Вдосконалення управління оціночно-консультаційною діяльністю в інноваційній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Становлення інноваційної економіки супроводжується новими невизначеностями в ринковому середовищі, поєднаними з необхідністю комерціалізувати продукти чи послуги з цілковито новими властивостями, сформованими завдяки науково-технічній діяльності. Це висуває нові вимоги до підтримки інноваційних рішень, потребує вдосконалення і пристосування методів організації оціночно-консультаційних заходів як одного з найефективніших інструментів зниження невизначеності у процесах прийняття інноваційних рішень. Слід теж пристосувати експертів до нових ринкових умов. Важливим питанням є також сучасні тенденції на ринку оціночно-консультаційних послуг, зокрема стосовно реалізації інноваційних ідей.

За базу для вивчення автором використовувалися методологія експертного оцінювання в науковій та науково-технічній сфері, а також сучасні методи консультаційної підтримки управлінських рішень, організаційної поведінки, теорії мотивації, менеджменту організацій та маркетингу в інноваційній сфері. Сучасні тенденції на ринку інноваційної продукції свідчать, що з потребою в комерціалізації інноваційних ідей управлінці дедалі більше звертаються за професійною допомогою експертів. Інноваційна діяльність в силу своєї специфіки поєднує винахідницьку (або науково-технічну), виробничу та збутову складові, і тому не може обмежуватися стандартними пакетами послуг, котрі на сьогодні пропонують консультаційні фірми.

Питання організації та розвитку інноваційної складової економіки, методології оцінки наукової та науково-технічної діяльності знайшли відображення в роботах Л.К. Безчастного, С.Д. Бешелева, В.М.Глушкова, Г.М. Доброва, П. Друкера, Ю.В. Єршова, Б.А. Малицького, В.П. Соловйова, В.І. Терехова, Й.Шумпетера та інших. Розвитку консультаційної діяльності присвячені роботи В.Г. Герасимчука, М. Кубра, Г. Мура , Є.А. Уткіна та інших.

Огляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, дослідження роботи експертів у різних галузях показали, що при достатньо розвиненій методології експертного оцінювання науково-технічної діяльності та організації консультативних заходів з боку консалтингових фірм, залишається значний простір для дослідження роботи експертів у відношенні до інноваційних ідей. Вибір теми дисертаційного дослідження був обумовлений потребою поєднати ці дві методології при дослідженні оціночно-консультаційної діяльності в інноваційній сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є підвищення ефективності інноваційних рішень на основі аналізу тенденцій розвитку організаційної, управлінської, особової складових оціночно-консультаційної діяльності, а також визначення перспектив і можливостей піднесення ефективності оціночно-консультаційних заходів в інноваційній сфері.

Поставлена мета досягається рішенням наступних завдань:

· оцінка значення інноваційної діяльності в економіці перехідного періоду; визначення ролі оціночно-консультаційних послуг в підвищенні ефективності інноваційної діяльності;

· узагальнення основних передумов розвитку і особливостей експертної підтримки інноваційних рішень;

· виявлення характерних тенденцій розвитку методик експертної підтримки інноваційних рішень, методів організації і проведення експертних заходів з урахуванням об'єктивної необхідності вдосконалення експертних технологій відповідно до умов ринкової економіки;

· аналіз й оцінка досягнутого рівня експертних заходів в інноваційній сфері та визначення шляхів підвищення їхньої ефективності;

· оцінка можливостей експертного потенціалу, існуючого в інноваційній сфері та визначення його специфічних рис в державному і приватному секторі;

· встановлення характеру впливу механізмів експертної підтримки на якість інноваційних рішень.

1. Роль оціночно-консультаційних робіт в інноваційній діяльності

Присвячений ролі інноваційної діяльності в ринковій економіці, нормативно-правовій базі інноваційної діяльності в Україні. Аналізуються тенденції і динаміка розвитку інновацій на крупних, середніх і малих підприємствах України. Досліджується роль держави в розвитку інноваційної діяльності в Україні. Розглядаються проблеми упровадження інновацій. Аналізуються методи підтримки інноваційних рішень шляхом надання оціночно-консультаційних послуг.

