Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Генезис сучасних форм власності і господарювання, структурна перебудова економіки, розвиток економічних реформ, формування ринку праці знаходять пряме відображення в сфері зайнятості. Забезпечення зайнятості населення займає важливе місце в системі ринкових відносин. Перехід до ринкових відносин змінює систему інтересів, мотивів і стимулів діяльності економічно активного населення, що, в свою чергу, впливає на джерела наповнення ринку праці, сегментацію сфери зайнятості та напрями її державного регулювання.

На сучасному етапі в Україні в основному сформований державний механізм регулювання зайнятості, важелі якого спрямовані на забезпечення продуктивної зайнятості шляхом використання такого ринкового механізму як зареєстрований ринок праці. Сьогодні, коли економіка України набуває тенденцій зростання, виникають нові аспекти регулювання зайнятості, які пов'язані із посиленням регулюючої функції держави щодо найманої праці та сприяння самозайнятості, формування свідомості населення у пропозиції своєї робочої сили. Проведення активної політики зайнятості обумовлює позитивні зміни в сфері зайнятості і як результат - підпорядкування процесів, що відбуваються на ринку праці, загальноекономічним. Це потребує розробки більш досконалої моделі економічного механізму державного регулювання зайнятості, орієнтованого на забезпечення збалансованості на ринку праці, зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки та підвищення її продуктивності, що зумовлює актуальність дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення економічного механізму державного регулювання зайнятості населення з позиції посилення програмного підходу щодо реалізації соціально-економічної політики в ринкових умовах.

Відповідно до цієї мети було поставлено і вирішено наступні завдання:

розвинуто теоретичні положення суті категорії "зайнятість" та "ринок праці";

виявлено демографічні тенденції як передумови щодо прогнозу зайнятості та її структурних змін;

визначено фактори змін рівня зайнятості та безробіття;

проаналізовано ефективність роботи державних центрів зайнятості в умовах впровадження інноваційної моделі організації працевлаштування незайнятого населення;

визначено сучасні важелі та обґрунтовано доцільну структуру економічного механізму державного регулювання зайнятості населення, виходячи з посилення функцій ринку праці та механізмів соціальних гарантій;

обґрунтовано рекомендації щодо регулювання зайнятості шляхом забезпечення балансу економічних інтересів суб'єктів ринку праці;

здійснено прогноз зайнятості населення до 2005 року.

1. Теоретико-методологічні основи дослідження зайнятості населення

Проаналізовано зміст економічної категорії "зайнятість" і визначено її сутність та особливості в умовах ринку. У сучасних умовах державності України згідно Конституції кожна людина отримала право вільно обирати види своєї діяльності - зайнятості з метою одержання доходу (чи без нього) через найману працю чи підприємництво; цілком виключена примусова праця, за винятком випадків, передбачених законодавством України; законодавчо визнаною стала добровільна незайнятість. Поряд з цим автором співставлено та порівняно розвиток відносин "людина-праця-зайнятість" в історично-економічному розрізі, що ще раз підтверджує висновок про існування нової сучасної економічної моделі зайнятості, яка наповнена більш повним змістом взаємовідносин людини і суспільства в ринкових умовах. Автор додержується концепції, що зайнятість має подвійну природу: індивідуальну, яка необхідна для кожної людини у працездатному віці і суспільну, без якої взагалі неможливі суспільне відтворення та розвиток. Їх не можна розглядати відокремлено, оскільки сутність зайнятості повністю розкривається через взаємозв'язок та взаємопоєднання її складових.

