Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДАЦИШИН Маркіян Богданович

УДК 330.322:332.1 (477)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ОЦІНКА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Спеціальність: 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор ПОБУРКО Ярослав Олексійович, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор КОЗОРІЗ Марія Андріївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу;

кандидат економічних наук, доцент ЗАГОРОДНІЙ Анатолій Григорович, Національний університет „Львівська Політехніка”, завідувач кафедри.

Провідна установа:Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення будівельно-виробничого комплексу

Захист дисертації відбудеться 14 листопада 2003 року о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька 4.

Автореферат розісланий 13 жовтня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності функціонування економічної системи ринкового типу на національному та регіональному рівнях як у розвинених країнах, так і в країнах, економіки яких перебувають на перехідному етапі, нерозривно пов`язане з ефективністю інвестиційної політики. В умовах глобалізації економічних процесів інвестиції відіграють все більшу роль у зростанні міжнародної конкурентоспроможності, модернізації як виробничих ресурсів, так і фінансових та нематеріальних активів. Особливої актуальності проблема залучення інвестицій в українську економіку набуває за умов посилення конкуренції на міжнародних фінансових ринках, зокрема, Центрально-Східної Європи, розширення Європейського Союзу та підготовки України до набуття членства у Світовій організації торгівлі.

Розробці наукових методів формування та реалізації інвестиційної політики у світовій та вітчизняній економічній науці приділялось і приділяється значна увага. Основи сучасних підходів до вивчення впливу інвестиційних процесів на економічний розвиток були закладені видатним українським вченим М.Туган-Барановським, який визначив причини промислових криз через особливості відтворення основного капіталу, зумовлені його технологічним рівнем. Розроблені на цій основі А.Шпітгофом та Й.Шумпетером теорії ендогенного економічного зростання довели, що вирішальна роль в економічному розвитку належить інноваціям.

Дослідження закономірностей розвитку економіки як у галузевому, так і в регіональному аспектах у залежності від інвестиційної політики знайшли своє відображення у роботах Дж.Кейнса, М.Фрідмена, М.Портера, Д.Тейлора та Х.Армстронга.

Вагомий внесок у вивчення проблем інвестиційних процесів як на національному рівні, так і у розрізі окремих регіонів зробили такі вітчизняні науковці: О.Амоша, Ю.Бажал, П.Бєлєнький, І.Бланк, Є.Бойко, В.Геєць, А.Гойко, Б.Губський, М.Долішній, В.Дубровський, А.Загородній, С.Злупко, М.Козоріз, О.Кузьмін, В.Лановий, О.Махмудов, А.Мерзляк, А.Мокій, В.Онищенко, С.Панчишин, А.Пересада, В.Письмак, Я.Побурко, С.Реверчук, О.Слюсаренко, А.Філіпенко та інші.

Водночас, не всі аспекти цієї багатогранної та складної проблеми з`ясовано і обґрунтовано. Тому виникла потреба уточнити термінологічний апарат, класифікувати чинники географічного розміщення інвестицій, удосконалити методичний підхід до інтегральної оцінки інвестиційної привабливості окремих територій. Детальнішого опрацювання, на нашу думку, потребує дослідження практики реалізації державної інвестиційної політики на регіональному рівні в Україні, зокрема, на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальних економічних зонах. З огляду на диспропорції у розвитку окремих територій країни, доцільно запровадити систему постійного моніторингу та інтегрального оцінювання інвестиційних процесів на регіональному рівні. Впровадження сучасних методичних підходів забезпечить підґрунтя для прийняття адекватних управлінських рішень з метою підвищення інвестиційної привабливості окремих регіонів. Актуальність і наукова значимість окреслених питань зумовили вибір теми дисертації, визначили предмет, об`єкт, мету і сформували структуру роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема, теми „Розробка методології статистичної оцінки та порівняння соціально-економічного стану регіонів України на основі інтегральних показників” (номер державної реєстрації 0100U003876).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень щодо визначення тенденцій та оцінювання ефективності інвестиційної політики, зокрема, на регіональному рівні, та формування рекомендацій щодо підвищення її дієвості.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

розкриття суті інвестиційної політики на основі вивчення, селекції й адаптації відповідного понятійного апарату;

вивчення тенденцій розвитку інвестиційної політики в Україні, порівняльний аналіз інвестиційних процесів у вітчизняній економіці з іншими країнами;

обґрунтування чинників, які визначають територіальну концентрацію інвестиційних процесів, та розробка методичного підходу до їх кількісної оцінки;

вдосконалення методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості регіонів та оцінювання ефективності регіональної інвестиційної політики;

розробка методичного підходу до оцінювання результатів функціонування спеціальних економічних зон;

визначення ролі місцевих органів влади у створенні сприятливого інвестиційного клімату на окремих територіях;

розробка практичних рекомендацій щодо стимулювання інноваційного розвитку регіональних економік.

Об`єктом дисертаційного дослідження є сукупність економічних та інформаційних відносин, які виникають у процесі інвестиційної діяльності, у сфері державного управління та місцевого самоврядування, а також підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади, методи та механізми управління інвестиційними процесами на регіональному рівні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні теорії менеджменту, маркетингу та логістики, економіко-математичних методів аналізу і прогнозування. Тенденції розвитку інвестиційних процесів вивчалися за допомогою статистичного аналізу та методів математичного програмування. Для визначення особливостей впливу місцевих органів влади на інвестиційну діяльність проводилося експертне опитування та анкетування державних службовців місцевого рівня. У процесі роботи також знайшли застосування загальнонаукові методи: методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, логічний та історичний методи, порівняльний і системний аналіз.