У процесі становлення і розвитку ринкових відносин інноваційна діяльність грає одну з ключових ролей і стає, по суті, двигуном розвитку цих відносин, сприяє підвищенню конкурентоспроможності галузей економіки і окремих підприємств. Починаючись з ідеї поліпшення і вдосконалення, інноваційна діяльність передбачає виконання наукових, організаційних, технічних і технологічних, фінансових і комерційних заходів, зміну існуючих виробничих процесів, прийнятих виробничих, маркетингових, управлінських процедур. Інноваційна діяльність призводить до комерціалізації результатів наукових досліджень і розробок. При цьому, як правило, відбувається поліпшення якості продукції (товарів, послуг), вдосконалення виробничих процесів, технологій, підвищення ефективності упровадження і реалізації нових товарів і послуг на ринках, створення нових ринків збуту.

Інноваційна діяльність сполучена із великою невизначеністю та ризиками, що зумовлює потребу в підтримці інноваційних рішень. Одним з механізмів підтримки таких рішень є думка експерта, що одержується особою, що приймає рішення, в рамках оціночно-консультаційних заходів. З одного боку експерти залучаються особою (чи органом), що приймає рішення, як оцінювач показників інноваційних проектів, а з іншого - виконавці інноваційних проектів запрошують експертів для одержання професійної допомоги в складанні інвестиційно-інноваційної пропозиції.

В сучасних умовах переходу України до нових соціально-економічних відносин і розвитку ринкового середовища оціночно-консультативна діяльність стає невід'ємним атрибутом процесу прийняття рішень на будь-якому рівні управління. Таке положення обумовлено:

· переходом від адміністративних методів регулювання економіки до ринкових. Це передбачає широке залучення незалежних експертів-консультантів компаніями і державними установами;

· активізацією інвестиційної діяльності компаній. З розвитком ринкових відносин в країні відбувається зростання тенденцій до підвищення рівня і якості інвестиційних пропозицій, зокрема у вигляді інноваційних проектів. Це потребує залучення високопрофесійних експертів - консультантів з різних питань;

· розробкою програм і планів розвитку економіки в умовах обмеженого бюджетного фінансування, пошуку альтернативних джерел фінансування. Це потребує компетентної експертної оцінки ефективності програм і планів;

· інтеграцією України в світову ринкову економіку, де оціночно-консультативна діяльність поширена і є одними з найважливіших чинників, що забезпечують ефективність її функціонування. При цьому українські експерти дедалі більше залучаються до генерації експертної думки з приводу міжнародних проектів;

· жорсткішими вимогами до якості соціологічних, трудових, екологічних в зв'язку з приєднанням України до низки європейських і загальносвітових екологічних ініціатив. Ці питання потребують від осіб, що приймають рішення, належного урахування і залучення з цією метою експертів належної кваліфікації;

· переведенням економіки країни на інноваційну модель розвитку, що передбачає активізацію інноваційних процесів, упровадженням нових програм, що вимагає додаткової експертної підтримки процесів прийняття інноваційних рішень;

· розширенням операцій з цінними паперами, перетворенням інтелектуальної власності в товар.

У системі державної підтримки інноваційної діяльності виділяємо консультативно-освітню функцію і інвестиційну функцію. Консультативно-освітня функція здійснюється з метою підвищення дієвості інноваційної політики держави завдяки використанню експертного потенціалу, спрямовується на розвиток освітньої інфраструктури для навчання суб'єктів підприємництва ефективному веденню інноваційної діяльності. Інвестиційна функція передбачає фінансування інноваційних проектів і програм, що мають найбільший ступінь відповідності пріоритетам економічного розвитку країни.

