та соцiальними зрушеннями) та змiною економiчних парадигм. Теорії цiнностi цiлком залежать від провiдних ціннісних, цiльових основ суспiльства та економiчного устрою. Тому всi спроби створити єдину, унiверсальну теорiю цiнностi приреченi на невдачу.

Маржинальнi дослiдження в Україні наприкiнцi XIX - на початку XX ст. є яскравим прикладом становлення "результатної" ціннісної парадигми, з характерним для неї акцентом на попитi i споживаннi. Саме цей пiдхiд визначив коло проблем, якi виникають в дослiдженнi ринкових процесiв: утворення корисностi, вибору в умовах рiдкiсностi та обмеженостi ресурсiв, мотивацій та поведінки споживачів, психології господарювання, цiноутворення, залежностей мiж складовими ринку тощо.

Дослідження функцiональних зв'язкiв мiж характеристиками господарських явищ та свiдомiстю людини відкриває нову сторiнку історії економічної думки: вперше усi тi фактори, що довгий час вважалися "позаекономiчними", стали розглядатися як впливовi та навiть вирiшальнi для господарського життя, коли цiннiсть визначається як результат особливого свiдомого ставлення, вольової або емоційної спрямованостi до економічних благ - з боку окремих суб'єктів та суспiльства. Такi чинники, як розум, воля та вiдчуття людини, а також особливостi сприйняття стали предметом уваги економiстiв, що призвело до опанування економiчною теорією нових сфер знань: психології, фізіології, та бiльш ефективного застосування математики. З часом вивчення поведiнки окремих суб'єктів ринку стає підґрунтям для створення нової концепції самого предмету економічної науки як роздiлу праксеології, вивчення людської поведiнки взагалi, її форм та норм у зв'язку з протирiччям мiж цiлями та обмеженiстю засобiв їх досягнення. Категорії, якими користується економiчна наука з приводу оцінної дiяльностi - вибiр, перевага, обмеженiсть - є унiверсальними для будь-якої соціальної науки. Тому "поглинання" економiчною теорією методiв iнших дисциплiн е закономiрним. Завдяки заглибленню до аналізу суб'єктивно-психологічних чинників маржинальна економічна теорія поступово еволюціонувала від крайнощів методу робінзонад до використання сучасною наукою математичного аналізу функцій споживчого попиту.

Маржиналiзм в Україні був представлений потужною науковою школою. Революцiйнi ідеї австрійської школи щодо суб'єктивного походження економічної цiнностi доповнювалися тут блискучим iсторичним аналiзом, запозиченим вiд німецької історичної школи старого та нового напрямiв. Роботи М.Х.Бунге та Д.I.Пiхна мiстять передумови для сприйняття вiтчизняною економiчною наукою маржинальної теорії цiнностi. Подальша її розробка А.Я Антоновичем, М.I.Туган-Барановським, Р.М.Орженцьким, О.Д.Бiлiмовичем, Є.Є.Слуцьким є вагомим внеском до світової економічної науки.

Актуальнiсть даного дослiдження обумовлена, в першу чергу, тим, що маржиналізм, як явище в історії економічної думки України, є недостатньо дослідженим. До того ж, досі бракує вітчизняних праць, цiлковито присвячених маржиналізму, а також фактично немає дослiджень мiждисциплiнарних питань маржинальної економічної теорії, взаємодії економічної науки та інших систем знань (в даному випадку - економічної психології та психофізіології).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає плану наукових робiт кафедри гуманiтарних та соцiально-економiчних дисциплiн ДДМА i бюджетної та держбюджетної науково-дослідної теми "Дослiдження економiчного механiзму реалізації структурних зрушень у господарствi України".

Мета й завдання дослiдження. Метою дослiдження стало вивчення витокiв, генезису та подальшої еволюції маржинальної теорії цiнностi в роботах українських економiстiв на рубежi XIX - XX столiть, та встановлення теоретичного значення їх спадщини для економічної науки України.

Виходячи з цієї мети, у роботi поставлено й вирiшено такi завдання:

- проаналiзувати витоки маржинальних теорiй цiнностi, встановити їх характернi риси;

- виявити спадкоємність i спорiдненiсть захiдних та українських маржинальних дослiджень;

- розкрити змiст психологiзму як дослідницької особливостi економiстiв Київської школи;

- визначити теоретичну новизну i самобутнiсть українських маржинальних теорiй цiнностi;

- показати еволюцiю маржинальних поглядiв українських вчених, їх поступову трансформацiю, виявити їх зв'язок iз сучасною економiчною теорією, мiкроекономiкою.

Об'єктом дослiдження є спадщина українських економiстiв - попередникiв та представникiв маржиналiзму, насамперед, "Київської школи": М.Бунге, Д.Пiхна, А.Антоновича, О.Бiлiмовича, Р.Орженцького; економiстiв, з iм'ям яких пов'язана еволюцiя маржинальних iдей - М.Тугана-Барановського, Є.Слуцького. Iнтерес в дослiдженнi даної проблеми викликають також роботи росiйських економiстiв - В.Дмiтрiєва та В.Войтинського.

Предметом дослiдження є процес становлення, розвиток, та подальша еволюцiя маржинальної теорії цiнностi, яка розроблялася в Надднiпрянськiй Україні (тодішньої частинi Росiйської Імперії) кiнця XIX - початку XX столiть провiдними економiстами.