Інформаційною базою дослідження були статистичні дані і нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Національного банку України, місцевих державних адміністрацій.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у наступному:

конкретизовано суть поняття „регіональна інвестиційна політика” як комплексу дій місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію конкурентних переваг території, мінімізацію комерційних, соціальних, політичних та інших ризиків, які генеруються на місцевому рівні, та стимулювання вкладення капіталів у пріоритетні сектори економіки, визначені стратегічним планом розвитку території;

сформульовано основні тенденції розвитку регіональної інвестиційної політики на сучасному етапі, а саме: тенденція заохочення потенційних інвесторів (поширення інформації про регіон або певний інвестиційний проект), тенденція формулювання засад співпраці (узгодження та формалізація принципів співпраці з інвестором), тенденція організаційної підтримки (консультативний та адміністративний супровід початкової стадії реалізації інвестиційного проекту) і тенденція пост інвестиційного сприяння (сприяння у партнерському вирішенні проблем, які виникають у процесі освоєння інвестицій);

розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності регіональної інвестиційної політики на основі інтегральної оцінки інвестиційної привабливості території та її порівняння з інтегральним індексом економічного зростання регіону (з часовим лагом в 1 рік). При оцінюванні інвестиційної привабливості додатково запропоновано враховувати вплив місцевих органів влади шляхом порівняльного аналізу показників діяльності малих підприємств регіонів. На думку автора, рівень розвитку сектора малого підприємництва, що генерує внутрішні інвестиційні ресурси (більшість з яких - це заощадження домогосподарств), свідчить про лояльність місцевої влади по відношенню до бізнес-структур різного масштабу;

на основі рейтингового оцінювання за підсумками 2000-2002 років встановлено істотну залежність інвестиційної привабливості регіону від галузевої структури його економіки: інтегральна оцінка усіх регіонів, у структурі економіки яких переважає аграрна складова, є значно нижчою, ніж територій з індустріальною спеціалізацією;

розроблено систему критеріїв оцінювання ефективності функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ), яка включає показники бюджетної та соціальної ефективності, структурованості капіталовкладень та експортної орієнтованості інвестицій. Запропоновано методику оцінювання результатів функціонування окремої СЕЗ шляхом порівняння індивідуальних значень по кожному з критеріїв з мінімально допустимим (нормативним) значенням відповідного критерію для певної категорії СЕЗ;

запропоновано організаційно-методичний підхід до формування інноваційної спрямованості інвестиційної політики на регіональному рівні, який полягає у створенні регіональних венчурних фондів за участю місцевих органів влади і комерційних структур та вдосконаленні інформаційного забезпечення регіональної інвестиційної політики.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці і апробації методичного підходу до рейтингового оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України, на основі якого протягом 1999-2003 рр. аналітичним центром “Інститут Реформ” розробляється відповідний рейтинг регіонів (довідка №10 від 02.02.2003р.). Окрім того, пропозиції здобувача використані Головним управлінням з питань економічної політики Адміністрації Президента України при вдосконаленні методики комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України (довідка №10-08/1450 від 02.07.2003р.). Рекомендації щодо реалізації функцій державного управління інвестиційними процесами на певній території знайшли практичне застосування у діяльності обласних державних адміністрацій, зокрема, Львівської області (довідка №34-1/1-324 від 27.03.2003р.), та відображені у рішеннях Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка №523/3699 від 24.06.2003р.). Результати дослідження були використані під час формування навчального курсу “Основи системного підходу до розгляду складних соціально-економічних рішень” для слухачів Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Чернігівської облдержадміністрації (довідка №01-02/122 від 29.04.2003р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародному форумі “Нові виробничі системи і прискорений розвиток регіонів” (16.11.2001р., м.Київ), міжнародному форумі “Ринок капіталу України-2002” (12-14.06.2002р., м.Київ), під час Національної конференції з питань регіонального та місцевого розвитку (11-13.06.2003р., м.Харків), щорічних зборів Ради директорів Western NIS Enterprise Fund на тему: “Роль державного та приватного сектора у покращанні інвестиційного клімату в Україні” (20.04.2002р., м.Київ), на конференції “Оптимізація роботи філійної мережі банків” (25.01.2002р., м.Київ), а також круглого столу “Привабливий інвестиційний клімат в Україні як необхідна умова економічного зростання” (5.06.2001р., м.Київ) та семінару “Методи і форми підвищення інноваційного потенціалу території” (19-21.03.2003р., м.Полтава). Положення, які становлять наукову новизну роботи, були обговорені на міжнародних конференціях „Підприємництво в умовах перехідної економіки” (4.07.2003р., м.Київ) та “Європейські моделі регіональної співпраці. Веймарський Трикутник і Україна” (17-18.05.2003р., м.Краків, Польща).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 8,2 д.а., з них 4 статті обсягом 1,6 д.а. - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 207 сторінок комп`ютерного тексту, включає 22 таблиць, 23 рисунки, 6 додатків на 18 сторінках. Список використаних джерел містить 177 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади формування та оцінювання інвестиційної політики” розглянуто суть поняття “інвестиції” та їх вплив на економічний розвиток; конкретизовано визначення регіональної інвестиційної політики; проаналізовано підходи до оцінювання інвестиційної політики на національному та регіональному рівні.

Аналіз підходів до вивчення інвестиційних процесів дозволив встановити неоднозначність класифікації інвестицій за різними ознаками, що зумовило доцільність їх кодифікації (табл. 1).

