Підвищення ефективності управління на основі використання потенційних можливостей підприємства

поглиблено теоретичні основи управління сучасним розвитком фармацевтичних підприємств, доповнено поняття “потенціал”, запропоновано схему кількісної оцінки цілей розвитку економічних систем;

науково обґрунтовано структурну взаємодію елементів системи управління та доповнено принципом потенційні можливості підприємства, що дає змогу орієнтувати зусилля менеджерів на динамічність використання чинників та умов внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані пропозиції та рекомендації можна використовувати в управлінні фармацевтичними підприємствами України. Основні результати роботи доведено до рівня практичних пропозицій та рекомендацій: розроблено методичні рекомендації з оцінки потреб споживачів та шляхів їх задоволення через оптимізацію використання потенційних можливостей; роздроблено методику виміру ринкового потенціалу підприємства в процесі інноваційно-інвестиційної діяльності; розроблено пропозиції щодо ефективності використання матеріальних і людських ресурсів, забезпечення стабільності, конкурентоспроможності та можливостей економічного зростання й ефективного управління підприємством.

Використання висновків і рекомендацій, отриманих під час виконання дисертації, підтверджується актами і довідками про впровадження.

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі для підготовки студентів економічних спеціальностей в межах дисциплін ”Стратегічне регулювання”, “Державна промислова політика”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід щодо розв'язання завдань, спрямованих на підвищення ефективності управління на основі використання потенційних можливостей підприємства.

Особистий внесок автора відображений у публікаціях у співавторстві (№5 за списком робіт, який подано в авторефераті).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної робот доповідалися і обговорювалися на засіданнях Харківського обласного наукового товариства з вивчення спадщини М.І. Туган-Барановського, І Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації”, (Дніпропетровськ, ДІІТ, 8_9 лютого 2001 р.), всеукраїнська науково-практична конференція “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (Полтава, державний технічний університет ім. Ю. Кондратюка 22-23 листопада 2001 р.), ІІ Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту”, (Дніпропетровськ, ДІІТ, 16_17 травня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації подано у 5 наукових працях. Загальний обсяг опублікованих робіт 3,4 друк. арк.

Структура, зміст і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, 165 сторінок машинописного тексту, у тому числі 15 таблиць, 22 рисунка, 176 найменувань використаної літератури.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Методичні основи управління розвитком потенційних можливостей фармацевтичних підприємств” виявлено, що одним із концептуальних підходів у визначенні потенційних можливостей підприємства є його розгляд як системи. Що стосується потенційних можливостей підприємства фармацевтичної галузі _ це, з одного боку, ступінь готовності системи управління вирішити задачі, які забезпечують досягнення нової цілі, поставленої у зв'язку зі змінами внутрішнього і зовнішнього середовища його діяльності, а, з другого _ ступінь готовності до реалізації проектів інноваційних стратегічних змін. Оцінити потенційні можливості підприємства можна через оцінку наявності використання резервів, інноваційного творчого розвитку в суб'єктів господарювання.

На підставі узагальнення теоретичних і практичних розробок щодо існуючих методів дослідження та оцінки впливу на рівень потенціалу різноманітних чинників, урахування специфіки фармацевтичної галузі і методів його прогнозування, можна дійти висновку, що потенційні можливості формують основу виробництва певного обсягу й асортименту продукції, побудови моделей мінімізації збитків і максимізації прибутків, визначення оптимального співвідношення компонентів виробничої й організаційної структури управління та інших економічних механізмів. Здатність підприємства максимально використовувати власні потенційні можливості значним чином зумовлює його конкурентоспроможність.

У системі виробничих відносин потенційні можливості визначаються як категорія, котра набуває більш глибокої суті, що зумовлено переходом підприємств до роботи в ринкових умовах і відображає виробничі, фінансові і соціальні відношення, що складаються між підприємствами та їхніми партнерами (постачальниками виробничо-технічних товарів і матеріальних ресурсів та покупцями їхньої продукції), банками, фінансовими органами й іншими елементами інфраструктури ринку.