Методологiя та методи дослiдження. Дисертацiйна робота базується на iсторико- еволюцiйному осмисленнi "результатної" ціннісної парадигми в історії вітчизняної i зарубіжної економічної думки. Становлення теорiй цiнностi розглядається у декількох вимірах - соціально-економічному, теоретико-методологічному, ідеологічному та етичному. Також важливим є видiлення зв'язкiв та розбiжностей мiж методами економічної теорії та природничих наук. Це передбачало вивчення аспектiв теорії цiнностi в рiзнi iсторичнi перiоди, здiйснення дiалектичного аналiзу (iсторичне - позаiсторичне, предметне - знакове, об'єктивне - суб'єктивне) економiчних категорiй "цiннiсть", "кориснiсть", "потреба".

Теоретичною основою дослiдження є економiчнi та фiлософськi дослiдження українських, росiйських та захiдних вчених.

Iсторична частина роботи базується на реконструкції економiчних уявлень за допомогою джерел, якими виступають працi українських економiстiв дослiджуваного перiоду, а також лiтератури - робiт українських, росiйських та захiдних економiстiв сучасностi. Вивчення генезису маржинальної теорії на Заході неможливе без розгляду робіт її представників - К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, Л.Вальраса, С.Джевонса, А.Маршалла та ін.

У перiод 1990 - 2002 рр. в економiчнiй лiтературi вiдбулося зростання кiлькостi публiкацiй, дисертацiйних робiт, присвячених розробцi як загальних, так i окремих питань української економічної думки, в аспектах політичної економії та економічної теорії.

Протягом останнього десятилiття необхiднiсть осмислення здобуткiв вітчизняної економічної думки зумовлює пожвавлення дослiджень з даної проблеми. Численнi новiтнi працi, навчальнi посiбники та монографії з історії економічної думки України, авторами яких є С.Злупко, Р.Васильєва, Л.Горкiна, Т.Гайдай, А.Кредісов, Л.Корнiйчук, П.Леоненко, Е.Лортiкян, Е.Майбурд, Н.Петровська, Н. Татаренко, А. Чухно та iншi, висвiтлили основнi риси маржинального напряму в Україні та сприяли впровадженню нових методів дослiджень.

Серед захiдних вчених ХХ столiття слiд визначити iсторика украiнськоi економiчноi думки I.-С.Коропецького, а також Г.С.Беккера, Д.Н.МакКлоскi, Л.Роббiнса, Р.Л.Хейлбронера, якi дослiджували проблему розвитку економiчноi науки в умовах змiни парадигм. Роботи економістів В.Автономова, О. Ананьїна, Н.Бартенєва, В.Бодрова, В.Тарасевича, А.Худокормова, М.Шухова, Я.Ядгарова та філософів Г.Фреге, Е.Фромма, Г.Маркузе розкривають деякi фiлософськi аспекти проблеми, наприклад, позаекономiчних чинникiв, котрі, як невід'ємна складова економiчного життя, впливають на формування економiчних теорiй, проблеми економiчного пiзнання, його психологiчного та етичного компонентiв, знакової семантики тощо.

Роботи, присвяченi розробцi питань економічної теорії М.Туган-Барановським (передусiм, Л.Горкiної) та Є.Слуцьким (С.Злупка, Я.Талали), мiстять багатий матерiал, що висвітлює еволюцiю маржинальних iдей цих вчених в свiтовому контекстi.

Наукова новизна одержаних результатiв полягає в тому, що розробка маржинальної теорії цiнностi українськими економiстами вперше стає предметом цiлiсного дослiдження, в якому робиться спроба виявити ii значимiсть для подальшого розвитку економічної теорії та зв'язок iз сучаснiстю. Мiждисциплiнарнi дослiдження маржинальної економічної теорії та економічної психологii також дозволяють виявити внесок українських вчених до сучасної мiкроекономiки.

Особистий внесок автора до розробки проблеми полягає у наступному:

- встановлено, що витоки маржинальних теорiй цiнностi тiсно пов'язанi з ідеєю унiверсальностi, позаiсторичностi, економiчним принципом максимізації корисностi, їх генезис можна прослiдкувати вiд античностi: хрематистика Аристотеля та гедонiзм; утилiтаризм I.Бентама з моделлю "homo economicus"; неокласична дiяльнiсна модель "homo agens";

- виявлено, що, незважаючи на велику спадкоємність i спорiдненiсть українських та захiдних маржинальних дослiджень (в першу чергу, це стосується робiт К. Менгера, С.Джевонса, Е. Бем-Баверка), українським вченим була притаманна певна специфiка дослiджень: синтез маржинальних iдей iз методами нової історичної школи; аналiтичнi розвiдки психологiчного та психофiзiологiчного характеру, критичне ставлення до абсолютизації фактору працi;

- розкритi основнi положення психологiзму теорії оцiнки та економічної поведiнки в роботах представникiв Київської психологічної школи - М.Бунге, Д.Пiхна, А.Антоновича, Р.Орженцького та О.Бiлiмовича, що генетично пов'язанi з роботами Г.Тарда "Закони наслiдування" (1890) та "Економiчна психологiя" (1902). Встановлено, що базова модель економiчноi поведiнки була виведена київськими економiстами набагато ранiше, нiж на Заходi (модель Дж.Катони 1964 р.);

- вперше показано звернення економiстiв маржинального напряму (Р.Орженцький, М.Туган-Барановський) до психофізіології, насамперед, закону Вебера-Фехнера, для опису процесiв оцінювальної дiяльностi суб'єктів;

- визначено теоретичну новизну i самобутнiсть маржинальних дослiджень М.Тугана-Барановського та Є.Слуцького, що сприяли трансформації теорiй цiнностi в теорiю ринкових цiн.