Таблиця 1 Основні ознаки класифікації інвестицій

Ознака класифікації	Види інвестицій за ознакою класифікації
За об`єктами вкладення	Реальні; фінансові інвестиції; інновації
За характером участі	Прямі та портфельні
За тривалістю	Коротко-, середньо- та довготермінові
За формою власності	Державні; комунальні; приватні; спільні (змішані)
За джерелами фінансування	Власні кошти; позикові кошти; залучені кошти
За походженням	Внутрішні та зовнішні; національні та іноземні
За мотивацією інвестора	Горизонтальні(імпортозамінні),вертикальні (експортоорієнтовані)

З огляду на визначальну роль інноваційних процесів у структурній перебудові національної економіки, розглянуто поняття “інновація”, відзначено її вплив на циклічність економічного розвитку. У ринкових умовах через реалізацію відтворювальної, інвестиційної та стимулюючої функцій інновації виступають інструментом підвищення конкурентоспроможності як окремого підприємства, так і економічної системи в цілому.

Розглянуто роль інвестицій в економічному розвитку окремих територій шляхом реалізації ефекту мультиплікатора (наступне збільшення інвестицій) і акселератора (наступне збільшення споживчих витрат, які, у свою чергу, стимулюють зростання інвестицій).

Незважаючи на те, що питання інвестиційної політики знаходиться у полі зору багатьох вітчизняних науковців, на державному рівні досі не вироблено єдиного підходу до розуміння суті та інструментів регулювання інвестиційних процесів, у тому числі на регіональному рівні. Дослідження сучасних теоретичних підходів до вивчення інвестиційних процесів та їх ролі у забезпеченні економічного зростання (теорії ендогенного економічного зростання, неокласичного та інституціонального напрямків) виявило, що в повному обсязі жоден з них не може бути покладений в основу сучасної інвестиційної політики в Україні. Водночас, їх позитивні елементи (визначальність інноваційного розвитку, порівняння граничного доходу з граничними витратами, необхідність інституціонального середовища та ін.) слід врахувати у процесі вдосконалення національної моделі регулювання інвестиційними процесами. інвестиційний регіональний економіка

Встановлено, що забезпечити стале економічне зростання можливо лише задіявши у синхронному режимі такі компоненти економічної політики: фіскальну, бюджетну, регіональну, кредитно-грошову, інституціональну та інвестиційну. При цьому вирішальним чинником повинна бути мобілізація внутрішніх заощаджень в інвестиційний ресурс. Натомість іноземні інвестиції виконують роль каталізатора структурної перебудови економіки через стимулювання розвитку ринкових відносин та інтеграцію національних ринків у міжнародний контекст.

Автором встановлено, що з активізацією іноземних інвесторів на внутрішньому ринку виникає ряд ризиків як для вітчизняних підприємств, так і для економічної безпеки держави загалом. Саме тому необхідною є розробка інвестиційної політики, яка б органічно поєднувала форми іноземного і національного (приватного та державного) інвестування, оптимізувала взаємозв`язки суб`єктів інвестиційного процесу, вдосконалила нормативно-правову базу всіх рівнів.

Як показав аналіз світового досвіду, роль держави у залученні приватних інвестицій полягає у створенні комплексу організаційно-правових умов, які відіграють роль рамкових у системі мотивацій інвесторів щодо місця здійснення капіталовкладень. Відповідно, поняття „регіональна інвестиційна політика” у роботі визначено як комплекс дій місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію конкурентних переваг території, мінімізацію комерційних, соціальних та інших ризиків, що генеруються на місцевому рівні, та стимулювання вкладення капіталів у пріоритетні сектори економіки.

Сформульовано комплекс теоретичних засад регіональної інвестиційної політики, основні з яких полягають у наступному: відповідність стратегічному плану розвитку території; забезпечення інноваційної спрямованості інвестиційних процесів; ефективне використання внутрішніх (регіональних) ресурсів; сприяння розвитку конкурентних переваг місцевих підприємств; забезпечення позитивного соціального ефекту інвестиційних процесів. Встановлено, що розвитку регіону найбільшою мірою сприяють конкурентні переваги місцевих підприємств, а не фіскальні пільги. Відтак, завдання регіональної інвестиційної політики полягає у використанні конкурентних переваг - з одного боку, та у розвитку компонентів, які створюють ці переваги, - з іншого.

У результаті аналізу світових тенденцій виявлено, що особлива роль у регіональній інвестиційній політиці належить транскордонній співпраці регіонів, у результаті якої з`являються можливості для поєднання потенціалу та ресурсів прикордонних територій двох або більше країн.

Метою формування методики рейтингового оцінювання в інвестиційній сфері є кількісне відображення багаторівневої системи чинників, що впливають на мотивацію суб'єктів господарської діяльності до інвестування, та оцінювання інтенсивності їх впливу. Рейтингом є певна ієрархічна система, між складовими якої встановлено якісне відношення переваги шляхом зведення первинних даних в інтегральний показник. Таким чином, на основі шкали умовних значень проводиться узагальнена оцінка об`єкту за певний період або станом на певну дату.

У роботі розглянуто методичні підходи Адміністрації Президента України, Ради з вивчення продуктивних сил НАН України та Інституту регіональних досліджень НАН України до оцінювання окремих чинників інвестиційної привабливості територій. Критично проаналізовано підходи до рейтингового оцінювання агенцій Moody's, Standard&Poors' та Fitch; Світового економічного форуму у Давосі, Фонду Heritage, Transparency International, Конференції ООН з торгівлі та розвитку. Зроблено висновок про відсутність єдиної системи критеріїв та їх неадекватність для оцінювання перехідних економік.

У другому розділі “Особливості інвестиційної політики в сучасних умовах економіки України” визначено актуальні проблеми організаційно-правового забезпечення у сфері інвестицій; простежено тенденції розвитку регіональної інвестиційної політики; проаналізовано результати функціонування спеціальних економічних зон та запропоновано методику оцінювання їх ефективності.

