????????? ?? http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

УДК 338.436:637.14

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Інтеграція виробництва і переробки молока в підприємствах АПК

08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Венгерук Ігор Юрійович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України аграрний земельний реформа

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Шкільов Олександр Васильович, Національний аграрний університет, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік УААН Месель-Веселяк Віктор Якович, Інститут аграрної економіки УААН, заступник директора, завідувач відділення організації виробництва та земельних відносин, завідувач відділу форм господарювання

кандидат економічних наук, доцент Ільчук Микола Максимович, Національний аграрний університет, директор науково-дослідного інституту економіки і менеджменту агропромислового виробництва, доцент кафедри організації агробізнесу

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, аграрне відділення, м. Київ

Захист відбудеться “20” листопада 2003 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41

Автореферат розісланий “15” жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі здійснення аграрної та земельної реформи, організаційних і структурних трансформацій у вітчизняному агропромисловому виробництві недостатньо вирішеним залишається питання реалізації організаційно-економічного механізму ринкових перетворень, які б забезпечили підвищення економічної ефективності усіх сфер агропромислового комплексу. Це суттєво впливає на функціонування продовольчого ринку, а, відповідно, на забезпеченість населення продуктами харчування та рівень продовольчої безпеки держави.

Поглиблення кризових явищ у сільськогосподарському виробництві негативно вплинуло на розвиток тваринницьких галузей. У складних умовах нині функціонують молочне скотарство та молокопереробні підприємства, знизилися обсяги виробництва молока і молокопродуктів, ефективність переробки і відповідно закупівельні ціни на сировину. Однак, із здійсненням процесів роздержавлення та приватизації підприємств аграрної й переробної сфер АПК, спостерігаються певні тенденції до підвищення ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу.

На результативність виробництва кінцевого продукту підкомплексу суттєво впливає характер економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками сировини та її переробниками в інтегрованих підприємствах. Такі організаційні структури мають створити взаємовигідні умови між учасниками по виробництву, переробці та реалізації продукції з метою задоволення потреб населення у готових до споживання високоякісних продуктах харчування. Незважаючи на важливість означеної проблеми вона залишається недостатньо розробленою як у методологічному, так і практичному аспектах. Існуючі підходи до регулювання взаємовідносин між виробниками сировини та переробними підприємствами не забезпечують розподілу рівновеликого прибутку на вкладений капітал. Сільськогосподарські товаровиробники втрачають значну частку прибутку, у створенні якого брали участь. Ринкова ситуація в Україні вимагає створення ефективніших організаційно-правових структур, які могли б забезпечити гармоніза-цію взаємовідносин між усіма учасниками створення кінцевої продукції. Вирішення зазначеної проблеми на основі взаємовигідної співпраці учасників інтеграції набуває пріоритетного значення. У процесі здійснення реформ не було реалізовано ефективних механізмів поєднання інтересів підприємств молокопродуктового підкомплексу.

Формування й розвиток ринку молока та молокопродуктів вимагає розробки концептуальних основ розвитку молокопродуктового підкомплексу з урахуванням регіональних особливостей. Це дасть змогу більш глибоко оцінити негативні явища і процеси формування й розвитку ринку молока та молокопродуктів, дослідити вплив правових й організаційно-економічних факторів на формування конкуренто-спроможного виробництва молочної продукції. Аналізуючи стан наукових досліджень та публікації з названої проблеми слід зазначити, що у процесі здійснення економічних реформ цим питанням приділялася значна увага. Дослідженню теоретико-методологічних проблем переходу аграрного сектора економіки на ринкові засади господарювання присвячені роботи відомих учених економістів-аграрників: академіків НАН України І.І.Лукінова, О.М.Онищенка, академіків УААН П.І.Гайдуцького, М.Я.Дем'яненка, П.Т.Саблука, В.К.Терещенка, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та ін.

Теоретико-прикладні питання регулювання макроекономічних ринкових механізмів: еквівалентності обміну між галузями народного господарства та сферами АПК, фінансово-кредитної та податкової систем, інтеграції і кооперації підприємств аграрної галузі висвітлені у публікаціях провідних учених-економістів: С.П.Азізова, В.Г.Андрійчука, В.І.Бойка, Й.С.Завадського, В.Н.Зимовця, М.М.Ільчука, В.А.Кадієвського, М.П.Коржинського, О.В.Крисального, В.Я.Месель-Веселяка, П.О.Мосіюка, П.П.Руснака, В.К.Савчука, О.В.Шкільова та інших дослідників.