Визначено, що важливою специфічною рисою системи управління потенційними можливостями є певна причинно-наслідкова єдність функціонування всіх його елементів. Тільки після забезпечення виробничого процесу необхідними ресурсами, проведення оцінки внутрішніх та зовнішніх можливостей розвитку виробництва та структуризації за ієрархічними рівнями інформації розпочинається послідовність дій (операцій) для оптимізації системи управління потенційними можливостями. Структура таких дій визначається реальними, об'єктивними залежностями, тісно пов'язаними з інноваційними процесами. Результатом таких внутрішніх зв'язків є формування системи цільових орієнтирів, побудови органів управління, перегрупування матеріально-технічних засобів, моделі прийняття рішень. Конкретні технології їхньої реалізації оформлюються у стратегії та тактики ведення підприємницької діяльності.

Дослідження підходів щодо формування системи управління потенційними можливостями дало змогу дійти висновку про необхідність використання системного маркетингового, функціонального, предметного та інтегрального підходів. Системний підхід використовується для уяви системи управління потенційними можливостями підприємства як організаційної множини елементів. Ці елементи володіють відносною цілісністю, функціональністю, ієрархічною організацією, складовими та структурою, динамікою, яка охоплює функціонування і розвиток; особливостями й умовами існування. Метою системи управління потенційними можливостями є оптимізація використання всіх джерел активізації потенційних можливостей. Системі управління потенційними можливостями підприємства притаманні такі властивості: цілісність і емерджентність. Цілісність характеризується тим, що всі елементи системи служать загальній меті оптимізації результатів відповідно до прийнятих критеріїв. Емерджентність визначається тим, що об'єднання систем _ економічної, технічної, технологічної, соціальної, регулюючої і т.д. _ відбувається при їхньому взаємовпливі одне на одне. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію системи управління потенційними можливостями при розв'язання завдань на задоволення споживчого попиту. Вибір стратегії підприємства здійснюється на основі аналізу існуючих та прогнозних майбутніх стратегічних потреб, що дає змогу оцінити потенційні можливості розширення номенклатури та кількісного збільшення обсягів виробництва. Інтеграційний підхід у процесі формування системи управління потенційними можливостями спрямований на дослідження та оцінку взаємозв'язків: між окремими підсистемами (потенційними можливостями) та компонентами системи (резервами); стадіями життєвого циклу об'єкта управління; рівнями управління по вертикалі (країна, регіон, місто, фірма, її підрозділи); суб'єктами управління по горизонталі.

У дисертаційній роботі доведено доцільність при формуванні оптимізаційних моделей враховувати вплив внутрішніх та зовнішніх чинників. Розроблена класифікація чинників впливу на ефективність використання потенційних можливостей (рис. 1), яка об'єднує чинники: ринкового середовища (економічна кон'юнктура зовнішнього середовища; ступінь свободи організації і управління; непевність умов функціонування організацій, номенклатура товарів (послуг), якість, життєвий цикл; інформація про ринок, частка ринку, реклама; обслуговування, зв'язок зі споживачами); державного регулювання (економічні, політичні, соціальні, правові, екологічні); загального управління (профіль діяльності підприємств та організацій, стадія розвитку підприємств та організацій, розмір підприємств та організацій, структура організацій та підприємств); виробничі чинники (ресурсні можливості організації; інформація і система комунікацій; вартість сировини, її доступність, запаси, їх обіг, закупка; технічне озброєння, використання потужностей; чиста продукція, прибуток, контроль якості; проектування, графіки; НДР, інноваційні патенти); чинники фінансів та обліку (залучення короткострокового капіталу; залучення довгострокового капіталу; вартість “робочого капіталу”; використання альтернативних фінансових стратегій; складання бюджету, планування прибутку; відношення до податків; контроль за витратами); кадрові чинники (управлінський персонал; кваліфікація співробітників; плинність кадрів, прогули).