У роботі відзначено поступ у розвитку правового забезпечення діяльності іноземних інвесторів. За останні роки досягнуто певного рівня внутрішньої збалансованості національного законодавства (тобто відповідності між законами та іншими нормативними актами одного рівня і між законами та пов'язаними з ними підзаконними актами). Спостерігаються позитивні тенденції в узгодженості вітчизняних законодавчих положень з міжнародними нормами, що сприяє активізації діяльності іноземних інвесторів. Україна приєдналася до Вашингтонської Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державою та іноземними особами. Відповідно, розширено співпрацю на міждержавному рівні: укладено угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з 50 країнами світу.

Аналіз світових тенденцій показує, що необхідною умовою економічного зростання є забезпечення обсягів інвестування на рівні 20-25% валового внутрішнього продукту (ВВП). Відповідно, завданням державної інвестиційної політики є досягнення нормативного значення цього показника. Виходячи з цього, урядові заходи в інвестиційній сфері України в останні три роки економічного піднесення слід визнати незадовільними: сумарні інвестиції не перевищували 15% ВВП. Водночас, слід наголосити, що досягнення зазначеного рівня є необхідною, але не достатньою умовою досягнення сталого економічного зростання, оскільки інвестиції є ресурсом, який можна використати з різним рівнем ефективності.

Обмеженість та нижча мобільність внутрішніх інвестиційних ресурсів зумовлює необхідність особливої уваги до залучення іноземних інвестицій, які у 2002 році становили лише 1,4% ВВП. У дисертації показано, що поряд з нарощуванням обсягів прямих іноземних інвестицій в українську економіку прослідковуються і негативні тенденції. Так, у 2002 році зафіксовано рекордний для України показник залучення іноземних інвестицій у 1074,8 млн. дол. США. Водночас нерезиденти вивезли капіталу на 368,8 млн. дол., що є максимальним показником за 1999-2002 роки. У результаті обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01.01.2003року склав 5,34 млрд. дол.

У роботі відзначено, що за умови збереження сучасних тенденцій на глобальному ринку капіталів існує ймовірність суттєвого збільшення обсягів залучення в Україну іноземних інвестицій. Свідченням цього є інтерес міжнародних компаній до перехідних економік: у 2002 році прямі іноземні інвестиції в економіки Центрально-Східної Європи зросли до 34,4 млрд. дол. При цьому, у Польщу було залучено 30% інвестицій, Чехію - 18%, Росію - 9%, Угорщину - 8%, Україну - лише 0,02%. Водночас, розширення Європейського Союзу на схід негативно вплине на інвестиційну привабливість центральноєвропейських економік через зростання вартості робочої сили, підвищення конкуренції та посилення регуляторних вимог. Відтак, інвестори розглядатимуть можливість перенесення діяльності у сприятливіші умови. Таким чином, Україна має шанс залучити частину капіталів, які працюють на сусідніх ринках.

У процесі дослідження сформульовано основні тенденції розвитку регіональної інвестиційної політики на сучасному етапі в Україні. Виявлено позитивні тенденції у створенні інформаційного забезпечення щодо заохочення потенційних інвесторів шляхом поширення даних про конкурентні переваги регіону та його інвестиційні можливості. У контексті останніх законодавчих змін та прийняття Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки позначилася тенденція формулювання засад співпраці місцевих органів влади з інвестором на основі узгодження та формалізації відповідних принципів. Встановлено важливість організаційної підтримки інвестиційних проектів на місцевому рівні, яка полягає у консультативному та адміністративному супроводі на початковій стадії інвестиційного проекту та сприянні у досудовому вирішенні проблем, які виникають, зокрема, з фіскальними і контролюючими органами.

За умов обмеженості повноважень регіонів та інтенсивності ризиків, які генеруються саме на центральному рівні, роль місцевих органів влади у залученні інвестицій, на перший погляд, не є суттєвою. Однак умови для інвестиційної діяльності в межах окремих регіонів України відрізняються. Свідченням цього є галузевий розподіл потоків іноземного капіталу в українську економіку: протягом останніх п`яти років найбільша частка інвестицій була вкладена у харчову галузь та внутрішню торгівлю. А саме ці галузі пропорційно представлені у структурі всіх регіональних економік України. Водночас, понад 80% усіх іноземних інвестицій залучено у підприємства восьми регіонів та м. Києва. Таким чином, з`являються підстави для твердження, що регіони конкурують між собою за інвестиційні ресурси. Слід зазначити, що територіальні диспропорції інвестиційних процесів в Україні мають тенденцію до збільшення - на одного киянина припадає 705 дол. іноземних інвестицій, у той час як на мешканця Чернівецької області - менше 20 дол.

Порівняльний аналіз обсягів прямих іноземних інвестицій у регіони та створеної регіональними економіками валової доданої вартості (ВДВ), що зображений на так званій кривій Лоренца, дозволяє зробити висновок про тенденції зменшення нерівномірності розподілу інвестицій протягом останніх років. Водночас, розмах варіації ВДВ на душу населення між регіонами зріс з 2,68 разу у 1996 році до 3,97 у 2000 році. Це вдвічі перевищує показник міжрегіональних відмінностей у країнах Європейського Союзу. Зрештою, виникає загроза перетворення України на країну з чітко вираженою географічною поляризацією. На нашу думку, запобігти цьому можна застосуванням адекватної регіональної політики та створенням сприятливих умов для активізації інвестиційних процесів на місцевому рівні.