Однак в умовах реформування аграрної й переробної сфер АПК питання розвитку ефективних господарських структур, інтеграції виробництва, переробки і реалізації продукції, зокрема тваринницької, недостатньо досліджені та не вирішені, на чому й зосереджено основну увагу в поданій до захисту дисертації, чим і зумовлюється вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось відповідно до наукових програм кафедри аграрної соціології та розвитку села Національного аграрного університету на 1999-2001 рр. “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199 U 002510) та на 2002-2004рр. “Організація ефективної підприєм-ницької діяльності в аграрних формуваннях” (номер державної реєстрації 0102 U 005698), співвиконавцем яких був автор дисертаційної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення сутності інтеграції сфер виробництва, переробки та реалізації молочної продукції; виявлення резервів і опрацювання науково обгрунтованих заходів щодо підвищення ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу; розроблення ефективного механізму економічних відносин між виробниками сільськогосподарської сировини та її переробниками в інтегрованих структурах.

Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання:

- досліджені соціально-економічні передумови, теоретична сутність та госпо-дарська доцільність розвитку інтеграційних процесів у сфері виробництва, переробки і реалізації молочної продукції;

- проаналізовано стан розвитку та дана оцінка сучасному стану виробництва, переробки та розподілу кінцевих результатів реалізації молочної продукції;

- розкриті особливості внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах і розроблені ефективні механізми їх функціонування й матеріального стимулювання;

- опрацьована методика взаємовигідного розподілу прибутку між учасниками інтегрованого формування;

- обґрунтовані основні напрями подальшого удосконалення економічного ме-ханізму та інтеграційних процесів у молокопродуктовому підкомплексі.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні процеси формування сприятливого ринкового середовища для усіх учасників інтеграції: товаровироб-ників молока, молокопереробних підприємств і торговельних установ по реалізації кінцевої продукції на основі еквівалентного обміну на прикладі суб'єктів інтеграції Обухівського, Білоцерківського та Яготинського районів Київської області.

Предметом дослідження є економічні відносини між учасниками інтеграцій-них процесів, пов'язаних з регулюванням і вдосконаленням організаційно-еконо-мічного механізму співпраці у системі: товаровиробник сировини, її переробник та продавець виготовленої молочної продукції в конкурентному ринковому середовищі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою виконання дисертаційного дослідження був діалектичний метод пізнання та комплексний системний підхід до вивчення економічних процесів у системі: виробництво, переробка, реалізація молочної продукції, законодавчо-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві. У процесі дослідження застосовувалися такі наукові прийоми і прикладні методи: витратно-ціновий аналіз, на основі якого досліджувалась ефективність виробництва молочної продукції в інтегрованих структурах; порівняння, з допомогою якого визначалася залежність між тіснотою інтеграційних зв'язків й ефективністю виробництва; монографічний, що сприяв вивченню окремих об'єктів господарської діяльності, при виявленні ефективних способів господарювання; розрахунково-конструктивний, що дозволив порівняти кілька варіантів розподілу прибутку в інтегрованому формуванні й вибрати з них найефективніший; графічні методи, на основі яких встановлювалася залежність між показниками та ін.

Інформаційною базою дослідження були законодавчо-нормативні акти з питань економічного реформування аграрного сектора, дані Держкомстату України, обласного управління статистики Київської області, районних управлінь статистики у Київській області, річні звіти молокопереробних і сільськогосподарських підпри-ємств, спеціальна література та результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-організаційних закономірностей інтеграції виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції з визначенням взаємовигідних економіч-них відносин учасників цього процесу.

Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є такі:

- доповнені теоретичні положення інтеграції великих, середніх і дрібних підприємств, що грунтуються на використанні їх сукупного ресурсного потенціалу з метою підвищення ефективності виробництва молока у просторово обмеженій сировинній зоні відповідного молокопереробного підприємства;

- дано нове, відмінне від наведених у публікаціях, визначення агропромислової інтеграції як системи відносин, в основу яких покладена взаємовигідна співпраця між її учасниками;

- удосконалені методичні підходи до формування ціни на молоко та молочні продукти, що базуються на нормативних витратах і відповідному рівні рен-табельності учасників інтеграції;

- запропонована авторська модель інтегрованого об'єднання, яке діє у господарському середовищі просторово обмеженої сировинної зони певного молокопереробного підприємства;

- удосконалені внутрішньогосподарські економічні відносини агропромисло-вих підприємств, які полягають у формуванні усіх підрозділів на основі поглиблен-ня спеціалізації та концентрації виробництва, широкого використання внутрішньо-господарських угод, трансфертних цін, відокремленості обліку кожного підрозділу й координації фінансових потоків, що забезпечує еквівалентний обмін між підрозділами;

- обґрунтовані організаційно-економічні переваги вертикально інтегрованих структур, в яких головним інтегратором є молокопереробне підприємство, що бере на себе функції певного забезпечення сільськогосподарських підприємств сировинної зони оборотними і технічними засобами за їх замовленням;

- вперше запропонована схема розподілу результатів від реалізації кінцевої молочної продукції, в основу якої покладено нормативні затрати усіх учасників інтеграції з подальшим коригуванням розподілених часток між партнерами залежно від виконання договірних зобов'язань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливостях широкого використання викладених у дисертації положень і рекомендацій щодо запровадження взаємовигідних економічних відносин між сільськогосподарськими, молокопереробними й торговельними підприємствами при укладанні угод про спільну діяльність та рекомендацій щодо розподілу кінцевих результатів між учасниками інтеграції, які використовуються в досліджуваних підприємствах Обухівського району Київської області. Реалізація результатів дослідження сприятиме стабілізації, розвитку і підвищенню ефективності діяльності підприємств молокопродуктового підкомплексу.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Їх використання у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств сприятиме піднесенню сільськогосподарської галузі. Результати дослідження проблеми економічної ефективності та функціону-вання підприємств молокопродуктового підкомплексу відображені в наукових статтях, опублікованих у фахових журналах, повністю відображають зміст дисертації і написані здобувачем одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження апробовані автором на науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансфор-мації” (м. Київ, Національний аграрний університет, 29-31 березня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м.Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вдосконалення підготовки фахівців аграрного сектору економіки” (м. Київ, Національний аграрний університет, 7 листопада 2002 р.)

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 4 наукові праці у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 0,9 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 220 сторінок комп'ютерного тексту. Вона містить 33 таблиці, 12 рисунків, 7 додатків. Список використаної літератури налічує 169 позицій.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, вказано об'єкт і предмет дослідження, розкрита наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретичні основи та методологічні положення формування ефективних механізмів інтеграції в агропромисловому виробництві” - розглядаються з позицій системного підходу теоретичні й організаційні аспекти формування ефективних механізмів інтеграції та її особливості в молокопродуктовому підкомплексі, з урахуванням соціально-економічної сутності відносин власності в інтегрованих формуваннях та впливу психологічних факторів на учасників даного процесу.

Досліджено і проаналізовано погляди сучасних учених-економістів на процеси інтеграції, визначення поняття інтеграції, її суті і складових як економічної категорії. Вивчення спеціальної літератури та дослідження організаційних форм виробництва кінцевих продуктів харчування показало, що на даному етапі ринкових відносин інтеграційні процеси в аграрній сфері економіки набули свого широкого розвитку як об'єктивна умова ефективної господарської діяльності усіх сфер агропромислового виробництва. Інтеграція є рушієм прогресу, оскільки в її основу покладено взаємозв'язок організаційних, технологічних, управлінських, інноваційних, соціальних, екологічних та інших чинників, які забезпечують узгоджену діяльність технологічного ланцюга від виробництва сировини до реалізації кінцевої продукції.

Проте, серед науковців і практиків поняття інтеграції тлумачиться по-різному. За енциклопедичним визначенням радянських часів зміст інтеграції являє собою об'єктивну необхідність сполучення окремих диференційованих частин в єдине ціле, упорядкування відносин між індивідами, групами, організаціями, державами. У такому визначенні інтеграція достатньо аргументовано характеризується як об'єднуючий процес на макроекономічному рівні суспільних відносин. Щодо виз-начення даного поняття у більш віддалені періоди, то у тлумачному словнику В.Даля цей термін визначається як “действие это”. У словнику російської мови С.І.Ожегова поняття “интегрировать” трактується як об'єднання частин в єдине ціле, що не розкриває сутності інтеграції як економічної категорії процесу об'єднання господарських структур для ефективної спільної діяльності.