З урахуванням цих чинників і при їхньому безпосередньому впливі формуються потенційні можливості підприємства, складовими яких виступають фінанси, система управління, виробництво, маркетинг, кадри, інновації, інвестиції, ресурси, інформація тощо. Відповідно до положення про взаємозв'язок підприємства і зовнішнього середовища очевидно, що аналіз, оцінка потенційних можливостей підприємства, а також чинники, напрямки й умови його реалізації варто розглядати у поєднанні з потенційними можливостями галузі, регіону і держави. При цьому необхідно враховувати рівні потенційного розвитку підприємства відповідно до положення: досягнутий рівень; перспективний рівень. Причому в наслідок комплексного аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища рекомендується вибрати пріоритетні напрямки розвитку підприємства, визначити сфери першочергового додатка зусиль відповідно до системи пріоритетів підприємства.

Найактуальнішою проблемою підтримання потенціалу підприємств є зміна спрямованості аналізу потенційних можливостей організації, яку необхідно зорієнтувати насамперед на використання інноваційних методів в перспективі, на відміну від переважно ретроспективного напрямку традиційного аналізу. Цим ще раз підкреслюється сутність оцінки потенційних можливостей у рамках концепції ефективного управління. Мається на увазі її спрямованість на своєчасне визначення необхідного рівня та напрямків використання потенційних інноваційних можливостей.

У другому розділі “Дослідження чинників та умов ефективного використання потенційних можливостей фармацевтичних підприємств” досліджено динаміку основних соціально-економічних показників, які впливають на рівень потенціалу підприємств. Оцінено використання як традиційних, так і інноваційних чинників виробництва, що суттєво впливають на рівень потенціалу підприємств.

Аналізуючи фактичні тенденції зростання обсягів виробництва лікарських засобів в Україні слід зазначити, що галузь переважної більшості видів препаратів поступово перейшла межу обсягів виробництва 1990 р. та поступово нарощує обсяги виробництва, що підтверджують побудовані прогнозні розрахунки.

Проведене в дисертації оцінювання потенціалу підприємств фармацевтичної промисловості засвідчила, що аналіз допомагає виявити відповідні резерви розвитку у якісно різних групах підприємств: державних, корпоративних та приватних.

Аналіз показників наведених у табл. 1 свідчить про більш високий фінансовий потенціал фармацевтичної галузі в порівнянні з галузями міністерства промислової політики. Так, рентабельність фармацевтичної галузі в п'ять і більше разів перевищує середньогалузевий показник рентабельності, що й зумовлює стрімке зростання її потенціалу.

Таблиця 1

З іншого боку, співвідношення обсягів реалізації і виробництва продукції свідчить, про наявність резервів зростання галузі за рахунок зниження залишків готової продукції, особливо на приватизованих підприємствах (88,7%) і підприємствах державної форми власності (89,8%).

Дослідження резервів підвищення ефективності функціонування підприємства “Червона зірка” проведене в напрямку аналізу показників обсягів виробництва продукції, продуктивності праці працюючих, обсягів реалізації продукції, і витрат на її виробництво.

Для цього було введено поняття “потенційні можливості підприємства”, “найімовірніше значення показників”, “граничні значення показників”. Аналіз показників проводився за період із 1998 по 2002 рр. Граничні значення показників _ це максимально можливі їхні значення, що обмежуються в короткостроковому періоді (2_3 роки) природними межами виробничих потужностей, нормами виробітки на одного робітника, технологічними особливостями механізму формування витрат на одиницю продукції. Потенційні можливості підприємства _ це різниця між реальними значеннями показника у відповідному періоді і його максимальними можливостями. Найімовірніше значення показників це позитивні або негативні значення у плановому періоді, який знаходяться в межах між плановими і максимально можливими значеннями.

Як свідчить дослідження, реальні резерви підвищення ефективності наявні як щодо показника збільшення обсягів виробництва, так і по інших показниках, причому планові значення показників значно нижче максимальних можливостей підприємства. Це негативно відбивається на можливостях стосовно реалізації продукції, де теж є значні резерви, недовикористання яких викликано заниженими виробничими можливостями.