У цьому контексті особливої уваги заслуговують спеціальні економічні зони (СЕЗ), які незважаючи на значні податкові та регуляторні пільги, наразі не стали „локомотивом” інвестиційного процесу в Україні. Зазначимо, що протягом останніх років серед залучених у СЕЗ інвестицій зростає частка вітчизняних: у 2000р. - 48%, у 2001р. - 58%, у І-му півріччі 2002р. - 80%. Переважання внутрішніх інвестицій та аналіз їх розподілу за проектами свідчить про загрозу перетворення пільгового режиму діяльності на приховану форму державного субсидіювання конкретних підприємств та інструмент реалізації регіональних інтересів. Проблема ускладнюється відсутністю чітко визначених на законодавчому рівні критеріїв ефективності функціонування СЕЗ.

Автором запропоновано для кожного з типів СЕЗ встановити за ключовими показниками (критеріями) мінімально допустиму кількісну межу, недосягнення якої буде свідчити про негативні тенденції. Вибір мінімально допустимих значень критеріїв базується на необхідності комплексної оцінки ефективності функціонування СЕЗ і охоплює різні аспекти - соціальний, податковий, інвестиційний та ін.

У результаті дослідження до базових критеріїв ефективності функціонування СЕЗ віднесено такі показники:

бюджетна ефективність (відношення умовно нарахованих платежів /наданих пільг/ до податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів);

соціальна ефективність (відношення надходження прибуткового податку з громадян до кількості створених та збережених робочих місць);

структура капіталовкладень (аналізується частка іноземних інвестицій у структурі залучених інвестицій, оскільки одним із завдань створення СЕЗ є залучення іноземного капіталу);

експортна орієнтованість інвестицій (відношення обсягу реалізації продукції на експорт до обсягу освоєних інвестицій).

Визначення мінімально допустимих значень по кожному з критеріїв запропоновано здійснювати шляхом порівняння індивідуальних показників окремої СЕЗ з середнім значенням відповідного критерію усіх СЕЗ певного класу.

Результати оцінювання діяльності у рамках СЕЗ (табл. 2) дозволяють стверджувати, що практика запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності для цілей регіональної політики не призвела до бажаних результатів. Окрім того, такий інструмент регіонального розвитку суперечить принципам Світової організації торгівлі, членство у якій визнано стратегічним пріоритетом України. Водночас, на думку автора, необхідно критично переглянути політику фінансування капіталовкладень у рамках спецрежиму за рахунок державного бюджету. Для підвищення ефективності функціонування вітчизняних СЕЗ вважаємо за доцільне інтенсифікувати капіталовкладення, в першу чергу державні, у розвиток інфраструктури регіонів.

Таблиця 2 Оцінка ефективності функціонування спеціальних економічних зон за критеріями у 2002 році (наростаючим підсумком по кварталах)

Назва СЕЗ	Бюджетна ефективність (умовно нараховані платежі (пільги) / податкові надходження)	Структура капіталовкладень (частка іноземних інвестицій у структурі залучених інвестицій)	Соціальна ефективність (надходження прибуткового податку / кількість створених та збережених роб. місць)	Експортна орієнтованість інвестицій (обсяг реалізації продукції на експорт / обсяг освоєних інвестицій)
	I кв	I-II кв	I-III кв	I-IV кв	I кв	I-II кв	I-III кв	I-IV кв	I кв	I-IIкв	I-III кв	I-IV кв	I кв	I-IIкв	I-III кв	I-IV кв
"Азов"	0,14	0,15	0,13	0,11	0,0	0,0	0,0	0,0	-	-	-	-	4,64	4,20	3,80	4,30
"Донецьк"	14,40	16,60	16,40	15,60	77,5	43,5	31,1	37,1	0,95	0,53	0,88	1,17	0,01	0,35	0,96	1,60
"Славутич"	16,60	17,30	16,80	16,40	6,9	3,8	3,1	33,0	0,86	1,05	1,10	1,20	0,00	0,00	0,01	0,01
“Курортополіс Трускавець”	4,50	3,40	2,60	2,40	46,8	46,4	47,9	47,0	0,05	0,07	0,09	0,11	0,00	0,00	0,01	0,01
"Яворів"	1,70	1,60	1,60	1,40	49,3	48,0	48,8	44,0	0,47	0,53	0,57	0,62	0,16	0,24	0,26	0,29
"Закарпаття"	0,52	0,70	1,15	1,75	7,7	26,0	52,6	53,6	1,94	2,02	2,30	2,66	0,37	0,28	0,62	0,13
"Порто-франко"	0,80	0,80	3,70	5,80	88,1	89,0	55,1	55,8	2,08	2,11	2,05	2,08	0,21	0,23	0,22	0,20

У третьому розділі “Шляхи удосконалення регіональної інвестиційної політики в Україні” запропоновано організаційно-економічні підходи до підвищення ефективності регіональної інвестиційної політики; вдосконалено методичний підхід до оцінювання інвестиційної політики на рівні регіонів; розроблено рекомендації щодо стимулювання інноваційного розвитку; визначено роль місцевих органів влади у процесі залучення приватних інвестицій.

При оцінюванні інвестиційної привабливості додатково запропоновано враховувати вплив місцевих органів влади шляхом порівняльного аналізу показників діяльності малих підприємств регіонів. На думку автора, рівень розвитку малого підприємництва, що акумулює внутрішні інвестиційні ресурси (заощадження домогосподарств), свідчить про лояльність місцевої влади по відношенню до бізнес-структур різного масштабу. Таким чином, інвестиційну привабливість окремого регіону запропоновано визначати через інтегральну оцінку таких п`яти груп показників (табл. 3): економічний розвиток регіону; ринкова інфраструктура; фінансовий сектор; людські ресурси; підприємництво і місцева влада. Перелік цих груп, їх наповнення показниками та зазначені вагові коефіцієнти було визначено на основі експертних оцінок за участю 420 експертів, які представляли компанії з розгалуженою регіональною мережею та місцеві органи влади.