Зазначається, що перехід від примусового характеру праці працівника до надбання права кожною людиною на власне визначення свого ставлення до праці зумовив виникнення та функціонування принципово нової моделі поєднання працівника з засобами виробництва, включення кожного в систему відносин власності. Людина, як власник своєї робочої сили, вступає у товарно-грошові відносини з конкретним власником фінансово-майнового капіталу з приводу тимчасового продажу своєї робочої сили. Цим і зумовлено виникнення ринку праці, який є органічною складовою ринкової економіки. Автор з системного погляду розглянув трактування економічної категорії "ринок праці" та виділив його відмінності від інших ринків, що полягають у надмірній ризиковості, та його вплив на соціальні наслідки. Це особливий ринок, який за своєю природою є носієм соціальних відносин, а тому він більш вразливий, соціально складний, конкурентний, залежний від загальнополітичних умов, економічного циклу, розвинутості ринкових відносин, державного втручання в економічні відносини. Водночас ринок праці, породжуючи різні соціально-економічні проблеми, не є активним агентом економічного та соціального стану, що може їх змінити. На думку автора, ринок праці - це система з приводу відносин пропозицій і попиту робочої сили, які проявляються і постійно відтворюються на перехресті різних економічних та соціальних інтересів суб'єктів ринкових відносин. У дисертаційній роботі розглянуто позитивні і негативні риси сучасного ринку праці та фактори, які впливають на його функціонування в ринкових умовах. Сучасний ринок праці в Україні поки що носить формальний, обмежений характер, оскільки визнається в межах державної реєстрації у службах зайнятості. Отже, відносно категорії зайнятості населення і ринку праці можна констатувати, що в розвинутих ринкових умовах це органічно пов'язані складові елементи системи ринкової економіки.

Автором було досліджено сучасні тенденції демографічних процесів за системою показників, таких як народжуваність, захворюваність, смертність, міграція, щільність, територія проживання, статево-віковий склад населення. Аналіз демографічної ситуації за 1991-2000 рр. показав, що Україна зазнала суттєвих змін і її сучасний стан характеризується як демографічна криза, наслідки якої будуть відчуватися і надалі та впливатимуть на процес заміщення працездатних поколінь і економічне навантаження на зайнятих.

2. Сучасний стан та проблеми зайнятості населення України

Присвячений аналізу стану та рівня зайнятості, безробіття населення в ринкових умовах. Закономірністю соціально-трудових відносин ринкової економіки є наявність частки незайнятого та безробітного населення у працездатному віці, що впливає на формування масштабів та рівня зайнятості.

Аналіз динаміки та рівня зайнятості населення свідчить про суттєві зміни у розподілі зайнятого населення. За період 1991-2001 рр. чисельність зайнятих в усіх сферах економічної діяльності зменшилась на 4,5 млн. осіб, або майже на 18%. У державному секторі кількість зайнятих скоротилась майже на дві третини, в колективному секторі - збільшилась в 1,9 рази, в приватному - зросла в 9 разів. Сучасна структура зайнятості населення за формами власності сформована так: із загальної кількості зайнятих понад 34% припадає на державний сектор, біля 66% - на недержавний сектор господарювання. В цілому відбуваються зрушення зайнятості населення в напрямку формування економіки ринкового типу.

Було встановлено, що в Україні динаміка та масштаби зайнятості населення за період 1991-2001 рр. визначаються: інтенсивним вивільненням працівників із державного сектору економіки з уповільненням цього процесу в 1999-2001 рр., збільшенням вивільнення в останні роки у колективному секторі господарювання; низьким технічно-організаційним рівнем робочих місць у приватному секторі; недостатньо активною політикою держави у розширенні малих і середніх підприємств і відповідним сприянням створенню нових робочих місць. Проведений аналіз дав підставу для висновку, що демографічна база формування зайнятості населення протягом минулого періоду зменшилась незначно і майже не вплинула в цілому на його кількісні параметри. Рівень зайнятості населення в останні роки зменшувався в усіх без винятку вікових групах, але найбільші зрушення відбулись у молодіжних групах (20-24, 25-29 років), які мають високий освітньо-професійний рівень, але багато з них одержує освіту зі спеціальностей, що в сучасних умовах не користуються достатнім попитом на вітчизняному ринку праці (економісти, юристи, психологи і т.д.) та серед вікової категорії 40-54 роки.

Під впливом зазначених змін за період 1991-2001 рр. рівень зайнятості населення мав стійку тенденцію до зниження в основному за рахунок структурних зрушень в економіці під впливом реформ. Структурні зрушення зайнятості населення в зазначений період і зменшення його рівня відбулись також за рахунок суттєвого зниження трудової активності осіб працездатного віку і підвищення частки працюючих пенсіонерів. Також зростала частка осіб зайнятих іншою економічною діяльністю, поступово відбувалося зменшення чисельності (понад 1,6 млн. осіб) найманих працівників.