Аналіз засвідчив, що природним напрямком підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства є зниження витрат на одиницю продукції, причому, якщо в короткостроковому періоді це може бути досягнуто за рахунок економії сировини і матеріалів, скорочення поза реалізаційних незапланованих витрат, оптимізації інших елементів поточної господарської діяльності, то в довгостроковому періоді зниження витрат на виробництво продукції в умовах значного зростання обсягів виробництва і реалізації може бути досягнуто винятково на інноваційній основі: упровадженні прогресивних ресурсозберігаючих технологій, відновленні виробництва та ін.

Для аналізу резервів по показниках продуктивності праці, витрат на виробництво продукції й обсягів виробництва на підприємстві “Здоров'я” було проаналізовано реальну тенденцію показників, побудовані адекватні лінійні моделі з відхиленням від фактичних показників не більше 5%, проведено аналіз наявних у розпорядженні підприємства ресурсів: трудових, технологічних, сировинних тощо. На основі цього зроблено експертну оцінку потенційних можливостей підприємства і розраховано експертні значення показників за період із 1996 по 2001 рр. За отриманими даними було побудовано лінійні тренди, що дають відхилення від експертних оцінок не більше 5%.

Таким чином, було отримано моделі, які відображають із високим ступенем адекватності реальну тенденцію показника і максимально можливе його значення з урахуванням виробничих потужностей, трудових ресурсів і тенденції збільшення частки ринку продукції компанії.

Для показника витрат на виробництво продукції, виходячи з характеру і спрямованості отриманих прямих резерви полягають не в збільшенні, а в зниженні значення цього показника. У нашому випадку отримані експертні значення щодо цього показника можна вважати “ідеальними”, еталонними значеннями витрат виробництва при визначеному його обсязі. Тенденція зміни найімовірніших значень цього показника було розраховано для найімовірніших обсягів виробництва за період із 1996 по 2001 рр.

Як видно з проведеного дослідження поряд із розбіжностями в діяльності розглянутих підприємств, для них характерні і загальні риси: недовикористання виробничих можливостей, наявність резервів зменшення витрат на виробництво продукції, можливість збільшення продуктивності праці.

Перспективним напрямком підвищення ефективності функціонування підприємства є маркетингові дослідження й активізація збутової політики на основі наявних виробничих можливостей. В умовах жорсткої конкуренції виробництво може бути обмежене з боку природних меж ринкового сектору. У такому випадку саме маркетингова політика повинна бути спрямована на його розширення відвоюванням його у конкурентів.

Статистичні дані свідчать про неухильне збільшення світових обсягів продажу фармацевтичних засобів. Згідно з даними фірми ІМS Іnternational, яка спеціалізується на дослідженнях світового фармацевтичного ринку, у 1996 р. об'єм світового фармацевтичного ринку складав 296,4 млрд дол. США, у 1998 _ 308 млрд дол. США, а в 1999 р. збільшилася ще на 10,7% і склала 337,2 млрд.дол. США. Частка України на світовому ринку фармацевтичних препаратів зовсім невелика і складає менше половини відсотка, що підтверджує актуальність реформування маркетингової політики галузі.

Завдяки дослідженню ефективності функціонування маркетингової політики підприємств фармацевтичної галузі було розроблено індекс кількісного виміру ефективності діяльності підприємств фармацевтичного ринку України. Дослідження засвідчило нерівномірність розвитку підприємств, можливість формалізувати кількісні оцінки характеристик потенціалу підприємств.

Унаслідок аналізу значення цього індексу можна дійти висновку, що в Україні складається відносно сприятлива ситуація для реалізації виробничих функцій в діяльності підприємств. Назріла необхідність переходу до більш інтенсивного використання маркетингових підходів у комерційній діяльності фармацевтичних підприємств. Виявлені можливості підвищення ефективності маркетингової діяльності за рахунок перерозподілу внутрішніх резервів свого виробничого потенціалу.

Виявлено, що маркетингове середовище фармацевтичних підприємств України постійно змінюється, що потребує постійного вдосконалення організаційної структури їх служби маркетингу.

Дослідження чинників та умов підвищення ефективності використання потенційних можливостей підприємств фармацевтичної галузі дало змогу виділити головні напрямки розвитку: маркетингове стимулювання обсягів реалізації та підвищення внутрішньої виробничої ефективності.