Розрахунок стандартизованих значень (балів) кожного з показників по регіонах відбувався на основі розмаху варіації за таким алгоритмом.

Визначення відхилення, - для позитивних факторів інвестиційного клімату, або - для негативних факторів інвестиційного клімату (наприклад, рівень злочинності, заборгованості між підприємствами тощо), де Х_ij - i-й показник j-го регіону; - середнє (або нормативне) значення показника; Z_ij - відхилення показника від середнього значення.

На основі цього,

,(1)

де min (max)Z_ij - мінімальне (максимальне) значення відхилення, і=const;

Y_ij - стандартизоване значення (бал) показника Х_{ij .}

Таблиця 3 Система показників для інтегральної оцінки інвестиційної привабливості регіонів України

Група показників	Вага	Кількість показників	Основні показники розвитку регіонів
Економічний розвиток	0,25	24	Валова додана вартість; Промислове виробництво на 1 міського мешканця; Продукція сільського господарства на 100 га угідь; Фінансовий результат від звичайної діяльності; Приріст заборгованості по податках; Доходи і видатки місцевих бюджетів на 1 мешканця; Обсяг експорту та імпорту; Приріст прямих іноземних інвестицій; Середня заробітна плата та інші
Ринкова інфраструктура	0,22	9	Забезпеченість телефонними апаратами; Кількість страхових і лізингових компаній; Кількість небанківських фінансово-кредитних установ; Щільність шляхів сполучення; Витрати на технологічні новації та інші
Фінансовий сектор	0,25	12	Кредити, видані банками; Вклади населення у банках; Обсяги торгів цінними паперами; Первинна емісія цінних паперів; Чисті активи інвестиційних/взаємних фондів та інші
Людські ресурси	0,13	16	Забезпеченість житлом і легковими автомобілями; Доходи домогосподарств; Забруднення довкілля; Видатки місцевих бюджетів на освіту; Рівень злочинності та інші
Підприємництво і місцева влада	0,15	6	Зайнятість на МП; Кількість бізнес-інкубаторів; Частка продукції малих підприємств (МП) у загальному виробництві; Чисельність державних службовців місцевого рівня на 10 000 мешканців та інші

Розрахунок часткового рейтингу регіону по визначених групах показників проводився за формулою середньої арифметичної стандартизованих значень. Визначення інтегрального рейтингового балу регіону здійснювалося як середньозважена часткових рейтингів по групах:

,(2)

де R_j - інтегральний рейтинговий бал j-го регіону,

R_kj - частковий рейтинговий бал j-го регіону за k-ою групою показників,

f_k - ваговий коефіцієнт (значимість) k-ої групи показників, при цьому f_k Є [0;1], Уf_k= 1

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості 24-х областей, АР Крим та міста Києва за підсумками 2002 року дозволила проранжувати регіони за величиною рейтингового балу (рис. 1). Перш за все привертають увагу показники столиці - Київ більш як у два рази випереджає найближчого конкурента. Наступні позиції займають індустріальні регіони, які за величиною інтегрального рейтингового балу знаходяться практично на одному рівні: Донецька, Харківська та Дніпропетровська області. Замикають групу лідерів Одеська, Запорізька та Львівська області. Результати оцінювання регіонів за підсумками 2000-2002рр. дозволяють зробити висновок, що стабільність складу “регіонів-лідерів” рейтингу визначається, насамперед, історично зумовленими параметрами розвитку регіонів (виробнича, транспортна та інша інфраструктура).

У результаті проведеного дослідження встановлено істотну залежність інвестиційної привабливості регіону від галузевої структури його економіки. Інтегральна оцінка регіонів, у структурі яких переважає аграрний сектор, є значно нижчою від оцінки індустріальних територій. Водночас, слід наголосити на подібності результатів оцінювання рівня розвитку людських ресурсів серед усіх класів регіонів.

Рис. 1. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України за підсумками 2002 року

При вивченні регіональних економік доцільно оцінювати не тільки рівень їх розвитку у певний момент часу, але й динаміку змін за певний період. З іншого боку, такий підхід може слугувати для оцінювання ефективності регіональної політики. Інвестиції за економічною суттю є ресурсом, кількісне збільшення якого не гарантує покращання якісних параметрів розвитку. Відтак, критерій ефективності реалізації інвестиційної привабливості території не може обмежуватися лише приростом інвестицій. З огляду на ефект мультиплікатора і акселератора від вкладання інвестицій більш адекватним є визначення результативності заходів інвестиційної політики через комплексну оцінку зростання ключових показників економіки регіону.

У межах дослідження проведено порівняльний аналіз 20 ключових показників динаміки розвитку регіональних економік та визначено на цій основі інтегральну оцінку темпів зростання кожного з регіонів (за формулою середньої геометричної).

Отримані результати за підсумками 2002 року показують, що відбувається поступове нарощування позитивної динаміки в усіх регіонах України. При цьому темпи зростання слаборозвинених регіонів є значно вищими, ніж показники “регіонів-лідерів” рейтингу інвестиційної привабливості. За темпами економічного зростання у 2002 році перші місця посіли Одеська, Харківська і Тернопільська області. Натомість, “регіони-лідери” інвестиційного рейтингу - м. Київ, Донецька та Дніпропетровська область - зайняли лише 23-у, 17-у та 24-у позиції відповідно. Слід зауважити, що низькі позиції цих регіонів пояснюються ефектом масштабів економічної діяльності, що склалися на їх території.

Встановлено, що запропонований підхід до оцінювання регіональної інвестиційної політики може бути застосований з певними застереженнями. Йдеться про вплив ефекту масштабу економічної діяльності на певній території на показники регіонального розвитку регіонів групи „лідерів” та „переслідувачів” (регіони індустріальної спеціалізації). Окрім того, саме цих 10 регіонів є лідерами за обсягами залучених іноземних інвестицій за роки незалежності (їх сумарний обсяг сягає 80% усіх вкладень нерезидентів в Україну).