У завдання експертів, котрі займаються оціночно-консультаційною діяльністю в інноваційній сфері, входить оцінка кожного варіанту здійснення інноваційного проекту і порівняння варіантів з подальшим вибором якнайкращого з них. Це є складним завданням, оскільки інноваційний проект, котрий є різновидом інвестиційного проекту, реалізується з метою комерціалізації нових знань і тому набуває унікальних властивостей. Інноваційний проект має низку особливостей, які виділяють його з низки інших інвестиційних проектів.

Вищий рівень невизначеності параметрів проекту обумовлено новизною та комплексністю об'єкта (ідеї). При цьому орієнтація на довгострокові результати й участь трьох сфер (НДДКР, виробництво, ринковий збут (комерціалізація результатів НДДКР)), невизначеність прогнозних результатів, термінів розробки і реалізації, витрат, прибутків істотно утруднює достовірність оцінки проекту, спричиняє проблеми, пов'язані з організацією взаємодії між зазначеними сферами. Такі чинники інноваційних проектів потребують особливих підходів до організації оціночно-консультаційної діяльності, котрі ґрунтуються, з одного боку, на принципах і підходах наукової і науково-технічної експертизи, а з іншого - на методах консультаційної підтримки підприємницьких рішень.

Склад інноваційних продуктів визначається відповідно до рівня технологічних удосконалень: принципово нові вироби (радикальні продуктові інновації), вироби вдосконалені (інкрементальні продуктові інновації), вироби, виготовлені з використанням нових або значно вдосконалених виробничих методів. У даний час найпоширенішими є інновації поліпшуючі (інкрементальні). Разом з тим, радикальні інновації, котрі безпосередньо пов'язані з науковими дослідженнями і розробками, достатньо рідкісні. Так, наприклад, в результаті проведеного автором аналізу діяльності інноваційних малих і середніх підприємств (МСП) високотехнологічного, середньотехнологічного і сервісного секторів в ході виконання проекту за програмою INTAS було виявлено, що повністю нові продукти, унікальні для галузі зустрічаються набагато рідше, аніж підвищення якості й розширення асортименту пропонованих товарів/послуг. У ході опитування в рамках даного проекту було обстежено 289 малих і середніх інноваційних підприємств України, що ведуть діяльність в трьох секторах: високотехнологічний (ВТС, 84 компанії, котрі проводять діяльність в сферах обчислювальної техніки, телекомунікації, метрологічного устаткування тощо), середньотехнологічний (СТС, 105 компаній, що спеціалізуються в будівництві, виробництві предметів меблів, одягу, взуття) і сектор послуг (СП, 100 компаній, що надають різні підприємницькі послуги: аудиторські компанії, консультаційні компанії, юридичні та страхові фірми).

Таблиця 1. Характер інновацій в товарах/послугах

Для інноваційної діяльності ключовими є процеси впровадження. Важливою умовою результативності цих процесів є гнучкість організаційних структур і досвід, накопичений керівництвом організації в процесі інноваційної діяльності, необхідний для отримання бажаних результатів, а також достатність фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів. Принаймні п'ять основних і взаємопов'язаних характеристик інновацій, як вони сприймаються особами, котрі приймають рішення, впливають на швидкість упровадження.

· Порівняльна перевага характеризує ступінь, в якому інновація сприймається особою, що приймає рішення, краще аналогічної інноваційної ідеї з погляду економічної прибутковості кінцевого продукту (процесу), соціального престижу, фізичної зручності і навіть психологічного задоволення.

· Сумісність показує ступінь, в якому інновація сприймається відповідною існуючим соціально-культурним цінностям, переконанням і нормам, минулому досвіду, прийомам і устаткуванню, а також потребам потенційних користувачів.

· Складність характеризує ступінь, в якому інновація сприймається як відносно важка для розуміння і упровадження з погляду існуючих знань і навиків, а також прийнятих в організації підходів.

· Можливість оцінки і стеження за процесом упровадження інновації.

· Можливість тестування показує ступінь, в якому інновацію можна заздалегідь протестувати в обмеженому масштабі, таким чином знижуючи ризик і невизначеність, пов'язані з упровадженням.

