Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління: "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ"

25.00.02 - механізми державного управління

ВОРОТІН Валерій Євгенович

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

БОДРОВ Володимир Григорович,

Національна академія державного управління

при Президентові України, завідувач кафедри

економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України,

ЧУХНО Анатолій Андрійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри

економічної теорії;

доктор наук з державного управління, доцент

МОРДВІНОВ Олександр Григорович,

Гуманітарний університет “Запорізький

інститут державного та муніципального

управління”, завідувач кафедри державного

управління та адміністративного менеджменту;

доктор економічних наук, професор

ПАНЧЕНКО Євгеній Григорович,

Київський національний економічний

університет, професор кафедри

міжнародного менеджменту.

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки та з питань

європейської інтеграції України, відділ

проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки, м. Київ.

Захист відбудеться 10 жовтня 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 09 вересня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державне управління і його складова державне регулювання господарства - одна з найважливіших проблем економічної теорії. Кейнсіанське обґрунтування економічної ролі держави визначило на кілька десятиліть посилення втручання держави в економіку. Але на певному етапі досить відчутно виявилися обмеження цього процесу. Розширення державного сектора, на чому базувалось підвищення економічної ролі держави, привело до звуження ринково-конкурентного середовища і послаблення впливу ринкового механізму на розвиток економіки. Провідні держави - США і Великобританія - виробили нову політику, яка увійшла в історію під назвою “рейгономіка” і “тетчеризм”, спрямовану на роздержавлення економіки, приватизацію державного майна для того, щоб посилити ринкове середовище, дію конкуренції і завдяки цьому досягти подальшого розвитку економіки. Безперечно, цей світовий досвід має велике теоретичне і практичне значення.

Проблеми економічної ролі держави стали ще більш актуальними в трансформаційній економіці. На першому етапі соціально-економічних перетворень все робилося для реформування адміністративно-командної системи і властивої їй системи управління, послаблення економічної функції держави і зменшення її впливу. В умовах, коли ринок ще не склався, ринковий механізм ще не працював, зменшення економічної ролі держави призвело до подальшої розбалансованості економіки, поглиблення економічної кризи, безробіття, неймовірного зростання інфляції, масового зубожіння народу. Досвід переконливо показав, що в умовах ринкових трансформацій необхідно забезпечити досить ґрунтовну економічну роль держави. Але, як видно із світового досвіду, в міру зростання ринку, посилення дії ринкового механізму потрібно знаходити нове поєднання економічної ролі держави, її системи управління і регулювання економіки з ринково-конкурентним механізмом функціонування і розвитку економіки. На другому етапі ринкових перетворень відбувається посилення економічної ролі держави, вдосконалення форм і методів державного управління і регулювання господарства. Отже, особливістю ринково-трансформаційної економіки є те, що потрібно змінювати співвідношення між економічною роллю держави і ринковим механізмом з урахуванням посилення дії ринку і властивих йому механізмів.

Не підлягає сумніву, що поряд з внутрішніми факторами (становлення ринкового механізму) на економічну роль держави впливає глобалізація економіки світу та притаманна їй економічна інтеграція, яка досягла особливо високого розвитку в Європі. Ці надзвичайно важливі процеси вимагають від держави вжиття численних заходів: від подолання відставання нашої економіки від європейських країн, наближення способу життя нашого народу до європейських стандартів до приведення законодавства нашої країни у відповідність з європейським. Отже, і внутрішні економічні проблеми України, і світові проблеми глобалізації та інтеграції вимагають глибокого дослідження процесів розвитку та вдосконалення системи управління і регулювання в нашій державі, чим зумовлюється актуальність теми дисертації. Складність цього завдання полягає і в тому, що розвиток і вдосконалення системи управління, зокрема і регулювання економіки, мають динамічний характер. Соціально-економічні перетворення в країні, глобалізація та інтеграція відбуваються досить швидко, що вимагає приведення існуючого співвідношення державного регулювання і ринкового механізму у відповідність з потребами подальшого економічного зростання.

Актуальність проблеми підвищується через необхідність теоретичного обґрунтування та осмислення місця і ролі держави в сучасних умовах господарювання в Україні. Низький рівень дієздатності державного управління стає перешкодою на шляху економічного прогресу та переходу України до сталого економічного зростання, її входження до світового співтовариства, що фактично потребує формування парадигми активного впливу держави на трансформаційні процеси за умов якісних ринкових зрушень.