У третьому розділі ”Організаційно-економічна концепція ефективного використання потенційних можливостей фармацевтичного підприємства”

Проведені дослідження створили можливість дійти висновку, що управління потенціалом підприємств _ це складний, багатоаспектний і динамічний процес, що містить у собі сукупність управлінських рішень і управлінські дії, метою яких є досягнення стійкого економічного зростання і динамічний розвиток підприємства. Воно передбачає створення єдиної раціонально, чітко і безперебійно функціонуючої системи з визначеними цільовими орієнтирами та взаємозалежними елементами. Процесу системи використання й управління потенційними можливостями властивий динамізм; розмаїтість об'єктів і суб'єктів, необхідність застосування широкого спектру форм, методів і механізмів управління.

У дисертаційній роботі обґрунтовано концептуальну модель функціонування системи управління потенціалом підприємства.

Цю модель розроблено з урахуванням циклічного характеру процесу управління (діагностика потенціалу, коректування процесів управління, розробка концепції управління потенціалом підприємства, а також трансформацію системи управління) та створює реальні можливості для визначення оптимального рівня потенційних можливостей і фактичного їх використання. Діагностика потенціалу і коригування процесів управління спрямовані на внутрішні резерви: зростання обсягів виробництва; зниження собівартості виробництва; підвищення продуктивності праці; на резерви ринкового середовища. Діагностика потенціалу підприємства включає в себе оцінку ефективності управління потенціалом, прогнозування динаміки зовнішніх та внутрішніх чинників підприємницької діяльності. Результатом здійснення цих операцій є спроможність визначення кількісних характеристик потенційних можливостей підприємства та напрямки його розвитку. При цьому необхідним є забезпечення максимальної реалізації потенціалу та діагностика відхилень.

При формуванні системи управління потенційними можливостями підприємства необхідно враховувати такі особливості, як динамізм і розмаїтість потенційних можливостей, необхідність застосування широкого спектра прийомів і методів управління потенційними можливостями, складнощі їхнього виміру, обліку й оцінки; складність і суперечливість впливу потенційних можливостей на економічний результат і т.п.

Формування системи управління потенційними можливостями підприємства базується на чіткому визначенні цілей, об'єктів, суб'єктів, методів, інструментів, джерел інформації, механізмів оцінки форм формалізації результатів. Реалізація розглянутих принципів дала змогу розробити структуру управління потенційними можливостями підприємства.

Об'єктами системи управління потенційними можливостями підприємства є динаміка і стратегія використання, структура і види потенційних можливостей. Суб'єктами системи управління потенційними можливостями підприємства виступають керівництво підприємства, менеджери різних служб та підрозділів підприємства, а також безпосередньо робітники-виробничники.

Для забезпечення ефективного функціонування системи управління потенційними можливостями використовується наступний інструментарій: кількісні методи оцінки динаміки використання резервів, економіко-математичні, евристичні, розрахунково-аналітичні методи, методи оперативної та стратегічної діагностики, нормативне регулювання бюджетування, програмно-цільові методи моделювання документообігу.

Управління потенційними можливостями підприємства потребує виділення всіх функцій які відносяться до управління, таких як планування, координація, регулювання, мотивація, стимулювання, організація, облік, аналіз та контроль. У дисертаційному дослідженні було розроблено конкретні функції управління потенційними можливостями підприємства в системі стратегічного розвитку підприємства. Їх подано у взаємозв'язку зі структурними підрозділами підприємства, що здійснюють їхню реалізацію.

Механізм оцінки потенційних можливостей _ це комплекс заходів, методик, аналіз чинників та умов, накопичення, систематизація інформації, моніторинг динаміки, спрямований на виявлення, використання і реалізацію потенційних можливостей фармацевтичних підприємств. Стратегічні зміни здійснюються на підставі моніторингових досліджень, які відповідно до концептуальної моделі функціонування системи управління потенціалом підприємства проводяться протягом циклу й є організаційним елементом процесу управління потенційними можливостями. Цей механізм дає змогу здійснити взаємозв'язок, а також інформаційне, методичне, методологічне й аналітичне забезпечення інших складових процесу управління потенційними можливостями. Водночас здійснюється загальний моніторинг усієї виробничої системи і процесів, що відбуваються як усередині її, так і за її межами.