На прийняття рішення про розробку і впровадження інноваційної ідеї впливає чинник новизни, обумовлена цим чинником невизначеність, підприємницькі ризики. Невизначеність присутня на всіх етапах процесу розповсюдження інновацій. Якщо організаційні комунікації розглядаються як системи передачі всіх повідомлень (будь-якої інформації), то упровадження інновацій стосується тільки повідомлень, що сприймаються виконавцями як нові. Чинник новизни подібних повідомлень створює для виконавців інноваційного проекту невизначеність, яка впливає на ефективність виконання робіт по упровадженню інновацій. Комунікаційний процес упровадження інноваційної ідеї в організації включає сім основних елементів.

• початкове повідомлення, в якому міститься інформація про конкретну інноваційну ідею і план її перетворення в інновацію;

• джерело - особа, що ініціює інновацію;

• комунікаційний канал, по якому передається повідомлення від джерела до виконавця;

• виконавці - комплекс наукових, виробничих, фінансових, кадрових чинників, робота яких в результаті приводить до перетворення інноваційної ідеї в продукт (результат);

• результат, який виражається в упровадженні інноваційної ідеї і пов'язаних з цим змін (в знаннях, соціальних процесах, підприємницькій практиці, продуктах/послугах);

• зворотній зв'язок, по якому проходить інформація про хід реалізації інноваційної ідеї, і за допомогою якого особа, що приймає рішення, дізнається про успішність її упровадження;

• зовнішній експерт, який сприяє процесам упровадження інновації.

Зовнішній експерт взаємодіє з джерелом, для чого оцінює і формує свою думку щодо механізмів зворотного зв'язку, дій виконавців, якості комунікаційного каналу, а також отриманих результатів.

Особи, чи органи, котрі приймають рішення, вдаються до проведення експертної оцінки здебільшого коли мають визначити придатність проекту до фінансування - прямого чи непрямого у вигляді пільг, передбачених законодавством для інноваційних проектів (ІП). При цьому необхідність комерціалізації результатів НДДКР утворює значні ризики і невизначеність при реалізації таких проектів. В таблиці 2 представлені дані опитування малих та середніх інноваційних підприємств.

Таблиця 2. Чинники, що зумовлюють ризики і невизначеність в реалізації ІП

Ризики і невизначеність в реалізації ІП пов'язані в першу чергу з недоліками (нестабільністю) законодавства (включаючи податкове), несприятливим економічним кліматом і недоліком фінансових коштів.

2. Організація оціночно-консультаційної діяльності в інноваційній сфері

Розглядаються питання взаємодії осіб, що приймають рішення, і експертів в рамках оціночно-консультаційної діяльності в інноваційній сфері, аналізуються функції суб'єктів оціночно-консультаційної діяльності. Розглядаються національні й зарубіжні тенденції в спеціалізації експертів, аналізується ринок експертних послуг і тенденції, що впливають на кон'юнктуру. На підставі методик залучення експертів до наукової і науково-технічної експертизи, підходів до проведення консультаційних робіт, вивчаються питання вибору експертів для проведення оціночно-консультаційних робіт і їх впливу на прийняття інноваційних рішень. Досліджуються тенденції в залученні експертів, аналізується роль експертів як джерел інноваційних ідей для осіб, що приймають рішення, досліджуються професійні і комерційні сторони діяльності експертів, висуваються пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності експертів в інноваційній сфері.

Об'єктами оціночно-консультаційної діяльності в інноваційній сфері є інноваційні проекти (програми), інноваційні ідеї, об'єкти інтелектуальної власності, поведінка осіб, що приймають інноваційні рішення. Процес здійснення оціночно-консультаційної діяльності експертом розглядається в світлі його взаємодії з особою, що приймає інноваційні рішення. В такій взаємодії можна виділити суб'єктів і самі відносини (зв'язки) між такими суб'єктами.