Про актуальність науково-практичних розробок шляхів формування системи державного регулювання економіки в умовах глибоких суспільних трансформацій перехідного періоду свідчать численні гострі дискусії навколо них. Останнім часом проблема формування та генезису системи державного регулювання національної економіки привертає певну увагу фахівців та експертів як у нашій країні, так і за кордоном. В економічній науці та теорії державного управління визначені вище проблеми макроекономічного регулювання в умовах глобальних змін у світовому господарстві та Україні і їх окремі аспекти відображені в працях таких відомих українських вчених, як Ю.М. Бажал, В.Д. Базилевич, В.Д. Бакуменко, О.Г. Білорус, Л.К. Безчасний, В.Г. Бодров, В.С. Будкін, І.В. Бураковський, Л.І. Воротіна, В.М. Геєць, А.С. Гальчинський, М.І. Дудченко, П.С. Єщенко, Л.О. Каніщенко, Б.Є. Кваснюк, Г.Н. Климко, І.С. Кравченко, В.М. Князєв, В.І. Луговий, І.І. Лукінов, І.О. Лютий, І.Р. Михасюк, О.Г. Мордвінов, Г.І. Мостовий, Н.Р. Нижник, Ю.В. Ніколенко, В.Є. Новицький, О.І. Осауленко, Є.Г. Панченко, Ю.М. Пахомов, В.А. Ребкало, В.М. Рижих, І.В. Розпутенко, А.П. Румянцев, В.А. Скуратівський, В.П. Тронь, А.С. Філіпенко, В.К. Черняк, А.А. Чухно, В.О. Шамрай, І.С. Ястремський та ін.

Проте чимало проблем ще не мають теоретичного обґрунтування. Зміна господарських систем у світовому господарстві, зокрема в постсоціалістичних країнах, надзвичайно посилили роль теорії, яка б адекватно відображала складність перетворень, що відбуваються в суспільстві. Нагальна потреба в адаптації зарубіжного досвіду стосовно врахування трансформації економічних систем, формування дієвого механізму та вдосконалення системи державного управління вимагають комплексного дослідження цих проблем, підвищують їх актуальність та прикладну значимість.

Відсутні наукові праці, в яких би комплексно розглядалися сутність, значення та система макроекономічного регулювання за умов глобальних трансформаційних перетворень в Україні. Доводиться констатувати, що невирішених питань залишається ще багато. Зокрема, це відсутність обґрунтування провідних методологічних принципів, форм, методів, дієвих механізмів державного регулювання економіки, існування певних протиріч щодо ефективного функціонування управлінської системи, недостатнє використання можливостей врегулювання міжвідомчих державно-управлінських відносин. При цьому система управління має розглядатися в контексті специфічних вітчизняних особливостей перехідного періоду та в розвитку сучасних світових трансформаційних процесів. Отже, потреба в комплексному науковому розробленні механізму державного регулювання національної економіки за умов якісних ринкових перетворень й зумовили вибір теми, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є органічною частиною науково-дослідних робіт, державних проектів та регіональних програм відповідно до тематики досліджень, зокрема науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України в рамках комплексного проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103); пов'язане з темою “Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345), в розробці якого здобувач брав безпосередню участь як провідний науковий співробітник кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління. Дослідження пов'язане і з розробкою проекту Послання Президента України до Верховної Ради у 2002 році.

Водночас дисертаційна робота є і складовою частиною проектів Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Спілки союзу економістів України, проектів Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (1999-2002 роки), Інституту конкурентного суспільства.

Об'єктом дослідження є роль держави в регулюванні національної економіки і досягненні сталого економічного зростання.

Предметом дослідження є процес формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій. економічний ринковий національний державний

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою сталого економічного зростання є модифікація системи макроекономічного регулювання в умовах становлення ринкових відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне дослідження проблем формування системи державного регулювання в Україні з урахуванням економічного стану країни та специфіки глобальних ринкових змін; розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення макроекономічного регулювання й визначення пріоритетних напрямів і методів регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій та для обґрунтування заходів щодо реалізації практичних управлінських рішень.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

дослідити теоретико-методологічні основи формування системи державного регулювання економіки;

розкрити зміст, цілі, завдання та функції державного регулювання в умовах глобальних трансформацій в економіці України;