Зниження рівня зайнятості населення та зростання масштабів незайнятості призвели в останні роки до значних масштабів безробіття. За період 1991-2001 рр. кількість безробітних, зареєстрованих на ринку праці, щорічно зростала. Відповідно щорічно збільшувався рівень зареєстрованого безробіття. У 2001 р. він досяг 3,7% по відношенню до працездатного населення у працездатному віці. Кількість незайнятих трудовою діяльністю громадян, які звернулися до державної служби зайнятості, постійно зростала: у 1999 році звернулися 1437 тис. осіб, 2000 р. - 1540 тис. осіб, а у 2001 р. - 1572 тис. осіб. Особливість зазначеного періоду - гострий дефіцит робочих місць, причому не лише високотехнічних, а і будь-яких. Тому навантаження на одне вільне робоче місце також зростало і досягло піку у 1998 р. - 30 осіб, а протягом 1999-2001 рр. знизилося до 11 осіб.

Зниження навантаження відбулося під впливом економічного зростання, але в цілому ситуація залишається складною. Результати проведеного аналізу свідчать, що ще не сформувався дієвий механізм державного регулювання зайнятості та обмеження безробіття. Це пояснюється несприятливими загальними економічними умовами, а також повільними змінами у підходах до регулювання зайнятості в умовах нової економічної моделі та соціальних відносинах.

Процеси, які спостерігаються в економіці впродовж 2000-2002 рр., є запорукою позитивних тенденцій, про що свідчить уповільнення темпів зменшення зайнятих в таких галузях як харчова, хімічна, лісова і деревообробна промисловість і деяких інших галузях, тобто ті, які в останні роки набули найбільшого розвитку. У значній мірі стабілізація зайнятості відбувається за рахунок скорочення частки працюючих в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Особливої уваги заслуговує розгляд рівня зайнятості і безробіття в розрізі вікових груп (таблиці 1, 2). Так, у 2001 р. рівень зайнятості молоді у віці 15-19 років складав 8,6%, а рівень безробіття - 34,4%, рівень зайнятості молоді у віці 20-29 років складав 63,7%, а рівень безробіття 15,4%. Таким чином, рівень безробіття у молоді до 19 років перевищує інші вікові групи, тобто проблема безробіття молоді стоїть дуже гостро, що актуалізує потребу її вирішення на державному рівні.

Таблиця 1. Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2001 році, %

Таблиця 2. Рівень безробіття населення за статтю, віковими групами га місцем проживання у 2001 році, %

Розгляд показників безробітних за тривалістю незайнятих за період 1999-2001рр. свідчить про те, що чисельність незайнятих більше року змінювалася від 58,1% в 1999 р. до 62,7% в 2001 р. Середня тривалість незайнятості становить 21-23 місяці. Безробітні за тривалістю пошуку роботи більше року коливалося від 46,3% в 1999 р. до 54,8% в 2001 році. Тобто спостерігається динаміка збільшення чисельності безробітних, які шукають роботу більше року. Це дає підстави для висновку про наявність хронічного безробіття. Гострота проблеми, на яку необхідно звернути увагу органам як законодавчої, так і виконавчої влади, заключається в її наслідках на сприяння нестабільності в суспільстві і соціальній загрозі. Подолання цього явища потребує особливих механізмів регулювання структурних зрушень зайнятості, в особливості спрямування їх на самозайнятість.

У дисертації для комплексного аналізу процесів в сфері зайнятості (крім економічного моніторингу) досліджено впровадження нових технологій організаційного механізму сприяння зайнятості, які викликані появою ЄТОН.

Головна ідея її створення та функціонування - це впровадження активного менеджменту зайнятості, адаптованого до умов ринку праці (включаючи системи соціального захисту та самозахисту населення) шляхом підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості щодо надання соціальних послуг безробітним громадянам та роботодавцям, сприяння самозайнятості населення.