Практичне значення отриманих результатiв дослiдження полягає в тому, що робота дозволяє скласти картину еволюції маржинальної теорії цiнностi в економiчнiй науцi, дає можливiсть розглянути перiод історії вітчизняної економічної думки (кiнець ХIХ - початок ХХ ст.) як частину iсторичного процесу інтеграції економiки України до свiтового ринку.

Значення результатiв втілюється у використаннi матерiалiв дослiдження при читаннi курсу "Основи економiчної теорії" в Днiпропетровськiй державнiй медичнiй академії.

Особистий внесок здобувача полягає в самостiйному отриманнi автором вищенаведених наукових результатiв. Дисертацiя мiстить авторський пiдхiд до вивчення проблем цiнностi, який полягає у спiввiднесеннi iснуючих теорiй з економiчними цiлями (або мотивацiями) суспiльства, врахуванню багатовимiрностi економiчних процесiв. Особливiстю даного дослiдження є також увага до міждисциплінарної взаємодії економічної теорії з iншими науками, що на рубежi XIX - XX столiть призвело до суттєвого збагачення i поглиблення її проблематики.

Апробацiя результатiв дослiдження. Основнi теоретичнi положення дисертацiйного дослiдження доповiдалися на першiй мiжвузiвськiй науково-практичнiй конференції "Передумови активізації регіональної інвестиційної полiтики в сучасних умовах" (17-18 лютого 2000 р., м. Днiпропетровськ), на першiй Всеукраїнській науково-практичнiй конференції "Україна наукова, 2001: економiчнi науки" (25-27 червня 2001 р., м. Днiпропетровськ).

Публікації. Основнi результати дослiдження опублiковано у 8 публікаціях, в тому числі одної у спiвавторствi із науковим керівником, загальним обсягом 1,4 друкованих аркуша.

Структура дисертації. Дисертацiйна робота складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел з... найменувань, викладена на ... сторiнках, мiстить ... малюнкiв.

2. ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦII

У вступi обґрунтовується актуальнiсть досліджуваної теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт i предмет дослiдження, розкривається наукова новизна i практичне значення отриманих результатiв.

У першому роздiлi "Економiчна цiннiсть та кориснiсть в контекстi маржинальної теорії" розглядається еволюцiя економiчного поняття "цiннiсть" за допомогою iсторичного аналiзу людських уявлень щодо економічної корисностi та вартостi, а також вiдбиття цих уявлень в економiчних теорiях.

У першому параграфі “Поняття “цінність”, “вартість” та “корисність” в історії економічної думки” досліджуються різноманітні підходи до визначення цих категорій. Цiннiсть - водночас унiверсальна i вiдносна категорiя, тому ii спецiальне, економiчне значення потребує уваги. В історії економічної думки сенс теорії цiнностi визначали за допомогою рiзних критеріїв - теорiй вартостi, трудових теорiй, та теорiй корисностi.

В історії економічної думки з давнiх часiв поняття економічної цiнностi та iдея корисного поступово трансформувалися, при чому господарськi явища в перiод античностi нiколи не розглядалися окремо вiд їх етичного навантаження. Лише розвиток продуктивних сил та виробничих вiдносин (XVII - XVIII ст.) зміщує центр ціннісних вiдносин з обмiну та споживання до проблем виробництва i законiв вартостi.

Одночасно ряд економiстiв знаходили математичнi залежностi мiж складовими ринку, дослiджували механiзми обмiну, взаємодії попиту та пропозиції, обмiну i споживання. У 30х - 40хрр. XIX ст. математики Г.Госсен, Й. фон Тюнен, А.Курно та Ж.Дюпюї пiдготували платформу для нового пiдходу до вивчення економiчних явищ - теорії граничної корисностi.

Для західної науки середини та другої половини XIX столiття були характернi пошук виходу з методологічної кризи позитивiзму та формування нових парадигм. Для економічної науки це зумовило характерне суперництво витратної та результатної парадигм: утворилося i двоїсте тлумачення економічної цiнностi: як наслiдку об'єктивних обставин ii створення (праця i капiтал) з одного боку, та набору корисних якостей, здатних задовольняти потреби споживачiв, з iншого.

Протягом історії суспiльнi процеси формували людськi потреби, завдяки чому кристалізувалися уявлення про кориснiсть; розвиток продуктивних сил пiдштовхував наукову думку в напрямку визначення витрат виробництва як неодмінної складової частини оцiнки. Завдяки цим тенденцiям у XIX ст. виникають суперечливi теорії, що пояснюють цiннiсть з боку виробництва або споживання. Так само, як i столiття тому, сучасна економiчна наука дiє з рiзних позицiй - теорiй вартостi та граничної корисностi, але, на вiдмiну вiд попереднiх епох, не заперечує прав на iснування жодної з них. Приоритетним для сучасної економічної науки напрямом стало вивчення економiчних явищ у їх багатовимiрностi, яке було започатковано ще в межах iнституцiонального напряму.