На сучасному етапі ринкових реформ в економічній літературі агропромислова інтеграція розглядається як процес технологічного, економічного й організаційного поєднання взаємопов'язаних етапів виробництва, зберігання, переробки і доведення до споживача продуктів харчування із сировини сільськогосподарського походження. Узагальнюючи наведені в різних джерелах тлумачення поняття “інтеграція” можна зробити висновок, що окремі автори звертають увагу на певні фактори даного процесу, не виділяючи головну мету - спрямованість інтеграційних процесів на забезпечення ефективної діяльності усіх її учасників з виробництва, переробки, зберігання і реалізації кінцевої продукції.

З урахуванням наведених понять інтеграції нами сформульоване її визначення як економічної категорії.

Агропромислова інтеграція - це система відносин, яка забезпечує взаємовигідну співпрацю різних господарських структур з виробництва, переробки та збуту сільськогосподарської продукції із розподілом прибутку між її учасниками, що базується на нормативній основі витрат, збільшених на рівнозначний коефіцієнт прибутковості.

Передумовою інтеграції товаровиробників молока і молокопереробних підприємств є високотехнологічна переробна галузь, що була створена за радянських часів, та матеріально-технічна база господарств із відсутніми потужностями з переробки сировини. Все це, враховуючи властивості сировини як швидкопсувної, спонукає підприємства молокопродуктового підкомплексу до налагодження тісних взаємозв'язків як по горизонталі, так і по вертикалі. Але при цих відносинах найбільш незахищеним залишається сільськогосподарський товаровиробник, виробництво якого залишається під впливом ряду ризиків при монопольному становищі переробного підприємства. Отже, дослідження показали, що діяльність цих сфер АПК при зміні форм власності та господарювання може бути взаємовигідною лише за умов побудови паритетних економічних відносин між усіма учасниками інтеграційного процесу.

Протягом останнього десятиріччя ринкові реформи були спрямовані на реформування відносин власності та форм господарювання, у цей період вкрай недостатньо приділялося уваги технічному й ресурсному забезпеченню сільсько-господарських товаровиробників поряд з обмеженими можливостями ручної праці, тому приватна власність, як визначальний мотиваційний фактор до високо-продуктивної праці, себе не виявила повною мірою. Світовий досвід доводить, що поєднання приватної власності на землю та інші ресурси разом з концентрацією виробництва є необхідною умовою високої ефективності. Хоча приватна власність на землю (дрібні власники) не є запорукою високоефективного господарювання, а в деяких випадках навіть стримує розвиток аграрного сектора. Наші дослідження підтверджують той факт, що обмеженість технічного забезпечення та оборотних засобів у приватновласницьких структурах є стримуючим фактором розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні.

За недосконалості макроекономічних механізмів функціонування ринкової економіки в аграрній сфері спостерігається негативний вплив на формування нових відносин власності та запровадження ринкових принципів господарювання, що виявляється в незаінтересованості виробників у кінцевих результатах своєї праці і є наслідком їх економічної незахищеності. Отже, в сучасних економічних умовах першочергового значення набуває вдосконалення системи економічних відносин через формування ідеології захисту сільськогосподарських товаровиробників і залучення його до вертикально інтегрованих структур. За таких умов товаровироб-ники мають можливість використовувати переваги великомасштабного бізнесу й контролювати власну ринкову діяльність без відриву від виробництва сільськогосподарської продукції, що є їх основним завданням. Розвиток різноманіт-них організаційно-правових форм в аграрному секторі на основі приватної власності сприяє збільшенню обсягу інвестицій, доступу товаровиробників до кредитних ресурсів, страхових послуг, ринків сільськогосподарської продукції, продовольства, засобів виробництва. Важливим резервом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є соціально-психологічні аспекти праці селянина, незахищеність якого в умовах аграрної кризи виявилася в недовірі до органів управління, партнерів, переробних підприємств, що й зумовлює стримування розвитку інтеграційних процесів.