З огляду на те, що у нижній частині таблиці інтегральні оцінки інвестиційної привабливості областей розташовані з високою щільністю, саме тут більш очевидним є вплив заходів інвестиційної політики на економічний розвиток територій. Зазначимо, що ті області, які покращили свої динамічні характеристики у попередньому періоді, як правило, залучили вищі за середні по країні обсяги інвестиційних ресурсів. Ефективне їх використання дозволило, з однієї сторони, досягнути вищих темпів зростання, а з іншої - сприяло започаткуванню нових інвестиційних проектів.

У процесі дослідження відзначено необхідність підсилення інноваційної складової інвестиційної політики шляхом коригування пріоритетів на користь секторів, що виробляють додану вартість (такі як машинобудування, легка та харчова промисловість), та запровадження механізму фінансування інноваційних проектів через регіональні венчурні фонди, створені за пайової участі місцевих органів влади та інституційних інвесторів. З метою підвищення конкурентоспроможності регіонів особливу увагу слід приділити локалізованим виробничим системам - кластерам. За визначенням Організації економічної співпраці та розвитку, саме кластери є тими “інноваційними мережами”, які забезпечують взаємодію між усіма ланками ланцюжка створення вартості: виробниками товарів і послуг, постачальниками, підрядчиками, дистриб`юторами і науково-дослідницькими закладами.

Встановлено, що майбутній розподіл інвестицій між регіонами буде визначатися ефективністю заходів щодо використання конкурентних переваг територій та створенням інформаційного поля щодо місцевих інвестиційних можливостей. У результаті проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо формування інформаційного забезпечення регіональної інвестиційної політики, зокрема, через міжнародну мережу Інтернет.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано практично нове розв`язання наукової задачі формування і реалізації регіональної інвестиційної політики. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки і рекомендації:

1. Забезпечення сталого економічного зростання можливе лише на основі таких компонент економічної політики: фіскальної, бюджетної, регіональної, кредитно-грошової, інституціональної та інвестиційної. При цьому вирішальним фактором піднесення є мобілізація внутрішніх заощаджень в інвестиційний ресурс. Іноземні інвестиції при цьому виконують роль каталізатора структурної перебудови економіки та інтегратора національних ринків у міжнародний контекст.

2. У результаті теоретичних досліджень розширено та уточнено суть поняття „регіональна інвестиційна політика” як комплексу дій місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію конкурентних переваг території, мінімізацію комерційних, соціальних, політичних та інших ризиків, які генеруються на місцевому рівні, та стимулювання вкладення капіталів у пріоритетні сектори економіки, визначені стратегічним планом розвитку території.

3. Сформульовано комплекс теоретичних засад регіональної інвестиційної політики, основні з яких полягають у наступному: відповідність стратегічному плану розвитку території; забезпечення інноваційної спрямованості інвестиційних процесів; ефективне використання внутрішніх (регіональних) ресурсів; підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки у боротьбі за інвестиційні ресурси; забезпечення позитивного соціального ефекту інвестиційних процесів.

4. На основі вивчення тенденцій розвитку інвестиційної політики на сучасному етапі сформульовано такі основні їх прояви на регіональному рівні: заохочення потенційних інвесторів шляхом поширення інформації про інвестиційні можливості регіону; формулювання засад співпраці з інвестором; початкова організаційна підтримка у вигляді консультативного та адміністративного сприяння стадії підготовки інвестиційного проекту; постінвестиційний супровід у партнерському вирішенні проблем, які виникають у процесі освоєння інвестицій, зокрема, з фіскальними та контролюючими органами.

5. Встановлено, що регіони України конкурують між собою у боротьбі за інвестиційні ресурси. Проведений порівняльний аналіз інтенсивності інвестиційних процесів у регіонах країни свідчить про суттєву відмінність умов для ведення бізнесу на різних територіях. Водночас, порівняльний аналіз обсягів іноземних інвестицій у регіонах та створеної регіональними економіками валової доданої вартості дозволяє зробити висновок про тенденцію зменшення нерівномірності розвитку регіонів протягом останніх років.

6. Розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності інвестиційної політики на регіональному рівні на основі інтегральної оцінки чинників інвестиційної привабливості території та її порівняння з інтегральним індексом економічного зростання. На основі рейтингового оцінювання за підсумками 2000-2002 років встановлено істотну залежність інвестиційної привабливості регіону від галузевої структури його економіки: інтегральна оцінка усіх регіонів, у структурі яких переважає аграрний сектор, є значно нижчою, ніж територій з вираженою індустріальною спеціалізацією.

7. Незважаючи на значні податкові та регуляторні пільги, вітчизняні спеціальні економічні зони (СЕЗ) наразі не стали “локомотивом” інвестиційного процесу в Україні. З метою оцінювання ефективності функціонування СЕЗ розроблено систему критеріїв, яка включає показники бюджетної та соціальної ефективності, структурованості капіталовкладень та експортної орієнтованості інвестицій. Запропоновано методику оцінювання результатів функціонування окремої СЕЗ шляхом порівняння індивідуальних значень по кожному з критеріїв з мінімально допустимим (нормативним) значенням для певної категорії СЕЗ.

8. Розроблено організаційно-методичний підхід до формування інноваційної спрямованості інвестиційної політики на регіональному рівні, який полягає у створенні регіональних венчурних фондів за участю місцевих органів влади та комерційних структур та вдосконаленні інформаційного забезпечення регіональної інвестиційної політики.