У другому параграфі “Маржиналізм і становлення неокласичної економічної теорії” робиться спроба визначити, що принципово нового вніс маржинальний напрям у дослідження проблем цінності.

Маржиналiзм, революцiйний в методологiчному вiдношеннi, був новацією в дослiдженнi ринкових процесiв. Крайнiй суб'єктивізм австрійської школи на чолi з К.Менгером виявився необхiдним для розумiння нових економiчних реалiй i пiдготував підґрунтя для їх осмислення, виведення абстрактних, об'єктивних закономiрностей ринкової економiки. Оскiльки вiдправним пунктом для суб'єктивних концепцiй в економiцi є iндивiдуальне господарство, головна увага економiстiв спрямовувалася на споживання: розподiл коштiв на придбання певних товарiв, цiна, яку покупець готовий сплачувати за товар чи послугу, динамiка оцiнки благ. Споживання стає в той час i головним орієнтиром суспiльства.

Теорiя цiнностi маржинального напряму, iдейнi коренi якої знаходяться у етичному вченнi утилiтаризму I.Бентама та принципi економiчного егоїзму, привернула увагу дослiдникiв до вивчення свідомої дiяльностi людини у зв'язку з економiчними обставинами.

Психологiзацiя, математизацiя пiзнання, зумовлена принциповою орієнтацією маржиналiзму на позаісторичний підхід, мала позитивнi наслiдки. З одного боку, абстрактний аналіз ринкового механізму “в чистому виглядi" дозволив зафіксувати ряд закономірностей ціноутворення, конкуренції, поведінки споживача якi багато в чому зберігаються і сьогодні.

З іншого боку, заперечення історичного контексту економічної діяльності, функціонування ринку, виключала правомірність питання про соціальні протиріччя. Вiд дослiдження об'єктивних факторiв виробництва центр уваги поступово змiщувався до оцінювальної дiяльностi iндивiда, суб'єктивна цiннiсть зберiгалася як ознака тенденції до економізації життя i появи нових концепцiй людини - homo economicus та homo agens - "економічної" та "діючої". Iдея суб'єктивної цiнностi як впливового фактору в економiцi є початком своєрідного "економiчного антропоцентризму", що значною мiрою зумовлений розвитком капiталiстичного виробництва i підприємництва.

Обидва головнi пiдходи до визначення цiнностi, об'єктивний та суб'єктивний, наприкiнцi ХIХ столiття у дiалектичнiй єдності сформували новий пiдхiд для пояснення економiчних явищ - неокласичний.

Отже, суб'єктивні чи об'єктивні оцiнки як споживача, так i виробника, були фокусом, за допомогою якого здiйснювався економiчний аналiз. Тому для визначення змiсту теорії цiнностi неокласики на чолi з А.Маршаллом виходили з теорій потреб та iнтересiв, граничної корисностi, вартостi, при чому не надавали пріоритету жоднiй з них.

Неокласики подолали обмеженість класичного вчення про товар та ринкову ціну: створили цілісне вчення про ринкову систему господарства. На вiдмiну вiд класичної, ця теорія доповнила концепцію граничної корисності теорією граничної продуктивності праці та капіталу Дж.Б.Кларка, протиставивши її вченню про додаткову вартість.

Теорії граничної корисності та граничної продуктивності факторів виробництва дозволили взяти за основу неокласичної теорії проблему ефективності, тобто розглядати максимізацію прибутку та корисності при мінімізації витрат на виробництво. Теорії граничних величин були також передумовою виникнення математичної школи в економіці (тобто, початку дослідження економічних функції виробництва та споживання, механізмів ринку, кількісних обчислювань економічних процесів та оптимізації варіантів продуктивного використання виробничих можливостей при обмежених ресурсах).

Маржиналiсти австрійської школи (К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк) детально аналiзували

процес створення суб'єктивних оцiнок, неокласики та математики довели: в процесi цiноутворення суб'єктивні оцінки знаходяться мiж показниками корисностi i цiною. Роль, яку зіграла маржинальна теорiя цiнностi для розвитку економічної теорії полягала в тому, що поняття граничних величин (витрат, корисності, продуктивності, схильностей) дозволило створити новий інструмент аналізу економічної реальності.

Замість задач класичної теорії, вивчення динаміки росту суспільного добробуту залежно від темпів накопичення капіталу та приросту населення, неокласичний напрям ставить у центр нової теорії вивчення поведінки окремих економічних агентiв - споживача та фірми, які намагаються максимізувати власну корисність або прибуток.

Новим в дiяльностi маржиналiстiв та неокласикiв було й те, що на вiдмiну вiд перших суб'єктивістів, вони розрiзняли кориснiсть речей як об'єктивний факт, i суб'єктивні оцiнки, як сприйняття цього факту свiдомiстю iндивiда. Тобто, цінність - не лише властивість, але й уявлення про цінність. Використовуючи аналітичну модель Г.Фреге, можна представити маржинальну концепцію цінності у вигляді “трикутника Фреге”.

Теорії граничної корисностi та маржиналiзм розширили сам предмет економічної науки, а на базі неокласичного напрямку виникли нові елементи економічної теорії - теорія ринкової ціни, вчення про підприємництво, теорія поведінки споживача, виробництва в умовах досконалої конкуренції, які стали базовими для сучасної економічної теорії.