Управлінський ефект впровадження ЄТОН полягає у:

- активізації власних зусиль клієнтів щодо влаштування свого життя, підвищення відповідальності людини перед собою, своєю сім'єю та суспільством;

- підвищенні відповідальності спеціалістів центрів зайнятості за ефективність заходів, що використовуються, кінцеві результати роботи з клієнтами;

- зміцненні взаємодії з роботодавцями;

раціональному розподілі персоналу служби зайнятості і використанні його робочого часу;

розподілу потоків клієнтів залежно від мети відвідування центру зайнятості;

- розподіленні приміщення центру зайнятості на функціональні сектори, в яких, незалежно від площі приміщень, особливостей будинку центру зайнятості, здійснюються визначені процедури і операції щодо обслуговування клієнтів.

Економічний ефект від впровадження ЄТОН у Бердянському міському центрі зайнятості полягає у збільшенні кількості працевлаштованих громадян на 42%, направлених на професійне навчання - у 2 рази, скороченні кількості незайнятих громадян та безробітних, які перебували на обліку. Автор вважає, що ефект системи ще неповний, можливості її значно вищі, що буде забезпечено подальшим накопиченням досвіду впровадження системи ЄТОН у повному обсязі, а також при підвищенні професійно-кваліфікаційного рівня працівників центрів.

Виявлені тенденції та структурні особливості зайнятості населення в ринкових умовах України у 90-х роках минулого століття та на початку нового визначені напрямки подальшої розробки та вдосконалення економічного механізму державного регулювання зайнятості населення в умовах розвитку та стабілізації економіки. Дослідження дозволяє стверджувати, що позитивні зміни у сфері зайнятості можливі, насамперед, у результаті системного підходу до наповнення державного механізму регулювання зайнятості більш активними важелями, зокрема, зміна політики у сфері зайнятості, яка повинна забезпечувати розв'язання більш широкого кола проблем працевлаштування та соціального захисту зайнятого та незайнятого населення (в першу чергу молоді). Для цього нагальною умовою є зміщення акцентів державної соціальної політики з намагання втручання у відносини, пов'язані безпосередньо з працею, на проблеми зайнятості. Саме така концепція відповідає ринковим умовам.

3. Основні напрямки удосконалення економічного механізму державного регулювання зайнятості населення

Автором запропонована концепція та економічна структура механізму державного регулювання зайнятості населення, які спрямовані на забезпечення державної політики у сфері зайнятості, орієнтованої на врегулювання попиту та пропозиції на ринку праці.

Важливою складовою економічного механізму державного регулювання зайнятістю є забезпечення балансу інтересів власника робочої сили та роботодавця, який будується на ціні товару "робоча сила". У ринкових умовах категорія "вартість робочої сили" має першочергове значення у виборі між зайнятістю і незайнятістю. У дисертації баланс інтересів між власником робочої сили і роботодавцем розглядається у напрямку збільшення частки оплати праці в доходах зайнятого населення, удосконалення регулювання оплати праці з боку держави (мінімальна заробітна плата і податкова система) і цінового механізму.

З боку роботодавця щодо оцінки вартості робочої сили акцентується увага на продуктивності праці, оптимізації чисельності персоналу та робочих місць. У дисертаційному дослідженні зроблено прогноз зайнятості населення до 2005 р. з урахуванням демоекономічних тенденцій, повікової та статевої структури.

Розрахунки показують, що кількість населення у 2005 р. становитиме 47,5 млн. осіб, що на 1,5 млн. менше у порівнянні з 2001 р. Найбільше скорочення населення буде спостерігатись у Донецькій, Харківській, Львівській, Дніпропетровській областях. Відбудуться зміни у соціально-демографічних характеристиках та статево-віковій структурі населення; зменшення питомої ваги вікової групи 0-15 років у загальній кількості населення (табл. 3).

Таблиця 3. Прогноз кількості населення України та його вікової структури до 2005 року

Ці зміни обумовлені зниженням народжуваності, збільшенням смертності та міграції населення.