Джерелами інформації при цьому виступають: первинні документи, інформація про відхилення, планово-регламентуюча інформація, бізнес-план, облікова інформація, яка підрозділяється на бухгалтерський облік, податковий облік та звітність, управлінський облік а також позаоблікова інформація, яка включає в себе матеріали контролю, внутрішні документи, перепису та безпосередні відомості від виконавця.

Розроблена оптимізаційна модель стратегії ринкового розвитку підприємств фармацевтичної промисловості в умовах ринку дає можливість якісного виконання заходів, пов'язаний із етапами трансформації та реалізацію стратегічних рішень, по-перше, встановити асортимент продукції, яка виробляється, а по-друге - робити та реалізовувати інноваційні та технологічні процеси на підприємствах. Що стосується асортименту, то при побудові оптимізаційної стратегічної моделі необхідно користуватися структурою і наявністю препаратних груп і на основі оцінки сучасного стану фармацевтичної промисловості знайти проблеми і необхідний клас задач для переведення галузі в інший етап. Завдяки аналізу даних щодо наявних препаратних груп, на цьому етапі стратегічного моделювання з'являється можливість одержати препарати з новими характеристиками, котрі більше відповідають потребам сучасного і перспективного ринку. Стратегічне моделювання асортиментної групи пов'язано з урахуванням потенціалу початкових і кінцевих ресурсів, що може бути виявлено завдяки проведенню системного аналізу стану та розвитку фармацевтичних підприємств.

За допомогою розрахунків та методу експертних оцінок встановлено ступінь відповідності основних елементів вимогам якісного здійснення вибору потенційних можливостей базової стратегії управління. Кількісну оцінку стану системи управління отримано за допомогою системи показників, які відображають кожний елемент (функцію) системи управління.

Комплекс показників характеристик системи ефективності управління підприємством з урахуванням оптимальності використання потенційних можливостей містить у собі такі групи показників: фінансові, що впливають на ступінь виробничого потенціалу фармацевтичних підприємств до яких відноситься ліквідність, чистий оборотний капітал, оборотність власного капіталу, ступінь відволікання активів, коефіцієнти фінансової автономності, фінансового лівериджу, фінансової стабільності; показники потенціальних можливостей управління підприємством _ коефіцієнт ефективності управління, коефіцієнт ефективності управлінських рішень, коефіцієнт управлінської активності; показники інформаційних резервів _ підвищення інформатизації бізнес процесів підприємства, інтеграцію інформаційної системи підприємства в інформаційну систему зовнішнього середовища, збільшення частки аналітичної інформації в загальній інформаційній сукупності і підвищення рівня її обробки; показники логістичних резервів _ зменшення збитків від реалізації продукції, скорочення невиправданих витрат від позареалізаційних операцій, скорочення штрафів (штрафних санкцій унаслідок перевірки податкових інспекцій); показники кадрового потенціалу - рівень кваліфікації співробітників, плинність кадрів, прогули, управлінський персонал; показників виробничого процесу - коефіцієнт зносу основних засобів; рентабельність виробництва, оборотних активів та реалізації; коефіцієнт ринкової ліквідності продукції тощо. За результатами кількісної оцінки розроблені та запропоновані основні заходи по забезпеченню оптимальної системи управління виробництвом.

Плани по реалізації заходів розробляються для кожного стратегічного напрямку. Основні аспекти управління по вертикальним схемам управління частково дублюються для забезпечення реалізації використання потенціалу як з маркетингу так і з власного виробництва.

Запропоновані в дисертації схеми узгоджень стратегічних рішень дають можливість реалізувати чіткість, черговість у часовому періоді здійснення основних заходів щодо виявлення факторів та умов які впливають на ефективність управління підприємством. Такий підхід дає можливість використати потенціал для досягнення стратегічних цілей виробництва.

Висновки