9. Результати проведених досліджень можуть бути використані при вдосконаленні державної інвестиційної політики та підходів до її кількісного оцінювання на рівні Адміністрації Президента України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного комітету статистики. Окремі положення можуть бути використані місцевими органами влади при проведенні регіональної інвестиційної політики.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Дацишин М.Б. Інвестиційний рейтинг регіонів України та формування регіональної інвестиційної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Методологія статистичних оцінювань соціально-економічних процесів (Збірник наукових праць). Випуск 3 (ХLI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2003. - С.158-166.

2. Дацишин М.Б. Аналіз процесів адаптації компонентів інвестиційної політики для цілей регіонального розвитку в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми оцінки соціально-економічних процесів (Щорічник наукових праць). Випуск ХХХ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2001. - С.57-66.

3. Вдович П.С., Дацишин М.Б. Людські ресурси як чинник інвестиційної привабливості регіонів України // Україна: аспекти праці. - 2003. - №2. - С.3-6. (Особистий внесок здобувача: групування регіонів за ознакою структури економіки, оцінка інвестиційної привабливості регіонів за підсумками 2001 року).

4. Дацишин М.Б., Олійник О.В. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України у 2000 році // Управління сучасним містом. - 2001. - №4-6 (2). - С. 23-35. (Особистий внесок здобувача: оцінка інвестиційної привабливості регіонів за підсумками 2000 року, проведення експертного оцінювання інвестиційних процесів на регіональному рівні).

В інших виданнях:

5. Markiyan Dacyshyn The Investment Attractiveness of Ukraine's Regions // Doing Business with Ukraine. Global Market Briefings. - Kogan Page, London, 2002. - P.321-331.

Дацишин М. Інвестиційна привабливість регіонів України // Як вести бізнес в Україні. Огляд глобальних ринків. - Лондон: Kogan Page, 2002. - С. 321-331.

6. Дацишин М. Інформаційне забезпечення регіональної інвестиційної політики // Матеріали круглого столу “Привабливий інвестиційний клімат в Україні як необхідна умова економічного зростання”. - К.: Укр. Незал. Центр Політ. Досліджень. - 2001. - С.11-13.

7. Дацишин М.Б. Згортання інвестиційної активності на фоні економічного зростання: парадокси інвестиційного клімату України // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України”. Економіко-статистичні порівняння. - 2001. - № 6-7. - С.66-74.

8. Дацишин М. Конкурентоспроможність регіонів України на інноваційно-інвестиційному ринку // Матеріали семінару “Методи і форми підвищення інноваційного потенціалу території”. - К.: Київс. Центр Ін-ту Схід-Захід. - 2003. - С. 2-28.

9. Дацишин М. Украинские СЭЗ как способ репатриации отечественного капитала // Деловая Неделя - Financial Times. - 2003. - №4 (118). - С.5.

10. Дацишин М., Вдович П. Оцінки регіональної інвестиційної політики представниками бізнесу і влади // Економічні Есе “Інвестиційна політика в Україні на регіональному рівні” - К.: Ін-т Реформ. - 2003. - С.19-24. (Особистий внесок здобувача: розроблено методику експертного опитування, узагальнено отримані результати, з`ясовано основні тенденції в оцінках експертів).

11. Дацишин М., Олійник О. Згортання інвестиційної активності на фоні економічного зростання: парадокси інвестиційного клімату України // Матеріали міжнар. екон. форуму “Нові виробничі системи і прискорений розвиток регіонів”. - К.: В-во “Логос”. - 2002. - С.129-135. (Особистий внесок здобувача: оцінка інвестиційної привабливості регіонів України за підсумками 6 міс. 2001 року, моделювання гіпотетичного сценарію для регіонів-аутсайдерів).

12. Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні: Бібліотека державного службовця / Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Дацишин М., Проскурнін В. - К.: Ін-т Реформ, 2003. - 48 с. (Особистий внесок здобувача: узагальнено результати опитування державних службовців, запропоновано інструментарій залучення приватних інвестицій на місцевому рівні та механізм постінвестиційного супроводу проектів місцевою владою).

13. Роль регіональної та місцевої влади у процесі залучення іноземних інвестицій: Бібліотека державного службовця / Борщевський В., Вдович П., Григоренко Ю., Дацишин М. - К.: Ін-т Реформ, 2003. - 60 с. (Особистий внесок здобувача: досліджено мультиплікативний вплив інвестицій, мотивації держслужбовця у процесі залучення інвестицій, запропоновано форми співпраці з потенційними інвесторами).

АНОТАЦІЯ

Дацишин Маркіян Богданович. “Тенденції розвитку інвестиційної політики в Україні та її оцінка на регіональному рівні”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів. 2003.

У роботі здійснено пошук шляхів вдосконалення інвестиційної політики в Україні, запропоновано нове розв`язання наукової задачі оцінювання інвестиційної політики на регіональному рівні. Сформульовано поняття „регіональна інвестиційна політика”. Проаналізовано тенденції розвитку інвестиційної політики на сучасному етапі в Україні. На основі порівняльного аналізу оцінки інвестиційної привабливості регіону та наступної динаміки економічного зростання запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності регіональної інвестиційної політики. Проведено рейтингове оцінювання регіонів України за підсумками 2000-2002 років. У результаті дослідження сформовано систему критеріїв для визначення ефективності функціонування спеціальних економічних зон. Обгрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення організаційно-методичного забезпечення інвестиційної політики на місцевому рівні.

Ключові слова: інвестиція, інвестиційна політика, регіональна політика, рейтинг, критерії ефективності, конкурентні переваги регіонів

АННОТАЦИЯ

Дацишин Маркиян Богданович. "Тенденции развития инвестиционной политики в Украине и ее оценивание на региональном уровне". - Рукопись.

...