Зменшення частки населення допрацездатного віку зменшує демографічне навантаження працездатного віку, що дає підстави для позитивних висновків щодо зайнятості. Але соціальні наслідки цих тенденцій проявляться у зменшенні дітородного контингенту і, як наслідок, - у подальшому падінні народжуваності, зменшенні кількості населення працездатного віку. Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю, складатиме 21,8-22 млн. осіб; рівень зайнятості населення у віці 15-70 років становитиме 60% порівняно з 2000 р., коли він становив 56,1%; зросте рівень зайнятості населення у працездатному віці.

Необхідно відстежувати тенденції працезаміщення у формуванні трудового потенціалу, що пов'язані зі зменшенням групи 0-15 років, яку слід визначити як потенційно схильну до міграції. Це обумовлює необхідність започаткування активних заходів державної політики зайнятості до підготовки та залучення населення цієї вікової групи до трудової діяльності в межах країни.

З метою посилення програмного механізму регулювання зайнятості запропонована загальнометодологічна схема, яка на початковому етапі складається з узагальнення наукових досліджень та прогнозів у сфері демографічного та соціально-економічного розвитку, перспективних структурних та інституціональних зрушень, концепції державної політики у сфері реформування соціально-економічних відносин.

Наступний етап складається з визначення стратегії обмеження безробіття та сприяння зайнятості, на основі якої розробляється концепція зайнятості у середньо- та короткостроковій перспективі. Подальша конкретизація здійснюється в процесі обгрунтування показників та заходів Державної програми сприяння зайнятості населення.

Головною ознакою державного регулювання зайнятості населення, як вважає автор, повинна бути керованість зайнятістю через посилення його впливу на врегульованість процесів пропозицій робочої сили шляхом моніторингу та прогнозування демографічних процесів, повікової структури бажаючих працювати, орієнтації їх до видів зайнятості, мотивації до продуктивної праці. Забезпечення гарантованості захисту трудових прав громадян і соціальний захист неконкурентоспроможних верств населення, зниження ризиковості безробіття - органічні складові державного механізму регулювання зайнятості населення в ринкових умовах.

Автор вважає, що перелічені напрямки державного регулювання зайнятості повинні бути зорієнтовані на попередження ситуації на ринку праці. Його суть полягає у прогнозуванні демографічних процесів, визначенні масштабів попиту на робочі місця на ринку праці, зміні його кон'юнктури і визначенні на цій основі конкретних рішень у сфері зайнятості.

демографічний безробіття працевлаштування

Висновки

У дисертації викладені теоретико-методологічні основи, сучасний стан та проблеми зайнятості населення і вирішено наукове завдання щодо удосконалення механізму державного регулювання зайнятості населення в ринкових умовах. Результати наукового дослідження дали змогу зробити наступні висновки.

1. Дослідження демографічної ситуації виявило негативні тенденції таких демоекономічних процесів як зменшення природного приросту, від'ємне сальдо міграції, постаріння населення, що мають безпосередній вплив на ринок праці та зайнятість населення.

2. Проведений аналіз рівня зайнятості населення у розрізі вікових груп показав, що він має тенденцію до зменшення в усіх без винятку вікових категоріях, але найбільші зрушення відбулись у молодіжних групах, які мають високий освітньо-професійний рівень, та серед вікових категорій 40-54 років.

3. Виконавчою системою реалізації державної політики зайнятості населення є державна служба зайнятості, від організації діяльності якої залежить ефективність її роботи. З метою підвищення соціальної спрямованості та економічної ефективності в діяльність державних центрів зайнятості впроваджується ЄТОН, яка потребує їх структурної перебудови. Оцінено організаційний та економічний ефект. З метою прискорення впровадження необхідно на базі обласних управлінь створити навчальні центри з підготовки таких спеціалістів як менеджерів з питань працевлаштування. Для ефективного контролю за процесом впровадження ЄТОН в Україні необхідно передбачати в Державній та регіональних програмах зайнятості населення цільові завдання з обсягами фінансування реалізації цього проекту та контролю своєчасного виконання. Також доцільно розробити та впровадити мотиваційний механізм для працівників центрів за працевлаштування незайнятого населення, за впровадження інноваційних проектів, які забезпечують створення нових робочих місць.