узагальнити досвід макроекономічного регулювання трансформаційних перетворень у країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин для його застосування у країнах з перехідною економікою;

визначити концептуальні підходи до моделювання соціально-економічних процесів з метою встановлення кількісних критеріїв для обґрунтування заходів державного регулювання в умовах глобальних трансформацій;

охарактеризувати концептуальні положення і принципи розбудови в процесі становлення ринкового господарства нового механізму державного регулювання в умовах глобальних перетворень;

уточнити та на основі критичної оцінки теоретичних поглядів і підходів проаналізувати зміст понять “державне регулювання економіки”, “державне управління”, “макроекономічне регулювання” з урахуванням їх системоутворюючого фактора;

удосконалити методологічні підходи до розробки основних напрямів державного регулювання, розгорнутої класифікації його принципів і варіантів за однорідними якісними ознаками з урахуванням основних складових системи макроекономічного регулювання, встановити причини її недоліків в умовах глибоких трансформацій;

проаналізувати здійснення повноважень вітчизняними органами державного управління з регулювання інтеграційної діяльності та механізми державного впливу на реалізацію євроінтеграційних прагнень України;

виявити зміни в українській практиці макроекономічного регулювання окремих сфер господарювання і розробити перспективну структуру механізму державного регулювання цих сфер;

узагальнити міжнародний досвід інтеграційної політики країн з різним рівнем розвитку ринкових відносин і запропонувати заходи щодо реалізації інтеграційної стратегії України;

систематизувати пріоритетні напрями інтеграційного розвитку держави за умов глобальної системної трансформації;

обґрунтувати практичні пропозиції щодо створення в Україні ефективної системи засобів, інструментів та механізмів державного регулювання інтеграційного напряму розвитку економіки;

виробити практичні рекомендації щодо регулювання зовнішньоторговельного сектора в Україні, впровадження яких дасть змогу оптимізувати зовнішньоторговельні відносини України з іноземними партнерами.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становили фундаментальні положення сучасних теорій - економічної та державного управління, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного управління та формування державної економічної політики в умовах глобальних ринкових трансформацій. У роботі було використано сучасні методи дослідження. Це системно-аналітичний метод, який дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених проблемі державного регулювання економіки; історичний та логічний методи для дослідження еволюції функцій державного управління, зокрема в ринкових умовах господарювання; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми і дав змогу простежити причинно-наслідкову зумовленість її виникнення; економіко-статистичний метод для дослідження еволюції системи державного управління, розуміння динаміки, структури та ефективності макроекономічного регулювання; метод порівняльного аналізу (SWOT-аналіз) - для визначення сильних та слабких сторін, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування системи державного регулювання; програмно-цільовий метод - для запропонованих науково-практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення та оптимізації системи державного регулювання національної економіки.

Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Держкомстату України, основоположні законодавчі й нормативно правові акти і програмні документи державних органів України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства закордонних справ, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів і особистий внесок автора полягають у комплексному, науковому дослідженні системи державного регулювання національної економіки та розробці концептуально-методологічних засад забезпечення системою державного регулювання сталого розвитку національної економіки. З огляду на це наукова новизна одержаних дисертантом результатів полягає в тому, що:

уперше:

- розкрито сутність і структура системи державного управління і регулювання національної економіки як особливої функції держави, що зумовлена єдністю об'єктивного, об'єктивних економічних законів, і суб'єктивного, свідомої діяльності, спрямованих на функціонування і розвиток економіки, досягнення певного рівня виробництва обсягу товарів і послуг при дотриманні суспільно необхідних витрат для задоволення потреб суспільства. Це вплив суб'єкта управління на об'єкт управління з метою досягнення певних цілей ринкових трансформацій. Система державного регулювання становить єдність соціально-економічної та організаційно-економічної сторін, централізму та децентралізації, галузевого та територіального управління;

- визначені об'єктивні передумови формування системи державного регулювання національної економіки, що породжуються вимогами ринку та конкурентного середовища, зумовлені впливом світових, державних, міждержавних, регіональних, субрегіональних процесів і визначаються такими факторами: необхідністю суспільного відтворення, забезпеченням довгостроковості інтересів населення та підтриманням балансу соціально-економічних інтересів різних його верств, забезпечення єдності та цілісності територіального простору України, входження України у світовий економічний простір;