Маржинальний пiдхiд, який, без сумнiву, мав глибокi iсторичнi, теоретичнi та фiлософськi коренi, виявився здатним сформувати засади сучасної теорії ринку.

У другому роздiлi "Генезис маржинальних iдей в Україні у 2 п. XIX ст." розглянуто походження маржинальних поглядiв українських економiстiв на рубежi Х1Х-ХХ ст. щодо теорії цiнностi.

У першому параграфі “Історичні передумови сприйняття маржинальних ідей в Україні” показано становлення об'єктивних передумов появи маржиналізму, що склалися, з одного боку, в суспiльно-економiчному життi, а з iншого -- в академічному осередку Східної України наприкiнцi XIX ст. Бурхливий розвиток промисловостi, ринкових вiдносин та пiднесення національної буржуазії стимулювали дослiдження з економічної теорії i конкретно - економiчних питань.

В той самий час реакцiйнiсть самодержавної влади стримувала прогресивнi тенденції в розвитку народного господарства, що стало причиною як економiчного, так i наукового вiдставання України - тодішньої частини Російської Імперії.

З певним вiдставанням вiд провiдних країн Заходу маржинальнi ідеї вперше отримали позитивну оцiнку в працi М.Туган-Барановського "Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причине их ценности"(1890 р.), коли в "Принципах економічної науки" А.Маршалла вже було здiйснено неокласичний синтез. Але перш, нiж подiбний синтез мiг бути здiйснений у вiтчизнянiй науцi, маржинальнi дослiдження повиннi були пройти складний шлях вiд критичної оцiнки, власної інтерпретації маржинальної теорії цiнностi до зрiлого самостiйного аналiзу економiчних явищ iз застосуванням математичного апарату.

У другому параграфі “Київська психологічна школа: провідні представники та основні напрями досліджень” показано, як втiлювалися маржинальнi ідеї в роботах представникiв Київської психологічної школи - М. Бунге, Д.Пiхна, А.Антоновича, Р.Орженцького, О.Бiлiмовича. Дослiдження вчених Київського унiверситету, яким через якiсть освiти було притаманне неупереджене ставлення до провiдних течiй в захiднiй економiчнiй науцi, були найтiснiше пов'язанi з маржиналiзмом. Багато в чому це вiдбулося завдяки викладацькiй дiяльностi М.Бунге та Д.Пiхна -- перших представникiв психологiчного напряму (Київської реально - психологічної школи) в Україні. Навчальнi курси цих вчених з політичної економії давали можливiсть ознайомлення з основними напрямами та їх iдейними витоками в економiчнiй думцi, а також розвинули теорiю господарських потреб та iнтересiв як основи економічної дiяльностi.

Таку еволюцiю отримали маржинальнi дослiдження в роботах А.Антоновича, Р.Орженцького, О.Бiлiмовича - представникiв Київської школи, якi виробили власнi пiдходи до вивчення економiчних явищ, обґрунтували завдання, методи, логiчнi та епiстемологiчнi контури економiчних дослiджень, необхiднiсть застосування математики, висловили критичне ставлення до абсолютизації фактору працi.

Для теоретичної проблематики маржинальних дослiджень цього перiоду були характернi:

- iнтерес до пояснення явища економічної цiнностi, її причин та походження;

- обґрунтування унiверсальностi законiв цiнностi з позицiй методологiчного iндивiдуалiзму.

Незважаючи на велику спадкоємність i спорiдненiсть українських та захiдних маржинальних дослiджень (в першу чергу, це стосується робiт К.Менгера, С.Джевонса, Е.Бем-Баверка,), теорiям цiнностi в розробцi українських вчених була притаманна певна специфiка. Це -- синтез маржинальних iдей з методами нової історичної школи, пiдсилення психологічної проблематики, а також значний вплив iдей соціальної школи. Таким чином, теоретична самобутнiсть поглядiв українських вчених на суб'єктивну економічної оцiнку полягає у значно глибшому, iсторичному баченнi проблеми.

Неокласичнiй ситуації в Україні передували спроби подолання монiзму в теорії цiнностi австрiйської школи, здiйснити синтез теорії корисностi iз теорією витрат виробництва. Р.Орженцький та О.Бiлiмович пiд впливом соціальної теорії розподiлу включили до аналiзу категорiю об'єктивної, або суспільної цiнностi.

Хоча нi Р.Орженцькому, нi О.Бiлiмовичу (так само як росiйським економiстам В.Дмiтрiєву та М.Шапошнiкову) не вдалося здiйснити неокласичного синтезу, їх роботи є новим етапом у вiтчизнянiй економiчнiй теорії, вiдкривають шлях до вивчення ринкових закономiрностей.

У третьому роздiлi "Теорiя цiнностi на шляху до розумiння ринкових процесiв" показано виникнення неокласичної ситуації в українській економiчнiй науцi, пов'язанi з цим спроби здiйснення неокласичного синтезу, трансформацiю теорії цiнностi суб'єктивно - психологiчного напряму до теорії ринкової цiни. Особливу увагу придiлено питанню створенню теоретичних засад для вивчення поведiнки господарюючих суб'єктів.