· Замовник або споживач оціночно-консультаційних послуг, у функції якого входить постановка задачі - визначення предмета і об'єкта оціночно-консультаційних заходів, вимог до їх результатів і виконання зобов'язань перед рештою учасників робіт.

· Підрядчик, у функції якого входить організація виконання задачі, поставленої замовником, здача замовнику отриманого результату інноваційної діяльності й виконання зобов'язань перед рештою учасників даного конкретного проекту.

· Організатор (менеджер), у функції якого входить управління підрядними роботами, включаючи відбір експертів, утворення експертних груп, допомога у виборі методів (технологій) організації роботи експертів, інформаційне, матеріально-технічне, організаційне забезпечення діяльності експертів.

· Експерти. З урахуванням визначень, котрі зустрічаються у вітчизняних та зарубіжних джерелах, в роботі пропонується дефініція експерта в інноваційній сфері - фахівець в певній області знань, який надає замовникові оціночно-консультаційні послуги у вигляді оцінки на підставі заданих клієнтом критеріїв інноваційного об'єкта (проекту, програми), рішення проблем, пов'язаних з розробкою і упровадженням інновацій, професійну допомогу у прийнятті інноваційних рішень. В інноваційній сфері головними завданнями експерта є підтримка інноваційних рішень і забезпечення особи, котра приймає рішення, своїми знаннями, досвідом, ноу-хау в тій мірі, в якій цій особі вони потрібні для рішення певної проблеми.

Ринкові стосунки вимагають від експертів нових навиків і умінь, серед яких дедалі більше значення набуває вміння експерта працювати в безпосередньому контакті із споживачами оціночно-консультаційних послуг. Експерт використовує різні методики з метою оптимізації взаємостосунків з такими споживачами. До умінь, які повинен мати експерт, щоб забезпечити високу якість експертного висновку, входять комунікаційні, психологічні й соціологічні вміння. Експерти виступають важливими джерелами інноваційних ідей для підприємців, про що свідчать дані проведеного автором дослідження малих і середніх інноваційних підприємств (табл. 3).

Таблиця 3. Джерела інноваційних ідей

Інноваційній сфері притаманна унікальність об'єкту, що виявляється в його комплексній новизні, яка не дозволяє застосовувати випробувані процедури без значної частки творчого підходу, використовуючи при цьому накопичені знання, досвід в різних сферах, існуючі технології оцінювання та консультування. Саме інноваційна сфера відрізняється появою нестандартних ситуацій, проблем, рішення яких вимагає індивідуального підходу, ефективність якого визначається знаннями і індивідуальними характеристиками експертів інноваційної сфери. На рисунку 2 показано поєднання функцій експерта, який оцінює об'єкт згідно встановленим критеріям (експерт-оцінювач), і експерта, котрий надає консультативні послуги (експерт-консультант), коли виконуються оціночно-консультативні роботи відносно інноваційного об'єкта, в функції експерта інноваційної сфери.

Особа, що приймає рішення формулює і ставить завдання експертам. Експерт-оцінювач в процесі осмислення і самої оцінки об'єкту, базуючись на заданих йому критеріях, визначає відповідність ним об'єкту. Експерт-консультант використовує для осмислення контекст (науково-технічна, виробнича, ринкова кон'юнктура) і засновує свої пропозиції на наборі рішень, який був сформований в результаті його участі в оціночно-консультаційній діяльності. Крім того, набір рішень може розроблятися і практикуватися в консультаційній організації, яку представляє експерт. У такому разі набір рішень є стандартизованим планом дій в конкретних ситуаціях, що виникають в процесі ведення підприємницької діяльності. Якщо ж об'єкт володіє цілком новими властивостями і претендує на генерацію нового знання (що характерне для інноваційної сфери), то експерт формує свою думку не тільки базуючись на своїх знаннях, досвіді, але й залучаючи методології наукового пізнання, знаннях, накопичених в різних сферах - складових інноваційної діяльності (НДДКР, виробництво, комерціалізація). Потім свою думку експерт кодує у відповідній формі і кодований висновок оформлюється в результат оціночно-консультативних робіт, який передається особі, що приймає рішення. Особа може уточнювати завдання або на підставі отриманого результату ставити задачу на додаткове дослідження.