Соціально-психологічні фактори суттєво впливають на розвиток економічних відносин в інтегрованих структурах, в яких беруть участь різні господарські структури. Дослідження соціально-економічних аспектів інтеграції показало, що між колективами сільськогосподарських і переробних підприємств створилася певна соціальна напруга. Викликано це тим, що переробні підприємства традиційно диктують свої умови товаровиробникам сировини щодо цін на їх продукцію, визначають якість продукції і в багатьох випадках занижують її. В умовах аграрної кризи одним із наслідків негативного впливу на психологію селян виявилась їх економічна незахищеність у прагненні до досягнення еквівалентності обміну та справедливого розподілу результатів, отриманих за реалізовану кінцеву продукцію.

Створення нових організаційно-правових структур на основі приватної власності порушили усталену селянську психологію стосовно колективної праці та участі в розподілі результатів господарювання. Пояснення цьому досить просте: виховання кількох поколінь селян на засадах колективної (групової) праці сформувало і відповідну психологію, швидко позбутися якої неможливо. Не залишилося без наслідків і виховання владою у селян надміру негативного ставлення до індивідуального селянського господарства. Отже, у переважної більшості селян досліджуваного регіону (Київська область) сформувалася психологія, яка в недалекому минулому вважалась цілком прийнятною, а в сучасних умовах стала гальмом на шляху здійснення реформ.

У зв'язку з цим, при визначенні суті соціальної психології доцільно не обмежуватися поведінкою, діяльністю і спілкуванням працівників у виробничих колективах, а розглядати її з міжгрупового погляду (горизонтальний аспект), а також з огляду на відносини з керівниками і владними структурами (вертикальний аспект). Тобто проблема соціально-психологічних відносин у складній виробничій структурі набуває великого значення і повинна вирішуватися відповідно до конкретних умов, особливостей виробничої діяльності підприємства та його взаємовідносин з іншими підприємствами.

Дослідники цих проблем правомірно виділяють три групи способів і прийомів соціально-психологічного впливу на працівників. Серед них:

- методи ідейно-морального впливу, підвищення рівня осмислення робіт-никами свого ставлення до праці, стимулювання підвищення їх трудової активності;

- забезпечення сприятливих умов праці: санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних;

- раціональна організація праці, оснащення робочих місць основним і додатковим обладнанням, матеріальне стимулювання за якісну й високопродуктив-ну працю.

У процесі дослідження соціально-психологічних аспектів встановлено, що вони досить тісно пов'язані з економічними важелями стимулювання до високо-продуктивної праці й усунення можливостей однієї групи працівників присвоювати певну частину результатів праці іншої групи, що спостерігається при неврегульо-ваних партнерських відносинах в інтегрованих структурах.

У другому розділі - “Оцінка стану розвитку інтеграційних процесів у молокопродуктовому підкомплексі” - проаналізовано сучасний стан розвитку молочного скотарства, економічну ефективність переробки молока, стан інтеграційних взаємозв'язків у молокопродуктовому підкомплексі та внутрішньо-господарські економічні взаємовідносини.

У результаті аналізу встановлено, що протягом 1990-2002 рр. спостерігається негативна тенденція в розвитку молочного скотарства сільськогосподарських підприємств Київської області.

Валове виробництво молока в зазначеному періоді скоротилось у 3,9 рази, на що суттєво вплинуло зменшення поголів'я корів на 72,0% та їх продуктивності на 16,9 відсотка. Основною причиною скорочення поголів'я є збитковість виробництва тваринницької продукції та недотримання технології виробництва. Зниження молочної продуктивності корів відбулося через низьку забезпеченість молочного стада повноцінними кормами. Проте в останні роки намітилися певні позитивні зрушення. Так, продуктивність тварин у 2002 р. порівняно з 1996 р. збільшилася на 35,0%, однак це не забезпечило приросту валового виробництва молока.

Зниження продуктивності тварин негативно позначилося на собівартості молока. Так у 2001 р. порівняно з 1996 р. собівартість виробництва молока підвищилась у 1,8 раза. Цей показник зростає навіть при підвищенні продуктивності тварин, що пов'язано із збільшенням цін на матеріально-технічні ресурси та корми.

У процесі зниження собівартості виробництва молока та відповідно підвищення економічної ефективності його виробництва пріоритетне значення мають цінові механізми оподаткування, кредитна й амортизаційна політика, а також заходи щодо фінансової підтримки підприємств галузі у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик. Так, підвищення ціни на молоко до 80-100 грн./ц, а на приріст великої рогатої худоби - до 350-370 грн./ц позитивно вплинуло на рентабельність тваринництва сільськогосподарських підприємств Київської області, яка в 2001 р. становила 0,6%, проти 44% збитковості в 1997 році.