У першому параграфі “Неокласична ситуація в Україні” розглядаються спроби здійснення неокласичного синтезу українськими вченими. Хоча неокласичнi ідеї не вiдiгравали вирішальної ролi в українській економiчнiй науцi даного перiоду, вони отримали оцiнку i розвиток в роботах М.Туган-Барановського та Є.Слуцького.

Головною ознакою переходу до ринкової проблематики дослiджень виступив перехiд вiд вивчення теорії цiнностi до теорії цiноутворення, що втiлилося в роботах М. Туган-Барановського (а також росiян В.Войтинського та В.Дмітрієва). Невдача Туган-Барановського у здiйсненнi синтезу теорiй трудової вартостi та граничної корисностi була наслiдком його iдеологiчних переконань, в результатi чого вiн замiсть "гармонiйного поєднання" цих теорiй залишив приоритетне значення за концепцією трудової вартостi.

Інша спроба об'єктивувати теорію цінності належить відомому російському економісту В.Войтинському. Слідом за В.Парето, він наголосив на необхідності замінити теорію цінності теорією ринку і цін, як більш відповідною до реалій капіталістичного ринку. Для встановлення показників корисності на ринку вирішальне значення має бюджет споживача. Але Войтинський (як і Л.Вальрас та В.Парето) не зв'язав функцію корисності із цінами та доходами, натомість представивши її як функцію кількості товарів, а величину корисності представив пропорційною цінами та витратам виробництва.

Лише Є.Слуцькому вдалося здiйснити кардинальний перелом в розвитку вітчизняної економічної теорії. Головнi досягнення цього вченого позначилися, по-перше, переходом до ординалiстського (порядкового) принципу вимiру i порiвняння корисностi замiсть кiлькiсного, об'єктивiзацiєю функції корисностi, i по-друге, внесенням в економiчну науку праксеологічних засад. Виходячи з концепції раціональної свідомої людської поведінки, Слуцький довів, що поведінку споживача на ринку диктує задане співвідношення цін та доходів. Система споживчих переваг, таким чином, виявилася здатною відтворити реальні процеси ціноутворення. Функція корисності в Слуцького має відносне значення, яке, в свою чергу, залежить від якісних характеристик споживання:

u = f (x₁, …, x_n),

Де u - корисність певного набору благ, x₁, …, x_n - кількість благ, спожитих за даний проміжок часу.

Отже, суб'єктивна оцінка перестала відігравати вирішальну роль для теорії корисності, на зміну їй прийшла концепція споживчих переваг, відокремивши область “чистої економічної теорії”.

У другому параграфі “Аналіз економічної поведінки в дослідженнях українських маржиналістів: психологічний та психофізіологічний аспекти” розглядаються питання вивчення поведінки споживачів, мотивацій та переваг за допомогою мiждисциплiнарних дослiджень - психології та фізіології - в роботах українських маржиналiстiв.

У 1881 р. французький соціолог Г.Тард вперше вживає поняття “економічна психологія” в контексті вивчення психологічних основ економіки. Його праці “Les Lois L'imitation” (Закони наслідування, 1890) та “La Psychologie Economique” (Економічна психологія, 1902) містять спробу сформулювати засади економічної теорії, які б походили від емпіричного спостереження та авторської інтерпретації соціальної поведінки. Практично недоторкані для психології, ці роботи з великим ентузіазмом були сприйняті економістами. Спираючись на роботи Г.Тарда, ідею про наслідування в економічній поведінці розвивали Р.Орженцький та О.Білімович: окремий економічний акт, залишаючись самостійним, становить частину типової суспільної поведінки, яка, в свою чергу, може бути мотивом чи навіть нормою індивідуальної поведінки.

Найбільш фундаментально серед вітчизняних дослідників до проблеми оцінки та економічної поведінки підходив Р.М.Орженцький. В роботах “Учение об экономическом явлении..” (1903), “Основные законы ценности…” (1904), “К вопросу о природе психологических явлений и методе их изучения” (1914) вчений розглядає, передусім, психологічний механізм явища оцінки. Орженцький вважав, що психічні стани можуть бути порівняні як за змістом, так і за інтенсивністю, подібно до фізичних станів. Будь-який зовнішній вплив необхідно проходить крізь психіку суб'єкта (момент оцінки) і трансформується у зовнішню дію (реакцію). Процес оцінки, маючи об'єктивні зовнішні причини (присутність об'єкту) та суб'єктивні внутрішні (наявність потреби), має проміжні ланки - почуття, судження, вольові прагнення. Таким чином, модель економічної поведінки Дж.Катони (The mass consumption society, 1964):

фактично була повторенням моделі економічної оцінки, створеної Р.Орженцьким у 1904 р.

Успiхи наук, що спецiалiзуються на вивченнi психофiзичного стану людини - психології, нормальної фізіології - дали можливiсть для пояснення наявного зв'язку мiж фiзичним, психiчним й моральним станом людини та зовнiшнiм свiтом економiчних явищ. Вивчення залежності між дією зовнішнього середовища та психофізіологічною реакцією людини у фізіології обумовила те, що увага багатьох економістів була прикута також до “основного закону психофізики” Вебера-Фехнера: розмір відчуття (S) пропорційний - логарифму інтенсивності діючого подразнення (J):

S = lg J

Українські маржиналiсти, дослiджуючи явища суб'єктивної оцiнки, не становили виключення в планi методології: вони ще не подолали кризу позитивiстського пiзнання, намагаючись встановити жорсткi причинно-наслiдковi зв'язки мiж економiчною поведiнкою та психiчними процесами.