Звичні межі між спеціальностями експертів стираються і цьому можна знайти дві причини - конкуренція у сфері консультаційних послуг і зацікавленість клієнтів в комбінованих, або портфельних, послугах. Конкуренція, як важливий чинник ринкової економіки, визначає поведінку експертів - експерти вимушені шукати замовлення на оціночно-консультаційні послуги, конкуруючи з іншими експертами і консультаційними фірмами - як усередині своєї спеціальності (наприклад, між собою конкурують фахівці в геології), так і з суміжними спеціальностями (фахівці в області управління підприємствами з фахівцями в області програмового забезпечення). На ринок експертних послуг впливають такі тенденції:

• інтенсивний розвиток сфери консультаційних послуг, підвищення якості послуг, прагнення виконавців експертно-консультаційних послуг налагодити довгострокові контакти із споживачами;

• зростаючий попит органів державної влади на оціночно-консультаційні послуги у зв'язку з уточненням і розробкою стратегій розвитку країни, зокрема інноваційної стратегії.

• підвищення інноваційної активності малих і середніх підприємств;

• підвищення якості інноваційних проектів, розвиваються навики й уміння інноваційних менеджерів, пов'язані з вибором експертів і подальшою роботою з ними;

При виборі експертів для виконання оціночно-консультаційних робіт не існує єдиних критеріїв, що гарантують адекватність і ефективність вибору експертів. Особа, що приймає інноваційні рішення, вибирає експертів на підставі критеріїв, які відповідають інтересам конкретного проекту і свого досвіду роботи з експертами.

3. Управлінські аспекти оціночно-консультаційних робіт в інноваційній сфері

Присвячений управлінню оціночно-консультаційною діяльністю. В ньому аналізується й інтерпретуються особливості мотивації експертів за умов перехідної економіки. Аналізуються процеси, що протікають в експертній групі, склад експертних груп, вплив індивідуального психологічного профілю експертів на їх поведінку в експертній групі. Пропонуються механізми оптимізації роботи експертної групи і на підставі дослідження теоретичних засад навчання експертів в інноваційній сфері даються рекомендації щодо організації процесів навчання.

Експерти можуть працювати як індивідуально, так і утворювати групи. Вибір між індивідуальною або груповою роботою залежить від умов оціночно-консультаційних робіт, характеристик об'єктів робіт, можливостей організації - замовника робіт. Якщо об'єкт складний за характером результатів вживання, екзогенних впливів і вимагає різносторонньої незалежної думки, то для отримання ефективних рекомендацій особа, що приймає інноваційні рішення, зазвичай користується груповою роботою експертів, яка має переваги в порівнянні з індивідуальною роботою: група в сукупності має різностороннішу інформацію, знання, досвід. Умовою ефективності роботи групи є відповідність сумарної компетентності групи експертів досліджуваній області, група пропонує варіативніші рішення (рекомендації), відрізняється різноманітністю думок, поглядів, підходів, що може збільшувати до певних меж вірогідність якісного рішення. Проте остання особливість групи може призвести до її неефективної роботи, а також різнобою в думках експертів-членів експертної групи.

Для забезпечення ефективності діяльності експертних груп (ЕГ) в процесі їх формування організаторам оціночно-консультаційних робіт доцільно враховувати процеси, що відбуваються в таких групах. До цих процесів відносяться комунікації, які служать для обміну інформацією між членами групи, процеси прийняття групових рішень, процеси, пов'язані з поведінкою лідерів (як формальних, так і неформальних), управління, взаємодії членів груп і т.п. Ці процеси можуть впливати як позитивно, так і негативно на результативність групи. Утворення ЕГ не закінчується призначенням членів групи. Всі групи (ЕГ не складають винятку) проходять п'ять етапів формування: створення, пристосування, об'єднання, виконання і завершальний етап. Ефективність груп обумовлена здібностями індивідуальних членів групи, розмірами групи, силою впливу одних членів групи на інших, дотриманням групових норм, рівнем конфлікту в групі.