- обґрунтовані критерії, визначено цілі та розкрито генезис системи державного регулювання національної економіки в умовах становлення розвинених ринкових відносин в Україні. Визначено основні напрями вдосконалення системи регулювання (розробка стратегічних планів і прогнозування, моніторинг виконання прийнятих управлінських рішень, оптимізація кількості державних цільових програм, обґрунтованість бюджетних запитів, ефективне використання бюджетних коштів, деконцентрація та децентралізація повноважень органів виконавчої влади, прозорість управлінських рішень);

- розроблено систематизацію методів державного регулювання економіки за формами (прямого та непрямого впливу) та засобами (економічні, правові, адміністративні), результативність яких підвищується, якщо вони застосовуються не випадково або під тиском груп спеціальних інтересів і кон'юнктури, а системно, виходячи із стратегічних цілей і тактичних завдань соціально-економічного розвитку з метою вдосконалення державного регулювання, поліпшення відтворювальних пропорцій валового внутрішнього продукту і збільшення частки нагромадження в його структурі;

- установлено причини, які перешкоджають реалізації державної регуляторної політики, що має базуватися на ринковому розподілі капіталу від-повідно до можливості організувати його продуктивне використання. Визначено, що головні з них - невідповідність дій центральних, місцевих органів влади і органів місцевого самоврядування щодо прийняття нових актів з принципами, закладеними в ідеологію державної регуляторної політики (скорочення витрат підприємців на виконання регуляторних актів, спрощення та прозорість змісту актів законодавства, адекватність відповідальності за розміри заподіяної шкоди підприємцям), та лобіювання органами виконавчої влади галузевих інтересів всупереч процедурам регуляторної політики. Визначені пріоритети державного регулювання підприємницького середовища (Концепція приватної ініціативи) з метою використання підприємницького потенціалу нації для забезпечення конкурентоспроможності країни в світовому господарстві;

удосконалено:

- інструментарій механізму державного регулювання згідно із структурно-функціональними та системними ознаками, основними елементами якого є: формування та реалізація економічної політики; визначення і результативне застосування організаційних і економічних механізмів управління; регламентація господарського життя; формування системи державних і недержавних інститутів. До першої групи віднесено інструменти прямого державного регулювання (нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. ін.), а до другої - непрямого (опосередкованого) регулювання через створення раціонального економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямі - інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної економічної політики тощо, а також методи морального переконування;

- конкретні заходи послідовного реформування системи державного регулювання національної економіки щодо підвищення її ефективності та дієздатності, обґрунтування особливостей сучасного етапу реформування системи державного регулювання в Україні та визначення напрямів її впливу на економічне зростання, а саме: 1) формування стратегії інтеграційної політики України; 2) орієнтація на переважне використання у зовнішньоторговельній політиці заходів неопротекціонізму; 3) проведення селективної політики щодо здійснення експортно-імпортних операцій з товарами стратегічного значення. Відповідно до цього доводиться, що більш важливим завданням регулювання економіки в сучасних умовах стає не досягнення стабілізації, а створення механізму адаптації до постійних змін;

- теоретичні обґрунтування співвідношення прямих та непрямих податків (на відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, де найбільшу частку становлять прямі податки, для податкової системи України характерне переважання непрямих податків). Встановлена залежність між рівнем оподаткування й трансформаційними процесами, зокрема виявлено недоліки у формуванні податкової системи та суперечності в проведенні національної податкової політики. Основні з них: нерівномірний розподіл податкового навантаження між окремими сферами господарювання, різними суб'єктами підприємництва; нерозвиненість стимулюючої функції податків; недоліки в застосуванні пільг; низький рівень збирання податків, неефективне адміністрування податків, ухилення від їх сплати. З'ясовано, що для України прийнятним є досвід країн з розвиненими ринковими відносинами щодо стимулювання за допомогою “піонерного статусу”, податкових пільг і диференціації ставок податків підприємницької, зокрема інвестиційної діяльності, встановлення єдиного податку, концентрації капіталів, зайнятості, міжгалузевого переливу капіталів тощо;