Реформування агропромислового виробництва в Україні супроводжувалося суттєвими змінами в розміщенні поголів'я молочного стада та структурі виробництва молока, насамперед значним підвищенням частки приватного сектора. Так, за 1990-2001 рр. у загальному обсязі виробництва молока в Україні частка господарств населення збільшилася з 24,1 до 73,1 відсотка. Однак, незважаючи на стійку тенденцію до збільшення виробництва молока в особистих господарствах громадян, воно не змогло компенсувати зменшення його обсягів у сільськогоспо-дарських підприємствах.

Збільшення обсягів виробництва молока в приватному секторі без відповідної техніко-технологічної підготовки значно ускладнило організацію заготівель, транспортування та переробки молока. Так, через зношеність холодильного обладнання молочних ферм і відсутність такого обладнання в пунктах прийому молока від населення виникла проблема зберігання молочної сировини на шляху від товаровиробника до переробного підприємства, що призводить до псування молока і фінансових втрат обох сторін. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є залучення товаровиробників молока до вертикально інтегрованих структур та вирішення даної проблеми за рахунок коштів інтегратора.

Важливе місце у забезпеченні рентабельного виробництва молока в аграрних підприємствах відводиться інтеграційним зв'язкам із молокопереробними підприємствами, що є головними інтеграторами. У складних економічних умовах ця проміжна ланка є найпривабливішою для залучення інвестицій, свідченням тому є хоч і не висока, але ефективна діяльність молокопереробних підприємств. Так, середня рентабельність виробництва молочної продукції на АТЗТ “Обухівський молокозавод” за 1997-2001 рр. дорівнювала 9,5% при 4,6% збитковості виробництва молока за аналогічний період у господарствах сировинної зони молокозаводу. При зменшенні обсягів виробництва молока в країні спостерігається дефіцит молочної сировини, що зумовлює конкуренцію між переробними підприємствами стосовно товаровиробників. Значне місце в такій конкурентній боротьбі займають особисті господарства населення, в яких значно вища продуктивність тварин і нижча собівартість виробництва продукції порівняно з господарствами суспільного сектора, що дає можливість їм конкурувати на внутрішньому ринку при обмеженості фінансових, трудових і матеріальних ресурсів. Так, на ВАТ “ВІТА” (м. Біла Церква) в 2001 р. частка сировини, що надійшла на переробку від приватних товаровиробників становила 69,2%, що свідчить про суттєвий вплив цих господарств на ринок молока. Така ситуація спонукає молокопереробні підпри-ємства здійснювати комплекс заходів щодо підтримки товаровиробників. Так, ВАТ “Яготинський маслозавод” у рахунок зданого молока поставляє пально-мастильні матеріали, корми, допомагає в проведенні весняно-польових робіт, збиранні врожаю, кредитує постачальників сировини, здійснює штучне осіменіння корів високоякісним сім'ям. Усі ці заходи забезпечили зростання рентабельності виробництва молока в господарствах сировинної зони маслозаводу за 1997-2001 рр. на 54,1% та збільшення обсягів здачі молока на маслозавод за аналогічний період на 23,6 відсотка.

Аналіз господарської діяльності молокопереробних підприємств Київської області дає можливість поділити їх умовно на три групи, щодо рівня інтеграційних процесів. Перша група підприємств пропонує постачальникам низьку закупівельну ціну на сировину без будь-якої допомоги їхньому виробництву, що призводить до поступового скорочення обсягів зданої сировини та до закриття підприємства. Друга група переробних підприємств будує свої взаємовідносини з поста-чальниками на забезпеченні заінтересованості кожного учасника у співпраці. Реалізується ряд організаційно-виробничих заходів, спрямованих на підтримку сировинної зони. Відбувається процес інтеграції з виробниками та здійснюється активна участь у виробничому процесі. Це забезпечує стабільне зростання обсягів закупленої сировини, рентабельності переробки та прямої заінтересованості виробників сировини у співпраці з даним підприємством. Третя група молокозаводів має модернізоване обладнання, передові технології, налагоджений збут і високий рівень рентабельності виробництва, що дає їм змогу платити високу ціну за сировину, без надання постачальникам молока широкого спектру послуг для виробничого процесу. Інтеграція з товаровиробниками у таких підприємствах поступово розвивається, хоча недостатньою мірою.