Ефективність функціонування будь-якої організації або експертної групи безпосередньо залежить від дієвості прийнятої системи мотивації, оскільки мотивація спонукає як окрему людину, так і робочу групу на досягнення поставлених особистих і колективних цілей. В процесі дослідження поведінки людини і соціальних формувань була розроблена низка мотиваційних (поведінкових) теорій, підходів, методів, призначенням яких було і залишається забезпечення виконання організаціями, командами, індивідуальними працівниками поставлених керівником задач і виробітку розуміння каузальної природи тих або інших дій керівника, направлених у відповідне русло. Розуміння чинників, що впливають на використовування і розподіл часу, енергії, навиків, умінь, устремлінь працівників в організаціях, членів тимчасових робочих груп, що виконують контрактні роботи (у тому числі експертна група), допомагає пояснити багато проблем і труднощі, з якими зштовхуються особи, що приймають рішення в ході взаємодії з виконавцями, і сприяє прийняттю ефективніших управлінських рішень.

Поведінка може описуватися з погляду внутрішньої або зовнішньої мотивації. Вона є внутрішньо мотивованою, якщо мета міститься в самому його здійсненні та результаті. Поведінка стає мотивованою ззовні, якщо вона виступає засобом до досягнення сторонньої мети. Експерт може займатися професійною діяльністю в області консультаційних послуг, керуючись при цьому різними цілями - збільшенням доходів, підвищенням статусу, встановленням і підтримкою соціальних контактів, самореалізацією і т.п. Таким чином, він може переслідувати множинні цілі, що визначають силу і характер його мотивації.

При визначенні особливостей мотивації експертів доцільно враховувати існування первинної мотивації, яка виражається в прагненні відчувати свою ефективність (self-efficacy), здатність викликати зміни в навколишньому світі. Прагнення відчувати свою ефективність безпосередньо входить в різні мотиви, модифікуючи їх. Чинники зовнішнього середовища можуть знижувати рівень сприйманої ефективності до появи відчуття повної залежності від обставин. Перехід до ринкових відносин порушив існуючі раніше уявлення фахівців про свою активну перетворюючу роль в соціальній і професійній сферах. Для усунення виникаючого в результаті внутрішнього дискомфорту і повернення мотивації на заняття професійною діяльністю, фахівці інтуїтивно вдаються до дій, які можуть включати повну зміну роду занять, міграцію в країни, що сприяють сприйманій ефективності в дослідницькому середовищі, викликаючи таким чином “відтік умів”.

Навчання проходять в основному експерти, котрі залучаються для оцінки відповідності об'єкта встановленим критеріям або вимогам, наприклад, експерти-оцінювачі нерухомості або об'єктів за системами якості ISO. Інноваційні процеси не піддаються повністю вимірюванню за допомогою технічних засобів і формалізованих алгоритмів розрахунку. Тому це компенсується досвідом, інтуїцією, професійними знаннями експерта, володінням методологією наукового пошуку. Успішний досвід отримується не в процесі освіти, а в ході практичної діяльності експерта. Результатом освіти є освоєння теорії, стандартних професійних методів роботи, нормативно-правової бази, систематизація і осмислення власного минулого досвіду, що утрудняє підготовку студентів до проведення оціночно-консультаційних робіт в інноваційній сфері.

Можна визначити наступні аспекти діяльності експертів в інноваційній сфері, дієвість яких можна підвищити в результаті організації навчання, а саме:

різносторонність експерта, здатність охоплювати більшість складових інноваційного об'єкту;

гнучкість мислення експерта, здатність оперативно перемикатися з одних аспектів оціночно-консультаційних послуг на інші;

здатність експерта працювати у складі групи, його навички роботи в команді;

взаємодія з клієнтом-споживачем оціночно-консультаційних послуг.