- механізм впливу центральних органів виконавчої влади на розвиток зовнішньоекономічних відносин у рамках антидемпінгового законодавства інших країн та Європейського Союзу. Серед них відзначено, по-перше, вдосконалення співробітництва України зі світовими та регіональними й субрегіональними інститутами. По-друге, формування та координування зв'язків вітчизняних суб'єктів господарської діяльності з іноземними партнерами через торговельно-економічні місії у складі дипломатичних представництв України за кордоном. По-третє, підготовку та розроблення нормативно-правових актів, програм, концепцій, угод щодо економічного співробітництва України зі світовим співтовариством. По-четверте, організацію та сприяння участі національних суб'єктів господарювання у міжнародних економічних заходах; По-п'яте, розширення експортної інфраструктури вітчизняних підприємств шляхом створення представництв, сервісних центрів за межами України;

дістало подальшого розвитку:

- критеріальне визначення пріоритетних напрямів удосконалення державного управління трансформаційними процесами на основі визначення ринкових перешкод. До них віднесено: а) низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції; б) недосконалість бюджетної політики та бюджетного планування; в) неефективне корпоративне управління; г) недостатнє нормативно-правове забезпечення інтеграційного розвитку; д) не завжди виважене використання раціонального світового досвіду ринкових трансформацій щодо дієвості механізму державного регулювання; є) нестабільність політичного, економічного, фінансового характеру державного впливу; ж) неприйнятність окремих умов та вимог певних профільних міжнародних організацій (Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Центральноєвропейська зона вільної торгівлі тощо), які регламентують включення України до світових інституцій, зокрема до Європейського Союзу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дисертації дослідження втілені в конкретні пропозиції, методики, рекомендації, прикладні моделі і мають придатну для використання в практиці державного регулювання форму. Результати та основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони можуть використовуватися при опрацюванні довгострокових програм соціально-економічного та інтеграційного розвитку України, підготовці відповідних розділів проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань макроекономічного регулювання, реформування державного управління, шляхів утвердження в Україні стратегії стабілізації та економічного зростання, розвитку малого та середнього бізнесу, розробці дієвих механізмів реалізації програм інтеграції економіки України у світове господарство.

Матеріали дисертаційного дослідження використані як пропозиції і зауваження до проектів законів, методичних розробок. Основні результати викладені в монографії автора, наукових статтях, доповідях на наукових конференціях, підручниках, аналітичних записках до державних органів.

Наукові результати дослідження використані при підготовці пропозицій до Послання Президента України до Верховної Ради у 2002 році; наукової доповіді та аналітичних матеріалів до парламентських слухань у Верховній Раді України з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу, співробітництва у сфері зовнішньої політики та безпеки відповідно до Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС, забезпечення розвитку демократичних інституцій, співробітництва у торговельній сфері, вступу до Світової організації торгівлі, регіональної політики та співробітництва в рамках європейських регіонів.

Наукові результати використали Комітет з питань промислової політики і підприємництва Верховної Ради України в процесі розробки пропозицій до проекту Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності” (довідка № 06-11/12-228 від 18 листопада 2002 р.); Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України під час підготовки пропозицій до проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність” та до Стратегії економічного та соціального розвитку України до 2011 року (довідка від 14.05.2003 р. № 16-29/275). Рекомендації і висновки дисертації, подані до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, враховані при підготовці зауважень і пропозицій до проектів законів України “Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” (довідка № 2-131/469 від 27 січня 2003 р.) і розробці проекту Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” (довідка № 5-131/474 від 27 січня 2003 р.). Матеріали, викладені в аналітичних записках за результатами дисертаційного дослідження, були використані Спілкою підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України та Інститутом конкурентного суспільства при підготовці зауважень і пропозицій до проектів законів України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (довідка № 334 від 27.08.2003).

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Національної академії державного управління при Президентові України, Інституту адміністративного, економічного і політичного менеджменту при Національній академії державного управління при Президентові України в процесі викладання курсів “Державне регулювання макроекономічних процесів”, “Формування приватного сектора та регуляторна політика в Україні”, “Державне управління інвестиційними процесами в перехідній економіці України”, “Управління структурними зрушеннями та економічним зростанням” (довідка № 21-к від 5.09.2003 р.) та в інших навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні модифікації системи державного регулювання національної економіки України в умовах глобальних ринкових перетворень. Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою, що містить одержані особисто автором результати. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дослідження. Матеріали роботи та результати досліджень оприлюднені:

а) на міжнародному рівні: під час наукового стажування в Німеччині (Гамбург, 2001); на науково-практичних конференціях “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (Київ, 1998); “Соціальні та політичні науки у Співдружності незалежних держав (СНД)” (Київ, 1999); “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 1999); “Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні” (Київ, 1999); “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція” (Київ, 2000); “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); “Сучасна економічна наука і освіта в Україні: теорія, методологія, практика” (Київ, 2000); “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (Київ, 2000); “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації” (Київ, 2001); “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” (Київ, 2001); “Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах” (Київ, 2001); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2001); “Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення” (Бердянськ, 2001); “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (Київ, 2002); “Формування і розвиток ринкової економіки в Україні: маркетинг і підприємництво” (Київ, 2002); “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2002); “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); “Трансформація економіки України та перспективи входження до ЄС” (Польща, 2003);

б) на всеукраїнських форумах: III з'їзді, IV, V та VI пленумах Спілки економістів України (Київ, 2000-2002); пленумах й засіданнях Ради Спілки підприємств малих, середніх і приватизованих підприємств України (Київ, 1999-2003); громадських слуханнях “Обговорення програми діяльності Кабінету Міністрів України” (Київ, 2000, 2003); “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (Київ, 2000); “Держава в умовах системної трансформації економіки і суспільства” (Київ, 2000); “Антикризове управління підприємством: проблеми і шляхи вирішення в умовах України” (Київ, 2000); “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (Київ, 2000); “Формування системи теоретичного і практичного менеджменту: регіональний аспект” (Київ, 2001); “Структурні та інституціональні фактори економічного зростання” (Київ, 2001); “Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій” (Київ, 2001); “Становлення та перспективи розвитку фінансового ринку України” (Київ, 2001); “Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь” (Київ, 2001); “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2001); “Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (Київ, 2002); “Про перспективи прийняття податкового Кодексу України” (Київ, 2003);

в) на регіональному рівні: на слуханнях, “круглих столах” і науково-практичних семінарах “Нові можливості розвитку малого та середнього бізнесу” (Київ, 1999); “Етика ведення бізнесу: міжнародні стандарти і українські реалії” (Київ, 1999); “Дерегуляція економіки як один із шляхів подолання проблеми тіньової економіки і корупції” (Київ, 1999); “Адміністративна реформа в Україні: міфи і реалії” (Київ, 2000); “Як створити нові ефективні підприємства в Україні” (Київ, 2000); “Корпоративне управління як шлях до підвищення ефективності бізнесу, залучення інвестицій і захисту інтересів акціонерів” (Київ, 2000); “Застосування процедур відновлення платоспроможності як шлях фінансового оздоровлення українських підприємств” (Київ, 2000); “Привабливий інвестиційний клімат в Україні як необхідна умова економічного зростання” (Київ, 2001); “Формування приватного сектора економіки і регуляторна політика в Україні (Київ, 2001); “Проблеми економічного розвитку регіонів України” (Київ, 2001); “Законодавче врегулювання основних напрямків державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності” (Київ, 2002); “Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2003).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в індивідуальній монографії, дев'яти підручниках і навчальних посібниках, 28 статтях у фахових наукових виданнях, журналах і збірниках з державного управління. Серед публікацій, що додатково відображають результати дослідження, 21 стаття в інших фахових виданнях з економіки, 41 стаття в інших наукових виданнях, тезах доповідей і матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження - понад 78 друкованих аркушів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, переліку умовних позначень, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 459 сторінок, у тому числі таблиці займають 35 сторінок, 30 ілюстрацій (графіки, діаграми та схеми) - 27 сторінок, список використаних джерел містить 307 одиниць та займає 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, його мета й завдання, вказується на його зв'язок з науковими напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; розкривається ступінь наукової розробленості згаданої проблеми, визначено об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікації за темою.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи державного регулювання економіки” - досліджуються теоретичні проблеми державного регулювання економіки та визначається державна економічна стратегія і тактика в умовах якісних зрушень в економіці України та глобалізації трансформаційних процесів у світовому господарстві.

У розділі підкреслюється, що формування власної моделі неможливе без широкомасштабного впливу держави на економічні та інституціональні процеси трансформації при раціональному поєднанні ринкових механізмів і стимулів з державним регулюванням. В сучасних трансформаційних умовах необхідно навчатися оптимально поєднувати державні і ринкові економічні механізми в практиці господарювання.

У третьому розділі - “Засоби державного регулювання в умовах якісних ринкових зрушень в економіці України” - досліджується специфічна особливість засобів державного регулювання економіки, їх спрямованість на формування ринкового середовища.