4. Економічний механізм державного регулювання зайнятістю населення в ринкових умовах повинен базуватися на концептуальних положеннях державної політики у сфері зайнятості, які враховують теоретичні основи її регулювання, а також вимоги щодо державної політики в сфері соціально-економічних відносин.

5. Структура економічного механізму державного регулювання зайнятістю населення в ринкових умовах складається з економічних, законодавчо-правових, соціальних та адміністративно-організаційних важелів.

6. Пріоритетні напрями удосконалення економічного механізму державного регулювання зайнятістю населення в ринкових умовах передбачають:

- подальше удосконалення принципових положень законодавства про зайнятість з посиленням важелів активної політики зайнятості та обмеження безробіття;

- фінансове забезпечення досліджень з проблем зайнятості та забезпечення економічної активності населення;

- впровадження загальнодержавного банку робочих місць з регіонально-галузевими та професійно-кваліфікаційними ознаками;

- моніторинг ринку праці (сегментний);

- прогнозування кількісного та якісного складу ринку праці та попиту на робочі місця;

- стимулювання впровадження нових технологій, що сприятимуть створенню нових робочих місць;

- запровадження Інтернет-системи вакансій робочих місць (міждержавної трудової міграції);

- активізації діяльності державної служби зайнятості у взаємодії з роботодавцями у вирішенні працевлаштування безробітних;

- розповсюдження ЄТОН та визначення її економічної ефективності;

- впровадження мотиваційних важелів працевлаштування для центрів зайнятості з пріоритетом для молоді та осіб довготривалого безробіття;

- удосконалення інформаційного забезпечення з питань зайнятості на ринку праці у відповідності з міжнародними стандартами.

7. Основні принципи Закону України "Про зайнятість населення" щодо державного механізму управління зайнятістю в ринкових умовах необхідно доповнити принципом випередження, що передбачає використання прогнозних обґрунтувань стосовно попиту і пропозиції робочої сили та створення нових робочих місць, їх ліквідації у відповідності до структурних зрушень та інвестиційної політики, що може бути покладене в основу розробки Державних та регіональних програм зайнятості населення.

8. Ефективність дії економічного механізму державного регулювання безпосередньо пов'язано із законодавчо-правовим забезпеченням зайнятості населення, яке передбачає розробку та прийняття Кодексу законів про зайнятість. Необхідність його прийняття зумовлена зміною пріоритетів у сфері державного регулювання соціально-трудових відносин з використання праці на людину як суб'єкта економічних інтересів. Кодекс законів про зайнятість має включати низку законів, що забезпечують правове регулювання:

зайнятості молоді, осіб середнього і похилого віку, сільського населення;

зайнятості у неформальному секторі економіки;

трудової міграції населення;

працевлаштування та соціального захисту працюючих за кордоном;

діяльності недержавних служб зайнятості.

Також його складовою частиною має стати діючий Кодекс законів про працю у повному обсязі.

9. З метою придання Державній програмі зайнятості населення функції активного регуляторного важеля сприяння зайнятості та обмеження безробіття необхідно доповнення конкретними регуляторними заходами, їх фінансовим забезпеченням, механізмом контролю.

10. Життєздатність функцій державних адміністративно-організаційних установ забезпечується певними механізмами економічної взаємодії з роботодавцями та профспілками, які складаються з наступних модулів: запропонований механізм щодо надання дотацій на створення додаткових робочих місць, підбір персоналу, професійна орієнтація, навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, тимчасова зайнятість, порядок бронювання та визначення квоти робочих місць.

Література

1. Ушенко Н.В. Зайнятість молоді і ринкові механізми її економічного регулювання. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 16 / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2002. - С. 142-146.

2. Ушенко Н.В. Сучасні теоретико-методичні основи зайнятості населення. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 17 / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2002. - С.118-123.

3. Ушенко Н.В. Досвід організації роботи центру зайнятості міста. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 19 / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2002. - С.142-147.

Размещено на Allbest.ru