Висновки

інноваційний експертний перехідний

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі підвищення ефективності оціночно-консультаційної діяльності в інноваційній сфері. Найважливіші наукові результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1. Запропоновані і обґрунтовані нові підходи до організації управління оціночно-консультативною діяльністю в інноваційній сфері. Ці підходи полягають в поєднанні принципів наукової і науково-технічної експертизи та управлінського консультування, навчанні експертів виконанню оціночно-консультаційних робіт відносно інноваційних проектів, організації експертних груп з використанням принципів сучасного менеджменту підприємств. При цьому основою наукового обґрунтування виступали принципи наукової і науково-технічної експертизи, особливості інноваційної діяльності в перехідний період, сучасні методи надання консультаційних послуг.

2. Запропоновані нові шляхи взаємодії експертів з особами, що приймають інноваційні рішення. Ці шляхи полягають у визначенні даними особами, всіх аспектів інноваційної ідеї (або інноваційного проекту) з урахуванням трьох складових (НДДКР, виробництво, комерціалізація) і відповідному виборі експертів (формуванні експертної групи), складанні стосунків з експертами, притаманних взаємодії клієнт-консультант, з урахуванням унікальних рис інноваційного проекту. Визначені шляхи дозволяють підвищити ефективність процесів упровадження інноваційних ідей в організаціях, сприятимуть зниженню невизначеності в ході прийняття інноваційних рішень з експертною підтримкою.

3. На підставі визначених тенденцій зміни ролі експертів в перехідних умовах обґрунтовані нові критерії вибору експертів для виконання оціночно-консультативних робіт відносно інноваційних об'єктів. До нових критеріїв відносяться: компетентність експерта в суміжних областях, навички міжособового спілкування, міжнародна компетентність, здатність досягти взаєморозуміння з замовником оціночно-консультаційних послуг, здатність задіяти додаткові ресурси. Новизна критеріїв обумовлена специфікою інноваційної діяльності і процесами, що відбуваються на ринку оціночно-консультативних послуг, які були досліджені в дисертаційній роботі.

4. Запропоновані нові шляхи вдосконалення управління груповою діяльністю експертів, задіяних в оціночно-консультативних роботах відносно інноваційних об'єктів. Ці шляхи полягають в модифікації мотиваційних засад участі експертів в оціночно-консультаційних роботах відносно інноваційних об'єктів, навчанні експертів виконанню таких робіт, зокрема, роботі в складі відповідних експертних груп, оцінці інноваційних об'єктів і формуванню рекомендацій для осіб, що приймають інноваційні рішення.

5. Запропоновані нові можливості організації навчання експертів в інноваційній сфері з урахуванням багатодисциплінарності оціночно-консультаційних робіт в інноваційній сфері, потреби роботи у групах, необхідності поєднання трьох складових інноваційної діяльності - наукових досліджень, виробництва та ринкової реалізації.

Література

1. Михайлов В.С., Егоров И.Ю., Войтович А.И. Инновационная активность предприятий малого и среднего бизнеса // Проблемы науки. - 2003. - №1. - С.36- 42.

2. Соловьев В.П., Войтович А.И., Покровский С. Пути повышения эффективности инновационного партнерства Украины со странами Европейского сообщества // Проблемы науки. - 2002. - № 3. - С. 16 - 21.

3. Войтович А.И. Роль и особенности работы экспертов в инновационной сфере // Проблемы науки. - 2001. - № 5. - С.38 - 44.

4. Войтович А.И., Соловьев В.П. Поддержка инновационной деятельности в регионах США: опыт малых предприятий и исследовательских центров // Проблемы науки. 2000. - №2. - С. 26- 32.

5. Соловйов В.П., Охримчук П.П., Галенко Л.В., Войтович А.І. Організаційно-технологічний ризик в процесі реформування та інноваційного розвитку агропромислового комплексу України // Наука та наукознавство 1999. - № 4 (26). - С.54- 64.

Размещено на Allbest.ru