Підприємництво розглядається як основний вид економічної діяльності суб'єктів ринкових відносин і доводиться, що воно є багатоплановим поняттям, яке можна характеризувати з різних поглядів: економічного, правового, психологічного та ін. Стверджується, що економічний зміст обмеження та державної підтримки полягає в розробці та реалізації системи державних заходів, програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та інших засобів державного регулювання.

Державні програми підтримки можуть виконуватись центральною або місцевою владою, суспільними (некомерційними) структурами або із залученням приватних організацій, яким з цією метою надаються державні субсидії. Дослідження дають підставу стверджувати, що найістотнішою складовою досягнення успіху приватним сектором є позитивне ставлення держави до підприємницького середовища. В умовах переходу до ринкового господарювання розвиток підприємницького середовища розглядається як базовий процес, що має забезпечити реальні структурні зрушення в економіці, поглибити ринкові відносини, підвищити ефективність та соціальну орієнтованість виробництва.

На державу покладено визначення загальних принципів, пріоритетних напрямів і методів підтримки підприємницького середовища в Україні, встановлення порядку створення і діяльності органів державної влади щодо розробки і реалізації державних програм розвитку та підтримки підприємництва. Аналіз світового досвіду показує, що практично в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримує найбільш перспективні її напрями. Навіть у країнах, в яких склалися вікові традиції приватного підприємництва, підтримка малого бізнесу передбачається спеціальними державними програмами. Одні країни з розвиненою ринковою економікою мають розгалужену та усталену систему державної підтримки малого бізнесу (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших подібна система перебуває на стадії становлення або розвитку. Економічний і соціальний розвиток України на сучасному етапі вимагає посилення уваги держави до підприємницької діяльності, насамперед малого бізнесу, розробки відповідної державної політики щодо сприяння становленню підприємницького середовища. На жаль, в Україні поки що відсутній дійовий механізм підтримки, розвитку і захисту підприємництва на відміну від, наприклад, США, Франції, Німеччини тощо. Разом з тим певні заходи щодо формування державної політики розвитку та підтримки малого підприємництва в Україні вже вживаються. Зокрема, процеси роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки створюють умови для підвищення підприємницької активності і залучення приватного підприємництва у сферу національної економіки, активного використання його потенціалу для створення здорового конкурентного середовища виробників товарів і надавачів послуг як засобу реалізації економічної та соціальної стратегії Української держави. Аналіз дав змогу виокремити чотири етапи підтримки підприємництва в Україні.

1. Початковий (підготовчий) етап (1987-1990 роки).

Формування попередніх правових, організаційних та економічних засад було започатковане після прийняття у 1987 році Закону СРСР “Про індивідуальну трудову діяльності громадян в СРСР”, що сприяло частковій легалізації індивідуального бізнесу (підприємництва), створенню бізнесменами, і насамперед підприємцями-початківцями, власних підприємств. У цей час вже багато тисяч людей займались легальним бізнесом під вивіскою індивідуальної трудової діяльності.

Нового імпульсу розвитку малого бізнесу надало прийняття у 1988 р. закону про кооперацію. Це зумовило масовий вступ громадян у щойно створені кооперативи, які приваблювали до себе демократичною формою організації та високими заробітками.

На кінець цього періоду припадає прийняття деяких нормативно-правових актів, зокрема урядових постанов у 1989 році, що сприяло виникненню власне малих підприємств та їх поширенню практично в усіх галузях діяльності, причому найбільша їх питома вага припадала на виробничу сферу - промисловість та будівництво.

2. Перший етап формування державної політики підтримки підприємництва (1991-1995 роки).

Реальне формування державної політики підтримки підприємництва в Україні починається в 1991 р., а саме з прийняття 7 лютого 1991 року Верховною Радою України Закону України “Про підприємництво” та утворення Державного комітету України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 р.). В березні 1993 року Кабінетом Міністрів України була схвалена Програма державної підтримки підприємництва в Україні, а у доповіді Президента України Верховній Раді України 11 жовтня 1994 р. “Про основні заходи економічної та соціальної політики” визначені першочергові завдання державної політики, спрямованої на всебічний розвиток підприємництва, малого та середнього бізнесу та приватного сектора. На це зверталася увага і в щорічній доповіді Президента України Верховній Раді України 1995 року.