Щодо наслiдкiв психологiчних та психофізичних студiй економiстiв суб'єктивного напрямку для подальшого розвитку економічної науки, слiд вiдмiтити наступне: вiдкриття функціональної залежностi мiж зовнiшнiм впливом об'єктів та людською свiдомiстю було в повнiй мiрi використано теорією ринку, i теж саме мало вiдбутися в українській науцi. Українським вченим вдалося передбачити цiлий ряд зрушень не лише в окремих роздiлах, але тенденції розвитку економічної науки взагалi:

вивчення закономiрностей економічної поведiнки господарюючих суб'єктів;

аналiз причинно-наслiдкових зв'язкiв в утвореннi економічної цiнностi;

побудова концепції "об'єктивної суспільної цiнностi" та господарських мотивiв окремих соцiальних груп;

емпiричне спостереження ринкових процесiв та опис основних структурних елементiв ринку;

дослiдження функцiональних залежностей мiж такими факторами, як кориснiсть, цiна, потреби та попит;

синтез основних напрямiв в теорії цiнностi та перехiд до iнституцiональних засад вивчення ринку

Таким чином, маржинальна теорiя цiнностi в розробцi українських економiстiв виступила, насамперед, передумовою для вивчення психології економiчних вiдносин в умовах ринку.

Але, говорячи про внесок українських вчених до розробки концепцiй економічної психології, раціональної дiяльностi, поведiнки споживачiв, слiд мати на увазi, що значення подiбнi розробки набувають лише за умов функцiонування ринкового господарства, де можуть бути використанi. Цi ідеї залишилися на довгий час недоторканими, не становили практичного значення для господарства, оскiльки розвиток вітчизняної економічної теорії на роки було "законсервовано" позаринковою системою.

Оскiльки досягнення вiтчизняних економiстiв в областi вивчення поведiнки споживачiв не отримали логiчного продовження, в останнi десятилiття численнi працi захiдних (переважно американських) дослiдникiв були майже єдиним джерелом інформації з проблем ринкової економiки.

ВИСНОВКИ

В роботі встановлено:

1. Теорiя цiнностi нiколи не існує окремо вiд певної історичної епохи, завжди вiдбиваючи об'єктивні прагнення та інтереси її носіїв. Будь-яка теорiя цiнностi існує за певних об'єктивних iсторичних обставин та виконує в науцi свою особливу, вiдкриту чи приховану, функцiю, й висвітлює окремi важливi для розумiння економiчного життя епохи моменти. Академiчне середовище завжди керується певною аксiологiчною основою, i такою основою для економічної науки України на зламі ХІХ - ХХ ст. (так само як у 70-ті рр. ХІХ ст. на Заході,) стала теорiя цiнностi.

2. Проблема економічної цiнностi полягає не лише у причинах i обставинах господарської дiяльностi та походженнi вартостi, але й у специфiчному вiдношеннi до економiчних явищ з боку дiючих суб'єктів. Акцент на виробництві чи споживанні в будь-якій теорії цінності залежить вiд розуміння головного фактору економiчних процесiв - людини та її дiяльностi. Навiть, найбiльш об'єктивні концепції вартостi - вiд А. Смiта до К. Маркса - були змушенi визнавати провiдну роль людської дiяльностi (працi або підприємництва) для створення економiчних цiнностей, благ. Тому будь-якi зрушення у поглядах на цiннiсть завжди супроводжуються змiною уявлень про людину, її мiсце у всесвiтi та призначення, цiлi iснування. Зростаюча iндивiдуалiзацiя господарського життя виявилася у суб'єктивації тлумачення економiчних явищ, орієнтації на абстрактну господарську одиницю, дедуктивному методi виведення економiчних законiв, породжуючи новий тип людини - homo economicus - “людини економічної”. Ситуацiя iснування вибору серед численних господарських можливостей, розмаїття товарiв та послуг на ринку, гнучке використання iнтелектуальних ресурсiв сприяє формуванню homo agens - “людини діючої”.

3. Поява маржинальної теорії в Україні є iсторично обумовленою. Швидкий розвиток ринкових вiдносин з новими можливостями виробництва i торгiвлi, необхiднiстю орієнтації на споживання, конкурентну боротьбу та пiдвищення якостi життя диктувало новi вiдносини мiж суб'єктами господарської дiяльностi, сформувало принципово новий тип економічної поведiнки. Теорiя цiнностi, над якою працювали вiтчизнянi економiсти рiзних напрямкiв, мала за мету узагальнити весь попереднiй досвiд вивчення рушiйних сил господарського життя й мотивацiй економічної дiяльностi людини.