Отже, завершено процес розподілу сировинних ринків молокозаводів, полем діяльності яких є також приватний товаровиробник, виробники молока мають стійкі взаємозв'язки з переробниками, отримуючи, крім коштів за сировину, комплекс послуг по веденню господарської діяльності, окремі молокопереробні підприємства намагаються створити замкнений цикл виробництва продукції шляхом надання допомоги сільськогосподарським товаровиробникам молока у сфері виробництва продукції.

Кризові явища в економіці призвели до втрати економічних стимулів щодо підвищення ефективності виробництва продукції, в якій важливим резервом є побудова внутрішньогосподарських економічних відносин на ринкових принципах купівлі-продажу, розрахункових цінах та надбавках, стимулюванні праці й економічних санкціях за невиконання зобов'язань, координації фінансових потоків. Всі ці заходи стимулюють конкуренцію у колективі та підвищують мотивацію до праці, що в сукупності з підприємливістю керівництва є запорукою високих результатів господарювання.

У третьому розділі - “Створення інтегрованих підприємницьких структур по виробництву та переробці молока” - обґрунтовуються основні напрями розвитку інтеграційних процесів у системі виробництво-переробка-реалізація продукції, вдосконалення внутрішніх і зовнішніх економічних відносин такої системи. Показані переваги інтегрованих об'єднань в плані досягнення еквівалентного обміну на основі удосконалення ціноутворення та розподілу кінцевих результатів між партнерами.

У ринкових умовах головним регулятором виробництва є прибуток, отриманий за певний період на авансований капітал. Доходи кожної підприємницької структури - основне джерело відновлення основних засобів і розвитку галузі. Обсяг прибутку підприємств різних сфер АПК залежить великою мірою від еквівалентності обміну між ними, яка забезпечує рентабельне виробництво кожної ланки. В інтегрованих формуваннях головним елементом забезпечення економічної рівноправності кожного учасника є нормативна основа витрат виробництва, збільшена на рівнозначний коефіцієнт прибутковості, що дає змогу отримати кожному учаснику формування рівнозначну частку прибутку, відповідно до дольової участі в кінцевому продукті. У молокопродуктовому підкомплексі найважливішим завданням є визначення нормативних витрат сільськогосподарських товаровиробників, оскільки вони є найбільш чисельними учасниками інтегрованої структури, з різним ресурсним потенціалом. Ці витрати визначаються на основі організаційно-технологічних карт з урахуванням забезпеченості господарств сировинної зони матеріальними, природними, енергетичними, трудовими ресурсами а також ринкових цін, що склались на них в даному регіоні. Ця величина собівартості виробництва молока у сільськогоспо-дарських підприємствах сировинної зони є важливою складовою цінового механізму інтегрованої структури.

Так, монографічні дослідження на базі ВАТ “Яготинський маслозавод” показали, що частка сільськогосподарських товаровиробників у роздрібній ціні становить 51,5%, переробного підприємства - 32,0% і торговельних організацій - 16,5 відсотка (табл.1).

Визначивши прибуток кожної з ланок можна констатувати, що в загальних витратах на виробництво молочної продукції частка виробників молока становить 62,9%, переробного підприємства - 31,4%, торгівлі - 5,7%. Фактично відбувається перелив прибутку із сфери сільськогосподарського виробництва у сферу переробки та торгівлі. Сільськогосподарські підприємства втрачають частку прибутку, у створенні якого природно брали участь.

Таблиця1 Розподілення прибутку при виробництві, переробці та реалізації 1 т молока у ВАТ “Яготинський маслозавод”, 2001 р. *

*Таблиця складена за даними річних звітів.

З метою забезпечення еквівалентного обміну в інтегрованому формуванні прибуток належить розподіляти відповідно до коефіцієнта рентабельності, зіставленого з нормативними витратами на кожному етапі виробництва та реалізації (табл.2).

Таблиця 2 Запропонована схема розподілу прибутку від реалізації кінцевої продукції між учасниками інтегрованого формування (на прикладі ВАТ “Яготинський маслозавод”), 2001р.