4. Генезис маржинальних досліджень і теорії ринку у вiтчизнянiй науці, на нашу думку, здійснювався в три етапи:

початковий - однойменні праці “Основания политической экономии” фундатора київської школи М.Х.Бунге (1870) та Д.Пiхна (1890), “Теория ценности. Критико-экономическое исследование” А.Антоновича (1877). Хоча цих вчених не можна вважати маржиналістами, психологізм у їх визначенні корисності і потреб підштовхнув молодших представників школи до аналізу цінності з позицій методологічного індивідуалізму австрійської школи;

аналітичний етап у формуваннi цієї теорії становлять роботи Р.Орженцького “Учение об экономическом явлении” (1903), “Основные законы ценности и их практическое значение” (1904), та “К вопросу о расценках хозяйственных благ” (1914) О.Бiлiмовича, що дослiджували механiзми виникнення потреб та оцінної дiяльностi у зв'язку з господарською мотивацією, а також розробляли методологiю подiбних дослiджень. Теоретичній проблематиці цього етапу були характерні: інтерес до сутності явища економічної цінності, її причин та походження, обґрунтування універсальності законів цінності з позицій суб'єктивізму, еволюція поглядів на цінність як на "об'єктивну суспiльну цiннiсть".

синтетичний етап розвитку маржинальної теорії цiнностi на шляху до теорії ринку становили працi М.Туган-Барановського “Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причине их ценности” (1890), “Основы политической экономии” (1917) та “К теории сбалансированного бюджета потребителя” (1915) Є.Слуцького. Побудова синтетичної теорії ринку, як i вирiшальний вплив на розвиток теорії цiнностi, належить М.Туган-Барановському, якому вдалося втiлити у власних дослiдженнях зв'язок маржиналiзму, історичної школи та неокласицизму, але не здійснити неокласичного синтезу. Зосередження на вивченнi споживчого попиту у зв'язку зi впливом зовнiшнiх факторiв ринку, згодом привело Є.Слуцького до революцiйних результатiв - формалізації функції корисностi та вiдкриття ефектiв доходу та замiщення, нівелювання суб'єктивної оцінки.

Одним з не досліджуваних питань маржиналізму є дискусiя про "вимiрювання почуттiв", яка почалася з вiдкриття функцiональних залежностей у взаємодії мiж психiкою суб'єкта та зовнiшнiми економiчними чинниками. Наслідком звернення до основного закону психофізіології Вебера-Фехнера стало визначення М.Туган-Барановським в роботі “Влияние идей политической экономии на естествознание и философию” (1918-19) суб'єктивної економічної оцінки як тотожної психофізіологічній реакції організму на зовнішнє подразнення, а останньої - як окремого випадку граничної корисності. Виходячи з цього, між економічним стимулом та “відчуттям цінності” існує логарифмічна залежність. Цікаво, що у 1960 р. математик С.Стівенс довів, що, хоча насправді ця залежність має ступеневий характер, дія економічних стимулів на відчуття дійсно відповідає теорії граничної корисності.

Вивчення закономiрностей свідомої дiяльностi споживачiв здiйснювалося економiстами на рубежi XIX - XX ст. в рамках позитивістської наукової традиції, якiй властивi були 1) тяжiння до експерименту, 2) кiлькiсний пiдхiд до вивчення явищ, 3) апрiорiзм, 4) рацiоналiзм та жорсткий детермiнiзм. Властивий для економiчного спостереження психологiзм спонукав вчених до пошукiв механiзмiв виникнення оцiнки. Пошуки залежностi мiж зовнiшнiми факторами та поведiнкою споживачiв шляхом спроб та помилок призвели до значних результатiв у вивченнi ринку, якi були одержанi вiтчизняною економiчною наукою. Українські вчені у деяких випадках випередили захiдних дослiдникiв в цiй галузi дослiджень. Детальна розробка психологічної концепції суб'єктивної оцiнки та базової моделi економічної поведiнки Р.Орженцьким вiдбулася на 60 рокiв ранiше, нiж аналогiчна на Заходi, дослiдження психофiзiологiчних закономiрностей М.Туган-Барановським та Р.Орженцьким, висунення вперше Є.Слуцьким "дiяльнiсного", праксеологiчного пiдходу до пiзнання ринковоi поведiнки, дозволяють зробити висновок про значимiсть iх доробку в цієї галузi.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Головата I.В. Теорiя поведiнки споживачiв у дослiдженнях українських економiстiв кiнця XIX - початку XX ст. //Економiка: проблеми теорії та практики. Мiжвуз. збiрник наукових праць. Випуск 13. - Днiпропетровськ: Наука i освiта. - 2000. - С. 9 - 14.

2. Головата I.В. До питання про визначення поняття "цiннiсть" в історії економічної думки. //Теорії мікро - макроекономiки. Зб. наук. п. - К., 2001.- Вип.8. - С. 12 - 16.

3. Головата I.В. Р.Орженцький про iсторичний розвиток теорії цiнностi //Економiка: проблеми теорії та практики. Мiжвуз. збiрник наукових праць. Випуск 51. - Днiпропетровськ: Наука i освiта. - 2000.- С. 12 - 17.

4. Головата I.В. Суб'єктивна цiннiсть господарських благ в історії економічної думки //Науковi записки Тернопiльського державного педагогiчного унiверситету iм. Володимира Гнатюка. Серiя: економiка. -2000.- Випуск 6. - С. 33-35.

5. Головата I.В. Економiчна теорiя на рубежi ХIX - XX сторiч: екскурс до психофізіології //Науковi записки Тернопiльського державного педагогiчного унiверситету ім. Володимира Гнатюка. Серiя: економiка. - 2001.- Випуск 8. - С. 55-58.

6. Батура О.В., Головата I.В. Теорiя цiнностi в оцiнках українських економiстiв кiнця XIX - початку XX столiть //Економiка України. - 2002. - № 7.- С. 57-61.

Размещено на Allbest.ru